Великий підорлик має довжину тіла 65-73 см і масу тіла 1,6 — 3,2 кг. Статевий диморфізм виражений слабо, самки дещо більші за самців. Великий підорлик дещо більше і темніше за свого найближчого родича — малого підорлика, але в польових умовах ці види практично невідрізнимі. Оперення дорослих птахів (від трьох років і старше) однотонне, темно-буре, потилиця і підхвостя забарвлені декілька світліше. Махове пір'я крил чорнувате з світлими основаннями внутрішніх опахал; махове хвоста — темно-буре, іноді з чорнуватим поперечним малюнком. Дзьоб і кігті чорні. Восковиця і ноги жовті. Ноги оперені до самих пальців.
Зрідка зустрічаються світла морфа, у цих особин основний бурий колір замінений вохристий жовтуватим. У молодих особин оперення з світлими краплеподібними плямами на верхній стороні тіла, зустрічається також світла варіація з переважанням вохристо-золотистого тону. У проміжних нарядах поступово зменшується домішка вохристих плям.
Великий підорлик — мігруючий птах, що гніздиться в помірній смузі Євразії, від Східної Європі до Монголії і Китаю. Зимує в Індії, Ірані та Індокитаї. В Україні сучасний ареал охоплює північно-західні, північні та, можливо, північно-східні області. У зимовий період зрідка трапляється в Азово-Чорноморському регіоні. З середини ХХ ст. ареал зменшився, відступив на північ.
На 1997 р. чисельність гніздового угруповання виду в Україні оцінено в 40—60 пар, на 2004 р. — у 20—30 пар. Такий стан української популяції визначений при проведенні широких обстежень районів, де була ймовірною присутність виду. Сучасна чисельність цього підорлика в Україні, ймовірно, становить 10—20 пар.
В європейській гніздовій популяції у 2004 р. налічували 810—1100 пар.[3]
Основні причини зміни чисельності: знищення ділянок заплавного стиглого лісу біля великих водойм, меліорація, ведення лісорозробок біля гнізд птахів, відстріл мисливцями.
Великий підорлик мешкає в мішаних лісах та біля заплавних лук, боліт, річок і озер. Саме ці місця є для нього відмінними мисливськими угіддями. Цей орел частіше населяє низовинні райони, але інколи зустрічається на висоті до 1000 м. Полюючи, підорлик ширяє на великій висоті або розшукує здобич на землі.
Їжею підорликам служать гризуни, (переважно водяні полівки), плазуни, земноводні і дрібні птахи.
Гніздиться великий підорлик на деревах. Одне гніздо часто використовується цими птахами кілька разів. У травні самка відкладає 1-3, але частіше 2 строкатих яйця. Перше і друге яйце відкладаються неодночасно, але висиджування починається з першого яйця. Пташенята вилуплюються через 40 днів висиджування. Молодше пташеня, що вилупилося з яйця, відкладеного другим, піддається гонінням старшого і, як правило, гине в перші два тижні життя. У віці 8-9 тижнів пташенята великого підорлика встають на крило, і, в залежності від місця гніздування, у вересні або жовтні підорлики відлітають на зимівлю.
Охороняється Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннською (Додаток І) та Бернською (Додаток ІІ) конвенціями. Внесений до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − рідкісний).
Можливе розведення цього птаха в неволі — цей птах утримують в багатьох зоопарках.
