Pseudocleonus

Зовнішній вигляд

Жуки цього роду мають середній та досить великий розмір: 8-16.2 мм у довжину. Основні ознаки^[1]:

• головотрубка розширена до вершини;
• 1-й членик джгутика вусиків довший за 2-й
• передньоспинка майже квадратна, її задній край півколовий, зверху посередині є поздовжній кіль, щиток непомітний;
• надкрила при основі не ширші за передньоспинку, без плечових бугорців, їз поздовжніми крапковими борозенками;
• 2-й членик задніх лапок не видовжений.

Фотографії видів цього роду дивись на^[2].

Спосіб життя

Докладно не вивчений, але наявна інформація підтверджує його подібність до способу життя інших Cleonini. Ймовірно, життєвий цикл видів цього роду пов'язаний із декількома родами айстрових. Зокрема, у Pseudocleonus cіnereus личинка розвивається у корені любочок та волошок. Дорослі жуки живляться листям та молодими пагонами цих та інших айстрових: осоту, нечуйвітру, кульбаби^[3]. Самиця відкладає яйця у заглиблення, яке вона вигризає у корені, личинка, розвиваючись, вигризає порожнину у рослинних тканинах^[4].

Географічне поширення

Ареал роду охоплює майже весь Південь Палеарктики — від Португалії і Марокко до Китаю та Далекого Сходу^[5], хоча у більшості видів він зосереджений у західній частині південної Палеарктики. Серед них чимало ендеміків видів. Наприклад, Pseudocleonus dieckmanni відомий лише з острова Крит, а три види — лише з Марокко.

В фауні України зареєстровані чотири види цього роду^[6], причому у Pseudocleonus dauricus через Україну проходить західна межа ареалу, а Pseudocleonus grammicus знайдений лише у Гірському Криму.

Класифікація

У роді Pseudocleonus описано 20 видів^[5], вони розподілені на чотири підроди. Перелік їх наведено нижче, види української фауни виділено кольором:

Asiacleonus Arzanov, 2005

• Pseudocleonus dauricus (Gebler, 1830)
• Pseudocleonus taciturnoides L. ArnoI'di, 1956

Neopseudocleonus Arzanov, 2005

• Pseudocleonus ferghanensis Ter-Minasian, 1988
• Pseudocleonus glabratus (Faust, 1883)
• Pseudocleonus grammicus (Panzer, 1789)
• Pseudocleonus havtagensis Ter-Minasian, 1976
• Pseudocleonus italicus F. Solari, 1950
• Pseudocleonus marginicollis (Fåhraeus, 1842)
• Pseudocleonus pustuloses Chevrolat, 1876

Phryganocleonus L. ArnoI'di, 1956

• Pseudocleonus guldarensis L. ArnoI'di, 1956
• Pseudocleonus iskanderi L. Arnol'di, 1956
• Pseudocleonus tadzhika L. Arnol'di, 1956

Pseudocleonus Chevrolal, 1872

• Pseudocleonus carinatus (Gyilenhal, 1834)
• Pseudocleonus cinereus (Schrank, 1781)
• Pseudocleonus dieckmanni Fremuth & Bayer, 2008
• Pseudocleonus libanicus Faust, 1904
• Pseudocleonus novaki Penecke, 1928
• Pseudocleonus otini (Hoffmann, 1957)
• Pseudocleonus parallelus Escalera, 1914
• Pseudocleonus theryi Hustache, 1931

Примітки