Чорнотілки є широкорозповсюдженими по всій Землі, за винятком Арктики та Антарктики, проте найвище різноманіття спостерігається в аридних зонах: пустелях, напівпустелях, степах і саваннах.
Більшість видів виділяють речовини, що мають різкий неприємний запах. Личинка видовжена, циліндрична, тверда, часто з шипами на кінці черевця.
![[icon]](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1c/Wiki_letter_w_cropped.svg/20px-Wiki_letter_w_cropped.svg.png){kind=small}
Цей розділ потребує доповнення. Виділяють дві основні екологічні групи: лісові види (пов'язані з гниючою деревиною та грибами, що живляться деревиною) та пустельно-степові (ксерофіли, живуть в ґрунті). Деякі види, наприклад, Onymacris unguicularis, живуть в пустелі Наміб і пристосувалися до збору вологи з туману, конденсуючи її на надкрилах.
Імаго та личинки живляться переважно рослинними рештками, деякі види — живими рослинами, інколи можуть пошкоджувати продовольчі запаси.
Личинок декількох видів вирощують штучно для підгодівлі комахоїдних тварин, що утримують в неволі. Найвідомішим з таких видів є хрущак борошняний (Tenebrio molitor).
Ulomoides dermestoides, відомий як «жук-знахар» використовують в нетрадиційній медицині.
