Горі́х чо́рний[1] (Juglans nigra L.; англ. black walnut[2]) — дерево родини горіхових (Juglandaceae) з майже чорною корою, чорнуватим плодом, голою кісточкою з гостроборознистою поверхнею[3].
Листяне дерево сягає до 40 м у висоту. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні—жовтні.[4] Восени його перисте листя набуває золотисто-жовтого забарвлення і розлога крона починає рідшати. Усі частини дерева містять юглон - сполуку, що пригнічує ріст інших рослин. Оскільки з опалого листя, що розкладається, ця речовина вивільняється в грунт, поруч з чорним горіхом зазвичай виживає небагато видів. Тому з його листя не виготовляють компост. [5]
Вид — швидкорослий і відносно морозостійкий, оскільки навесні пробуджується пізніше інших видів горіхів. Вирізняється серед інших видів горіхів повнодеревним струнким стовбуром.
На батьківщині, у Північній Америці, горіх чорний охоплює дуже широкий ареал і трапляється в різних ґрунтово-кліматичних умовах[6][7][2]:
Любить добре зволожені ґрунти, наприклад в долинах річок[8][9].
Дає цінну деревину[2][10][11]. З темної, тонковолокнистої деревини виготовляють меблі та дерев'яні частини рушниць.
Горіх чорний культивують у Правобережному Лісостепу України, в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Проте, найпоширеніший він у лісових культурах Вінниччини[6]. Зокрема, за період 2012—2016 рр. держлісгоспами Вінницької області на землях держлісфонду було створено 216 га чистих культур горіха чорного[12][11].
Ядро горіха їстівне[10], містить 55—66 % жиру[13] (олія швидко гіркне), але рідко вживається в їжу через тверду грубу шкаралупу. Плоди також можуть використовуватися для захисту від молі.[4] Подрібнена шкарлупа використовується як абразивний матеріал для обробки металевих поверхонь і як один з компонентів динаміту.
Juglans nigra - Тулузький музей
Горі́х чо́рний (Juglans nigra L.; англ. black walnut) — дерево родини горіхових (Juglandaceae) з майже чорною корою, чорнуватим плодом, голою кісточкою з гостроборознистою поверхнею.