У дикому стані росте в Ірані, Індії, Китаї та інших країнах. Також у здичавілому стані зустрічається на півдні Азії, в північно-східній Африці, тропіках Америки, в Середній Азії та на Кавказі.
Васильки справжні мають чотиригранне стебло висотою 30—80 сантиметрів густо вкрите листям. Корінь стрижневий, сильно розгалужений, розташовується в приповерхневому шарі ґрунту. Листя продовгасто-яйцевидної форми, зверху загострені довжиною 2—3 сантиметри, мають зубчасті краї. Стебла листя і чашечки квітів покриті волосинками з залозами з ефірною олією, яка й надає рослині аромату. Квіти розташовані на кінцях стебла у вигляді китиць по 6—10 суцвіть. Квіти зазвичай білі чи рожеві, зрідка фіолетові. Квітне рослина влітку. Плоди сухі при достиганні розпадаються на чотири темно-бурі горішки довжиною 1,2—1,5 міліметра.
Є кілька різновидів васильків різного кольору листя та запаху. Одні мають синювате листя та запах, схожий на суміш духмяного перцю з чаєм, інші — коричнувато-фіолетове листя та запах гвоздики з м'ятою, але найпоширенішим є зелений базилік з ароматом лаврового листя з гвоздикою.
У період бутонізації базилік містить найбільше аскорбінової кислоти. При дозріванні насіння має до 19 % жирних олій. Ці особливості треба враховувати при заготівлі базиліка як лікарської сировини.
Також базилік є джерелом ефірної олії, евгенолу та камфори. Основне накопичення ефірної олії відбувається навесні, коли рослина обростає молодим листям. В листі міститься 1,6—6 % ефірної олії, в суцвіттях 1,5—3,5 %, в стеблах до 0,3 %. Ця олія містить евгенол, метилхавікол, цинеол, ліналоол, камфору, оцимен. Наземна частина рослини також містить до 6 % дубильних речовин, глікозиди, сапоніни, мінеральні речовини, каротин, фітонциди, вітамін С, В2, РР, рутин.
Базилік збирають під час цвітіння. Використовують наземну частину рослини, яку зрізують на висоті 8—12 сантиметрів над землею. Обрубок стебла дає нові пагони, які швидко відростають, тож за сезон можна зібрати до 3 врожаїв. Зібрану траву сушать у тіні в добре провітрюваних сухих приміщеннях. Висушене подрібнюють. Рідше засолюють свіжу зелень базиліку.
Васильки як пряність широко використовують як свіжими, так і сушеними. Колись їх називали царською травою. Уся надземна частина рослини має приємний аромат і ніжний смак.
Властивості васильків виявляються в стравах поступово — спершу він гірчить, а потім дає солодкуватий присмак. Його додають до супів, м'ясних та овочевих страв, рибних страв, зокрема до страв із квасолі, гороху, бобів, томатів, шпинату, квашеної капусти. Найпоживнішим базилік є свіжим. Молоді пагони дрібно ріжуть і додають у бутербродне масло, салати, сир, омлет.
Подрібнене сушене листя васильків поліпшує смак ковбас, паштетів; його додають у перцеву суміш. Молоді гілочки і листочки використовують для віддушки оцту, який потім годиться для салатів і білих соусів. Базилік добре поєднується з прянощами: майораном, петрушкою, коріандром, м'ятою, острогоном. У суміші з розмарином набуває перцевого запаху; з чабером — підсилює гостроту страви. За його добре поєднання з помідорами базилік відомий як «томатні прянощі».
Насіння додають у популярний на Сході десерт фалуда.[4]
Васильки відомі також як лікарська рослина. Він має протисудомну, антисептичну, спазмолітичну, протизапальну та болегамівну дію. До його складу входить камфора, яка збуджує центральну нервову систему і активізує роботу серця. Базилік відварюють і п'ють при хронічних захворюваннях шлунка, сечового міхура, для зниження температури, для боротьби з безсонням чи при нервовому перенапруженні. Відвар також використовують для зовнішньої обробки ран, виразок, екзем, дерматитів.
Ефірна олія васильків має бактерицидну дію. Рослина знімає спазмолітичні стани, корисна під час здуття живота, метеоризму тощо. Суху і свіжу траву використовують також для ароматичних ванн, замість нюхального тютюну.
