S. phylicifolia утворює чагарник заввишки (0.5)2–3(5) м. Кора молодих гілок спочатку слабко волохата, але пізніше — гола, блискуча, від жовтого до коричневого кольору. Листові черешки довжиною до близько 12 міліметрів. Злегка рифлені листові пластинки округлі, еліптичні або овальні або оберненояйцевидні при довжині від 2 до 8 см і шириною від 1,3 до 5 см. Поверхня листя від зеленого до синьо-зеленого кольору, дещо волохата спочатку, але потім гола. Сильно розгалужені сережки, довжиною, як правило, від 2 до 3,5 сантиметра, з'являються в травні. Квіти мають дві тичинки. Тичинки жовті або дещо червонуваті.
Цей вид верби рідний для Північної Європи, включаючи Ісландію, Фарерські острови, Скандинавію, Росію і Західний Сибір; також зростає на альпійських висотах ув Європі, Середземномор'ї й на Близькому Сході (Грузія). Як правило, росте там, де захищена від холодних вітрів. Утворює зарості вздовж річок і озер.
В Україні зростає у високогір'ях Карпат (Чорногора), дуже рідко[3].
Культивується як декоративна. Травоїдні, а саме вівцебик і олень північний харчуються листям цією вербою. Куріпки знаходять ідеальний прихисток у заростях цього дерева.
