Pyxicephalus és un gènere de granotes de la família dels rànids que es troba a l'Àfrica subsahariana.
Pyxicephalus és un gènere de granotes de la família dels rànids que es troba a l'Àfrica subsahariana.
Pyxicephalus (πυξίς, pyxis = "(round) box," κεφαλή, kephalē = "head") is a genus of true frogs from Sub-Saharan Africa, commonly referred to as African bull frogs or bull frogs.[1] They are very large (P. adspersus) to large (remaining species) frogs, with females significantly smaller than males.[2] They may take decades to reach their full size potential and they are some of the longest-living frogs, possibly able to reach ages as high as 45 years.[3]
These bulky and voracious predators will eat any animal (including small vertebrates and conspecifics) they can fit in their large mouth that has two fang-like projections on the lower jaw, but they are themselves commonly eaten by humans, predatory birds, mammals and monitor lizards. They remain hidden—they are fossorial—for much of the year, but emerge to breed in temporary pools after rains. The tadpoles often are guarded by the male.[2][3]
There are four recognized species:[1][4]
P. edulis has long been confused with P. adspersus, and species limits between them are not fully understood.[2] Additionally, P. angusticeps was only revalidated in 2013,[2] and some authorities still do not recognize it.[5] Another sometimes used name is P. cordofanus Steindachner, 1867, but it is a nomen dubium.[6]
Pyxicephalus (πυξίς, pyxis = "(round) box," κεφαλή, kephalē = "head") is a genus of true frogs from Sub-Saharan Africa, commonly referred to as African bull frogs or bull frogs. They are very large (P. adspersus) to large (remaining species) frogs, with females significantly smaller than males. They may take decades to reach their full size potential and they are some of the longest-living frogs, possibly able to reach ages as high as 45 years.
These bulky and voracious predators will eat any animal (including small vertebrates and conspecifics) they can fit in their large mouth that has two fang-like projections on the lower jaw, but they are themselves commonly eaten by humans, predatory birds, mammals and monitor lizards. They remain hidden—they are fossorial—for much of the year, but emerge to breed in temporary pools after rains. The tadpoles often are guarded by the male.
Pyxicephalus (pyxis = "poto," cephalus = "kapo") estas genro de veraj ranoj el Sub-Sahara Afriko, komune referencata kiel afrikaj taŭroranoj, kaj konata ankaŭ kiel Piksirano, kio estis derivita el ties genronomo. Ĝi estas la plej granda rano en Suda Afriko. Ĝi loĝas en malfermaj herbejoj, kie povas troviĝi en flakoj. En la seka sezono ĝi nestotruas subgrunde. Tiu rano manĝas insektojn de variaj tipoj, fiŝojn, musojn, lacertojn, kaj foje ankaŭ aliajn ranojn. Okaze de minaco, la rano ŝveliĝas klopode timigi la malamikon.
La plej evidenta karaktero kiu diferencigas Pyxicephalus adspersus el aliaj ranoj estas ties grando; ĝi estas unu el la plej grandaj, dua nur post Conraua goliath de la baseno de la rivero Kongo. Individuoj povas pezi ĝis 2 kilogramojn. Malkiel ĉe plej aliaj specioj de ranoj, la masklo de P. adspersus estas pli granda ol la inio. La maskloj povas estis ĝis 24 cm longaj kaj la inoj estas ĉirkaŭ 12 cm.
Tiu specio de rano troviĝas ĉefe en malfermaj herbejoj kaj en malaltaj altaĵoj en sub-saharaj afrikaj landoj de Malavio, Zambio, Niĝerio, Somalio, Mozambiko, Angolo, Sudafriko (escepte ĉe la sudokcidento de la Kaba Provinco), Kenjo, Zimbabvo, Tanzanio kaj Sudano.
Pyxicephalus es un género de anfibios anuros de la familia Pyxicephalidae. Se distribuyen por las zonas no selváticas del África subsahariana.
Según ASW:[1]
Pyxicephalus es un género de anfibios anuros de la familia Pyxicephalidae. Se distribuyen por las zonas no selváticas del África subsahariana.
Pyxicephalus anfibio genero bat da, Anura ordenaren barruko Pyxicephalidae familian sailkatua.
Pyxicephalus anfibio genero bat da, Anura ordenaren barruko Pyxicephalidae familian sailkatua.
Pyxicephalus est un genre d'amphibiens de la famille des Pyxicephalidae[1].
Les quatre espèces de ce genre se rencontrent dans les régions non-forestières de l'Afrique subsaharienne[1].
Selon Amphibian Species of the World (24 juillet 2013)[2] :
Pyxicephalus est un genre d'amphibiens de la famille des Pyxicephalidae.
Pyxicephalus is een geslacht van kikkers uit de familie Pyxicephalidae. De groep werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Johann Jakob von Tschudi in 1838.[1]
Er zijn vier soorten die voorkomen in Afrika, ten zuiden van de Sahara.[2] In tegenstelling tot de meeste kikkers komen de soorten in relatief kale streken voor.
De volgende soorten zijn bij het geslacht ingedeeld:[3]
Pyxicephalus is een geslacht van kikkers uit de familie Pyxicephalidae. De groep werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Johann Jakob von Tschudi in 1838.
Er zijn vier soorten die voorkomen in Afrika, ten zuiden van de Sahara. In tegenstelling tot de meeste kikkers komen de soorten in relatief kale streken voor.
As rãs-duende ou rãs-touro são anfíbios anuros pertencentes ao gênero Pyxicephalus, da família Pyxicephalidae.
De modo geral, é marcante a presença de estruturas ósseas odontoides na mandíbula de tais anuros, utilizados para segurar as presas durante sua deglutição. Ao contrário da maioria dos anfíbios, os machos deste gênero são maiores que as fêmeas.
Os pixicefalídeos deste gênero distribuem-se por: África do Sul, Angola, Botsuana, Camarões, Quênia, Malawi, Moçambique, Namíbia, Nigéria, Senegal, Somália, Suazilândia, Tanzânia, Zâmbia, Zimbábue e possivelmente em: Benim, Burkina Faso, Chade, Costa do Marfim, Gana, Guiné, Mali, República Centro-africana, República Democrática do Congo, Sudão, Togo e Uganda.[1]
São encontrados em savanas secas, savanas-estépicas, marismas, plantações, canais e valas.
Os membros do gênero Pyxicephalus ficam soterrados durante boa parte do ano, de modo a emergir após a estação chuvosa. Em seguida, ocorrem os acasalamentos. O momento reprodutivo é caracterizado pela formação de grupos de machos que aguardam a chegada de fêmeas isoladas. Após a fecundação, a qual é externa, os machos cuidam dos girinos até que a metamorfose dos filhotes esteja completa.
Nota: Pouco se sabe acerca de P. obbianus. As únicas especificidades conhecidas as quais são compartilhadas entre a rã-touro-de-calabresi e os demais anuros do gênero Pyxicephalus são aspectos básicos quanto à reprodução e ao habitat. Assim, tal espécie foi desprezada na digitação das características gerais, no que tange a anatomia, a distribuição e a reprodução.
As rãs-duende ou rãs-touro são anfíbios anuros pertencentes ao gênero Pyxicephalus, da família Pyxicephalidae.
Загальна довжина коливається від 12 до 24,5 см, вага сягає 2 кг. Спостерігається статевий диморфізм: самці більші за самиць. Голова коротка, морда округла. Тулуб масивний, широкий. Мають великий рот та гострі зуби. Нижня щелепа виступає уперед. Задні кінцівки дуже потужні. Забарвлення шкіри темно-зелене з і світлими крапочками, плямочками або цяточками. Втім деякі види позбавлені цього. Пуголовки дуже яскравого забарвлення.
Полюбляють савани, рідколісся, пагорби. Активні вночі. Риють нори, де проводять час у сплячці, що триває влітку, у сухий сезон. Щоб пережити цей період утворює своєрідну кулю навколо себе, де накопичує вологу. після завершення спекотного періоду, ці земноводні розривають оболонку й деякий час нею живляться. Звідси походить назва цих жаб. Живляться великими безхребетними, гризунами, дрібними земноводними, пташенятами.
Це яйцекладні амфібії. Самиця відкладає 3000—4000 яєць. Пуголовки з'являються через 2 дні. Метаморфоз триває 18 днів.
Мешкають на південь від Сахари.
Pyxicephalus là một chi động vật lưỡng cư trong họ Pyxicephalidae, thuộc bộ Anura. Chi này có 4 loài và không bị đe dọa tuyệt chủng.[1]
Pyxicephalus là một chi động vật lưỡng cư trong họ Pyxicephalidae, thuộc bộ Anura. Chi này có 4 loài và không bị đe dọa tuyệt chủng.
Pyxicephalus (лат.) — род земноводных семейства Pyxicephalidae. Включает 3 вида.
Общая длина колеблется от 12 до 24,5 см, вес достигает 2 кг. Наблюдается половой диморфизм: самцы крупнее самок. Голова короткая, морда округлая. Туловище массивное, широкое. Имеют большой рот и острые зубы. Нижняя челюсть выступает вперед. Задние конечности очень мощные. Окраска кожи тёмно-зелёная со светлыми точками, пятнышками или крапинками. Впрочем, некоторые виды лишены этого. Головастики очень яркой расцветки.
Любят саванны, редколесья, холмы. Активны ночью. Роют норы, где проводят время в спячке, в которую впадают летом, в сухой сезон. Чтобы пережить этот период, образуют своеобразный шар вокруг себя, где накапливают влагу. После завершения жаркого периода эти земноводные разрывают оболочку и некоторое время ею питаются. Основной пищей роющим лягушкам служат крупные беспозвоночные, грызуны, мелкие земноводные, птенцы.
Это яйцекладущие амфибии. Самка откладывает 3000—4000 яиц. Головастики появляются через 2 дня. Метаморфоз длится 18 дней.
Обитают в Африке к югу от Сахары.
На октябрь 2018 года в род включают 4 вида[1][2]:
Pyxicephalus (лат.) — род земноводных семейства Pyxicephalidae. Включает 3 вида.
_juvenile_(12618902215).jpg)
