Свою українську назву дістали через те, що в нерозкритому зрілому кошику суцвіття волосинки насіння, зібрані в пучок, нагадують цапину борідку.[2] Інші назви: козелець, пабородник[1].
Козельцями у побуті називають також деякі інші рослини з родів: холодок (Asparagus), сокирки (Consolida), салат (Lactuca), жовтець (Ranunculus), зміячка або вужовник (Scorzonera)[3].
Листки лінійні або ланцетні, тонко-загострені, цілокраї. На зламі листка або стебла виділяється молочний сік.[2] Квітки язичкові жовті або лілові, рідше рожеві або пурпурові, у великих кошиках з однорядною обгорткою. Плід — сім'янка з чубчиком.
За зовнішнім виглядом козельці часто плутають зі зміячкою (Scorzonera).[4]
Рід Козельці включає в себе близько 150 описаних видів (Див. Список видів роду Козельці), поширених по всій Євразії від Ірландії і Великої Британії до Індії та Китаю з декількома видами в Північній Африці. Велика частина видового різноманіття знаходиться в Східній Європі і Західній Азії.[5]
В Україні — від 11 до 18 видів.[6] Ростуть на луках, узліссях, серед чагарників, на пісках і в степах.
Докладніше див. Види роду Козельці.
Багато видів козельців — добрі кормові трави й медоноси. Літучки використовують для набиття подушок і матраців.[7]
Козельці лучні використовують як діуретичний, антисептичний, протизапальний і ранозагоювальний засіб.
Козельці сумнівні (Tragopogon dubius) входять до Списку дикорослих корисних рослин України.[7] З молодих листків і стебел готують салати та використовують в народній медицині.
Козельці великі (Tragopogon major, згідно сучасної систематики — козельці звичайні великі (Tragopogon dubius subsp. major)) використовують в народній медицині при шкіряних сверблячках (порушений обмін речовин), при каменях (як жовчних, так і сечотворних). Соком з листя, квіток, цілої надземної частини рослини, в тому числі і «молочним», змащують рани, висипки на тілі, особливо дуже сверблячі.[4]
Козельці східні (Tragopogon orientalis) використовують для згодовування гусені шовковичний шовкопряду.[7]
В Україні для їжі найчастіше використовують Козельці великі (Tragopogon major) та Козельці українські (Tragopogon ucrainicum). Для їжі придатні молоді листки, стебла, корені. З листків та стебел готують салати. Але перед уживанням стебла вимочують певний час або виварюють у солоній воді, щоб зменшити гіркоту від молочного соку. Корені мають багато крохмалю, інуліну та білків. Їх вважають смачними та легкими для травлення овочами. Заготовлюють восени або напровесні, викопуючи лише однорічні рослини, що мають розетку прикореневих листків без сформованої стебелини. Перед споживанням корені очищають від шкірки і готують як цвітну капусту або спаржу. Варене коріння використовують для вінегретів та як домішку до інших овочів. Особливо смачне та поживне коріння, нарізане невеликими шматками та обсмажене в сухарях на коров'ячому маслі.[2]
Заради коренів розводять середземноморський вид Козельці пореєвидні, або білий вівсяний корінь (Tragopogon porrifolius)[8]. Корінь козельця дуже популярний у Європі та на півдні США під назвою «салсіфі» (англ. Salsify). Він гострий і на смак нагадує устриці. Зазвичай використовується як добавка до різних страв, починаючи з супів і закінчуючи тушкованим м'ясом.[9]
Деякі види козельців є раритетними рослинами і входять до червоних книг і списків різних рівнів.
Квітка Tragopogon coelesyriacus
Квітка Tragopogon crocifolius
Квітка Tragopogon hybridus
Корінь салсіфі Tragopogon porrifolius
.jpg)
.jpg)
