Опис
Листки 0,5—15 см завдовжки, ланцетні, довгасті, серпоподібні, у деяких видів з різними жилками, розташовані по спіралі, хоча у деяких видів скручені і розташовані в двох горизонтальних рядах. Плід — ягоди яскраво червоного кольору з фіолетовим відтінком, м'ясисті, їх їдять птахи, у такий спосіб розносячи насіння з послідом. Багато видів, хоча й не всі, дводомні.
Екологія та поширення
Рід Podocarpus представлений багатьма видами в горах тропіків; поширення роду простягається на південь до Чилі та Нової Зеландії, в північному напрямку до Японії та Мексики. У південно-східній Африці колись були поширені подокарпусові ліси, однак нині вони перебувають під загрозою знищення. Подокарпусові ліси поширені сьогодні тільки на важкодоступних висотах.
Класифікація
Вид
- Підвид Foliolatus
- секція Foliolatus (Від Непалу до Суматри, Філіппіни, від Нової Гвінеї до Тонга)
- секція Acuminatus (Північний Квінсленд, Нова Гвінея, Нова Британія, Калімантан)
- секція Globulus (Тайвань, В'єтнам, Суматра, Калімантан, Нова Каледонія)
- секція Longifoliolatus (Від Суматри і Калімантан до Фіджі)
- секція Gracilis (Південний Китай, Південно-Східна Азія, Фіджі)
- секція Macrostachyus (Південно-Східна Азія, Нова Гвінея))
- секція Rumphius (Хайнань, Південно-Східна Азія, Північний Квінсленд)
- секція Polystachyus (Південний Китай, Японія, Малайя, Нова Гвінея і Північно-Східна Австралія)
- секція Spinulosus (Південно-Східне та Південно-Західне узбережжя Австралії)
Використання
Кілька видів Podocarpus вирощують як садові дерева. Червоні, фіолетові або синюваті м'ясисті плоди більшості подокарпусів їстівні у сирому або вареному вигляді. Вони мають клейкий м'якуш з трохи солодкуватим смаком. Тим не менш, вони слабко токсичні, тому їх можна вживати лише в невеликих кількостях. Деякі види подокарпусів використовують в системах традиційної медицини.
Посилання
Див. також
Примітки
-
↑ а б Геологічний журнал // Геологічний журнал. — Ізд-во Всеукраїнської академія наук, 1963. — Вип. 23.
-
↑ Ковальчук А.А. Заповідна справа. — Ужгород : Ліра, 2002. — 328 с. — ISBN 966-7400-21-7.
-
↑ Гриценко, С.П.; Балалаєва, О.Ю. Латинська мова для студентів-агробіологів. Навчальний посібник. — Киів : Центр навчальної літератури, 2006. — 384 с. — ISBN 966-364-263-7.
