Українське слово «імбир» походить (можливо, через польське посередництво) від нім. Imber, Ingwer. Середньоверхньонімецьке ingewer, ingeber запозичене через посередництво лат. zingiberi, zingeber, gingiber від сер.-гр. ζυγγίβερις < дав.-гр. ζιγγίβερις. Назва «імбир» є «словом-вандервортом», наявним у дуже багатьох мовах і похідним від спільного джерела: те ж саме походження має і англ. ginger, і фр. gingembre, і нід. gember, і ісп. jengibre, араб. زَنْجَبِيل. Джерелом запозичення вважають індійські мови: пракрит. सिङ्गबेर < санскр. शृङ्गवेर (що зазнало контамінації з शृङ्गं) < давньотамільського інці («імбир») + вер («корінь»)[ком. 1].
Імпортується імбир з країн Південної Азії. У цей час вирощується:
На початку XVI століття одним з перших був завезений в Америку і швидко там розповсюдився.
Імбир виключно городня рослина і в дикому вигляді не зустрічається. До умов вирощування імбир невибагливий, допускає вирощування у домашніх умовах (у горщиках та ящиках).
Станом на 2013, світове виробництво становило 2.1 мільйонів тон імбиру, з якого на Індію припадає 33 %, за нею найбільші країни-виробники Китай (19 %), Непал, Індонезія, і Нігерія.[3]
Корінь імбиру має вид круглястих, розташованих переважно в одній площині, пальчасторозділених шматочків. Віддалено нагадує різні фігурки. Залежно від способу попередньої підготовки розрізняють два види імбиру:
Обидва види висушують на сонці. Чорний імбир в результаті володітиме сильнішим запахом і пекучішим смаком. На зламі імбир ясно-жовтого кольору незалежно від виду. М'якоть молодого коріння майже біла; чим старіший корінь — тим жовтіший він на зламі.
Найчастіше імбир зустрічається у меленому вигляді. Мелений імбир має вигляд сірувато-жовтого борошнистого порошку.
Імбир із 2000-х почав часто застосовуватися в українській кухні: у приготуванні збитню, квасу, наливки, настоянки, браги, меду, а також пряників, паски та здобних булочок тощо.
Пристрасть додавати імбир до кондитерських виробів, солодких страв, алкогольних і особливо безалкогольних напоїв є інтернаціональною. Льодяники, варення, печиво, кекси, бісквіти, крекери, компоти, пудинги, пиво, лікери практично в кухнях всього світу містять імбир.
У країнах Азії імбир використовують в пресервах з м'яса і птиці, він входить до складу найпоширенішої приправи карі.
Маринований імбир використовують як приправу до суші.
Імбир вживають і як самостійний продукт. У Південно-східній Азії свіжий імбир зацукровують і роблять з нього варення, в Китаї, Індокитаї, Бірмі і в Англії до складу варення з імбиру додають апельсинову шкірку — варення відоме під назвою чоу-чоу.
Мелений імбир в Індії додають в борошно і випускають 4 сорти імбирного борошна з різним процентним вмістом імбиру.
Імбирне пиво виробляється у Англії та США.
Використання імбиру в соусах до м'яса, овочевих і фруктових маринадах характерне для європейської і американської кухонь. У країнах Азії імбир використовується безпосередньо при приготуванні м'яса і свійської птиці. М'ясу імбир надає не тільки аромату, але і робить його м'якшим.
Імбир слід додавати до страв у різний час:
Норми закладки імбиру відносно високі — до 1 грама на 1 кілограм тіста або м'яса.
