Цинодонти (Cynodontia) — група доісторичних плазунів ряду Терапсиди (Therapsida). Поряд з нині повністю вимерлими видами найдавніших ссавців від цинодонтів пішли і сучасні ссавці.
Перші цинодонти з'явилися приблизно 270 мільйонів років тому у пермському періоді. Скам'янілості, що відносяться до цієї епохи, були виявлені в Південній Африці, Замбії, Росії та Західній Європі. Ці тварини пережили масове вимирання динозаврів, яке відбувалося наприкінці пермського періоду і швидко адаптувалися до систематичних нерізких змін умов навколишнього середовища у тріасовому періоді, тобто пройшли шлях розвитку, який увінчався появою перших ссавців. Ті цинодонти, з яких не розвинулися ссавці, ймовірно, продовжували існувати до нижнього крейдяного періоду.
Ця група ящерів мала ряд спільних ознак з тероцефалами, разом з якими утворює таксон евтеріодонтів. Монофілія (походження таксона від одного загального предка) цих груп добре підтверджується 27 синапоморфіями (синапоморфія = схожість декількох порівнюваних груп за похідним станом ознаки), які найчастіше відносяться до черепу. Череп цинодонтів і тероцефалів схожі за своєю будовою з черепами ссавців: скроневі області широкі, вилична дуга дуже виступає, морда найчастіше низька. За винятком процинозуха і його родичів, у всіх цинодонтів наявне вторинне піднебіння, що розділяє дихальні шляхи і стравохід. Піднебінний отвір відсутній. Задня частина крилоподібної кістки цих ящерів вже не доходить до квадратної кістки. У цинодонтів сильно зменшені квадратно- вилична кістка, відсутня у ссавців та квадратна кістка, яка перетворилася у ссавців у коваделко, вушну кісточку. На великій, плоскій потилиці представників цієї групи звірозубих ящерів поступово розвинувся парний атлантопотиличний суглоб ссавців.
Найбільшою частиною нижньої щелепи цинодонтів є зубна кістка. Більш дрібні кістки, розташовані за нею, надалі продовжили деградувати. За іклами на нижній щелепі слідують 7-13 широких корінних зубів з численними горбиками. У деяких цинодонтів корінні зуби вже діляться на малі (премоляри) та великі (моляри).
Повних кістяків було знайдено небагато. Ймовірно, ці тварини найчастіше мали короткий хвіст. При цьому в скелетах всіх цинодонтів постійно присутні 4 крижових хребця. Кінцівки, плечовий і тазовий пояси цієї групи ящерів і ссавців вже схожі між собою, проте число фаланг пальців стопи у цинодонтів, як і у рептилій, ще занадто велике в порівнянні з ссавцями (формула фаланг: 2,3,4,4,3) .
Цинодонти були яйцекладущими, як і сучасні однопрохідні ссавці і рептилії. При цьому більшість вчених припускає наявність у них хутрового покриву. Також вважається, що вони були вже теплокровними.
Палеонтологи припускають, що в більшості своїй цинодонти були хижаками, проте деякі з них були рослиноїдними.
Кладограма внутрішньої філогенії створена на основі досліджень Лю Цзюня та П. Олсена (2010):
Cynodontia
Циногнат Цинодонти (Cynodontia) — група доісторичних плазунів ряду Терапсиди (Therapsida). Поряд з нині повністю вимерлими видами найдавніших ссавців від цинодонтів пішли і сучасні ссавці.
Перші цинодонти з'явилися приблизно 270 мільйонів років тому у пермському періоді. Скам'янілості, що відносяться до цієї епохи, були виявлені в Південній Африці, Замбії, Росії та Західній Європі. Ці тварини пережили масове вимирання динозаврів, яке відбувалося наприкінці пермського періоду і швидко адаптувалися до систематичних нерізких змін умов навколишнього середовища у тріасовому періоді, тобто пройшли шлях розвитку, який увінчався появою перших ссавців. Ті цинодонти, з яких не розвинулися ссавці, ймовірно, продовжували існувати до нижнього крейдяного періоду.
