Розміри широко варіюють: від 34 см і маси 1,5 кг (чорнонога кішка) до 3,8 м і понад 275 кг (тигр). Кінцівки пальцехідні, передні — 5-палі, задні, — 4-палі. У всіх видів, окрім гепарда і суматранської кішки, кігті втяжні. Зубів менше, ніж у решти хижих, (28–30), тому морда коротка, а голова виглядає округлою. Зубна система різко вираженого м'ясоїдного типу. Типова зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 3/2, M 1/1 = 30. Язик покритий дрібними, загостреними роговими сосочками, які допомагають котячим вишкрябувати м'ясо з кісток і чистити хутро. Хвіст у більшості видів довгий. Забарвлення від сіруватого до рудувато-бурого, як правило зі смугами, плямами, крапками або розетками. Волосяний покрив низький, більш пухнастий у північних і високогірних видів. З органів чуття краще розвинені слух і зір; нюх слабий. Кішки здатні чути дуже високі звуки — частотою до 50 000 Гц, (людина до 20 000 Гц). Усі дикі кішки мають 19 пар хромосом, окрім представників роду Leopardus, які мають 18 пар хромосом. Це кидає тінь сумніву на те, що рід оцелот еволюціонував від спільного з іншими котовими предка.[4]
Спосіб життя котячих переважно сутінковий, присутінковий і нічний. Живуть вони поодинці або сім'ями, леви утворюють прайди. Дрібні види розмножуються щорічно або частіше, наприклад домашня кішка; великі — раз на 2–3 роки. Дитинчат у дрібних видів до 5–6, у великих до 2–4. Дитинчата народжуються сліпими й безпорадними. Виховує дитинчат мати, батько піклується про них тільки в окремих випадках. Тривалість життя до 30 років.
Походження ссавців імовірно пов'язане зі звірозубими ящурами, їхньою гілкою. Перші ссавці з'явилися приблизно 200 мільйонів років тому. Вони мали невеликі розміри, вели нічний спосіб життя та були всеїдними. Зовні чимось нагадували пацюків. Тривалий період часу ссавці співіснували з динозаврами.
Після вимирання більшості видів динозаврів, ссавці швидко селяться в нових місцях перебування, займаючи практично всі екологічні ніші. Поступово серед них з'являються тварини з різними типами харчування. Ряд хижаків почав формуватися приблизно 65 мільйонів років тому, задовго до появи людини. Перші предки котячих з'явилися до початку третинного періоду — приблизно 50 мільйонів років тому.
Предками хижих імовірно були дрібні тварини — Міациди. Від них походять також спільні предки котячих — Неофіліди. Приблизно в цей самий час з'явилася ще одна гілка котячих — Палеофіліди, від яких, імовірно походили дві гілки: Німравини і давні Шаблезубі кішки. Палеофіліди проіснували близько 30 мільйонів років і вимерли за нез'ясованих причин. Неофіліди продовжили свій розвиток. Наприкінці олігоцену — 28–25 мільйонів років тому — з'явилися Псевдолурус (Pseudaelurus).
Нащадків Pseudaelurus за будовою та фізіологією можна умовно поділити на три групи: дрібні кішки, великі кішки та Шаблезубі кішки. Дві перші групи були схожі на сучасних представників котячого племені. А Шаблезубі кішки були особливою групою тварин. Інакше їх іще називають Махайродами (Machairodontinae). Це звірі, які мали дуже великі розміри, міцну будову тіла. Їхньою прикметою була наявність у пащі пласких, гострих, як кинджали, і довгих — у середньому 15 см — верхніх іклів. Паща у них, при цьому могла відкриватися неймовірно широко. Попри розміри й масу, хижаки підкрадалися безшумно й зненацька нападали на жертву, завдаючи їй смертельних ран іклами. Припускають, що тільки одним ударом у шию Шаблезубі кішки могли розривати артерію, дихальне горло і стравохід. Їхньою здобиччю в основному слугували великі травоїдні.
Одним з найбільш вивчених представників шаблезубих є північноамериканський Смілодон (Smilodon cflifornicus). Вивчений він завдяки залишкам, що збереглися в асфальтовій масі, утвореній мінеральними смолами, змішаними з водою. Тварини сприймали її як озеро і йшли на водопій. Вибратися звідти було практично неможливо. З часом тваринні залишки накопичувалися. Дуже добре збереглися навіть деякі м'які тканини.
Останні Шаблезубі тигри вимерли до кінця льодовикового періоду біля 11 тисяч років тому. Різні представники Шаблезубих кішок прожили приблизно 40 мільйонів років. Імовірною причиною їхнього вимирання було скорочення чисельності великих травоїдних. У цей період вимерли мамути, мастодонти, шерстисті носороги та деякі інші тварини. Крім того, в цей час у Шаблезубих кішок з'явився серйозний супротивник — людина.
Від Неофілів походила група примітивних великих кішок, представником яких є Динобеліс (Dinobelis), що був завбільшки з лева. Ці тварини вимерли приблизно 1 мільйона років тому.
Подальший еволюційний розвиток продовжили котячі, які були менше спеціалізовані й легше пристосовувалися до змінних умов навколишнього середовища.
Приблизно 9 мільйонів років тому, з'явився дрібний представник котячих, дуже схожий на сучасну домашню кішку. Ця спритна й обережна тварина швидко розселилася на території Євразії, Америки і Африки. Не дістала лише берегів Австралії. Від неї й беруть початок 28 видів сучасних великих кішок, гепарди становлять відокремну гілку родовідного дерева котячих.
Підродина Котові (малі кішки) (Felinae)
Caracal Рід Каракал: 2 види (aurata, caracal) 
Felis Рід Кіт: 4 види (chaus, margarita, nigripes, silvestris) 
Leopardus Рід Леопард: 7 видів (geoffroyi, guigna, jacobitus, pardalis, tigrinus, wiedii, colocolo) 
Leptailurus Рід Сервал: 1 вид (serval) 
Lynx Рід Рись: 4 види (canadensis, lynx, pardinus, rufus) 
Otocolobus Рід Манул: 1 вид (manul) 
Pardofelis Рід Мармурова кішка: 3 види (badia, marmorata, temmincki) 
Prionailurus Рід Азійський кіт: 4 види (bengalensis, planiceps, rubiginosus, viverrinus'') 
Puma Рід Пума: 2 види (concolor, yaguaroundi) 
Acinonyx Рід Гепард: 1 вид (jubatus) Підродина Пантерові (великі кішки) (Pantherinae)
Neofelis Рід Пантера димчаста: 2 види ('nebulosa, diardi) 
Panthera Рід Пантера: 5 видів (leo, tigris, pardus, onca, uncia) Підродина † Махайродові або Шаблезубі коти (Machairodontinae)
Підродина † Проаілуруси (Proailurinae)
Припускається, що рід Гепард (Acinonyx) може бути віднесений до підродини "малих кішок", як імовірно близький до роду Пума (Puma) (дані молекулярників). За схожими джерелами припускається, що барс (Uncia) не є окремим родом і може бути віднесений до роду Пантера (Panthera).
(Українські та наукові назви гібридів можуть бути неточними)
Felis (Felis chaus, Felis margarita, Felis nigripes, Felis silvestris)
Prionailurus (Prionailurus bengalensis, Prionailurus planiceps, Prionailurus rubiginosus, Prionailurus viverrinus)
Puma (Puma concolor, Puma yagouaroundi)
Lynx (Lynx canadensis, Lynx lynx, Lynx pardinus, Lynx rufus)
Leopardus (Leopardus colocolo, Leopardus geoffroyi, Leopardus guigna, Leopardus jacobita, Leopardus pardalis, Leopardus tigrinus, Leopardus wiedii)
Leptailurus (Leptailurus serval)
Caracal (Caracal aurata, Caracal caracal)
Pardofelis (Pardofelis badia, Pardofelis marmorata, Pardofelis temminckii)
Neofelis (Neofelis diardi, Neofelis nebulosa)
Panthera (Panthera leo, Panthera onca, Panthera pardus, Panthera tigris, Panthera uncia)
Автори[5] пропонують вмістити всіх сучасних представників родини до однієї підродини Felinae, щоб показати зовсім недавні швидкі еволюційні зміни. Триба Pantherini відповідає підродині Pantherinae в класифікації [Wozencraft, 2005]. Leopardus colocolo охоплює L. braccatus і L. pajeros [Garcia-Perea, 1994] на основі мітохондріальної ДНК [Johnson et al., 1999a] і даних, представлених у цій роботі. Felis silvestris включає F. catus, F.libyca, F. bieti на підставі даних, представлених у цьому дослідженні, а також з останніх аналізів [Driscoll et al., 2007]. Prionailurus bengalensis охоплює P. iriomotensis на основі наявних молекулярних даних [Johnson et al., 1999b; Luo et al., готується].
Родина Felidae
* — новий таксон
