Els entelodòntids (Entelodontidae) formen una família extinta de mamífers amb una relació llunyana amb els porcs i altres artiodàctils no remugants. Habitaren als boscos d'Àsia, Europa i Nord-amèrica durant l'Eocè i l'Oligocè, entre fa 45 i 25 milions d'anys. Els més grans feien 2,1 metres d'alçada i tenien un cervell de la mida d'un puny. S'alimentaven de carronya i d'animals vius i complementaven la seva dieta amb vegetals.
Entelodontit (Entelodontidae tai Entelodontoidea) on sukupuuttoon kuolleiden sikaa muistuttaneiden sorkkaeläinten ryhmä. Vaikka niitä pidetään usein ”sikoina”, ne muodostavat oman ryhmänsä. Ne ovat vain kaukaista sukua nykyisille sioille vaikka kehittyivätkin yhteisestä kantamuodosta, joka eli noin 45 miljoonaa vuotta sitten. Suurin osa entelodonteista oli suuria metsästäjiä ja raadonsyöjiä.[1] Viimeinen laji Daeodon shoshonensis kuoli sukupuuttoon noin 16 miljoonaa vuotta sitten.
Entelodontteja pidettiin kauan sikaeläiminä, mutta uudet tutkimukset ovat osoittaneet niiden olleen lähempää sukua valaille ja virtahevoille kuin sioille.[2] Ennen yläheimoon Entelodontoidea luokiteltiin Entelodontidaen lisäksi myös heimot Mixtotheriidae ja Cebochoeridae.[3] Nyt ne luokitellaan yläheimoon Dichobunoidea, ja Entelodontidae on yläheimon ainoa heimo.
Entelodontit (Entelodontidae tai Entelodontoidea) on sukupuuttoon kuolleiden sikaa muistuttaneiden sorkkaeläinten ryhmä. Vaikka niitä pidetään usein ”sikoina”, ne muodostavat oman ryhmänsä. Ne ovat vain kaukaista sukua nykyisille sioille vaikka kehittyivätkin yhteisestä kantamuodosta, joka eli noin 45 miljoonaa vuotta sitten. Suurin osa entelodonteista oli suuria metsästäjiä ja raadonsyöjiä. Viimeinen laji Daeodon shoshonensis kuoli sukupuuttoon noin 16 miljoonaa vuotta sitten.
Entelodonts, kadang-kadang dipanggil Babi Neraka atau Babi Pemusnah[1] adalah hewan omnivora mirip babi yang endemik di hutan-hutan Amerika Utara, Eropa, dan Asia dari Eocene tengah hingga Miocene awal (37.2—16.3 jtl)[2]
Entelodonts, kadang-kadang dipanggil Babi Neraka atau Babi Pemusnah adalah hewan omnivora mirip babi yang endemik di hutan-hutan Amerika Utara, Eropa, dan Asia dari Eocene tengah hingga Miocene awal (37.2—16.3 jtl)
Entelodontiniai (lot. Entelodontidae) – išnykusi žinduolių šeima, gyvenusi Šiaurės Amerikos ir Eurazijos miškuose nuo viduriniojo eoceno iki ankstyvojo mioceno (prieš 37,2-16,3 mln. metų).
Tai buvo stambūs, kresni, visaėdžiai gyvūnai, panašūs į šernus. Tačiau nustatyta, kad entelodontiniai genetiškai artimesni hipopotamams ar banginiams nei šernams. Didžiausių rūšių individai buvo apie 2 m aukščio ir svėrė apie 500 kg. Turėjo tvirtus nasrus, o smegenų tūris palyginti buvo labai mažas (apelsino dydžio).
Mito dvėseliena, augalais, galimai medžiojo kitus gyvūnus (eporedonus, poebroterijus). Manoma, kad buvo labai agresyvūs, entelodontų nasrų žymių rasta ant stambių gyvūnų kaulų.
Entelodontiniai (lot. Entelodontidae) – išnykusi žinduolių šeima, gyvenusi Šiaurės Amerikos ir Eurazijos miškuose nuo viduriniojo eoceno iki ankstyvojo mioceno (prieš 37,2-16,3 mln. metų).
Tai buvo stambūs, kresni, visaėdžiai gyvūnai, panašūs į šernus. Tačiau nustatyta, kad entelodontiniai genetiškai artimesni hipopotamams ar banginiams nei šernams. Didžiausių rūšių individai buvo apie 2 m aukščio ir svėrė apie 500 kg. Turėjo tvirtus nasrus, o smegenų tūris palyginti buvo labai mažas (apelsino dydžio).
Mito dvėseliena, augalais, galimai medžiojo kitus gyvūnus (eporedonus, poebroterijus). Manoma, kad buvo labai agresyvūs, entelodontų nasrų žymių rasta ant stambių gyvūnų kaulų.
De Entelodontidae zijn een familie van uitgestorven evenhoevigen, die wel op moderne varkens leken. De soorten uit deze familie leefden van het Laat-Eoceen tot het Midden-Mioceen in Oost-Azië en Noord-Amerika. Tijdens het Oligoceen beleefde de familie haar bloeiperiode. Entelodontidae waren aaseters met krachtige kaken en grote tanden, waarmee ze in staat waren om botten te kraken.
De Entelodontidae omvatten verschillende genera, waaronder Dinohyus en Archaeotherium. Dinohyus had met een schouderhoogte van twee meter en een gewicht van een ton het formaat van een hedendaagse neushoorn of bizon, maar zijn hersenen waren niet groter dan een sinaasappel. Archaeotherium was met een schouderhoogte van 1,5 meter iets kleiner dan Dinohyus.
Tandafdrukken op de schedels van Entelodontidae wijzen er op dat soortgenoten elkaar ernstige verwondingen toebrachten. Tandafdrukken zijn gevonden in de snuit, op het hoofd en zelfs in het gehemelte. Ook verbrijzelde jukbeenderen en oogkassen geven aan dat Entelodontidae een gewelddadig bestaan leidden. Waarschijnlijk vochten de mannelijke dieren met elkaar om paarrechten of territorium.
De Entelodontidae waren succesvolle dieren en dat hadden ze onder meer te danken aan het feit dat ze alleseters waren. Entelodontidae konden feitelijk eten wat ze maar wilden en ze waren zelfs groot genoeg om grotere roofdieren zoals nimraviden of hyaenodonten van hun prooi te verjagen. Nadat in eerste instantie werd aangenomen dat Entelodontidae zich vooral voedden met planten en aas, zijn recentelijk aanwijzingen gevonden dat entelodonten ook actieve jagers waren. In de White River Formation in de Verenigde Staten zijn tandafdrukken van een Archaeotherium gevonden op een prehistorische kameel van het geslacht Poebrotherium. De wijze waarop de tandafdrukken in de beenderen van deze kameel staan, doet vermoeden dat Archaeotherium niet alleen van het karkas had gegeten, maar Poebrotherium ook eigenhandig had gedood.
De Entelodontidae zijn een familie van uitgestorven evenhoevigen, die wel op moderne varkens leken. De soorten uit deze familie leefden van het Laat-Eoceen tot het Midden-Mioceen in Oost-Azië en Noord-Amerika. Tijdens het Oligoceen beleefde de familie haar bloeiperiode. Entelodontidae waren aaseters met krachtige kaken en grote tanden, waarmee ze in staat waren om botten te kraken.
De Entelodontidae omvatten verschillende genera, waaronder Dinohyus en Archaeotherium. Dinohyus had met een schouderhoogte van twee meter en een gewicht van een ton het formaat van een hedendaagse neushoorn of bizon, maar zijn hersenen waren niet groter dan een sinaasappel. Archaeotherium was met een schouderhoogte van 1,5 meter iets kleiner dan Dinohyus.
Tandafdrukken op de schedels van Entelodontidae wijzen er op dat soortgenoten elkaar ernstige verwondingen toebrachten. Tandafdrukken zijn gevonden in de snuit, op het hoofd en zelfs in het gehemelte. Ook verbrijzelde jukbeenderen en oogkassen geven aan dat Entelodontidae een gewelddadig bestaan leidden. Waarschijnlijk vochten de mannelijke dieren met elkaar om paarrechten of territorium.
De Entelodontidae waren succesvolle dieren en dat hadden ze onder meer te danken aan het feit dat ze alleseters waren. Entelodontidae konden feitelijk eten wat ze maar wilden en ze waren zelfs groot genoeg om grotere roofdieren zoals nimraviden of hyaenodonten van hun prooi te verjagen. Nadat in eerste instantie werd aangenomen dat Entelodontidae zich vooral voedden met planten en aas, zijn recentelijk aanwijzingen gevonden dat entelodonten ook actieve jagers waren. In de White River Formation in de Verenigde Staten zijn tandafdrukken van een Archaeotherium gevonden op een prehistorische kameel van het geslacht Poebrotherium. De wijze waarop de tandafdrukken in de beenderen van deze kameel staan, doet vermoeden dat Archaeotherium niet alleen van het karkas had gegeten, maar Poebrotherium ook eigenhandig had gedood.
Multimedia w Wikimedia Commons †Entelodontidae – wymarła rodzina wszystkożernych ssaków, dalekich krewnych dzisiejszych świniowatych i innych nieprzeżuwających parzystokopytnych. Zamieszkiwały one lasy Europy, Azji i Ameryki Północnej w eocenie, oligocenie i wczesnym miocenie – 45 do 18 milionów lat temu. Dorastające do 2 metrów wysokości, 3 metrów długości i 2 ton wagi, posiadały mózg wielkości pięści. Spożywały zarówno padlinę, jak i żywą zdobycz, a dietę swą wzbogacały roślinnością.
Entelodonty przypominały dzisiejsze świniowate, posiadały bycze ciała z krótkimi, lecz smukłymi nogami, miały także długie pyski. Dysponowały one pełnym zestawem zębów: dużymi kłami, ciężkimi siekaczami i prostymi, lecz silnymi trzonowcami. Sugeruje to dietę wszystkożercy, podobną do tej, jaką mają dzisiejsze świnie. Jak wiele innych parzystokopytnych, posiadały na nogach racice. Dwa palce dotykały gruntu, podczas gdy dwa pozostałe uległy uwstecznieniu[1].
Najbardziej chyba jednak charakterystyczną cechę tych zwierząt są ciężkie kostne wyrostki po obu stronach głowy. Służyły one prawdopodobnie jako miejsce przyczepu potężnych mięśni używanych podczas pożywiania się[1][2], jednak były one większe u samców niż u samic wskazuje to, że mogły one także odgrywać rolę w doborze płciowym[3].
Entelodonty były zapewne drapieżnikami umieszczonymi na końcu łańcucha pokarmowego. Mogły polować na wielkie zwierzęta, jak Eporeodon major czy Poebrotherium wilsoni. Niektóre skamieniałości wymienionych wyżej stworzeń odnalezione zostały ze śladami ugryzień entelodontów.
Zapominać jednak nie należy, że kopytne te były wszystkożerne i nie gardziły też pokarmem roślinnym, chociaż ich przystosowania skierowane były w widoczny sposób ku mięsożerności. Prawdopodobnie polowały, kiedy potencjalnej zdobyczy było pod dostatkiem, a gdy jej brakowało, przerzucały się na padlinę czy też korzenie i bulwy. Niektóre rodzaje, jak np. Archaeotherium, są podejrzewane o posiadanie skrytek z żywnością odłożoną na ciężkie dni, aczkolwiek nie jest to udowodnione.
Stworzenia te pojawiły się w serialu "Wędrówki z bestiami".
†Entelodontidae – wymarła rodzina wszystkożernych ssaków, dalekich krewnych dzisiejszych świniowatych i innych nieprzeżuwających parzystokopytnych. Zamieszkiwały one lasy Europy, Azji i Ameryki Północnej w eocenie, oligocenie i wczesnym miocenie – 45 do 18 milionów lat temu. Dorastające do 2 metrów wysokości, 3 metrów długości i 2 ton wagi, posiadały mózg wielkości pięści. Spożywały zarówno padlinę, jak i żywą zdobycz, a dietę swą wzbogacały roślinnością.
Entelodontul, poreclit și porcul dracului sau porcul ucigaș,[1] este un animal pre-istoric omnivor din familia porcinelor, care a trăit în pădurile și câmpiile Americii de Nord, Europei și Asiei, între perioada eocenului și cea a miocenului, pentru aproximativ 20,9 milioane ani.[2]
Entelodontul, poreclit și porcul dracului sau porcul ucigaș, este un animal pre-istoric omnivor din familia porcinelor, care a trăit în pădurile și câmpiile Americii de Nord, Europei și Asiei, între perioada eocenului și cea a miocenului, pentru aproximativ 20,9 milioane ani.
Entelodontidae är en utdöd familj av gigantiska grisliknande varelser som levde i Nordamerika och Eurasien för cirka 38 till 19 miljoner år sedan.
Dessa djur hade en full uppsättning med tänder bestående av stora hörntänder och malande kindtänder och var därmed troligtvis allätare. Tanduppsättningen liknade mera djurgrupper som Condylarthra, Mesonychia och Arctocyonidae än andra partåiga hovdjur.[1] Det vetenskapliga namnet (grekiska: enteles = fullständig; odontos = tand) syftar på tanduppsättningen. Tandformeln var I 3/3 C 1/1 P 4/4 M 3/3.
Huvudet hos släktena Entelodon och Archaeotherium kunde bli upp till en meter i längd hos fullvuxna exemplar. Bröstkotorna hade långa taggutskott. Halsen var kort och robust, svansen var jämförelsevis kort. Extremiteterna var ganska långa och kroppens vikt vilade på den tredje och fjärde tån. Okbenet var utformat som en stor knöl som syntes under individens öga. Även underkäken hade minst ett par benutskott.
För ett fossil som undersöktes av M. Mendoza, C. M. Janis och P. Palmqvist uppskattades hela kroppsvikten med cirka 420 kg.[2]
Entelodontidae hade troligen en gemensam anfader med svindjur och navelsvin som levde för cirka 38 miljoner år i Asien. Det av svindjur och navelsvin bildade taxon Suoidea räknas som Entelodontidaes systergrupp. Tidigare räknades släktet Achaenodon till familjen men släktet tillhör enligt nyare forskningar flodhästarnas utvecklingslinje.
Under de senaste 160 åren har det beskrivits 23 släkten med tillsammans 56 arter i familjen. För närvarande betraktas bara 7 släkten som giltiga:
Wikimedia Commons har media som rör Entelodontidae.
Entelodontidae är en utdöd familj av gigantiska grisliknande varelser som levde i Nordamerika och Eurasien för cirka 38 till 19 miljoner år sedan.
Ентелодон (Entelodon) — вимерлий рід парнокопитних ссавців, родичів сучасних свиней. Згідно сучасним дослідженням, ентелодони були як м'ясоїдні хижаки, так і час від часу їли рослинну їжу. Вважається що за способом життя вони були подібні до сучасних диких свиней, хоча розміром зрівнювались з невеликими носорогами.
Вони мали ріст до 2,1 м в плечі і мозок розміром з кулак. Вони населяли Азію та Північну Америку з 45 до 25 млн років тому. Частки скелетів ентелодонів знайдені в Монголії; більш повні та краще збережені скам'янілості, відкриті та досліджені у Північній Америці.
Багато зі знайдених черепів ентелодонів мають глибокі подряпини у кістці між очима, інколи глибиною до 2 см. Вважається, що такі пошкодження вони звичайно отримували у сутичках з іншими ентелодонами. Будова пащі дозволяла розкривати її так широко, що всередині поміщалася майже вся голова противника. Кісткові шишки на лицевій частині черепу, схожі з тими, що мають сучасні бородавочники, розташовані так, щоб захистити вразливі органи під час таких сутичок. Навіть дуже суворо пошкодженні черепи ентелодонів не мають подряпин довкола захищених таким чином очей та носа.
Їх величезні щелепи були досить потужні, щоб перекушувати товсті кістки. Поряд з рештками ентелодонів знаходять багато кісток інших тварин зі слідами від їх зубів. Ентелодони, безсумнівно, були переважно падальниками і з'їдали будь-яку мертву чи безпорадну тварину, з якою стикалися. Їх зуби з товстою емаллю часто знаходяться зламаними, а також містять характерні подряпини, які дозволяють припустити, що в посушливі сезони ентелодони жували деревину та коріння, щоб отримати воду.
Ентелодони супроводжували великі стада рослиноїдних тварин, пожираючи померлих та доповнюючи свою дієту рослинністю. Скоріше за все вони не були активними хижаками. Ентелодон був недостатньо швидкий для переслідування і занадто великий і помітний, а також, мабуть, занадто смердючий, як усі свині, щоб мати змогу підкрадатися непоміченим чи сидіти у засідці. Однак хворі, знесилені чи поранені тварини, без сумніву, ставали жертвами ентелодонів. Втім, деякі спеціалісти вважають, що ентелодони могли займатися й активним полюванням на здорову здобич.
Вважається можливим, що ентелодони значну частку своєї поживи одержували, відбираючи здобич у справжніх хижаків, наприклад, гієнодонів. Вони були цілком здатні до цього, особливо якщо нападали зграєю.
Живі ентелодони способом комп'ютерного моделювання та анімації були відтворені у третій серії фільму Бі-Бі-Сі «Прогулянки з доісторичними тваринами». Зображена сутичка між двома ентелодонами, а також показано, як зграя ентелодонів відбирає у гієнодона вбитого ним халікотерія.
Ентелодон (Entelodon) — вимерлий рід парнокопитних ссавців, родичів сучасних свиней. Згідно сучасним дослідженням, ентелодони були як м'ясоїдні хижаки, так і час від часу їли рослинну їжу. Вважається що за способом життя вони були подібні до сучасних диких свиней, хоча розміром зрівнювались з невеликими носорогами.
Вони мали ріст до 2,1 м в плечі і мозок розміром з кулак. Вони населяли Азію та Північну Америку з 45 до 25 млн років тому. Частки скелетів ентелодонів знайдені в Монголії; більш повні та краще збережені скам'янілості, відкриті та досліджені у Північній Америці.
Багато зі знайдених черепів ентелодонів мають глибокі подряпини у кістці між очима, інколи глибиною до 2 см. Вважається, що такі пошкодження вони звичайно отримували у сутичках з іншими ентелодонами. Будова пащі дозволяла розкривати її так широко, що всередині поміщалася майже вся голова противника. Кісткові шишки на лицевій частині черепу, схожі з тими, що мають сучасні бородавочники, розташовані так, щоб захистити вразливі органи під час таких сутичок. Навіть дуже суворо пошкодженні черепи ентелодонів не мають подряпин довкола захищених таким чином очей та носа.
Їх величезні щелепи були досить потужні, щоб перекушувати товсті кістки. Поряд з рештками ентелодонів знаходять багато кісток інших тварин зі слідами від їх зубів. Ентелодони, безсумнівно, були переважно падальниками і з'їдали будь-яку мертву чи безпорадну тварину, з якою стикалися. Їх зуби з товстою емаллю часто знаходяться зламаними, а також містять характерні подряпини, які дозволяють припустити, що в посушливі сезони ентелодони жували деревину та коріння, щоб отримати воду.
Ентелодони супроводжували великі стада рослиноїдних тварин, пожираючи померлих та доповнюючи свою дієту рослинністю. Скоріше за все вони не були активними хижаками. Ентелодон був недостатньо швидкий для переслідування і занадто великий і помітний, а також, мабуть, занадто смердючий, як усі свині, щоб мати змогу підкрадатися непоміченим чи сидіти у засідці. Однак хворі, знесилені чи поранені тварини, без сумніву, ставали жертвами ентелодонів. Втім, деякі спеціалісти вважають, що ентелодони могли займатися й активним полюванням на здорову здобич.
Вважається можливим, що ентелодони значну частку своєї поживи одержували, відбираючи здобич у справжніх хижаків, наприклад, гієнодонів. Вони були цілком здатні до цього, особливо якщо нападали зграєю.
Lợn trâu (Danh pháp khoa học: Entelodont) hay còn gọi là lợn sát thủ là một họ lợn đã tuyệt chủng từ thời kỳ tiền sử. Chúng là động vật ăn tạp và là loài đặc hữu của những khu rừng và đồng bằng Bắc Mỹ, châu Âu và châu Á từ cuối kỷ Eocen đến thế Miocene để sớm (37.2-16.300.000 năm trước) cách đây khoảng 21 triệu năm. Chúng là một trong những loài động vật săn mồi hung tợn nhất lịch sử. Entelodon theo tiếng Hy Lạp cổ có nghĩa là "Hàm răng hoàn chỉnh". Entelodon là tổ tiên của loài lợn hiện nay[1].
Lợn trâu Entelodontidae được đặt tên bởi Richard Lydekker và đưa vào nhóm Nonruminantia bởi Gregory (1910). Sau đó chúng được xếp vào nhóm Artiodactyla bởi Lucas (1998) và đặt thành một họ là Entelodontoidea bởi Carroll (1988) và Boisserie (2005). Trong khi những loài lợn trâu từ lâu đã được coi là thành viên của Phân bộ Lợn nhưng người ta đã tìm thấy chúng là gần gũi hơn với cá voi và hà mã hơn cho những con lợn.
Chúng là loài động vật cực kỳ hung dữ, có thân hình nửa giống lợn, nửa giống trâu. Tuy cao trên 2 mét và nặng tới hàng tấn, nhưng lợn trâu Entelodont có bộ não chỉ bé như nắm tay. Những vết thương trên sọ tìm được trong các hóa thạch cho thấy loài thú này thường xuyên tấn công lẫn nhau để tranh giành địa phận hoặc con cái. Nhìn chung bề ngoài của chúng như con quái vật nửa lợn, nửa trâu cực kỳ hung dữ.
Lợn trâu Entelodonts là một nhóm đã tuyệt chủng chứ không phải lợn giống như động vật có vú ăn tạp với các cơ quan cồng kềnh, nhưng ngắn, đôi chân thon thả, và mõm dài. Lớn nhất là nhóm lợn Bắc Mỹ Daeodon, và nhóm châu Âu Paraentelodon với chiều cao lên đến 2,1 m (6,9 ft) tính đến vai, với bộ não có kích thước của một quả cam. Một mẫu vật duy nhất được ghi bởi M. Mendoza, CM Janis, và P. Palmqvist cho khối cơ thể được ước tính có trọng lượng 421 kg (930 lb). Tuy cao khoảng 2m, dài hơn 4m, nặng hơn 4.000 kg nhưng não của loài này chỉ lớn bằng trái cam[1].
Lợn trâu Entelodont có đầy đủ bộ răng, bao gồm cả răng nanh lớn, răng cửa nặng nề, và tương đối đơn giản, nhưng mạnh mẽ và răng hàm. Những tính năng này cho thấy một chế độ ăn uống theo kiểu động vật ăn tạp, tương tự như của lợn hiện đại. Giống như nhiều động vật khác, chúng có móng guốc chẻ, với hai ngón chân chạm đất, còn lại hai là tàn tích. Đặc điểm phân biệt nhất của các loài động vật này không phải là nặng nề mà là cục xương ở hai bên của đầu của chúng mà là tương tự như một con heo rừng. Một số có thể có điểm gắn được để hỗ trợ cho cơ hàm mạnh mẽ, nhưng một số lớn hơn ở con đực, cho thấy chúng có thể chiến đấu vì bạn tình.
Lợn trâu Entelodont sống trong rừng và đồng bằng nơi chúng là những kẻ săn mồi đầu bảng trong kỷ Miocen của Bắc Mỹ và tới kỷ Oligocene, chúng cũng tiêu thụ động vật thối rữa và động vật sống và có chế độ ăn của chúng với cây và củ. Chúng có thể săn bắt động vật lớn, giống như những loài bò Eporeodon lớn và lạc đà tiền sử cỡ con cừu Poebrotherium wilsoni, chúng kết liễu con mồi với một vết cắn từ hàm mạnh mẽ. Với bản tính hung dữ và thường đi săn theo đàn, nên chúng vẫn là nỗi khiếp đảm của các loài động vật trên cạn.
Một số di tích hóa thạch của các loài động vật khác đã được tìm thấy với những vết cắn của lợn trâu vào chúng. Giống như những con lợn hiện đại, chúng là động vật ăn tạp, ăn cả thịt và thực vật, nhưng sự thích nghi của chúng cho thấy một xu hướng thiên về con mồi sống và thối rữa. Chúng là những kẻ cơ hội có khả năng nhất, chủ yếu ăn động vật sống, nhưng không từ chối xác thối rữa và củ trong thời gian hạn hán. Một số thậm chí còn tích trữ thức ăn giống như một Archaeotherium đã được phát hiện, tạo thành cốt của rất nhiều lạc đà.
Entelodont xuất hiện trong tập phim thứ ba trong những phim tài liệu truyền thông của BBC với Chương trình: Dạo chơi cùng dã thú, nơi mà trong chương trình, người kể chuyện luôn luôn đề cập đến các sinh vật như lợn trâu chứ không phải là một chi cụ thể hơn, chẳng hạn như Entelodon hoặc Archaeotherium. Các sinh vật cùng xuất hiện trong một sản phẩm BBC, bộ phim làm lại năm 2001 của The Lost World.
Entelodonts cũng là trọng tâm chính của tập 4 của chương Predators Prehistoric (Những kẻ săn mồi thời tiền sử) trong kênh National Geographic Channel trong một tập phim mang tên "Killer Pig" (Lợn sát thủ). Các tập phim đặc trưng Archaeotherium (được xác định là "entelodont") như là các động vật ăn thịt trên của bình nguyên Mỹ, và làm thế nào nó phát triển thành Daeodon thậm chí lớn hơn ("Dinohyus").
Lợn trâu (Danh pháp khoa học: Entelodont) hay còn gọi là lợn sát thủ là một họ lợn đã tuyệt chủng từ thời kỳ tiền sử. Chúng là động vật ăn tạp và là loài đặc hữu của những khu rừng và đồng bằng Bắc Mỹ, châu Âu và châu Á từ cuối kỷ Eocen đến thế Miocene để sớm (37.2-16.300.000 năm trước) cách đây khoảng 21 triệu năm. Chúng là một trong những loài động vật săn mồi hung tợn nhất lịch sử. Entelodon theo tiếng Hy Lạp cổ có nghĩa là "Hàm răng hoàn chỉnh". Entelodon là tổ tiên của loài lợn hiện nay.
Энтелодо́нты (лат. Entelodontidae, от греч. εντλης — «законченный, совершенный» и греч. οθοντος «зуб») — вымершее семейство отряда парнокопытных подотряда свинообразных. Существовали в Северной Америке, Европе и Азии в эпохи среднего эоцена и раннем миоцене (37,2—16,3 млн лет назад).
Энтелодонты имели очень крупный череп с многочисленными буграми и выступами. Обладали мощными острыми клыками и резцами. Ложнокоренные зубы раздвинутые, режущего типа, напоминают зубы хищников. Коренные зубы относительно невелики. Тело плотно сбитое, с мощным загривком. Ноги стройные, явно приспособленными для бега по твёрдому субстрату. Хвост короткий. Очевидно, эти животные обладали сильными челюстными и шейными мышцами. Мозг энтелодонтов был относительно небольшим, что говорит о невысоком интеллекте.
Очевидно, энтелодонты добывали себе пищу в основном при помощи мощных клыков и резцов, причём, судя по относительно слабым коренным зубам, она не требовала больших усилий для измельчения. Возможно, это были какие-то мягкие и сочные растения и (или) мясо. Энтелодонты могли пожирать падаль или даже охотиться на других животных. Не исключён каннибализм.
Окаменевшие следы и некоторые другие ископаемые находки свидетельствует о том, что энтелодонты жили небольшими семейными группами, кочевавшими по открытым равнинам в поисках пищи.
На окаменевших скелетах большинства энтелодонтов остались следы страшных ран, которые могли нанести только клыки их сородичей. Чаще всего встречаются раздробленные скуловые кости, отметины укусов и сильные повреждения черепа — все эти травмы животные наверняка получили в жестоких схватках с сородичами из-за пищи или самок.
Монгольские представители рода энтелодон (Entelodon sp.) фигурируют в научно-популярном фильме Би-би-си «Прогулки с чудовищами», американские — в научно-популярном фильме канала National Geographic «Доисторические хищники». Также сцена охоты индейцев на энтелодонта была показана в художественном фильме «Затерянный мир» 2001 года.
Это заготовка статьи о вымерших млекопитающих. Вы можете помочь проекту, дополнив её. 
Энтелодо́нты (лат. Entelodontidae, от греч. εντλης — «законченный, совершенный» и греч. οθοντος «зуб») — вымершее семейство отряда парнокопытных подотряда свинообразных. Существовали в Северной Америке, Европе и Азии в эпохи среднего эоцена и раннем миоцене (37,2—16,3 млн лет назад).
豨科（學名：Entelodontidae），旧称巨猪科，是一類已滅絕的雜食性偶蹄目哺乳動物，是現今的河马科及鲸豚类的遠親。牠們於始新世中期[1][2]至中新世早期[3]（37.2—16.3 百萬年前）分佈在亞洲、歐洲及北美洲的森林。最大的巨豨科站立時有2.1米高，腦部有拳頭一般大。牠們吃腐肉及植物。
本科曾长期被视为猪科的近亲而归类于猪形亚目之中，直到2009年的研究显示本科与河马科及鲸类的关系更亲近，因而归类于鲸凹齿形类[4]。
巨豬科是較為像豬之類的動物，身體龐大，腳短幼，鼻口長。牠們有完整的牙齒，包括大的犬齒、重的門齒、尖銳的前臼齒及相對簡單而有力的臼齒。由此可見牠們像現今的豬一樣是雜食性的。就像其他的偶蹄目，牠們有分趾蹄，其中二趾接觸地面，餘下二趾則退化了。[5]
由 M. Mendoza、C. M. Janis 及 P. Palmqvist 針對巨豬科樣本所測量的質量估計其體重可達 421公斤（930磅）[6]。
巨豬科最明顯的特徵是在頭上兩側有類似疣豬臉上的骨塊。有一些是用來連接顎骨的肌肉[5][7]，但有些在雄性則較大，估計是在競爭時保護眼睛和喉嚨等細緻部位之用。[8]巨豬科可以將嘴巴張得非常開[9]，這項特徵通常僅發生在獵食者或食腐動物上，但巨豬科的近親河馬同樣也能將嘴巴張至 150 度。河馬為攻擊性強的草食動物，會透過張嘴露出其中的犬齒進行威嚇[10]。在古巨豨科頭顱與肋骨化石上有很多同類所造成的傷痕[11]。
巨豬科生存於始新世中期至中新世早期的中國、歐洲與北美洲。在這些環境中均有生物佔有頂級掠食者的生態區位，包括獵貓科、犬熊與肉齒目，而且巨豬科的牙齒並不適合撕裂肉塊，因此牠們不大可能為掠食者。巨豬科可能跟隨史前的哺乳動物群，吃腐屍及周邊的水果、種子、根莖、樹皮、樹葉、真菌等。牠們亦可能會吃身邊生病、年老、跛足或受傷的大型動物。有些指巨豬科會捕獵獵物，但是牠們氣味及噪音相信很難捕獵平原上快速的動物。牠們亦會吃細小及緩慢的動物，如蛇及雛鳥、蛋、龜等[12]。捕獵巨豬科的有鬣齒獸。
巨豬科的完齒獸出現在BBC《與野獸共舞》第3集中。同樣的生物出現於BBC 2001年重製版本（英语：The Lost World (2001 film)）的失落的世界電影中。
巨豬科為國家地理頻道《史前掠食動物（英语：Prehistoric Predators）》第4集的主角，然而節目內容稍微誇大而非完全根據科學事實。節目中介紹了美國惡地的頂級掠食者古豬獸（節目中以完齒獸稱之），以及之後牠如何演化成體型更大的凶齒豨。
|url=值 (帮助). JSTOR. 1990 [Oct 28, 2018]. 豨科（學名：Entelodontidae），旧称巨猪科，是一類已滅絕的雜食性偶蹄目哺乳動物，是現今的河马科及鲸豚类的遠親。牠們於始新世中期至中新世早期（37.2—16.3 百萬年前）分佈在亞洲、歐洲及北美洲的森林。最大的巨豨科站立時有2.1米高，腦部有拳頭一般大。牠們吃腐肉及植物。
Elotheridae
和名 エンテロドン科 英名 Entelodonts 属エンテロドン科（Entelodontidae）は、約4,500万- 約1,800万年前（新生代古第三紀始新世中期- 中新世前期）の北半球に広く生息していた絶滅哺乳類の一群（科）。 鯨偶蹄目- イノシシ亜目（猪豚亜目）中の初期の一群として分類される。
鯨偶蹄目の中でも初期に繁栄したグループで、現生のイノシシ科と相似をなす大型の有蹄類である。 「大イノシシ」など現生イノシシ類と関連付けた名で呼ばれることもあるが、系統上イノシシ科とは科レベルで別グループである。イノシシ亜目の仲間という意味で両者は「近縁」と言っても間違いではないし、科が違うという点から「やや遠縁」とも言える。
ダエオドン、エンテロドン、アーケオテリウム（アルカエオテリウム）など、7属が確認されている。
頑健で大型の胴体に短い四肢、長い吻部を持つ頭部が特徴的な、大型のイノシシに似た動物である。 小型のものでもイノシシ並みの体格があり、最大級のダエオドン（異名：ディノヒウス）にいたっては、体長約3mとバイソンやサイほどの大きさに達した。 全体の印象としてはイボイノシシに似るが、頭部の体に対する比率は大きく、またその形態は特異であった。 吻部は細長い割に頬骨弓が板状の突起となって突き出ている。 また、下顎の前方および中間部にも、下方へと突き出る突起がある。 これは咬筋の付着部であったとされるが、オスは大きく突き出る傾向があるなど性的ディスプレイであった可能性も示唆される。 また、脳函部は小さかった。 口蓋部には大きな犬歯や切歯、5つの咬頭を持つ丘状歯（ブノドント）の上顎臼歯などを持ち、大半の種で真獣類の基本形である44本の歯を保持していた。 その形態は雑食性であることを示している。 植物や小動物、腐肉や根塊などあらゆるものを口にしていたのであろう。 先述のように、脳自体はそれほど大きくなかったが、臭球が発達していた。 鼻先で地面を掘り返して地下茎の在処を探ったり、腐肉を探すために嗅覚が発達していたとされる。 四肢については、短いが疾走に適した細身であり、その先端は早い段階で現生の大半の偶蹄類と同じく二本指となっていた。
北半球に広く分布、繁栄していた。しかし、中新世半ばに彼等は姿を消し、ユーラシア大陸においてはイノシシ科、北アメリカ大陸ではペッカリー科にその地位は置き換わっている。
この項目は、古生物学に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:地球科学、プロジェクト:生物／Portal:地球科学、Portal:生物学）。 エンテロドン科（Entelodontidae）は、約4,500万- 約1,800万年前（新生代古第三紀始新世中期- 中新世前期）の北半球に広く生息していた絶滅哺乳類の一群（科）。 鯨偶蹄目- イノシシ亜目（猪豚亜目）中の初期の一群として分類される。
鯨偶蹄目の中でも初期に繁栄したグループで、現生のイノシシ科と相似をなす大型の有蹄類である。 「大イノシシ」など現生イノシシ類と関連付けた名で呼ばれることもあるが、系統上イノシシ科とは科レベルで別グループである。イノシシ亜目の仲間という意味で両者は「近縁」と言っても間違いではないし、科が違うという点から「やや遠縁」とも言える。
ダエオドン、エンテロドン、アーケオテリウム（アルカエオテリウム）など、7属が確認されている。
