Les ninfeacees (Nymphaeaceae) son una familia de anxospermes del orde Nymphaeales. Consta de 6 xéneros y unes 69 especies, que se distribúin por tol planeta, magar dalgún de los xéneros presenta una distribución más acutada. Dáse-yos el nome común xeneral de nenúfares, magar esti términu puede tomar tamién a les families acuátiques de les Cabombaceae, Nelumbonaceae y el xéneru Nymphoides de la familia Menyanthaceae.
Flores entomófilas (frecuentemente cantaridófilas), emerxentes, protóginas, floriando 2-3 díes, funcionalmente femenines el primeru, masculines los restantes, fragantes, con apéndices carpelares ricos n'almidón ufiertaos a los visitantes. Esisten rellaciones estreches con xéneros de polinizadores, p. ex., de Nuphar con Donacia o de Victoria con Cyclocephala. En Euryale y Barclaya apaecen tantu flores cleistógamas como casmógamas. Otros polinizadores inclúin mosques y abeyes. Los frutos desenvolver so l'agua y vuélvense mucilaginosos, dexando llibres les granes, que llexen en paquetes de aerénquima o se funden (Nuphar), o bien por aciu arilos. En Barclaya hai zoocoria frecuente por cuenta de les granes espinoses.
Habiten n'agües quietes o de corriente lenta d'hasta 2 m de fondura, siendo tolerantes a la escasez d'osíxenu, que ye tresportáu a les partes somorguiaes pol aerénquima dende les fueyes. Los sos partes son utilizaes por diversos animales y fungos pal so desenvolvimientu y alimentación.
Caracterizar por presentar taníns de dos tipos: galotaninos y elagitaninos hidrolizables que s'atropen en rizomas y granes, acompañaos de flavonoides como la miricetina y la prodelfinidina; amás presenten pseudoalcaloides sesquiterpénicos de tipos particulares, lo que sorraya l'aislamientu filoxenéticu d'esta familia.
Los nenúfares son plantes favorecíes nel so usu en xardinería p'ambientes d'agua duce, o en acuariofilia. Les granes y rizomas viniéronse usando na alimentación humano pol so altu conteníu n'almidón y proteínes a lo llargo de la hestoria. Los exipcios y los mayes usaron les flores de Nymphaea como un narcóticu psicodisléptico pa provocar l'éxtasis n'oráculos y sacerdotes. La escesiva crecedera d'estes plantes en ciertes zones pueden provocar perdes económiques si nun se dar# nel so control.
Esta familia taba primeramente muncho más diversificada. Conócense restos fósiles dende'l Cretácicu cimeru (xéneru Microvictoria, del Turoniense, fai 90 Ma). Les granes del xéneru fósil Sabrenia presenten carauterístiques entemedies ente les de Victoria y Brasenia.
Les ninfeacees siempres espertaron l'interés de los estudiosos pola interesada amiestu de calteres de monocotiledónea y dicotiledónea que presenten, lo que usualmente asitiar nuna posición cercana a la base de dambos grupos. Propunxéronse diverses clasificaciones internes que englobaban xéneros qu'agora se consideren n'otra familia Cabombaceae. El APW (Angiosperm Phylogeny Website) considera que ye'l grupu hermano de la familia Cabombaceae del Orde Nymphaeales (cf. AP-website).
Nun hai entá datos definitivos sobre l'agrupamientu de los xéneros dientro de la familia, magar ta abondo claro que Nuphar ocupa una posición basal, respectu de los otros cinco, polo que se dixebró nuna subfamilia Nupharoideae, mientres los restantes cinco formen la subfamilia Nymphaeoideae.
Los xéneros incluyíos nesta familia pueden dixebrase por aciu la siguiente clave:
Les ninfeacees (Nymphaeaceae) son una familia de anxospermes del orde Nymphaeales. Consta de 6 xéneros y unes 69 especies, que se distribúin por tol planeta, magar dalgún de los xéneros presenta una distribución más acutada. Dáse-yos el nome común xeneral de nenúfares, magar esti términu puede tomar tamién a les families acuátiques de les Cabombaceae, Nelumbonaceae y el xéneru Nymphoides de la familia Menyanthaceae.
Suzanbağı (lat. Nymphaeaceae) — ikiləpəlilərə ai bitki fəsiləsi.
Çoxillik, kökümsovlu su bitkiləridir.
Su üzərində üzən saplaqlı yarpaqları növbəli düzülür. İkicinsiyyətli iri (diametri 35 sm-dək) çiçəkləri tək-tək yerləşir.
Arktikada, Antarktikada səpra və hündür dağlardan başqa hər yerdə bitən 4 cinsi (60-dək növü) məlumdur.
Evriala və viktoriya cinsini xüsusi fəsiləyə - Euryalaceae fəsiləsinə ayırırlar. Bəzən kabomboları,şanagülləkimiləri və Barclayaceae-nı suzanbağı fəsiləsinə aid edirlər.Viktoriya gülü 50 kq yük götürə bilir.Yarpaqları o qədər böyükdür ki,3 yaşında bir uşağı rahatlıqla su üzərində gəzdirə bilir.Əsasən Amazon çayında rast gəlinir.
Nimfeàcia (Nymphaeaceae) és una família de plantes amb flor de l'ordre Nymphaeales.
És la família de les plantes aquàtiques d'aigua dolça soma i calmada com els nenúfars i altres similars molt apreciades en jardineria per a decorar estanys.
En el sistema de classificació filogenètica APG II de 2003 la família de les nimfeàcies no està assignada a cap ordre i queda dins el clade angiosperms.
El nom d'aquesta família prové de les nimfes de la mitologia grega.
Nimfeàcia (Nymphaeaceae) és una família de plantes amb flor de l'ordre Nymphaeales.
Leknínovité (Nymphaeaceae) je čeleď nižších dvouděložných rostlin z řádu leknínotvaré (Nymphaeales). Jsou to sladkovodní a vesměs vytrvalé byliny s jednoduchými plovoucími, vynořenými nebo ponořenými listy a často s nápadnými květy, které se rozvíjejí nad hladinou. Čeleď zahrnuje asi 70 druhů v 6 rodech a je rozšířena téměř po celém světě. V České republice se vyskytují celkem 4 druhy leknínovitých: leknín bílý, leknín bělostný, stulík žlutý a stulík malý. Lekníny se v ČR pěstují jako okrasné vodní rostliny v celé řadě kultivarů. V tropech a ve sklenících botanických zahrad je pěstována viktorie královská a příbuzná viktorie Cruzova, rostliny známé svými obřími plovoucími listy. Oba zástupci rodu barklaja jsou pěstovány jako akvarijní rostliny.
Leknínovité jsou vytrvalé (pouze výjimečně jednoleté) sladkovodní byliny, kořenící v substrátu na dně. Listy jsou jednoduché, u většiny zástupců dlouze řapíkaté, s čepelí plovoucí na hladině či vynořenou (lekníny, viktorie aj.), řidčeji jsou listy ponořené a krátce řapíkaté (barklaja). Listy vyrůstají střídavě z dlouhého a plazivého nebo krátkého a vzpřímeného, větveného nebo nevětveného oddenku, z něhož vyrůstají adventivní kořeny. Cévní svazky jsou obvykle roztroušené. Čepel listů je celistvá, nečleněná, nejčastěji kopinatá, okrouhlá nebo štítnatá. V řapících a květních stvolech je často přítomno vzduchové pletivo aerenchym. Některé druhy (viktorie, Euryale ferox) mají řapíky a čepele listů zespodu pokryté ostny. V mezibuněčných prostorech a pletivech jsou přítomny mikroskopické, rozvětvené, chlupovité specializované buňky (idioblasty). Květy jsou jednotlivé, dlouze stopkaté a většinou se vynořují nad hladinu, jsou oboupohlavné, pravidelné. Kalich je většinou zelený (žlutě zbarvený u stulíku) a je tvořen 4 až 7 kališními lístky. Koruna je tvořena mnoha volnými lístky a často je nápadná, výjimečně může chybět. Korunní lístky často plynule přecházejí v tyčinky. Tyčinek je mnoho. Gyneceum je tvořeno 5 až mnoha plodolisty, které srůstají s květním lůžkem a tvoří tak druhotně více či méně synkarpní semeník. Semeník může být svrchní (stulík) nebo spodní (leknín, viktorie aj.) a je tvořen mnoha komůrkami které odpovídají jednotlivým plodolistům. Na jeho vrcholu je radiálně rýhovaný bliznový terč. V každém plodolistu je větší počet vajíček. Plodem je mnohasemenná, nepravidelně pukající bobule. Semena mají silný perisperm a tenký endosperm a u některých zástupců (např. leknín) mají míšek.[1][2][3]
Ostnité poupě Euryale ferox
Čeleď leknínovité zahrnuje 6 rodů a asi 70 druhů. Leknínovité jsou rozšířena po celém světě od tropů po teplejší oblasti mírného pásu. Převážná většina druhů roste v tropech. Největší rod je leknín (asi 50 druhů), který má také největší areál rozšíření, zahrnující mírný pás i tropy. Rod stulík (Nuphar) zahrnuje asi 10 druhů a je rozšířen v severním mírném pásu s přesahy do Mexika a Karibiku.[1][3] V České republice rostou celkem 4 druhy leknínovitých: leknín bílý (Nymphaea alba), leknín bělostný (N. candida), stulík žlutý (Nuphar lutea) a velmi vzácný stulík malý (N. pumila).[2] V evropské květeně je mimo zmíněných 4 druhů zastoupen ještě leknín posvátný (Nymphaea lotus), který však roste pouze v termálních pramenech v severozápadním Rumunsku.[4]
V České republice jsou 3 druhy leknínovitých chráněny zákonem jako kriticky ohrožené: stulík malý (Nuphar pumila), leknín bílý (Nymphaea alba) a leknín bělostný (N. candida). Stulík žlutý (Nuphar lutea) je veden v kategorii druhy vyžadující další pozornost (C4).[5] V mezinárodním Červeném seznamu ohrožených druhů IUCN není žádný druh leknínovitých uveden jako ohrožený. Leknín Nymphaea thermarum ze Rwandy je považován za druh v přírodě vyhynulý.[6]
Vonné a často nápadné květy leknínovitých jsou navštěvovány nejrůznějším hmyzem sbírajícím pyl a nektar, nejčastěji brouky, mouchami a včelami. Častá je protogynie (blizny dozrávající dříve než prašníky), zabraňující samoopylení. Květy viktorií a některých leknínů mají na pestících škrobnaté přívěsky poskytující potravu broučím opylovačům. Květy viktorií navíc produkují teplo a silnou ovocnou vůni. Květy se na noc zavírají a často uzavřou i opylovače.[7] Některé druhy leknínovitých mají květy otevřené ve dne, jiné v noci. Květy většinou vydrží 2 až 3 dny a v průběhu vývoje květu mohou měnit barvu.[3]
Plody většiny zástupců s výjimkou stulíku dozrávají pod vodou a po dozrání nepravidelně pukají. Semena jsou na kratší vzdálenosti šířena vodou, na delší pak vodními ptáky, kteří je vyhledávají jako potravu. U stulíku se plody rozpadají na jednoplodolistové díly a díky aerrenchymu plavou na hladině. Mnohé druhy se také šíří vegetativně pomocí oddenků, hlízek a podobně.[3][7]
U čeledi leknínovité jsou přítomny charakteristické chinolizidinové alkaloidy, které se nevyskytují u žádných jiných rostlin. Náleží mezi ně např. nymfein z leknínu nebo nufaridin ze stulíku.[2]
Pojetí čeledi leknínovité bylo v různých botanických systémech různé. Cronquist odděloval samostatnou čeleď Barclayaceae, Tachtadžjan dokonce i Nupharaceae (stulíkovité). V systémech APG I a APG II je čeleď leknínovité ponechána nezařazená do řádu v rámci skupiny bazálních dvouděložných a jsou do ní vřazeny i rody čeledi Cabombaceae (Brasenia a Cabomba). V systému APG III z roku 2009 je čeleď leknínovité zařazena spolu s dalšími 2 čeleděmi (Cabombaceae a Hydatellaceae) do řádu leknínotvaré v rámci heterogenní skupiny starých vývojových větví nižších dvouděložných rostlin, nazývané anita group.[7][8][9]
V tradiční taxonomii byly leknínovité často považovány za jakýsi přechodový článek k jednoděložným rostlinám. Sdílejí s nimi např. roztroušené cévní svazky, adventivní kořeny a chybějící kambium v cévních svazcích.[7]
Lekníny a stulíky se pěstují v bazénech a vodních nádržích jako okrasné rostliny. V tropech a ve vyhřívaných sklenících botanických zahrad se pěstuje i viktorie.[7] Některé druhy jsou pěstovány jako akvarijní rostliny, zejména Barclaya longifolia a Barclaya motleyi, řidčeji i některé drobnější druhy leknínu a stulíku.[10]
Semena a oddenky různých druhů leknínovitých obsahují škrob a slouží místně jako potrava a krmivo. Jedlá semena má i viktorie. Jedlá semena Euryale ferox a některé druhy leknínu jsou využívána v tradiční indické medicíně.[3][11]
Barclaya, Euryale, Nuphar, Nymphaea, Ondinea, Victoria [13]
Leknínovité (Nymphaeaceae) je čeleď nižších dvouděložných rostlin z řádu leknínotvaré (Nymphaeales). Jsou to sladkovodní a vesměs vytrvalé byliny s jednoduchými plovoucími, vynořenými nebo ponořenými listy a často s nápadnými květy, které se rozvíjejí nad hladinou. Čeleď zahrnuje asi 70 druhů v 6 rodech a je rozšířena téměř po celém světě. V České republice se vyskytují celkem 4 druhy leknínovitých: leknín bílý, leknín bělostný, stulík žlutý a stulík malý. Lekníny se v ČR pěstují jako okrasné vodní rostliny v celé řadě kultivarů. V tropech a ve sklenících botanických zahrad je pěstována viktorie královská a příbuzná viktorie Cruzova, rostliny známé svými obřími plovoucími listy. Oba zástupci rodu barklaja jsou pěstovány jako akvarijní rostliny.
Nøkkerose-familien (Nymphaeaceae) er udbredt på alle kontinenter (undtagen Antarktis). Den består af urteagtige vandplanter, som ofte har langstilkede flydeblade. De har store, enlige blomster er primitivt byggede med mange skruestillede bloster- og støv-blade. Her nævnes kun de slægter, der er repræsenteret ved arter, der er vildtvoksende, eller som dyrkes i Danmark.
Slægter
Die Seerosengewächse (Nymphaeaceae) sind eine Pflanzenfamilie in der Ordnung der Seerosenartigen (Nymphaeales). Mit 58 (bis 75) Arten in fünf Gattungen sind die Nymphaeaceae eine der artenärmeren Familien der Samenpflanzen. Seerosengewächse sind nur außerhalb der polaren Klimazonen und nur in Süßwasser vertreten.
Die meisten Arten der Familie der Nymphaeaceae sind ausdauernde, selten einjährige, krautige Pflanzen. Es sind alles im Gewässergrund mit adventiven Wurzeln verankerte Wasserpflanzen mit kriechenden oder aufrechten, verzweigten oder unverzweigten Rhizomen, die knollig verdickt sein können, als Überdauerungsorganen, die bei manchen Arten Ausläufer (Stolone) bilden. Die Rhizodermis ist in Lang- und Kurzzellen gegliedert. Ein sekundäres Dickenwachstum findet nicht statt. Sie besitzen zerstreute Leitbündel ohne Kambien und ohne Tracheen. Die Siebröhrenplastiden besitzen keine Proteinkristalloide. In den Pflanzen ist ein Milchsaft vorhanden. Es sind sehr deutliche Luftkammern in den vegetativen Pflanzenteilen vorhanden.
Als Laubblätter können Unterwasser- und Schwimmblätter vorhanden sein. Die wechselständig und spiralig angeordneten Blätter sind einfach und gestielt. Die einfache Blattspreite ist oft herzförmig bis kreisrund, schildförmig (peltat) und netzadrig. Der Blattrand ist glatt oder stachelig-gezähnt. Es können Nebenblätter vorhanden sein.
Die Blüten stehen einzeln, seitenständig auf oft langen Blütenstielen auf oder über dem Wasserspiegel, selten blühen sie unter dem Wasserspiegel. Die großen, zwittrigen, mehr oder weniger radiärsymmetrischen Blüten duften oft. Die Blütenblätter sind teilweise schraubig (azyklisch) angeordnet. Die Blütenhüllblätter können kontinuierlich in Nektarblätter und diese in Staubblätter übergehen. Die Blütenhülle besteht meist aus zwei Kreisen. Die fünf oder 20 bis 50 freien, meist grünen Kelchblätter können kronblattähnlich (Nuphar) sein. Die fünf (Nuphar) oder 15 bis 50 Kronblätter sind gelb oder weiß über rosa- bis purpurfarben und blau; selten fehlen sie. Es sind 40 bis 80 sich zentripetal entwickelnde, spiralig angeordnete, freie Staubblätter vorhanden, davon können 11 bis 20 Staminodien sein (bei Nuphar sind nektarbildende Schuppen). Die Staubfäden sind breit bis schlank. Die Staubbeutel sind tetrasporangiat und ein Konnektiv-Anhängsel kann vorhanden sein. Die fünf bis 35 oberständigen bis halbunterständigen Fruchtblätter (Karpelle) sind teilweise oder vollkommen verwachsen. Es sind zehn bis hundert Samenanlagen je Fruchtblatt vorhanden. Die Narben sitzen direkt, also meist ohne Stempel, kreisförmig auf einem Diskus.
Die Blüten sind je nach Art während des Tages oder der Nacht geöffnet. Die Bestäubung erfolgt durch Insekten (meist Käfer, Entomophilie).
Die oft von den Blütenhüllblättern umgebenen, fleischigen Früchte sind beerenähnlich und enthalten einige bis viele Samen. Die oft in den fleischigen Blütenboden eingebetteten Früchte öffnen sich meist durch Anschwellen des inneren Schleimes. Die Samen besitzen ein kleines Endosperm und meist einen Arillus. Der Embryo ist relativ klein. Die Samen vieler Arten können durch Lufteinschlüsse im Arillus und der Samenwand schwimmen. Es werden zwei fleischige Keimblätter (Kotyledonen) gebildet.
Als Inhaltsstoffe sind Ellagsäure und Gallussäure vorhanden.
Die Familie der Nymphaeaceae wurde 1805 von Richard Anthony Salisbury in Annals of Botany (König & Sims), Volume 2, Juni 1805, S. 70 veröffentlicht. Die Barclayaceae H.L.Li, Euryalaceae J.Agardh und Nupharaceae A.Kerner waren früher eigenständige Familien, deren Gattungen heute den Nymphaeaceae zugeordnet werden.
In der Familie Nymphaeaceae gibt es zwei Unterfamilien mit fünf Gattungen und 58 bis 75 Arten:[1]
Einige Arten, aber besonders Hybriden, dienen als Zierpflanzen in Parks und Gärten. Als Aquarienpflanzen[3] verwendet werden die rote Barclaya longifolia und Barclaya motleyi. Die Blüten von Nymphaea odorata sind wegen der besonders morgens stark duftenden Blüten beliebt.[4]
Bei einigen Arten werden die unterirdischen Pflanzenteile roh oder gegart gegessen oder es wird Stärke daraus gewonnen (Nuphar advena, Nuphar japonicum, Nuphar lutea, Nuphar polysepala, Nuphar pumila, Nymphaea alba, Nymphaea odorata, Nymphaea tetragona, Nymphaea tuberosa). Bei einigen Arten dienen die Samen roh, gegart oder geröstet zu Mehl verarbeitet als Nahrung (Nuphar advena, Nuphar lutea, Nuphar polysepala, Nuphar pumila, Nymphaea alba, Nymphaea odorata, Nymphaea tetragona, Nymphaea tuberosa). Die Blätter von Nuphar lutea, Nuphar pumila und Nymphaea odorata werden gegart oder bei manchen Arten auch roh gegessen. Aus den Blüten von Nuphar lutea und Nuphar pumila wird ein Erfrischungsgetränk hergestellt. Geröstete Samen von Nymphaea alba dienen als Kaffeeersatz. Die Blütenknospen von Nymphaea odorata werden gegart als Gemüse oder eingelegt gegessen.[4]
Die Heilwirkung einiger Arten wurde untersucht.[4]
Die Seerosengewächse (Nymphaeaceae) sind eine Pflanzenfamilie in der Ordnung der Seerosenartigen (Nymphaeales). Mit 58 (bis 75) Arten in fünf Gattungen sind die Nymphaeaceae eine der artenärmeren Familien der Samenpflanzen. Seerosengewächse sind nur außerhalb der polaren Klimazonen und nur in Süßwasser vertreten.
Famîleya nîlûferan, famîleya hengkujan (Nymphaeaceae) famîleyeke riwekan e. Di koma nîlûferan (Nymphaeales) de cih digire. 58 heya 75 cureyên vê malbatê di bin şeş cinsan de tên parvekirin. Li seranser erdê kêm-zêde digihên.
Du binekom, şeş cins, 58-75 cureyên malbatê hene:
Famîleya nîlûferan, famîleya hengkujan (Nymphaeaceae) famîleyeke riwekan e. Di koma nîlûferan (Nymphaeales) de cih digire. 58 heya 75 cureyên vê malbatê di bin şeş cinsan de tên parvekirin. Li seranser erdê kêm-zêde digihên.
SîstematîkDu binekom, şeş cins, 58-75 cureyên malbatê hene:
Nupharoideae Ito (Syn.: Nupharaceae A.Kerner): Bi qasî heşt heya yanzde cure. Nîlûfera bêrmokan (Nuphar Sm., Syn.: Nymphozanthus Rich.): Du seksiyon, 8-11 cure. Nymphaeoideae: 48 (heya 60) cureyên wê di 5 celeban de: ** Barclaya Wall. (Hydrostemma Wall.): 4 cure. Euryale Salisb.: Tekane cure: Euryale ferox Salisb. Gulsozan, sozan, sosina avê (Nymphaea, Syn. Castalia Salisb., Leuconymphaea Kuntze) du kom, 5 celeb, 40-53 cure. Grûba Apocarpiae Celeba Anecphya tekane cure: Avruda girboxe (Nymphaea gigantea Hooker) Celeba Brachyceras Caspary 14 Arten cure. Berfiya şîn (Nymphaea capensis) Hengkuja rengîn (Nymphaea colorata) Nymphaea caerulea Zembeqa zaxî, leylanka sulfurî/kerkûdî (Nymphaea sulphurea) Grûba Syncarpiae Caspary 3 celeb, 24 cure. Hydrocallis 14 cure. Lotos DC. mit nur vier Arten Nymphaea Seksiyon Chamaenymphaea Nîlûfera bejnbihost (Nymphaea tetragona) Seksiyon Eucastalia Planchon 4 curen: Nîlûfera qicik (Nymphaea candida Presl) Nîlûfera girêk (Nymphaea tuberosa Paine) Hengkuja spî (Nymphaea alba L.); Mitteleuropa Hengkuja xweşbêhn (Nymphaea odorata Aiton) Seksiyon Xanthantha tekane cure Avruda meksîkî (Nymphaea mexicana Zucc.) Ondinea tekane cure. Ondinea purpurea bu du variyantan. Victoria Lindl. 2 cure. Victoria amazonica (Poepp.) Sowerby. Victoria cruziana Orb.Nenufaro, anke konocita kom aquala lilio, esas familio di planti aquala kun flori, de la familio "Nymphaeaceae". La familio konsistas ek 5 generi e cirkume 70 speci konocita.[1]
La genetikal analizo di lua flori montras ke le Nymphaeaceae divergis dum l'evoluciono de altra speci di angiospermi, e lia ancestri probable aparis dum Kretaceo.
Nenufaro, anke konocita kom aquala lilio, esas familio di planti aquala kun flori, de la familio "Nymphaeaceae". La familio konsistas ek 5 generi e cirkume 70 speci konocita.
La genetikal analizo di lua flori montras ke le Nymphaeaceae divergis dum l'evoluciono de altra speci di angiospermi, e lia ancestri probable aparis dum Kretaceo.
Nimfea es un familia de plantas florinte, con la nom tecnical Nimfease (Nymphaeaceae). Los vive como erbas acual rizomal en climas temperada e tropical tra la mundo. La familia conteni sinco jenera con sirca 70 spesies conoseda. Los ave radises en la solo en acua, con folias e flores flotante sur o emerjinte de la surfas. La folias es ronda, con un indente en alga spesies.
La jeneros es Barclaia, Euriale, Nufar, Nimfea (spesifada), Ondinea, e Victoria (Barclaya, Euryale, Nuphar, Nymphaea, Ondinea, and Victoria).
Los es multe bon studiada car sua flores grande con partes multiple e nonspesialida ia es videda prima como representante la motif floral de la plantas florinte la plu temprana, e studias jenetical plu tarda ia confirma sua loca como anjiospermas fundal. Ma analises de morfolojia floral, cualias moleculal, e comparas con relatas (la familia Cabombase) indica de la flores de nimfeas esistente cual ave la partes la plu es derivada plu ca jenera con min partes floral. Jeneras con plu partes es comun polenida par scarabes, e jenera con min partes es polenida par moscas o abeas, e es polenida par venta o autopolenica. Donce, un cuantia grande de organos floral relativa nonspesialida en la nimfeas no es un situa asendente per la familia.
Nimfeas no ave folias surfas en la inverno, e alora la gases en la bocas de la rizoma ateni ecuilibra con la gases de la acua de la deponeda. La resta de presa interna es mostrada par la rietas de boletas cual emerji cuando la folias leva en la primavera.
De waoterleliefemilie (Latien: Nymphaeaceae) is een femilie van bedekzaojigen. 't Bin waoterplaanten: de bloemen en blaojen drieven op 't waoter, mar de wortels houwen de plaanten op d'r plaotse. Mit zo'n zestig soorten is dit een kleine femilie. De plaanten koemen wereldwied veur, buten de poolstreken veur en de weustienen. In Nederlaand koemen van neture de gele waoterlelie (Nuphar lutea) en de witte waoterlelie (Nymphaea alba) veur.
Disse femilie is eigenlijks altied erkend ewes deur plaantetaxonomen, mar de umschrieving van de femilie is minder constant ewes. 't Geslach Nelumbo greui in dezelfde habitat en wönnen vake in disse femilie in-edeeld. 't Is ebleken dat Nelumbo neet allinnig beheur tot een amparte femilie, mar zelfs helemaole neet verwant is. APG plaos Nelumbo in de orde Proteales.
't APG II-systeem (2003), en oek 't APG-systeem (of 1998), erken disse femilie mar plaos disse neet in een orde, al wies ze der wel op dat de naam Nymphaeales beschikbaar is veur een soortgelieke orde. De femilie wonnen zelfs helemaole neet eplaos behalven een toewiezing tot een van de basale ofstammingslienen in de clade bedekzaojigen (angiosperms). Opvallend is wel dat zowel APG I as APG II twee meugelijke umschrievingen toestaon:
De AP-webstee wies wel de femilie toe an de orde Nymphaeales en accepteer de splitsing in twee femilies (Nymphaeaceae en Cabombaceae). Dit blief veurhaans informeel (meschien in APG III, as 't ooit epubliceerd wonnen).
't Cronquistsysteem (1981) wees de femilie toe an
't Thornesysteem (1992) plaosen de femilie
't Dahlgrensysteem plaatste de familie
't Englersysteem, in de herziening van 1964, plaosen de femilie
't Wettsteinsysteem, lestens ewiezigd in 1935, plaosen disse femilie
De waoterleliefemilie (Latien: Nymphaeaceae) is een femilie van bedekzaojigen. 't Bin waoterplaanten: de bloemen en blaojen drieven op 't waoter, mar de wortels houwen de plaanten op d'r plaotse. Mit zo'n zestig soorten is dit een kleine femilie. De plaanten koemen wereldwied veur, buten de poolstreken veur en de weustienen. In Nederlaand koemen van neture de gele waoterlelie (Nuphar lutea) en de witte waoterlelie (Nymphaea alba) veur.
Wutkowe rostliny (Nymphaeaceae) su swójźba semjenjowych rostlinow (Spermatophytina).
Swójźba Nymphaeaceae bu w lěśe 1805 wót Salisb. w Ann. Bot. (König & Sims), 2, Juni 1805, S. 70 wózjawjone.
Barclayaceae H.L.Li, Euryalaceae J.Agardh und Nupharaceae A.Kerner su byli něga samostatne swójźby, kótarychž rody se źinsa Nymphaeaceae pśirěduju.
Eksistěrujotej dwě pódswójźbje ze šesć rodami a 58 až 75 družynami w swójźbje Nymphaeaceae [1]:
Wutkowe rostliny (Nymphaeaceae) su swójźba semjenjowych rostlinow (Spermatophytina).
Водни лилјани или водни божури (науч. Nymphaeaceae) — фамилија на водни растенија. Сите живеат во слатките води во умерените и тропските области во светот. Фамилијата содржи 8 родови. Постојат околу 70 видови на водни лилјани. Родот Nymphaea содржи околу 35 видови распространети низ северната хемисфера. Родот Victoria се состои од два вида на џиновски водни лилјани и може да се најде во Јужна Америка. Водните лилјани се вкоренети во почвата на дното од водното тело, а листовите и цветовите пловат по водната површина. Листовите се округли, радијални кај Nymphaea и Nuphar и целосно заоблени кај Victoria.
Стеблата на водните лилјани поседуваат распрскани спроводни снопчиња, воздушни канали, латицифери (секреторни клетки) и стелатни, односно ѕвездовидни лушпи (склереиди). Некои претставници имаат многу нежни и кршливи стебла и листови, како што е видот Nymphaea odorata. Присутни се голем број на алкалоиди.
Цветовите се хермафродитни. Венечните ливчиња се 4 до 12 на број, при што може да се одделни или сраснати. Бројот на прашниците изнесува 3 или многу повеќе. Највнатрешните прашници може да се стерилни (стаминодии), додека филаментите на прашниците се слободни или сраснати. Поленот е моносулкатен или инапертуратен. Плодните листови се 3 или повеќе на број. Плодникот е натцветен или потцветен. Плацентацијата е париетална (што значи дека семеновите зачетоци се прикрепени за ѕидот на плодникот), додека бројот на семеновите зачетоци најчесто е 1, но може и да е повеќе. Плодот може да биде збир од оревчиња, бобинка или дехисцентна месеста капсула (капсула која спонтано распукнува при расејувањето на семето).
Родот Barclaya понекогаш се сместува во посебна фамилија - Barclayaceae, врз основа на издолжената околуцветна цевка (збир на чашкини и венечни ливчиња кои се издигнуваат од врвот на плодникот и од прашниците кои се споени во основата). Но, скорешните истражувања сепак го класифицираат во Nymphaeaeceae.
Во минатото, во оваа фамилија се вклучувал и таксонот Cabombaceae, но најчесто тој се смета за посебна фамилија во истиот ред (воднолилјановидни). Исто така, и фамилијата Nelumbonaceae некогаш била дел од водните лилјани, но со истражувањата се покажа дека претставниците се всушност силно изменети еудикоти во редот Proteales. Редот Nymphaeales е еволутивна линија која е одделна од монокотиледоните или еудикотите (вистинските дикотиледони).
Сегашната филогенетска позиција на редот во кој припаѓа оваа фамилија е:
AngiospermaeNymphaeales
Водни лилјани или водни божури (науч. Nymphaeaceae) — фамилија на водни растенија. Сите живеат во слатките води во умерените и тропските области во светот. Фамилијата содржи 8 родови. Постојат околу 70 видови на водни лилјани. Родот Nymphaea содржи околу 35 видови распространети низ северната хемисфера. Родот Victoria се состои од два вида на џиновски водни лилјани и може да се најде во Јужна Америка. Водните лилјани се вкоренети во почвата на дното од водното тело, а листовите и цветовите пловат по водната површина. Листовите се округли, радијални кај Nymphaea и Nuphar и целосно заоблени кај Victoria.
Нилуфариҳо (лот. Nymphaeáceae) — оилаи рустаниҳои дупаллагӣ.
Гиёҳҳои бисёрсолаи обӣ. Баргашон калон-калон (диаметраш то 2 метр) буда, одатан дар рӯи об шино мекунанд. Гули дуҷинса (диаметраш 35 сантиметр) доранд.
8 ҷинс — тугмачагули обӣ, нилуфар, гули садра, эвриала, камоба лаълигул (виктория), бразения ва барклая ва қариб 100 намудашон дар ҳама ҷо (ғайр аз Арктика, Антарктика, даштҳо ва баландкӯҳҳо) паҳн шудаанд. Дар ИҶШС намудҳои ҷинси тугмачагули обӣ, нилуфар ва эвриала месабзанд. Дар боғи ботаникии Институти ботаникаи Академияи Фанҳои РСС Тоҷикистон 11 намуд ва 4 навъи дурагаи нилуфар (кабомба — Cabomba caraliniana, тугмачагули обӣ — Nuphar luteum, эвриала — Euryale ferox, лаълигул — Victoria cruciana, гули садра — Nelumbo nucifera ва ғайра), ки мансуби в ҷинсанд, ҷамъ оварда шудаанд.
Дар замонҳои қадим дар Тоҷикистон гули садра мерӯид. Инро олимони тоҷик аз нишонаҳои баргҳои гули садра, ки дар таҳшинҳои давраи сеюм ёф шудаанд, муайян карданд. Ҳоло дар шароитҳои табиии Тоҷикистон нилуфариҳо намеруянд.
Нилуфариҳо (лот. Nymphaeáceae) — оилаи рустаниҳои дупаллагӣ.
அல்லி அல்லது ஆம்பல் என்பது (சங்க காலத்தில் ஆம்பல்) நீரில் வளரும் ஒரு கொடியும் அதில் பூக்கும் மலரின் பெயரும் ஆகும். இக்கொடியை குளம், பொய்கை, நீர்ச்சுனைகளிலும், மெதுவாக ஓடும் ஆறுகளிலும் பார்க்கலாம். அல்லி இனத்தில் சுமார் 50 வகையான கொடிகள் உள்ளன. 2000 ஆண்டுகளுக்கு முன்னால் சங்க காலத்து இலக்கியங்களில் ஆம்பல் மலரைப்பற்றி பல குறிப்புகள் உள்ளன. அல்லி இரவில் மலர்ந்து காலையில் குவியும் (இதழ்கள் மூடும்). தாமரை காலையில் மலர்ந்து இரவில் குவியும். எகிப்தில் உள்ள நைல் ஆற்றில் பூக்கும் நீல நிற அல்லி இரவில் மலர்ந்து காலையில் குவியும் என்றாலும், அதே ஆற்றில் பூக்கும் வெண்ணிற அல்லி காலையில் மலர்ந்து இரவில் குவியும்.
அல்லி வையையில் மிதந்து வந்தது. பரிபாடல் 12-78
அல்லி அல்லது ஆம்பல் என்பது (சங்க காலத்தில் ஆம்பல்) நீரில் வளரும் ஒரு கொடியும் அதில் பூக்கும் மலரின் பெயரும் ஆகும். இக்கொடியை குளம், பொய்கை, நீர்ச்சுனைகளிலும், மெதுவாக ஓடும் ஆறுகளிலும் பார்க்கலாம். அல்லி இனத்தில் சுமார் 50 வகையான கொடிகள் உள்ளன. 2000 ஆண்டுகளுக்கு முன்னால் சங்க காலத்து இலக்கியங்களில் ஆம்பல் மலரைப்பற்றி பல குறிப்புகள் உள்ளன. அல்லி இரவில் மலர்ந்து காலையில் குவியும் (இதழ்கள் மூடும்). தாமரை காலையில் மலர்ந்து இரவில் குவியும். எகிப்தில் உள்ள நைல் ஆற்றில் பூக்கும் நீல நிற அல்லி இரவில் மலர்ந்து காலையில் குவியும் என்றாலும், அதே ஆற்றில் பூக்கும் வெண்ணிற அல்லி காலையில் மலர்ந்து இரவில் குவியும்.
కలువ (శాస్త్రీయ నామం: నింఫియేసి Nymphaeaceae) నింఫియేలిస్ (Nymphaeales) క్రమానికి చెందిన పుష్పించే మొక్కల కుటుంబం. ఈ జాతి పువ్వుల్ని తెలుగులో కలువ పువ్వులు అనే పేరుతో వ్యవహరిస్తారు. కలువపువ్వులు అనేక మెత్తని మృదువైన రేఖలు కలిగి ఉండి, చెరువు లలోను, కొన్ని నీటి కుంటలలో, కాలువలలో కనిపిస్తాయి. కలువ పువ్వులు తెలుగు ప్రాంతాల్లోని అన్ని తటాకాల్లో, చెరువుల్లోనూ కనిపించే పుష్పం. కలువ పువ్వును ఆంధ్రప్రదేశ్ రాష్ట్ర ప్రభుత్వం రాష్ట్ర పుష్పంగా గుర్తించింది. మాగ్నోలిప్సిడా తరగతికి చెందిన ఈ పుష్పాన్ని ఇంగ్లీష్ లో వాటర్ లిల్లీ (water lily) అని పిలుస్తారు. నీటిలోని భూభాగంలోనికి పొడవాటి కాడతో పెరిగే ఈ పువ్వులు తెలుపు, గులాబీ, నీలం రంగుల్లో చాలా అందంగా కనిపిస్తాయి.
కలువ మొక్కలు మన దేసమందంతటను బెరుగు చున్నవి. వేళ్ళు బురదలో నాటుకొని యుండును.
కలువయు దామర యు నొక కుటుంబము లోనివే. ఈ కుటుంబపు మొక్కలన్నియు నీళ్ళలోనె పెరుగును. ఆకుల యొక్కయు పుష్పముల యొక్కయు గాడలు మిక్కిలి పొడుగుగా నుండును. వీని యందు గాలి యుండుటకు సొరంగములు ఉన్నాయి. వీనిలో పుష్స్పములు పూచెడు కాడకు నొక్కటే పుష్పముండును. ఇందు నాకర్షణ పత్రమును కింజల్కములును బెక్కులు గలవు. అండాశయములు కూడ చాల యున్నవి. వీని గదులలో సన్నిగోడల నుండియు గింజలు పుట్టు చున్నవి. 73
కలువ మొక్క ప్రతి చెరువులోను దొరువుల లోను పెరుగ గలదు గాని తామర మొక్క పెరుగ జాలదు. ఇవి రెండును అందమునకు ప్రసిద్ధి కెక్కినవి. కలువల లోను, దామరల లోను తెలుపు, ఎరుపు, నలుపు భేదములచే మూడు తెగల గలవు. కలువ కంటే దామరయే ఎక్కువ యందముగా నుండును. తామర పువ్వు విష్ణునాభి యందుండి యుత్పత్తియైన దనియు, లక్ష్మికి వాస యోగ్యమయిన గృహమనియు గాధలుండుట చే దాని యందు భక్తియు గలుగు చున్నది. కలువ సాయంత్ర మందును, దామర ప్రాతఃకాల మందును వికసించు ననుట కవి సమయముగాని యదార్థము గాదు. కలువ పువ్వు పెక్కు గదులు కలిగిన నొక కాయనే కాచును. తామర వుప్పులో గదులన్నియు విడిపోయి పెక్కు కాయలు కాచును. వీని రెండింటికి నిదియే ముఖ్య భేదము.
ఎఱ్ఱ కలువల వువ్వుల రేకులు హృదయ రోగములను నరముల నీరసము బోగొట్టును. పువ్వుల ఱేకులు మరగ బెట్టి ఱేకులను నీళ్ళను గలిపి, ఒక గుడ్డలో వేసి పిండవలెను. ఈ వచ్చిన ద్రవములో పంచ దార వేసి తిరిగి సగమగు వరకును మరుగ బెట్టవలెను. ఇప్పుడు దానిని మందుగ బుచ్చుకొనవచ్చును. 74 ఎర్రని కలువ గింజలు, అజీర్ణమునకును, వేళ్ళు జిగట విరేచనములు, రక్త విరేచనములకును పని యేయును. వీనిని ఎండ బెట్టి పొడుము గొట్టి పుచ్చుకొనవచ్చును. ఇతర కలువలకును దామలకును గూడ ఈ గుణములు గలవు. కాని అన్ని తెగలను గలిపి మందు చేయుట కంటే విడివిడిగా చేయుట మంచిది.
కలువ (శాస్త్రీయ నామం: నింఫియేసి Nymphaeaceae) నింఫియేలిస్ (Nymphaeales) క్రమానికి చెందిన పుష్పించే మొక్కల కుటుంబం. ఈ జాతి పువ్వుల్ని తెలుగులో కలువ పువ్వులు అనే పేరుతో వ్యవహరిస్తారు. కలువపువ్వులు అనేక మెత్తని మృదువైన రేఖలు కలిగి ఉండి, చెరువు లలోను, కొన్ని నీటి కుంటలలో, కాలువలలో కనిపిస్తాయి. కలువ పువ్వులు తెలుగు ప్రాంతాల్లోని అన్ని తటాకాల్లో, చెరువుల్లోనూ కనిపించే పుష్పం. కలువ పువ్వును ఆంధ్రప్రదేశ్ రాష్ట్ర ప్రభుత్వం రాష్ట్ర పుష్పంగా గుర్తించింది. మాగ్నోలిప్సిడా తరగతికి చెందిన ఈ పుష్పాన్ని ఇంగ్లీష్ లో వాటర్ లిల్లీ (water lily) అని పిలుస్తారు. నీటిలోని భూభాగంలోనికి పొడవాటి కాడతో పెరిగే ఈ పువ్వులు తెలుపు, గులాబీ, నీలం రంగుల్లో చాలా అందంగా కనిపిస్తాయి.
මානෙල්(Nymphaeaceae) (උසුරුවනුයේ /ˌnɪmfiːˈeɪsiːʔiː/) මල් පිපෙන ශාක පවුලට අයත්ය.නිවර්තන කලාපීය මිරිදිය ජලයේ හොදින් වැඩේ. ගණ අටකට පමණ අයත් විශේෂ 70 පමණ ලොවපුරා දක්නට ලැබේ[1].නිම්පනීයා පවුලට අයත් ශාක වර්ග 36 පමණ උත්තරාර්ධගෝලය තුල දක්නට ලැබේ[1]. වික්ටොරියා ගණයට අයත් විශාල මානෙල් වර්ග දෙකක් දකුණු ඇමරිකවේ දක්නට ලැබේ[1]. මානෙල් ජලය යට ඇති පස්වල රෝපණයවේ.පත්ර හා මල් ජලය මතුපිට දක්නට ලැබේ. පත්ර රවුම් හැඩයක් ගන්නා අතර අරීය කන්තුවක් දක්නට ලැබේ,.
මානෙල් ප්රධාන කොටස් දෙකකට වර්ගීකරණය කලහැක:ඒ දැඩි හා නිවර්තන ලෙසයි.දැඩි මානෙල් දිවා කාලයේ දී පමණක් විකසිවේ,එහෙත් නිවර්තන මානෙල් දිවා මෙන්ම රාත්රී කාලයේ දී ද විකසිතවේ.නිල් පැහැති මානෙල් මල් හටගන්නා විශේෂයක්ද පවතී.
මානෙල් සුගන්දවත් පුෂ්පයකි.
මානෙල් අලංකාරවත් ශාකයක් ලෙස විවිධ ප්රයෝජන මිනිසා විසින් ලබාගනී.මෙක්සිකානු මානෙල් ගල්ෆ් කලාපයේ උතුරු අමරිකාවේ හොදින් වැඩේ. එහෙත් ඇතැම් ප්රදේශයන්හි මානෙල් ශාකය කරදරකාරී ශාකයක් ලෙස ප්රතික්ෂේප කරයි.මෙම ශාක පත්ර ජලාශය තුලට එන හිරු එලිය ආවරණය කිරීම නිසා ඇතැම් ජීවීන්ට මෙය අහිතකරවේ.එමගින් ජලය අභන්තරයේ ඇති ශාක වලට හිරු එළිය නොලැබීමෙන් ප්රභාසංස්ලේෂණය අවම වීමෙන් ජලය තුල ඔක්ෂිජන් ප්රතිශතය අඩුවේ.එය ජලජ ජීවීන්ට අහිතකර ලෙස බලපායි. වර්ධනය පත්ර කපා දැමීම මගින් පාලනය කරයි.එසේත් නැතිනම් මුලිනුපුටා දමයි. ඇතැම් ශාක ශක්ෂකයන් මනෙල් ශාකය ආහ්රීතව බෝවේ.විශේෂයෙන් දිය ගොළුබෙල්ලන් වැනි ජීවීන් මානෙල් පත්ර ඇසුරේ වැඩේ. [2].ආක්රමණික හා කරදරකාරී ශාකයක් ලෙස බොහෝ ප්රදේශ වල මෙය හදුන්වයි.මෙහි වාසිදායක තත්වයක් ලෙස ජලය වාෂ්පීකරණය වැළැක්වීම ගතහැක.විශේෂ යෙන් සමකාසන්න රටවල විල් පොකුණු වැව් ආදියේ ජලය වාෂ්පීකරණය වැළැක්වීම සදහා මානෙල් වැවීම සිදුකරයි.
මානෙල් මල(නිල් මානෙල් මල) ශ්රී ලංකාව බන්ගලාදේශය යන රටවල ජාතික පුෂ්පය ලෙසද අන්ද්රා ප්රදේශ් ප්රාන්තයේ ප්රාන්ත පුෂ්පය ලෙසද ජූලි මාසයේ සංකේත පුෂ්පය ලෙසද යොදාගනී.
Nymphaea alba at Domburg, Netherlands.
A bee pollinating a water lily.
A painting of water lilies by Claude Monet.
Water lily at Hodges Gardens, Park and Wilderness Area, Louisiana, United States.
Tropical water lily in Malaysia.
Water lily from India
Taken at Auroville, Pondicherry, India.
Water lilies at the Schönbrunn in Vienna, Austria.
A pink water lily in Sydney, ඕස්ට්රේලියාව.
Nymphaea alba taken at Kanapaha Botanical Gardens, Florida, United States.
Nymphaea alba at Missouri Botanical Garden,Missouri, United States.
මානෙල්(Nymphaeaceae) (උසුරුවනුයේ /ˌnɪmfiːˈeɪsiːʔiː/) මල් පිපෙන ශාක පවුලට අයත්ය.නිවර්තන කලාපීය මිරිදිය ජලයේ හොදින් වැඩේ. ගණ අටකට පමණ අයත් විශේෂ 70 පමණ ලොවපුරා දක්නට ලැබේ.නිම්පනීයා පවුලට අයත් ශාක වර්ග 36 පමණ උත්තරාර්ධගෝලය තුල දක්නට ලැබේ. වික්ටොරියා ගණයට අයත් විශාල මානෙල් වර්ග දෙකක් දකුණු ඇමරිකවේ දක්නට ලැබේ. මානෙල් ජලය යට ඇති පස්වල රෝපණයවේ.පත්ර හා මල් ජලය මතුපිට දක්නට ලැබේ. පත්ර රවුම් හැඩයක් ගන්නා අතර අරීය කන්තුවක් දක්නට ලැබේ,.
මානෙල් ප්රධාන කොටස් දෙකකට වර්ගීකරණය කලහැක:ඒ දැඩි හා නිවර්තන ලෙසයි.දැඩි මානෙල් දිවා කාලයේ දී පමණක් විකසිවේ,එහෙත් නිවර්තන මානෙල් දිවා මෙන්ම රාත්රී කාලයේ දී ද විකසිතවේ.නිල් පැහැති මානෙල් මල් හටගන්නා විශේෂයක්ද පවතී.
මානෙල් සුගන්දවත් පුෂ්පයකි.
Nymphaeaceae (/ˌnɪmfiːˈeɪsiː/) is a family of flowering plants, commonly called water lilies. They live as rhizomatous aquatic herbs in temperate and tropical climates around the world. The family contains nine genera[2] with about 70 known species.[3] Water lilies are rooted in soil in bodies of water, with leaves and flowers floating on or emergent from the surface. Leaves are round, with a radial notch in Nymphaea and Nuphar, but fully circular in Victoria and Euryale.
Water lilies are a well-studied clade of plants because their large flowers with multiple unspecialized parts were initially considered to represent the floral pattern of the earliest flowering plants, and later genetic studies confirmed their evolutionary position as basal angiosperms. Analyses of floral morphology and molecular characteristics and comparisons with a sister taxon, the family Cabombaceae, indicate, however, that the flowers of extant water lilies with the most floral parts are more derived than the genera with fewer floral parts. Genera with more floral parts, Nuphar, Nymphaea, Victoria, have a beetle pollination syndrome, while genera with fewer parts are pollinated by flies or bees, or are self- or wind-pollinated.[4] Thus, the large number of relatively unspecialized floral organs in the Nymphaeaceae is not an ancestral condition for the clade.
The Nymphaeaceae are aquatic, rhizomatous herbs.[5] The family is further characterized by scattered vascular bundles in the stems, and frequent presence of latex, usually with distinct, stellate-branched sclereids projecting into the air canals. Hairs are simple, usually producing mucilage (slime).
Leaves are alternate and spiral, opposite or occasionally whorled, simple, peltate or nearly so, entire to toothed or dissected, short to long petiolate, with blade submerged, floating or emergent, with palmate to pinnate venation.[5] Stipules are either present or absent. Surface leaves are absent during winter, and therefore the gases in the rhizome lacunae access equilibrium with the gases of the sediment water. The leftover of internal pressure is embodied by the constant streams of bubbles that outbreak when rising leaves are ruptured in the spring.
Flowers are solitary, bisexual, radial, with a long pedicel and usually floating or raised above the surface of the water, with girdling vascular bundles in receptacle.[6][7] Some species are protogynous and primarily cross-pollinated, but because male and female stages overlap during the second day of flowering, and because it is self-compatible, self-fertilization is possible.[8] Female and male parts of the flower are usually active at different times, to facilitate cross-pollination, although this is just one of several reproductive strategies used by these plants.[9]
There are 4–12 sepals, which are distinct to connate, imbricate, and often petallike. Petals lacking or 8 to numerous, inconspicuous to showy, often intergrading with stamens. Stamens are 3 to numerous, the innermost sometimes represented by staminodes. Filaments are distinct, free or adnate to petaloid staminodes, slender and well differentiated from anthers to laminar and poorly differentiated from anthers; pollen grains usually monosulcate or lacking apertures. Carpels are 3 to numerous, distinct or connate.
The fruit is an aggregate of nuts, a berry, or an irregularly dehiscent fleshy spongy capsule.[5] Seeds are often arillate, more or less lacking endosperm.
Nymphaeaceae has been investigated systematically for decades because botanists considered their floral morphology to represent one of the earliest groups of angiosperms.[4] Modern genetic analyses by the Angiosperm Phylogeny Group researchers has confirmed its basal position among flowering plants.[1][10][11][12] In addition, the Nymphaeaceae are more genetically diverse and geographically dispersed than other basal angiosperms.[13][14] Nymphaeaceae is placed in the order Nymphaeales, which is the second diverging group of angiosperms after Amborella in the most widely accepted flowering plant classification system, APG IV system.[10][11][12]
NymphaeaceaeNymphaeaceae is a small family of three to six genera: Barclaya, Euryale, Nuphar, Nymphaea, Ondinea, and Victoria. The genus Barclaya is sometimes given rank as its own family, Barclayaceae, on the basis of an extended perianth tube (combined sepals and petals) arising from the top of the ovary and by stamens that are joined in the base. However, molecular phylogenetic work includes it in Nymphaeaceae.[15] The genus Ondinea has recently been shown to be a morphologically aberrant species of Nymphaea, and is now included in this genus.[16] The genera Euryale, of far east Asia, and Victoria, from South America, are closely related despite their geographic distance, but their relationship toward Nymphaea need further studies.[17][18][19]
The sacred lotus was once thought to be a water lily, but is now recognized to be a highly modified eudicot in its own family Nelumbonaceae of the order Proteales.
Several fossil species are known, including Cretaceous representatives of Nymphaea, as well as fossil genera such as Jaguariba from the Cretaceous of Brazil and Notonuphar from the Eocene of Antarctica.[20][21]
The beautiful nature of water lilies has led to their widespread use as ornamental plants. The Mexican waterlily, native to the Gulf Coast of North America, is planted throughout the continent. It has escaped from cultivation and become invasive in some areas, such as California's San Joaquin Valley. It can infest slow-moving bodies of water and is difficult to eradicate. Populations can be controlled by cutting top growth. Herbicides can also be used to control populations using glyphosate and fluridone.[22]
The water lily is the national flower of Iran, Bangladesh and Sri Lanka. The Emblem of Bangladesh contains a lily floating on water. It is also the birth flower for the month of July.
The Nymphaeaceae, which is also called (Nilufar Abi in Persian), can be seen in many reliefs of the Achaemenid period (552 BC) such as the statue of Anahita in the Persepolis. Lotus flower was included in Kaveh the blacksmith's Derafsh and later as the flag of the Sasanian Empire Derafsh Kaviani. Today, it is known as the symbol of Iranians Solar Hijri Calendar.
Lily pads, also known as Seeblätter, are a charge in Northern European heraldry, often coloured red (gules), and appear on the flag of Friesland and the coat of arms of Denmark (in the latter case often replaced by red hearts).
The water lily has a special place in Sangam literature and Tamil poetics, where it is considered symbolic of the grief of separation; it is considered to evoke imagery of the sunset, the seashore, and the shark.
The emblem of surgeon and obstetrician to Napoleon, Baron Antoine Dubois, (1756–1837).
Personal coat of arms of Cyril Newall, 1st Baron Newall (1946)
National Emblem of Bangladesh (1972–present)
Water lilies were depicted by the French artist Claude Monet (1840–1926) in a series of paintings.
The main job of the Maya rulers during pre-Columbian Mesoamerica was to obtain clean and drinkable water for their citizens during both the wet and dry seasons. Their success in accomplishing this is what allowed them to grow their empire by attracting dry-season laborers. They did this by constructing water systems such as reservoirs, wetland reclamation, and dams and channels to capture and store rainwater. With their knowledge of the wetland biosphere, they transformed artificial reservoirs into wetland biospheres. One way that they tested whether the water systems were working properly was if the Nymphaeaceae were thriving. Water lilies became a visual sign of water cleanliness, so the Maya elite began to associate themselves with the flowers.[23]
The Maya began to use water lily iconography depicted on stelae, monumental architecture, murals, and in hieroglyphic writing.[24] Even in Maya settlements like Palenque, where the main water supplies were springs and flowing streams (places water lilies can not grow), the flowers were prevalent in their iconographic records. To add onto that, there was even more cultural significance associated with the water lilies. Aristocrats and religious figures wore masks and/or headdresses during celebratory events that had water lilies and/or water lily symbols to appear like gods.[25] There is also evidence that water lilies were used as cultural entheogenic. Some interpretations of ritual scenes drawn out by the Maya have been blood being extracted from perforated body parts. However, more close examinations show that this is instead a liquid flowing directly from water lily flowers that were on the heads of certain gods.[25] It is likely that the Maya ingested these plants to create a non-ordinary state of consciousness, which makes sense because there is a class of opiate alkaloids in Nymphaeaceae.[25] Overall, these examples show just how important this specific form of water symbolism was throughout the Maya region.[26]
Lily pads floating on Matkusjoki River in Iisalmi, Finland
Water lily at Sambalpur
Water Lilies, 1920-1926, Musée de l'Orangerie
Time-lapse video of a water lily blooming
Blue water lily of Bangladesh
Yellow water lilies in Wales, 2021
{{cite web}}
: CS1 maint: url-status (link) {{cite journal}}
: CS1 maint: uses authors parameter (link) Nymphaeaceae (/ˌnɪmfiːˈeɪsiː/) is a family of flowering plants, commonly called water lilies. They live as rhizomatous aquatic herbs in temperate and tropical climates around the world. The family contains nine genera with about 70 known species. Water lilies are rooted in soil in bodies of water, with leaves and flowers floating on or emergent from the surface. Leaves are round, with a radial notch in Nymphaea and Nuphar, but fully circular in Victoria and Euryale.
Water lilies are a well-studied clade of plants because their large flowers with multiple unspecialized parts were initially considered to represent the floral pattern of the earliest flowering plants, and later genetic studies confirmed their evolutionary position as basal angiosperms. Analyses of floral morphology and molecular characteristics and comparisons with a sister taxon, the family Cabombaceae, indicate, however, that the flowers of extant water lilies with the most floral parts are more derived than the genera with fewer floral parts. Genera with more floral parts, Nuphar, Nymphaea, Victoria, have a beetle pollination syndrome, while genera with fewer parts are pollinated by flies or bees, or are self- or wind-pollinated. Thus, the large number of relatively unspecialized floral organs in the Nymphaeaceae is not an ancestral condition for the clade.
Nimfeacoj (Nymphaeaceae) estas familio de la ordo nimfealoj, kun - ĉefe tropikaj - 5 genroj. Ĝia sistematika statuso estas diskutita, la specioj montras trajtojn de la praaj dukotiledonaj plantoj.
La nimfeacaj estas marĉaj plantoj, kies radiktigoj lokiĝas en la ŝlimo, subakve. La folioj etendiĝas sur la akva surfaco, la floroj estas grandaj, okulfrapaj. La stamenoj lokiĝas spirale, ili nombro ne estas difinita. Iliaj angiotuboj lokiĝas sporade en la tigo, kio estas karakterizaĵo de la unukotiledonaj.
Nimfeacoj (Nymphaeaceae) estas familio de la ordo nimfealoj, kun - ĉefe tropikaj - 5 genroj. Ĝia sistematika statuso estas diskutita, la specioj montras trajtojn de la praaj dukotiledonaj plantoj.
Las ninfeáceas (Nymphaeaceae) son una familia de angiospermas del orden Nymphaeales. Consta de 6 géneros y unas 69 especies, que se distribuyen por todo el planeta, si bien alguno de los géneros presenta una distribución más restringida. Se les da el nombre común general de nenúfares, si bien este término puede abarcar también a las familias acuáticas de las Cabombaceae, Nelumbonaceae y el género Nymphoides de la familia Menyanthaceae.
Flores entomófilas (frecuentemente cantaridófilas), emergentes, protóginas, floreciendo 2-3 días, funcionalmente femeninas el primero, masculinas los restantes, fragantes, con apéndices carpelares ricos en almidón ofrecidos a los visitantes. Existen relaciones estrechas con géneros de polinizadores, p. ej., de Nuphar con Donacia o de Victoria con Cyclocephala. En Euryale y Barclaya aparecen tanto flores cleistógamas como casmógamas. Otros polinizadores incluyen moscas y abejas. Los frutos se desarrollan bajo el agua y se vuelven mucilaginosos, dejando libres las semillas, que flotan en paquetes de aerénquima o se hunden (Nuphar), o bien mediante arilos. En Barclaya hay zoocoria frecuente debido a las semillas espinosas.
Habitan en aguas quietas o de corriente lenta de hasta 2 m de profundidad, siendo tolerantes a la escasez de oxígeno, que es transportado a las partes sumergidas por el aerénquima desde las hojas. Sus partes son utilizadas por diversos animales y hongos para su desarrollo y alimentación.
Se caracterizan por presentar taninos de dos tipos: galotaninos y elagitaninos hidrolizables que se acumulan en rizomas y semillas, acompañados de flavonoides como la miricetina y la prodelfinidina; además presentan pseudoalcaloides sesquiterpénicos de tipos particulares, lo que subraya el aislamiento filogenético de esta familia.
Los nenúfares son plantas favorecidas en su uso en jardinería para ambientes de agua dulce, o en acuariofilia. Las semillas y rizomas se han venido usando en la alimentación humana por su alto contenido en almidón y proteínas a lo largo de la historia. Los egipcios y los mayas usaron las flores de Nymphaea como un narcótico psicodisléptico para provocar el éxtasis en oráculos y sacerdotes. El excesivo crecimiento de estas plantas en ciertas zonas pueden provocar pérdidas económicas si no se procede a su control.
Esta familia estaba previamente mucho más diversificada. Se conocen restos fósiles desde el Cretácico superior (género Microvictoria, del Turoniense, hace 90 Ma). Las semillas del género fósil Sabrenia presentan características intermedias entre las de Victoria y Brasenia.
Las ninfeáceas siempre han despertado el interés de los estudiosos por la curiosa mezcla de caracteres de monocotiledónea y dicotiledónea que presentan, lo que usualmente las ha colocado en una posición cercana a la base de ambos grupos. Se han propuesto diversas clasificaciones internas que englobaban géneros que ahora se consideran en otra familia Cabombaceae. El APW (Angiosperm Phylogeny Website) considera que es el grupo hermano de la familia Cabombaceae del Orden Nymphaeales (cf. AP-website).
No hay aún datos definitivos sobre el agrupamiento de los géneros dentro de la familia, si bien está bastante claro que Nuphar ocupa una posición basal, respecto de los otros cinco, por lo que se ha separado en una subfamilia Nupharoideae, mientras los restantes cinco forman la subfamilia Nymphaeoideae.
Los géneros incluidos en esta familia pueden separarse mediante la siguiente clave:
Las ninfeáceas (Nymphaeaceae) son una familia de angiospermas del orden Nymphaeales. Consta de 6 géneros y unas 69 especies, que se distribuyen por todo el planeta, si bien alguno de los géneros presenta una distribución más restringida. Se les da el nombre común general de nenúfares, si bien este término puede abarcar también a las familias acuáticas de las Cabombaceae, Nelumbonaceae y el género Nymphoides de la familia Menyanthaceae.
Vesiroosilised (Nymphaeaceae) on sugukond vee- ja sootaimi vesiroosilaadsete seltsist.
Vesiroosilised asustavad parasvöötme ja troopika mageveekogusid. Sugukonda arvatakse 8 perekonda umbes 70 liigiga.
Vesiroosilistel on mitmeid kohastumusi eluks vesikeskkonnas. Vesiroosilised on tugevasti kinnitunud veepõhja ja nende pikarootsulised suured nahkjad ujulehed laiuvad veepinnal. Vartes, lehtedes ja seemnetes on rikkalikult õhukambrikesi, mis aitavad pinnal püsida.
Õied on suured, üksikult varre otsas. Õiekate koosneb 4–6 tupplehest ja paljudest spiraalselt asetsevatest kroonlehtedest. Tolmukad, mida on arvukalt, asetsevad spiraalselt.
Eestis leidub 4 liiki vesiroosilisi 2 perekonnast:
Selles artiklis on kasutatud ingliskeelset artiklit en:Nymphaeaceae seisuga 17.09.2008.
Vesiroosilised (Nymphaeaceae) on sugukond vee- ja sootaimi vesiroosilaadsete seltsist.
Vesiroosilised asustavad parasvöötme ja troopika mageveekogusid. Sugukonda arvatakse 8 perekonda umbes 70 liigiga.
Nymphaeaceae landare loredunen familiako uretako landarea bat da, ur gainean hedatzen diren hosto horiak dituena.
Nymphaeaceae landare loredunen familiako uretako landarea bat da, ur gainean hedatzen diren hosto horiak dituena.
(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});Lummekasvit (Nymphaeaceae) on kukkivien vedessä elävien kasvien muodostama kasviheimo. Siiheen kuuluu muun muassa ulpukat (Nuphar) ja lumpeet (Nymphaea), joissa on myös Suomessa kasvavia lajeja.
Lummekasvit (Nymphaeaceae) on kukkivien vedessä elävien kasvien muodostama kasviheimo. Siiheen kuuluu muun muassa ulpukat (Nuphar) ja lumpeet (Nymphaea), joissa on myös Suomessa kasvavia lajeja.
Les Nymphéacées (Nymphaeaceae) sont une famille de plantes à fleurs (les Angiospermes). Les deux principaux genres sont Nymphaea et Nuphar[1].
Ce sont des plantes aquatiques, rhizomateuses, aux feuilles rondes, flottantes, représentées en France par le nénuphar jaune (genre Nuphar). On peut citer aussi le Lotus bleu (Nymphaea caerulea), originaire d'Afrique centrale[2], qui était la plante héraldique de la Haute-Égypte[3].
Le nom vient du genre Nymphaea lui-même issu du grec nymphaia et du latin nymphaea (lis d'eau, nénuphar), les nymphes étant des créatures mythologiques peuplant la nature notamment les sources et les rivières[4].
Suivant la classification phylogénétique APG II (2003) cette famille provient d'une divergence ancienne et les plantes ne sont pas de vraies dicotylédones. La famille comprend le genre Barclaya anciennement placé dans les Barclayacées. On peut aussi inclure (optionnellement) dans cette famille les Cabombacées. En incluant les Cabombacées la famille Nymphaeaceae comprend 8 genres, en les excluant 6 genres.
En classification phylogénétique APG III (2009) cette famille est placée dans l'ordre Nymphaeales.
Ce sont des plantes herbacées vivaces, rarement annuelles, aquatiques avec des rhizomes horizontaux ou verticaux. Les feuilles sont alternes, simples, soutenues par un long pétiole, flottantes, émergées ou submergées, peltées, au limbe linéaire, sagittées, cordées ou orbiculaires, préfoliation involutée, stipules adaxiales ou absentes. Des trichomes mucilagineux sont présents dans les organes en formation. Les stomates sont anomocytiques sur l'avers des feuilles émergées, hydropotes présents sur le revers.
Tiges non flottantes, se présentant sous la forme de rhizomes horizontaux, épais, cylindriques à légèrement déprimés, dont les parties anciennes meurent et se ramifient par accroissement apical ou bien par des souches verticales épaisses qui émettent des feuilles et des fleurs depuis l'extrémité ; nœuds trilacunaires. Dans deux cas supplémentaires il peut apparaître des tubercules. Le système vasculaire est eustelique modifié, complexe. L'aérenchyme est présent dans tous les organes. Présence de laticifères non ramifiés. Racines apparaissant sous chacune des feuilles.
Ce sont des plantes hermaphrodites.
Selon l'ethnobotaniste François Couplan, plusieurs espèces au moins sont comestibles. Ainsi le rhizome du nénuphar blanc a été consommé (après ébullition dans une ou plusieurs eaux pour éliminer les principes amers)[5]. De même pour le fruit, parfois consommé cru (ex dans le nord-ouest de l’Espagne pour le nénuphar blanc)[5], les graines (mangées en bouillie ou pain sur plusieurs continents)[5]. Des usages médicinaux ont été signalés, ainsi que tinctoriaux [5].
Selon NCBI (27 mars 2010)[6] :
Selon Angiosperm Phylogeny Website (19 mai 2010)[7] :
Selon DELTA Angio (27 mars 2010)[8] :
Selon ITIS (27 mars 2010)[9] :
Les Nymphéacées (Nymphaeaceae) sont une famille de plantes à fleurs (les Angiospermes). Les deux principaux genres sont Nymphaea et Nuphar.
Ce sont des plantes aquatiques, rhizomateuses, aux feuilles rondes, flottantes, représentées en France par le nénuphar jaune (genre Nuphar). On peut citer aussi le Lotus bleu (Nymphaea caerulea), originaire d'Afrique centrale, qui était la plante héraldique de la Haute-Égypte.
Nymphaeaceae, as ninfeáceas, é unha familia que comprende 75 especies de ninfeas ou nenúfares agrupadas en oito xéneros. Son plantas acuáticas perennes, rizomatosas con follas e flores boiantes, das cales a maior é a vitoria rexia presente no río Amazonas.
Nota: o xénero Nelumbo, que inclúe o loto sagrado (Nymphaea lotus), cambiose a unha familia da orde Proteales.
Follas boiantes na tona da auga da tapadeira.
Nymphaeaceae, as ninfeáceas, é unha familia que comprende 75 especies de ninfeas ou nenúfares agrupadas en oito xéneros. Son plantas acuáticas perennes, rizomatosas con follas e flores boiantes, das cales a maior é a vitoria rexia presente no río Amazonas.
Lopočevke (lat. Nymphaeaceae), biljna porodica vodenih trajnica koja dobiva ime po rodu lopoča (Nymphaea), i zajedno sa porodicama Hydatellaceae i Cabombaceae čine red lopočolike. Porodici lopočevki pripadaju rodovi Barclaya, eurijale (Euryale), lokvanj (Nuphar), lopoč (Nymphaea) i viktorija (Victoria), sa ukupno oko 80 vrsta.[1]
Na Zajedničkom poslužitelju postoje datoteke vezane uz: Lopočevke Wikivrste imaju podatke o: NymphaeaceaeBónčawowe rostliny (Nymphaeaceae) su swójba symjencowych rostlinow (Spermatophytina).
Swójba Nymphaeaceae bu w lěće 1805 wot Salisb. w Ann. Bot. (König & Sims), 2, Junija 1805, S. 70 wozjewjene.
Barclayaceae H.L.Li, Euryalaceae J.Agardh und Nupharaceae A.Kerner su byli najprjedy samostatne swójby, kotrychž rody so dźensa Nymphaeaceae přirjaduja.
Eksistujetej dwě podswójbje ze šěsć rodami a 58 hač 75 družinami w swójbje Nymphaeaceae [1]:
« Bónčawowe rostliny » w druhich wikimediskich projektach :
Jeli eksistuje w druhej rěči hižo bóle wuwity nastawk ze samsnej temu, potom přełožuj a dodawaj z njeho.
Jeli nastawk ma wjace hač jedyn njedostatk, wužiwaj prošu předłohu {{Předźěłuj}}
. Nimo toho so awtomatisce kategorija Kategorija:Zarodk wo botanice doda.
Bónčawowe rostliny (Nymphaeaceae) su swójba symjencowych rostlinow (Spermatophytina).
Suku teratai-terataian atau Nymphaeaceae adalah salah satu suku anggota tumbuhan berbunga. Menurut Sistem klasifikasi APG II suku ini tidak dapat dimasukkan ke dalam satu pun cabang tumbuhan berbunga. Baru pada penelitian lebih lanjut dibentuk bangsa baru, Nymphaeales, yang mencakup Nymphaeaceae dan Cabombaceae. Pada tahun 2007 Hydatellaceae juga kemudian dimasukkan ke dalam Nymphaeales, setelah sebelumnya dimasukkan ke dalam Poales.
Ke dalam suku ini termasuk berbagai macam teratai, dan beberapa tumbuhan air yang biasa dijadikan hiasan akuarium. Seroja atau lotus (Nelumbo), yang diperkirakan banyak orang masih sekerabat dengan teratai, pada kenyataannya tidak berkerabat dekat dan merupakan anggota bangsa Proteales, suatu dikotil sejati (Eudikotil).
Suku teratai-terataian atau Nymphaeaceae adalah salah satu suku anggota tumbuhan berbunga. Menurut Sistem klasifikasi APG II suku ini tidak dapat dimasukkan ke dalam satu pun cabang tumbuhan berbunga. Baru pada penelitian lebih lanjut dibentuk bangsa baru, Nymphaeales, yang mencakup Nymphaeaceae dan Cabombaceae. Pada tahun 2007 Hydatellaceae juga kemudian dimasukkan ke dalam Nymphaeales, setelah sebelumnya dimasukkan ke dalam Poales.
Ke dalam suku ini termasuk berbagai macam teratai, dan beberapa tumbuhan air yang biasa dijadikan hiasan akuarium. Seroja atau lotus (Nelumbo), yang diperkirakan banyak orang masih sekerabat dengan teratai, pada kenyataannya tidak berkerabat dekat dan merupakan anggota bangsa Proteales, suatu dikotil sejati (Eudikotil).
Nykurrósaætt (fræðiheiti: Nymphaeaceae) er ætt jurta sem vaxa í kyrrstæðu eða hægstreymandi ferskvatni. Ræturnar eru í botni og blöð og blóm fljóta á yfirborði. Þær finnast á öllum heimsálfunum fyrir utan Suðurskautslandið. Þetta eru um 60 tegundir í þremur til fimm ættkvíslum. Erfðarannsóknir benda til að þær séu forsögulegastar allra blómstrandi plantna.[1]
Ættkvíslin Nelumbo, líkist mjög nykurrósaætt, en er ekki skyld henni, heldur er í eigin ætt: Nelumbonaceae í ættbálknum Proteales.
Nykurrósaætt (fræðiheiti: Nymphaeaceae) er ætt jurta sem vaxa í kyrrstæðu eða hægstreymandi ferskvatni. Ræturnar eru í botni og blöð og blóm fljóta á yfirborði. Þær finnast á öllum heimsálfunum fyrir utan Suðurskautslandið. Þetta eru um 60 tegundir í þremur til fimm ættkvíslum. Erfðarannsóknir benda til að þær séu forsögulegastar allra blómstrandi plantna.
Ættkvíslin Nelumbo, líkist mjög nykurrósaætt, en er ekki skyld henni, heldur er í eigin ætt: Nelumbonaceae í ættbálknum Proteales.
Le Ninfeacee (Nymphaeaceae Salisb., 1805) sono una famiglia cosmopolita di piante spermatofite dell'ordine Nymphaeales[1] dai grandi e decorativi fiori acquatici.
Come in altri casi il nome di questa famiglia deriva dal suo genere più importante Nymphaea. Nome che sembra derivare dal vocabolo arabo ”nenufar” (derivato a sua volta dal persiano ”loto blu”). Ad introdurlo nella nomenclatura botanica è stato il medico, botanico e teologo tedesco Otto Brunfels (Magonza, 1488 – Berna, 25 novembre 1534) nel 1534[2].
Il nome scientifico attualmente accettato di questa famiglia (“Nymphaeaceae”) è stato proposto dal botanico inglese Richard Anthony Salisbury (2 maggio 1761- 1829) in una pubblicazione del 1805.
Sono piante acquatiche tipicamente radicanti (annuali o perenni). Sono prive di cellule oleifere e senza l'alcaloide benzilisochinolina (sostanza secondaria in quanto non interviene nel metabolismo di base della pianta)[3]. Alcune specie possono essere considerate palustri in quanto riescono a sopportare facilmente abbassamenti temporanei del livello dell'acqua. L'altezza media di queste piante dipende dalla profondità del bacino idrico e comunque superano raramente i due metri nei climi temperati, mentre in ambienti tropicali possono raggiungere anche i 7 – 8 m. La forma biologica delle specie di questa famiglia è in prevalenza idrofita radicante (I rad); ossia sono piante acquatiche perenni le cui gemme si trovano sommerse o natanti e hanno un apparato radicale che le ancora al fondale.
Le radici sono secondarie da rizoma e sono fissate sul fondo fangoso.
Le foglie sono ampie e di consistenza più o meno coriacea, lamina piana e peltata con picciolo inserito verso il centro della lamina in una insenatura stretta e profonda. Sono galleggianti ma a volte sono semi-sommerse. La forma è più o meno rotonda (o cordata o sagittata) con bordo continuo (in qualche caso può essere dentato). La lunghezza del picciolo è in funzione della profondità dell'acqua. Le due pagine (quella sopra e quella sotto) hanno ovviamente strutture anatomiche diverse interfacciando due elementi completamente differenti (aria e acqua). La lamina superiore è protetta da uno strato ceroso (questo per non essere bagnata, così l'acqua scivola via senza bloccare le aperture aerifere) e cosparsa da diversi stomi preposti appunto allo scambio aerifero ed è di colore verde. La lamina inferiore può essere violacea in quanto può contiene delle sostanze tipo antocianina. L'antocianina è un glucoside privo di azoto che ha la funzione di convertire i raggi luminosi del sole in calore[4][5]. In questo modo anche la parte inferiore della foglia collabora ad incrementare i processi metabolici di tutta la foglia. Le foglie hanno delle nervature che si irradiano dal nervo centrale fino in corrispondenza del margine della foglia. Spesso è presente un certo dimorfismo fogliare: in alcune specie sono presenti delle foglie sommerse, più chiare e fragili (a lamina quasi cartacea) non peltate.
Nei generi non europei si possono avere delle foglie con nervature provviste di spine (Euryale ferox), oppure con bordi rialzati (Victoria regia).
L'infiorescenza è formata da grandi fiori natanti generalmente solitari ascellari o extra-ascellari. La lunghezza del peduncolo, a sezione rotonda, è in funzione della profondità dell'acqua. Normalmente i fiori durano a lungo e generalmente si aprono durante il giorno a cielo sereno (nelle zone tropicali alcune specie hanno fiori notturni). Una caratteristica peculiare delle specie di questa famiglia è la transizione graduale e senza soluzione di continuità tra i petali e gli stami. Infatti i petali diminuiscono progressivamente di grandezza verso il centro-interno del fiore tanto che gli ultimi petali si presentano talmente contratti che possono essere configurati come dei filamenti staminali; in questo modo il fiore delle “ninfee” riesce a mettere bene in evidenza tutta le struttura di passaggio e relative morfologie dai sepali fino all'androceo-gineceo (parte più interna e centrale del fiore).
I fiori sono ermafroditi, attinomorfi, polipetali (con un numero imprecisato di petali), spirociclici (i petali sono a disposizione spiralata/ciclica[6]), in genere tutti gli altri elementi del fiore (calice e componenti riproduttivi) sono a disposizione spiralata. Il perianzio è ipogino. Il colore del fiore può essere bianco, rosa, rosso, viola, celeste e giallo o colorazioni intermedie.
Il frutto è una bacca globosa a deiscenza irregolare; l'apice è coronato da ciò che rimane degli stili. La particolarità di questi frutti è che la loro maturazione può avvenire sott'acqua, mentre in altre specie avviene a pelo dell'acqua. In tutti i casi a fine fioritura il tessuto assiale di protezione del frutto si stacca in più parti dai carpelli liberi, in questo modo i numerosi semi, ellissoidi, lisci (in certi casi, o pubescenti e crestati in altri casi) e provvisti di albume, contenuti nel frutto hanno la via libera per la disseminazione[9].
Questa famiglia, originaria probabilmente dell'Asia, ha ormai una distribuzione cosmopolita. Comprende specie rustiche perfettamente adattate ai climi temperati, e specie tropicali a fioritura diurna profumatissima (o anche notturna) soprattutto dell'emisfero boreale, ma vi sono anche specie abitatrici dell'Africa del sud, dell'Australia e della Nuova Guinea. Altre specie invece provengono dall'America del nord e dall'America tropicale.
L'habitat tipico sono le acque dolci non molto alte a lento deflusso sia a basso contenuto nutrizionale (ambiente oligotrofico), oppure in altri casi ricche di sostanze come azoto e fosforo (ambiente eutrofico).
Sui rilievi (relativamente all'areale europeo) queste piante si possono trovare fino a 1500 m s.l.m.; frequentano quindi i seguenti piani vegetazionali: collinare e in parte montano.
La famiglia appartiene al clade delle angiosperme basali.[1]
Comprende 5 generi con circa 80 specie:[10]
Il Sistema Cronquist[11] includeva nella famiglia anche il genere Nelumbo (ora inserito nella famiglia Nelumbonaceae, Proteales[1]) e i generi Cabombae Brasenia (Cabombaceae[1]).
La famiglia Nymphaeaceae è molto antica; numerosi fossili di queste piante sono stati trovati ad esempio nei depositi del Cenozoico in Francia o anche in strati ancora più antichi (Cretaceo inferiore[12]).
Sono qui elencati alcuni generi fossili delle “ Nymphaeaceae”[13]:
Per meglio comprendere ed individuare i vari generi della famiglia l'elenco che segue utilizza in parte il sistema delle chiavi analitiche[14].
Alcune specie di questa famiglia hanno delle proprietà medicamentose per cui sono utilizzate nella medicina popolare. Sono utili contro la dissenteria, la dispepsia e le emorroidi.
Alcune popolazioni utilizzano come cibo i rizomi e i fiori. Altre piante di questa famiglia sono importanti per la ricchezza di amido. In Cina gli stami di alcune piante sono utilizzati per aromatizzare il tè.
Moltissime specie di questa famiglia sono utilizzate come piante ornamentali per decorare stagni, vasche e laghetti. L'impiego delle Ninfee nei giardini ha una storia antichissima se già 5000 anni prima di Cristo ci sono delle documentazioni di questo uso nell'antico Egitto[15]. Da queste piante per scopi soprattutto commerciali sono stati ricavati molti ibridi o cultivar specialmente in Francia in Inghilterra e negli Stati Uniti. L'impianto va fatto in acque poco profonde: 15 – 30 cm. Se la posizione è soleggiata una fioritura abbondante è garantita. La moltiplicazione può essere fatta per cespi (specialmente se si tratta di cultivar o ibridi e quindi facilmente sterili) o per seme.
Le Ninfeacee (Nymphaeaceae Salisb., 1805) sono una famiglia cosmopolita di piante spermatofite dell'ordine Nymphaeales dai grandi e decorativi fiori acquatici.
Lūgniniai (lot. Nymphaeaceae, angl. Water lilies, vok. Seerosen) – magnolijūnų (Magnoliophyta) augalų šeima. Vandeniai, žoliniai, daugiamečiai augalai, turintys gerai išsivysčiusius šakniastiebius ir plūduruojančius didelius lygiakraščius lapus. Žiedai pavieniai, iškilę virš vandens. Vaisius – sultingas ąsotėlis, panašus į uogą. Paplitę visame žemės paviršiuje, išskyrus Arktiką ir dykumas. Ypač daug rūšių yra tropikuose ir subtropikuose. Auginami ir kaip dekoratyviai augalai. Dauguma rūšių globotinos.
Lietuvoje auga 5 rūšys:
Lūgniniai (lot. Nymphaeaceae, angl. Water lilies, vok. Seerosen) – magnolijūnų (Magnoliophyta) augalų šeima. Vandeniai, žoliniai, daugiamečiai augalai, turintys gerai išsivysčiusius šakniastiebius ir plūduruojančius didelius lygiakraščius lapus. Žiedai pavieniai, iškilę virš vandens. Vaisius – sultingas ąsotėlis, panašus į uogą. Paplitę visame žemės paviršiuje, išskyrus Arktiką ir dykumas. Ypač daug rūšių yra tropikuose ir subtropikuose. Auginami ir kaip dekoratyviai augalai. Dauguma rūšių globotinos.
Lietuvoje auga 5 rūšys:
Paprastoji vandens lelija (Nymphaea alba). Augalas įrašytas į Lietuvos raudonąją knygą. Prie dugno prisitvirtina rizoidais. Šakniastiebiais ir lapais maitinasi vandens žvėreliai: vandeninis pelėnas, bebras, ondatra ir kt. Nyksta dėl vandens užterštumo, žiedų skynimo. Pav. Mažažiedė vandens lelija (Nymphaea candida). Apyretis augalas, todėl visoje respublikoje saugotinas. Mažoji vandens lelija (Nymphaea tetragona). Tinka kaip dekoratyvinis augalas vandens baseinams apželdinti bei auginti akvariumuose. Paprastoji lūgnė (Nuphar lutea). Švieži šakniastiebiai nuodingi. Dažnas visoje respublikoje. Mažažiedė lūgnė (Nuphar pumila). Įrašyta į Lietuvos raudonąją knygą. Nyksta sausinat pelkes ir dėl ežerų eutrifikavimosi.Ūdensrožu dzimta (Nymphaeaceae) ir divdīgļlapju klases ūdens un purvainu vietu augi ar lielām, peldošām garkātainām lapām.
Dzimtā ir 5 ģintis un aptuveni 80 sugas. Daudzi dzimtas pārstāvji ir iecienīti ūdensaugi gan ziedu, gan lapojuma dēļ, un tām izveidots daudz šķirņu. Ievērojami mainīga ir ūdensrožu ģints, un mainīguma dēļ viedokļi par sugu skaitu šajā ģintī ļoti atšķiras.
Ūdensrozes izplatītas visā pasaulē, izņemot tuksnešus. Dažādu klimatisko joslu zemienēs sastopamas plaši, bet nevienmērīgi. Salīdzinoši vismazāk to ir Austrālijā un Okeānijā. Kalnu apgabalos, pustuksnešos un savannās aug reti vai ļoti reti.
Divu ģinšu izplatība ļoti ierobežota: viktorijas sastop tikai Amazones un Paranas upju baseinos Dienvidamerikā, dūņrozes — tropu dienvidaustrumu Āzijā, galvenokārt Indomalajas reģionā.
Lakstaugi-ūdensaugi ar pilnīgi vai daļēji iegremdētu stublāju un peldošām virsūdens vai zemūdens, vai abējādām lapām. Dažreiz stublāja nav, ir tikai lapu rozete. Lapas lielas, veselas. Labi veidota aerenhīma — audi ar lielām gaisa telpām, kas nodrošina peldspēju. Visas sugas nozied virs ūdens.
Vairumam sugu ziedi koši un krāšņi. Ziedi lapu žāklēs garos kātos vai ziednesī tieši no lapu rozetes, vientuļi, ar skaidri nodalītām vai izskatā kauslapām vai vainaglapām. Kauslapas visbiežāk 5 (retāk 4—12), vainaglapas no 4 līdz apmēram 60, parasti 5—8. Visvairāk kauslapu ūdensrozēm un viktorijām. Vainaglapas ziedā izkārtotas jumtiņveidā vai spirāliski, lēpēm tās atgādina saplacinātus putekšņlapu kātus.
Auglis — riekstiņš vai ogveidīgs, ar ļoti daudz sēklām.
Lielākais dzimtas pārstāvis ir karaliskā viktorija. Šīs sugas lapu diametrs var pārsniegt 2,5 m. Krāšņa suga ir dzeloņu zvīņlēpe, kas izplatīta no Krievijas Piejūras novada dienvidiem līdz tropu dienvidaustrumu Āzijas centrālajiem apgabaliem. Tās zieds ir koši violeti sārts, un to ziedneša augšdaļā skauj sārti zaļu plēkšņu gredzens.
Apputeksnēšanās ir pašappute vai to veic kukaiņi.
Aug dažāda lieluma audzēs vai grupās stāvošos un lēni tekošos ūdeņos, arī lāmās, grāvjos un sezonālās ūdenstilpēs apgabalos, kur sausajā sezonā ūdens izsīkst. Resnie un sulīgie sakneņi nodrošina saglabāšanos līdz nākamajiem lietiem arī izžuvušas ūdenstilpes gultnē. Ūdensrozes, lēpes un viktorijas to pamatizplatības apgabalos daudzviet dominē ūdenstilpju veģetācijā.
Ūdensrožu dzimtai pieder 5 ģintis:
Latvijā sastopamas 4 ūdensrožu dzimtas sugas: baltā ūdensroze, sniegbaltā ūdensroze, dzeltenā lēpe, sīkā lēpe.
Vikikrātuvē par šo tēmu ir pieejami multivides faili. Skatīt: NymphaeaceaeŪdensrožu dzimta (Nymphaeaceae) ir divdīgļlapju klases ūdens un purvainu vietu augi ar lielām, peldošām garkātainām lapām.
Dzimtā ir 5 ģintis un aptuveni 80 sugas. Daudzi dzimtas pārstāvji ir iecienīti ūdensaugi gan ziedu, gan lapojuma dēļ, un tām izveidots daudz šķirņu. Ievērojami mainīga ir ūdensrožu ģints, un mainīguma dēļ viedokļi par sugu skaitu šajā ģintī ļoti atšķiras.
Telepok (bahasa Inggeris: water lily) ialah tumbuhan berbunga dalam keluarga Nymphaeaceae (disebut /ˌnɪmfiːˈeɪʃiː/ atau /ˌnɪmfiːˈeɪsi.iː/) . Ahli dalam keluarga ini biasanya hidup di kawasan air tawar dan iklim tropika dan sederhana di seluruh dunia. Perbezaan telepok dengan teratai ialah teratai mempunyai biji benih di tengah-tengahnya yang boleh dimakan.
Telepok (bahasa Inggeris: water lily) ialah tumbuhan berbunga dalam keluarga Nymphaeaceae (disebut /ˌnɪmfiːˈeɪʃiː/ atau /ˌnɪmfiːˈeɪsi.iː/) . Ahli dalam keluarga ini biasanya hidup di kawasan air tawar dan iklim tropika dan sederhana di seluruh dunia. Perbezaan telepok dengan teratai ialah teratai mempunyai biji benih di tengah-tengahnya yang boleh dimakan.
De Waterleliefamilie (Nymphaeaceae) is een familie van bedektzadigen. Het zijn waterplanten: de bloemen en bladeren drijven op het water, maar de wortels houden de planten op hun plaats. Met zo'n zestig soorten is dit een kleine familie. De planten komen wereldwijd voor, buiten de poolstreken en de woestijnen. In Vlaanderen en Nederland komen van nature de gele plomp (Nuphar lutea) en de witte waterlelie (Nymphaea alba) voor.
Deze familie is eigenlijk altijd erkend geweest door plantentaxonomen, maar de omschrijving van de familie is minder constant geweest. Het geslacht Nelumbo groeit in dezelfde habitat en werd veelal in deze familie ingedeeld. Het is gebleken dat Nelumbo niet alleen hoort tot een aparte familie, maar zelfs helemaal niet verwant is. APG plaatst Nelumbo in de orde Proteales.
Het APG II-systeem (2003), evenals het APG-systeem (of 1998), erkent deze familie maar plaatst deze niet in een orde, al wijst ze er wel op dat de naam Nymphaeales beschikbaar is voor een dergelijke orde. De familie wordt zelfs helemaal niet geplaatst behalve een toewijzing tot een van de basale afstammingslijnen in de clade Bedektzadigen (angiosperms). Opvallend is wel dat zowel APG I als APG II twee mogelijke omschrijvingen toestaan:
Het APG III en APG IV-systeem laten de Nymphaeales zien als behorende tot de basale taxa van de bedektzadigen.
Het Cronquistsysteem (1981) wees de familie toe aan
Het Thornesysteem (1992) plaatste de familie
Het Dahlgrensysteem plaatste de familie
Het Englersysteem, in de revisie van 1964, plaatste de familie
Het Wettsteinsysteem, laatstelijk herzien in 1935, plaatste deze familie
De impressionistische Franse kunstschilder Claude Monet schilderde een bekend schilderij de Waterlelies.
De Waterleliefamilie (Nymphaeaceae) is een familie van bedektzadigen. Het zijn waterplanten: de bloemen en bladeren drijven op het water, maar de wortels houden de planten op hun plaats. Met zo'n zestig soorten is dit een kleine familie. De planten komen wereldwijd voor, buiten de poolstreken en de woestijnen. In Vlaanderen en Nederland komen van nature de gele plomp (Nuphar lutea) en de witte waterlelie (Nymphaea alba) voor.
Nøkkerosefamilien eller vannliljefamilien er en plantefamilie innen de såkalte basale blomsterplantene, dvs. familien tilhører de tidligst[1] atskilte innen blomsterplantenes evolusjon. Familien inkluderes nå i ordenen Nymphaeales.
Artene i denne familien er vannplanter med rot på bunnen av ferskvannssjøer og ofte med store flyteblader på overflata (noen arter har svært store flyteblader; opptil 2 meter i diameter hos slekten Victoria[2]). Noen arter har nedsenka blader og noen har blader som reiser seg over vannflata. Blomstene hos nøkkerosene er ofte svært store. De er radiærsymmetriske, tokjønnete og bæres en og en på solide stengler over vannflata. Blomstene har 4-9 begerblad som er grønne eller farga (hos slekta Nuphar er det kronbladlignende) og kronbladene er fra 3 til mange (eller manglende - hos Ondinea). Fruktknuten er undersittende eller oversittende (hos Nuphar og Ondinea). Fruktbladene er fra 3 til 40 og er sammenvokst eller delvis frie. Frukten er en kapsel.[2] Plantene pollineres av insekter, særlig biller.
Nøkkerosefamilien er kosmopolitisk i ulike typer ferskvann i både tempererte og tropiske strøk. Den største slekta, Nymphaeae med sine ca 40 arter, er den mest utbredte og finnes i både tempererte og tropiske strøk. Nuphar med sine 14 arter finnes nesten utelukkende i tempererte strøk. Victoria (2 arter) er endemisk til tropisk og subtropisk Sør-Amerika.
Flere av slektene har vært tilordnet egne familier: Nuphar og Barclaya i hver sine og Victoria og Ondinea i enda en familie. Imidlertid oppfattes nå familien som ganske vid, men uten at artene i familien Cabombaceae inkluderes. Slik familien oppfattes i APG III-systemet inkluderes disse slektene:
Nøkkerosefamilien eller vannliljefamilien er en plantefamilie innen de såkalte basale blomsterplantene, dvs. familien tilhører de tidligst atskilte innen blomsterplantenes evolusjon. Familien inkluderes nå i ordenen Nymphaeales.
Grzybieniowate (Nymphaeaceae Salisb.) – rodzina hydrofitów z rzędu grzybieniowców (Nymphaeales Dumort.). Liczy około 58 gatunków zamieszkujących słodkowodne zbiorniki wodne na całym świecie. Wiele gatunków jest uprawianych jako ozdobne tzw. „lilie wodne” ze względu na okazałe kwiaty lub z powodu efektownych, dużych liści pływających. Nasiona i kłącza niektórych gatunków są jadalne[2].
Specyficzny jest układ i budowa wiązek przewodzących w łodydze (kłączu). Są one rozmieszczone na całym przekroju poprzecznym łodygi, a elementy drewna tworzą tylko cewki. W grubych szypułkach kwiatowych i ogonkach liściowych występuje miękisz powietrzny umożliwiający wymianę gazową między organami podwodnymi i powietrzem atmosferycznym. Szparki oddechowe znajdują się tylko na górnej stronie liści pływających[3].
Rodzina grzybieniowate należy do rzędu grzybieniowców (Nymphaeales Dumort.), stanowiącego drugie w kolejności po amborellowatych odgałęzienie w historii rozwoju okrytonasiennych. Pozycję systematyczną, filogenezę i miejsce w obrębie grzybieniowców przedstawia poniższy kladogram[1]:
amborellowate Amborellaceae
grzybieniowate Nymphaeaceae
pływcowate Cabombaceae
hydatellowate Hydatellaceae
pozostałe okrytonasienne
W obrębie rodziny wyróżnia się dwie podrodziny z 5 rodzajami, z których jeden (Ondinea) jest na pewno zagnieżdżony w obrębie rodzaju Nymphaea, a wiele wskazuje na to, że podobnie jest w przypadku rodzajów Euryale i Victoria[1][4].
W związku z polifiletycznym charakterem rodzaju grzybienie (Nymphaea) cała grupa Nymphaea-Euryale-Victoria-Ondinea łączona bywa w jeden rodzaj Nymphaea sensu lato (poza rozerwaniem rodzaju Nymphaea przedstawionym na kladogramie, prawdopodobne jest, że klad Euryale-Victoria jest siostrzany tylko wobec grupy podgatunków Hydrocallis-Lotus w obrębie rodzaju Nymphaea)[4]. Relacje filogenetyczne w obrębie rodziny[4]:
grzybieniowategrążel Nuphar
barklaja Barclaya
grzybienie Nymphaea
rozłożnia Euryale
wiktoria Victoria
grzybienie Nymphaea podgat. Anecphya
Grzybieniowate (Nymphaeaceae Salisb.) – rodzina hydrofitów z rzędu grzybieniowców (Nymphaeales Dumort.). Liczy około 58 gatunków zamieszkujących słodkowodne zbiorniki wodne na całym świecie. Wiele gatunków jest uprawianych jako ozdobne tzw. „lilie wodne” ze względu na okazałe kwiaty lub z powodu efektownych, dużych liści pływających. Nasiona i kłącza niektórych gatunków są jadalne.
Grążel żółty Wiktoria królewskaNymphaeaceae, comummente chamado de nenúfar, é uma família de angiospermas (Magnoliophyta) que pertence a ordem Nymphaeales, sendo o grupo irmão do clado que inclui Cabombaceae e Hydatellaceae. Agrupa cerca de 70 espécies distribuídas em 5 géneros.[1]
São plantas aquáticas dulcícolas, presentes em regiões temperadas e tropicais, perenes, rizomatosas com folhas e flores flutuantes, das quais a maior é a vitória-régia, que ocorre no rio Amazonas. Muitas espécies de nenúfar, principalmente de Nymphaea (Nymphaeaceae), têm flores grandes e vistosas e pertencem às angiospermas (também chamadas de plantas com flores). Elas têm diferenciação limitada nos periantos (órgãos florais externos), mas possuem órgãos masculinos e femininos e possuem aromas e cores diversas, semelhantes a muitas mesangiospermas.[2]
Os gêneros Nuphar, Nymphaea e Victoria são comumente utilizados como plantas ornamentais.
A família Nymphaeaceae tem sido sistematicamente investigada por décadas visto que os botânicos consideraram que a sua morfologia floral representa um dos grupos mais antigos de angiospermas.[3]
Análises descritas em artigos citados no Angiosperm Phylogeny Group confirmaram que Nymphaeales está ligada a um nó basal na árvore filogenética das plantas com flor.[4][5][6] Em complemento, as Nymphaeaceae são mais diversificadas e apresentam distribuição mais ampla do que alguns outros grupos ligados a nós basais. [7][8] A família Nymphaeaceae é colocada na ordem Nymphaeales, que é o segundo grupo de angiospérmicas a divergir após Amborella, no mais globalmente aceite sistema de classificação vegetal de plantas com flor, o sistema APG III.[4][5][6]
Nymphaeaceae é uma pequena família de três a seis géneros: Barclaya, Euryale, Nuphar, Nymphaea, Ondinea e Victoria. O género Barclaya é por vezes classificada na sua própria família, Barclayaceae, com base no seu estendido tubo do perianto (sépalas e pétalas combinadas) que emerge no topo do ovário e por estames que são juntos na base. No entanto, estudos de filogenética molecular incluem-no na família Nymphaeaceae.[9] O género Ondinea foi recentemente colocado num clado junto com o gênero Nymphaea.[10] O género Euryale, do Leste da Ásia, e Victoria, da América do Sul, são géneros próximos apesar da sua distância geográfica, mas a sua relação com Nymphaea necessita de estudos adicionais.[11][12][13]
A flor-de-lótus (Nelumbo nucifera, anteriormente considerado um lírio-de-água, é agora reconhecido como uma eudicotiledónea altamente modificada colocada na sua própria família Nelumbonaceae na ordem Proteales.
· Ervas perenes, raramente anuais, aquáticas, com rizomas horizontais ou verticais.
· Folhas alternas, espiraladas, opostas, simples, largamente pecioladas, flutuantes, submersas ou emergidas, podendo apresentar venação peninérvea, com ou sem estípulas.
· Flores complexo-verticiladas, bissexuais, grandes, axiais ou não, solitárias, com pedúnculo largo e geralmente emersas. Gineceu sincárpico
· Fruto em bagos esponjosos.
· Sementes numerosas, de ovoides a subovoides.
· Pólen de tipos muito variados, variável entre gêneros e espécies, exina ausente, endexina lamelada.
Os cientistas usaram a datação molecular para avaliar a separação do grupo de nenúfares (Nymphaeaceae) de diferentes grupos de plantas aquáticas relacionadas em algum lugar próximo a 147 e 185 milhões de anos atrás, com um evento de duplicação de genoma inteiro (WGD)/poliploidia no mesmo nível de tempo. Um número significativo de genes críticos para o desenvolvimento das flores está presente nesta WGD.
A comparação evolutiva do genoma dos nenúfares com os genomas de Amborella, outras angiospermas e algumas gimnospermas afirmou a posição de Amborella, que atribui alguns atributos às gimnospermas, como a mais pontual das angiospermas vivas atualmente para se isolar de outras plantas com flores. Os nenúfares foram o próximo ramo a divergir de um terceiro ramo (Austrobaileyales, que incorpora anis estrelado) e um quarto grupo enorme chamado mesangiospermas, que contém mais de 99% das plantas vivas.[2]
A família Nymphaeaceae é nativa e possui 23 espécies de 2 gêneros (Nymphaea e Victoria), sendo que 6 dessas espécies são endêmicas no Brasil. Está presente em todos os biomas, entretanto há uma maior ocorrência na Mata Atlântica e na Amazônia. [14]
|arquivourl=
requer |arquivodata=
(ajuda) 🔗 Nymphaeaceae, comummente chamado de nenúfar, é uma família de angiospermas (Magnoliophyta) que pertence a ordem Nymphaeales, sendo o grupo irmão do clado que inclui Cabombaceae e Hydatellaceae. Agrupa cerca de 70 espécies distribuídas em 5 géneros.
Nimfeaceele (Nymphaeaceae) (din latina nymphaea = nufăr) este o familie de plante erbacee acvatice, cu rizomi și rădăcini adventive, cu frunze cordiforme lung pețiolate, plutitoare sau emerse, cu stomate numai pe fața superioară, cu flori mari, solitare, hermafrodite (bisexuate) și cu fructe nucule, bace sau capsule (ex. nufărul alb, nufărul galben, lotusul, drețele).
Familia cuprinde 6 genuri cu 55-60 specii hidrofite. Cele mai multe nimfeacee sunt plante de origine tropicală, ierboase (erbacee), acvatice, prezentând adaptări morfologice și anatomice speciale la viața acvatică. Dau un aspect feeric bălților liniștite prin frunzele mari și florile lor bogate și mari.
Nimfeaceele este o familie cosmopolită de plante acvatice cu flori mari, răspândită în toată lumea prin habitatele cu apă dulce (lacuri și iazuri, râuri și pâraie, izvoare, mlaștini, șanțuri, canale și apele de maree) din regiunile atât temperate, cât și tropicale.
Familia cuprinde 6 genuri: Barclaya, Euryale, Nuphar, Nymphaea, Ondinea și Victoria.
Sunt fixate de substrat prin rizomi și rădăcini adventive. Rizomul este gros, cărnos, de la el pleacă frunzele. Frunzele sunt mai adesea întregi, rar sectate, ele pot fi submerse sau emerse (natante), plutind la suprafața apei. Frunzele de formă cordată, ovată până la subrotundă sau peltată, cu sinus bazal profund, sunt lung pețiolate. Pețiolul cu lacune mari, sub formă de canale aerifere. Organele vegetative posedă laticifere.
Florile sunt mari, emerse, solitare, axilare, hermafrodite (bisexuate), cu simetrie radiară. La sepale, petale și stamine se întâlnește toată gama metamorfozelor de organe florale. Florile au un periant (înveliș floral) monohlamideu sau diplohlamideu, cu elementele dispuse hemiciclic. Învelișul floral de culoare albă, roz sau galbenă, cu foliolele dispuse spiralat, este diferențiat în caliciu și corolă. Sepalele și petalele sunt dispuse pe receptacul spiralat. Caliciul este dialisepal (cu sepale separate), iar corola dialipetală (cu petale separate).
Floarea are formula K5-3, C∞-3, A∞-6, G∞-3.
Androceul este format adesea din stamine numeroase până la 6. Gineceul este semiinferior (la unele specii inferior sau superior), alcătuit din numeroase carpele (pluricarpelar), apocarpe (neunite), uneori sincarpe (unite), dispuse ciclic
Polenizarea este entomofilă, prin intermediul insectelor. Fructele sunt nucule, bace sau capsule. Semințele cu endosperm și perisperm.[1][2][3][4]
Nimfeaceele se înrudesc cu alismataceele, berberidaceele, ranunculaceele și cu unele plante din ordinul Rhoeadales.
Flora spontană a României conține 4 specii care aparțin genurilor Nuphar și Nymphaea [5]:
1. Nymphaea lotus var. thermalis — lotusul, numit popular drețe. Lotusul egiptean (Nymphaea lotus) este o plantă acvatică subtropicală, răspândită în Africa de Est și Asia de Sud-Est, mai ales în bălțile și lacurile aferente Nilului din Egipt. Semințele și rizomii suculenți sunt utilizau în alimentație de către populația egipteană. Are rizomul gros și voluminos. Frunzele sunt mari, poliforme, la început liniare apoi lanceolate, rotunde sau cordate, de obicei pețiolate. Florile au 10 cm în diametru și sunt albe-gălbui cu miros delicat de trandafir. Floarea se află deasupra apei 4-7 zile fiind deschisă noaptea și dimineața, între orele 2100-1000; ziua floarea este închisă. Pedunculul floral este mai scurt și mai gros comparativ cu pețiolul frunzei. În România se găsește Nymphaea lotus var. thermalis - drețele, care crește în apele termale ale pârâului Pețea și Băile 1 Mai (Oradea). Este considerat un relict terțiar în flora României, înrudit cu lotusul egiptean și a rezistat în România datorită izvoarelor termale din regiune.
2. Nymphaea alba — nufărul alb. Este o plantă acvatică întâlnită în România mai ales în apele stătătoare sau lin curgătoare, bălți până la 2 m adâncime. Are rizom puternic, fixat pe fundul apei prin numeroase rădăcini. Tulpină perenă groasă și scurtă. Frunzele sunt mari, cordate, pieloase, lung pețiolate, cu limbul ovat și adânc cordat. Frunzele plutesc la suprafață datorită numeroaselor canale aerifere din limb și pețiol. Înflorește în lunile iunie-septembrie. Florile mari, hermafrodite, albe sau ușor roze, lung-pedicelate, sunt susținute de foile externe ale periantului în formă de bărcuțe și sunt frecventate de muște și de coleoptere. Sepale în număr de 4-5, petale numeroase, dispuse în spirală. Stamine numeroase. Fructele în formă de capsulă falsă, cu pereți cărnoși, se maturizează sub apă. Semințele sunt numeroase și au o substanță cleioasă care servește la diseminare
3. Nymphaea candida — nufărul alb ca neaua. O plantă mai rară în România, răspândită în apele stagnante sau lin-curgătoare din Delta Dunării și șesul Tisei. Înflorește în lunile iulie-august. Florile sunt albe, plutitoare, cu un diametru de 6–13 cm. Frunzele sunt ovate, lungi până la 30 cm, late de 25 cm. Utilizat ornamental în înfrumusețarea luciurilor de apă din parcuri și grădini publice.
4. Nuphar luteum — nufărul galben. Este răspândit prin apele stagnante sau lin curgătoare, bogate în mâl, bălțile și iazurile din câmpiile României. Rizom gros. Limbul frunzei este mare, ovat, adânc cordat. Pețiolii și pedicelele florali sunt lungi. Înflorește în lunile iunie-iulie. Are florile galbene. Are 5 sepale, mari, galbene-verzui, petaloide. În interiorul sepalelor se află numeroase petale (10-20), mici, galbene, mai mici decât sepalele. Fruct bacă.
Nimfeaceele au flori frumoase, arătoase sau plăcut mirositoare. Aspectul frumos al nuferilor, în special a speciilor de Nymphaea și Victoria, amplificat de habitatele lor acvatice, a dus la cultivarea lor ca plante ornamentale în întreaga lume. Cele mai importante specii ornamentale sunt lotusul stelat (Nymphaea nouchali) cu flori violet-albastre, nufărul alb (Nymphaea alba) cu flori albe sau ușor roze, victoria amazonică (Victoria regia) cu flori albe, Nymphaea rubra cu flori rosii, Nymphaea caerulea cu flori albastre, Nymphaea capensis cu flori azurii, Nymphaea odorata cu flori roze și Nymphaea mexicana cu flori galbene. Barclaya longifolia este o planta de acvariu foarte apreciate datorită variației în culoare a frunzei.
Semințele și rizomii celor mai multe genuri, cu conținut bogat în amidon și proteine, au fost folosite ca hrană de oameni de-a lungul istoriei și sunt utilizate și în prezent, în mod obișnuit de către indigeni, mai ales în timpul foametei. Semințe de Euryale ferox, Victoria regia sunt prăjite și consumate. Rizomii de Nuphar lutea, Nymphaea nouchali, Nymphaea stellata se consumă ca aliment.
Civilizațiile egiptene și Maya au utilizat florile de Nymphaea ca narcotic (psihodisleptic) pentru a induce extazul între castele de preoți. Unele specii de nimfeacee sunt folosite ca plante medicinale. Rizomii de Nymphaea nouchali sunt utilizați în tratamentul dizenteriei și diareei. Nymphaea stellata este folosit pentru a calma durerile cardiace. Florile de nufăr galben (Nuphar lutea) au proprietăți sedative, astringente, iar rizomii proprietăți antibiotice, antitrichomonazice, emoliente și astringente. Florile de nufăr alb (Nymphaea alba) au proprietăți sedativ-nervoase, cu rezultate bune în insomnii, anafrodisiace cu diminuarea apetitului sexual exagerat, iar rizomii au proprietăți sedative, anafrodisiace, tonic-nutritive și astringente.
Nimfeaceele (Nymphaeaceae) (din latina nymphaea = nufăr) este o familie de plante erbacee acvatice, cu rizomi și rădăcini adventive, cu frunze cordiforme lung pețiolate, plutitoare sau emerse, cu stomate numai pe fața superioară, cu flori mari, solitare, hermafrodite (bisexuate) și cu fructe nucule, bace sau capsule (ex. nufărul alb, nufărul galben, lotusul, drețele).
Familia cuprinde 6 genuri cu 55-60 specii hidrofite. Cele mai multe nimfeacee sunt plante de origine tropicală, ierboase (erbacee), acvatice, prezentând adaptări morfologice și anatomice speciale la viața acvatică. Dau un aspect feeric bălților liniștite prin frunzele mari și florile lor bogate și mari.
Leknovité (Nymphaeaceae) sú čeľaďou v rade leknotvaré (Nymphaeales). Vedecké meno čeľade pochádza z gréckeho mena vodnej nymfy. Sú to sladkovodné, väčšinou trváce byliny s jednoduchými celistvými listami ponorenými alebo plávajúcimi na vodnej hladine. Kvety sú často nápadné, rozvíjajú sa nad hladinou. Rozšírené sú hlavne v trópoch, ale vyskytujú sa aj v miernom pásme. Na Slovensku sa prirodzene vyskytujú dva druhy: lekno biele a leknica žltá. Oba druhy sú zákonom chránené. Iné druhy sú len pestované ako okrasné rastliny.
Leknovité sú trváce (len ojedinele jednoročné) sladkovodné byliny, zakoreňujúce v substráte na dne. Listy sú jednoduché, pri väčšine zástupcov dlho stopkaté, s čepeľou plávajúcou na hladine (napr. lekno biele, viktória amazonská), zriedkavo krátko stopkaté s ponorenou čepeľou (napr. rod Barclaya). Pri leknici sú listy aj ponorené aj plávajúce na hladine. Listy vyrastajú striedavo z dlhého a plazivého alebo krátkeho a vzpriameného, rozkonáreného alebo nerozkonáreného podzemku, z ktorého vyrastajú adventívne korene. Cievne zväzky sú väčšinou roztrúsené (eustéla je značne modifikovaná). Listová čepeľ je celistvá, najčastejšie kopijovitá, okrúhla alebo štítovitá. V listových aj kvetných stopkách je často prítomné pletivo aerenchým. Niektoré druhy (napr. viktória amazonská, Euryale ferox) majú listové stopky aj čepele zospodu pokryté ostňami. Kvety sú jednotlivé, dlho stopkaté a väčšinou vynorené nad hladinu. Sú obojpohlavné, heterochlamydeické, aktinomorfné, najčastejšie hemicyklické, hmyzoopelivé. Kališné lístky sú niekedy čiastočne petalizované. Tyčinky sú často primitívnej stavby (nerozlíšené na nitku a peľnice), s plynulým prechodom cez staminódiá do korunných lupienkov. Gyneceum je synkarpné. Plodom je dužinatá tobolka (niekedy interpretovaná ako bobuľa). V semenách prevažuje perisperm, endosperm je tenký.[1][2]
Čeľaď leknovité zahŕňa tri až osem rodov a asi 70 druhov. Leknovité sú rozšírené takmer po celom svete od trópov po teplejšie oblasti mierneho pásma. Najväčší rod je lekno (asi 50 druhov), ktorý má iež najväčší areál rozšírenia, od mierneho pásma až po trópy. Rod leknica zahŕňa asi 10 druhov a je rozšírený v severnom miernom pásme, a tiež aj v Mexiku a v Karibskej oblasti.[1] V Európe sa vyskytuje približne 5 druhov z tejto čeľade: lekno biele (Nymphaea alba), N. candida, N. lotus, leknica žltá (Nuphar lutea) a N. pumila.[2][3]
Voňavé a často nápadné kvety leknovitých sú navštevované najrôznejším hmyzom zberajúcim peľ a nektár, najčastejšie chrobákmi, muchami a včelami. Častá je protogýnia (piestiky dozrievajú skôr ako tyčinky), ktorá zabraňuje samoopeleniu. Kvety viktórie amazonskej kvitnú len dve noci: v prvú noc sú kvety biele a samičie, v druhú noc zmenia pohlavie na samčie a farbu na ružovú. [4]
Plody väčšiny zástupcov sú mäsité (preto bývajú nesprávne považované za bobule), dozrievajú pod vodou, kde s výnimkou leknice nepravidelne pukajú (znak tobolky). Semená sú na kratšie vzdialenosti rozširované vodou, na dlhšie prostredníctvom vodného vtáctva, ktoré ich vyhľadáva ako potravu. V rode leknica sa tobolka rozpadne na jednosemenné diely, ktoré vďaka aerenchýmu plávajú na hladine. Okrem pohlavného rozmnožovanie je časté aj vegetatívne rozmnožovanie prostredníctvom podzemkov a hľúz. [4][5]
V rastlinách z čeľade leknovité sú prítomné glykozidy a charakteristické chinolizidínové alkaloidy, ktoré sa nevyskytujú v žiadnych iných rastlinách (napr. nymfeín, nufaridín).[2]
Koncepcie čeľade leknovité sa líšia v závislosti od systému. V tradičnej taxonómii boli leknovité považované za prechodový článok medzi dvojklíčnolistovými a jednoklíčnolistovými rastlinami. Cronquist oddeľoval samostatnú čeľaď Barclayaceae, Tachtadžjan dokonca aj čeľaď Nupharaceae (leknicovité). V systémoch APG I a APG II čeľaď leknovité nebola zaradená do radu, a patrili do nej tiež rody nachádzajúce sa v súčasnosti v čeľadi kabombovité (Cabombaceae), napr. Brasenia a Cabomba). V systéme APG III z roku 2009 je už čeľaď leknovité zaradená spolu s ďalšími dvomi čeľaďami kabombovité (Cabombaceae) a vodniatkovité (Hydatellaceae) do radu leknotvaré v rámci parafyletickej skupiny radov ANITA.[5][6][7]
Lekná i leknice sa pestujú v záhradných jazierkach alebo vodných nádržiach ako okrasné rastliny. Vo vyhrievaných skleníkoch sa zriedkavo pestuje tiež viktória amazónska.[5] Niektoré druhy sú pestované ako akvárijné rastliny, hlavne Barclaya longifolia a Barclaya motleyi.[8]
Semená a podzemky rôznych druhov leknovitých obsahujú škrob a slúžia lokálne ako potrava a krmivo. Jedlá semena má tiež viktória amazónska. Jedlé semená druhu Euryale ferox sú využívané v tradičnej indickej medicíne.[4][9]
Leknovité (Nymphaeaceae) sú čeľaďou v rade leknotvaré (Nymphaeales). Vedecké meno čeľade pochádza z gréckeho mena vodnej nymfy. Sú to sladkovodné, väčšinou trváce byliny s jednoduchými celistvými listami ponorenými alebo plávajúcimi na vodnej hladine. Kvety sú často nápadné, rozvíjajú sa nad hladinou. Rozšírené sú hlavne v trópoch, ale vyskytujú sa aj v miernom pásme. Na Slovensku sa prirodzene vyskytujú dva druhy: lekno biele a leknica žltá. Oba druhy sú zákonom chránené. Iné druhy sú len pestované ako okrasné rastliny.
Näckrosväxter (Nymphaeaceae) är en växtfamilj där plantorna växer i stillastående eller långsamt strömmande sötvatten. De slår rot i dybotten och bladen och blommorna flyter på vattenytan. Det finns omkring 60 arter som placeras i fem släkten. Genetiska studier indikerar att näckrosorna är bland de mest ursprungliga ("primitiva") av alla blommande växter.[källa behövs] Näckrosorna kan delas in i två grupper, härdiga och tropiska. De härdiga blommar bara under dagen, men de tropiska kan blomma både på dagen och natten.
Släktet Nelumbo, där bland annat indisk lotus ingår, är utseendemässigt lika näckrosväxterna, men är inte närbesläktade utan placeras i den egna familjen Nelumbonaceae i ordningen Proteales.
I Sverige finns tre arter, gul näckros (Nuphar luteum) och dvärgnäckros (Nuphar pumila) i släktet gulnäckrossläktet samt vit näckros (Nymphaea alba) i näckrossläktet. I Finland finns utöver de tre nämnda arterna även finsk näckros (Nymphaea tetragona). Den röda näckrosen tillhör samma art som vit näckros och har på grund av en mutation blivit röd.
Näckrosor har fått sitt namn från Näcken, ett övernaturligt vattenväsen.[1]
Näckrosor bär i många kulturer på symboliska värden och olika arter fungerar som symboler för regioner eller nationer. Exempelvis är stjärnlotus nationalblomma för Bangladesh och en ljusblå varietet av samma art är nationalblomma för Sri Lanka.[2] Vit näckros är landskapsblomma för Södermanland.
Sedan 1800-talet odlas näckrosor av olika färgvarietéer, för anläggning i trädgårdsdammar. Röda inslag hos odlade näckrosor på 1880-talet innehöll anlag från röd näckros, hämtad från Fagertärn i svenska Tiveden, och dessa varieteter hamnade bland annat i Claude Monets trädgårdsanläggning i Giverny norr om Paris.[3][4]
Näckrosväxter (Nymphaeaceae) är en växtfamilj där plantorna växer i stillastående eller långsamt strömmande sötvatten. De slår rot i dybotten och bladen och blommorna flyter på vattenytan. Det finns omkring 60 arter som placeras i fem släkten. Genetiska studier indikerar att näckrosorna är bland de mest ursprungliga ("primitiva") av alla blommande växter.[källa behövs] Näckrosorna kan delas in i två grupper, härdiga och tropiska. De härdiga blommar bara under dagen, men de tropiska kan blomma både på dagen och natten.
Släktet Nelumbo, där bland annat indisk lotus ingår, är utseendemässigt lika näckrosväxterna, men är inte närbesläktade utan placeras i den egna familjen Nelumbonaceae i ordningen Proteales.
Nilüfergiller (Nymphaeaceae), Nymphaeales takımına ait genellikle sucul bitkileri kapsayan bir çiçekli bitkiler familyasıdır.
Tatlı sularda yayılmış rizomlu sucul bitkilerdir. Çok yıllık otsudurlar, rizomları ile suyun tabanına tutunurlar.
Yapraklar orta büyüklükten çok büyük olanlara kadar değişir ve yaprak laminası orbikular, peltat, ve kordattır; yaprak kenarları düz, palmat damarlı, stipullu, uzun petiyolludur.
Çiçekler tek, büyük, hermafrodit, aktinomorf, hipantiyum mevcut, kaliks korolla farklılaşmıştır. Çiçekler su üzerinde açar. Kaliks 4-5 ya da çok sepallı, sepaller imbrikat dizilişli, yeşil veya renklidir. Korolla 5 veya 15-20 petallı, petaller de imbrikat dizilişli, petaller genellikle gösterişli, beyaz veya sarı renklidir.
Androkeum 40-80 Stamenli, stamenler serbest ve spiral dizilişli; bazıları staminod, staminodlar petaloid şekilde ve gösterişli, bunlarda nektaryumlar mevcut. Anterler uzunluğuna yarılma ile açılır.
Ginekeum 5-35 bileşik karpelli, ovaryum üst durumlu ya da kısmen alt durumlu, 5-35 lokuluslu, her lokulusda 10-100 ovül mevcuttur.
Meyve folikül, nuks veya derimsi bakka. Tohumlar genellikle arile sahiptir. Bu familyanın yayılışı kozmopolittir, dünyada 9 cins ve 90 kadar türle temsil edilir.
Nymphaea alba ( beyaz nilüfer ), Nuphar luteum ( sarı nilüfer ) türleri Türkiye'de yaygındır.
Nymphaea lotus ( mısır lotusu ) geceleri Nil nehrinde sarı renkli çiçekler açar ve etrafa güzel kokular yayar.
Victoria türleri dünyanın en büyük yapraklı bitkileri olarak bilinirler bunların çapları 2 metreye ve kalınlıkları 4–6 cm’ye kadar ulaşabilir; bunlar genellikle Amazon bölgesinde yayılmıştır.
Nilüfergiller (Nymphaeaceae), Nymphaeales takımına ait genellikle sucul bitkileri kapsayan bir çiçekli bitkiler familyasıdır.
Tatlı sularda yayılmış rizomlu sucul bitkilerdir. Çok yıllık otsudurlar, rizomları ile suyun tabanına tutunurlar.
Як правило, Лататтєві — багаторічні кореневищні трави, за винятком однорічної евріали. Стебло всіх представників родини перетворилося на кореневище, або горизонтально занурене в донний субстрат, або має форму бульби. Залягають кореневища на різній глибині водойм. Так, латаття біле зростає на великих глибинах, що іноді сягають 5 м і більше, в той час як, наприклад, вікторія амазонська надає перевагу мілководдю і в Амазонці зазвичай росте на глибині не більше 2 м. В кореневищі, як і в інших частинах рослини, проходить складна система повітроносних каналів, по яких доставляється повітря. Кореневище утримується в ґрунті за допомогою коренів, розташованих в його вузлах.
Водний спосіб життя Лататтєвих, постійно пов'язаний з дефіцитом світла і кисню, призвів до гетерофілії, тобто різнолистності. Майже всі представники родини мають підводні і надводні листки. І ті, й інші розташовані на стеблі спірально. Плаваюче повітряне листя різних родів сильно різниться за формою листкової пластинки, краю листка, ступенем розвитку на них епідермальних горбків, волосків і шипиків, а також за вмістом у них антоціану. Листова пластинка звичайно шкіряста, міцна, що забезпечує збереження її цілісності при сильних коливаннях води і зливах. Жилки листя добре помітні на нижньому боці листка, особливо у вікторії й евріали. Центр ваги плаваючого листя розташований в місці прикріплення черешка. Листова пластинка плаваючих листків завжди лежить на поверхні води. У разі сильного розростання рослин плаваючі листки можуть щільно закривати всю поверхню водойми. Міцність і разом з тим еластичність черешків забезпечують рослинам вільне переміщення листя по поверхні під впливом течій та інших коливань води. Повітряні листки утворюються зазвичай влітку.
Найбільше листя у вікторії. Воно досягає в діаметрі 2 м і завдяки потужній листовій пластинці, краї якої до того ж загнуті вгору, здатне витримує вантаж до 35 кг.
У Лататтєвих поверхня листя не змочується завдяки восковому нальоту й утворенню горбкуватих виростів на епідермальних клітинах. Молоде листя покрите слизом, що виділяється спеціальними залозистими волосками. Фізіологічне значення цього слизу невідомо.
При проростанні насіння перші, так звані ювенільні листки зазвичай сильно відрізняються за формою від зрілого листя дорослої рослини, в тому числі вирощеного з кореневищ. Наприклад, у вікторії амазонської перший лист майже ниткоподібний, позбавлений листової пластинки, другий листок має листову пластинку ланцетно-стріловидної форми, а третій лист подовжено-стріловидною формою вже нагадує лист латаття, всі три листка залишаються під водою, і тільки четвертий лист плаваючий; він виразно щитовидний, плоский, як у латаття, а не з загнутими краями, як в дорослої рослини.
Квітки поодинокі, іноді дуже великі, зазвичай сидять на довгій квітконіжці, яка у деяких видів досягає в довжину 5 м. Вони двостатеві, актиноморфні, зазвичай спіроциклічні, з подвійною оцвітиною, за винятком ондінеї, у якої пелюстки відсутні. Чашолистків 5 або 4. Пелюстки численні, черепичасті.
Тичинки зазвичай численні. У більшості Лататтєвих тичинки примітивного типу, більш або менш стрічкоподібні. Пиляки дуже довгі, занурені в стерильну тканину тичинки.
Гінецей синкарпний, з 5 — 35 плодолистками, зазвичай із сидячою приймочкою. Зав'язь верхня (глечики та ондінея), полунижня (латаття й вікторія) або нижня (барклайя та евріала).
Цвітіння більшості Лататтєвих являє собою гарне видовище. Квітки евріали лише на короткий час витикаються з води. Барклайя цвіте 2 дні і по відцвітанні занурюється у воду. Вікторія цвіте також протягом всього 2 діб, але її цвітіння, під час якого забарвлення пелюсток змінюється від білого до яскраво-рожевого або червоного, являє собою ефектну картину.
У Лататтєвих дуже своєрідне запилення. У евріали спостерігається підводна клейстогамія, або так звана гідроклейстогамія. Деякі ботаніки припускають, що барклайї і ондінеї також властива клейстогамія. Яскраві та запашні квітки латаття, глечиків і вікторії приваблюють різних комах, серед яких основну роль в запиленні відіграють жуки. Завдяки тому, що квітки Лататтєвих мають здатність закриватися в одних видів в вечірні, а в інших у ранкові години, жуки виявляються в свого роду «пастці», де вони залишаються до чергового відкриття квітки, поїдаючи тичинки і обсипаючись пилком, який вони переносять на інші квітучі рослини. Для залучення жуків на плодолистках вікторії є спеціальні харчові тільця. У глечиків спостерігається протогінія, яка забезпечує запилення квіток. У неї, крім аромату і яскравого забарвлення чашолистків, комах приваблюють нектарники, які утворюються на абаксіальной стороні рудиментарних пелюсток.
Плід — губчаста синкарпна ягодоподібна багатолистянка, дуже різна за формою, величиною і будовою. Плід вікторії найбільший серед Лататтєвих і може досягати розмірів голови дитини. Він має форму урни і містить до 400 насіннин. Плід ондінеї, найдрібніший за величиною, сягає завдовжки всього 14-17 мм і завширшки 8-10 мм. Насіння дрібне, з маленьким зародком, зануреним одним кінцем в слабо розвинений ендосперм, під яким є рясний крохмалистий перисперм. Плоди Лататтєвих, за винятком глечиків, достигають під водою. При цьому плід розпадається, насінини спливають на поверхню води і, одягнені слизом, деякий час плавають, нагадуючи ікру риб. Мабуть, саме тому вони привертають увагу птахів. Після руйнування слизу та принасінника насінини опускаються на дно, де й проростають. Насіння латаття, глечиків і, ймовірно, інших Лататтєвих може поширюватися водоплавними птахами і, можливо, також рибами. У природних умовах більшість Німфейних розмножується переважно вегетативно — кореневищами і бульбами, а глечики частіше насінням.
Родина Лататтєві — найбільша в порядку Лататтєцвітих. Вона налічує 4 підродини, що містять 6 родів:
Географічний ареал родини дуже широкий.
Широке географічне поширення Німфейних визначає і дуже різні кліматичні умови їх зростання. Якщо вікторія росте в тропічних водоймах Південної Америки з температурою води + 28… +33 °C, то латаття біле в зимовий час переносить промерзання водойм, зберігаючи життєздатність. Його ареал досягає в європейській частині Росії 68° північної широти. Латаття сніжно-біле піднімається на висоту 500 м над рівнем моря.
Всі Лататтєві є гідрофітами, тобто ведуть водний спосіб життя. При цьому латаття є рослиною-амфібією, тобто земноводною рослиною, що здатна жити як у воді, так і на суші при зниженні рівня води у водоймі. У вікторії і ондінеї в суху пору року, коли рівень води знижується, надземні частини відмирають, а кореневища знаходяться в стані спокою.
Представники родини переважно гідрохори, особливо вікторія. Вони ростуть тільки в проточних водоймах, тому в штучних умовах вони гинуть при нестачі кисню.
Лататтєві відіграють велику роль в живленні таких цінних мисливсько-промислових тварин, як лось, олень, ондатра, нутрія, бобер та їжатець. У літній час латаття іноді складає до 50 % раціону ондатри. В умовах Кавказу нутрія харчується в значній мірі листям, черешками і квітконіжками латаття, оселяючись в найменш глибоких частинах водойм. У Гаяні на листках вікторії неодноразово спостерігалися гнізда водоплавних птахів. Кореневищами латаття харчуються черепахи.
Лататтєві мають не лише певну естетичну цінність, прикрашаючи водойми та оранжереї ботанічних садів, але й здавна їх застосовують в народній медицині. У Бразилії смажене насіння вікторії вживають в їжу, а насіння і коріння евріали їдять в Китаї, де на півдні країни цю рослину навіть спеціально культивують. Цікаво застосування латаття у стародавніх народів як культової рослини. Так, яскраво-червоні квіти латаття червоного (Nymphaea rubra), що прийшло зі Східної Індії, використовували для виготовлення вінків, які покладали на володарів Давнього Єгипту під час сходження на престол, як символ їх божественності. Стилізоване зображення латаття, наприклад латаття блакитне (Nymphaea coerulea), з яскраво-блакитними квітками, що дико зростають у долині Нілу, дуже часто зустрічається на монетах, колонах і могильних плитах Стародавнього Єгипту.
З лататтям пов'язані численні легенди і сказання. Так, знаменитий єгипетський лотос примітний тим, що його квітки зазвичай розкриваються ввечері і закриваються рано вранці, був присвячений богам Озірісу і Ізіді; люди вірили в його зв'язок з Місяцем.
Họ Súng (danh pháp khoa học: Nymphaeaceae) là một danh pháp thực vật để chỉ một họ trong thực vật có hoa. Hoa súng trắng là quốc hoa của Bangladesh. Đối với một số nền văn hóa phương Tây thì nó là loài hoa biểu tượng của những người sinh vào tháng 7.
Các loài súng sinh sống ở các khu vực ao, hồ và đầm lầy, với lá và hoa nổi lên trên mặt nước. Lá súng hình tròn, các chi Nymphaea và Nuphar có lá bị khía chữ V nối từ mép lá tới phần cuống lá, nhưng chi Victoria lại có lá hoàn toàn tròn và không bị khía. Lá đơn, mọc cách. Hoa xếp xoắn vòng: lá đài 4 - 12 (thường 5 - 6) đôi khi có màu và lớn hơn cánh hoa như ở chi Nuphar. Cánh hoa nhiều, xếp lớp (ở chi Nuphar cánh hoa rất nhỏ và có dạng vảy). Nhị nhiều, xếp xoắn. Bộ nhụy gồm 5 - 35 lá noãn, hợp nguyên lá noãn với bầu thượng, trung hoặc hạ. Tổng cộng 4-6 chi và khoảng 60-80 loài (tùy theo hệ thống phân loại), phân bố rộng khắp thế giới. Ở Việt Nam có 4 chi với khoảng 7-8 loài là Nymphaea (N. nouchali, N. pubescens, N. rubra, N. tetragona), Barclaya (B. longifolia), Euryale (E. ferox, có thể trồng ở khu vực miền bắc) và Victoria (Victoria amazonica, du nhập từ Nam Mỹ, trồng trong một số thảo cầm viên).
Theo phân loại của nghề làm vườn thì các loài súng bao gồm 2 thể loại chính là: súng chịu rét và súng nhiệt đới. Các loài súng chịu rét chỉ nở hoa vào ban ngày còn các loài súng nhiệt đới có thể nở hoa vào ban ngày hoặc ban đêm cũng như là nhóm duy nhất có chứa các loài súng với hoa có màu xanh lam.
Khả năng tồn tại của hạt súng theo thời gian là rất dài, vào khoảng 2000 năm.
Hoa súng có thể có mùi thơm (chẳng hạn loài súng thơm Nymphaea odorata). Hiện nay tồn tại khoảng vài trăm giống hoa súng khác nhau.
Họa sĩ người Pháp Claude Monet đã có một loạt các tranh vẽ cây và hoa súng.
Nymphaeaceae từng được nghiên cứu có hệ thống trong nhiều thập niên vì các nhà thực vật học coi hình thái học hoa của chúng là thể hiện của một trong các nhóm thực vật hạt kín xuất hiện sớm nhất.[1] Các phân tích di truyền hiện đại của Angiosperm Phylogeny Group đã xác nhận vị trí cơ sở của nó trong số thực vật có hoa.[2][3][4][5] Ngoài ra, họ Nymphaeaceae là đa dạng di truyền hơn và phân tán địa lý hơn so với các nhóm thực vật hạt kín cơ sở khác.[6][7] Nymphaeaceae được đặt trong bộ Nymphaeales, được coi là nhóm thực vật hạt kín rẽ nhánh thứ hai sau Amborella trong hệ thống phân loại thực vật có hoa được công nhận và sử dụng rộng khắp nhất gần đây là hệ thống APG IV.[3][4][5]
Nymphaeaceae là họ nhỏ bao gồm 3-6 chi: Barclaya, Euryale, Nuphar, Nymphaea, Ondinea và Victoria. Chi Barclaya đôi khi được tách riêng trong họ của chính nó là Barclayaceae trên cơ sở của ống bao hoa mở rộng (bao gồm lá đài và cánh hoa) phát sinh ra từ đỉnh bầu nhụy và bởi các nhị hoa hợp tại gốc. Tuy nhiên, phân tích phát sinh chủng loài phân tử lại cho thấy việc gộp nó trong Nymphaeaceae.[1] Chi Ondinea với chỉ 1 loài (Ondinea purpurea) ở Australia gần đây được chỉ ra là một loài khác thường về hình thái của chi Nymphaea, và hiện nay được gộp chung trong chi này.[8] Chi Euryale với chỉ 1 loài (Euryale ferox) ở Viễn Đông, và chi Victoria ở Nam Mỹ có quan hệ họ hàng gần gũi mặc dù xa cách về khoảng cách địa lý, nhưng mối quan hệ của chúng đối với Nymphaea vẫn cần nghiên cứu thêm.[9][10][11]
Loài Nelumbo nucifera một thời từng được coi như một loài hoa súng, nhưng hiện nay được coi là một loài thực vật hai lá mầm thật sự biến đổi cao trong họ của nó là Nelumbonaceae thuộc bộ Proteales.
Vị trí phát sinh chủng loài hiện tại (dựa trên hệ thống APG II, với các sửa đổi sau đó) của họ Nymphaeaceae là:
Angiospermae
Nymphaeales
Nymphaeaceae
Mesangiospermae
Họ Cambombaceae được gộp trong phạm vi họ Nymphaeaceae trong phân loại của hệ thống APG II (nhưng có thể được công nhận như một họ riêng rẽ một cách tùy ý) hoặc tách biệt như trong hệ thống APG III và APG IV.
Phát sinh chủng loài trong phạm vi họ Nymphaeaceae lấy theo Löhne C. et al. (2007) và Borsch T. et al. (2008).[9][10]
Nymphaeaceae
Nymphaea subg. Nymphaea
Nymphaea subg. Brachyceras
Nymphaea subg. Anecphya
Ondinea
Nymphaea subg. Lotos
Nymphaea subg. Hydrocallis
Nymphaea rubra, một loại hoa súng tại miền Trung Việt Nam.
Súng bông tím được trồng làm cảnh ở An Giang.
Súng bông vàng được trồng làm cảnh ở An Giang.
Họ Súng (danh pháp khoa học: Nymphaeaceae) là một danh pháp thực vật để chỉ một họ trong thực vật có hoa. Hoa súng trắng là quốc hoa của Bangladesh. Đối với một số nền văn hóa phương Tây thì nó là loài hoa biểu tượng của những người sinh vào tháng 7.
Các loài súng sinh sống ở các khu vực ao, hồ và đầm lầy, với lá và hoa nổi lên trên mặt nước. Lá súng hình tròn, các chi Nymphaea và Nuphar có lá bị khía chữ V nối từ mép lá tới phần cuống lá, nhưng chi Victoria lại có lá hoàn toàn tròn và không bị khía. Lá đơn, mọc cách. Hoa xếp xoắn vòng: lá đài 4 - 12 (thường 5 - 6) đôi khi có màu và lớn hơn cánh hoa như ở chi Nuphar. Cánh hoa nhiều, xếp lớp (ở chi Nuphar cánh hoa rất nhỏ và có dạng vảy). Nhị nhiều, xếp xoắn. Bộ nhụy gồm 5 - 35 lá noãn, hợp nguyên lá noãn với bầu thượng, trung hoặc hạ. Tổng cộng 4-6 chi và khoảng 60-80 loài (tùy theo hệ thống phân loại), phân bố rộng khắp thế giới. Ở Việt Nam có 4 chi với khoảng 7-8 loài là Nymphaea (N. nouchali, N. pubescens, N. rubra, N. tetragona), Barclaya (B. longifolia), Euryale (E. ferox, có thể trồng ở khu vực miền bắc) và Victoria (Victoria amazonica, du nhập từ Nam Mỹ, trồng trong một số thảo cầm viên).
Theo phân loại của nghề làm vườn thì các loài súng bao gồm 2 thể loại chính là: súng chịu rét và súng nhiệt đới. Các loài súng chịu rét chỉ nở hoa vào ban ngày còn các loài súng nhiệt đới có thể nở hoa vào ban ngày hoặc ban đêm cũng như là nhóm duy nhất có chứa các loài súng với hoa có màu xanh lam.
Khả năng tồn tại của hạt súng theo thời gian là rất dài, vào khoảng 2000 năm.
Hoa súng có thể có mùi thơm (chẳng hạn loài súng thơm Nymphaea odorata). Hiện nay tồn tại khoảng vài trăm giống hoa súng khác nhau.
Họa sĩ người Pháp Claude Monet đã có một loạt các tranh vẽ cây và hoa súng.
Nymphaeaceae Salisb. (1805)
Кувши́нковые, или Нимфе́йные[2] (лат. Nymphaeáceae) — семейство цветковых растений. В настоящее время в системе классификации APG III оно отнесено к порядку Кувшинкоцветные (Nymphaeales). Насчитывает около 70[3] видов, из них 7 встречается в России.
Многолетние, редко однолетние водные травы с подводными сильно развитыми корневищами, укореняющиеся в илистое дно рек и стоячих вод.
Листья цельные, на длинных черешках, подводные — тонкие и нежные, плавающие — более жёсткие, сверху блестящие, снизу ворсистые, часто крупные (до 2 м в диаметре).
Цветки правильные одиночные на длинных цветоножках, чаще всего крупные, обоеполые, с простым или, чаще, двойным околоцветником. Чашелистиков три—четыре, свободных или при основании несколько сросшихся. Лепестков обычно много, свободных в непостоянном числе. Тычинок много, до 700, часто имеются переходы от тычинок к лепесткам; пестиков несколько, иногда один, в последнем случае завязь четырёх- или многогнёздная, верхняя или нижняя, рыльце сидячее, щитовидное.
Формула цветка: ∗ K 4 − 12 C ∞ A ∞ G ( 5 ∞ ) _ o d e r G ( 5 ∞ ) ¯ − {displaystyle ast K_{4-12};C_{infty };A_{infty };G_{underline {(5infty )}} oder G_{{overline {(5infty )}}{-}}} [4].
Плоды чаще многосемянные, подводные или плавучие.
Растения семейства распространены повсюду, кроме пустынь и высокогорий; в России растут виды родов кубышка и кувшинка, на Дальнем Востоке — эвриала. В оранжереях часто разводят викторию.
По системе классификации APG II семейство включает следующие роды:
К семейству в системе APG II можно подсоединить растения семейства Кабомбовые (Cabombaceae), состоящее из двух родов: Бразения (Brasenia) и Кабомба (Cabomba). В системе классификации Кронквиста семейство Кувшинковые входит в порядок Кувшинкоцветные (Nymphaeales), отсутствующий в системе APG II, но присутствующий в системе APG III.
К семейству относится много декоративных водных растений, в том числе растущая в бассейне Амазонки виктория амазонская (Victoria regia L.).
Многие представители семейства богаты алкалоидами.
Кувши́нковые, или Нимфе́йные (лат. Nymphaeáceae) — семейство цветковых растений. В настоящее время в системе классификации APG III оно отнесено к порядку Кувшинкоцветные (Nymphaeales). Насчитывает около 70 видов, из них 7 встречается в России.
睡蓮科(学名:Nymphaeaceae),為被子植物中睡蓮目的一科,含五屬,全球約七十多個種。為生長於熱帶及溫帶的多年生水生植物,模式屬為睡蓮屬。由於睡蓮科植物是古老的雙子葉植物,又有某些單子葉植物的特徵,所以在研究雙子葉植物的起源和它在被子植物的進化中具有非常重要的地位。
草本,水生植物,地下莖發達且埋於水面下的泥土裡,圓形的葉與花漂浮於水面或伸出水面之上。睡蓮屬及萍蓬草屬的葉上有一縱裂,而王蓮屬的葉為全緣。 本科植物睡蓮可做水景庭園的觀賞植物,地下莖可做蔬菜;芡的種子可做藥用,合瓣莲属可做水草,睡蓮不會結出蓮藕或是蓮子。
睡莲科可分为2亚科共5属:[1]
睡蓮科(学名:Nymphaeaceae),為被子植物中睡蓮目的一科,含五屬,全球約七十多個種。為生長於熱帶及溫帶的多年生水生植物,模式屬為睡蓮屬。由於睡蓮科植物是古老的雙子葉植物,又有某些單子葉植物的特徵,所以在研究雙子葉植物的起源和它在被子植物的進化中具有非常重要的地位。
本文参照
ウィキスピーシーズにスイレン科に関する情報があります。 ウィキメディア・コモンズには、スイレン科に関連するカテゴリがあります。スイレン科(学名:Nymphaeaceae)は、双子葉植物の分類群の一つで沼や河川などで見られる水草である。世界に約70種ある。
水底の土中に根と地下茎を持ち、葉と花は水面に浮くかまたは水上に出る。葉の形は円形、やじり形など。花弁と雄蕊は多数あり、雌蕊も多数の心皮からなるが、合生して柱頭は放射状になる。
スイレン属は花が美しいのでよく栽培される。南米原産のオオオニバスは葉が巨大なので有名。
かつてはハス科(ハス)やハゴロモモ科(ジュンサイなど)も含めていたが、これらは心皮が離生することなどからクロンキスト体系では別科に分けている(バルクラヤ属もバルクラヤ科として分けているが、APG植物分類体系ではスイレン科に含める)。
分子系統学的研究によれば、スイレン科やハゴロモモ科は被子植物の中で最も原始的な群に属する。一方ハス科はスイレン科などとは系統が大きく異なりヤマモガシ目に属する。
スイレン科(学名:Nymphaeaceae)は、双子葉植物の分類群の一つで沼や河川などで見られる水草である。世界に約70種ある。
水底の土中に根と地下茎を持ち、葉と花は水面に浮くかまたは水上に出る。葉の形は円形、やじり形など。花弁と雄蕊は多数あり、雌蕊も多数の心皮からなるが、合生して柱頭は放射状になる。
スイレン属は花が美しいのでよく栽培される。南米原産のオオオニバスは葉が巨大なので有名。
かつてはハス科(ハス)やハゴロモモ科(ジュンサイなど)も含めていたが、これらは心皮が離生することなどからクロンキスト体系では別科に分けている(バルクラヤ属もバルクラヤ科として分けているが、APG植物分類体系ではスイレン科に含める)。
分子系統学的研究によれば、スイレン科やハゴロモモ科は被子植物の中で最も原始的な群に属する。一方ハス科はスイレン科などとは系統が大きく異なりヤマモガシ目に属する。
수련과(睡蓮科, 학명: Nymphaeaceae 님파이아케아이[*])는 수련목의 과이다.[1]
5속 80여 종이 세계 곳곳의 온대 및 열대 기후 지역 민물에서 자라며, 그중 60여 종이 수련속에 속한다. 한국에는 가시연꽃, 개연꽃, 수련, 왜개연꽃, 참개연꽃 5종이 분포한다.
수련속과 개연꽃속의 식물의 잎은 방사형 톱니무늬로 둥글지만, 빅토리아수련속 식물은 잎이 완전한 원형이다.
수련은 내한성과 열대성의 2개의 큰 범주로 나뉘는데, 내한성 수련은 낮 동안에만 꽃을 피우지만, 열대성 수련은 낮이든 밤이든 꽃을 피울 수 있다. 미국수련 등의 종은 방향성을 지닌다. 흰수련은 방글라데시의 국화이며, 7월의 탄생화이다.
2016년 APG IV 분류 체계에서는 수련과를 속씨식물군 수련목 아래에 분류하며,[2] 이는 2009년 APG III 분류 체계의 분류와 동일하다.[3] 2003년 APG II 분류 체계와 그 이전의 1998년 APG 분류 체계에서는 속씨식물군 아래에 목을 따로 두지 않고 수련과만 인정했는데, 이때 어항마름과 식물이 수련과 안에 포함되었으며, 다만 APG II 분류 체계에서는 어항마름과의 선택적 분리를 인정했다.[4][5]
바클리수련속은 씨방 위로 꽃덮개(꽃부리와 꽃받침) 관이 뻗어나오고 수술대 아랫쪽이 결합된 형태라는 점을 들어 과거에는 별개의 바클리수련과(Barclayaceae)로 분류하기도 했으나, 분자계통학 연구에 따라 수련과에 포함되었다.[6]
연꽃과(Nelumbonaceae)는 한때 수련과에 속하는 것으로 여겨졌으나, 지금은 별개의 과로 진정쌍떡잎식물군 프로테아목 아래에 분류된다.
크루지아나빅토리아수련 위에 서 있는 사람
말레이시아의 열대성 수련