Водяний гіацинт росте на поверхні прісних водойм. Він росте в тропіках і субтропіках Америки, а зокрема в басейні Амазонки, де середня температура на протязі всього року становить 20-27 градусів за Цельсієм. Водяний гіацинт плаває на поверхні, і тільки іноді вкорінюються в мулистому ґрунті. Так звана «зелена маса» знаходиться на поверхні води, а коріння відповідно під водою. Коріння нерідко служать середовищем існування деяких риб, під час нересту. Глибина водойми для цього виду гіацинта не має значення.
Ейхорнію розводять здебільшого у ставках або навіть акваріумах з декоративними рибками. За хороших умов середовища проживання, коли вода має низький вміст лугу, ейхорнія розмножується настільки швидко, що може повністю застелити поверхню водойми[3].
Ейхорія має досить великі, овальної форми листя. Воно роздуте біля основи черешків і має повітряні порожнини, які виконують роль поплавців. Листя об'єднуються в кошичок. Суцвіття мають прекрасний аромат і злегка схожі на квітки садового гіацинта. Пелюстки квітів прикрашені яскравими темно-синіми цятками. Квіти рожеві, лілові або фіолетові. Температура необхідна для його цвітіння повинна бути вище 26 градусів. Квітки ейхорнії розпускаються всього на один день, на наступний вони в'януть, і їх приховує водний шар.
Коренева система сильно розвинена, мичкувата, темна. Коріння війчасте, тендітне, служить прекрасним притулком для мальків риб. За хороших умов ейхорнія утворює безліч пагонів і швидко розмножується[4]. Коріння водного гіацинта виростає до півметра. Воно очищує воду від згубних для мешканців підводного світу і домішок, що скидаються у відкриті водойми промисловими підприємствами[3].
У серединці квітки розташовуються шість тичинок. Гіацинт запилюється тропічними комахами, в результаті запилення утворюється плід у вигляді трьох гнізд з насінням, яке розсіюється під час зниження рівня води в річці.
Насіння, опинившись в мулі прекрасно розростається. Водяному гіацинтові необхідно добре освітлювані сонцем водойми.
У сприятливих умовах, гіацинт ейхорнія розмножується вегетативним шляхом просто у воді. На бічних горизонтальних пагонах, які відростають від кошичка, з'являються відростки з корінцями. Їх потрібно дуже обережно відокремлювати від основної рослини, позаяк у соці гіацинта цього виду міститься ціаниста кислота, яка викликає свербіж шкіри[3].
У вересні ейхорнію готують до зимового періоду спокою. Коли температура у водоймі ночами падає нижче 10 градусів, ейхорнію виловлюють і поміщають в довільні доступні ємності. Важливо не пропустити момент, інакше квітка може промерзнути і загинути під час зберігання. Вода в ємностях повинна бути з тої ж водойми, в якій росте квітка. Ємності переносяться в теплі освітлювані приміщення. Можна наповнити ємність мулом з водойми, але найкраще гіацинт зберігається плаваючи.
Ейхорнії обов'язково потрібне вологе повітря, тому необхідно стежити, щоб вода в ємності не випаровувалася, особливо якщо вона стоїть на підвіконні, або близько від опалювальних приладів. Квітка постійно повинна перебувати у воді.
Також ейхорнія не переносить протягів, тому рекомендують тримати її подалі від балконних дверей. Водночас необхідно забезпечити гіацинтові доступ свіжого повітря, тому утримувати квіти в тераріумі або будь-якому іншому подібному місці неприпустимо.
У зимовий період також треба забезпечити ейхорнії світловий день, тривалість якого буде не меншою 12 годин. Для цього ейхорнія поміщається під люмінісцентне освітлення. Тільки в таких умовах вона зуміє відростити нове листя, чи, принаймні, не втратити старе. Якщо позбавити рослину достатнього освітлення, то вона може втрачати листя.
З приходом літа, ейхорнія швидко відновлюється. Ні в якому разі не можна зберігати ейхорнію в підвальних приміщеннях. Якщо ж марніє гіацинт переноситься в новий водойму, з новою водою, то у воду можна додати трохи суперфосфату.
Водні гіацинти повертають в рідні водойми навесні, найкраще це робити на початку травня, коли ризик замерзання води мінімальний[3].
В Америці цей ейхорнія гіацинтова вважається бур'яном, який знищують різними методами, або ж відловлюють на корм худобі. На батьківщині, в Південній Америці, річкові корови — ламантини і рослиноїдні лепорінуси обмежують зростання водяного гіацинта[4].
У деяких районах з нього отримують біологічне паливо, а на Тайвані з стебел гіацинта, вирощених у спеціальних розплідниках, пропонують різні кулінарні страви[3].
Під впливом кліматичних змін водяний гіацинт стрімко покриває водойми в Африці, ускладнюючи доступ до води, судноплавство і рибний промисел. Щорічний потенційний економічний збиток від поширення цієї рослини для Чорного континенту оцінюється в розмірі 100 млрд доларів[5]. Величезні зелені острови цієї рослини пливуть вниз за течією річок, перекидають човни і рвуть мережі, суцільним зеленим килимом закривають поверхню водойм і гублять під собою все живе[4].
Кущ Ейхорнії
Квіти
Ставок вкритий водяним гіацинтом
Переріз надутого черешока
Величезне поле, засаджене ейхорнією
