Vattukuoriainen (Byturus tomentosus) on vadelma- ja mesimarjasadon pahimpia pilaajia. Se on aikuisena noin 4-5 mm:n pituinen ja muodoltaan pitkänsoikea lyhyen tiheän harmaan tai kellanharmaan karvan peittämä kovakuoriainen, jonka tuntosarvet ovat nuijamaiset. Vattukuoriaisnaaras munii kukkiin ja kehittyviin raakileisiin noin sata yksittäistä munaa, joista kehittyvät toukat kaivautuvat kukkapohjukseen ja vioittavat myöhemmin marjaa. Vattukuoriaisen toukka eli tuttu "vattumato" on 5-7 mm pitkä ja väriltään kellertävä, selkäpuolelta ruskean ja kellertävän kirjava sekä lyhytkarvainen. Vattukuoriaisen toukka poistuu kypsyneestä marjasta siirtyen maahan, missä se koteloituu. Vattukuoriainen talvehtii täysin kehittyneenä aikuisena kotelon sisällä, josta se kuoriutuu keväällä maan pintakerrosten lämpötilan noustessa 14 asteeseen.
Aikuinen vattukuoriainen käyttää ravintonaan voikukkien ja vadelmien kukkanuppuja ja vastapuhjenneita versoja sekä kukkivien pihlajien, orapihlajien ja omenapuiden siitepölyä.
Vattukuoriainen on Euroopassa yleinen aina Pohjois-Suomea myöten.
Vattukuoriaisen saalistajia luonnossa ovat ainakin: lehvänokkalude (Anthocoris nemorum) ja Chrysoperla harrisii.[1]
Vattukuoriainen (Byturus tomentosus) on vadelma- ja mesimarjasadon pahimpia pilaajia. Se on aikuisena noin 4-5 mm:n pituinen ja muodoltaan pitkänsoikea lyhyen tiheän harmaan tai kellanharmaan karvan peittämä kovakuoriainen, jonka tuntosarvet ovat nuijamaiset. Vattukuoriaisnaaras munii kukkiin ja kehittyviin raakileisiin noin sata yksittäistä munaa, joista kehittyvät toukat kaivautuvat kukkapohjukseen ja vioittavat myöhemmin marjaa. Vattukuoriaisen toukka eli tuttu "vattumato" on 5-7 mm pitkä ja väriltään kellertävä, selkäpuolelta ruskean ja kellertävän kirjava sekä lyhytkarvainen. Vattukuoriaisen toukka poistuu kypsyneestä marjasta siirtyen maahan, missä se koteloituu. Vattukuoriainen talvehtii täysin kehittyneenä aikuisena kotelon sisällä, josta se kuoriutuu keväällä maan pintakerrosten lämpötilan noustessa 14 asteeseen.
Aikuinen vattukuoriainen käyttää ravintonaan voikukkien ja vadelmien kukkanuppuja ja vastapuhjenneita versoja sekä kukkivien pihlajien, orapihlajien ja omenapuiden siitepölyä.
Vattukuoriainen on Euroopassa yleinen aina Pohjois-Suomea myöten.
Vattukuoriaisen saalistajia luonnossa ovat ainakin: lehvänokkalude (Anthocoris nemorum) ja Chrysoperla harrisii.
De frambozenkever (Byturus tomentosus) is een kever die behoort tot de familie Byturidae.
De lengte van de kever is ongeveer 5 millimeter, de kleur is lichtbruin. Opvallend is de lichte, sliertige beharing over het hele lichaam. De kop is wat omlaag gebogen, de tasters zijn 11-ledig en eindigen in een knotsvormige verdikking. De larve is rupsachtig van vorm en wit van kleur, heeft zes pootjes aan de voorzijde van het lichaam en donkere vlekken aan de bovenzijde. De larve wordt iets langer dan de kever: tot 7 mm.
De frambozenkever komt voor in noordelijk en midden Europa. Hij komt ook voor in België en Nederland. De sterk gelijkende soort Byturus urbanus is de Noord-Amerikaanse tegenhanger.
De volwassen kever vreet aan de bloemknoppen, jonge blaadjes en stuifmeel van frambozen-, bramen- en loganbesplanten, vooral bij warmer weer als de planten in bloei staan. De larven eten de bloembodems van vruchten, waardoor deze ernstig aangetast raken. Na ongever 7 weken stopt de larve met eten en verpopt zich onder de grond. De pop overwintert om in de lente als kever weer tevoorschijn te komen. Er is één generatie per jaar. De kevers zijn van april tot augustus te zien; de larven tot in september.
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Byturus tomentosus op Wikimedia Commons. 
Multimedia w Wikimedia Commons Kistnik malinowiec[1], kistnik maliniak[2] (Byturus tomentosus) – gatunek niewielkiego, palearktycznego chrząszcza z rodziny kistnikowatych (Byturidae), pospolicie występującego w Europie[3].
Owad dorosły ma szaroczarne lub brązowe ubarwienie z żółtymi włoskami. Osiąga długość 4 mm.
Zimują w stadium poczwarki w kokonach, w glebie, trawie, szczelinach kory[2]. Wiosną przenoszą się na krzewy. Loty odbywa latem. Żywią się kwiatami różowatych (w tym jabłoni) i jaskrowatych. Samica składa jaja na zdrowych owocach malin, a szarobrązowe, beznogie larwy wgryzają się i żerując na dnie kwiatowym [1] uszkadzają jego powierzchnię. Następnie żywią się rozwijającym się owocem. W dojrzałych owocach malin larwy są już wyrośnięte. Larwy przeobrażają się w drugiej połowie lata[4].
Przyczynia się do zawiązywania owoców przez zapylanie kwiatów jabłoni i malin. Mimo tego uważany jest za poważnego szkodnika. Podstawowym sposobem zwalczania w na plantacjach produkcyjnych jest ochrona chemiczna za pomocą insektycydów, z grupy pyretroidów. W uprawie amatorskiej zaleca się wysiewanie pomiędzy krzewami malin niezapominajek, które mają działanie odstraszające na szkodnika[4].
Kistnik malinowiec, kistnik maliniak (Byturus tomentosus) – gatunek niewielkiego, palearktycznego chrząszcza z rodziny kistnikowatych (Byturidae), pospolicie występującego w Europie.
Hallonänger (Byturus tomentosus) är en skalbagge vars larver lever på hallon och som i dagligt tal kallas för "hallonmaskar".
Hallonängern är en liten brun skalbagge med en längd på mellan 3 och 5 millimeter. Den har tät gul behåring på kroppen.
Hallonänger är vanlig i större delen av Sverige. Populationen kan variera kraftigt från år till år.
Hallonängern lägger ägg i hallonens knoppar på våren. Larverna lever sedan i hallonkarten och kan förorsaka viss skadegörelse. I dagligt tal kallas de för hallonmaskar. Även björnbär kan vara värdväxt. Larverna förpuppas i marken på hösten.
Wikimedia Commons har media som rör hallonänger.
Denna insekts-relaterade djurartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Hallonänger (Byturus tomentosus) är en skalbagge vars larver lever på hallon och som i dagligt tal kallas för "hallonmaskar".
Сірувато-чорний жук, близько 4 міліметрів завдовжки, густо вкритий жовто-сірими волосками, які щільно прилягають до тіла, надаючи йому жовто-сірого забарвлення.
Жуки зимують у ґрунті під кущами малини на глибині 15-20 сантиметрів. Навесні, в кінці квітня — травні, коли ґрунт нагрівається до +12 °C, виходять на поверхню, перелітають на квітуючі рослини і виїдають тичинки й пилок. У цей час вони спостерігаються — на плодових, ягідних культурах і бур'янах. Коли з'являються бутони малини, жуки перелітають на неї, вигризають дірочки в листках і пошкоджують бутони, які після цього засихають або розцвітають частково, але ягоди утворюються неповноцінні, дрібні. У квітках малини жуки обгризають нектарники і відкладають білі довгасті яйця. Іноді відкладають яйця на нижню поверхню молодих листків малини. Через 8-10 днів з яєць виходять жовтуваті червоподібні шестиногі личинки, які вигризають соковите плодоложе і основу ягід. Личинки живляться в період достигання плодів і часто зустрічаються в них під час збирання врожаю. Досягнувши довжини 6-6,5 мм, личинки падають на землю і заляльковуються в ґрунті. Восени з лялечок виходять жуки, які залишаються на зимівлю в ґрунті.
Життєвий цикл комахи вивчав та розробляв засоби захисту від неї врожаю український ентомолог С.О. Мокржецький.
Сірувато-чорний жук, близько 4 міліметрів завдовжки, густо вкритий жовто-сірими волосками, які щільно прилягають до тіла, надаючи йому жовто-сірого забарвлення.
Byturus tomentosus (DeGeer, 1774)
Синонимы
Малинный жук[3][4], или обыкновенный малинник[5] (лат. Byturus tomentosus) — вид жуков-малинников. Длина тела взрослых насекомых (имаго) 3,8—4,3 мм[3]. Тело серовато-чёрное, редко всё тело рыжее, в серым или жёлтых густых волосках. Края переднеспинки и вершина брюшка обычно красноватые[3]. Жуки посещают цветки малины обыкновенной, личинки развиваются внутри ягод[3].
Малинный жук чаще всего встречается в загущённых посадках, первичным местом его обитания и размножения является лесная малина. Зимуют в почве на глубине около 10 сантиметров неподалёку от кустов малины[6].
Самки малинного жука могут откладывать до 50 яиц на пестиках и тычинках растений[6].
Это заготовка статьи по энтомологии. Вы можете помочь проекту, дополнив её. 
Малинный жук, или обыкновенный малинник (лат. Byturus tomentosus) — вид жуков-малинников. Длина тела взрослых насекомых (имаго) 3,8—4,3 мм. Тело серовато-чёрное, редко всё тело рыжее, в серым или жёлтых густых волосках. Края переднеспинки и вершина брюшка обычно красноватые. Жуки посещают цветки малины обыкновенной, личинки развиваются внутри ягод.
Малинный жук чаще всего встречается в загущённых посадках, первичным местом его обитания и размножения является лесная малина. Зимуют в почве на глубине около 10 сантиметров неподалёку от кустов малины.
Самки малинного жука могут откладывать до 50 яиц на пестиках и тычинках растений.
