Vaccinium uliginosum ye una especie de planta fanerógama perteneciente a la familia de les ericácees.
Ye nativu de les rexones templaes del hemisferiu norte, a baxu altor nel Árticu, y en grandes altitúes al sur de los Pirineos, los Alpes y el Cáucasu n'Europa, los montes de Mongolia, nel norte de China central y Xapón n'Asia, y la Sierra Nevada en California y les Montes Predresos en Utah en América del Norte. Crez sobre suelos acedos en gorbizales húmedos, pandoriales, tundra, y nel sotobosque de los montes coníferos, dende'l nivel del mar nel Árticu, hasta 3400 msnm d'altitú nel sur de la gama.
Ye un pequeñu parrotal caducifoliu que crez hasta los 10-75 cm d'altor, escasamente 1 m d'altor, colos tarmos de color marrón (a diferencia de los tarmos verdes de la estrechamente rellacionada Arándanu). Les fueyes son ovalaes de 4-30 mm de llargu y 2-15 mm d'anchu, de color azul-verde pálidu, con un bon marxe y ápiz arrondáu. Les flores son pendulares, en forma d'urna, de color rosa maciu y 4-6 mm de llargu, producíes a mediaos de la primavera. El frutu ye una baga de color azul escuru-negru de 5-8 mm de diámetru, con una magaya blanca, duce y comestible cuando maurez a finales de branu.
Les bayes son comestibles. Sicasí, el consumu en grandes cantidaes provoca mareos y xaqueques.[1]
Los estractos de Vaccinium uliginosum pol so poder inhibidor de la tirosinasa y anti- citoquines alcuéntrase na composición de los productos cosméticos destinaos a lluchar contra l'avieyamientu de la piel polos rayos ultravioletes.[2]
Vaccinium uliginosum describióse por Carlos Linneo y espublizóse en Species Plantarum 1: 350. 1753.[3]
Vaccinium: nome xenéricu que s'utilizó en llatín clásicu pa un tipu de baga (probablemente l'arándanu Vaccinium myrtillus ), pero la so última derivación ye escura, (nun ye la mesma pallabra que vaccinum = "d'o perteneciente a les vaques").[4]
uliginosum: epítetu llatín que significa "nes marismas".[5]
.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Vaccinium uliginosum ye una especie de planta fanerógama perteneciente a la familia de les ericácees.
Cır mərsin (lat. Vaccinium uliginosum)[1] - qaragilə cinsinə aid bitki növü.[2]
İkiləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. El nabiu uliginós (Vaccinium uliginosum) és una planta del gènere Vaccinium, molt semblant al nabiu.[1] També rep el nom de nabiu negre i nabinera alpina.[2]
Petit arbust caducifoli, de 20 a 60 cm d'alt de color verd glauc. Tija de secció circular de color marró. Les fulles són obovades, enteres i de color verd blavís, d'1 a 2 cm, trets que el diferencien del nabiu comú, també són caduques.
Floreix entre els mesos de maig i juliol. Les Flors són urceolades (en forma d'olla), blanques o rosades, agrupades en raïms.
El fruit madur és una baia de color blau fosc, de 6 a 8 mm, gairebé negre no tan arrodonit com el nabiu comú, que es pot recollir pel mes d'agost. El fruit és comestible, si bé en certa quantitat pot ser tòxic.
Es troba pràcticament a tot l'hemisferi nord, des d'Amèrica del Nord fins a Mongòlia, la Xina i Japó, passant pel Caucas i l'Europa septentrional. A l'àrtic viu pràcticament a nivell del mar, però a mesura que apareix en latituds més baixes va pujant per les muntanyes: a la serralada dels Pirineus sol viure per sobre els 2.000 m.[3]
A Catalunya viu exclusivament als Pirineus, normalment en matollars de l'estatge alpí, més amunt que el nabiu comú i no és, ni de bon tros, tan comú. S'ha trobat també en boscos de pi negre esclarissats, compartint l'espai, de vegades, amb el nabiu comú. En general prefereix ambients ben innivats, amb una certa humitat.
El nabiu uliginós (Vaccinium uliginosum) és una planta del gènere Vaccinium, molt semblant al nabiu. També rep el nom de nabiu negre i nabinera alpina.
Planhigyn blodeuol sy'n tyfu ar ffurf llwyn bychan yw Llusen y gors sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Ericaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Vaccinium uliginosum a'r enw Saesneg yw Bog bilberry.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Lluswydden Fawr, Lluswydd Mwyaf.
Mae'n perthyn yn fotanegol yn agos i'r llys, yr azalea a'r rhododendron, ac fel y rheiny, mae'n medru byw mewn tir asidig, gwael. Mae eu blodau'n ddeuryw.
Planhigyn blodeuol sy'n tyfu ar ffurf llwyn bychan yw Llusen y gors sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Ericaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Vaccinium uliginosum a'r enw Saesneg yw Bog bilberry. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Lluswydden Fawr, Lluswydd Mwyaf.
Mae'n perthyn yn fotanegol yn agos i'r llys, yr azalea a'r rhododendron, ac fel y rheiny, mae'n medru byw mewn tir asidig, gwael. Mae eu blodau'n ddeuryw.
Vlochyně bahenní (Vaccinium uliginosum Linné, dříve také Vaccinium occidentale Gray), česky nazývaná též borůvka bažinná, brusnice vlochyně nebo nářeč. raušinka[1] je rostlina z čeledi vřesovcovitých, rodu brusnice (Vaccinium). Jako ostatní brusnice roste v kyselých, na živiny chudých půdách, zvláště v bažinách a rašeliništích v arktickém a chladných částech mírného pásu severní polokoule, směrem na jih se vyskytuje ve vyšších polohách a horách.
Vlochyně bahenní je keřík, 10 až 75 cm vysoký s hnědým dřevnatým stonkem. Na stonku rostou 3 až 30 mm dlouhé a 2 až 15 mm široké oválné zelené až modrozelené listy. Z bílých až narůžovělých, 4–6 mm dlouhých zvoncovitých květů na krátkých stopkách dozrávají v pozdním létě plody – 5–8 mm veliké, kulovité až soudkovité tmavěmodré bobule s bílou dužninou - šťáva nebarví, které chutnají sladce.
Otázka jedovatosti plodů je velmi diskutována. Podle některých autorů je sice obecně tradována, avšak nebyla spolehlivě prokázána. Sibiřané ji běžně sbírají, pojídají a zpracovávají jako ovoce.[3] Každopádně obecně není nijak silná a může se výrazně lišit v závislosti na stanovišti. Uvádí se také, že zásadní podíl na jedovatosti nemá rostlina samotná, ale parazitická houba Sclerotina megalospora, která ji napadá.[4]
Plody bývaly používány jako halucinogeny.[5] Toxikologické informační středisko u plodů uvádí „…téměř nejedovaté plody – nebezpečná může být dávka nad 20 plodů (bobulí, semen) po větším požitém množství se podává aktivní uhlí nebývá nutná hospitalizace (jen u mimořádně citlivých osob při závažných příznacích), u zdravých jedinců se objevují nanejvýš zažívací potíže.“[6]
Jako okrasná rostlina se téměř nepoužívá, nicméně má barevně zajímavé podzimní zbarvení listů.
Vlochyně bahenní – květy
Vlochyně bahenní – keřík s dozrávajícími a zralými plody
Vlochyně bahenní – keřík s plody
Vlochyně bahenní – detail plodů
Podzimní zbarvení
V tomto článku byl použit překlad textu z článku Vaccinium uliginosum na anglické Wikipedii.
Obrázky, zvuky či videa k tématu vlochyně bahenní ve Wikimedia Commons
Vlochyně bahenní (Vaccinium uliginosum Linné, dříve také Vaccinium occidentale Gray), česky nazývaná též borůvka bažinná, brusnice vlochyně nebo nářeč. raušinka je rostlina z čeledi vřesovcovitých, rodu brusnice (Vaccinium). Jako ostatní brusnice roste v kyselých, na živiny chudých půdách, zvláště v bažinách a rašeliništích v arktickém a chladných částech mírného pásu severní polokoule, směrem na jih se vyskytuje ve vyšších polohách a horách.
For alternative betydninger, se Mosebølle. (Se også artikler, som begynder med Mosebølle)
Mosebølle (Vaccinium uliginosum) er en 10-80 cm høj dværgbusk, der i Danmark oftest vokser på mager bund i heder. Blomsterne er klokkeformede, og bærrene er blåduggede og ovale. I modsætning til Blåbær er frugtkødet hvidt og saften smitter ikke af på tænderne. Bladene er uden mørke kirtler på undersiden i modsætning til Tyttebær.
Mosebølle er en løvfældende dværgbusk med en fintgrenet, opret vækst. Stænglerne er brune og runde i tværsnit. De bærer de spredtstillede blade, der er omvendt ægformede med fint takket rand. Oversiden er mørkegrøn med netagtige bladnerver, mens undersiden er lyst blågrøn. Høstfarven er rød til orange.
Blomstringen sker i maj-juni, hvor de klokkeformede, hvide blomster sidder enkeltvis i bladhjørnerne. Frugterne er blåduggede, ovale bær med lyst frugtkød.
Rodnettet består af meget fint trævlede rødder (rodfilt), som har symbiose med én eller flere svampe i form af mykorrhiza.
Højde x bredde og årlig tilvækst: 0,75 x 0,75 m (5 x 5 cm/år).
Mosebølle er udbredt i Nordamerika og Europa, hvor den findes på sur, næringsfattig og fugtig bund i let skygge. Den er desuden ret almindelig i store dele af Grønland, hvor den udgør et kærkomment supplement af C-vitamin.
I Danmark er mosebølle almindelig i Vest- og Nordjylland på mager tørvebund i både fugtig og tør hede. I resten af landet er den sjælden.
I Lyngby Åmose nord for København findes flere fattigkær, hvor arten vokser sammen med bl.a. Blåbær, Revling, Hedelyng, Klokke-Lyng og Tue-Kæruld samt en række forskellige arter af Tørvemos, deriblandt Butbladet Tørvemos og Rød Tørvemos [1].
Bærrene er lidt fade i smagen. De har ikke samme smagsfylde og sødme som blåbær, og farver ikke tænderne, som blåbær gør. Mosebøllebær må ifølge Fødevarestyrelsen sælges som blåbær[2].
For alternative betydninger, se Mosebølle. (Se også artikler, som begynder med Mosebølle) Mosebølle (Vaccinium uliginosum) er en 10-80 cm høj dværgbusk, der i Danmark oftest vokser på mager bund i heder. Blomsterne er klokkeformede, og bærrene er blåduggede og ovale. I modsætning til Blåbær er frugtkødet hvidt og saften smitter ikke af på tænderne. Bladene er uden mørke kirtler på undersiden i modsætning til Tyttebær.
Die Rauschbeere (Vaccinium uliginosum), auch Trunkelbeere, Moorbeere oder Nebelbeere, ist ein Strauch aus der Gattung der Heidelbeeren.
Die Rauschbeere wächst als Halbstrauch oder Zwergstrauch, mit einer Wuchshöhe bis 60, ausnahmsweise bis 80 Zentimeter[1], ganz selten sogar bis 100 Zentimeter.[2] Die Triebe sind aufrecht, bei der in höheren Lagen verbreiteten Unterart pubescens sind sie niederliegend und aufsteigend.[3] Sie bildet unterirdische Kriechtriebe (Rhizome) aus. Junge Zweige verfärben sich rasch bräunlich, sie sind stielrund (nicht grün und kantig bis geflügelt wie bei der Heidelbeere). Sie sind jung fein behaart bis kahl. Die sommergrünen, kurz gestielten, kahlen Laubblätter erreichen 6-25 (ausnahmsweise bis 35) Millimeter Länge und 4-12 (ausnahmsweise bis 20) Millimeter Breite[2], sie sind eiförmig[1] oder verkehrteiförmig[2], am Apex meist abgestumpft, ganzrandig, oft mit knorpelig verdicktem oder etwas nach unten eingerolltem Blattrand. Sie sind auffallend netzadrig.[2][3] Auf der Oberseite sind sie bläulichgrün gefärbt, die Unterseite ist heller graugrün[1] (und daran leicht von den frischgrünen Blättern der Heidelbeere unterscheidbar). Die Zwergsträucher sind sympodial verzweigt, die Endknospe bildet Blüten aus, das vegetative Wachstum wird durch Seitenknospen fortgesetzt.[2]
Die Wurzeln der Rauschbeere bilden mit verschiedenen Pilzen eine Mykorrhiza, zum Beispiel mit Cryptosporiopsis ericae, Oidiodendron maius, Lachnum sp., Sordariomycetes und Pleosporales[4] Die Chromosomenzahl beträgt je nach Unterart 2n = 24 bzw. 48.[5]
Die Rauschbeere blüht in Süddeutschland im Mai, im Norden, etwa in Großbritannien, reicht die Blüte bis in den Juni. Die Blüten stehen in traubigen kleinen Blütenständen zu zweien oder dreien, sie sind etwa 3 bis 10 Millimeter lang gestielt, der Stiel damit bei der typischen Unterart länger als die Blüte, bei der Unterart pubescens ist der Blütenstiel nur 1 bis 3 Millimeter lang und damit kürzer als die Krone.[3] Die relativ kleinen Blüten sind weißlich bis rosafarben und hängend.[1] Die krugförmige, verwachsene Blütenkrone ist im Umriss länglich eiförmig, mit sehr kurzen, rückgeschlagenen Kronzipfeln. Die vier bis fünf Kelchzipfel sind dreieckig und abgestumpft, der Kelch bis zur Fruchtreife bleibend.
Die Beeren ähneln denen der wild wachsenden Heidel- bzw. Blaubeere, sind jedoch bereift, mit 6 bis 8 Millimeter[1], ausnahmsweise bis 10 Millimeter[2] Länge größer als diese und etwa eiförmig. Sie reifen im Spätsommer, sind außen blau, haben aber innen helles „Fruchtfleisch“ und hellen Saft im Gegensatz zur Heidelbeere, die violettes „Fruchtfleisch“ hat und auch violetten Saft[6] führt.
Als Inhaltsstoffe der Rauschbeere werden angegeben: Anthocyane (Glycoside von Anthocyanidinen), bei Vaccinium-Arten oft als „Anthocyanoside“ bezeichnet, darunter als Hauptbestandteile Malvidin-3-O-Glucosid und Delphinidin-3-O-Glucosid und Delphinidin-3-O-Arabinosid (als blaue Farbstoffe wirkend), Flavonole wie Myricetin und Quercetin und davon abgeleitete Verbindungen sowie als organische Säure freie und veresterte Benzoesäure.[7] Die wiederholte Chromatographie des gefriergetrockneten Extrakts der Beeren führte zur Isolierung von elf Verbindungen, darunter ein Anthocyan, sechs Flavonoide, zwei Phenylpropanoide und zwei Iridoide. Die Isolate wurden als Cyanidin-3-O-β-D-Glucopyranosid, Quercetin, Hyperosid (Quercetin-3-O-β-D-Galactopyranosid), Quercetin-3-O-α-L-Arabinopyranosid, Myricetin, Myrizetin-3-O-β-D-Galaktopyranosid, Syringetin-3-O-β-D-Galaktopyranosid, Methylchlorogenat, Chlorogensäure, Logansäure und 6,7-Dihydromonotropeinmethylester (Splendosid) identifiziert.[8] Untersuchungen an Populationen in Finnland konnten weitere Inhaltsstoffe nachweisen. Vier Anthocyanidin-Xyloside und 14 Flavonol-Glykoside und 25 wichtige Flavonoide wurden dabei identifiziert. Die Durchschnittswerte ( ± Standardabweichung) der Gehalte an Anthocyanen und Flavonolen betrugen 1425 ± 398 bzw. 1133 ± 290 mg pro 100 g Trockengewicht. Das am häufigsten vorkommende Anthocyanidin war Malvidin, gefolgt von Delphinidin, Petunidin, Cyanidin und Peonidin. Quercetin war das wichtigste Flavonol, gefolgt von Myricetin, Laricitrin, Syringetin und Isorhamnetin.[9] Untersuchungen aus anderen Gebieten kamen zu ähnlichen Ergebnissen.[10]
Die auch als Rote Heidelbeeren, Steinbeeren oder Sumpfheidelbeeren bekannten Beeren der Rauschbeere könnten psychotrope Substanzen enthalten,[11] deren Identität noch nicht bestimmt werden konnte.[12] Nach dem Verzehr von Früchten wurden gelegentlich Vergiftungserscheinungen[11] – wie rauschartige Erregung, Erbrechen, Pupillenerweiterung und Schwindelgefühl – beobachtet. So berichtet ein Beobachter, nach Verzehr größerer Mengen im Selbstversuch, von Schwindel und Sehstörungen.[13] Andere Beobachter berichten, auch nach dem Verzehr von größeren Mengen, von keinerlei Giftwirkung.[14] Die Beeren werden daher meist als „giftverdächtig“ geführt[15][16], vom Verzehr wird abgeraten.
Intoxikationen sind ggf. nur nach dem Verzehr großer Mengen möglich. Verantwortlich dafür ist wahrscheinlich der auf den Beeren schmarotzende Schlauchpilz Monilinia megalospora (früher auch Sclerotina megalospora)[11][12], da in den Beeren selbst keine giftig oder psychoaktiv wirkenden Substanzen gefunden werden konnten. Volksetymologisch wird der Name der Rauschbeere auf den angeblich zu beobachtenden Rauschzustand bezogen.
Die Rauschbeere ist zirkumpolar verbreitet[2] und wächst in Waldmooren und Hochmooren mit feuchtem, torfhaltigem Boden. Im regenreichen westlichen Skandinavien kommt sie verbreitet vor und verdrängt dort teilweise die Blaubeere. In mittel- und südeuropäischen Gebirgen findet man sie zuweilen bis in Höhenlagen von 3080 Metern,[2] in den Allgäuer Alpen bis über 2000 m[17], in den Nordtiroler Zentralalpen bis über 2600 m.[18] Sie ist eine Vaccinio-Piceetea-Klassencharakterart, kommt aber auch in Gesellschaften der Klasse Ocycocco-Sphagnetea oder des Verbands Genistion vor.[5]
Die Erstbeschreibung von Vaccinium uliginosum erfolgte durch Carl von Linné. Das Artepitheton uliginosum bezieht sich auf den Wuchsort und heißt „sumpfliebend“.
Man unterscheidet in Europa oft zwei Unterarten:
Detailuntersuchungen auf morphologischer und genetischer Basis von Pflanzen aus den Alpen und deren Vorland ergaben zwei genetisch getrennte Sippen: Eine diploide Sippe, die nur in höheren Lagen der Zentralalpen vorkam, und eine weit verbreitete tetraploide Sippe, der alle Individuen aus tieferen Lagen und aus den nördlichen Kalkalpen angehören; beide können am selben Standort nebeneinander wachsen. Eine morphologische Unterscheidung dieser Sippen erwies sich zunächst als unmöglich.[20] Spätere Untersuchungen ergaben keine Hinweise auf rezente Hybriden zwischen beiden Sippen. Eine morphologische Unterscheidung anhand von Blattmerkmalen war nicht möglich, anhand von Blütenmerkmalen konnten die meisten Individuen zugeordnet werden. Wichtigstes Einzelmerkmal war dabei die Breite der Blütenkrone (diploide meist 2,54 bis 3,19 mm, tetraploide meist 3,28 bis 4,25 mm).[21]
Weitere, zum Teil hexaploide Sippen werden aus dem nördlichen Ostasien und aus Japan angegeben.
Die Beeren werden weniger gepflückt als jene der Heidelbeere, ihr Geschmack wird als fad süßlich[16], im Geschmack der Heidelbeere unterlegen[15] beschrieben. Wegen des ungeklärten Giftverdachts wird meist von der Verwendung und dem Verzehr abgeraten.
Die Rauschbeere wurde in der Volksheilkunde, ähnlich wie die Heidelbeere, bei Magen- und Darmkatarrh, bei Durchfall und Blasenleiden, verwendet.[7] Ein Nachweis der Wirksamkeit wurde nicht erbracht.
Die Ableitung des Namens von Rausch aufgrund einer möglichen berauschenden Wirkung der Beeren gilt heute als unwahrscheinlich. Möglich wäre eine frühere Verwendung für alkoholische Getränke ähnlich dem Heidelbeerwein. Wahrscheinlicher ist eine Ableitung vom mittelhochdeutschen Wort rusch: Binse, es wäre also eine nach dem nassen Standort benannte „Binsen-Beere“.[22] Zu beachten ist aber, dass mit „Rausch“ oder „Rusch“ vor der heutigen wissenschaftlichen Systematisierung zahlreiche andere beerentragende Sträucher bezeichnet werden konnten, sehr oft etwa die Krähenbeere[23], daneben zahlreiche andere wie Preiselbeere, Bärentraube, Gagelstrauch und andere.[24]
Die Rauschbeere (Vaccinium uliginosum), auch Trunkelbeere, Moorbeere oder Nebelbeere, ist ein Strauch aus der Gattung der Heidelbeeren.
Ehtemas[1][2], juogot[2], juolut[1] dahjege juogut[1] (Vaccinium uliginosum) lea joŋaid- (Vaccinium) ja daŋasšattuide čerdii gullevaš šaddu.
Ehtemas, juogot, juolut dahjege juogut (Vaccinium uliginosum) lea joŋaid- (Vaccinium) ja daŋasšattuide čerdii gullevaš šaddu.
Heiðabláber (frøðiheiti: Vaccinium uliginosum) veksur á heiðalendi og í homrum. Blágrøn bløð, sum detta av um heystið, øvut eggvaksin. Blaðrondin eitt sindur afturábrett. Krúnan rund til klokkuvaksin, vanliga 1-3 blómur saman. Krúnubløðini hvít til ljósareyð, berið ljósablátt, men plantan fruktar neyvan í Føroyum.
Heiðabláber (frøðiheiti: Vaccinium uliginosum) veksur á heiðalendi og í homrum. Blágrøn bløð, sum detta av um heystið, øvut eggvaksin. Blaðrondin eitt sindur afturábrett. Krúnan rund til klokkuvaksin, vanliga 1-3 blómur saman. Krúnubløðini hvít til ljósareyð, berið ljósablátt, men plantan fruktar neyvan í Føroyum.
Jonikaine (latin.: Vaccinium uliginosum), paginoiš mugažo Kukič, Lölikaine i Lölikad, om äivozne kazmuz, plodpenzhaine Kanabränvuiččed-sugukundaspäi. Se om Vaccinium-heimon tipine erik.
Kazvab Pohjoižen mapoliškon äjiš regioniš, kus ven i vilu klimatad oma olmas: tundr, meczon, mägiden ülävö, paksus löutas turbazsoil. Sädab penid pallištoid pidust' ojid da jogid, mugažo žomid kümenikad nellikkilometrid pindal (oz., Baikalantaguižes).
Penzaz vai penzhaine 1 metrhasai kortte, 30..50 sm tobjimalaz. Seikh pudub läz ülähäsai mustikaižen erineden, ujeleb erasti. Jonikaižen südäivezi om vauh, läipad nahkal puhtastadas kebnas.
Jurišt kogoneb ribujurišpäi, mikoriz sab sötmižsubstancijoid mahusespäi. Lehtesed 3 santimetrhasai pitte hoikad. Henod änikod käroutas mahannoks, vauktad vai ruskedvauktad. Küpsad plodud oma sinižed kehkrad södabad 12 mm:hasai surtte, ned oma hahksiniženke kerthenke, ruskedsiniženke südäimenke. Sügüzel lehtesed rusknedas i lanktas maha. Erik om pakaiženvastaine lujas. Penzaz eläb sadha vodhesai.
Kazvatadas muiktal mahusel (pH 4..5), gruntveziden tazopind piidab olda 30..60 sm süvüdel. Tetas jonikaižen 26 sortud. Läz ei olele travijoid i läžundoid.
Südäiveden kaičendan strok om lühüd, ka tehtas keitišt, ližatas vinoihe (likörad). Lehtesed oma kožujad dubimha nahkoid.
Jonikaine (latin.: Vaccinium uliginosum), paginoiš mugažo Kukič, Lölikaine i Lölikad, om äivozne kazmuz, plodpenzhaine Kanabränvuiččed-sugukundaspäi. Se om Vaccinium-heimon tipine erik.
Juomoi (lat. Vaccínium uliginósum) on pieni marjutuhjoine kanabron pereheheh kuului. Sen marjat ollah sinizet da syödävät.
Juomoil on oksakas tuhjoine, kudai on 30-50 sentii piduhuttu, toiči sen varzi kazvau muadu myöte. Must’ois juomoi eruou sil, ku sen varzi kovenou, rodieu puun jyttyzekse. Sil vie on valpahembi varzi. Magu nämmil marjoil sežo on eriluaduine. Juomoin mehu on valpahembi, must’oinhäi fiolietovoinruskei. Konzu keriät must’oidu marjan nahkale puututtuu jiähäh fiolietovoinsinizet tačmat. Kudamat pahoi lähtietäh.
Juomoin lehtet ollah ei vähembi kolmie sentii piduličat, kovattavat da hoikat. Syzyzyl juomoin lehtet ruskotah da pakutah, marjat vie halloissah voijah olla pal’l’ahal tuhjozel.
Juomoin kukkazet ollah pienet, viiziteräzet, muah painujat. Marjat ollah sinizet pyöryžät, harvah piduličat. Net ollah mehevät da syödävät. Marju on 1,2 sentii piduhuttu.
Juomoin tuhjoine on hyvä pakkazii kestäi da voi eliä sada vuodessah.
Juomoin marjat ollah syödävät. Niidy syvväh vereksilleh, keitetäh niilöis varen’n’ua, luajitah mehuu da viinua. Juomoloih, niilöi varustajes, ližätäh toizii marjoi (must’oidu, buolua, garbaluo), kudamil on enämbäl tundui magu.
Juomoin marjat da mehu on diettah kuului syömine. Se parandau ainehien suluandua rungas da alendau zuaharimiäriä. Marjat lujendetah verisuonii, ollah hyvät syömizensulatandale da sydämele.
Juomoi (lat. Vaccínium uliginósum) on pieni marjutuhjoine kanabron pereheheh kuului. Sen marjat ollah sinizet da syödävät.
De riesbees (Latien: Vaccinium uliginosum) is n struuk uut t geslacht bosbezen van de heedfamilie (Ericaceae). De soortanduding uliginosum slaot op de greuiplaots en betekent "moerassig".
De riesbees is n kleine struuk en het wittige tot raoze bloemetjes in trosjes van twee tot drie stuks. De plant bleuit in mei en juni. De bezen lieken op die van de blauwe bosbees (Vaccinium myrtillus), mar bin wat ovaoler van vorm. De vruchten riepen in de naozoemer. Ze hen n blauwe schel, mar wit vruchtvleis en kleurloos sap in tegenstelling tot de blauwe bosbees, die blauw vruchtvleis en peers sap het. De smaak is lichtzeut. De ovaole loofblaodjes bin blauwgreun van kleur.
De riesbees greuit in bosvennen mit vochtige, turfrieke grond op t noordelik halfroend, in Europa, waor de soort oek veurkomt in Nederland en België. In de bargen vie'je de plant tot op 3000 meter heugte. De plant wort ekweekt veur zien bezen in Duutsland en in sommige Oost-Europese landen. De plant komt oek veur in de gebargten van Mongolië, Noord-China, Centraol-Japan en de Koerilen, de Sierra Nevada in Kalifornië (Amerika), t Rotsgebargte (Rocky Mountains) in Utah (Amerika) en t Arkties gebied.
Van de riesbees ku'j slei, schem en sap maken. De bezen worren in de volksgeneeskunde bie loop en blaosontstekingen gebruukt. In t oosten van Siberië wort de struuk gebruukt veur t looien van leer en wort uut de bezen n starke brandewien emaakt.
Bie t eten van grotere hoeveulhejen riesbezen ku'j in n roesachtige toestand kommen, mit klachten as kopzeert, dreierigheid, misselikheid en spiejen. Waorschienlik is de schimmel Sclerotina megalospora, die op de bezen parasiteert en gifstoffen anmaakt, daor verantwoordelik veur.
Riesbees is n weerdplant veur verschillende pennevoegelsoorten, waoroender de dagvlinders veenluzernevlinder, poolpaorelmoervlinder, Freya's paorelmoervlinder en de mikrovlinders Acleris sparsana en Phiaris schulziana.
De riesbees (Latien: Vaccinium uliginosum) is n struuk uut t geslacht bosbezen van de heedfamilie (Ericaceae). De soortanduding uliginosum slaot op de greuiplaots en betekent "moerassig".
Vaivuors (luotīnėškā: Vaccinium uliginosum) ī tuokis augals, katros muokslėškā prigol prī erėkėniu augalū (Ericaceae) šeimuos.
Vaivuors padabnos melīnē. Aukštoms sėik lėgo 100 cm. Stombris statmens, šakuots ī. Lapā ėšėlgi, trompās kuotās, apatė palėik žalė cielus metus.
Žėidokā balti, ėšruod kap kuokės tauralės. Vaivuorā pražīst gegožė pabonguo, ė žīdia lėgo bėrželė vėdorė. Sonuokėn tuokės kamūlėnės, bėškioka paėlgas mielenas ougas, katras nūnuokst lėipas pabonguo ė laikas lėg spalė.
Vaivuorā aug driegnuos, švėisiuos medies, kėmėnuojīnūs.
Vaivuora ougas jiedamas ī, bet žmuonis rokoun, ka nug anūm būktās apsvaigst svāmie, rondas kuokis tā gėrtoms. Patiūs ougūs juokė svāgala nie, gal' būtė, ka tas ī diel gailė, katros tonkē aug sīkiom so vaivuorās ė skleida svaigėnonti smuoka.
Wopowańska jagoda[3] (Vaccinium uliginosum L.) jo rostlina ze swójźby wrjosowych rostlinow (Ericaceae).
Wopowańska jagoda jo kerk, kótaryž dośěgnjo wusokosć wót 30 až do 100 cm.
Gałuzy su wogonkokulowate a brune.
Módrozelene łopjena su měnjate, gropne, cełokšomne, tupe, wopak jajojte a dośěgnu dłujkosć wót 2 cm. Jich dolny bok jo šerozeleny.
Kwiśo wót maja až do julija. Dłujko jajojte, rožojte abo naběłe kwiśonki dośěgnu dłujkosć wót 5 mm a njasu zwětšego styri, rědko pěś cypliškow.
Płod jo módra jagoda z swětłym měsom a dośěgnjo šyrokosć wót 6 až do 10 mm. We wjelikich pitśach mógu k wopowańskim stawam wóźiś, dokulaž grib Monilinia megalospora płody toś teje rostliny cesto pódejś.
Rosćo w chójcowych a brjazowych bagnach a w krickach z małorostnych kerkow w górinach. Ma lubjej włožne, małokalkate, kisałe zemje.
Rosćo w pódpołnocnej a srjejźnej Europje, w pódpołdnju w górinach rozšyrjona, pśi comž w Alpach we wusokosćach wót až něźi 2500 m wustupujo.
Wopowańska jagoda (Vaccinium uliginosum L.) jo rostlina ze swójźby wrjosowych rostlinow (Ericaceae).
Łochinia (Vaccinium uliginosum) - to je roscëna z rodzëznë wrzosowatëch (Ericaceae). Òna mô smaczné jagòdë i rosce m. jin. w błotach na Kaszëbach.
Дурні́цы (састар. буякі́; па-лацінску: Vaccinium uliginosum) — галінкавы куст ці напаўкуст 80 — 100 см вышыні.
Галіны цыліндрычныя, шэрыя, выгнутыя; лісьце эліптычнае ці зваротна яйкападобнае, зьверху цёмна-зялёныя, зьнізу шызыя, тонкія. Кветкі, колькасьцю па 1 — 3, знаходзяцца на канцавінах галінак мінулага году, белаватыя з ружовым адценьнем, дробныя. Плод — сакавітая, салодкая, акруглая ці шарападобная, сінявата-чорная ягада, 9 — 12 мм ў дыямэтры.
Цьвіце ў траўні — чэрвені, плод сьпее ў жніўні. Расьце ў забалочаных лясах, на тарфяных балотах, амаль заўсёды з багуном. Сустракаецца часта па ўсёй Беларусі.
Ягады дурніцы павялічваюць здольнасьць страўніку да ператраўліваньня ежы. У народнай мэдыцыне адвар галінак зь лісьцем п’юць пры хваробах сэрца; ягады прымаюць пры дызэнтэрыі.
Ягады дурніцы спажываюць сьвежымі і перапрацаванымі. Іх сушаць, зь іх робяць сок, кампот, варэньне, віно.
Дурні́цы (састар. буякі́; па-лацінску: Vaccinium uliginosum) — галінкавы куст ці напаўкуст 80 — 100 см вышыні.
Күк көртмәле[1][2] (лат. Vaccínium uliginósum)- йылтыр ваҡ япраҡлы, алһыу сәскәле, ҡыҫҡа һабаҡлы ҡыуаҡ үҫемлек.
Фәнни һәм фәнни-популяр әҙәбиәттә һаҙ күк көртмәлеһе, батҡыл күк көртмәлеһе, тәбәшәк күк көртмәле тигән варианттар осрай[3].
Урыҫ телендә уның атамалары күп төрлө: водопьянка, голубец, голубица, гонобоб, гонобо́бель, гонобой, гоноболь, дураха, дурника, дурниха, дурница, пьяная ягода, пьяника, пьяничка, пьяница, синий виноград, синика.
Был төр Төньяҡ ярымшарҙың уртаса һәм һалҡын климатлы, тундралы, урманлы зоналарында һәм тауҙарҙың өҫкө бүлкәтендә, йыш ҡына һаҙлыҡлы, торфлы бөтә төбәктәрендә осрай. Евразияла көнбайышта Исландиянан һәм Бөйөк Британиянан алып Рәсәйҙең Алыҫ Көнсығышына һәм Японияға тиклем таралған (көньяҡ ареалы - Испания, [[Италия], элекке Югославия илдәре , Төркиә, Монголия ). Төньяҡ Америкала — Алясканан Ньюфаундлендҡа тиклем үҫә (көньяҡта — Калифорнияға)[4].
Йылға, шишмәләр буйында ваҡ майҙандар биләһә, Байкал аръяғында, мәҫәлән, тиҫтәләрсә кв. километр майҙандарҙа үҫә.
Күк көртмәле — талымһыҙ үлҫемлек, ҡоротҡостар һәм ауырыуҙар менән зарарланмай тиерлек.
Күк көртмәле әсе тупраҡ ярата (pH 4—5)), шуға күрә әселек кимәлен даими күҙәтеп торорға кәрәк. Бигерәк тә дымға талапсан. Күк көртмәленең тамырҙары таралған тупраҡ ҡатламы 20 см тәрәнлеккә тиклем һәр ваҡыт дымлы булырға тейеш, ләкин ул артыҡ һыулы ерҙе яратмай.
Күк көртмәле (лат. Vaccínium uliginósum)- йылтыр ваҡ япраҡлы, алһыу сәскәле, ҡыҫҡа һабаҡлы ҡыуаҡ үҫемлек.
Күк җиләк — елтыр вак яфраклы, алсу чәчкәле, кыска сабаклы куак үсемлек; шикәрлелеге 25 кг/га.
Күк җиләк — елтыр вак яфраклы, алсу чәчкәле, кыска сабаклы куак үсемлек; шикәрлелеге 25 кг/га.
↑ Integrated Taxonomic Information System — 1996. ↑ таксономическая база данных Национального центра биотехнологической информации США / National Center for Biotechnology Informationლენი მელფა[1], თაშნეშე ლენი კაცხა, ლენი კაცხანაკა (ლათ. Vaccinium uliginosum) — ფურცელმაცჷმე ჩანარი მანანაშობურეფიშ ფანიაშე. სიმაღალა 30 სმ-შე 1 მ-შახ.
გოფაჩილი რე ოორუე გვერდოსფეროშ რგილ დო ზჷმიერ ორტყაფუეფს, ტუნდრას, ტყაშ ზონას დო გვალეფიშ ჟილენი ზონას, შხირას ჭყენჭყეფს. აბხვადჷნა ევრაზიას დო ოორუე ამერიკას, თინეფს შქას კავკაციას. პიოლეფი ჩე ვარდა მოვარდიშფერე რე. კანკარი ლენი ფერიშ რე, იჭკომუ; გუმნაღელი იკათუანს შანქარს, ბჟეს დო А დო С ვიტამინეფს.
ლენი მელფა ბართვონი, კანკარამი კულტურა რე, ნამუთ ირზენს ლენი ფერიშ რგვალ გუმნაღელს. თიში დოჭყანაფა-გომიარაფაშო ოხვილური რე ლამე, ქექე დო ჯგირი დრენაჟიშ მაღვენი სპეციფიკური დიხა; ჯგირო ფალჷნს ბჟე დიხეფს. 2006 წანას ლენი მელფაშ ნერგეფი ააშ-შე მიღეს დო ოცადებელი ღანკით მაართათ დორგეს იმერეთის, ოფუტე სიმონეთის, 2007-2008 წანეფს, მელფაშ ნერგეფი ქჷდაჭყან-გამიარეს იმერეთის, გურიას დო სამარგალოს.[2]
ლენი მელფა, თაშნეშე ლენი კაცხა, ლენი კაცხანაკა (ლათ. Vaccinium uliginosum) — ფურცელმაცჷმე ჩანარი მანანაშობურეფიშ ფანიაშე. სიმაღალა 30 სმ-შე 1 მ-შახ.
გოფაჩილი რე ოორუე გვერდოსფეროშ რგილ დო ზჷმიერ ორტყაფუეფს, ტუნდრას, ტყაშ ზონას დო გვალეფიშ ჟილენი ზონას, შხირას ჭყენჭყეფს. აბხვადჷნა ევრაზიას დო ოორუე ამერიკას, თინეფს შქას კავკაციას. პიოლეფი ჩე ვარდა მოვარდიშფერე რე. კანკარი ლენი ფერიშ რე, იჭკომუ; გუმნაღელი იკათუანს შანქარს, ბჟეს დო А დო С ვიტამინეფს.
ლენი მელფა ბართვონი, კანკარამი კულტურა რე, ნამუთ ირზენს ლენი ფერიშ რგვალ გუმნაღელს. თიში დოჭყანაფა-გომიარაფაშო ოხვილური რე ლამე, ქექე დო ჯგირი დრენაჟიშ მაღვენი სპეციფიკური დიხა; ჯგირო ფალჷნს ბჟე დიხეფს. 2006 წანას ლენი მელფაშ ნერგეფი ააშ-შე მიღეს დო ოცადებელი ღანკით მაართათ დორგეს იმერეთის, ოფუტე სიმონეთის, 2007-2008 წანეფს, მელფაშ ნერგეფი ქჷდაჭყან-გამიარეს იმერეთის, გურიას დო სამარგალოს.
Көк-кат (орус. Голубика, моол. Нэрс) – колдуунда аргага өзер, бедии 20-80 см чедир, бүрүлери дүжүп каар көк азы ак-көк өңнүк кат чимиштерлиг чадаң ыяш. Кат, бүрүлери эм шынарлыг.
Кады борбаксымаар, ак-көк өңнүг, чигирзиг, ажыгзымаар амданныг. Бүрүлери шөйбексимээр төгелчик азы дедир чуурга хевирлиг. Чечектери ак азы ягаан, хензиг.
Өзүп үнүп турар черлери: тайга эзимнери, тулааланы берген ыяштар, тарамык үнген аргаларлыг хемнер уну.
Хереглеттинер чүүлдери: каттары, бүрүлерлиг будуктары, чулуу.
Эмнерге белеткээр үези: июль-август.
Моол ады: Нэрс.
Хереглеттинер чүүлдери: каттары.
Ажыглаары: моол улусчу эмнээшкинде көк-каттың каттарын организмниң ажыл-чорудулгазын хөөн киирер, ниити быжыглаар шынарлыг, кижи назынын узадыр деп санап турар.
Vaccinium uliginosum (bog bilberry, bog blueberry,[2] northern bilberry or western blueberry[3]) is a Eurasian and North American flowering plant in the genus Vaccinium within the heath family.
Vaccinium uliginosum is native to cool temperate regions of the Northern Hemisphere, at low altitudes in the Arctic, and at high altitudes south to the Pyrenees, the Alps, and the Caucasus in Europe, the mountains of Mongolia, northern China, the Korean Peninsula and central Japan in Asia, and the Sierra Nevada in California and the Rocky Mountains in Utah in North America.[4][5][6][7]
It grows on wet acidic soils on heathland, moorland, tundra, and in the understory of coniferous forests, from sea level in the Arctic, up to 3,400 metres (11,200 ft) altitude in the south of the range.
Vaccinium uliginosum is a small deciduous shrub growing to 10–75 cm (4–30 in) tall, rarely 1 m (3 ft 3 in) tall, with brown stems (unlike the green stems of the closely related bilberry). The leaves are oval, 4–30 mm (5⁄32–1+3⁄16 in) long and 2–15 mm (5⁄64–19⁄32 in) wide, blue-green with pale net-like veins, with a smooth margin and rounded apex.[4]
The flowers are pendulous, urn-shaped, pale pink, 4–6 mm (5⁄32–15⁄64 in) long, produced in mid spring. The fruit is a dark blue-black berry 5–8 mm (3⁄16–5⁄16 in) diameter, with a white flesh, edible and sweet when ripe in late summer.[4]
Three subspecies have been described, but not all authorities distinguish them:[1][4]
The berries can be eaten raw or cooked, used to make jelly or pies, or dried to make pemmican.[8] Bog bilberry is used in infused liquor in Korea.
Deuljjuk-sul (bog bilberry liquor) and jindallae-sul (Korean rhododendron liquor) produced in North Korea
Eastern Siberia
Vaccinium uliginosum (bog bilberry, bog blueberry, northern bilberry or western blueberry) is a Eurasian and North American flowering plant in the genus Vaccinium within the heath family.
Nigra vakcinio (latine Vaccinium uliginosum) [1] estas specio el genro vakcinio, familio erikacoj.
Nigra vakcinio estas indiĝena en la malvarmaj, moderaj regionoj de la Norda Hemisfero, ĉe malaltaj altecoj en la Arkto, kaj en altaj altecoj sude al la Pireneoj, Alpoj, kaj Kaŭkazo en Eŭropo, la montaroj de Mongolio, norda Ĉinio, la Korea Duoninsulo kaj centra Japanio en Azio, kaj la Sierra Nevada en Kalifornio kaj la Roka Montaro en Utaho en Nord-Ameriko.
Ĝi kreskas sur malseka acida grundo, en pluvmarĉoj, erikejo, arbustetaro, tundro kaj en la subaĵo de pinofitaj arbaroj, de marnivelo en la Arkto, ĝis alto de 3400 m en la suda kreskeja limo.
Nigra vakcinio estas malgranda decidua arbusto kreskanta al 10-75 cm, malofte 1 m alta, kun brunaj tigoj (kontraste al la verdaj tigoj mirtelo). La folioj estas ovalaj, 4-30 mm longaj kaj 2-15 mm larĝaj, blu-verdaj kun palaj retaj vejnoj, kun glata rando kaj rondigita apekso.
La floroj estas pendantaj, urnoformaj, palaj rozkoloraj, 4-6 longaj, produktitaj meze de printempo. La fruktoj estas malhelaj blu-nigraj beroj kun 5-8 mm de diametro, kun blanka karno, manĝebla kaj dolĉa, kiam matura fine de somero.
Nigra vakcinio multe similas al mirtelo. La beroj de nigra vakcinio estas malpli kolektataj ol tiuj de mirtelo, ili estas similaj en aspekto sed laŭraporte beroj de nigra vakcinio apenaŭ havas guston, kvankam ili estas manĝeblaj. Ili teorie povas esti uzataj por la samaj celoj, tio estas, por produktado de marmelado, kaĉo, likvoro aŭ fruktovino.
La nigra vakcinio estis uzata en la popola medicino por problemoj de lakso kaj veziko. En orienta Siberio la arbusto servas por tanado, kaj el la beroj oni produktas fortan brandon.
Kelkaj aŭtoroj distingas ilin, aliaj ne. La subspecioj estas:
Vaccinium uliginosum es una especie de planta fanerógama perteneciente a la familia de las ericáceas. En italiano es llamada "mirtillo blu" (arándano azul, mirtilo azul), en francés "airelle des marais" (arándano rojo pantanoso), "myrtille des marais" (arándano pantanoso, mirtilo pantonoso) o "myrtille bleue" (arándano azul), en alemán "Rauschbeere" (baya juncal) o "Moorbeere" (baya pantanosa), en neerlandés "rijsbes" (baya de esqueje, baya de injerto).
Es nativo de las regiones templadas del hemisferio norte, a baja altura en el Ártico, y en grandes altitudes al sur de los Pirineos, los Alpes y el Cáucaso en Europa, las montañas de Mongolia, en el norte de China central y Japón en Asia, y la Sierra Nevada en California y las Montañas Rocosas en Utah en América del Norte. Crece sobre suelos ácidos en brezales húmedos, páramos, tundra, y en el sotobosque de los bosques coníferos, desde el nivel del mar en el Ártico, hasta 3400 msnm de altitud en el Sur de su área de extensión.
Es un pequeño arbusto caducifolio que crece hasta los 10-75 cm de altura, rara vez 1 m de altura, con los tallos de color marrón (a diferencia de los tallos verdes de la estrechamente relacionada Arándano). Las hojas son ovaladas de 4-30 mm de largo y 2-15 mm de ancho, de color azul-verde pálido, con un buen margen y ápice redondeado. Las flores son pendulares, en forma de urna, de color rosa pálido y 4-6 mm de largo, producidas a mediados de la primavera. El fruto es una baya de color azul oscuro-negro de 5-8 mm de diámetro, con una pulpa blanca, dulce y comestible cuando madura a finales de verano.
Las bayas son comestibles. Sin embargo, el consumo en grandes cantidades provoca mareos y jaquecas.[1]
Los extractos de Vaccinium uliginosum por su poder inhibidor de la tirosinasa y anti- citoquinas se encuentra en la composición de los productos cosméticos destinados a luchar contra el envejecimiento de la piel por los rayos ultravioletas.[2]
Vaccinium uliginosum fue descrita por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum 1: 350. 1753.[3]
Ver: Vaccinium
uliginosum: epíteto latíno que significa "en las marismas".[4]
Datos: Q146967
Multimedia:
Especies: Vaccinium uliginosum
Vaccinium uliginosum es una especie de planta fanerógama perteneciente a la familia de las ericáceas. En italiano es llamada "mirtillo blu" (arándano azul, mirtilo azul), en francés "airelle des marais" (arándano rojo pantanoso), "myrtille des marais" (arándano pantanoso, mirtilo pantonoso) o "myrtille bleue" (arándano azul), en alemán "Rauschbeere" (baya juncal) o "Moorbeere" (baya pantanosa), en neerlandés "rijsbes" (baya de esqueje, baya de injerto).
See artikkel räägib marjast; sinikaks nimetatakse ka nahaalust verevalumit Sinikas (Vaccinium uliginosum) on kanarbikuliste sugukonda mustika perekonda kuuluv mitmeaastane ühekojaline kääbuspõõsas.
Rahvapärased nimetused on joovikas, rukkisinikas, soomari.
Sinikas on levinud taim põhjapoolkera metsa- ja tundravööndis kogu Euraasias ja Põhja-Ameerikas. Sinikas on sage kogu Eestis. Kasvab rabade ja siirdesoode servaaladel, soo- ja rabametsades. Sinikas kasvab ainult happelisel pinnasel; armastab niiskust.
Taime kõrgus on 30...70 cm. Puitunud vars on püstine, tugev ja harunev. Lehed on munajad, sinakasrohelised; lehe pikkus on tavaliselt 8...20 mm ja laius 4...20 mm. Noortel taimedel võivad lehed püsida ka üle talve.
Sinikas õitseb mais-juunis. Õied on kahesugulised. Õied on valkjad või roosakad, pikliku kupja 4...6 mm pikkuse krooniga. Õied asuvad 1...3-kaupa longus raagudel. Tolmeldajateks on peamiselt mesilased ja liblikad. Suhteliselt hea meetaim.
Sinikas paljuneb valdavalt vegetatiivselt, kuid lagedatel niisketel kohtadel võib paljuneda ka seemnetega. Seemned levivad lindude abil.
Mari on sinine, kaetud valkja vahakirmega, veidi pikergune, paljuseemneline. Marjad valmivad juulis. Sinikas on hea saagikusega.
Mari on mahlakas ning veidi lääge, vesise maitsega, sest sisaldab suhteliselt palju suhkruid ja vähe happeid. Rahvapärane nimetus "joovikas" on pärit ilmselt sellest, et osa inimesi on sinikat süües kerget joovet kogenud. Tegelikult marja joovastavat toimet tõestatud ei ole ning tegemist võib olla kas ülitundlikkusega või asjaoluga, et sinikas kasvab sageli koos sookailuga, mille eeterlikud õlid võivad tõepoolest halba enesetunnet põhjustada.
Sinikad Piiumetsa rabas
Õitsev sinikas Gröönimaal
Sinikas (Vaccinium uliginosum) on kanarbikuliste sugukonda mustika perekonda kuuluv mitmeaastane ühekojaline kääbuspõõsas.
Rahvapärased nimetused on joovikas, rukkisinikas, soomari.
Vaccinium uliginosum landare mota bat da, Vaccinium generokoa. Zenbait adituen ustez bi azpiespezie ditu:
Vaccinium uliginosum subsp. microphyllum - Artikokoa Vaccinium uliginosum subsp. occidentale - Ipar AmerikakoaJuolukka (Vaccinium uliginosum) on puolukoiden sukuun (Vaccinium) kuuluva kanervakasvi (Ericaceae). Sen marjoja voidaan käyttää ravinnoksi.
Juolukka on varpu, joka voi kasvaa jopa metrin korkeaksi mutta tavallisemmin 30–50 cm korkeaksi. Yleensä kasvusto on helposti huomattavissa muita kasveja korkeampana ja hankalakulkuisena ryppäänä.
Juolukka ei nimestään huolimatta ole sekoitettavissa puolukkaan mutta mustikkaan kyllä. Satunnainen marjastaja ei välttämättä huomaa eroa mustikan ja juolukan välillä, ellei maista. Mustikasta juolukan erottaa vaaleampien versojen ja ”rikkinäisemmän” pään perusteella, ja kun mustikka on ympäriinsä tasainen, on juolukassa taas havaittavissa ristin muotoinen pääty. Juolukan varsi on vaalean puun värinen ja puisempi mustikkaan verrattuna. Marjan mehu on väritöntä, kun se mustikalla taas on sinipunaista. Kukinto on valkoinen tai lievästi punertava, ruukkumainen.
Juolukka on yleinen kasvi koko pohjoisella pallonpuoliskolla tundralla ja lauhkean vyöhykkeen pohjoisosassa, niin Euraasiassa kuin Pohjois-Amerikassa. Paikoin sen levinneisyysalue ulottuu etelämmäskin varsinkin rannikoilla ja vuoristoissa. Juolukka kasvaa hyvin yleisenä koko Suomessa.[1][2]
Juolukka ei ole myrkyllinen. Helpoiten juolukoita löytyy kosteilta metsäisiltä soilta eli rämeiltä. Kalliometsien pienissä suopainanteissa kasvaa usein suuria juolukkayhdyskuntia. Kankaalla kasvaa usein runsaasti juolukkaa, mutta se marjoo kunnolla vain sateisina kesinä.
Maultaan juolukka on mieto eikä ole mustikan veroinen siinä suhteessa. Satoisana lajina sitä kannattaa kuitenkin kerätä ja valmistaa tuoremehua survomalla marjat ja lisäämällä vettä ja sokeria. Tuore juoma ei säily kauan. Mehumaijalla saa erinomaista mehua lisäämällä juolukan sekaan esimerkiksi mustikkaa, puolukkaa tai muita marjoja. Kaiken kaikkiaan juolukka on Suomen metsämarjoista ehkä vähiten taloudellisesti käytetty.C-vitamiinia, jopa moninkertaisesti mustikkaan verrattuna.
Juolukka (Vaccinium uliginosum) on puolukoiden sukuun (Vaccinium) kuuluva kanervakasvi (Ericaceae). Sen marjoja voidaan käyttää ravinnoksi.
Vaccinium uliginosum • Airelle des marais
La myrtille des marais ou airelle des marais (Vaccinium uliginosum) est un sous-arbrisseau large de 30 à 80 cm de la famille des Ericaceae. On le trouve dans les tourbières, les landes, les pentes rocheuses subalpines et les bois humides des montagnes circumboréales, entre 500 et 3 000 m d'altitude (généralement de 900 à 1 800 m).
Attention aux confusions avec l'espèce Vaccinium myrtillus L., la myrtille. Celles-ci sont cependant sans conséquences, les fruits des deux espèces étant comestibles et de saveurs très voisines.
Vaccinium uliginosum L. Planche botanique de 1872
Fleurs
Branche
Fruits
Feuillage d'automne
Vaccinium uliginosum (bas) comparé à Vaccinium myrtillus(haut)
Fruits et graines
Plantules
Les feuilles de 15 à 25 mm de long, assez fines pour laisser apparaître un fin réseau de nervures, sont entières, obtuses au sommet et glauques. Les rameaux, de couleur brune, présentent une section arrondie (contrairement à Vaccinium myrtillus)
De mai à juillet, s'épanouissent des fleurs pendantes de 5 mm de long et de couleur verdâtre à blanchâtre. Elles sont visitées principalement par des reines de bourdons (surtout B. pratorum, et B. lucorum, mais aussi B. pascuorum, B. cryptarum, B. jonellus, d'autres hyménoptères dont l'abeille domestique (Apis mellifera) et diverses syrphidés (Diptères)[9].
Les baies globuleuses, bleu noir, ressemblent beaucoup aux myrtilles (Vaccinium myrtillus) mais la pulpe intérieure est blanche et non rouge. Appelée également « myrtille aux loups », ce qui indique une qualité nutritive moindre que la myrtille commune.
Selon Vascan[2] :
Selon Catalogue of Life (26 août 2013)[10] :
Selon Tropicos (26 août 2013)[11] (Attention liste brute contenant possiblement des synonymes) :
Les baies de Vaccinium uliginosum sont comestibles. Elles peuvent parfois se retrouver mélangées à des cueillettes de Vaccinium myrtillus. La consommation en grandes quantités provoquerait cependant vertiges et migraines[12].
Des extraits de Vaccinium uliginosum entrent, pour leur pouvoir inhibiteur de la tyrosinase et anti-cytokines, dans la composition de produits cosmétiques destinés à lutter contre le vieillissement de la peau par les rayons ultraviolets[13].
Les chenilles des papillons de jour (rhopalocères) suivants se nourrissent de Myrtille des marais :
Vaccinium uliginosum • Airelle des marais
La myrtille des marais ou airelle des marais (Vaccinium uliginosum) est un sous-arbrisseau large de 30 à 80 cm de la famille des Ericaceae. On le trouve dans les tourbières, les landes, les pentes rocheuses subalpines et les bois humides des montagnes circumboréales, entre 500 et 3 000 m d'altitude (généralement de 900 à 1 800 m).
Močvarna borovnica[1] (cretna borovnica, crnozrna borovnica, crna borovnica, mlajevka, lat. Vaccinium uliginosum) je biljka iz porodice Vaccinium. Raste po arktičkoj i sjevernoj Euroaziji, ali i Grenlandu i sjevernoj Americi. U sjevernim krajevima raste oko morske visine, dok u južnijim krajevima raspodjele raste na planinama do 3400 metara. U bliskom srodstvu je običnoj borovnici; također listopadna, žbunasta do 1 m, i bobice su jestive i crne s plavičastim pepeljkom - ali razlikuje se po tome što su grančice smeđe boje i meso bobica bijele boje. Latice su bijele ili blijedne rosne boje.
U Slavoniji autohtoni naziv je "mlajevka," dok u Križevcima se kaže "kosa."[2] U regiji postoji i naziv "kopišnica."[3]
Močvarna borovnica (cretna borovnica, crnozrna borovnica, crna borovnica, mlajevka, lat. Vaccinium uliginosum) je biljka iz porodice Vaccinium. Raste po arktičkoj i sjevernoj Euroaziji, ali i Grenlandu i sjevernoj Americi. U sjevernim krajevima raste oko morske visine, dok u južnijim krajevima raspodjele raste na planinama do 3400 metara. U bliskom srodstvu je običnoj borovnici; također listopadna, žbunasta do 1 m, i bobice su jestive i crne s plavičastim pepeljkom - ali razlikuje se po tome što su grančice smeđe boje i meso bobica bijele boje. Latice su bijele ili blijedne rosne boje.
Čorna wrónowka[3] (Vaccinium uliginosum L.) je rostlina ze swójby wrjosowych rostlinow (Ericaceae). Dalše serbske mjeno je pjeńca[4].
Čorna wrónowka je kerk, kotryž docpěje wysokosć wot 30 hač do 100 cm.
Hałuzy su stołpikokulojte a brune.
Módrozelene łopjena su měnjate, hrube, cyłokromne, tupe, wopak jejkojte a docpěja dołhosć wot 2 cm. Jich delni bok je šěrozeleny.
Kćěje wot meje hač julija. Dołho jejkojte, róžojte abo běłojte kćenja docpěja dołhosć wot 5 mm a njesu zwjetša štyri, rědko pjeć kónčkow.
Płód je módra jahoda z swětłym mjasom a docpěwa šěrokosć wot 6 hač do 10 mm. We wulkich mnóstwach móžeja k wopojnym stawam wodźić, dokelž hrib Monilinia megalospora płody tuteje rostliny často podeńć.
Rosće w chójnowych a brězowych tymjenjach a w kerčinach z małoróstnych kerkow w horinach. Ma radšo włóžne, małowutkate, kisałe pódy.
Rosće w sewjernej a srjedźnej Europje, w juhu w horinach rozšěrjena, při čimž w Alpach we wysokosćach wot hač něhdźe 2500 m wustupuje.
Čorna wrónowka (Vaccinium uliginosum L.) je rostlina ze swójby wrjosowych rostlinow (Ericaceae). Dalše serbske mjeno je pjeńca.
Il mirtillo blu (Vaccinium uliginosum L., 1753) è una specie appartenente alla famiglia delle Ericacee e al genere Vaccinium. viene anche chiamato falso mirtillo o mirtillo delle paludi, per la somiglianza con il mirtillo nero europeo. per le caratteristiche questo arbusto è inserito fra i frutti di bosco.
il mirtillo blu è un piccolo arbusto caducifoglia e latifoglia, alto da 10 a 75 cm. la fioritura si ha in tarda primavera, la maturazione avviene a inizio autunno.
Le foglie di questa pianta, , hanno un bordo intero ed una forma ovale. Sono caduche e sono distribuite su due file lungo il ramo della pianta.
I fiori di questa pianta hanno una forma campanulare e sono rivolti verso il basso, con un colore bianco rosa. Spesso si distribuiscono da soli o a gruppi di due sul ramo.
Il frutto è una bacca commestibile scura esternamente e chiara internamente, carnosa e di sapore dolce, contenente diversi semini, che mantiene il calice del fiore alla base. I semi sono ovali, leggermente a mezzaluna, lunghi da 1-2mm e di colore da ocra a marrone scuro.
Si trova in diverse regioni del nord e del centro Italia, distribuito sulle Alpi e sugli Appennini ma presente anche nelle regioni settentrionali di Cina, Corea, Giappone e America. Questo arbusto predilige un clima alpino ed un terreno acido, povero di azoto. Resiste bene ai cambiamenti di umidità del terreno.
Il mirtillo blu (Vaccinium uliginosum L., 1753) è una specie appartenente alla famiglia delle Ericacee e al genere Vaccinium. viene anche chiamato falso mirtillo o mirtillo delle paludi, per la somiglianza con il mirtillo nero europeo. per le caratteristiche questo arbusto è inserito fra i frutti di bosco.
Vaivoras arba girtuoklė (Vaccinium uliginosum) – erikinių šeimos (Ericaceae) krūminis augalas. Aukštis iki 100 cm. Stiebas status, šakotas. Lapai ovališki, trumpakočiai, šviesesni nei mėlynės su melsvu atspalviu. Apatinė stiebo dalis sumedėjusi, šakų viršūnės išlieka žalios.
Pavieniai rutuliški žiedai išauga ant trumpų kotelių. Taurelė priaugusi prie mezginės, vos įžiūrima. Vainikėlis balsvas rausvas, suaugtinis, pūstas, išlikusi viršūninė anga su trumpomis, bukomis skiautėmis. Vaivorai pražysta gegužės pabaigoje, pats žydėjimas iki birželio vidurio. Vaisiai – pailgai rutuliškos, mėlynos, su balsva apnaša uogos. Jos prinoksta liepos pabaigoje ir laikosi iki spalio.
Auga drėgnuose, šviesiuose miškuose, kimininėse pelkėse.
Literatūroje teigiama, kad uogos svaiginančios. Daugelyje kalbų liaudiški pavadinimai motyvuoti šiuo poveikiu. Nėra įrodyta, kokia veiklioji medžiaga už tai atsakinga. Svarstoma, kad tai parazituojančio grybo poveikis. Kitur sakoma, kad svaiginimas atsiranda dėl gailio poveikio, kuris dažnai auga kartu. Galimas dalykas, kad pavadinimas atsirado dėl to, kad iš uogų gamindavo alkoholinį gėrimą.
Požymiai
Vaivoro žiedai
Vaivoro uogos
Vaivoras arba girtuoklė (Vaccinium uliginosum) – erikinių šeimos (Ericaceae) krūminis augalas. Aukštis iki 100 cm. Stiebas status, šakotas. Lapai ovališki, trumpakočiai, šviesesni nei mėlynės su melsvu atspalviu. Apatinė stiebo dalis sumedėjusi, šakų viršūnės išlieka žalios.
Pavieniai rutuliški žiedai išauga ant trumpų kotelių. Taurelė priaugusi prie mezginės, vos įžiūrima. Vainikėlis balsvas rausvas, suaugtinis, pūstas, išlikusi viršūninė anga su trumpomis, bukomis skiautėmis. Vaivorai pražysta gegužės pabaigoje, pats žydėjimas iki birželio vidurio. Vaisiai – pailgai rutuliškos, mėlynos, su balsva apnaša uogos. Jos prinoksta liepos pabaigoje ir laikosi iki spalio.
Auga drėgnuose, šviesiuose miškuose, kimininėse pelkėse.
Literatūroje teigiama, kad uogos svaiginančios. Daugelyje kalbų liaudiški pavadinimai motyvuoti šiuo poveikiu. Nėra įrodyta, kokia veiklioji medžiaga už tai atsakinga. Svarstoma, kad tai parazituojančio grybo poveikis. Kitur sakoma, kad svaiginimas atsiranda dėl gailio poveikio, kuris dažnai auga kartu. Galimas dalykas, kad pavadinimas atsirado dėl to, kad iš uogų gamindavo alkoholinį gėrimą.
Požymiai
Vaivoro žiedai
Vaivoro uogos
De rijsbes (Vaccinium uliginosum) is een struik uit de heidefamilie (Ericaceae). De soortaanduiding uliginosum slaat op de groeiplaats en betekent "moerassig".
De rijsbes is een kleine struik en draagt wittige tot roze bloemetjes in trosjes van twee tot drie stuks. De plant bloeit in mei en juni. De bessen lijken op die van de blauwe bosbes (Vaccinium myrtillus), maar zijn iets ovaler van vorm. De vruchten rijpen in de nazomer. Ze hebben een blauwe schil, maar wit vruchtvlees en kleurloos sap in tegenstelling tot de blauwe bosbes, die blauw vruchtvlees en paars sap heeft. De smaak is flauwzoet. De ovale loofblaadjes zijn blauwgroen van kleur.
De rijsbes groeit in bosvennen met vochtige, turfhoudende aarde op het noordelijk halfrond, in Europa, waar de soort ook voorkomt in Nederland en België. In Nederland komt de rijsbes onder andere voor in het Vragenderveen. In de bergen vindt men de plant tot op 3000 meter hoogte. De plant wordt gekweekt voor zijn bessen in Duitsland en in sommige Oost-Europese landen. De plant komt ook voor in de gebergten van Mongolië, Noord-China, Centraal-Japan en de Koerilen, de Sierra Nevada in Californië (Verenigde Staten), de Rocky Mountains in Utah (Verenigde Staten) en het Arctisch gebied.
De rijsbes kan worden verwerkt tot gelei, jam en sap. De bessen worden in de volksgeneeskunde bij diarree en blaasontstekingen gebruikt. In het oosten van Siberië wordt de struik gebruikt voor het looien van leer en wordt uit de bessen een sterke brandewijn vervaardigd.
Bij het consumeren van grotere hoeveelheden rijsbessen kan een roesachtige toestand optreden, waardoor hoofdpijn, duizeligheid, misselijkheid en braken kunnen optreden. Vermoedelijk is de schimmel Sclerotina megalospora, die op de bessen parasiteert en gifstoffen produceert daarvoor verantwoordelijk.
Rijsbes is waardplant van de dagvlinders veenluzernevlinder, poolparelmoervlinder, Freija's parelmoervlinder en de microvlinders Acleris sparsana en Phiaris schulziana.
De rijsbes is een kensoort voor de dophei-berkenbroek-associatie (Erico-Betuletum pubescentis).
De rijsbes (Vaccinium uliginosum) is een struik uit de heidefamilie (Ericaceae). De soortaanduiding uliginosum slaat op de groeiplaats en betekent "moerassig".
Blokkebær (Vaccinium uliginosum) er ei plante i bærlyngslekta i lyngfamilien. Arten har ei sirkumpolar utbreiing, og finst i Noreg.
Planta veks på fuktige stader med sur jord. Ein finn henne på tundra, heier og i barskog. Ho vert kring 40 cm høg og har runde brune kvister og blågrøne utagga blad som fell av om hausten. Blokkebær blomstrar kring mai-juli.[1]
Planta har kvit krone og lysblått til blåsvart bær som er litt kantet. Bæret har ein diameter på 6–8 mm.[1] Dei kan etast av menneske, og er blitt brukt ferske, tørka, sylta, som gelé, til saft eller gjæra til alkoholdrikkar. Også unge blad kan etast eller brukast til å laga te av.[2]
Blokkebær veks i kjølege tempererte område på den nordlege halvkula, i lågtliggande område i Arktis og i høgtliggande område sør til Pyrenane, Alpane og Kaukasus i Europa, fjell i Mongolia, nordlege Kina, den koreanske halvøya og sentrale Japan i Asia og Sierra Nevada i California og Rocky Mountains i Utah i Nord-Amerika.[1][3][4][5]
Planta er vanleg gjennom heile Noreg. Ho er funnen opp til 1730 m i Jotunheimen.
Blokkebær (Vaccinium uliginosum) er ei plante i bærlyngslekta i lyngfamilien. Arten har ei sirkumpolar utbreiing, og finst i Noreg.
Planta veks på fuktige stader med sur jord. Ein finn henne på tundra, heier og i barskog. Ho vert kring 40 cm høg og har runde brune kvister og blågrøne utagga blad som fell av om hausten. Blokkebær blomstrar kring mai-juli.
Planta har kvit krone og lysblått til blåsvart bær som er litt kantet. Bæret har ein diameter på 6–8 mm. Dei kan etast av menneske, og er blitt brukt ferske, tørka, sylta, som gelé, til saft eller gjæra til alkoholdrikkar. Også unge blad kan etast eller brukast til å laga te av.
Blokkebær (Vaccinium uliginosum), mikkelsbær eller skinntryte, er en dvergbusk som ligner mye på blåbær. I Norge er den upopulær ettersom bærene ikke smaker så godt som blåbær, selv om de er godt brukbare for eksempel til fruktsuppe. I Nord-Amerika, der blåbær mangler, blir derimot blokkebær plukket av indianerne. Denne svært lite krevende busken er meget vanlig i Norge, særlig på litt fattige myrer og i næringsfattig furuskog. Den går også høyt opp i fjellet, øverst oppe kryper den langs bakken og buskene er bare noen få centimeter høye, de kan likevel bære en god del bær.
Denne botanikkrelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Blokkebær (Vaccinium uliginosum), mikkelsbær eller skinntryte, er en dvergbusk som ligner mye på blåbær. I Norge er den upopulær ettersom bærene ikke smaker så godt som blåbær, selv om de er godt brukbare for eksempel til fruktsuppe. I Nord-Amerika, der blåbær mangler, blir derimot blokkebær plukket av indianerne. Denne svært lite krevende busken er meget vanlig i Norge, særlig på litt fattige myrer og i næringsfattig furuskog. Den går også høyt opp i fjellet, øverst oppe kryper den langs bakken og buskene er bare noen få centimeter høye, de kan likevel bære en god del bær.
Borówka bagienna, pijanica (Vaccinium uliginosum)[3], zwyczajowo nazywana także łochynią[4] – gatunek krzewinki z rodziny wrzosowatych (Ericaceae). Jest szeroko rozprzestrzeniony w Azji, Europie i Ameryce Północnej na obszarach o klimacie arktycznym i umiarkowanym[2].
Krzewinka, chamefit. Kwitnie w maju–czerwcu. Występuje na torfowiskach i bagnach. Często mylnie sądzi się, że owoce borówki bagiennej powodują odurzenie. W rzeczywistości powoduje to pyłek kwiatowy bagna zwyczajnego (Ledum palustre), które rośnie zazwyczaj obok tej borówki. Jagody borówki bagiennej zawierają witaminy oraz kwasy organiczne. Liczba chromosomów 2n = 48[5]. Jest rośliną żywicielską chronionego motyla modraszka bagniczka[6].
Borówka bagienna, pijanica (Vaccinium uliginosum), zwyczajowo nazywana także łochynią – gatunek krzewinki z rodziny wrzosowatych (Ericaceae). Jest szeroko rozprzestrzeniony w Azji, Europie i Ameryce Północnej na obszarach o klimacie arktycznym i umiarkowanym.
Vaccinium uliginosum é uma espécie de planta com flor pertencente à família Ericaceae.
A autoridade científica da espécie é L., tendo sido publicada em Species Plantarum 1: 350. 1753.
Trata-se de uma espécie presente no território português, nomeadamente em Portugal Continental.
Em termos de naturalidade é nativa da região atrás indicada.
Não se encontra protegida por legislação portuguesa ou da Comunidade Europeia.
Mirtilos na Sibéria Oriental
Mirtilos nos ramos de um arbusto
Vaccinium uliginosum é uma espécie de planta com flor pertencente à família Ericaceae.
A autoridade científica da espécie é L., tendo sido publicada em Species Plantarum 1: 350. 1753.
Odon (Vaccinium uliginosum) är en växt som lätt förväxlas med blåbär. Precis som det senare är odon ett ris med blåa bär, och båda arterna, vilka är relativt nära besläktade, hittas ofta i samma miljöer. I nordligare trakter finns underarten Vaccinium uliginosum microphyllum, fjällodon, som är mer lågväxt (under 15 cm), har mindre blad och kortare blomskaft (mycket kortare än kronan, vars flikar knappt är tillbakaböjda).
Odon
Blåbär
Bären är fullt ätliga men brukar inte plockas för sin egen skull, då de anses sakna smak eller smaka för vattnigt. Sylt som är gjord på bärplockar-plockade blåbär innehåller dock med stor sannolikhet ett och annat odon också, på grund av de gemensamma växtmiljöerna, bärens likhet samt människors obekantskap med odonet.
I Jämtland kallas odon för vammstøyt utifrån att intag av odon för kor motverkar att dessa får uppsvällda våmmar av (ofta) för stora intag av höstklöver på slåtterängar med återväxt. [källa behövs] Bärsorten används även till att göra ett solvin som liksom bären kallas för vammstøyt. Vinet framställs genom att bär blandas med socker och vatten som sedan får stå c:a tre veckor i sol varefter bären silas bort och vinet kan avnjutas.
Nyutslagna blad kan användas som "te".[1]
Wikimedia Commons har media som rör Odon.
Odon (Vaccinium uliginosum) är en växt som lätt förväxlas med blåbär. Precis som det senare är odon ett ris med blåa bär, och båda arterna, vilka är relativt nära besläktade, hittas ofta i samma miljöer. I nordligare trakter finns underarten Vaccinium uliginosum microphyllum, fjällodon, som är mer lågväxt (under 15 cm), har mindre blad och kortare blomskaft (mycket kortare än kronan, vars flikar knappt är tillbakaböjda).
Bataklık yaban mersini (Vaccinium uliginosum), fundagiller (Ericaceae) familyasından kuzey yarımkürenin ılıman dağlık bölgelerinde yetişen bir yaban mersini türü.
Kahverengi gövdeli ortalama 10–75 cm, bazen 1 m'ye kadar çıkabilen yaprak döken bir çalıdır. Yaprak kenarı tam olan ucu yuvarlak oval yapraklar 4–30 mm uzunluğunda ve 2–15 mm genişliğinde mavi-yeşil ağsı damarlıdır. 4–6 mm uzunluğunda vazo biçimindeki soluk pembe sarkık çiçekleri vardır. Yaz sonunda olgunlaşan yenebilen tatlı, küçük sulu ve etli meyvesi 5–8 mm çapında koyu mavi-siyahdır.
Geniş bir yayılış sahası vardır. Pireneler, Alpler ve Kafkasya; Asya'da Japonya ve Çin son olarak Kuzey Amerika'da Sierra Nevada ve Kayalık Dağlarında bulunur. Türkiye'de Karadeniz'in kuzey doğusunda rastlanır.
Bozkır, tundra, fundalık ve kozalaklı orman altlarında deniz seviyesinden 1700–3400 m yükseltideki ıslak asidik topraklarda yetişir.
Bataklık yaban mersini (Vaccinium uliginosum), fundagiller (Ericaceae) familyasından kuzey yarımkürenin ılıman dağlık bölgelerinde yetişen bir yaban mersini türü.
Чагарник або чагарничок з родини вересових (30–120 см заввишки) дуже розгалужений, з буруватою або темно-сірою корою, молоді гілочки зелені. Стебла прямостоячі, циліндричні, округлі. Листочки чергові, цілокраї, дуже мінливі за розміром (0,7–5 см завдовжки, 0,4–3 см завширшки), на коротких черешках. Листки від ланцетних до оберненояйцеподібних, зверху блакитнувато-темно-зелені, зісподу світліші, сизо-зелені з дуже виступаючими жилками. Квітки розміщені по дві–три (зрідка по одній) на верхівках торішніх пагонів, квітконіжки трохи довші за квітки, з двома приквітками. Квітки правильні, зрослопелюсткові з подвійною оцвітиною. Чашечка 4–5-зубчаста, зелена, віночок (45 мм завдовжки) білувато-рожевий, яйцеподібно-глечиковидний, з чотирма–п'ятьма відігнутими назовні зубцями. Тичинок 8–10, маточка одна, зав'язь нижня. Плід — ягода, грушоподібна або овальна (9–12 мм завдовжки) синя з сизим нальотом, всередині із зеленуватим м'якушем. Насіння численне, ясно-коричневе, загострене, у формі півмісяця, з сітчастою шкіркою.
Ростуть буяхи в заболочених хвойних і мішаних лісах, на торф'яних болотах. Рослина світлолюбна. Цвіте у травні, плоди достигають у липні.
Урожайність буяхів коливається від 120 до 550 кг/га. Буяхи, як і інші ягідники, дуже чутливі до пізніх весняних приморозків, кількості опадів. Велику роль у зав'язуванні плодів відіграють бджоли-запилювачі. При наявності запилювачів утворюється 67,8 % зав'язей, а без запилення — 5,6 %.
Поширена в західному і центральному Поліссі, зрідка в лівобережному Поліссі, в Карпатах. Райони заготівель: Волинська, Рівненська, північна частина Житомирської і Чернігівської областей, Карпати. У зв'язку з осушенням лісових торф'яних боліт площі буяхів зменшуються і виникає потреба в проектуванні заходів по збереженню та відтворенню їх заростей.
Харчова, вітамінозна, лікарська, медоносна, танідоносна, декоративна рослина.
Ягоди буяхів споживають свіжими і переробленими. Їх сушать, використовують для виготовлення соків, компотів, варення, вин, джемів, желе, мусів, смузі. В ягодах містяться вуглеводи (5,3–6,8 %), лимонна, яблучна, щавлева кислоти (до 2 %), пектини (0,5–0,6 %), дубильні й фарбувальні речовини (до 0,2 %), залізо і манган. У насінні міститься 28–32 % олії. Ягоди мають досить високий вміст вітаміну С (до 28 мг %), який зберігається при переробці, каротин, вітамін РР. За біохімічними показниками не поступаються чорниці. Вони можуть стати джерелом одержання катехінів і антоціанів (Р-активних сполук).
Існує неправильна думка про одурманювальні властивості ягід буяхів. Це пояснюється тим, що постійним супутником буяхів є багно болотяне, запаху якого можуть набувати частково ягоди буяхів. Як медоносна рослина дає весняно-літній взяток, який сприяє нарощуванню сили бджолиної сім'ї.
У народній медицині застосовують ягоди і листки. Гілки з листками використовують при хворобах серця, як проносний засіб, при недокрів'ї, — ягоди — при: шигельозі та порушенні обміну речовин. Крім того, ягода використовуються як протицинготний і глистогінний засіб, сік і відвар — при гарячці.
У листках міститься до 10,5 % танідів, які можуть бути використані в шкіряній промисловості. Буяхи придатні для озеленення присадибних ділянок, особливо на вогких місцях у поліських районах, їх можна висаджувати в бордюрах, на рабатках.
Рослина потребує бережливого використання та охорони.
Ягоди збирають вручну, свіжі зберігають протягом двох–трьох днів. Підвищенню врожайності сприяє омолоджувальне обрізування гілок, яке рекомендується провадити раз у три–чотири роки восени або до початку вегетаційного періоду. Великоплідні форми буяхів перспективні для введення в культуру.
Крім природних форм буяхів, для введення в культуру придатні окремі види північноамериканських буяхів. Дослідження по вирощуванню цих рослин в умовах ботанічних садів Москви, Мінська та інших довели доцільність і перспективність їх культури на заболочених та осушених ґрунтах. Сушать ягоди у спеціальних печах або сушарках, при температурі 40–55 °C градусів. Зберігають плоди так само, як і плоди чорниці.
Цвітіння лохини
Ягоди і почервонілі листки. Фукусіма, Японія, 2009
Іній на листі, Норвегія, вересень 2010
Vaccinium uliginosum là một loài thực vật có hoa trong họ Thạch nam. Loài này được Carl von Linné miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.[1]
Bài viết phân họ thực vật Vaccinioideae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Vaccinium uliginosum là một loài thực vật có hoa trong họ Thạch nam. Loài này được Carl von Linné miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.
Vaccinium uliginosum L. 1753
Голуби́ка, Голубика обыкновенная (лат. Vaccínium uliginósum) — вид листопадных кустарников из рода Вакциниум семейства Вересковые. Типовой вид этого рода.
В научной и научно-популярной литературе в качестве русского варианта названия вида также встречаются: голубика болотная, голубика топяная, голубика низкорослая[2].
Русские общеупотребительные и местные названия растения (и ягод): водопьянка, голубец, голубица, гонобоб, гонобо́бель, гонобой, гоноболь, дураха, дурника, дурниха, дурница, пьяная ягода, пьяника, пьяничка, пьяница, синий виноград, синика.
Этот вид встречается во всех регионах Северного полушария с умеренным и холодным климатом, в тундре, лесной зоне и верхнем поясе гор, нередко на болотах, торфяниках. В Евразии распространён от Исландии и Великобритании на западе до российского Дальнего Востока и Японии на востоке (на юге ареал вида доходит до Испании, Италии, стран бывшей Югославии, Турции, Монголии). В Северной Америке — от Аляски до Ньюфаундленда (на юге — до Калифорнии)[3].
Может расти как небольшими порослями вдоль ручьёв и рек, так и образует обширные голубиковые мари площадью в десятки кв. километров (например, в Забайкалье).
Ветвистый полукустарник или кустарник высотой до одного метра, обычно 30—50 см, иногда со стелющимся стеблем. В отличие от черники, стебель древеснеет почти доверху. По внешнему виду (особенно из-за схожести листьев) голубику можно спутать с черникой. От черники голубика отличается более светлыми стеблями и формой цветоложа на ягоде: у черники оно ровное, почти круглое, у голубики более изломанное; по вкусу ягоды черники и голубики также сильно отличаются. Сок голубики бледный, а сок черники фиолетово-красный и при сборе черники при попадании на кожу остаются фиолетово-синие, плохо смывающиеся пятна.
Корневая система мочковатая. Корневые волоски отсутствуют. Усвоение питательных веществ из почвы происходит с помощью микоризы. Листья длиной до 3 см обратнояйцевидные или продолговатые, плотные, тонкие. Осенью лист краснеет и опадает, ягода может не опадать и оставаться на голых ветках до заморозков.
Цветы мелкие, пятизубчатые, поникающие; венчик кувшинчатый белый или розоватый. Плоды — синие округлые, реже вытянутые, ягоды с сизым налётом, сочные съедобные, спелая мякоть фиолетовая, ягоды длиной до 1,2 см.
Вид очень морозостоек; куст может жить до ста лет.
Ягоды съедобны. Их собирают для употребления в сыром и переработанном виде[4]. Свежий сок долго не хранится. Из них делают варенье, а также используют для приготовления вина. Обычно рекомендуют смешивать голубику с другими ягодами, имеющими более яркий вкус: черникой, брусникой, клюквой и пр.
Ягоды и сок голубики — диетический продукт, усиливающий обмен веществ и действие сахаропонижающих препаратов. Ягоды укрепляют стенки кровеносных сосудов, нормализуют работу органов пищеварения и сердца.
Листья пригодны для дубления кож[5].
Голубика — растение неприхотливое, практически не поражается вредителями и болезнями.
Голубика требует кислых почв (pH 4—5), поэтому нужно регулярно следить за уровнем кислотности. Голубика особенно требовательна к влаге — в корнеобитаемом слое почвы (на глубине 20 см) она должна быть постоянно влажной, но переувлажнения и подтопления она не выносит. Залегание грунтовых вод на глубине 30—60 см благоприятно для культуры.
Голуби́ка, Голубика обыкновенная (лат. Vaccínium uliginósum) — вид листопадных кустарников из рода Вакциниум семейства Вересковые. Типовой вид этого рода.
笃斯越橘[2]（学名：Vaccinium uliginosum），又名笃斯、黑豆树（大兴安岭）、都柿[3]（小兴安岭、伊春）、甸果、地果、龙果、蛤塘果（吉林）、讷日苏（蒙古族语）、吉厄特、吾格特（鄂伦春语）等，种加词uliginosum意为“湿地或沼泽生长的”，是杜鵑花科越橘屬的多年生灌木或小灌木植物，有“兴安小雪莲”赞誉，分布於朝鲜、日本、蒙古、俄罗斯、欧洲、北美洲以及中国的黑龙江、内蒙古、吉林长白山地区，生长于海拔900米至2,300米的地区，多见於针叶林、泥炭沼泽、山地苔原和牧场，也是石楠灌丛的重要组成部分。[4][5][6]笃斯越橘亚种或变种的分类方式繁多，但是由於不同地区的学者观点均不相同，因此笃斯越橘种下无任何被广泛承认的亚种和变种。
笃斯越橘营养丰富，药用价值高，而且比较可口，因此是一种很好的保健食品。其花青素类天然色素含量高，可调配出多种颜色，而且适於加工，可制造多种饮品、甜品和调味品等，经济价值较高。[7]
笃斯越橘常被人們稱作中国野生蓝莓，由於非青液果亞屬的成員，与欧美出产的蓝莓（青液果亞屬）是不同的。
原产於北半球寒温带地区、北极低海拔地区，在亚洲，分布於西亚、高加索、西伯利亚、俄罗斯、蒙古、中国、日本和朝鲜；在欧洲，分布於北欧、中欧、东欧和南欧；在北美洲，分布於加拿大、美国北部和美国南部加利福尼亚州的內華達山脈和犹他州的落基山脉。[6][8]喜湿润酸性土壤，喜光耐阴[9]，是典型的湿生植物[10]，耐贫瘠土壤，耐强酸性土壤[11]，多见於石楠灌丛、高沼地、苔原以及针叶林下层，常与薹草、白桦、柴桦、油桦、桤木、胡枝子、杜香、落叶松、地榆、金露梅、越橘和蔓越莓等植物共生，其中桦、桤木、胡枝子等有固氮作用的植物在酸度较低的沼泽中为笃斯越橘提供了大量氮素，使植物生长得更为茁壮[12][13]。
笃斯越橘极为耐寒，在−45－−50℃的环境下亦能安然越冬，夏季需20℃以下的凉爽环境。[9]笃斯越橘所生活的沼泽可抑制其蒸腾作用，这使其具有较强的保水性能。雪被在冬季可以保温，抑制植株的蒸腾作用，减少和缓解土壤冻结造成的冻害，积蓄水分，还能凝聚空气中的尘埃，形成精细肥沃的土壤，因此雪被在笃斯越橘的生长中扮演了极为重要的角色。而枯枝落叶则为笃斯越橘提供了充足的水分，因为这些枯枝落叶可以防止水分的蒸发和流失，同时也保证了较为稳定的土壤温度。枯枝落叶还能促进真菌的生长，这样其本身和其他有机物被真菌分解，就为笃斯越橘增加了大量肥料。[11]
小型落叶灌木，株高10－75厘米，偶有个体可达1米高，山地生长者一般为10－15厘米高。多分枝，枝纤细，幼枝被微柔毛，老枝无毛，茎紫褐色。叶互生，分散，纸质，倒卵圆形或长圆形，长0.4－3厘米，宽0.2－1.5厘米，蓝绿色，全缘，先端钝圆，基部宽楔形或楔形，两侧各有一腺点，正面近无毛，背面被微柔毛，密布白色纤细网状叶脉，正面平坦，背面突起，叶柄短，长1－2毫米，被微柔毛。[4][5]
花梗长5－10毫米，顶部与萼筒间无关节，底部有小苞片2枚，长1.5－2.5毫米，早落，苞片着生处具关节；萼筒无毛，萼齿4－5枚，三角卵形，长约1毫米；花下垂，生於老枝先端叶腋，1－3朵簇生，叢生花序，杯状体无毛，长约0.8毫米，花冠倒坛形，绿白色，基部淡粉色，新生花为粉红色，长4－6毫米，4－5浅裂，花期6月。笃斯越橘花朵不会昼开夜合或是上下运动，而且花朵到授粉结实後才会脱落，从不在此之前凋谢。[14]
雄蕊10枚，略短於花冠，花柱无毛，柱头小，子房下位，花药中下部较宽，为4个小孢子囊，同侧两个药室汇合成细长管形，花药室背部有2距，每一花药远轴面与花丝交接处具有一对芒状长角，花药顶部延长形成2直立小管，小管略短於花距，成熟花药孔裂，花粉由顶端2孔释散出。笃斯越橘的花药和花粉形态较为特别，花药表皮细胞向外形成乳突状，且具明显角质层，成熟後只存有一层表皮细胞，而花药背部具有2枚长角，对花粉散出起动力作用；花粉四分孢子形成後直至散粉彼此都不会分离，属於复合花粉。其配子体发育与生殖细胞产生位置均为离心方向，是复合花粉配子体类型之一，与此相似的物种有越橘。[4][5][14]
果实一般为蓝紫色或蓝黑色浆果，也有白色果实存在[15]，4－5室，近球形，被白粉，直径4－10毫米，大者可达20毫米，平均重约0.5克，大者可达2.5克，最大者可达3.5－5.0克，果期7－8月。果肉有芳香气味，略带白色，夏末成熟，可食，味道酸甜，富含花青素，营养丰富，可酿酒、制果汁、果酱和食醋等。[4][5][16]每个浆果内含种子5－17枚，种子棕红色，微小，肾形或卵形，两头尖，放大镜下可观察到种皮表面有角质纵条纹，长1－3毫米，直径0.2－1.5毫米，千粒重仅为0.25－0.33克。[9][16]染色体数2n=24或48[5]，为二倍体或四倍体[17]。
笃斯越橘叶片上表皮细胞大，角质层较薄，生有单细胞表皮毛，无气孔，下表皮细胞小，气孔密度大；叶肉栅栏薄壁组织少於海绵薄壁组织，海绵薄壁组织细胞间具发达的细胞间隙，这表明其喜光的特性和气体交换系统的发达，而其发达的气体交换系统使其能很好的适应沼泽环境。[10]笃斯越橘根中的导管分子穿孔板较有特点，包含多种类型，次生木质部中存在网孔穿孔板、梯状穿孔板和单穿孔板。[18]笃斯越橘的花有利於昆虫在内活动，而且花粉表面粗糙，易被昆虫携带，因此笃斯越橘是一种很好的蜜源植物。雌蕊先於雄蕊成熟，且高於雄蕊，这样异花授粉的几率就大大增加，因此其自身结构可以很好地避免自花授粉。[19]
笃斯越橘含有多种丰富的氨基酸、微量元素、花青素（主要成分为矢车菊色素-3-半乳糖苷、芍药色素-3-半乳糖苷、矢车菊色素-3-葡萄糖苷[20]）和花色苷以及儿茶酸等多酚类物质，其中笃斯越橘花青素抗氧化性很强，对眼科和心脑血管疾病有较好的疗效，能起到美容保健等多种功效[21]；维生素含量一般，但维生素E和吡哆醇（维生素B6）含量相对高[7]；黄酮类物质占干重的0.5%，这类物质有降血压、软化血管、防止动脉硬化、降血糖、减少胆固醇积累等功效，而且果汁对於致癌物质亚硝胺具有分解能力；叶及果实有收敛、清热等功效，入药可健胃消食、止腹泻。[16][22][23]笃斯越橘还可用於治疗淋毒性尿道炎、膀胱炎等病症，其含有丰富的铜、铁、锌、锰、钙、镁元素；锰元素有助於治疗肾病，而且锰元素的含量高於铜元素，这有助於抗衰老；锌有助於治疗慢性肾病，如尿毒症病人补锌後可缓解病情，而笃斯越橘的锌含量达到81.7微克/克，因此有助於肾病治疗。[24]笃斯越橘和欧洲越橘可用於治疗可抑制氧化应激诱导的神经细胞凋亡，可很好的保护神经细胞，而且笃斯越橘的保护效果优於欧洲越橘。[25]
笃斯越橘叶的营养成分与果实类似，可作为保健茶叶开发利用。民间常用笃斯越橘的根茎叶煎汁作轻度泻剂，或干制磨粉外敷伤口。[23][26]
笃斯越橘出汁率达80－85%，果汁含糖量80－110克/升，总酸量20－25克/升，鞣质1.5－2.5克/升[27]，但缺点是易令嘴唇、牙齿和皮肤染色，一旦沾上果汁就不易洗掉，需要过几天才能慢慢褪色，不过已有脱色技术应用於笃斯越橘果汁，可以解决这一问题。[28]利用果汁酿制的笃斯果酒颜色紫红，透明清澈，口感酸甜柔和，适合酒量低的人饮用。[29]利用笃斯越橘榨汁後留下的果渣酿制的果醋营养丰富，可以调节代谢平衡，提高人体的解毒和免疫能力，有很强的抗癌作用；其对於酒精的分解能力强，有很好的解酒效果，而且能控制皮肤油脂分泌，有一定的美容护肤效果。[30]笃斯越橘的茎叶鞣质含量达6%，可用於提取栲胶。[31]
笃斯越橘是鄂温克族人日常生活中经常食用的野生植物，而且他们还常在食用面食时佐以笃斯熬制成的果酱[32]，而鄂伦春族传统医学也将都柿作为常用植物药使用[33]。
然而近年来，中国东北地区的笃斯越橘资源正在萎缩，原因是由於当地人的过度开采，不过一些地区政府已着手保护笃斯越橘资源。[34]黑龙江省伊春市已於2008年颁布政府令保护笃斯越橘资源，并将每年8月2日－8日定为“小兴安岭笃斯越橘节”[35]，而大兴安岭地区行政公署所在地——黑龙江加格达奇也在2009年8月举办了首届中国国际蓝莓节暨山特产品交易会[36]。黑龙江省大兴安岭地区出产的笃斯越橘被誉为“中国北极蓝莓”，於2009年5月4日正式获得中国国家地理标志保护产品的称号[37]。
笃斯越橘可通过播种、扦插和植物组织培养栽培，其中最主要的栽培方法是播种。笃斯越橘的种子直接播种出苗率很低，仅为2－3%。在保持湿度的情况下将种子与湿润沙土混合，并在20℃左右的环境下存放15天，然後在4－5℃的环境下存放15天，如此高低温交替进行4次後，5月初在保湿条件下将种子置於25－28℃的恒温箱中8天，如果有30%的种子露白就可以播种，这样就可以提高出苗率。[38]
若采用扦插繁殖，在6月初进行嫩枝扦插成活率较高[39]。使用植物组织培养的方法大量繁殖时，在细胞分裂素的作用下，笃斯越橘与其他植物一样能更快速地增殖，不过其对细胞分裂素的用法和用量要求特殊且较为严格，需使用WPM培养基配合3.0毫克/升浓度的细胞分裂素异戊烯酰嘌呤（2-IP）才能达到最佳效果。[13]
播种应选择细致整理的沙土地，清除杂草和石块，而且一定要整理得很平整，播种前3天用0.5%的硫酸亚铁溶液按每平方米4千克的用量喷洒。土壤的适宜pH为4.3－4.8[31]。播种时，每平方米种200粒，均匀播洒，覆土2－3毫米，因为种子十分细小，因此要覆以苇帘，防止风将种子吹走。播种後要将土地浇透一次，之後要减少浇水，而且要用网眼细小的喷壶浇水，不然会冲跑种子。[38]
笃斯越橘的出苗率可达86.5%，苗密度可达每平方米约170株。苗高4－5毫米时撤去苇帘，每日浇水2－3次，并要防止暴晒，除去杂草，保持土壤湿度，进入6－7月後可开始施用复合肥，8月後要较少浇水并停肥，9月初就要停止浇水，减缓苗木生长，使其做好越冬准备，9月中旬开始落叶。[38]笃斯越橘的根茎寿命可达300年左右，但地上茎寿命只有30年左右，而且笃斯越橘3－5年开始结果，6－8年结果能力最强，8年後结果能力下降，盛果期只有5－6年，因此需及时疏枝截枝，去除结果能力差的过劳枝条和残枝，这样可促进花芽分化，增加光照，提高产量，控制树龄。[9][40]笃斯越橘的果实7月下旬开始改变颜色，8月初果实外被一层白粉表明完全成熟，可以收获[31]，其果实皮薄柔软，因此采摘和保存较为困难，且采收的机械化程度较低。[41]
大面积丛生的笃斯越橘被称为笃斯甸子，冬季时将笃斯越橘的地上部分烧掉的方法称为火剪法，可以使笃斯越橘的产量提高，使果实增大、品质提高，有利於笃斯甸子的形成和扩大，但是使用这种方法时要注意防火。[34][42]
笃斯越橘主要的栽培种有“艾朗”（Aron），於1982年春由芬兰MTT农业食品研究所（MTT Agrifood Research Finland）选育，是由笃斯越橘与四倍体高丛蓝莓'Rancocas'杂交後再与'Rancocas'回交得到，优点是抗寒、抗涝能力强，果实比笃斯越橘大，产量高，缺点是花芽生长慢，结果晚，适宜种植於中国长白山、大兴安岭和小兴安岭的沼泽地。[43][44]
笃斯越橘（学名：Vaccinium uliginosum），又名笃斯、黑豆树（大兴安岭）、都柿（小兴安岭、伊春）、甸果、地果、龙果、蛤塘果（吉林）、讷日苏（蒙古族语）、吉厄特、吾格特（鄂伦春语）等，种加词uliginosum意为“湿地或沼泽生长的”，是杜鵑花科越橘屬的多年生灌木或小灌木植物，有“兴安小雪莲”赞誉，分布於朝鲜、日本、蒙古、俄罗斯、欧洲、北美洲以及中国的黑龙江、内蒙古、吉林长白山地区，生长于海拔900米至2,300米的地区，多见於针叶林、泥炭沼泽、山地苔原和牧场，也是石楠灌丛的重要组成部分。笃斯越橘亚种或变种的分类方式繁多，但是由於不同地区的学者观点均不相同，因此笃斯越橘种下无任何被广泛承认的亚种和变种。
笃斯越橘营养丰富，药用价值高，而且比较可口，因此是一种很好的保健食品。其花青素类天然色素含量高，可调配出多种颜色，而且适於加工，可制造多种饮品、甜品和调味品等，经济价值较高。
ĩ
クロマメノキ（黒豆の木、学名：Vaccinium uliginosum）は、ツツジ科スノキ属の落葉低木。
アジア、ヨーロッパ、北アメリカにかけた北半球の寒地に広く分布する。日本では、北海道、本州の中部地方以北に分布し、亜高山帯から高山帯の岩礫地、砂礫質の草地、湿地などに群落をつくる。種小名のuliginosumは、「湿地」に生えるを意味する[1]。基準標本は、スウェーデンのもの[1]。
樹高は30-80 cmになる。若い枝はやや角ばり、毛は無い。葉は厚い紙質で、長さ1-2 mmの葉柄をもって互生する。葉身は倒卵形または楕円形で、長さ1-3 cm、幅0.4-2 cmになり、先は丸く、先端に短い突起がある。葉の両面は無毛で、表面はやや青みを帯びた緑色で、裏面はやや白みを帯び、網目模様の葉脈が隆起して目だつ。葉の縁に鋸歯は無い。
花期は6-7月。新枝の上部の葉腋ごとに長さ3-7 mmの花柄をもつ1個の花をつける。花柄の下部には1-2枚の小包葉があり、長さ1-5 mmになり形状や大きさに変化が多い。萼筒は長さ 2 mmの広鐘形で、先端は5裂し、裂片は3角状円形となる。花冠は長さ4-5 mmあり、つぼ状筒形で、先端はややせばまって浅く5裂し、先は反曲する。花冠の色は、黄緑色で赤みを帯びる。雄蕊は10本ある。果実は径8-10 mmの球状の液果で、黒紫色に熟し、表面には白粉がつく。果実は食用になる。長野県ではアサマブドウとして食用にされる。また、北朝鮮の白頭山付近でもツルチュクとして食用にされる。
日本の以下の都道府県でレッドリストの指定を受けている[2]。
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。
.jpg)
.jpg)
.JPG)
