nomes no trilho de navegação
Стебло тонке, прямовисне, іноді висхідне, одиничне, розгалужене, 10—20 см заввишки. Листки трійчасті, стеблові, нижні рано відмирають. Листочки лінійно-довгасті, дрібнозубчасті, іноді виїмкуваті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм завширшки. Квітки дрібні, неправильні, посаджені, блідо-рожеві, у головкуватих суцвіттях. Головки м'яковолохаті, щільні, видовжено-циліндричні, на ніжках, що виходять з пазух листків. Цвіте у травні — вересні.
Трапляється на луках, узліссях, переважно на піщаних ґрунтах по всій території України.
Для виготовлення ліків використовують траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після попереднього в'ялення на сонці, сировину досушують під накриттям або в добре провітрюваному приміщенні. Трава неофіцинальна, містить глікозиди, трифолін, дубильні речовини (до 5%), ефірну олію, вітаміни С і Е, смолисті речовини, незначну кількість алкалоїдів та інші речовини.
В народній медицині рослина проявляє протизапальні, обволікальні, болетамувальні, антисептичні, сечогінні та гіпоглікемічні властивості. Використовують у вигляді настою при кашлі, бронхіті, трахеїті, туберкульозі легенів, гіперацидному гастриті, кривавому поносі, захворюваннях нирок і сечового міхура, цукровому діабеті, головному болі та нервових розладах. Зовнішньо, у вигляді припарок, застосовують як болетамувальний засіб при ломці та для гоїння ран.
Внутрішньо — настій трави (3 чайні ложку трави на 200 мл окропу, настоюють 30 хвилин) по чверті склянки чотири рази на день, за 20 хвилин до їжі. Зовнішньо — три столові ложки трави загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла.
