Ендемік північного сходу Мексики (Коауїла, Нуево-Леон, Тамауліпас). Це високогірний вид, що росте між (1900 -) 2800 м і 3300 м над рівнем моря на крутих гірських схилах поблизу вершин або в прохолодних ярах. Ґрунти, як правило, бідні гумусом, але вологі; клімат прохолодний, з відносно сухим літом і вологою зимою. Вид зазвичай асоціюється з різними видами Pinus і з Pseudotsuga menziesii var. glauca, також з Quercus; Cupressus arizonica і Picea engelmannii subsp. mexicana (ще один ендемічний реліктовий таксон) був зареєстрований з Abies vejarii var. mexicana.
Дерева до 40 м заввишки і 150 см в діаметрі на рівні грудей, з широко конічною або пірамідальною кроною і одним прямим стовбур з горизонтально розлогими гілками. Кора гладка, тонка, сіра, на старих дерев стає лускатою, грубою і потрісканою, сіро-коричневою. Бруньки кулясті, 2,5 × 3 мм, дуже смолисті. Листи розташовані по спіралі, 10-20 (-25) мм довжиною × 1.3-2 мм шириною, є дві великі білясті смуги знизу. Пилкові шишки бічні, кулясті, 5 мм, червонуваті. Насіннєві шишки бічні, прямостоячі, яйцевидно-довгасті з тупою або усіченою вершиною, розміром 6-12 × 4-6 см, темно-фіолетові, після дозрівання до темно-коричневого. Насіння 8-10 мм довжиною з 15 × 12 мм фіолетово-коричневими крилами.
A. vejarii subsp. mexicana має менші шишки (до 10 см), кора потріскана на невеликі квадрати.
A. vejarii subsp. vejarii var. vejarii має більші шишки (10-15 × 5-7 см).
Цей вид рідкісний з обмеженим поширенням, отже, значення як джерела деревини незначне. Вид був введений для вирощування в США і Європі, але обмежується дендраріями та іншими колекціями рослин, незважаючи на свою привабливість та придатність особливо в регіонах з теплим літом і м'якою вологою зимою.
Найбільш очевидною загрозою є виникнення руйнівних пожеж. Деякі поселення цього виду зустрічаються в охоронних районах, наприклад, на Серро-Потосі.
Це незавершена стаття про родину Соснові.
