Понад 300 років тому сицилійський ченець Франциско Купані, прогулюючись увечері біля стін свого монастиря, розташованого на узбережжі Середземного моря, вловив незвично сильний аромат, який належав запашному горошку. Монах зібрав насіння і відіслав їх в 1699 році в Англію, своєму другові Роберту Уведалю — шкільному вчителеві з графства Міддлсекс. Там завдяки роботі селекціонерів запашний горошок став «королем» витких рослин. В Англії діє Національне Королівське товариство любителів запашного горошку (англ. National Sweet Pea Society), яке було зановане ще 1900 року. Інші дослідники стверджують, що батьківщиною запашного горошку є Перу й Еквадор. Звідти він потрапив до Сицилії, яка з 1300 по 1700 роки перебувала переважно під впливом іспанських конкістадорів.
В'юнка трав'яниста рослина від 20 до 200 см заввишки. Квітки метеликового типу складаються з 5 пелюсток: найбільший — «парус», два бічних — «весла» і дві пелюстки, щільно облягають маточку з тичинками, утворюють «човник». Забарвлення пелюсток має найширшу гаму — від чисто білого, кремового, через рожевий, червоний і малиновий до лавандового, бузкового, синьо-фіолетового і навіть дуже темного — вишнево-каштанового. Коренева система у запашного горошку стрижнева, сильнорозгалужена, проникає в ґрунт на глибину до півтора метрів. Як і більшість бобових, запашний горошок вступає в симбіоз з бульбочковими бактеріями з роду Різобіум (Rhizobium), засвоюючи атмосферний азот, в результаті чого рослини самі себе «живлять».
Росте в лісах і серед чагарників оскільки є в'юнкою рослиною, через що потребує підтримки.
Чина запашна в дикому стані зустрічається тільки на крайньому південному заході Італії та Сицилії. Широко культивується по всьому світу і натуралізована в деяких районах США.
Запашний горошок завдяки неповторному аромату, вишуканій будові квіток, рясному і тривалому цвітінню, багатому спектру забарвлень став однією з найпопулярніших у світі витких рослин, яку зазвичай використовують для вертикального озеленення балконів і вікон, терас, альтанок та інших малих архітектурних форм.
Занесений до Червоного списку Міжнародного Союзу охорони природи. Охоронний статус — близький до загрозливого стану. Вважається, що природний ареал складає менше ніж 2000 км². Існує прогнозоване зниження ареалу у зв'язку зі збільшенням літніх пожеж а також через збір у дикій природі. Тим не менш, вид зростає на природоохоронних територіях у понад десяти місцях, тому він оцінюється як близький до загрозливого стану.
Перші 5 сортів з'явилися в 1800 році. Через 200 років кількість сортів перевищила 1000 і наблизилась до 2000. Вони об'єднані в 16 сортових груп.
Запашний горошок можна культивувати практично скрізь, важливо тільки правильно вибрати сорти і способи вирощування розсади. Найкраще росте на відкритих сонячних безвітряних місцях з глибоко обробленими родючими, нейтральними по кислотності ґрунтами.
Ділянку, для вирощування підготувати з осені. На початку жовтня на ній розсипають гашене вапно або крейду (300–400 г / м²), одне-два відра перегною, 100 г суперфосфату і 50 г калійної солі. Потім ґрунт перекопують на глибину багнетної лопати. Навесні цю ділянку розрівнюють граблями, а важкий за механічним складом ґрунт краще перекопати ще раз і розрівняти.
Рослини виносять легке притінення, але сильно реагують на різкі перепади нічних і денних температур — квітки і бутони обпадають, насіння не зав'язується. Запашний горошок два-три рази за сезон потрібно підгодовувати рідкими органічними добривами, але не можна вносити свіжі органічні добрива (гній), тому що це може стати причиною загибелі рослин від грибкових захворювань. В спекотну суху погоду потребує регулярного поливу. Важко переносить пересадку, краще вирощувати розсаду в торфоперегнійних горщиках.
При вирощуванні в теплиці запашний горошок може досягати висоти 4 м. Низькорослі сорти не потребують опори. При вирощуванні на великих площах відстань між рядами повинна становити 70 см.
Запашний горошок можна вирощувати на одному місці тільки рік і знову повертати на попереднє місце лише через 4-5 років, так як ця культура уражається фузаріозом — грибковим захворюванням, яке зберігається в ґрунті декілька років.
.png)
_(Leguminosae).JPG)
_flower.JPG)
_seeds.jpg)
