Die Naaldvisse en Langlanse (Belonidae) is 'n vis-familie wat hoort tot die orde Beloniformes. Daar is tien genera met drie en dertig spesies wat hoort tot dié familie en vier van die spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor.
Die familie se lywe is lank en silindries. Die kakebene is gevorm in 'n lang plat bek met tande wat soos naalde lyk. Die dorsale en anale vinne is regoor mekaar by die sertvin. Die grootte wissel van 4 cm tot 1.3 m. Die familie eet hoofsaaklik ander vis. Goeie eetvis.
Die volgende genera en spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor:
Die Naaldvisse en Langlanse (Belonidae) is 'n vis-familie wat hoort tot die orde Beloniformes. Daar is tien genera met drie en dertig spesies wat hoort tot dié familie en vier van die spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor.
Els belònids (Belonidae) són una família de peixos osteïctis, tant marins com d'aigua dolça, inclosa en l'ordre dels beloniformes.
Cos molt allargat en forma de fus i de secció gairebé cilíndrica.[1] Aletes dorsal, ventral i anal situades molt enrere. Ulls grossos. Les mandíbules (estretes i allargades en forma de bec) tenen nombroses dents punxants.[2]
Són principalment carnívors.[2]
Se'ls pot trobar a les aigües tropicals i temperades (principalment marines) d'arreu del planeta.[2][1]
Existeixen 38 espècies agrupades en 10 gèneres:
Els belònids (Belonidae) són una família de peixos osteïctis, tant marins com d'aigua dolça, inclosa en l'ordre dels beloniformes.
Die Familie der Hornhechte (Belonidae von βέλος = „Geschoss, Pfeil“) umfasst über 50 Arten in 12 Gattungen.
Hornhechte sind sehr schlanke Oberflächenfische. Sie haben ein schnabelartiges, verlängertes Maul mit zahlreichen, nadelartigen Zähnen. Bei erwachsenen Tieren sind Ober- und Unterkiefer gleich lang. Die Jungtiere haben zuerst ein normales Maul, dann wächst zuerst der Unterkiefer, so dass sie wie die verwandten Halbschnäbler (Hemiramphidae) aussehen. Später folgt der Oberkiefer. Durch ihren langen pfeilartigen Schnabel werden Hornhechte auch Nadelfische genannt.
Die Flossen haben keine Hartstrahlen. Rücken- und Afterflosse sitzen weit hinten am Körper, die Bauchflossen befinden sich ungefähr in der Mitte des Körpers. Die Augen der Hornhechte haben einen besonderen Schutz gegen das von oben kommende helle Licht, dem sie als Oberflächenfische besonders ausgesetzt sind. Die Iris hat in ihrem oberen Teil einen Lappen, der das Eindringen direkten Sonnenlichts vermindert. Gestalt und Größe des Irislappens sind bei jeder Art verschieden.
Kleine im Süßwasser lebende Arten werden nur 6 bis 7 Zentimeter lang, während große marine Arten bis zu 2 Meter lang werden können.
Die Tiere haben eine weltweite Verbreitung in tropischen, subtropischen und gemäßigten Meeren, in Brack- und Süßgewässern. Der Gewöhnliche Hornhecht (Belone belone) lebt im Ostatlantik, von Island bis zu den Kanarischen Inseln, im Mittelmeer, im Schwarzen Meer und in Nord- und Ostsee.
Familie Belonidae
Der einheimische Gewöhnliche Hornhecht (Belone belone) wird einen Meter lang. Er ist ein sehr geschätzter Speisefisch, der jedoch wenig kommerziell gefischt wird. An den Küsten der südlichen und westlichen Ostsee wird er besonders im Frühsommer (etwa Anfang Mai für max. 3 Wochen) geangelt, da er dann zum Laichen in die Nähe des Strandes kommt. Ein beliebter Laichplatz ist der Greifswalder Bodden. Auffallend sind seine grünen Gräten. Diese Farbe entsteht durch den Abbau des roten Blutfarbstoffes Hämoglobin zu Biliverdin.
Hornhechte ernähren sich von kleinen Freiwasserfischen und freischwimmenden Krebsen, die sie in schneller Jagd erbeuten, indem sie (wie auch die Knochenhechte) die Beute meist seitwärts schlagen. Bei der Jagd, auf der Flucht oder um sich von Parasiten zu befreien, können Hornhechte weit aus dem Wasser springen.
Hornhechte heften ihren mit Klebefäden versehenen Laich an im Wasser treibende feste Substrate, wie Tang, Treibgut oder sogar Boote an.
Die Familie der Hornhechte (Belonidae von βέλος = „Geschoss, Pfeil“) umfasst über 50 Arten in 12 Gattungen.
Kambabalo ang tawag sa mga isdang kabilang sa pamilya Belonidae (needlefish, garfish) na matatagpuan sa katubigan ng Pilipinas:[1]
Kambabalo ang tawag sa mga isdang kabilang sa pamilya Belonidae (needlefish, garfish) na matatagpuan sa katubigan ng Pilipinas:
Ablennes hians (Flat needlefish) Tylosurus crocodilus crocodilus (Hound needlefish) Strongylura leiura (Banded needlefish) Strongylura incisa (Reef needlefish) Tylosurus gavialoides (Stout longtom)Ngarara, ngarengare, watumbuudau, watumbuu, mgendi, mgezi au mikule ni samaki za baharini na maji baridi wa familia Belonidae katika oda Beloniformes.
Ngarara ni wembamba na huwa na urefu wa sm 3 hadi 95. Wana pezimgongo moja lililopo nyuma sana kwenye mwili, takriban mkabala na pezimkundu. Sifa yao bainifu zaidi ni domo lao refu na jembamba, ambalo huwa na meno mengi makali. Katika spishi nyingi taya la juu linafikia urefu wake kamili wakikomaa, hivyo wana wanaonekana kama chuchunge wenye taya la chini lililorefuka lakini lile la juu dogo zaidi sana. Wakati wa hatua hii ya maisha yao, hula planktoni na kubadilisha mpaka samaki baada ya kukomaa kikamilifu kwa domo. Ngarara huzaana kwa kujamiiana na kutaga mayai. Kwa kawaida dume hupanda jike juu ya mawimbi wakati wakijamiiana.
Ngarara wote hujilisha hasa kwa samaki wadogo, ambao wanawakamata kwa msogeo kasi kuelekea juu wa kichwa chao. Aidha, spishi fulani hukamata pia krili, gegereka wanaoogelea na sefalopodi wadogo. Spishi za maji ya chumvi ni mbuai pia na angalau spishi ya Uhindi hujilisha kwa gegereka wakubwa tu.
Ngarara wapo kawaida katika nusutropiki, lakini baadhi hukaa maji ya wastani pia, hasa wakati wa baridi. Ngarara wa Ulaya, spishi ya kawaida ya Bahari ya Atlantiki ya Kaskazini, huogelea mara nyingi kwa makundi pamoja na jodari. Hupatikana katika makazi ya maji kame ya bahari au karibu na uso wa bahari ya wazi. Jenasi kadhaa zinajumuiya spishi zilizopatikana katika mazingira ya maji ya bahari, maji ya chumvi kidogo na maji baridi (k.m. Strongylura), lakini jenasi chache zinatokea kwenye mito na vijito ya maji baridi (k.m. Belonion, Potamorrhaphis na Xenentodon).
Ngarara, kama Beloniformes wote, wanaweza kufanya miruko mifupi nje ya maji kwa mbio za hadi km 60 kwa saa. Kwa sababu ngarara huogelea karibu na uso wa maji, mara nyingi huruka kupitia sitaha ya mashua madogo badala ya kuzunguka. Utenzi huu wa kuruka unaongezwa sana na mwanga wa bandia usiku. Wavuvi wa usiku na wazamaji katika maeneo ya Bahari ya Pasifiki wamekuwa "wakishambuliwa" na makundi ya ngarara waliochochewa ghafla wakiruka juu ya maji kuelekea chanzo cha mwanga kwa kasi kubwa. Madomo yao makali yanaweza kusababisha majeraha ya kutoboa mbali yakikonyoleka mara nyingi ndani ya mwathirika. Kwa jamii nyingi za jadi za Visiwa vya Pasifiki, ambazo huvua samaki juu ya miamba ya marijani kutoka kwenye mashua madogo, ngarara huwa hatari ya kuumia zaidi kuliko papa.
Ngarara bapa
Ngarara wa Ulaya
Ngarara mkuku
Ngarara wa Bahari ya Shamu
Ngarara, ngarengare, watumbuudau, watumbuu, mgendi, mgezi au mikule ni samaki za baharini na maji baridi wa familia Belonidae katika oda Beloniformes.
முரல் மீன் (Needlefish (குடும்பம் Belonidae) அல்லது Long Tom[1] என்பது கடலின் திறந்த மேற்பரப்புப் பகுதியில் வாழும் மீன்களை வேட்டையாடி உண்கின்ற மீனாகும். இவற்றில் சில இனங்கள் கடலின் உவர் நீரிலும் நன்னீர் சூழலிலும் வாழக்கூடியன. (எ.கா., Strongylura).[2] இவை குறுகிய நீண்ட தாடையையும் கூரான பற்களைக் கொண்டவையாக உள்ளன.
முரல் மீன்கள் மெல்லிய உடல்வாகைக் கொண்டவையாகவும் 3 to 95 cm (1.2 to 37.4 in) நீளம்வரை வளரக்கைடியனவாகவும் உள்ளன. இவற்றின் முதுகுத் துடுப்புக்கு நேர் எதிராக குதத்துடுப்பு என இரண்டும் ஒரே மாதிரியாக இருக்கும். இதன் நீண்ட குறுகிய மூக்கும் அதில் கூரான பற்களுமே இதன் தனித்தன்மையாகும். இதில் பல இன மீன்களில் வயதுவந்த மீன்களுக்கு மட்டும் அதன் மேல்தாடை முழுவளர்சி அடைந்திருக்கும், அதாவது முரல் மீன்களின் கீழ்த் தாடை குறைந்த நீளமுடையதாகத் தோன்றும். இவற்றின் மூக்கு முழுமையாக வளர்ச்சியடையும்வரை மிதவைவழிகளையே உண்ணும். முரல் மீனகள் இனச்சேர்கை செய்து முட்டைகளை இடுகின்றன. ஆண் மீன்கள் பெண் மீன்களுடன் பொதுவாக அலைகள் மேல் இனச்சேர்க்கையில் ஈடுபடுகின்றன.[3]
முரல் மீன் (Needlefish (குடும்பம் Belonidae) அல்லது Long Tom என்பது கடலின் திறந்த மேற்பரப்புப் பகுதியில் வாழும் மீன்களை வேட்டையாடி உண்கின்ற மீனாகும். இவற்றில் சில இனங்கள் கடலின் உவர் நீரிலும் நன்னீர் சூழலிலும் வாழக்கூடியன. (எ.கா., Strongylura). இவை குறுகிய நீண்ட தாடையையும் கூரான பற்களைக் கொண்டவையாக உள்ளன.
An batalay (Ingles, needlefish, Strongylura gigantea) sarong klaseng sira sa dagat na matilaba pero medyo kilpi' an nangingilyab na hawak, may parikpik sa poro, saka an ungos halaba asin matarigwis; an nguso niya pidpid nin mapapanas na ngipon. An ibang genera, kabali an ibang species, nag'eerok sa dagat o sa tabang na tubig o sa mga laboyan na kamugtakan, arog kan hlbw., "Strongylura"; an iba man na species makukua sana nanggad sa mga salog asin mga sapa, kabali diyan an Belonion, Potamorrhaphis asin Xenentodon.[1]
An batalay nakaagid sa Norte Amerikanong sirang labas na inaapod gars (pamilya Lepisosteidae) huli sa pagka'matilaba' asin igwang ungos na an nguso dusok sa matatarom na ngipon.[2]
An batalay matilaba' na medyo kilpi' an kahawakan, na an laba napoon 3 sentimetro(1.2 pul.) abot 95 sentimetro (37 pul.) . May parikpik ini na harani na sa poro. An bagay na nakakaapod atensyon saiya iyo an ungos niyang matarigwis na dusok sa pirino pero mapapanas na ngipon. Sa saiyang pagtalubo, an itaas na salang huri nalaba asin kun hubin pa, mas halaba ngane an ibabang salang. Naabotan sana an laba kan duwang salang kun gurang na. Pag hubin pa, an kinakakan mga plankton o pinong lumot; pagdakula na, an inaakab mga saradit nang sira.
Gabos na batalay nagbabahog sana man sa saradit na sira, na saindang tinata'kab sa pakabig na pagbirik kan payo. An ibang species totoo bako sanang sira an bahog kundi pati mga pinong lumot, mga saradit na aniit o kasag. An sa tabang na batalay hanap hanap an mga ogama asin tabagwang.[3]
Dakul kan batalay nakukua sa klimang tropikal pero magkapira man an sa medyo malipot na lugar orog na kun tig-init, arog kan sa Norte-Atlantiko.
An batalay nakakalampaw sa tubig sa rikas na 38 milya por hora. Huli ta sinda naglalangoy sa harani sa kababawan tubig, imbes na magliko sa sasakyan, may ugale na maglampaw. Orog na nababale' sinda sa paglukso kun may masilyab na ilaw nahihiling kun banggi; bakong bihira na an mga parasira asin mga pararorip sa Dagat Pasipiko "inatake" na kan gipaw huli sa darodarang ilaw ta an mga ini nalusob na sana bigla sa pighahalean kan ilaw. An saindang matatarigwis asin matatagas na tuka' kayang makatugsok nin hararom sa kublit. Sa mga komunidad sa kadagatan Pasipiko na primeramente nagsisira harani sa mga bahora sa mga hababaw na baroto, mas pa an peligrong malugadan sa batalay kisa sa mga pating. [4]
Duwa nang kagadanan an natala sa historya. An enot nangyari kan 1977 sa sarong 10-taon na aki sa Hawaii na natusok kan batalay sa mata na luminagbas sa hutok; nangyari ini kan nagsisira an ama niya kaiba siya sa Kaua'i sarong banggi asin an sarong batalay, nagsusukol maapat na pye biglang naglampaw saka tuminama sa lalawgon niya. [5] An ikaduwa nangyari kan 2007 sa sarong Biyetnamo, 16 an gurang, kan ini matogsok lagbas sa saiyang puso nin sarong batalay manta na siya nagrororip sa Halong Bay sa pagdakop nin sira. [6]
An batalay (Ingles, needlefish, Strongylura gigantea) sarong klaseng sira sa dagat na matilaba pero medyo kilpi' an nangingilyab na hawak, may parikpik sa poro, saka an ungos halaba asin matarigwis; an nguso niya pidpid nin mapapanas na ngipon. An ibang genera, kabali an ibang species, nag'eerok sa dagat o sa tabang na tubig o sa mga laboyan na kamugtakan, arog kan hlbw., "Strongylura"; an iba man na species makukua sana nanggad sa mga salog asin mga sapa, kabali diyan an Belonion, Potamorrhaphis asin Xenentodon.
An batalay nakaagid sa Norte Amerikanong sirang labas na inaapod gars (pamilya Lepisosteidae) huli sa pagka'matilaba' asin igwang ungos na an nguso dusok sa matatarom na ngipon.
Needlefish (family Belonidae) or long toms[2] are piscivorous fishes primarily associated with very shallow marine habitats or the surface of the open sea. Some genera include species found in marine, brackish, and freshwater environments (e.g., Strongylura), while a few genera are confined to freshwater rivers and streams, including Belonion, Potamorrhaphis, and Xenentodon.[3] Needlefish closely resemble North American freshwater gars (family Lepisosteidae) in being elongated and having long, narrow jaws filled with sharp teeth, and some species of needlefishes are referred to as gars or garfish despite being only distantly related to the true gars. In fact, the name "garfish" was originally used for the needlefish Belone belone in Europe and only later applied to the North American fishes by European settlers during the 18th century.[4]
Needlefish are slender, ranging from 3.0 to 95 cm (1.2 to 37.4 in) in length. They have a single dorsal fin, placed far back on the body, almost opposite to the anal fin. Their most distinctive feature is their long, narrow beak, which bears multiple sharp teeth. In most species, the upper jaw reaches its full length only in adults, so the juveniles have a half-beak appearance, with an elongated lower jaw, but a much smaller upper one. During this stage of their lifecycle, they eat plankton, switching to fish once the beak fully develops. Needlefish reproduce through mating and laying eggs. The male usually rides the female on the waves as they mate.[5]
Needlefish are most common in the subtropics, but some inhabit temperate waters, as well, particularly during the winter. Belone belone, a common North Atlantic species, often swim in schools alongside tuna. Recently, some small specimens have been seen in the Mediterranean Sea.
All needlefish feed primarily on smaller fish.[6] In addition, some species also take krill, swimming crustaceans,[7] small cephalopods and insects.[8]
Needlefish have been documented in taking advantage of Snell's Window when attacking prey; leaping at a shallow angle to ambush schools of small fish. Due to light refraction through water, objects at the edges of the window appear distorted, disrupting the image of the leaping needlefish and allowing it to get within very short distances of its prey.[9]
Needlefish, like all ray-finned beloniforms, are capable of making short jumps out of the water at up to 60 km/h (37 mph). Since needlefish swim near the surface, they often leap over the decks of shallow boats rather than going around. This jumping activity is greatly excited by artificial light at night; night fisherman and divers in areas across the Pacific Ocean have been "attacked" by schools of suddenly excited needlefish diving across the water towards the light source at high speed. Their sharp beaks are capable of inflicting deep puncture wounds, often breaking off inside the victim in the process. For many traditional Pacific Islander communities, who primarily fish on reefs from low boats, needlefish represent an even greater risk of injury than sharks.[10]
Occasional deaths and serious injuries have been attributed to needlefish. In 1977, a 10-year-old Hawaiian boy, night fishing with his father at Hanamaulu Bay, Kaua'i, was killed when a 1.0-to-1.2-metre-long (3.3 to 3.9 ft) needlefish jumped from the water and pierced his eye and brain.[11] In 2007, a 16-year-old Vietnamese boy was stabbed through the heart by the 15 cm (5.9 in) beak of a needlefish while diving for sea cucumbers at night near Halong Bay.[12]
In 2010, a kayaker in Florida was nearly killed when a crocodile needlefish (houndfish, Tylosurus crocodilus) leapt from the water and impaled her in the chest.[13][14] In 2012, German kitesurfer Wolfram Reiners was seriously wounded in the foot by a needlefish near the Seychelles.[15][16] In May 2013, a kitesurfer in Egypt's Red Sea was speared directly under his knee when a needlefish jumped out of the water.[17] In October 2013, a Saudi Arabian news website also reported the death of a young Saudi man in Dammam who died of hemorrhaging after being hit by a needlefish on the left side of the neck.[18] In 2014, a Russian tourist was nearly killed by a needlefish off Nha Trang in Vietnam. The fish bit her neck and left pieces of its teeth inside her spinal cord, paralyzing her.[19][20] In early January 2016, a 39-year-old Indonesian woman from Palu, Central Sulawesi, was seriously injured when a half-metre-long needlefish jumped and pierced her just above the right eye. She was swimming in water 80 cm deep in Tanjung Karang, a popular recreational spot in the Donggala Regency, Central Sulawesi. She died a few hours later despite efforts to save her at a local hospital. Shortly after, pictures of her injury spread through instant-messaging applications, while several local news websites also reported the incident, some erroneously attributing the attack to a marlin.[21][22] In December 2018, a needlefish was responsible for the death of a Thai Navy special forces cadet.[23]
Some species of needlefish inhabit brackish and freshwater environments, and one of the freshwater species, Xenentodon cancila from Southeast Asia, is occasionally kept as an aquarium fish. It is a relatively small species, no more than 40 cm in length when fully grown, but is considered to be a rather delicate fish best suited to advanced aquarists.[24]
The needlefish family is classified within the order Beloniformes and along with the sauries of the family Scomberesocidae they make up the superfamily Scomberesocoidea and in turn, is one of two superfamilies in the suborder Exocoetoidei which comprises all of the Beloniformes except for the ricefishes of the family Adrianichthydae. Workers have concluded that the genus Belone is the sister group to the sauries and that if this is correct them the Belonidae is only monophyletic if the sauries are included within it.[25]
Needlefish (family Belonidae) or long toms are piscivorous fishes primarily associated with very shallow marine habitats or the surface of the open sea. Some genera include species found in marine, brackish, and freshwater environments (e.g., Strongylura), while a few genera are confined to freshwater rivers and streams, including Belonion, Potamorrhaphis, and Xenentodon. Needlefish closely resemble North American freshwater gars (family Lepisosteidae) in being elongated and having long, narrow jaws filled with sharp teeth, and some species of needlefishes are referred to as gars or garfish despite being only distantly related to the true gars. In fact, the name "garfish" was originally used for the needlefish Belone belone in Europe and only later applied to the North American fishes by European settlers during the 18th century.
Los agujones (Belonidae) o belónidos es una familia de peces tanto marinos como de agua dulce, incluida en el orden Beloniformes, distribuida por aguas templadas y tropicales, varios géneros restringidos a aguas dulces de Sudamérica.
Tienen el cuerpo alargado con ambas mandíbulas, superior e inferior, extendidas en un largo pico rellenado con afilados dientes —excepto en el género Belonion— fosas nasales en un pozo anterior a los ojos.[1] Las aletas dorsal y anal se encuentran en posición posterior, las aletas pélvicas están situadas en posición abdominal y las aletas pectorales son muy cortas. La línea lateral recorre todo el cuerpo en posición ventral desde su origen en la aleta pectoral; las escamas cicloides son pequeñas y se desprenden con facilidad.[1] Algunas especies de agua dulce no alcanzan más de 7 cm de longitud, mientras que las especies marinas pueden llegar a medir hasta 2 m.[1]
Estos peces viven en la superficie del agua, por lo que su coloración es críptica con su forma de vida, siendo verde o azul en el lomo y blanco plateado en las partes bajas, a menudo con una banda recorriendo el lateral azul oscura o negruzca, mientras que la punta carnosa de la mandíbula inferior frecuentemente es roja o naranja.[1]
Son carnívoros que se alimentan de pequeños peces atrapados con sus largos picos mientras nadan rápidamente, cerca de la superficie. Sus huevos tienen zarcillos con los que se enganchan a objetos flotantes.[2]
Su pesca tiene interés comercial, atrapados en la superficie con redes de arrastre mientras nadan en apretados bancos. Su carne tiene un excelente sabor, aunque alguna gente los evita debido a la presencia de múltiples pequeños huesos y al color verde que tienen estos huesos.
Existen treinta y cuatro especies agrupadas en diez géneros:
Los agujones (Belonidae) o belónidos es una familia de peces tanto marinos como de agua dulce, incluida en el orden Beloniformes, distribuida por aguas templadas y tropicales, varios géneros restringidos a aguas dulces de Sudamérica.
Tienen el cuerpo alargado con ambas mandíbulas, superior e inferior, extendidas en un largo pico rellenado con afilados dientes —excepto en el género Belonion— fosas nasales en un pozo anterior a los ojos. Las aletas dorsal y anal se encuentran en posición posterior, las aletas pélvicas están situadas en posición abdominal y las aletas pectorales son muy cortas. La línea lateral recorre todo el cuerpo en posición ventral desde su origen en la aleta pectoral; las escamas cicloides son pequeñas y se desprenden con facilidad. Algunas especies de agua dulce no alcanzan más de 7 cm de longitud, mientras que las especies marinas pueden llegar a medir hasta 2 m.
Estos peces viven en la superficie del agua, por lo que su coloración es críptica con su forma de vida, siendo verde o azul en el lomo y blanco plateado en las partes bajas, a menudo con una banda recorriendo el lateral azul oscura o negruzca, mientras que la punta carnosa de la mandíbula inferior frecuentemente es roja o naranja.
Son carnívoros que se alimentan de pequeños peces atrapados con sus largos picos mientras nadan rápidamente, cerca de la superficie. Sus huevos tienen zarcillos con los que se enganchan a objetos flotantes.
Su pesca tiene interés comercial, atrapados en la superficie con redes de arrastre mientras nadan en apretados bancos. Su carne tiene un excelente sabor, aunque alguna gente los evita debido a la presencia de múltiples pequeños huesos y al color verde que tienen estos huesos.
Tuulehauglased (Belonidae) on sugukond kalu seltsist tuulehaugilised.
Sellesse sugukonda kuuluvad järgmised perekonnad:
Tuulehauglased (Belonidae) on sugukond kalu seltsist tuulehaugilised.
Belonidae beloniformeen ordenako arrain-familia da, itsasorratz izenaz ezaguna.[1] Lepisosteidae familiaren antzekoak dira.
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Belonidae beloniformeen ordenako arrain-familia da, itsasorratz izenaz ezaguna. Lepisosteidae familiaren antzekoak dira.
Nokkakalat (Belonidae) on nokkakalojen lahkoon kuuluva heimo. Heimon lajeja tavataan sekä suolaisista että makeista vesistä lämpimiltä ja lauhkeilta alueilta. Eräitä nokkakalalajeja pidetään toisinaan akvaariokaloina.
Varhaisimmat nokkakalojen heimoon kuuluvien lajien fossiilit on ajoitettu oligoseenikaudelle. Nykyään heimoon kuuluu 10 sukua ja noin 34 lajia. Pienimmät makean veden lajit ovat korkeintaan 5&ndahs;7 cm pitkiä, mutta suurimmat merissä elävät lajit voivat saavuttaa 1,5–2 metrin pituuden. Tyypillisiä piirteitä heimon kaloille ovat pitkulainen ruumis, ruumiin takaosassa lähellä pyrstöä sijaitseva selkäevä ja ohueksi nokaksi pidentyneet ylä- ja alaleuat. Molemmissa leuoissa on pieniä neulamaisia hampaita. Väritykseltään nokkakalalajit ovat tyypillisesti vatsastaan ja kyljistään hopeanharmaita ja selästään sinisiä tai vihreitä.[1][2][3][4]
Suurin osa nokkakalalajeista on mereisiä ja niitä tavataan Atlantista, Intian valtamerestä ja Tyynestämerestä lämpimistä ja lauhkeista vesistä. Makeassa vesissä eläviä nokkakalasukuja tavataan Etelä-Amerikasta ja Etelä- ja Kaakkois-Aasiasta. Nokkakalalajit liikkuvat usein avovedessä lähellä veden pintaa suurinakin parvina. Heimon lajien ravintoa ovat pienemmät kalat, joita ne pyydystävät pitkällä nokallaan. Monet nokkakalalajit ovat hyviä ruokakaloja ja eräät myös kaupallisesti tärkeitä.[1][2][3][4]
Nokkakalat (Belonidae) on nokkakalojen lahkoon kuuluva heimo. Heimon lajeja tavataan sekä suolaisista että makeista vesistä lämpimiltä ja lauhkeilta alueilta. Eräitä nokkakalalajeja pidetään toisinaan akvaariokaloina.
Les aiguillettes ou aiguilles de mer (Belonidae) forment une famille de poissons de l'ordre des Beloniformes représentée par dix genres et 34 espèces.
Selon World Register of Marine Species (20 avril 2014)[1] et ITIS (20 avril 2014)[2] :
Les aiguillettes ou aiguilles de mer (Belonidae) forment une famille de poissons de l'ordre des Beloniformes représentée par dix genres et 34 espèces.
Os Belónidos ou agullas (Belonidae) son unha familia de peixes teleósteos, pertencentes á orde Beloniformes. Son peixes tanto mariños como de auga doce, distribuídos en augas temperadas e tropicais.
Teñen un corpo alargado e estreito, con ámbalas mandíbulas, superior e inferior, prolongadas formando un longo pico dotado de dentes afiados, excepto no xénero Belonion
As aletas dorsal e anal sitúanse opostas e en posición posterior, a dorsal con 11-43 raios e a anal, algo máis curta, con 12-39 raios; as pelvianas, con 6 raios, en posición abdominal e as pectorais son moi curtas; en calquera caso, sen espiñas nas aletas. Aleta caudal fendida, co lobo inferior algo máis longo có superior. A liña lateral percorre todo o corpo ó longo da marxe ventral, desde a súa orixe na aleta pectoral. As escamas son cicloides, pequenas (130-150 na liña lateral) e despréndense con facilidade.
Algunhas especies de auga doce non alcanzan máis de 6–7 cm de lonxitude, mentres que as especies mariñas poden chegar a medir ata 2 m (FishBase).
Viven na superficie da agua, polo que a súa coloración é verde ou azul no lombo e branco prateado nos costados e ventre; é común unha banda percorrendo o lateral, de cor azul escura ou moura. A punta carnosa da mandíbula inferior frecuentemente é vermella ou laranxa.
Son peixes carnívoros que se alimentan de pequenos peces que capturan lateralmente cos seus longos picos. Tenden a dar saltosa sobre a superficie e coñécense casos de persoas feridas cando son alcanzados accidentalmente, sobre todo de noite ó sentirse atraídos polas luces dos barcos.
A pesca representa un notable interese comercial. A carne ten bo sabor, aínda que non sempre son apreciados por cousa da cor verde da espiña.
Divídense en 10 xéneros con 34 especies:
Os Belónidos ou agullas (Belonidae) son unha familia de peixes teleósteos, pertencentes á orde Beloniformes. Son peixes tanto mariños como de auga doce, distribuídos en augas temperadas e tropicais.
Belonidae, porodica riba iz reda igličarki (Beloniformes) koja obuhvaća 47 vrsta unutar 10 rodova[1].
Belonidae, porodica riba iz reda igličarki (Beloniformes) koja obuhvaća 47 vrsta unutar 10 rodova.
I Belonidae sono una famiglia di pesci ossei marini e d'acqua dolce appartenenti all'ordine Beloniformes. Sono noti in italiano come aguglie ed in inglese come needlefish.
Questa famiglia è cosmopolita nei mari tropicali e temperati ed è presente con alcune specie nei fiumi delle regioni tropicali di Asia ed America del sud. Nel mar Mediterraneo sono presenti 4 specie: Belone belone, Belone svetovidovi, Tylosurus acus e la lessepsiana Tylosurus choram.
Le specie marine sono in genere pelagiche e si trovano sia al largo che vicino alle coste (durante la stagione riproduttiva), soprattutto nei pressi delle barriere coralline. Molte specie sono eurialine e penetrano nelle foci e nelle lagune salmastre.
Tutti i Belonidae hanno un aspetto simile ed inconfondibile, molto fine e allungato (da cui il nome inglese di needlefishes, pesci ago) con entrambe le mascelle molto allungate e sottili a formare un rostro fortemente armato di denti. La pinna dorsale e la pinna anale sono simmetriche e molto arretrate, con un lobo rilevato nella parte iniziale. La pinna caudale di solito è forcuta ma in alcune specie, soprattutto d'acqua dolce, può essere arrotondata. Le pinne ventrali sono arretrate. La linea laterale decorre nella metà inferiore del corpo. Le ossa hanno colore verde vivo in quasi tutte le specie.
Il colore è in genere azzurro argenteo con una striscia blu laterale, talvolta giallastro nelle specie dulcacquicole. In molte specie la punta della mandibola ha colore rosso.
Alcune specie dei generi Tylosurus e Strongylura possono raggiungere i 150 cm di lunghezza ma le altre specie sono di solito molto più piccole.
Sono tutti predatori che catturano piccoli pesci ed invertebrati pelagici.
Le uova hanno filamenti appiccicosi che le attaccano fra loro ed agli oggetti sommersi.
Abboccano facilmente alle lenze a traina, a spinning o alle esche naturali pescando da riva e si catturano anche con reti da posta, reti da circuizione o appositi palamiti (agugliare). Le carni sono ottime in quasi tutte le specie ma sono talvolta consumate con diffidenza a causa del colore verde delle ossa. In alcuni luoghi sono addirittura considerate a torto velenose[1].
Alcune grandi specie sono attratte dalle luci delle lampare e possono saltare trafiggendo i pescatori. Si sono avuti anche casi mortali[2].
I Belonidae sono una famiglia di pesci ossei marini e d'acqua dolce appartenenti all'ordine Beloniformes. Sono noti in italiano come aguglie ed in inglese come needlefish.
Belonidae, lingua classica aci (-orum, m..), sunt elongati pisces piscivori qui in aquis marinis humilissimisque vel prope superficiem maris aperti praecipue habitant. Pauci—generum Belonionis, Potamorrhaphis, et Xenentonis—in fluminibus et rivulis aquae dulcis habitant.
Familia in triginta quattuor speciebus consistit, in decem generibus digestis.
Haec stipula ad Beloniformes spectat. Amplifica, si potes! Belonidae, lingua classica aci (-orum, m..), sunt elongati pisces piscivori qui in aquis marinis humilissimisque vel prope superficiem maris aperti praecipue habitant. Pauci—generum Belonionis, Potamorrhaphis, et Xenentonis—in fluminibus et rivulis aquae dulcis habitant.
Vėjažuvinės (Belonidae) – vėjažuvių (Beloniformes) būrio žuvų šeima. Kūnas ilgas ir plonas, apaugęs labai smulkiais žvyneliais. Galva ilga su labai pailgėjusiais žandais, ypač apatiniu. Dantys aštrūs, ilčių formos.
Lietuvoje Baltijos jūroje dažnai aptinkama vėjažuvė arba vėjo tobis (Belone belone).
Šeimoje 9 gentys, 45 rūšys.
Vėjažuvinės (Belonidae) – vėjažuvių (Beloniformes) būrio žuvų šeima. Kūnas ilgas ir plonas, apaugęs labai smulkiais žvyneliais. Galva ilga su labai pailgėjusiais žandais, ypač apatiniu. Dantys aštrūs, ilčių formos.
Lietuvoje Baltijos jūroje dažnai aptinkama vėjažuvė arba vėjo tobis (Belone belone).
Šeimoje 9 gentys, 45 rūšys.
Gepen (Belonidae) vormen een familie van vissen binnen de orde van Geepachtigen (Beloniformes). Ze worden voornamelijk aangetroffen in ondiep zeewater of aan het oppervlak van de open zee. Sommige geslachten kennen soorten die in brak en zoet water leven. De gepen lijken op vissen uit de familie Lepisosteidae, vanwege het langgerekte lijf en lange, smalle kaken met scherpe tanden.
Alle gepen voeden zich voornamelijk met kleinere vissen, die ze vangen met een zijwaartse zwiep van de kop. Sommige soorten eten ook plankton, zwemmende kreeftachtigen en kleine inktvissen. De zoetwatersoorten zijn ook roofvissen, waarbij Aziatische soorten alleen kreeftachtigen eten.[1] Gepen komen voornamelijk voor in tropische gebieden, maar sommige kunnen ook in gematigde wateren worden aangetroffen, met name gedurende de zomermaanden. De geep die 's zomers langs de kusten van de Lage Landen voorkomt (Belone belone) is een typisch Noord-Atlantische soort die vaak wordt aangetroffen in de buurt van scholen makrelen. Deze vis is gemiddeld 45 centimeter.
Sommige soorten gepen worden als aquariumvis gehouden. Een voorbeeld is Xenentodon cancila uit Zuidoost-Azië. Dit is een relatief kleine soort die niet langer dan 30 tot 40 centimeter wordt.
Gepen (Belonidae) vormen een familie van vissen binnen de orde van Geepachtigen (Beloniformes). Ze worden voornamelijk aangetroffen in ondiep zeewater of aan het oppervlak van de open zee. Sommige geslachten kennen soorten die in brak en zoet water leven. De gepen lijken op vissen uit de familie Lepisosteidae, vanwege het langgerekte lijf en lange, smalle kaken met scherpe tanden.
Multimedia w Wikimedia Commons Belonowate[2] (Belonidae) – rodzina drapieżnych ryb belonokształtnych (Beloniformes) charakteryzujących się silnie wydłużonym ciałem i długimi szczękami tworzącymi prosty dziób. Są poławiane gospodarczo.
Słone i słodkie wody ciepłe i tropikalne, rzadziej w strefie umiarkowanej. W Morzu Bałtyckim występuje belona pospolita (Belone belone). Większość gatunków słodkowodnych występuje w rzekach Amazonii, pozostałe w Pakistanie, Indiach i Azji Południowo-Wschodniej.
Ciało znacznie wydłużone, u największych osobników sięgające 2 m długości. Obydwie szczęki długie, z licznymi, drobnymi zębami. Łuski małe, cykloidalne. W płetwach brak promieni twardych. Płetwy brzuszne, grzbietowa i odbytowa przesunięte w stronę ogona. Belonowate przebywają w przypowierzchniowej strefie wody, często wyskakują ponad jej powierzchnię. Polują stadnie na ryby pelagiczne (głównie sardyny i sardele). Jaja belonowatych, otoczone długimi, czepnymi wypustkami są składane blisko brzegów. Narybek przebywa w płytkiej wodzie, wśród gęstej roślinności.
Rodzaje zaliczane do tej rodziny [3]:
Ablennes — Belone — Belonion — Petalichthys — Platybelone — Potamorrhaphis — Pseudotylosurus — Strongylura — Tylosurus — Xenentodon
Belonowate są poławiane gospodarczo dla smacznego mięsa, wysoko cenionego w wielu regionach świata. Wielu ludzi zraża jednak zielonkawe zabarwienie ości spowodowane zawartą biliwerdyną.
Belonowate (Belonidae) – rodzina drapieżnych ryb belonokształtnych (Beloniformes) charakteryzujących się silnie wydłużonym ciałem i długimi szczękami tworzącymi prosty dziób. Są poławiane gospodarczo.
Belonídeos, também chamados de bicudas ou agulhas são peixes pelágicos primeiramente associados com as águas marinhas costeiras ou com as águas superficiais do mar aberto. Algumas espécies vivem tanto em água salobra como água doce (Strongylura), mas alguns géneros são estritamente de água doce, incluindo Belonion, Potamorrhaphis, e Xenentodon.
Os belonídeos têm algumas semelhanças com os gars americanos (família Lepisosteidae) e, na realidade, o nome "garfish" foi originalmente usado para a agulha Belone belone da Europa e só mais tarde foi aplicado às espécies americanas pelos colonos no século XVIII.[1] As agulhas são membros dos Beloniformes e, portanto, mais próximas dos peixes voadores e peixes-agulha.
As agulhas são peixes delgados, cujos tamanhos máximos variam de 3 cm a 95 cm. Têm uma única barbatana dorsal, colocada na parte de trás do dorso, quase em oposição à barbatana anal. A sua característica mais distintiva é o longo e estreito bico com numerosos dentes afiados. Na maioria das espécies, a maxila apenas atinge o tamanho máximo quando o peixe atinge o estado adulto, enquanto os juvenis parecem os meias-agulhas, com uma mandíbula longa e a maxila curta. Durante este estágio do seu ciclo de vida, eles alimentam-se principalmente de plâncton, mudando para outros alimentos maiores assim que o bico se desenvolve.[2]
Todas as bicudas comem primeiramente peixes menores, que capturam com um movimento lateral da cabeça. Algumas espécies também comem plâncton, crustáceos, e pequenos cefalópodes. Espécies dulcícolas são predadoras e as da Ásia alimentam-se exclusivamente de pequenos curstáceos.
As agulhas são mais comuns nos trópicos, mas algumas habitam também águas temperadas, especialmente durante o verão. Belone belone é uma espécie comum no Atlântico Norte que, muitas vezes, nada em cardume junto com cavalas, e atinge cerca de 60 cm de comprimento. É fácil de pescar com um anzol iscado e é considerada boa para comer, apesar de ter espinhas verde-brilhantes.
A espécie Xenentodon cancila do sudeste asiático, de água doce, é utilizada como peixe de aquário. Atinge 30 a 40 cm de comprimento, mas é considerada bastante delicada que exige aquaristas experientes.[3]
Belonídeos, também chamados de bicudas ou agulhas são peixes pelágicos primeiramente associados com as águas marinhas costeiras ou com as águas superficiais do mar aberto. Algumas espécies vivem tanto em água salobra como água doce (Strongylura), mas alguns géneros são estritamente de água doce, incluindo Belonion, Potamorrhaphis, e Xenentodon.
Os belonídeos têm algumas semelhanças com os gars americanos (família Lepisosteidae) e, na realidade, o nome "garfish" foi originalmente usado para a agulha Belone belone da Europa e só mais tarde foi aplicado às espécies americanas pelos colonos no século XVIII. As agulhas são membros dos Beloniformes e, portanto, mais próximas dos peixes voadores e peixes-agulha.
Näbbgäddfiskar (Belonidae) är en familj taggfeniga fiskar som omfattar 10 släkten och 34 arter (samt några underarter). De är extremt långsmala fiskar med spetsiga huvuden. De är rovfiskar som vanligen återfinns i grunt havsvatten eller nära ytan ute på öppna havet. Det finns arter som lever i saltvatten, bräckt vatten och i sötvatten. Några släkten, som Belonion, Potamorrhaphis och Xenentodon finns enbart i strömmande sötvatten.[1]
Näbbgäddfiskarna har ett utseende som i hög grad påminner om de nordamerikaanska sötvattenfiskarna i familjen Lepisosteidae; långsmala med långa smala käkar fyllda med vassa tänder. Familjerna är dock inte särskilt nära besläktade; näbbgäddfiskarna tillhör ordningen näbbgäddartade fiskar tillsammans med till exempel flygfiskar (Exocoetidae), makrillgäddfiskar (Scomberesocidae) och halvnäbbfiskar (Hemiramphidae). De lever nära ytan och har en färgsättning som är avsedd att göra dem så osynliga som möjligt i denna miljö; de är gröna eller blå på ryggen och silvrigt vita på buken.[1]
Näbbgäddfiskar ingår i ordningen näbbgäddartade fiskar och är därmed nära släkt med flygfiskar, halvnäbbfiskar och makrillgäddfiskar. [2] Den inbördes relationen mellan dessa fiskfamiljer är dock omstridd.
Unga, juvenila, näbbgäddfiskar går igenom en utvecklingsfas där underkäken är längre än överkäken, något som ibland kallas "halvnäbbstadiet" och utifrån detta har en hypotes angående halvnäbbarna formulerats, där det postuleras att dessa är pedomorfosa näbbgäddfiskar, det vill säga att halvnäbbarna som adulta, vuxna individer bevarar ett särdrag som hos deras förfäder enbart fanns hos juvenila individer.[3] En mothypotes är då att över- och underkäkens olika längder hos halvnäbbarna är det grundläggande förhållandet och att det är övriga näbbgäddfiskar som utvecklats bort från detta.[4]
Alla näbbgäddfiskar livnär sig huvudsakligen på mindre fiskar som de fångar genom att svepa med huvudet från sida till sida. Några arter kompletterar denna diet med plankton, simmande kräftdjur och små bläckfiskar. Även de sötvattenlevande arterna är rovfiskar, och åtminstone några asiatiska arter lever uteslutande på kräftdjur.[5]
Näbbgäddfiskar är vanligast i tropiskt klimat, men förekommer även i tempererat klimat, i synnerhet under sommarmånaderna. Näbbgäddan är en vanlig nordatlantisk art som ofta simmar i stim bredvid makrill och som typiskt blir cirka 60 centimeter lång.
Några arter av näbbgäddfiskar lever i bräckt och sötvatten, och en av sötvattenarterna - Xenentodon cancila från Sydöstasien - hålls ibland som en akvariefisk. Det är en relativt liten art, vanligen inte mer än 30–40 centimeter lång. Den anses dock vara ganska svår att hålla och rekommenderas enbart för relativt avancerade akvarister.[6]
Näbbgäddfiskar (Belonidae) är en familj taggfeniga fiskar som omfattar 10 släkten och 34 arter (samt några underarter). De är extremt långsmala fiskar med spetsiga huvuden. De är rovfiskar som vanligen återfinns i grunt havsvatten eller nära ytan ute på öppna havet. Det finns arter som lever i saltvatten, bräckt vatten och i sötvatten. Några släkten, som Belonion, Potamorrhaphis och Xenentodon finns enbart i strömmande sötvatten.
Sargan ya da Zargana (Belone belone), Belonidae familyasına ait uzun ve ince vücutlu bir deniz balığı türü.
60–70 cm, hatta bazen 1 m uzunluğa varır ve ortalama 18 yıl yaşar. Çaça, hamsi, kıraça ve çamuka gibi küçük balıklarla beslenir. Ilıman denizlerimizin yerli balıklarındandır. Kılıç balığının başlıca düşmanıdır. Vücut yapısıyla gayet çevik ve hızlı yüzen bir balıktır. Kendini korumak için su yüzeyine Sıçrayarak da ilerliyebilir. Lezzetli eti ticari açıdan değerlidir. İlkbahardan Sonbahara kadar üreme süresince 30-50000 yumurta döker.Ilık ve sıcak kıyılardan hoşlanır ve her yaz iskele kıyılarında dolaşırlar. Sürü halinde yüzeyde gezen bir balık olduğundan şamandıralı özel bir olta ile avcılığı yapılır. Olta olabildiğince uzağa atılır ve hafif hafif çekilmeye başlanır. Oltanın atıldığı bölgede Sargan varsa birkaç tanesi birden yeme atlar. Yakalanan balık oltadan kurtulmak için kendisinden beklenmeyecek bir çeviklikle zik zaklar çizer dışarılara zıplar.
Uzun ince yapılı, yelkenbalığına benzer bir okyanus-kıyı balığıdır. Okyanuslarda az rastlanır ama iskele kıyısında bol bulunur ve özellikle şamandıralı olta ile kıyıdan balıkçılığı yapılır. Kemikli kıvrak ve ince yapılı ege ve akdenizde çoklukla bulunan kıvrak hızlı ve gece-gündüz aktif yelkenbalıklarıdır.
Fishbase'de Zargana (İngilizce)
Kemikli balıklar ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz. Sargan ya da Zargana (Belone belone), Belonidae familyasına ait uzun ve ince vücutlu bir deniz balığı türü.
60–70 cm, hatta bazen 1 m uzunluğa varır ve ortalama 18 yıl yaşar. Çaça, hamsi, kıraça ve çamuka gibi küçük balıklarla beslenir. Ilıman denizlerimizin yerli balıklarındandır. Kılıç balığının başlıca düşmanıdır. Vücut yapısıyla gayet çevik ve hızlı yüzen bir balıktır. Kendini korumak için su yüzeyine Sıçrayarak da ilerliyebilir. Lezzetli eti ticari açıdan değerlidir. İlkbahardan Sonbahara kadar üreme süresince 30-50000 yumurta döker.Ilık ve sıcak kıyılardan hoşlanır ve her yaz iskele kıyılarında dolaşırlar. Sürü halinde yüzeyde gezen bir balık olduğundan şamandıralı özel bir olta ile avcılığı yapılır. Olta olabildiğince uzağa atılır ve hafif hafif çekilmeye başlanır. Oltanın atıldığı bölgede Sargan varsa birkaç tanesi birden yeme atlar. Yakalanan balık oltadan kurtulmak için kendisinden beklenmeyecek bir çeviklikle zik zaklar çizer dışarılara zıplar.
Uzun ince yapılı, yelkenbalığına benzer bir okyanus-kıyı balığıdır. Okyanuslarda az rastlanır ama iskele kıyısında bol bulunur ve özellikle şamandıralı olta ile kıyıdan balıkçılığı yapılır. Kemikli kıvrak ve ince yapılı ege ve akdenizde çoklukla bulunan kıvrak hızlı ve gece-gündüz aktif yelkenbalıklarıdır.
Сарганові (Belonidae) — родина риб ряду сарганоподібні. Мають довге й тонке тіло, покрите дуже дрібною лускою, а потужні витягнуті щелепи, з гострими кликовидними зубами, добре відрізняють їх від споріднених родин — напіврилових, летючих риб, скумбрещукових. У ході індивідуального розвитку мальки деяких сарганів проходять «стадію напіврила», що незаперечно свідчить про систематичну близькість цих риб.
У родині сарганових налічується 9 родів і близько 25 видів. Вони населяють переважно морські, але також солонуваті й прісні води, здебільшого в межах тропічної й субтропічної зон. Деякі морські види живуть, втім, і в помірковано тепловодній області, тоді як прісноводні саргани, яких налічується всього 5 видів, зустрічаються тільки в тропіках: вони відомі з річок Південної Америки (Еквадор, Гвіана, Бразилія), Південно-Східної Азії (від Індії й Цейлону до Індонезії) і Північної Австралії. Два види прісноводних сарганів належать до широко розповсюдженого роду Стронгилура (Strongylura), інші представники якого живуть у морських прибережних водах й іноді заходять в устя рік; інші ставляться до самостійних, але досить близьким по походженню родам.
Морські саргани зустрічаються головним чином поблизу берегів, причому серед них є навіть такі, які живуть тільки в коралових рифах. Сарган чорнохвостий (Strongylura strongylura), звичайний у бухтах і затоках у берегів Південної Азії, під час відпливу може залишатися в осушуваній зоні, зариваючись у м'який мул на глибину біля напівметра. У той же час є й такі види, які далеко йдуть у відкритий океан. До них належить, зокрема, стрічкоподібний сарган (Ablennes hians), досить звичайний в тропічній зоні всього світу.
Саргани — найбільш великі представники роду сарганоподібних риб. Гігантський сарган крокодилячий (Tylosurus crocodilus), розповсюджений у тропічних водах всіх океанів, досягає, наприклад, 150–180 див у довжину. Є, щоправда, і більше дрібні види, розміри яких не перевищують 30-40 див. Саргани звичайно плавають за допомогою хвилеподібних згинань тіла, але здатні й до різких кидків, виконуваним на великій швидкості. При переляку або в погоні за видобутком (всі саргани — хижаки, що харчуються переважно рибою) вони вискакують із води, роблячи більші стрибки. Саргани нерідко викидаються з води й для того, щоб перестрибнути плаваючі на поверхні води перешкоди, до числа яких можуть ставитися й штучні перешкоди, наприклад човна або плоти. У цьому випадку великі саргани можуть становити значну небезпеку для пасажирів. Дійсно, відомі випадки, коли такі стрибки приводили до небезпечних поранень рибалок. Для дайверів являє небезпеку нічна активність сарганових, оскільки їх стрибки провокуються світлом ліхтарів.
Всі саргани належать до числа їстівних риб, хоча в деяких країнах до них є відоме упередження у зв'язку з дивним зеленим фарбуванням їхніх костей. Більша частина сарганів добувається тільки для місцевого споживання у свіжому виді, і лише деякі служать об'єктом спеціального рибальства.
У водах СНГ зустрічаються два види сарганових — сарган звичайний (Belone belone) і сарган далекосхідний (Strongylura anastomella). Звичайний, або атлантичний, сарган розповсюджений у помірковано теплих водах у західних і південних берегів Європи й Північної Африки від Зеленого мису до Ісландії й Норвегії (окремі екземпляри ловилися й північніше — до східного Мурмана й Білого моря). Цей сарган зустрічається також у Балтійськом, Північному, Середземне й Чорному морях. Він досягає довжини близько 90 див; чорноморська форма, щоправда, не виростає до таких розмірів (довжина до 66 див, вага до 300 г). Це стайная хижа риба, основну їжу якої в Чорному морі становлять різні дрібні риби, в основному хамса, слідом за якою саргани входять навесні в Азовське море. Нерест звичайного саргана відбувається в прибережній смузі, а ікринки, постачені клейкими нитками, прикріплюються до водоростей і прибережника. В Азовсько-Черноморському басейні сарган, називаний місцевими жителями «голкою», має деяке господарське значення.
Далекосхідний сарган звичайний у морях, які омивають узбережжя Японії, Кореї й Північного Китаю. У наших водах зустрічається тільки в літню пору в берегів Південного Примор'я. Цей сарган, що має довжину до 90 див, іноді попадається в ставні неводи в затоці Петра Великого, але по нечисленності не має промислового значення.
Сарганові (Belonidae) — родина риб ряду сарганоподібні. Мають довге й тонке тіло, покрите дуже дрібною лускою, а потужні витягнуті щелепи, з гострими кликовидними зубами, добре відрізняють їх від споріднених родин — напіврилових, летючих риб, скумбрещукових. У ході індивідуального розвитку мальки деяких сарганів проходять «стадію напіврила», що незаперечно свідчить про систематичну близькість цих риб.
У родині сарганових налічується 9 родів і близько 25 видів. Вони населяють переважно морські, але також солонуваті й прісні води, здебільшого в межах тропічної й субтропічної зон. Деякі морські види живуть, втім, і в помірковано тепловодній області, тоді як прісноводні саргани, яких налічується всього 5 видів, зустрічаються тільки в тропіках: вони відомі з річок Південної Америки (Еквадор, Гвіана, Бразилія), Південно-Східної Азії (від Індії й Цейлону до Індонезії) і Північної Австралії. Два види прісноводних сарганів належать до широко розповсюдженого роду Стронгилура (Strongylura), інші представники якого живуть у морських прибережних водах й іноді заходять в устя рік; інші ставляться до самостійних, але досить близьким по походженню родам.
Морські саргани зустрічаються головним чином поблизу берегів, причому серед них є навіть такі, які живуть тільки в коралових рифах. Сарган чорнохвостий (Strongylura strongylura), звичайний у бухтах і затоках у берегів Південної Азії, під час відпливу може залишатися в осушуваній зоні, зариваючись у м'який мул на глибину біля напівметра. У той же час є й такі види, які далеко йдуть у відкритий океан. До них належить, зокрема, стрічкоподібний сарган (Ablennes hians), досить звичайний в тропічній зоні всього світу.
Саргани — найбільш великі представники роду сарганоподібних риб. Гігантський сарган крокодилячий (Tylosurus crocodilus), розповсюджений у тропічних водах всіх океанів, досягає, наприклад, 150–180 див у довжину. Є, щоправда, і більше дрібні види, розміри яких не перевищують 30-40 див. Саргани звичайно плавають за допомогою хвилеподібних згинань тіла, але здатні й до різких кидків, виконуваним на великій швидкості. При переляку або в погоні за видобутком (всі саргани — хижаки, що харчуються переважно рибою) вони вискакують із води, роблячи більші стрибки. Саргани нерідко викидаються з води й для того, щоб перестрибнути плаваючі на поверхні води перешкоди, до числа яких можуть ставитися й штучні перешкоди, наприклад човна або плоти. У цьому випадку великі саргани можуть становити значну небезпеку для пасажирів. Дійсно, відомі випадки, коли такі стрибки приводили до небезпечних поранень рибалок. Для дайверів являє небезпеку нічна активність сарганових, оскільки їх стрибки провокуються світлом ліхтарів.
Всі саргани належать до числа їстівних риб, хоча в деяких країнах до них є відоме упередження у зв'язку з дивним зеленим фарбуванням їхніх костей. Більша частина сарганів добувається тільки для місцевого споживання у свіжому виді, і лише деякі служать об'єктом спеціального рибальства.
У водах СНГ зустрічаються два види сарганових — сарган звичайний (Belone belone) і сарган далекосхідний (Strongylura anastomella). Звичайний, або атлантичний, сарган розповсюджений у помірковано теплих водах у західних і південних берегів Європи й Північної Африки від Зеленого мису до Ісландії й Норвегії (окремі екземпляри ловилися й північніше — до східного Мурмана й Білого моря). Цей сарган зустрічається також у Балтійськом, Північному, Середземне й Чорному морях. Він досягає довжини близько 90 див; чорноморська форма, щоправда, не виростає до таких розмірів (довжина до 66 див, вага до 300 г). Це стайная хижа риба, основну їжу якої в Чорному морі становлять різні дрібні риби, в основному хамса, слідом за якою саргани входять навесні в Азовське море. Нерест звичайного саргана відбувається в прибережній смузі, а ікринки, постачені клейкими нитками, прикріплюються до водоростей і прибережника. В Азовсько-Черноморському басейні сарган, називаний місцевими жителями «голкою», має деяке господарське значення.
Далекосхідний сарган звичайний у морях, які омивають узбережжя Японії, Кореї й Північного Китаю. У наших водах зустрічається тільки в літню пору в берегів Південного Примор'я. Цей сарган, що має довжину до 90 див, іноді попадається в ставні неводи в затоці Петра Великого, але по нечисленності не має промислового значення.
Cá nhói (có nơi ghi cá nhái) (họ Belonidae) là một họ cá ăn cá chủ yếu gắn liền với các môi trường nước biển cạn hoặc vùng nước mặt. Một số chi của họ này bao gồm các loài sống ở nước mặn, nước lợ và nước ngọt (ví dụ Strongylura) trong khi các chi khác thì chỉ gồm các loài sống ở nước ngọt (sông suối), gồm Belonion, Potamorrhaphis và Xenentodon.[1] Cá nhói họ Belonidae trông rất giống cá nhói nước ngọt Bắc Mỹ (họ Lepisosteidae) với cơ thể dài, hàm răng dài, hẹp và sắc nhọn.
Cá nhói có thân hình mảnh mai, dài từ 3 đến 95 cm. Cá này có một vây lưng đơn nằm xa trên lưng và gần như đối diện với vây hậu môn. Đặc điểm dễ nhận diện nhất của chúng là hàm răng dài, hẹp và sắc nhọn. Đa số loài trong họ cá này có phần hàm trên chỉ đạt đến chiều dài đầy đủ vào tuổi trưởng thành, vì thế cá con tuy có hàm dưới dài nhưng hàm trên lại nhỏ hơn nhiều. Trong giai đoạn này của vòng đời, cá ăn sinh vật phù du, đến khi bộ hàm phát triển đầy đủ thì chúng chuyển sang ăn cá. Cá nhói sinh sản thông qua giao phối và đẻ trứng. Cá đực thường cưỡi cá cái trên những con sóng khi chúng giao phối.[2]
Tất cả cá nhói đều chủ yếu ăn các loài cá nhỏ hơn. Một số loài ăn tôm krill, động vật giáp xác bơi và động vật chân đầu nhỏ.
Tuy sống phổ biến nhất ở vùng cận nhiệt đới nhưng một số cá nhói sống cả ở vùng nước ôn đới. Loài Belone belone thường bơi thành đàn theo cá ngừ.
Cá nhói cũng như tất cả các cá vây tia trong bộ Cá nhói Beloniformes đều có khả năng nhảy khỏi mặt nước với vận tốc lên đến 60 km/h. Do chúng bơi gần mặt nước nên chúng thường nhảy lên boong các con tàu thấp thay vì bơi xung quanh. Hành vi nhảy này đặc biệt bị kích thích bởi ánh sáng nhân tạo vào ban đêm; những ngư dân và thợ lặn đêm trong những vùng dọc Thái Bình Dương thường bị các đàn cá nhói tốc độ cao "tấn công" do chúng bị ánh sáng kích thích. Những chiếc hàm sắc nhọn của chúng có khả năng gây nên những vết thương đâm sâu và thường bị gãy khi xuyên vào nạn nhân. Đối với nhiều cộng đồng dân cư truyền thống ở các hải đảo Thái Bình Dương (những người chủ yếu đánh cá trên các rạn san hô từ những chiếc thuyền thấp) thì cá nhói còn đe dọa họ hơn cả cá mập.[3]
Trong lịch sử, có hai cái chết được nhắc đến do cá nhói gây ra. Cái chết thứ nhất xảy đến với một bé trai 10 tuổi người Hawaii vào năm 1977 đi bé đánh cá ban đêm với cha mình tại vịnh Hanamaulu, Kaua'i. Bé bị con cá nhói dài 1,0-1,2 m nhảy khỏi mặt nước đâm xuyên vào mắt và não.[4] Cái chết thứ hai xảy đến với một cậu bé 16 tuổi người Việt Nam vào năm 2007. Cậu bị con cá nhói dài 15 cm đâm xuyên tim khi cậu đang lặn biển mò hải sâm vào ban đêm tại vịnh Hạ Long.[5]
Một số loài cá nhói sống trong nước lợ và nước ngọt. Một trong số các loài sống ở nước ngọt là Xenentodon cancila (xuất xứ từ Đông Nam Á), thường được nuôi làm cá cảnh. Loài này kích thước khá nhỏ, dài không quá 40 cm khi trưởng thành nhưng được xem là một loài cá rất thanh tú và phù hợp đối với những người chuyên nuôi cá cảnh.[6]
Cá nhói (có nơi ghi cá nhái) (họ Belonidae) là một họ cá ăn cá chủ yếu gắn liền với các môi trường nước biển cạn hoặc vùng nước mặt. Một số chi của họ này bao gồm các loài sống ở nước mặn, nước lợ và nước ngọt (ví dụ Strongylura) trong khi các chi khác thì chỉ gồm các loài sống ở nước ngọt (sông suối), gồm Belonion, Potamorrhaphis và Xenentodon. Cá nhói họ Belonidae trông rất giống cá nhói nước ngọt Bắc Mỹ (họ Lepisosteidae) với cơ thể dài, hàm răng dài, hẹp và sắc nhọn.
本科魚類的分布從日本北海道至韓國、琉球、台灣等沿岸近海均有分布。
海平面至水深25公尺。
本科魚類身體特別延長而纖細，圓柱狀或側扁，被細小圓鱗。上下頷延長如喙，上頷略短，每側各有細齒；側線低，靠近腹緣，至尾柄兩側成為突起的稜脊；胸鰭、腹鰭短小，尾鰭分叉、截平或鈍圓。
屬於熱帶海域的表層洄游性魚類，多半在外海群游，也有少數鶴鱵會分散成小群或獨游至沿岸一帶，其幼魚偶而會入侵潮池中。本科魚類以捕食沙丁魚或銀漢魚等小魚為食。有時也會像飛魚一樣，躍出水面飛行一段距離。鶴鱵也和其他表層洄游性魚類一樣，體色在背部是典型的藍黑色，腹部為銀白色。卵大而圓，產在漂浮的藻類或漂流木上面。捕時魚類時，先利用牙齒將獵物咬死，再撕成數段嚥下。
肉質含多量水分而顯得鬆懈酸澀，常用鹽醃製成鹹魚貨抹鹽煎食，滋味尚可。亦作為釣旗魚的餌料。本科魚類大半有各種寄生蟲寄生，應避免生食；且牙齒利，應小心注意咬傷。
鶴鱵科下分11個屬，如下：
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 条鰭綱 Actinopterygii 目 : ダツ目 Beloniformes 亜目 : ダツ亜目 Belonoidei 上科 : ダツ上科 Scomberesocoidea 科 : ダツ科 Belonidae 和名 ダツ（駄津) 英名 Needlefish 属 ダツ（駄津）は、ダツ目ダツ科（Belonidae）に分類される魚の総称。狭義にはその中の一種 Strongylura anastomella の和名である。
全世界の熱帯・温帯域から10属・32種が知られ、うち日本には4属・8種が分布する。日本のダツ類は浅い海に生息するものばかりだが、日本以外の熱帯域には汽水域や淡水域に生息する種類がいる。
同じダツ目のサヨリやサンマと同じく、前後に細長い体を持つが、ダツ類は両顎が前方に長くとがるのが特徴で、英名のNeedlefish（針の魚）もここに由来する。両顎はわずかに湾曲し、後方では閉じることができない。また、顎には鋭い歯もある。
背中側の体色は青いが、体側から腹面は銀白色をしている。ひれは小さく、胸びれ以外のひれは体の後半部に集中する。骨は青色や緑色をしており気持ち悪がられることが多いが、肉は半透明の白色で食用となる。
サヨリ、サンマ、トビウオ、メダカなどと同じダツ目に属し、これらと同じように沿岸域の表層（水面に近い所）に群れをなして生活する。尾びれをすばやく振って高速で泳ぎ回り、おもに小魚を捕食する。
捕食の際は小魚の鱗で反射した光に敏感に反応し、突進する性質がある。暗夜にダツが生息する海域をライトで照らすと、ダツが激しく突進してきてヒトの体に突き刺さることがある[1]ので夜間の潜水はとくに注意が必要である。実際にダツが人体に刺さって死傷する事故も発生しており、沖縄県の漁師には、鮫と同じくらいに危険視されている[1]。ダツが刺さった時はむやみに抜くと出血多量に陥る場合があるので、抜かずにダツを殺してから慎重に病院に行く[1]。
繁殖期は初夏で、藻場に集まり産卵する。卵は直径2mm-3mm程度の球形で、表面の付着糸で藻類に絡みついて発生する。
釣りや定置網、刺し網などの沿岸漁業でよく漁獲されるが、顎も歯も鋭いので取り扱いには注意を要する。食味は特に美味ではないが脂肪の少ない白身で、刺身、唐揚げ、塩焼きなどいろいろな料理で食べられる。
マルダツ、ダス、ラス、アオサギ、ダイガンジ（九州地方）、ナガサレ（九州地方）、シジャー（沖縄方言）など
동갈치과(Belonidae)는 동갈치목에 속하는 조기어류 과이다.[1] 대양의 표면 또는 아주 얕은 해양 서식지에서 주로 발견된다. 동갈치속(Strongylura) 등 일부 속은 민물과 바닷물이 만나 섞이는 기수 지역과 민물 환경에서 발견되는 반면에 벨로니온속(Belonion)과 포타모르하피스속(Potamorrhaphis), 제엔토돈속(Xenentodon) 등은 강과 냇가에 제한적으로 발견된다.[2] 동갈치와 물동갈치, 항알치, 꽁치아재비 등을 포함하고 있다.
다음은 러브조이(Lovejoy) 등의 연구에 기초한 계통 분류이다.[3]
동갈치목 송사리아목 동갈치아목학공치과 (Euleptorhamphus, Hemiramphus, Oxyporhamphus)
학공치과 (Arrhamphus, Hyporhamphus)
-1.JPG)
-1.JPG)
-1.JPG)
|url= 값 확인 필요 (도움말). FishBase. 2006년 11월 29일에 확인함. 동갈치과(Belonidae)는 동갈치목에 속하는 조기어류 과이다. 대양의 표면 또는 아주 얕은 해양 서식지에서 주로 발견된다. 동갈치속(Strongylura) 등 일부 속은 민물과 바닷물이 만나 섞이는 기수 지역과 민물 환경에서 발견되는 반면에 벨로니온속(Belonion)과 포타모르하피스속(Potamorrhaphis), 제엔토돈속(Xenentodon) 등은 강과 냇가에 제한적으로 발견된다. 동갈치와 물동갈치, 항알치, 꽁치아재비 등을 포함하고 있다.
