Кореневище повзуче, з довгими підземними пагонами. Стебло просте або розгалужене, 150—200 см заввишки, прямостояче, тупочотиригранне, залозисто-волосисте. Листки супротивні, короткочерешкові, видовженоланцетні або яйцевидно-ланцетні, цілокраї, по 3-4 у кільцях. Квітки двостатеві, правильні, в густих пірамідально-волотистих суцвіттях. Віночок п'ятироздільний, 20-23 мм у діаметрі, яскраво-жовтий. Плід — коробочка. Цвіте у червні - липні.
Росте на вологих місцях, серед чагарників, на болотах, по берегах річок та озер на всій території України.
Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сушать, розстеливши тонким шаром на відкритому повітрі у затінку або на горищі. Зберігають у паперових мішках. Рослина неофіцинальна.
Вербозілля звичайне містить дубильні речовини, сапоніни, аскорбінову кислоту (в листках — до 1150 мг%; у квітках — до 880 мг%). Галенові препарати вербозілля звичайного застосовують як в'яжучий засіб за проносів, гастритів, різних кровотеч, жовтяниці, судом, загальної слабості та цинги і як засіб, що прискорює загоювання ран.
Водні витяжки з рослини в залежності від протрав дають жовту, зелену, коричневу та чорну фарби. Медонос.