Hercules Beetle

Mascle d'escarabat hèrcules, Dynastes hercules, acompanyat d'un escarabat verd, Eudicella gralli

L'escarabat hèrcules (Dynastes hercules) és una espècie de coleòpter polífag de la família dels escarabeids, i un dels diversos escarabats rinoceront. Viu als boscos tropicals, selves africanes i boscos equatorials d'Amèrica Central i del Sud-amèrica. És un dels coleòpters més grans que existeixen, ja que els mascles poden assolir una longitud de fins a 17 centímetres, incloent la seva llarga banya toràcica. És la major de les sis espècies conegudes del gènere Dynastes, i només hi ha dos escarabats més grans, Macrodontia cervicornis i Titanus giganteus.

Característiques

Els mascles tenen dues banyes, una al tòrax i una altra al cap; la banya toràcica, de vegades, arriba a créixer més que el mateix cos de l'escarabat. Aquests banyes no apareixen a les femelles, ja que l'espècie presenta un acusat dimorfisme sexual. La finalitat d'aquests apèndixs està relacionada amb la reproducció, ja que els mascles ho fan servir com a arma en els seus combats per aconseguir les femelles. La cara inferior de la banya toràcic està proveïda de pèls gruixuts.

A més de no tenir banyes, les femelles són bastant més petites i de color marró, mentre que els mascles tenen els èlitres de color groguenc amb taques negres. S'ha dit que l'escarabat hèrcules és la criatura més forta en comparació amb la seva mida, ja que és capaç de carregar un pes 850 vegades més gran que el del seu propi cos;^[1] d'aquí el seu nom, tot agafant la referència de l'heroi mitològic Hèrcules.

Història natural

L'estat larvari d'aquest escarabat dura un o dos anys, fins que la larva arriba una mida de 110 mil·límetres, i pesa uns 120 grams. Gran part de la vida de la larva transcorre perforant l'interior de la fusta en putrefacció, que és la seva principal font d'aliment. Si s'afegeixen cadàvers d'animals en descomposició, l'animal arriba a un desenvolupament més gran. Després del període larvari, es transforma en pupa i es produeix la metamorfosi, de la qual emergeix l'escarabat adult, que s'alimenta fonamentalment de fruits caiguts al terra forestal.

Llista de subespècies

• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976
• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977
• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985
• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules paschoali Grossi and Arnaud, 1993
• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau and Reid, 1995
• Dynastes hercules bleuzeni Silvestre and Dechambre, 1995
• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002
• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002

Referències

Enllaços externs

• Informació sobre Dynastes hercules a naturalworlds.org (anglès)
• Informació sobre Dynastes hercules a entweb.clemson.edu (anglès)
• Escarabats rinoceront Galeria amb diverses subespècies d'escarabat Hèrcules. (anglès)
• Coleoptera XXL: Escarabats gegants Selecció i venda d'escarabats i larves de tot el món. (alemany i anglès)

Herkules antilský (Dynastes hercules) je brouk, největší ze 6 zástupců rodu herkules (Dynastes). Dorůstá (včetně všech výrůstků) délky až 18 cm a někdy bývá (zejména ve starší literatuře) uváděn jakožto největší brouk, obvykle je však dávána přednost titánu obrovskému (Titanus giganteus) a také piluně velkozubé. Navíc pokud je posuzována spíše celková mohutnost nebo hmotnost a výčnělky jsou ignorovány, propadá se hluboko do pole. Vyskytuje se v deštném pralese Střední a Jižní Ameriky.

Seznam poddruhů

• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976
  • Rozšíření: Martinik
  • Velikost - samci: 50~100 mm - samice: 45~55 mm.

• Dynastes hercules bleuzeni Silvestre and Dechambre, 1995
  • Rozšíření: Venezuela
  • Velikost - samci: 55~155 mm - samice: 45~75 mm.

• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
  • Rozšíření: Kolumbie, Peru, Ekvádor, Brazílie
  • Velikost - samci: 55~165 mm - samice: 50~80 mm.

• Dynastes hercules hercules Linnaeus, 1753.
  • Rozšíření: French Guadeloupe, Dominica
  • Velikost - samci: 45~178 mm - samice: 50~80mm.

• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985
  • Rozšíření: Kolumbie, Venezuela, Peru, Ekvádor, Bolívie, Brazílie
  • Velikost - samci: 55~170 mm - samice: 50~80 mm.

• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002
  • Rozšíření: Bolívie
  • Velikost - samci: 55~140 mm - samice: 50~75 mm.

• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
  • Rozšíření: Panama, Kolumbie, Ekvádor
  • Velikost - samci: 55~145 mm - samice: 50~80 mm.

• Dynastes hercules paschoali Grossi and Arnaud, 1993
  • Rozšíření: Brazílie
  • Velikost - samci: 55~140 mm - samice: 50~70 mm.

• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977
  • Rozšíření: Svatá Lucie
  • Velikost - samci: 50~110 mm - samice: 50~65 mm.

• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985
  • Rozšíření: Mexiko, Belize, Salvador, Honduras, Guatemala, Nikaragua, Costa Rica, Panama
  • Velikost - samci: 55~150 mm - samice: 50~75 mm.

• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002
  • Rozšíření: Brazílie
  • Velikost - samci: 55~140 mm - samice: 50~75 mm.

• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau and Reid, 1995
  • Rozšíření: Trinidad, Tobago
  • Velikost - samci: 55~140 mm - samice: 50~75 mm.

• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
  • Rozšíření: Mexiko
  • Velikost - samci: 55~110 mm - samice: 50~65 mm.

Galerie

• Herkules antilský

• Herkules antilský

• larva Herkulese antilského

• Dynastes hercules (sameček)

• Dynastes hercules (samička)

• Herkules antilský

Externí odkazy

• Obrázky, zvuky či videa k tématu herkules antilský ve Wikimedia Commons
• Životní cyklus herkula antilského a vývojové fáze na YouTube
• obrázky Dynastes hercules ecuatorianus
• obrázky Dynastes hercules hercules
• obrázky Dynastes hercules lichyi
• obrázky Dynastes hercules occidentalis

Herkulesbille, vandfarve og gouache på papir af Pieter Holsteyn den ældre, Statens Museum for Kunst.

Herkulesbillen (Dynastes hercules) er en bille i familien torbister og den største af næsehornsbillerne, idet den kan blive op til 17 cm lang. Den lever naturligt i regnskovene i Central- og Sydamerika samt på de Små Antiller.

Billen er kønsdimorfistisk, idet hunnerne oftest har noget større kroppe end hannerne, men mangler til gengæld horn. Larvestadiet tager et til to år, hvorunder larven bliver op til 11 cm lang og kan veje 100 g. Efter dette stadium forpupper dyrene, inden de springer ud som fuldvoksne individer.

Levevis

Larven bruger det meste af sin tid på at arbejde sig gennem dens fødeområde, nemlig dødt træ, mens de udvoksede herkulesbiller fortrinsvis lever af overmoden frugt.

Herkulesbillen er temmelig stærk forstået på den måde, at den kan bære op til 100 gange sin egen vægt (hvor den dog kun vanskeligt kan bevæge sig); beretninger om, at den kan bære op til 850 gange sin vægt, er med al sandsynlighed usande.

Dynastes hercules ecuatorianus, Männchen

Larve des Herkuleskäfers

Der Herkuleskäfer (Dynastes hercules) ist eine Art aus der Familie der Blatthornkäfer. Er ist zusammen mit dem Riesenbockkäfer der größte Käfer weltweit und alleinig der längste Käfer der Welt.

Merkmale

Der Herkuleskäfer erreicht eine Körperlänge von bis zu 17 Zentimetern (gemessen mit Horn) und eine Flügelspannweite von 22 Zentimetern. Die Männchen besitzen oliv- bis gelbbraune Flügeldecken mit kleinen dunklen Flecken. Kopf und Thorax sind schwarzbraun gefärbt. Die Männchen tragen am Pronotum ein langes, nach vorn gerichtetes Horn variabler Länge, das länger als Thorax und Abdomen zusammen sein kann. Nahe der Basis des Horns sitzen zwei seitlich nach unten weisende Zähne, zur Spitze hin ist es auf der Unterseite abstehend fuchsrot behaart. Der Kopfschild (Clypeus) trägt ein weiteres, etwas kürzeres Horn, an dessen Oberkante eine Reihe Zähne stehen, deren Anzahl individuell variabel ist; beide Hörner bilden zusammen eine zangenartige Struktur. Die Weibchen sind am ganzen Körper schwarzbraun gefärbt, die Oberseite einschließlich des Pronotum ist mit kurzen Haaren übersät, beide Geschlechter sind entlang der Flügeldeckennaht in einem Streifen abstehend rot behaart. Die Fühler sind bei beiden Geschlechtern sehr kurz und tragen die übliche Blätterkeule der Scarabaeidae.

Durch ein schwammartiges Gewebe in der Kutikula ändert sich die Farbe der Flügeldecken männlicher Herkuleskäfer je nach Luftfeuchte von grünlich nach schwarz und zurück.^[1]

Verbreitung

Die Käfer sind in mehreren Unterarten in der nördlichen Hälfte Südamerikas und in Mittelamerika verbreitet, wo sie Regenwälder bewohnen. Das Verbreitungsgebiet reicht von Zentralmexiko südwärts, in Südamerika östlich und westlich der Anden, südlich bis Bolivien. Abseits davon liegen Beobachtungen aus dem atlantischen Brasilien und von den Kleinen Antillen vor.

Biologie

Die bis 20 Zentimeter langen und 100 Gramm schweren Larven leben in moderndem Holz, von dem sie sich ernähren. Larvenbeobachtungen liegen vor aus teilzersetzten Stämmen von Licania ternatensis Hook.f (Chrysobalanaceae), Amanoa caribaea Krug & Urb (Euphorbiaceae) und Inga ingoides (L.C. Rich.) Willd. (Fabaceae). Imagines sollen in Ecuador an Stämme von Miconia-Arten gebunden sein, von deren Rinde sie sich möglicherweise ernähren^[2]. Die Entwicklungsdauer der Larven beträgt ca. 570 bis 630 Tage, die Lebensdauer der Imagines ca. 75 Tage.

Die markanten Kopfhörner dienen den Männchen als Waffen beim Kampf um Weibchen. Die Männchen können stridulieren, indem sie das Hinterende der Flügeldecken über eine raue Platte des Abdomens reiben. So fordern sie Rivalen heraus. Nimmt ein Rivale die Herausforderung an, versetzen sich die Tiere Rammstöße mit den Hörnern. Wie bei vielen Blatthornkäfern existieren außerdem weibchenförmige Männchen ohne Hörner. Diese versuchen, zur Kopula zu kommen, indem sie sich zu den Weibchen begeben, während die Kontrahenten kämpfen.

Die Käfer wurden vor allem mittels Lichtfallen in regnerischen oder nebligen Nächten während der Regenzeit nachgewiesen.

Kommerzielle Bedeutung

Wildfänge der Käfer werden an Sammler und Raritätenliebhaber verkauft. Diese sind fast ausschließlich an den auffallenden Männchen interessiert, deren ökonomischer Wert von der Länge der Hörner abhängt. Individuen mit Längen bis 12 Zentimeter wurden in Ecuador für 15 Dollar, solche mit 15 Zentimeter für 40 Dollar verkauft^[2]. Die Käfer werden heute weltweit gezüchtet und in Terrarien gehalten^[3]. Das Zentrum der Zuchten liegt im ostasiatischen Raum^[4], wo regelrechte Turniere mit Messung der Hornlängen veranstaltet werden.

Die Art ist in den Roten Listen des IUCN seit 1996 nicht mehr aufgeführt^[5], war aber in den Versionen von 1990 und 1994 mit drei Unterarten vertreten.

Taxonomie

In der Literatur finden sich folgende Synonyme:^[6]

• Scarabaeus hercules Linnaeus, 1758
• Scarabaeus oculatus Scopoli, 1772

Unterarten

Im Folgenden die bekannten Unterarten:^[6]

• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976 – Männchen: 50–100 mm, Weibchen: 45~55 mm
• Dynastes hercules bleuzeni Silvestre & Dechambre, 1995 – Männchen: 55~155 mm, Weibchen: 45~75 mm
• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913 – Männchen: 55~165 mm, Weibchen: 50~80 mm
• Dynastes hercules hercules (Linnaeus, 1753) – Männchen: 45~178 mm, Weibchen: 50~80 mm
• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985 – Männchen: 55~170 mm, Weibchen: 50~80 mm; Venezuela
• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002 – Männchen: 55~140 mm, Weibchen: 50~75 mm
• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985 – Männchen: 55~145 mm, Weibchen: 50~80 mm; Kolumbien
• Dynastes hercules paschoali Grossi & Arnaud, 1993 – Männchen: 55~140 mm, Weibchen: 50~70 mm
• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977 – Männchen: 50~110 mm, Weibchen: 50~65 mm
• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985 – Männchen: 55~150 mm, Weibchen: 50~75 mm
• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002 – Männchen: 55~140 mm, Weibchen: 50~75 mm
• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau & Reid, 1995 – Männchen, 55~140 mm, Weibchen: 50~75 mm
• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993 – Männchen: 55~110 mm, Weibchen: 50~65 mm

Quellen

• Dynastes hercules in Generic Guide to New World Scarab Beetles, Matthew R. Moore, University of Nebraska State Museum - Division of Entomology, 2006.

Einzelnachweise

1. ↑ Manfred Lindinger: Ein seltsames Farbenspiel im Insektenreich. In: FAZ. 19. März 2008 (faz.net).
   H. E. Hinton & G. M. Jarman (1972): Physiological Colour Change in the Hercules Beetle. Nature 238: 160 - 161. doi:10.1038/238160a0
2. ↑ ^{a b} Jen-Pan Huang (2012): Ecuador—Land of the Giant Hercules Beetles. Scarabs, occasional issue Number 71: 1 - 12.
3. ↑ Zuchtberichte auf dynastes.de
4. ↑ vgl. Lai, J., & Hsin-Ping, K. (2008): For the Love of Rhinoceros and Stag Beetles. Second Edition. Vol. 1: 250. pp., Vol. 2: 195 pp.
5. ↑ 1996 IUCN Red List of Threatened Animals, p.290: Taxa removed from the 1996 Red List.
6. ↑ ^{a b} Hercules Beetle, Dynastes hercules. biolib.cz, abgerufen am 14. November 2018 (englisch).

Hatunkaray waqrasapa suntup qirisan.

Hatunkaray waqrasapa suntu (Dynastes hercules) nisqaqa huk ancha hatun suntum, Tiksimuyuntinpi lliw suntukunamanta aswan hatunmi. Urqu suntuqa umanpi qhasqunpipas waqrayuqmi, chinataq manam waqrayuqchu. Kay suntuqa chunka qanchisniyuq sintimitru sunikamam wiñan. Chawpi Awya Yala, Urin Awya Yalapim kawsan.

Kurumama puqusqa rurukunatam, yura hillikunatam mikhun. Qirisankunataq ismukuq q'irupim kawsan.

Runakuna qirisankunatam mikhun.

Hawa t'inkikuna

• Commons nisqaqa multimidya kapuyninkunayuqmi kay hawa: Hatunkaray waqrasapa suntu.

• Wikispecies nisqaqa qillqasqa p'anqayuqmi kay hawa: Hatunkaray waqrasapa suntu

Дөө коңуз.

Дөө коңуз (лат. Dynastes hercules): Коңуздар.

Колдонулган адабияттар

• А. А. Алдашев. Биология терминдеринин жана айбанат аттарынын орусча-кыргызча сөздүгү. - Бишкек, 1998. ISBN 9967-11-027-9

கேர்குலிசு வண்டு (Hercules beetle, Dynastes hercules) என்பது காண்டாமிருக வண்டுகளில் நன்கு அறியப்பட்டதும் பெரியதும் ஆகும். இது மத்திய அமெரிக்கா, தென் அமெரிக்கா, சிறிய அண்டிலிசு ஆகிய மழைக்காடுகளைத் தாயகமாகக் கொண்டது. இவ்வண்டுகள் மெக்சிக்கோவின் தென் வெராகுருஸ் மற்றும் தூர வட பகுதிகளிலும் அவதானிக்கப்பட்டன. இவற்றின் பெயருக்கேற்ப, இவற்றின் 17செ.மீ (6.75 அங்குலம்) நீளமுடைய ஆண் வண்டுகள் தன் அளவைவிட 850 மடங்கு பாரத்தை (8 கிலோ வரை) தூக்கமுடியும்.^[1]

உசாத்துணை

மேலிக வாசிப்பு

• Catálogo electrónico de los organismos presentes en Colombia (எசுப்பானியம்)
• Mystery behind the strongest creature in the world Institute of Physics 2008-03-11
• Gilbert Lachaume: The Beetles of the World, volume 5, Dynastini 1, 1985, Sciences Nat, Venette. [1]

வெளி இணைப்புக்கள்

• யூடியூபில் Arkansas Hercules Video
• Family Scarabaeidae - Dynastes hercules
• The Breeding/Rearing of Dynastes hercules hercules
• Photos of Dynastes hercules ecuatorianus
• Photos of Dynastes hercules hercules
• Photos of Dynastes hercules lichyi
• Photos of Dynastes hercules occidentalis
• Clemson University Arthropod Collection
• Rhinoceros beetle gallery with many subspecies of Hercules beetle.
• A sub-adult specimen from Chiapas, Mexico.

The Hercules beetle (Dynastes hercules) is a species of rhinoceros beetle native to the rainforests of Central America, South America, and the Lesser Antilles. It is the longest extant species of beetle in the world, and is also one of the largest flying insects in the world.

Etymology

Dynastes hercules is known for its tremendous strength and is named after Hercules, a hero of classical mythology who is famed for his great strength.

Taxonomy

D. hercules has a complex taxonomic history and has been known by several synonyms. It is in the subfamily Dynastinae (rhinoceros beetles) in the larger family Scarabaeidae (commonly known as scarab beetles). Not counting subspecies of D. hercules, seven other species are recognized in the genus Dynastes.

Subspecies

Several subspecies of D. hercules have been named,^[1][2] though still some uncertainty exists as to the validity of the named taxa.^[3][4]

• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
• Dynastes hercules hercules (Linnaeus, 1758)
• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985
• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002
• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules paschoali Grossi & Arnaud, 1993
• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977 (= baudrii Pinchon, 1976)
• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985 (= tuxtlaensis Moron, 1993)
• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002
• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau & Reid, 1995 (= bleuzeni Silvestre and Dechambre, 1995)

Description

Adult body sizes (not including the thoracic horn) vary between 50 and 85 mm (2.0 and 3.3 in) in length and 29 and 42 mm (1.1 and 1.7 in) in width.^[5] Male Hercules beetles may reach up to 173 mm (7 in) in length (including the horn), making them the longest species of beetle in the world, if jaws and/or horns are included in the measurement.^[3][6] The size of the horn is naturally variable, more so than any variation of the size of legs, wings, or overall body size in the species. This variability results from developmental mechanisms that coincide with genetic predisposition in relation to nutrition, stress, exposure to parasites, and/or physiological conditions.^[7]

Dynastes hercules is highly sexually dimorphic, with only males exhibiting the characteristic horns (one on the head, and a much larger one on the prothorax).^[8] The body of males is black with the exception of the elytra, which can have shades of olive-green. They have a black suture with sparsely distributed black spots elsewhere on the elytra.^[5] They have a slightly iridescent coloration to their elytra, which varies in color between specimens and may be affected by the humidity of the local environment in which they develop.^[9][10] At low humidity the elytra are olive-green or yellow in color, but darken to black at higher humidity due to its hygrochromic properties.^[9][11]

Females of D. hercules have punctured elytra which are usually entirely black, but sometimes have the last quarter of the elytra colored in the same way as the males.^[5]

• 

  Female

• 

  Male

• 

  Hercules beetle illustration from The Naturalist's Miscellany (1789–1813) by George Shaw (1751–1813).

Distribution and habitat

Populations of D. hercules may be found from southern Mexico to Bolivia in mountainous and lowland rain forests. Known populations include the Lesser Antilles, Trinidad and Tobago, Brazil, Ecuador, Colombia, and Peru.^[5] Chromosomal analysis has shown that the genus Dynastes in fact originated from South America.^[12]

Life cycle

Larva of D. hercules

Not much is known about the life cycle in the wild, but much evidence has been gained through observations of captive-bred populations.^[5] The mating season for adults typically occurs during the rainy season (July to December). Females have an average gestation period of 30 days from copulation to egg-laying, and may lay up to 100 eggs on the ground or on dead wood. The eggs have an incubation period of approximately 27.7 days before they hatch.^[11] Once hatched, the larval stage of the Hercules beetle may last up to two years in duration, where it will go through 3 metamorphosis stages, also known as instars.^[5] The larvae have a yellow body with a black head. The larvae can grow up to 11 cm (4.5 in) in length and weigh more than 100 grams.^[11] In laboratory conditions at 25 ± 1°C, the first instar stage lasts an average of 50 days, the second stage an average of 56 days, and the third an average of 450 days. After the third instar stage, the pupal stage lasts about 32 days, where it will transition into an adult. Adult beetles can live for three to six months in captivity.^[5]

Diet and behavior

Diet

The larvae of the Hercules beetle are saproxylophagous, meaning that they feed on rotting wood; they reside in same during their two-year developmental stage.^[5][9] The adult Hercules beetle feeds on fresh and rotting fruit, along with tree sap.^[9][10][13] Adults carve bark through the use of its synchronous mandibles to easily access the sap of trees. When these mandibles are closed, a narrow opening is formed which can act like a straw to allow consumption of tree sap.^[13] They have been observed feeding on peaches, pears, apples, grapes, bananas, and mangoes in captivity.^[10][14][15]

Behavior

Within their native rain forest habitats, the adult beetles, which are nocturnal, forage for fruit at night and hide or burrow within the leaf litter during the day.^[11] The adult D. hercules beetles are capable of creating a 'huffing' sound, generated by stridulating their abdomen against their elytra to serve as a warning to predators.^[11][16] Like most insects, communication within the species is a mix of chemoreception, sight, and mechanical perception. Experiments on D. hercules have shown that a male placed in the vicinity of a female will immediately orient towards her and seek her out, suggesting chemical communication through strong sexual pheromones.^[16]

Combat behavior between males

It has been observed in wild habitat and in captivity that male D. hercules will engage in combat to win possession and mating rights to a female.^[17] Male Hercules beetles typically use their large horns to settle mating disputes; these fights can cause significant physical damage to the combatants but may also include possible damage to the female in the process.^[18] During fights, the males attempt to grab and pin their rival between the cephalic and thoracic horns to lift and throw them. The successful male wins mating rights with the female, though the beetles remain polygynandrous.^[11]

Physical strength

Reports suggest the Hercules beetle is able to carry up to 850 times its body mass. Actual measurements on a much smaller (and relatively stronger: see square-cube law) species of rhinoceros beetle shows a carrying capacity only up to 100 times their body mass, at which point they can barely move.^[19] The fantasticness of the given indicator is easily explained by the confusion in the order of the number presented. It should be read 85.0, and then everything comes in accordance with the said law.

Relationship to humans

Dynastes hercules does not negatively affect human activities, either as an agricultural pest or disease vector. The beetles can be kept as pets.^[11] Larvae excrement has been shown to contain β-mannanase, a bacteria synthesized enzyme that hydrolyzes hemicellulose that can be used in enzyme based cleaning products. β-mannanase has been successfully extracted and cloned from larvae fecal matter, suggesting that production of bio additive cleaning products may be feasible.^[20]

Relationship to the environment

Dynastes hercules is a beneficial contributor to the rain forest ecosystem, primarily during their larval stage where they are saproxylophagous. Feeding on rotting wood assists with biodegradation and cycling nutrients in the environment.^[5]

See also

• List of largest insects

References

El escarabajo hércules (Dynastes hercules) es una especie de coleóptero escarabeido, uno de los escarabajos rinoceronte. Habita en los bosques tropicales, selvas y bosques ecuatoriales de América Central y del Sur. Es uno de los coleópteros más grandes que existen, ya que los machos pueden alcanzar una longitud total de más de 17 cm, incluyendo su largo cuerno torácico. Es la mayor de las seis especies conocidas del género Dynastes, y solo existen dos escarabajos de mayor tamaño: Macrodontia cervicornis y Titanus giganteus.

Hembra

Los machos de la especie poseen dos cuernos, uno en el tórax y otro en la cabeza, que en ocasiones llegan a ser más largos que el propio cuerpo del escarabajo. La especie presenta un acusado dimorfismo sexual, estos cuernos no aparecen en las hembras. La finalidad de estos apéndices está relacionada con la reproducción; los machos los emplean como armas en sus combates por las hembras. La cara inferior del cuerno torácico está provista de gruesos pelos.

Además de carecer de cuernos, las hembras son bastante más pequeñas y de color marrón, en tanto que los machos tienen los élitros de color amarillento con manchas negras. Se ha dicho que el escarabajo hércules es la criatura más fuerte de la Tierra en comparación con su tamaño, siendo capaz de cargar un peso 850 veces mayor que el de su propio cuerpo (de ahí su nombre, en comparación con el héroe mitológico Hércules).

La fase larvaria de este escarabajo dura uno o dos años y pasa por tres estadios; en el último estadio la larva alcanza un tamaño de más de 110 mm y pesa incluso más de 120 g. Gran parte de la vida de la larva transcurre perforando el interior de la madera en putrefacción, normalmente troncos de madera blanda y no resinosos, que es su principal fuente de alimento. Si se añaden cadáveres de animales en descomposición, el animal alcanza un desarrollo mayor. Tras la fase larvaria, entra en el estadio de pupa y se produce la metamorfosis, de la cual emerge el escarabajo adulto, que se alimenta fundamentalmente de frutos caídos en el suelo forestal, el ciclo de vida es de hasta más de doce meses. Los adultos pueden vivir de tres a seis meses en cautiverio.

Lista de subespecies

• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976
• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977
• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985
• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules paschoali Grossi and Arnaud, 1993
• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau and Reid, 1995
• Dynastes hercules bleuzeni Silvestre and Dechambre, 1995
• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002
• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002.

Herkuleskuoriainen (Dynastes hercules), koiras. Taustalla oleva kovakuoriainen on Cetoniinae-alaheimoon kuuluva Eudicella gralli.

Dynastes hercules hercules -koiras

Herkuleskuoriainen (Dynastes hercules) on eräs maapallon kookkaimmista tunnetuista kovakuoriaislajeista. Sitä tavataan sademetsissä aina Keski-Amerikasta Etelä-Amerikan Brasiliaan ja Pienille Antilleille saakka.^[1]

Tuntomerkit

Koko

Aikuisen herkuleskuoriaisen pituus voi vaihdella alalaji- ja yksilökohtaisesti 5-17 cm, kun sen sarven pituus lasketaan mukaan muuhun ruumiin pituuteen.

Naarassukupuolen herkuleskuoriaiset ovat sarvettomia. Kuvassa Dynastes hercules septentrionalis -alalajin naaras.

Ulkonäkö

Koirailla on kaksi mustaa sarvea: alempi on kuoriaisen pään etureunassa ja kaartuu hieman ylöspäin, ylempi sarvi lähtee etuselästä ja kaareutuu loivasti alaspäin. Ylemmän sarven alapuoli on paksun karvapeitteen peitossa. Koiraiden sarvet onkin mielletty herkuleskuoriaisen tunnistettavimmaksi piirteeksi sen ulkonäössä, ja ne ovat monesti jopa pidemmät kuin sen muu ruumis. Sarvia koiraat käyttävät lähinnä kamppailuissa toisia lajin naaraista kilpailevia koiraita vastaan.

Herkuleskuoriaisen pää ja etuselkä ovat mustat ja sen peitinsiipien väritys vaihtelee oliivin vihreästä vaalean ruskeaan. Lajilla esiintyy sukupuolten välistä kaksimuotoisuutta. Koiraiden peitinsiipien pinnassa on havaittavissa pieniä mustia täpliä, jotka naarailla ovat paljon vaaleampia, eivätkä läheskään niin selkeitä. Naaraat ovat yleensä pienempiä kuin koiraat, eikä niillä ole sarvia. Naaraan ruumista peittää lyhyiden ja pehmeiden karvojen kerros.^[2]

Elintavat

Herkuleskuoriainen on aktiivinen öisin ja on voimakkaasti kiinnostunut erilaisista valonlähteistä, jotka poikkeavat sen tavallisen pimeistä olosuhteista.

Ympäristön kosteus vaikuttaa olennaisesti kuoriaisen väritykseen. Kuivemmissa oloissa etenkin sen peitinsiivet ovat vaaleammat kuin kosteudelle altistuneena. Kosteuden ollessa suurempi kuoriaisen väritys muuttuu tummemmaksi.^[3]

Ravinto

Aikuiset kuoriaiset saavat ravintonsa maatuvasta kasviaineksesta ja trooppisista hedelmistä, kun taas toukat syövät lähinnä maaperässä olevaa lahoavaa puumateriaa.

Hoidettaessa esimerkiksi lemmikkeinä toukkia ruokitaan usein myös koiranruokapelleteillä ja muilla proteiinipitoisilla ruoilla. Aikuisen kuoriaisen suuren koon kannalta pidetään tärkeänä, että se on saanut riittävästi syödä ravinteita toukkavaiheen aikana.^[3]

Lisääntyminen

Herkuleskuoriaisten parittelu ajoittuu vuoden sateiselle kaudelle. Kiima-aikaan koiraat tulevat hyvin aggressiivisiksi. Koiraiden välisissä kaksintaisteluissa ne kääntelevät voimakkaasti päätään ja etuselkäänsä, mikä saa aikaan inisevää ääntä. Kamppailuissa ne pyrkivät tarttumaan vastustajaan sarvillaan nostaen sen irti maasta ja heittäen sitten maanpintaan. Joskus kuoriainen saattaa leikkautua kahtiakin näissä sarvilla käydyissä taisteluissa. Paremmin pärjännyt koiras saattaa hetken marssia hävinneen vastustajansa ympärillä ylistääkseen sen menestystä taistelussa.

Kamppailun voittanut koiras saa naaraan huomion, jolloin naaras suostuu paritteluun, ja koiras kiipeää naaraan selän päälle.

Naaraat munivat munansa maaperän maatuvaan puumateriaan. Herkuleskuoriaisen toukka luo nahkansa kolme kertaa ennen koteloitumista. Kolmanteen vaiheeseen edennyt kookas toukka syö runsaasti maatuvaa puuainesta, minkä jälkeen se muodostaa ympärilleen kotelon ympäröivistä puunosasista ja kasvualustasta. Toukka kehittyy aikuisen herkuleskuoriaisen muotoon kotelon sisällä, minkä aikana se saa suojaa ympäröivästä kotelostaan. Kun kehittymisprosessi on loppunut, kuoriainen tulee esiin. Tällöin kuoriainen on hyvin haavoittuvainen, sillä sen kitiininen kuori ei ole vielä kovettunut. Saattaa kestää jopa kolme viikkoa ennen kuin kuori on täysin kovettunut ja saanut sen lopullisen värityksensä.^[4]

Alalajeja

• Dynastes hercules baudrii
• Dynastes hercules bleuzeni
• Dynastes hercules ecuatorianus
• Dynastes hercules hercules

• Dynastes hercules lichyi
• Dynastes hercules morishimai
• Dynastes hercules occidentalis
• Dynastes hercules paschoali

• Dynastes hercules reidi
• Dynastes hercules septentrionalis
• Dynastes hercules takakuwai
• Dynastes hercules trinidadensis

• Dynastes hercules tuxtlaensis

Lähteet

Aiheesta muualla

• Dynastes hercules, Insect Biology & Diversity Fall 2002 (englanniksi)

Dynastes hercules

Le Dynaste Hercule (Dynastes hercules) est une espèce d'insectes de la famille des Scarabaeidae, de la sous-famille des Dynastinae, de la tribu des Dynastini et du genre Dynastes.

C'est le plus long scarabée rhinocéros du monde.

Il peut être considéré comme l'un des plus grands Coleoptera, voire un des plus gros insectes au monde, en première place (ex-aequo cependant avec Titanus giganteus — un Cerambycidae ou longicorne), ou nettement plus loin dans le classement si on considère que seuls les mâles, grâce à leur « corne » thoracique, ont une taille remarquable.

Description

Chez le mâle, le prothorax et la tête sont noir luisant, la couleur des élytres varie du jaune au rouge ou du vert-brun au bleuâtre. Il existe des mâles aux élytres tachetés et d'autres sans taches. La femelle est de couleur plus sombre et plus terne.

L'envergure ailes déployées atteint les vingt deux centimètres. La taille du mâle varie de 6 cm à 17,50 cm mais il dépasse rarement les 15 cm^[1]. On connaît un individu de 17,50 cm de long, appartenant à un collectionneur de Nara (Japon).

Les cornes

Le mâle est muni de deux cornes - l'une est le prolongement thoracique, l'autre, plus petite et articulée, le prolongement céphalique - qui forment une « pince ».

La grande corne prothoracique est presque droite, avec une courbure apicale dirigée vers le bas ; elle est munie de poils courts et serrés sur sa face inférieure, et de deux « dents » latérales post-basales : celles-ci sont de taille variable, leur emplacement dépend de la sous-espèce à laquelle se rattache l'individu. La corne céphalique est incurvée vers le haut à son extrémité. Lors des combats que se livrent les mâles, leur « pince » leur sert d'arme. Le but est de sectionner la membrane pronoto-abdominale de l'adversaire.

Le dimorphisme sexuel est accentué, comme chez de très nombreux Dynastinae.

Aire de répartition

Dynastes hercules est répandu en Amérique centrale, dans les régions nord de l'Amérique du Sud, ainsi que dans les Petites Antilles (Guadeloupe, Martinique, etc.). L'espèce se subdivise en un certain nombre de sous-espèces.

Biologie

Les larves

Larve de dynaste Hercule

Les larves de Dynastinae se nourrissent de racines, de bois ou de matière végétale en décomposition dans le sol. La larve de Dynastes hercules mesure dix centimètres de long et pèse jusqu'à près de cent vingt grammes. Après la période larvaire, qui dure plusieurs années, elle se transforme en nymphe de laquelle un adulte (ou imago) émerge.

Les Indiens sud-américains récoltent les larves pour les manger crues ou rôties, car elles sont riches en protéines. Elles sont dénommées au Brésil « pão-de-galinha » (« pain de poule ») ou « torresmo ».

Les adultes

Le mâle est bicolore, la femelle marron plus ou moins foncé. Invisibles le jour (tous deux sont homochromes), les adultes restent accrochés aux branches de la canopée. La nuit, ils sont attirés par les lumières, jamais en nombre. Grâce à leur « cuirasse » sclérifiée épaisse et résistante, ils sont à l'abri des prédateurs tels que les rats.

Ils peuvent soulever et porter jusqu'à 200 grammes^[2]. Leurs élytres présentent une propriété intéressante : elles changent de couleur selon le degré d'hydratation (hygrochromie passive). En atmosphère sèche, elles apparaissent jaunâtres ; en atmosphère humide (à plus de 80 % d'humidité), elles virent au noir^[3]. Le passage d'une couleur à l'autre, réversible, se fait en quelques minutes.

Systématique

Le dynaste Hercule a été décrit par Carl von Linné en 1758, sous le nom de Scarabaeus Hercules.

Synonymie

• Scarabaeus hercules Linné, 1758

Noms vernaculaires

• Dynaste Hercule en français.
• Scieur de long en Guadeloupe, région française où on le trouve.

Taxinomie

Liste des sous-espèces :

Le Dynaste Hercule et l'Homme

Élevage

Le dynaste Hercule est parfois élevé en captivité. Il est recommandé d'ajouter du fumier de cheval au substrat de nourrissage des larves pour en augmenter la taille. Plus une larve est grosse, plus elle donnera un adulte de grande taille.

Pour les Dynastes hercules, les terrariums doivent être de l'ordre de 40*40*60 pour un couple. Les adultes pondent dans un substrat, qui est un mélange de bois mort broyé (80 %), de feuilles broyées (15 %), et de terreau (5 %). Dans les terrariums, la hauteur de substrat se situe entre 20 et 40 cm. Plus la hauteur de substrat est grande, plus l'on optimise les pontes.

Les larves seront alors disposées dans des boites d'un litre. Plus la larve grandira, plus il faudra un bac de grande taille pour l'accueillir. La larve effectuera deux mues : passages en stade 2 et stade 3, où la taille de la capsule céphalique, c'est-à-dire la tête, grandira. Les troisièmes stades de Dynastes hercules peuvent arriver à 120-130 grammes environ, et seront mises dans des bacs de 10-20 litres.

Les larves jauniront ensuite de plus en plus, couleur synonyme de nymphose assez proche. Elle créera une loge nymphale (sorte de cylindre) dans le substrat, et s'y nymphosera. Après 3 à 5 mois passés en coque, un adulte en sortira.

Voir

Dimorphisme sexuel: à gauche le mâle, à droite la femelle (spécimens du musée zoologique de Saint-Pétersbourg)

• Pointe-Noire sur l'île de Basse-Terre en Guadeloupe.

Des insectes adultes sont en exposition dans les vivariums du parc zoologique, sous une lumière tamisée reproduisant la nuit. Ils se nourrissent de tranches de fruits.

Protection

De par le marché qu'il entraîne sous forme d'insectes vivants exportés pour l'élevage ou sous forme d'insectes naturalisés pour les collectionneurs, le dynaste Hercule peut devenir une espèce menacée.
Les autorités scientifiques slovaques ont préparé en 1999 une proposition d'amendement visant à inscrire le dynaste Hercule (ainsi que le dynaste Neptune) à l'Annexe II des espèces menacées de la convention de Washington.

Insectes naturalisés

• Collections de la « maison des insectes et des papillons », dépendant de la « Maison du Rhum », à Sainte-Rose sur l'île de Basse-Terre en Guadeloupe : belles collections montrant toutes les tailles atteintes par cet insecte, ainsi que toutes les malformations pouvant atteindre les cornes des mâles.

Philatélie

Cet insecte figure sur :

• un timbre du Brésil de 1987 (valeur fiscale : 8 000 Cz$),
• un timbre du Bhoutan de 1997 (valeur fiscale : 10 Ch).

Notes et références

• Les plus gros insectes du monde
• Rigout (J.) Notes sur l'élevage de Dynastes hercules L., Bulletin de la Société Sciences Nat, 45, p. 1-6 [1]
• Un Pokémon est directement inspiré de cet animal. Il s'agit de Scarhino, un Pokémon bleu, avec la même corne sur sa tête, et avec les mêmes capacités de levée de poids.

Larva di scarabeo Ercole

Lo scarabeo Ercole (Dynastes hercules (Linnaeus, 1758)) è un coleottero appartenente alla famiglia Scarabaeidae.^[1]

Descrizione

È uno dei più grandi coleotteri del mondo: il maschio misura fino a 180 mm, mentre la femmina, notevolmente più piccola, misura meno della metà. In realtà buona parte della lunghezza del maschio è data dalla "pinza frontale", formata dal lunghissimo corno sul pronoto e dal corno posto sulla fronte.
I maschi più piccoli mostrano infatti un aspetto più consueto e simile agli altri dinastini.
Entrambi i sessi sono caratterizzati da un avancorpo nero e da elitre gialle, punteggiate irregolarmente da rotonde macchie brune.

Lo scarabeo Ercole è in grado di spostare pesi notevoli: in passato si credeva riuscisse a muovere fino a 850 volte il proprio peso. Delle misurazioni effettuate più recentemente hanno invece mostrato che riesce a sollevare fino a 100 volte il proprio peso ma riuscendo appena a muoversi.^[2]

Biologia

Lo stadio di uovo dura 40 giorni,(che possono deporre fino a 100 uova) mentre lo stadio larvale solo un anno , al termine del quale la lunghezza raggiunge i 130 mm. All'inizio della fase pupale le corna del maschio sono piccole ma ben sviluppate, prima si sviluppa il corno protoracico, poi quello cefalico. La fase pupale dura un mese. Subito dopo lo sfarfallamento le elitre sono bianche e l'esoscheletro è morbido.

Distribuzione e habitat

La distribuzione geografica di Dynastes hercules si estende dal Messico meridionale alla Bolivia settentrionale attraverso la Amazzonia, e interessa anche le isole dei Caraibi.
Gli habitat variano dalle foreste costiere a quelle di montagna, oltre i 1000 m sul livello del mare.

Tassonomia

Sinonimi

Sono stati riportati i seguenti sinonimi:^[1]

• Dynastes argentata Verril, 1907
• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976
• Dynastes hercules bluezeni Silvestre & Dechambre, 1995
• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985
• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002
• Dynastes hercules niger Endrödi, 1947
• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules oculatus Scopoli, 1769
• Dynastes hercules paschoali Grossi & Arnaud, 1993
• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002
• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau & Reid, 1995
• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
• Dynastes iphiclus Panzer, 1782
• Dynastes lagaii Verril, 1906
• Dynastes vulcan Verril, 1906
• Scarabaeus alcides Fabricius, 1781
• Scarabaeus hercules Linnaeus, 1758
• Scarabaeus oculatus Scopoli, 1772
• Scarabaeus perseus Olivier, 1789
• Scarabaeus scaber Linnaeus, 1764

Dynastes hercules nella cultura

Eiichirō Oda ha usato i tratti di questo insetto per il personaggio di Hercules in One Piece. Anche il livello mega della linea evolutiva di Tentomon, HerculesKabuterimon, della serie Digimon, è parzialmente ispirato all'insetto. Nella serie Il guardiano della Foresta - Mushiking l'antagonista, Adder, combatte con l'aiuto di un Dynastes hercules. Inoltre, il Pokémon Heracross è stato disegnato ispirandosi proprio a uno scarabeo ercole.

Note

Vabalas heraklis (lot. Dynastes hercules, angl. Hercules beetle, vok. Herkuleskäfer) – Dynastidae šeimos raganosinis vabalas. Paplitęs Pietų ir Centrinės Amerikos drėgnuosiuose miškuose.

Tai vienas didžiausių pasaulio vabalų. Jo ilgis siekia 17 cm. Didžiąją vabalo heraklio ilgio dalį sudaro „ragas“. Vikiteka

De Herculeskever (Dynastes hercules) is een van de grootste kevers. Hij wordt soms langer dan 15 centimeter. Twee kevers uit de familie Cerambycidae zijn groter: Macrodontia cervicornis en Titanus giganteus. De Herculeskever is ook zeer sterk: hij kan tot wel 850 keer zijn eigen gewicht dragen. De kever is daarmee het op één na sterkste levende wezen op de wereld. Alleen de Onthophagus taurus is sterker en kan tot 1.141 keer zijn eigen gewicht dragen.^[1]

Voorkomen en beschrijving

De Herculeskever komt voor in de regenwouden van Colombia, Venezuela, Peru, Ecuador, Bolivia, Costa Rica en Brazilië. Evenals andere grote kevers uit de familie bladsprietkevers (Scarabaeidae) heeft de Herculeskever een hoorn. De kever is seksueel dimorf: de vrouwtjes zijn groter dan de mannetjes, maar niet zo lang als mannetjes, omdat ze geen hoorns hebben. De kever is niet alleen groot en sterk, maar verandert ook van kleur. Het beschermende groene schild wordt zwart als de omgeving vochtiger wordt. Het is nog niet duidelijk hoe dat komt. Sommige onderzoekers menen, dat als het donker wordt en de atmosfeer vochtiger, het zwart worden van het schild meer veiligheid biedt. Anderen denken, dat het te maken heeft met de absorptie van warmte.

Externe links

• Mystery behind the strongest Creature in the World, 11 maart 2008
• Sterkste dier ter wereld, nieuw wereldrecord, 23 maart 2010 (Engels)

Referenties

Herkulesbille (Dynastes hercules) er en bille som hører til familien skarabider (Scarabaeidae) i gruppen skarabider (Scarabaeoidea). Denne arten, som lever i det nordlige Sør-Amerika, er en av verdens største biller.

Utseende

Hunn

En meget stor bille. Hannene kan, inkludert hornet på pronotum, bli opptil 17 centimeter lange, arten er dermed en av kandidatene til tittelen «Verdens største bille». Hannene er svært variable i størrelse (enkelte er bare 5 centimeter lange), avhengig av næringstilgangen på larvestadiet. Det er først og fremst lengden på hornet som varierer. Hunnene mangler dette hornet og er dermed vesentlig kortere. Billen er glinsende svart, dekkvingene vanligvis lyst brunlige, sjeldnere blågrå. Kroppsformen er nærmest sylindrisk. Hannen har et langt (nesten så langt som resten av kroppen) horn på pronotum, dette er litt nedoverbøyd, og sammen med et tilsvarende, oppoverbøyd horn på hodet danner det en kraftig klype. Hunnen er matt og kledt med stive, korte hår på oversiden mens hannen er helt glatt. Larvene er hvite, tykke og C-formede, med ganske tynn hud. Beina er ganske reduserte men kjevene er kraftige.

Levevis

Denne arten lever i tropisk regnskog. Larvene lever i morken ved og bruker 1–2 år på utviklingen. En fullvoksen larve hevdes å kunne veie 120 gram. De voksne billene spiser gjerne råtnende frukt. Hannene bruker hornene på hodet og pronotum til å kjempe om hunnene. De prøver å gripe motstanderen mellom hornet på hodet og det på pronotum, og vippe ham over på ryggen. Billene er svært sterke for sin størrelse.

Populært kjæledyr

I likhet med flere andre arter av store hornbiller er denne arten populær som oppdrettsdyr, særlig er dette vanlig i Japan. Den er forholdsvis lett å få til å formere seg i fangenskap. Hannene bør holdes skilt fra hverandre da de elles gjerne skader hverandre i territoriekamper. I oppdrett er det gjerne om å gjøre å avle fram så store eksemplarer som mulig, det viser seg at avkommets størrelse er mest avhengig av næringstilgangen på larvestadiet og mindre av foreldrenes størrelse. Larven holdes i en kompost med stort innslag av råtnende plantemateriale, det er viktig at dette skiftes gradvis slik at bakteriekulturene i vokstmediet holdes intakte. Larveutviklingen i fangenskap tar gjerne rundt ett år, og de voksne billene kan leve i 2–3 måneder.

Utbredelse

Arten lever i det nordlige Sør-Amerika, den sørlige delen av Mellom-Amerika og på noen av de karibiske øyene.

Systematisk plassering

Det at arten er delt opp i så mange underarter, reflekterer kanskje mest at den er svært populær mellom samlere. Insekt-arter som mange samler på, blir ofte delt i mange underarter, dette øker tallet på saml-bare objekter. Underartene skilles hovedsakelig på tallet og formen på tennene på det to hornene på pronotum og hodet hos hannene.

• Ordenen Biller, Coleoptera
  • Underordenen Polyphaga
    • Overfamilien Skarabider, Scarabaeoidea
      • Familien Skarabider, Scarabaeidae Latreille, 1806
        • Underfamilien hornbiller, Dynastinae MacLeay, 1819
          • Slekten Dynastes MacLeay, 1819 – åtte arter, Mellom- og Sør-Amerika
            • herkulesbille, Dynastes hercules (Linnaeus, 1758) - underarter:
              • Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976 - Martinique. Hannens lengde: 50–100 mm; hunnen: 45–55 mm - St. Lucia og Martinique, vanligvis regnet som en form av Dynastes hercules reidi
              • Dynastes hercules bleuzeni Silvestre and Dechambre, 1995 - Østlige Venezuela. Hannens lengde: 55–155 mm; hunnen: 45–75 mm
              • Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913 - sørlige Colombia, nordlige Peru, østlige Ecuador, nordøstlige Brasil. Hannens lengde: 55–165 mm; hunnen: 50–80 mm
              • Dynastes hercules hercules (Linnaeus, 1758) - Guadeloupe, Dominica. Hannens lengde: 45–178 mm; hunnen: 50–80 mm
              • Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985 - vestlige Venezuela, Colombia, Ecuador, Peru, nordlige Bolivia. Hannens lengde: : 55–170 mm; hunnen: 50–80 mm.
              • Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002. Hannens lengde: 55–140 mm; hunnen: 50–75 mm. Bolivia.
              • Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985. Hannens lengde: : 55–145 mm; hunnen: 50–80 mm. - sørlige Panama, vestlige Colombia, nordvestlige Ecuador.
              • Dynastes hercules paschoali Grossi & Arnaud, 1993. Hannens lengde: 55–140 mm; hunnen: 50–70 mm. - sørøstlige Brasil.
              • Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977. Hannens lengde: 50–110 mm; hunnen: 50–65 mm. Før kalt Dynastes alcides. St. Lucia og Martinique.
              • Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985 - Sørligste Mexico, Mellom-Amerika. Hannens lengde: 50–150 mm; hunnen: 40–80 mm
              • Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002. Hannens lengde: 55–140 mm; hunnen: 50–75 mm. - vestlige Brasil.
              • Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau & Reid, 1995. Hannens lengde: 55–140 mm; hunnen: 50–75 mm. - Trinidad, nordøstlige Venezuela
              • Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993 - Hannens lengde: 70–110 mm; hunnen: 45–60 mm - bare kjent i noen få eksemplarer fra Veracruz, Mexico.

Kilder

• naturalworlds.org - Dynastes hercules. Med bilder av ulike livsstadier. [1]

Eksterne lenker

• (en) Herkulesbille i Encyclopedia of Life
• (en) Herkulesbille i Global Biodiversity Information Facility
• (en) Herkulesbille hos NCBI
• (en) Kategori:Dynastes hercules – bilder, video eller lyd på Wikimedia Commons
• (en) Dynastes hercules – galleri av bilder, video eller lyd på Wikimedia Commons
• Dynastes hercules – detaljert informasjon på Wikispecies
• Nettside om arten med oversikt over underartene
• goliathus.com - med bildegallerier av flere av underartene [2]

Samiec rohatyńca herkulesa z Peru

Rohatyniec herkules (Dynastes hercules) – największy gatunek chrząszczy z rodziny rohatyńcowatych. Występuje w lasach deszczowych Ameryki Południowej i Ameryki Środkowej oraz w Meksyku. Najczęściej dorasta do 10–13 cm, choć zdarzają się osobniki dorastające do 16 cm długości ciała.

Dymorfizm płciowy

Samiec ma jeden duży wyrostek na przedpleczu oraz jeden krótszy na głowie. Samica jest mniejsza i bez wyrostków.

Larwy (pędraki)

Larwy osiągają długość ok. 10 cm i masę 90–105 gramów.

Hodowla

Owad ten jest łatwy w hodowli. Larwom trzeba dostarczać owoców, próchna z drzew liściastych; można też czasami dla urozmaicenia diety podać przekrojoną na pół larwę mącznika młynarka. Okres wzrostu do imago może trwać ponad rok.

O besouro-hércules (Dynastes hercules) é um coleóptero. Habita os bosques tropicais e equatoriais da América Central e do Sul. É um dos maiores besouros que existem, já que os machos adultos chegam a alcançar 17 cm de comprimento incluindo o seu enorme chifre torácico. É a maior das espécies conhecidas do gênero Dynastes, sendo que existem apenas duas espécies de besouros maiores do que esta, os cerambicídeos: Macrodontia cervicornis e o Titanus giganteus da Amazônia.

Os machos da espécie possuem dois chifres, um na parte superior da cabeça e outro no tórax. Em algumas ocasiões estes chifres costumam crescer a ponto de ficarem maiores que o próprio corpo. As fêmeas não possuem estes chifres, já que a espécie apresenta um significativo dimorfismo sexual. A finalidade destes apêndices está relacionada com a reprodução, uma vez que os machos os utilizam como "armas" para disputas na conquista de fêmeas. É comum encontrar uma fileira de pelugem alaranjada por toda a parte inferior do chifre torácico.

Besouro-hércules fêmea

Larva da espécie dynastes hercules

Além de não possuírem chifres, as fêmeas são bastante menores e apresentam uma coloração mais escura do que os machos, que possuem élitros de cor amarela com manchas pretas. O besouro-hércules, capaz de levantar 850 vezes seu próprio peso, é considerado o animal mais forte do mundo.^[1]

O estado larval deste besouro tem uma duração de um a dois anos, no qual a larva alcança um tamanho de 110 mm e pesa aproximadamente 120 gramas. Em grande parte do tempo, a larva vive perfurando a madeira em decomposição, que é sua maior fonte de alimento. Após esse período a larva se transforma em pupa, onde ocorre a metamorfose da qual emerge o besouro adulto, que se alimenta principalmente de frutos caídos no solo da floresta.

Lista de subespécies

Dynastes hercules ecuatorianus - Ohaus, 1913

Dynastes hercules baudrii - Pinchon, 1976

Dynastes hercules reidi - Chalumeau, 1977

Dynastes hercules lichyi - Lachaume, 1985

Dynastes hercules occidentalis - Lachaume, 1985

Dynastes hercules septentrionalis - Lachaume, 1985

Dynastes hercules paschoali - Grossi and Arnaud, 1993

Dynastes hercules tuxtlaensis - Moron, 1993

Dynastes hercules trinidadensis - Chalumeau and Reid, 1995

Dynastes hercules bleuzeni - Silvestre and Dechambre, 1995

Dynastes hercules morishimai - Nagai, 2002

Dynastes hercules takakuwai - Nagai, 2002

Referências

Femela speciei

Gândacul lui Hercule (Dynastes hercules) este cel mai faimos și cel mai mare dintre gândacii rinoceri. Este originar din pădurile tropicale din America Centrală, America de Sud și Antilele Mici. Cea mai nordică zonă de răspândire observată la această specie este partea sudică a Arizonei, în regiunea Pima. Cele mai cunoscute specimene ale speciei sunt masculii, recordul înregistrat fiind de 17 cm în lungime. Este cea mai mare specie dintre cele 6 specii ale genului Dynastes, și se numără de asemenea printre cei mai mari gândaci cunoscuți, concurând cu Macrodontia cervicornis (sunt cunoscute specimene de 17–17.5 cm) și Titanus giganteus (mai mult de 17–17.5 cm; câteva specimene de 18+ cm). Totuși, dacă sunt scoase din discuție coarnele, Macrodontia Cervicornis și Dynastes Hercules scad în topul mărimii, gândacul lui Titan fiind în vârf.

Vezi și

• Gândacul Goliat
• Gândacul lui Titan

Acest articol referitor la subiecte din zoologie este un ciot. Puteți ajuta Wikipedia prin completarea sa.

Herkules antilský (Dynastes hercules) je najväčší a najznámejší chrobák z podčeľade Dynastinae.

Opis

Obýva vlhké dažďové pralesy Mexika, Strednej, Južnej Ameriky a Malé Antily. Môže dosahovať dĺžku až 19 cm.^[1] Tento druh je značne sexuálne dimorfný. Samice majú väčšie telo ale nemajú roh, preto je ich celková dĺžka menšia ako u samcov. Larválne štádium tohto chrobáka trvá dva roky. Larvy dorastajú do dĺžky 11 cm a môžu vážiť 120 g. Larvy žijú v rozkladajúcom sa dreve, ktorým sa aj živia. Dospelé jedince požierajú sladké ovocie a miazgu.^[2]

Je to nočný živočích. Samce majú veľké rohy, ktoré používajú pri súbojoch o samice a bránení kŕmnych miest.^[2]

Dokáže odniesť až 850-násobne väčší náklad ako je jeho hmotnosť. Považuje sa za najsilnejšie stvorenie na Zemi. Podľa vlhkosti vzduchu dokáže meniť aj farbu svojho exoskeletu zo zelenej na čiernu.^[3]

Niektorí ľudia veria, že roh z tohto chrobáka zvyšuje sexuálnu potenciu.^[2] Ako istú formu zábavy, nechávajú ľudia tieto chrobáky bojovať proti sebe. Za účasti rozhodcu sú do arény vložené dva samce. Blízko nich sa umiestni samica a jej feromóny spustia boj medzi samcami. Zápas končí ak je jeden zo samcov vyčerpaný alebo ustúpi.^[4]

Galéria

• Samica

• Larva

Referencie

Iné projekty

• Commons ponúka multimediálne súbory na tému Herkules antilský
• Wikidruhy ponúkajú informácie na tému Herkules antilský

Zdroj

Tento článok je čiastočný alebo úplný preklad článku Dynastes hercules na anglickej Wikipédii.

Herkul (znanstveno ime Dynastes hercules) je vrsta hrošča iz družine skarabejev, razširjena po tropskih gozdovih Srednje Amerike, Malih Antilov in severnega dela Južne Amerike. Znan je kot ena največjih in najmočnejših žuželk na svetu, zaradi česar je dobil ime po mitološkem rimskem junaku Herkulu.

Telesne značilnosti, razvoj in vedenje

Odrasla samica

Hrošč je prepoznaven po paru dolgih rogov, ki pri samcih izraščata iz oprsja in glave naprej in tvorita strukturo, ki spominja na ogromne klešče. Merjeno v dolžino od konice klešče do konca zadka dosežejo samci skoraj 8 cm, največji primerki pa naj bi merili celo do 18 cm. Samice so nekoliko manjše in nimajo rogov. Po ostalih anatomskih značilnostih so tipični predstavniki skarabejev in izstopajo le po velikosti. Osnovna barva samcev in samic je temna, posebnost pa so pokrovke, katerih obarvanost pri samcih (in včasih delno pri nekaterih samicah) se spreminja glede na vlažnost zraka: v suhem okolju so rumenkaste do olivno zelene, ob povišani vlažnosti pa postanejo bleščeče črne. Mehanizem spremembe je mikrostruktura površine pokrovk, ki v prisotnosti vlage spremeni lom svetlobe.

Ličinka v ženski dlani za ponazoritev velikosti

Stadij ličinke traja od enega leta do leta in pol, v tem času pa se dvakrat levijo. Ličinke tik pred preobrazbo so ogromne, težke do 140 gramov, s čemer presegajo težo odraslih živali. Ob koncu razvoja se zabubijo in po dveh do treh mesecih preobrazijo v odraslo žival. V laboratorijskih pogojih živijo odrasli herkuli eno leto.

Rogove uporabljajo samci v medsebojnih borbah za dostop do spolno zrelih samic za parjenje; kadar se dva spolno zrela samca znajdeta hkrati v bližini take samice, poskušata z njimi zagrabiti tekmeca in ga prevrniti ali poškodovati do te mere, da odstopi iz boja. Samice ne izbirajo samcev glede na dolžino rogov. Samce privabljajo s feromoni, za spolnega partnerja pa očitno izberejo preprosto tistega, ki si izbori dostop do njih. V splošnem so to zaradi svoje velikosti okorne živali, ki pa so vseeno sposobne letenja. Letajo predvsem ponoči in v mraku, z viškom aktivnosti tik pred sončnim vzhodom.

Ekologija

Uspeva v tropskih deževnih gozdovih Amerike, kjer rastejo dovolj velika drevesa za prehranjevanje ličink. Te so saproksilne - vrtajo po gnijočem lesu propadajočih dreves in s tem prispevajo h kroženju snovi v gozdu, odrasli pa se prehranjujejo z gnijočimi sadeži, ki jih iščejo po gozdnih tleh.

Zaradi svoje velikosti odrasli herkuli nimajo znanih plenilcev, čeprav so okorni in razen rogov nimajo očitnih obrambnih mehanizmov. Tudi o plenjenju ličink ni podatkov, vendar bi zaradi svoje ranljivosti lahko bile hrana ptičev, netopirjev ali manjših sesalcev.

Vrsta je razširjena v tropskih predelih Novega sveta, severno do južne meje Mehike in južno do osrednje Bolivije, kjer so jih opazili tako v višinskih kot v nižinskih tropskih gozdovih od pacifiške do atlantske obale ter na otokih Dominika in Gvadelup v Malih Antilih. Glede velikosti populacije in morebitne ogroženosti ni zanesljivih podatkov, saj območje razširjenosti vključuje težko dostopne in neraziskane predele amazonskega pragozda.

Herkule je mogoče gojiti v ujetništvu, pravzaprav je bila večina znanja o njegovi biologiji pridobljena z opazovanjem v laboratorijskih razmerah. Na račun izrazite prilagoditve samcev, ki je udeležena pri parjenju in priročna za opazovanje, ga biologi uporabljajo kot modelni organizem za preučevanje spolne selekcije. Priljubljen je tudi pri teraristih, predvsem na Japonskem, kjer je močno razširjeno gojenje hroščev. Večji odrasli primerki dosegajo ceno po več sto ameriških dolarjev.

Taksonomija

Samec s povsem črno obarvanimi pokrovkami, Kostarika

Predstavniki ostalih šestih vrst iz rodu Dynastes so manjši in razširjeni južneje. Taksonomija samega herkula še ni dodelana, običajno pa so v literaturi prepoznane tri podvrste:

• Dynastes hercules hercules (Linnaeus); Gvadelup in Dominika
• Dynastes hercules reidi Chalumeau; Martinik in Sveta Lucija
• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume; Srednja Amerika

Negotov je predvsem status celinske podvrste in sodeč po molekularnih podatkih bi več populacij zaslužilo status samostojne vrste.

Viri

• Keller, Oliver; Cave, Ronald D. "Hercules beetle". Featured Creatures. Univerza Floride. Pridobljeno dne 19.5.2017.
• Kulikowski, Andy. "Dynastes hercules". Animal Diversity Web. Zoološki muzej Univerze Michigana. Pridobljeno dne 19.5.2017.

Herkulesbaggen (Dynastes hercules) är en av världens största skalbaggar. De lever i regnskogen i Central- och Sydamerika och dess skal skiftar i färg mellan grönt och svart beroende på luftfuktigheten.^[1] Baggen kan bära upp till 850 gånger sin egen vikt och är i förhållande till sin vikt troligen världens starkaste djur.^[1] Hanen blir mellan 90 och 170 och honan cirka 60 till 90 millimeter lång.

De enda kända skalbaggar som är större är två arter i familjen långhorningar (Cerambycidae), Macrodontia cervicornis (där individer på 170 till 175 millimeter är kända) och titanbock (Titanus giganteus) (där man funnit flera individer som är mer än 180 millimeter långa)

Lista på underarter

• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976
• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977
• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985
• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985
• Dynastes hercules paschoali Grossi and Arnaud, 1993
• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau and Reid, 1995
• Dynastes hercules bleuzeni Silvestre and Dechambre, 1995
• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002
• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002

Externa länkar

• Wikimedia Commons har media som rör Herkulesbagge.
  Bilder & media

Referenser

1. ^ [a b] Världens starkaste djur skiftar färg, AoV

Denna insekts-relaterade djurartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.

Жу́к-Геркуле́с (лат. Dynastes hercules (Linnaeus, 1758) — жук з родини Пластинчастовусих, підродини Dynastinae. Належить до найбільших жуків на Землі.

Існують анекдотичні звіти про жука-геркулеса, які стверджують що він може переносити об'єкти в 850 разів важчі за нього^[1], але експеримент над набагато меншим (і відносно сильнішим: див. закон квадрата-куба) видом показав здатність переносити об'єкти в 100 раз тяжчі за власну масу, і жук при цьому ледве рухався.^[2][3]

Опис

Самиця

Довжина тіла самця (разом із «рогом») до 178 мм, самки до 80 мм. Голова й передньоспинка блискучі, чорного кольору. Колір самця залежить від вологості навколишнього середовища. Надкрила бурого, жовтого, жовто-маслинового кольору, із чорними круглими плямами. На голові самця великий «ріг», спрямований уперед, з декількома зубцями на нижній стороні. Нижній великий «ріг», спрямований уперед і трохи вигнутий донизу. На передній його половині розташовані два спрямованих назовні зубці. Нижня сторона кінчика цього рогу покрита густими рудими або буруватими волосинками. Самка без «рогів», матова, чорного кольору, надкрила горбкуваті, покриті бурими волосками.

Ареал

Центральна та Південна Америка, Карибські острови.

Підвиди

• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976
  • Ареал: острів Мартиніка — у Карибському морі, у центральній частині архіпелагу Малі Антильські острова.
  • Довжина самця: 50~100 мм — Самки 45~55 мм.

• Dynastes hercules bleuzeni Silvestre and Dechambre, 1995
  • Ареал: Венесуела
  • Довжина самця: 55~155 мм — Самки: 45~75 мм.

• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
  • Ареал: Колумбія, Перу, Еквадор, Венесуела
  • Довжина самця: 55~165 мм — Самки: 50~80 мм.

• Dynastes hercules hercules Linnaeus, 1753.
  • Ареал: Гваделупа, Домініканська Республіка
  • Довжина самця: 45~178 (max : 220 мм?) — Самки: 50~80мм

Поштова марка еквадору

• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985
  • Ареал: Колумбія, Венесуела, Перу, Еквадор, Болівія, Бразилія
  • Довжина самця: 55~170 мм — Самки: 50~80 мм.

• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002
  • Ареал: Болівія
  • Довжина самця: 55~140 мм — Самки: 50~75 мм.

• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
  • Ареал: Колумбія, Еквадор, Панама
  • Довжина самця: 55~145 мм — Самки: 50~80 мм.

• Dynastes hercules paschoali Grossi and Arnaud, 1993
  • Ареал: Бразилія
  • Довжина самця: 55~140 мм — Самки: 50~70 мм.

• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977
  • Ареал: острів Сент-Люсія
  • Довжина самця: 50~110 мм — Самки: 50~65 мм.

• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985
  • Ареал: Мексика, Беліз, Гондурас, Гватемала, Нікарагуа, Коста-Рика, Панама
  • Довжина самця: 55~150 мм — Самки: 50~75 мм.

• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002
  • Ареал: Бразилія
  • Довжина самця: 55~140 мм — Самки: 50~75 мм. plus…

• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau and Reid, 1995
  • Ареал: Тринідад і Тобаго
  • Довжина самця: 55~140 мм — Самки: 50~75 мм.

• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
  • Ареал: Мексика
  • Довжина самця: 55~110 мм — Самки: 50~65 мм.

Розвиток

Личинка жука-геркулеса

Після спарювання самки відкладають яйця, у невеликі порожнини в гнилій деревині — у майбутньому харчовому субстраті личинок. Одна самка здатна відкласти до 100 яєць. Личинки першої стадії харчуються винятково невеликими деревними волокнами. Згодом вони починають поїдати й більше тверду підгнилу деревину. Під кінець свого розвитку личинка досягає довжини до 180 мм, і може важити до 100 грам. Тривалість стадій розвитку: яйце — 4 — 6 тижнів, личинка — 1,5 — 2 роки, лялечка — 6 тижнів. Тривалість життя імаго: до 6 місяців.

Посилання

• Фото Dynastes hercules ecuatorianus
• Фото Dynastes hercules hercules
• Фото Dynastes hercules lichyi
• Фото Dynastes hercules occidentalis
• Геркулес(рос.)

Примітки

Con cái

Ấu trùng

Dynastes hercules (bọ hung héc-quyn, bọ hung hơ-kiu-lề) là một loài bọ cánh cứng. Nó là loài bản địa ở rừng mưa nhiệt đới Trung Mỹ, Nam Mỹ và Tiểu Antilles. Loài này cũng được nhìn thấy đến phía bắc tận Nam Arizona, ở quận Pima. Con đực dài đến 17 cm. Nó là loài lớn nhất trong 6 loài của chi Dynastes và là một trong những loài bọ cánh cứng lớn nhất từng được biết, chỉ có hai loài bọ cánh cứng khác có thân dài hơn trong họ Cerambycidae, Macrodontia cervicornis (các mẫu vật dài 170–175 mm được biết đến) và Titanus giganteus (dài đến 170–175 mm). Tuy nhiên nếu không tính chiều dài sừng thì Macrodontia cervicornis và Dynastes hercules thua xa về chiều dài và Titannus ginateus xếp đầu bảng về chiều dài.

Hình ảnh

Chú thích

Tham khảo

• Dữ liệu liên quan tới Dynastes hercules tại Wikispecies
• Phương tiện liên quan tới Dynastes hercules tại Wikimedia Commons

Bài viết liên quan đến họ côn trùng Scarabaeidae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.

• x
• t
• s

Самка жука-геркулеса длиной 8 см из Коста-Рики.

Самка Dynastes hercules lichyi

Самец Dynastes hercules lichyi

• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976
  • Место обитания: остров Martinique — в Карибском море, в центральной части архипелага Малые Антильские острова.
  • Длина самца: 50~100 мм; самки 45~55 мм.

• Dynastes hercules bleuzeni Silvestre et Dechambre, 1995
  • Место обитания: Венесуэла
  • Длина самца: 55~155 мм; самки: 45~75 мм.

• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
  • Место обитания: Колумбия, Перу, Эквадор, Венесуэла
  • Длина самца: 55~165 мм; самки: 50~80 мм.

• Dynastes hercules hercules Linnaeus, 1753
  • Место обитания: Гваделупа, Доминиканская Республика
  • Длина самца: 45~171 (max : 178 мм?); самки: 50~80 мм

• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985
  • Место обитания: западная часть Венесуэлы, центральная горная цепь Колумбии, центральная горная цепь Эквадора, Перу, Северная Боливия
  • Длина самца: 55~160 мм; самки: 50~80 мм.

• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002
  • Место обитания: Боливия
  • Длина самца: 55~140 мм; самки: 50~75 мм.

• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
  • Место обитания: Колумбия, Эквадор, Панама
  • Длина самца: 55~145 мм; самки: 50~80 мм.

• Dynastes hercules paschoali Grossi et Arnaud, 1993
  • Место обитания: Бразилия
  • Длина самца: 55~140 мм; самки: 50~70 мм.

• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977
  • Место обитания: остров St. Lucia
  • Длина самца: 50~110 мм; самки: 50~65 мм.

• Dynastes hercules septentrionalis Lachaume, 1985
  • Место обитания: Мексика, Белиз, Гондурас, Гватемала, Никарагуа, Коста-Рика, Панама
  • Длина самца: 55~150 мм; самки: 50~75 мм.

• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002
  • Место обитания: Бразилия
  • Длина самца: 55~140 мм; самки: 50~75 мм.

• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau et Reid, 1995
  • Место обитания: Тринидад, Тобаго
  • Длина самца: 55~140 мм; самки: 50~75 мм.

• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
  • Место обитания: Мексика
  • Длина самца: 55~110 мм; самки: 50~65 мм.

Развитие

Тёмная вариация окраски самца

После спаривания самки откладывают яйца в небольшие полости в гнилой древесине — будущем пищевом субстрате личинок. Одна самка способна отложить до 100 яиц. Личинки первой стадии питаются исключительно небольшими древесными волокнами. По мере роста и развития они начинают поедать и более твёрдую подгнившую древесину. Под конец своего развития личинка достигает длины до 180 мм и может весить до 100 граммов. Окукливание происходит в земле в колыбельке. Продолжительность стадий развития: яйцо — 4—6 недель, личинка — 1,5—2 года, куколка — 6 недель. Продолжительность жизни имаго: до 6 месяцев.

Примечания

赫克力士長戟大兜蟲（學名：Dynastes hercules），又名赫克力士大兜蟲，成蟲體長最長紀錄為181毫米，世界上最長的甲蟲，也是全世界最大的甲蟲之一，分布於中南美洲的熱帶雨林。力量極大，可以舉起自身體重850倍的物體，因此以希臘神話中的大力士赫克力士命名，一般顯示其承載能力僅達100倍的體重的「獨角仙」不同，而正式的獨角仙指的是叉犀金龜屬當中的獨角仙和其他的六個亞種。

長戟大兜蟲屬完全變態，幼蟲期約1-1.5年，目前世紀紀錄長度可達181毫米，重量可達150克。幼蟲期之後會化蛹，羽化之後的成蟲以樹汁或腐爛的水果為食。

描述

體長（胸角尖端至翅鞘末端）約介於50至170 mm之間，前胸背板黑色。有些物種的翅鞘具有藍色至綠色光澤。翅鞘呈暗黃色至棕色，襯有不規則黑色斑點。表面上被有細毛，比起千里達長戟大兜蟲（Dynastes trinidadensis）的翅鞘表面較為粗糙。有些個體的翅鞘具有藍色置綠色光澤。雄蟲具有特化胸角及犄角，向前延伸，胸角基部 1/3 至 1/2 處有齒狀突起。雌蟲無胸角及犄角。

本種在形態上與瑞德氏長戟大兜蟲（Dynastes reidi ）類似，體色類似，但兩者雄蟲的觸角生長速率並不相同。

分布

本種產於瓜達盧普島及多明尼加^[1]。其近緣物種瑞德氏長戟大兜蟲則分布於馬提尼克及聖露西亞

自然史

本種原先被分為13亞種。2018年，黃仁磐博士將其中10亞種提升至物種位階，Dynastes hercules 則僅描述產於瓜達盧普島及多明尼加上的物種^[1]。

幼蟲

亞種

赫克力士長戟大兜蟲原有十三亞種。2018年，黃仁磐將其中十一亞種（含指名亞種）提升至種階，剩下下列兩亞種因未採得樣本而被列為地位未定。

• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002
  • 分布：巴西
  • 雄蟲：55~140mm - 雌蟲：50~75mm
• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
  • 分布：墨西哥
  • 雄蟲：55~110mm - 雌蟲：50~65mm

參見

• 兜蟲亞科
• 昆蟲分類表
• 生物分類學

參考文獻

• 吉田賢治，《日本與世界的鍬形蟲及兜蟲》，ISBN：957-463-620-8

ヘラクレスオオカブト（学名Dynastes hercules）は、コウチュウ目（鞘翅目）・コガネムシ科・カブトムシ亜科・真性カブトムシ族・ヘラクレスオオカブト属に分類される昆虫（カブトムシ）の一種である。

世界最大のカブトムシとして知られ、最大個体は全長180mm（ミリメートル）以上に達する^[1]。種小名はギリシャ神話最大の英雄ヘラクレスに由来する^[2][3]。

形態[編集]

角[編集]

オスの成虫は頭角・胸角が共に長く、体長とほぼ同寸の角を持つ個体もいる。カブトムシ類に限らず、甲虫類全体で見ても世界最長の種とされ^[4][5]、胸角を含めた全長は最大180mmを越える^[6][1][7]が、自然下において確認されている最大個体は172mmである。日本のカブトムシと同じく、メスの成虫には角がない。

2017年現在、飼育下での最大数値（ギネス個体）は、滋賀県高島市で南米原産カブトムシ・観葉植物の販売店『Amazonico』を営む男性が^[8][6]、2016年11月27日に羽化させた^[1]、原名亜種・ヘラクレスの「Amazonico血統」、全長181.0mmの個体「神聖」である^[6][1][7]。この男性は他にも、同血統から全長179.0mmの「雷霆」（らいてい、2016年11月14日羽化）^[9]、全長178.4mmの「光明」（2016年12月29日羽化）を^[10]、それぞれ作出している。なお、計測は胸角先端から上翅先端までであり、可動部である尻（正確に腹）は含まない。

なお、それ以前に確認された最大個体は、以前も最大記録を打ち立てたことがある愛好家の、宮崎県延岡市のブドウ農家男性が作出した、同じく原名亜種・ヘラクレスの174mm個体で^[11]、さらにそれ以前の記録は、むし社（本社・東京都中野区）の調査によれば、同じく原名亜種・ヘラクレスの171.8mmだった^[12]。

胸角と頭角はそれぞれ胸部と頭部についており、頭角は上下に動かすことができる。ヘラクレスオオカブトは相手の腹の下に胸角を入れ、頭角と挟み、持ち上げて投げる。胸角の内側に生えている褐色の毛はすべり止めの役目を持つ。

産地や亜種によって様々な形状の特徴があり、胸角の太さや頭角突起の形状などで亜種を判断できるが、中には産地の重なる亜種もあり、特徴の目立たない個体もいる。

小型の個体だと、胸角や頭角の特徴での判断が非常に困難。

前翅[編集]

前翅は黄褐色を帯びるのが特徴である。黒い斑点の大きさや数、また全体の色合いの濃さなど、個体によって違いが見られるが、これは亜種による違いではない。

前翅は湿度が高いと黒褐色だが、湿度が下がると黄褐色が濃くなる。また、油脂などの付着や栄養状態によっても黒褐色になる。飼育下では湿度が高くなったり、餌などの付着による汚れ、高栄養な餌による栄養状態の飽和により、黒くなった状態になることが多いようである。写真などで見ると、本種はだいたいが乾燥時のものである。

同属のネプチューンオオカブトは、常に前翅が黒色で、2本の長い角のほかにも左右に1対小型の計4本の角を有しており、これによって本種と簡単に区別することができる。また、本種のメスの前翅は尻のほうのみ色づく。

生態[編集]

中央アメリカから南アメリカの熱帯の雲霧林に断続的に分布する。低地にも少なからず生息するが、大型になる亜種、また大型の個体は標高1000〜2000mの高山帯にしか見られない。成虫は夜行性である。昼夜を問わず広葉樹の樹皮や果実を自ら傷つけて樹液や果汁を吸汁してはいるが休息も兼ねており、飛翔などの活発な活動は夜間に限られる。生息地の付近に灯火などの光源があればしばしば飛来する。

幼虫は朽木や腐葉土の中で1年半-2年程かけて成長するが、飼育下では1年半で羽化することも多い。オスでは蛹化前に100gを超えることも珍しくない。

羽化後は成熟まで3 - 6か月ほど要する。樹液や腐った果実を好み、それらを求めて地上を移動する。成虫の期間も長く、1年から1年半ほど生きる個体もいる。

雨が降った後に活動が活発になる。現地には四季がないため一年を通して見られるが、採集例は8月、12月の雨季に多いようである。

生息地である雲霧林は乾燥していると明い色、湿っていると暗い色に変化するので、湿度によって変色する前翅は保護色となる。

飼育[編集]

基本的には日本のカブトムシと変わりないが、大型のカブトムシ全般に言える事だが幼虫・成虫共にカブトムシより更に大食いである。量の問題と、角が邪魔になる関係で、餌となる昆虫ゼリーは大きいものがよい。成虫の雄は飼育スペースが小さいとストレスで寿命が短くなってしまう。

幼虫は羽化までに1年半 - 2年程を要する。餌もカブトムシより発酵したものを好む。蛹室は横に長いため、飼育容器の大きさや形にも考慮する必要がある。幼虫の餌に牡蠣などの貝殻を粉状にして（石灰などは毒となるので使わない）混ぜて与え続けると、成虫になったときに前翅が青白くなる。

亜種[編集]

原名亜種(D. h. hercules)

後述のように、本種は多くの亜種が知られているが、2003年、Ratcliffe博士により、全ての亜種をシノニムとする説が発表された^[13][14]。この報告によれば、lectotype（後模式標本）に指定された個体の産地を完全に決定できていないという見解のためであり、たとえlectotypeの産地が決定できたとしても、せいぜい島嶼型と大陸型との2つの異なった形態群しか認められないであろうという^[13][14]。

♂の胸角の太さ、突起の位置、前翅の色、体毛の色などにより区別することができる^[15]。

ヘラクレス D. h. hercules (Linnaeus, 1758)

本種の基本（原名亜種、基亜種）^[2]。胸角先端から、後翅端までの体長（全長）は、♂は46mm - 178mm、♀は50mm - 80mmとされていたが^[16][2]、

160mm以上の個体は少なく、現存が確認されている野外最大個体は、バス・テール島産の♂172mmの個体（St.Claude, 1932）である^[2]。カリブ海に浮かぶ小アンティル諸島のうち、グアドループ諸島西部のバス・テール島、ドミニカ島に生息する^[2]。このうちグアドループ諸島では、標高の高い地域があるバス・テール島にのみ分布しており、グランド・テール島には分布しない^[2]。バス・テール島中部のVernouというデータの標本個体を多く見かけるが、島内の広範囲に生息しているものとみられる^[2]。ドミニカ島でも、沿岸部から内陸部まで、幅広く生息している^[2]。現地を調査した、山内英二によれば、いずれの産地でも1年中にわたって観察できるが、7月から9月頃に発生のピークを迎えるという^[2]。なお、キューバ島やイスパニョーラ島からの報告もあるが、2017年現在では疑わしいと考えられている^[2]。「ヘラクレス・ヘラクレス」となることから、愛好家の間では略して「ヘラヘラ」と呼ばれることがある。

グアドループ諸島産・ドミニカ島産の間に目立った差異はなく、それぞれを外見で見分けることはできない^[2]。2000年初頭、奈良県内の昆虫販売業者により、多数の生体が輸入されたが、入荷当初は「カリブ産」として流通しており、グアドループ産か、ドミニカ島産かは分けられていなかった^[2]。その後、産地が区分された上で販売されるようになったが、2017年現在流通している個体は、グアドループ産が主流で、ドミニカ島産は少なくなってきている^[2]。

♂の頭角は一様に湾曲しており、先端突起はやや強く湾曲し、その先端はあまり尖らない^[16]。頭角先端手前の突起は短い三角形で、基部突起は普通2本だが、時に3 - 4本と多くなる^[16][2]。胸角は非常に長く、基部は極めて太く、ほとんど湾曲しない^[16]。胸角は比較的太いが個体差があり、太い個体にはパチセラス（pachyceras）、細い個体にはステノセラス（stenoceras）という型名が、それぞれ付けられている^[2]。胸角突起は、中央の少し基部寄り、頭角の突起に比べて先端寄りに位置し、三角形となる^[16][2]。前胸背の点刻は非常に小さく、まばらである^[16][2]。上翅は、光沢が比較的強く、黄土色から少し青みがかったオリーブ色で、稀に青白くなる^[16][2]。上翅の黒い斑点はあまり大きくならず^[2]、シワ上の点刻は他の亜種より若干小さい^[16]。体毛は白黄色である^[16][2]。

♀も、♂と同様に体毛は白黄色だが、背面の体毛は赤褐色でやや長い^[16]。♀の小楯板の基部は点刻され、大部分は光沢が強い^[16][2]。雌の上翅のシワ状点は、他の亜種と比較すると若干小さく、側縁部では浅くなる^[2]。

♂の野外個体は甲虫類で最も大きくなり^[16][2]、飼育下におけるギネスサイズは全長180mmを超える^[1]。グアドループ島（バス・テール島）のVernouでは普通種ではあるが、2016年現在、この島のものは保護生物に指定され、採集及び島外への持ち出しが禁止されている^[16]。そのため、日本に流通している個体は、そのすべてが繁殖個体となる^[17]。「世界最大の甲虫」というインパクトと胸角が太く直線的に伸びるスタイルのため、本種の亜種の中で最も人気がある。

2002年頃は、本種は流通量が少なく、まだ品薄で高価であった^[18]。当時は成虫・幼虫ともに、東京都内の昆虫専門店でも非常に入手しづらく、インターネットオークションでの入手が主であったが、♂148mmのペアが15万円近くまで値が上がった例もあるという^[18]。しかし、その後は飼育者（ブリーダー）の増加や、飼育技術の進歩などにより、飼育個体数が増加したため、2016年現在は本種の中で流通量が最も多く、価格も安定している。

リッキー D. h. lichyi (Lachaume, 1985)

南アメリカ北東部（ベネズエラ北西部から南西部〈アラグア州、カラボボ州、バリナス州〉、コロンビア北部〈サンタンデール県、ボヤカ県、クンディナマルカ県〉、北部エクアドルの中央部〈ナポ県、モロナ・サンティアゴ県〉、ペルー中央部〈ワヌコ県 Tingo María〉、ボリビア北部及び中央部）に生息する^[19]。体長は♂60mm - 170mm、♀は55mm - 75mmで、原名亜種・ヘラクレスに次いで大型化する^[19]。垂直分布をみると、標高500m - 2000mを生息圏とするが、特に標高1500m前後が、最も個体数が多くみられる^[19]。産地によって個体数が異なり、ボリビアでは特に少ない^[19]。ベネズエラのRancho Grandeを基産地として記載された亜種である^[19]。

エクアドルでは、12月から翌年4月頃までが、最も個体数が多いが、雨季などの気候条件により、発生ピークにはムラがある^[19]。灯火に飛来する個体の観察例が多いが、飯島和彦は、エクアドル・ナポ県にて、コルカと呼ばれる木の樹液に、本亜種が集まるのを観察している^[19]。

エクアトリアヌスとは、標高で棲み分けているが、両亜種の生息地は隣接しているものと思われる^[19]。そのため、分布境界に近いエリアでは、ややエクアトリアヌスに似た特徴を持つ^[19]、亜種間の交雑個体と思われる個体が出現する場合がある^[20]。

♂の頭角はやや長く、直線的で、先端突起は強く湾曲し、先端手前の突起は大きな板状^[20][19]。頭角基部の突起は、一本の棒上で、その先端はやや尖る^[20][19]。♂の胸角の基部はあまり湾曲せず、突起は中央よりやや基部寄りに位置し、点刻は不安定ではあるが一般的にほとんどないか、あっても非常に小さい^[20][19]。前翅はやや濁った薄いオリーブ色から濁った黄褐色で、黒斑は不安定である^[20][19]。体毛は黄褐色で、♂の胸角では赤褐色である^[20][19]。

♀の背面の毛は比較的短く、♀の小楯板は基部を除いて点刻を欠く^[20][19]。

2002年頃は、原名亜種・ヘラクレスはまだ品薄で高価であったため、オキシデンタリスと並んで本種の中でも流通の多くを占めていた^[18]。

生体は、エクアドル・コロンビア両国からの流通が多く、次いでペルー産が多い^[19]。それ以外の、ベネズエラ産・ボリビア産の個体は、標本でもほとんど流通していない^[19]。

亜種名はフランス人、Rene Lichy（リシ）に由来する^[20][18][19]。

エクアトリアヌス D. h. ecuatorianus (Ohaus, 1913)

アンデス山脈東部からアマゾン川上流域から中流域（コロンビア南東部〈プトゥマヨ県モコア〉、エクアドル東部〈ナポ県、パスタサ県〉、ペルー北東部、ブラジル西部〈アマゾナス州〉、ボリビア北部及び中央部）に生息する^[3]。体長は♂65mm - 165mm、♀は2006年現在未調査^[3]。本亜種はリッキーより低地に分布する^[3]。

♂の頭角はやや細長く、あまり強く湾曲せず、先端突起は細くて先端は尖る^[3]。頭角先端手前の突起は棒状で先端は尖り、基部の突起はやや細い棒上でその先端は尖る^[3]。胸角の基部は比較的太く、それほど強く湾曲せず、突起は基部寄りに位置し、点刻はほとんどないかあっても非常に小さい^[3]。前翅は光沢は鈍く、黄褐色から明るい黄色で、黒紋は不安定^[3]。体毛は赤い赤褐色で、胸角では黄褐色を呈し、尾節板では短い^[3]。小楯板は基部では点刻が強く、後半部ではこれを欠く^[3]。

亜種名は産地の国名、エクアドルに由来する^[3]。

セプテントリオナリス D. h. septentrionalis (Lachaume, 1985)

中央アメリカ（メキシコ合衆国南部（チアパス州、シエラ・ノルテ山脈）、グアテマラ、ホンジュラス、ニカラグア、コスタリカ、パナマ北部〈カリブ海側の山塊〉）に生息する（おそらく中米全体に分布すると思われる）^[3]。体長は♂70mm - 140mm、♀は2006年現在未調査^[3]。

♂の頭角は長く、先端突起はやや強く湾曲し、先端手前の突起は棒状で先端は尖らず、基部の突起は1本の棒上で尖らない^[3]。胸角の基部は明らかに湾曲し、突起は基部に位置し大きく、点刻は小さくやや多い^[3]。胸角は細い^[3]。前翅は濁った黄褐色で、黒紋は比較的大きい^[3]。体毛は黄褐色で胸角では赤褐色^[3]。♀の背面の毛は短くて少ない^[3]。小楯板はほぼ全体が点刻でおおわれる^[3]。

亜種名は「北の」という意味^[3]。

オキシデンタリス D. h. occidentalis (Lachaume, 1985)

南アメリカ北西部（パナマ南部の太平洋側山塊、コロンビア西部〈バジェ・デル・カウカ県、チョコ県〉、エクアドル北西部）に生息する^[3]。体長は♂70mm - 145mm、♀は2006年現在未調査。

パナマではセプテントリオナリスとの中間型（亜種間交雑個体？）が出現する^[3]。♂の頭角は長くてやや直線的で、先端突起は強く湾曲し、先端手前の突起は少し小さい板状で、基部の突起は一本の棒上で先端はやや尖る^[3]。胸角の基部はセプテントリオナリスほどではないが湾曲し、突起は基部に位置し細長く、点刻はあまり多くなく小さい^[3]。胸角は細い^[3]。前翅はやや明るい黄色から黄褐色で、黒紋は不安定^[3]。♀の背面の毛の長さは普通^[3]。小楯板は後縁を除き点刻がある^[3]。

2002年頃、原名亜種・ヘラクレスがまだ品薄で高価であった頃はリッキーと並んで本種の中でも流通の多くを占めていた^[18]。

亜種名は「西部の」という意味^[3]。

トリニダーデンシス D. h. trinidadensis (Chalumeau and Reid, 1995)

トリニダード・トバゴ（トリニダード島、トバゴ島。また、グレナダ島にも生息するものと思われる？）に生息する^[3]。体長は♂69 - 137mm、♀57 - 64mm^[3]。

♂の頭角はやや太短く、先端突起は短く、先端手前の突起は棒状^[3]。頭角基部の突起は普通1 - 2本で、ほぼ棒上でその先端はやや尖る^[3]。胸角の基部はやや太く、全体的に直線的で、突起は原名亜種・ヘラクレスよりも基部寄りに位置する^[3]。前翅、胸の点刻及び体毛は原名亜種・ヘラクレスとブリュゼニの中間型である^[3]。グレナダ島からも本亜種によく似た個体が得られており、今後の再検討が望まれている^[3]。

♀は不明^[3]。ブリュゼニと同じ亜種として処理する研究者もいる^[3]。

亜種名は産地のトリニダード島に由来する^[3]。

ブリュゼニ D. h. bleuzeni (Silvestre and Dechambre, 1995)

ベネズエラ東部（ボリバル州）に生息する^[3]。体長は♂66 - 151mm、♀55 - 66mm^[3]。

♂の頭角はやや直線的で、先端突起は長く、先端手前の突起は棒状で、その先端はやや尖る^[3]。頭角基部の突起は2本で、その先端は尖る^[3]。胸角は基部でやや湾曲し、中央部では直線的^[3]。胸角突起は基部寄りに位置し、やや長めの三角形^[3]。胸の周辺の点刻は幅広く三つで粗い^[3]。前翅の光沢は鈍く、黄土色で黒斑は大きい^[3]。体毛は原名亜種・ヘラクレスに準ずる^[3]。♀は未調査^[3]。

前述のように、トリニダーデンシスを本亜種に含める研究者もいる。

亜種名はフランス人、Patrick Bleuzen（ブルザン）に由来する^[3]。

パスコアリ D. h. paschoali (Grossi and Arnaud, 1993)

ブラジル北東部（バイーア州東南部、エスピリトサント州北東部）に生息する^[3]。全亜種中もっとも東南部に分布する^[3]。体長は♂85 - 145mm、♀は2006年現在未調査^[3]。

♂の頭角は前半部でやや強く湾曲し、先端突起はややフック上で、先端手前の突起は小さな三角形^[3]。頭角基部突起はないか、あっても非常に小さい^[3]。胸角は直線的で、突起は中央よりやや基部寄りに位置し、点刻は基部において幅広くそして多い^[3]。前翅は光沢がやや強く、オリーブグリーンで黒紋はないかあっても小さい^[3]。体毛は白黄色で尾節板では短い^[3]。♀の体毛は白黄色^[3]。小楯板はハート形に点刻される^[3]。

亜種名は、命名者の一人であるブラジル人のGrossiの子息、Paschoal Coelho Grossi（パスコアル）に由来する^[3]。

タカクワイ D. h. takakuwai (Nagai, 2002)

ブラジル北部（ロンドニア州）に生息する^[3]。体長は♂120 - 130mm、♀は2006年現在未知^[3]。

全亜種中もっとも付属突起の発達が弱い^[3]。♂の頭角は一様に湾曲し細長く、先端突起も細長い^[3]。頭角先端手前の突起はほとんど消失するか棒上で、基部の突起はないかあっても痕跡程度^[3]。胸角は一様に湾曲し、基部ではいくらか上反し突起はほとんど消失するか小さい^[3]。前翅は褐色を帯びた黄土色でやや黒紋が大きい^[3]。胸の点刻はほとんどないかあっても非常に小さい^[3]。体毛は赤褐色^[3]。♀は2006年現在未知^[3]。

亜種名は神奈川県立博物館（自然）の高桑正敏博士に由来する^[3]。

モリシマイ D. h. morishimai (Nagai, 2002)

ボリビア西部（ラパス県中央）に生息する。他にボリビア中央部（コチャバンバ県及びユンガス地方のChapale）からもほぼ同様の個体が得られている^[3]。ボリビアの北部及び北東部の低地にはエクアトリアヌスが分布する^[3]。体長は♂110mm - 120mm、♀56mm^[3]。

一見バウドリー（レイディのバウドリー型とする考え方もある）のように、全体がコンパクトで力強い体つきである^[3]。♂の頭角は短く、垂直方向に幅があり、先端突起は短いが強く湾曲し、突起は2 - 4個持ち、先端手前の突起は棒状で、その先端はやや尖り基部は幅広い^[3]。胸角は光沢が強く、基半部では明瞭に窪み、非常に強壮で、前方半部では強く下方へ湾曲する^[3]。胸角突起は長い三角形で非常に強壮で基部近くに位置する^[3]。前翅の光沢は強く、黄色味を帯びた黄土色で黒色の紋は多い^[3]。胸の点刻は基部では幅狭く、前縁では幅広い^[3]。体毛は全亜種中もっとも黄色みが強い^[3]。♀は小型で全体に丸みがあり、黒色である^[3]。♀の体毛は黄色味が強い^[3]。小楯板の前方半分は密に点刻されるが、後方半分は光沢がある^[3]。

亜種名は栃木県宇都宮市のアブラムシの生態研究家・森島啓司に由来する^[3]。

トゥクストラエンシス D. h. tuxlaensis (Moron, 1993)

メキシコ合衆国南部（ベラクルス州のLos Tuxtlas、Santa Marta山塊）に生息する。体長は♂62 - 80mm、♀は未知^[3]。

小型の亜種で、全亜種中最も北に分布する^[3]。頭角は短く、中央付近で湾曲し、頭角先端突起はやや湾曲する^[3]。胸角の基部は明らかに湾曲し、突起は基部に位置しやや大きく、点刻は比較的粗い^[3]。前翅は汚黄色で、黒紋は小さい^[3]。毛は赤褐色^[3]。本亜種の記載以後、記載に使われた2♂以外には本亜種と認められる個体は2006年現在も未だに見ることができていないため^[3]、セプテントリオナリスと同亜種とみなす研究者もいる^[3]。

亜種名は産地、Los Tuxtlasに由来する^[3]。

レイディ D. h. reidi (Chalumeau, 1977)

セントルシア島（Massacre及びRoseauなど）に生息する。体長は♂52 - 105mm、♀47 - 62mm^[3]。

♂の頭角は比較的細長く、中央付近からやや強く湾曲し、先端付近は細長く、先端は尖る^[3]。頭角先端手前の突起は小さな三角形で、基部突起は消失する^[3]。胸角は直線的であるが、小型では若干湾曲し、突起は基部寄りに位置し、やや長い三角形^[3]。胸の点刻は基部ではやや幅広い^[3]。前翅は原名亜種・ヘラクレスに酷似し、光沢が強く、黒紋は大きい^[3]。体毛は原名亜種・ヘラクレスに準ずる^[3]。♀は未調査^[3]。

最近になってバウドリーとの近縁関係が指摘されており、本亜種に統合されバウドリーは本亜種のタイプのひとつとする考えが広まっている^[3]。

バウドリー D. h. baudrii (Pinchon, 1976)

マルティニーク島に生息する。レイディに比べると体が非常に強壮で♂の頭角は短く、先端突起は非常に小さく先端が丸まり、先端手前の突起は小さな台形または丸々などの特徴を持つ^[3]。最近になってレイディとの近縁関係が指摘されており、仮にレイディに統合されると本亜種の名はバウドリータイプ（バウドリー型。レイディのうち、頭角に突起があるタイプ）として残るのみとなる。

青色の前翅をもつ個体[編集]

青いヘラクレスリッキーの雄と雌

以前から前翅が青い個体は「ブルーヘラクレス」などと珍重されオークションなどで高値で取引されてきた。

古い標本状態^[21]での姿や、アーケードゲーム「甲虫王者ムシキング」で「ヘルクレスリッキーブルー」というムシキングカードが登場してから一般にも広く知れ渡るようになった。「リッキー」は亜種名である上「ブルー」の個体はヘラクレス全亜種に出現するため注意が必要である。

脚注[編集]

参考文献[編集]

• 『KUWATA』1999年2月号（ワイルドプライド）
• 藤田宏（編集・発行）、土屋利行・小林信之・谷角素彦・矢崎克己・飯島和彦・中村裕之（編集スタッフ）、鈴木亭治（AD）、2006年3月7日、「ヘラクレスオオカブトとその仲間達 ディナステス大特集！！」、『BE・KUWA』18号（『月刊むし』2006年4月増刊号）、むし社、 日本・東京都中野区中野2丁目23番地1 ニューグリーンビル209号室、ISSN 0388-418X
• 藤田宏（編集・発行）、土屋利行・小林信之・谷角素彦・矢崎克己・飯島和彦・中村裕之（編集スタッフ）、鈴木亭治（AD）、2015年8月14日、「世界の人気クワガタ・カブト大特集!!」、『BE・KUWA』56号（『月刊むし』2015年8月増刊号）、むし社、ISSN 0388-418X
• 土屋利行（編集）、藤田宏（編集スタッフ・発行）、小林信之・谷角素彦・矢崎克己・飯島和彦・中村裕之・坂本伸嘉（編集スタッフ）、2016年1月26日、「南米のカブトムシ大特集！！」、『BE・KUWA』58号（『月刊むし』2016年3月増刊号）、むし社、ISSN 0388-418X
• 土屋利行（編集）、藤田宏（編集スタッフ・発行）、小林信之・谷角素彦・矢崎克己・飯島和彦・中村裕之・坂本伸嘉・伊敷美穂（編集スタッフ）、2017年5月18日、「南米のカブトムシ大特集！！」、『BE・KUWA』63号（『月刊むし』2017年6月増刊号）、むし社、ISSN 0388-418X

関連項目[編集]

• カブトムシ亜科
• ヘラクレスオオカブト属
• ネプチューンオオカブト
• サターンオオカブト
• シロカブト

• ^ むし社 2006.
• ^ むし社 2015.
• ^ むし社 2016.
• ^ むし社 2017.

헤라클레스장수풍뎅이(Hercules beetle, 학명: Dynastes hercules)는 장수풍뎅이아과에 속하는 곤충의 한 종으로 장수풍뎅이 중에서 크기가 가장 크다.^[1] 헤라클레스장수풍뎅이의 크기는 수컷 46~178mm, 암컷 47~80mm이며, 몸무게는 약 40그램이다. 지금까지의 기록 중 가장 큰 아종은 원명아종 Dynastes hercules hercules이며, 최고 기록은 대략 18.5cm이다.^[2]

헤라클레스장수풍뎅이의 뿔은 머리에 하나 앞가슴등판에 하나 총 2개가 있다. 뿔의 길이가 뿔을 제외한 몸의 길이보다 길다. 딱지날개의 색은 노란색, 연녹색이다. 등딱지의 노란색은 습도에 따라 변하는데 그 이유는 반사되는 빛의 파장이 달라지기 때문인 것으로 알려졌으며, 서강대학교 기계공학과 이승엽ㆍ박정열 연구팀이 이를 이용한 습도계를 개발했다.^[3][4]

아종

• Dynastes hercules hercules Linnaeus, 1758 (원명아종)
  • 원산지 : 과들루프, 도미니카 연방
  • 수컷: 45–178;mm 암컷: 50–80 mm

• Dynastes hercules baudrii Pinchon, 1976
  • 원산지 : 마르티니크
  • 수컷: 50–100 mm; 암컷: 45–55 mm

• Dynastes hercules bleuzeni Silvestre and Dechambre, 1995
  • 원산지 : 베네수엘라
  • 수컷: 55–155 mm; 암컷: 45–75 mm

• Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus, 1913
  • 원산지 : 페루, 에콰도르, 콜롬비아, 브라질
  • 수컷: 55–165 mm; 암컷: 50–80 mm

• Dynastes hercules septentrionalis
  • 원산지: 멕시코 남부, 중앙아메리카
  • 수컷: 50–150 mm; 암컷: 40–80 mm

• Dynastes hercules tuxtlaensis Moron, 1993
  • 원산지 : 멕시코
  • 수컷: 70–110 mm; 암컷: 45–60 mm

• Dynastes hercules occidentalis Lachaume, 1985
  • 원산지 : 중앙아메리카-남아메리카 안데스 산맥 서부
  • 수컷 : 70–150 mm; 암컷: 40–80 mm

• Dynastes hercules reidi Chalumeau, 1977)
  • 원산지 : 세인트 루시아, 마르티니크
  • 수컷: ~110mm

• Dynastes hercules lichyi Lachaume, 1985)
  • 원산지 : 남아메리카 북서부

• Dynastes hercules paschoali Grossi et Arnaud, 1993)
  • 원산지 : 브라질 바이아 주, 이스피리투산투 주

• Dynastes hercules trinidadensis Chalumeau et Reid, 1995)
  • 원산지: 트리니다드 토바고, 그레나다

• Dynastes hercules morishimai Nagai, 2002)
  • 원산지: 볼리비아 라파스 주

• Dynastes hercules takakuwai Nagai, 2002
  • 원산지: 브라질 혼도니아 주

사진

• 

  Dynastes hercules hercules 수컷

• 

  암컷

• 

  애벌레

같이 보기

• 그랜트왕장수풍뎅이
• 티티오스왕장수풍뎅이
• 넵튠왕장수풍뎅이
• 코카서스장수풍뎅이
• 아틀라스장수풍뎅이

각주