Бінтуронг — дещо незграбна і коротконога тварина. Його хутро жорстке і довге, особливо на хвості. Як правило, він забарвлений в темно-сірий або чорний колір, а голова часто світліших відтінків. Примітні перш за все довгі білі вуса й довгі пензлики вух. Одна з кількох плацентарних тварин Старого Світу, разом з кінкажу, що володіє здатністю хапати предмети хвостом. Бінтуронги досягають довжини від 61 до 96 см, їх хвіст приблизно такої ж довжини. Вага коливається від 9 до 14 кг, в окремих випадках доходить і до 20 кг.
Бінтуронги живуть в Південно-Східній Азії. Їх ареал проживання простягається від Індії до індонезійських островів Суматра, Ява, Борнео і Палаван. Сферою проживання є густі тропічні ліси.
Бінтуронги активні вночі й живуть в основному на деревах. Їхій рух повільний і обережний, вони не стрибають, проте вміють за допомогою хапального хвоста добре лазити. Також вони хороші плавці і пірнальники. Знаходячись на землі, бінтуронг, як ведмідь, ступає всією лапою, що в порівнянні з рештою віверових вельми незвично. Бінтуронги живуть поодинці або невеликими групами, що складаються з пари з потомством. Усередині таких груп домінантна роль належить самці.
Головною їжею бінтуронгів є фрукти. Частка рослинної їжі них значно вища, ніж у інших віверових. На додаток, бінтуронги харчуються комахами і невеликими птахами, не гидуватимуть падаллю, а також грабують пташині гнізда. Частину їх раціону складає і риба.
Самка народжує потомство до двох разів на рік, її вагітність становить близько 90 днів. За один раз на світ з'являються від одного до шести (в середньому два або три) малят. Після пологів самка дозволяє самцеві залишатися разом з нею, що серед віверових незвичайно. По закінченню шести-восьми тижнів дитинчата відвикають від молока, а статевої зрілості досягають у віці двох з половиною років. Найбільша відома тривалість життя бінтуронга склала під людською опікою 25 років.
У деяких регіонах бінтуронгів тримають як домашніх тварин, оскільки вони легко приручаються і є довірливими звірами. Їх м'ясо подекуди вважається делікатесом, а деякі частини тіла використовуються в традиційній медицині. Завдяки своєму достатньо широкому ареалу проживання бінтуронги не належать до тварин, що знаходяться під загрозою вимирання.
