Наукова назва стрілолиста: сагіттаріі сагіттіфолія (Sagittaria sagittifolia); від латинських слів «Сагітта» (sagitta) — «стріла» і «фоліум» (folium) — «лист».
Стрілиця звичайна — трав'яниста рослина, яка росте у воді завглибшки 10-50 см.
Листя його, як стріли, стирчать з води. На стеблі — суцвіття білих квіток, розташованих мутовками по три квіточки. Верхні квітки тичинкові, нижні — маточкові[1]. Кожна квітка має шість пелюсток, але здається, що їх три[1]. У верхніх квіток лілові тичинки[1].
Листя понад водою має стрільчату форму, листки — 15-25 см завдовжки і 10-22 см завширшки, на довгому стеблі, яке вивищується до 45 см над водною поверхнею. В рослини є також занурене у воду листя — вузьке колове, до 80 см завдовжки і завширшки у 2 см.
Під водою у стрілолиста листя стрічкоподібні, м'які, під землею — кореневища, на кінцях яких утворюються бульби величиною з горіх[1]. У них міститься 35 відсотків крохмалю[1]. Бульби стрілолиста в півтора рази менше водянисті, ніж картопля. У них в п'ять разів більше білків, ніж у картопляних бульбах[1]. Свіжі бульби стрілолиста мають смак сирих горіхів, у вареному вигляді нагадують горох, а печені — зовсім як картопля[1]. Бульби та кореневища стрілолиста, як і картоплі, прекрасно печуться в золі вогнища.
Квітки — 2-2,5 см в діаметрі, з трьома невеликими чашолистиками і трьома пелюстками білого кольору та численними бордовими тичинками.
Знизу суцвіття з маточкових квіток утворюються плоди — зелені кульки, вкриті кількома шипами[1].
Стрілиця звичайна росте в стоячих і повільно текучих водах, при берегах, на заболочених луках по всій Україні.
Кореневища багаті на крохмаль, з бульбуватим потовщенням, їстівні для водоплавних птахів.
Багато племен північноамериканських індіанців — ірокези, далавари і інші — з незапам'ятних часів вживали в їжу бульби і кореневища стрілолиста[1]. У Північній Америці він так і називається: «біла картопля індіанців»[1].
У Китаї з круглих корневищ стрілиці звичайної готують спеціальну страву на Китайський Новий рік.
У Китаї стрілолист культивують як овочеву рослину. Землю під водою, де росте стрілолист, удобрюють і розпушують. Від цього бульби робляться більші і число їх збільшується. З однієї рослини китайці збирають по десять — п'ятнадцять бульб вагою до 14 грамів кожна[1]. Бульби китайці варять, нарізують кружальцями, нанизують на мотузки і вішають сушити, як гриби. Висушені бульби мелють. Борошно вживають як крохмаль для киселю[1]. Бульби стрілолиста давно вживають у Франції як вишукану страву[1].
.jpg)
