dcsimg

Leucoagaricus moseri

provided by wikipedia EN

Leucoagaricus moseri is a species of agaric fungus found in Europe. The species was originally described as Lepiota moseri by Solomon Wasser in 1975. The specific epithet honours Austrian mycologist Meinhard Moser. Wasser transferred the fungus to the genus Leucoagaricus in 1978.[2]

See also

References

  1. ^ "GSD Species Synonymy: Leucoagaricus moseri (Wasser) Wasser". Species Fungorum. CAB International. Retrieved 2016-01-24.
  2. ^ Moser M. (1978). Kleine Kryptogamenflora – Die Röhrlinge und Blätterpilze (Agaricales) (in German). Vol. IIb/2 (4 ed.). Stuttgart, Germany: Fischer. p. 246.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors
original
visit source
partner site
wikipedia EN

Leucoagaricus moseri: Brief Summary

provided by wikipedia EN

Leucoagaricus moseri is a species of agaric fungus found in Europe. The species was originally described as Lepiota moseri by Solomon Wasser in 1975. The specific epithet honours Austrian mycologist Meinhard Moser. Wasser transferred the fungus to the genus Leucoagaricus in 1978.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors
original
visit source
partner site
wikipedia EN

Білопечериця Мозера ( Ukrainian )

provided by wikipedia UK

Біологія виду

Шапинка діаметром 1-3,5 см, тонком'ясиста, спочатку округла, згодом напівкуляста, випукло-розпростерта, з невеликим горбиком, суха, матова, гола, з прямим, злегка борозенчастим, іноді оксамитовим або розтрісканим краєм, білувата, посередині світло-коричнева. Пластинки вільні, з коларіумом шириною 1-2,5 мм, тонкі, густі, спочатку білі, згодом блідо-кремові. Спори 5,7- 7,1×3,6-4,7 мкм, яцеподібно-еліпсоподібні, злегка загострені до основи, з малопомітною порою проростання, гладенькі, тонкостінні, безбарвні, з 1-2 краплями олії. Споровий порошок білий. Ніжка 1,3-3,5×0,3-0,6 см, центральна, циліндрична, суцільна, з бульбоподібно розширеною основою завширшки 1-2 см, з кільцем, над ним біла, нижче — сірувата, волокниста. Кільце посередині ніжки або дещо нижче, приросле, лійкоподібне, звисаюче, згори злегка борозенчасте, знизу гладеньке, 2-3 мм завширшки, біле. М'якуш ватоподібний, білий, на зламі не змінюється або злегка рожевіє, при підсиханні стає блідо-жовтувато-кремовим, без особливого запаху і смаку. Пряжки відсутні. Плодові тіла з'являються в жовтні.

Господарське та комерційне значення

Ґрунтотвірне. Їстівність невідома.

Поширення

Особливо широко зустрічається в Україні, довгий час вважався українським ендеміком. Відзначений також в Казахстані і в Ростовській області Росії.

Поширення в Україні

Лівобережний злаково-лучний Степ (Запорізька область, околиці м. Запоріжжя), Правобережний (Херсонська область, м. Херсон) та Лівобережний (Херсонська область, Олешківський район, Олешківське лісництво) злаковий Степ. За регіонами: Херсонська, Запорізька області. Трапляється поодинці та маленькими групами.

Умови місцезростання

Росте в парках, дубових лісосмугах, насадженнях білої акації (Robinia pseudoacacia L.); на пісках.

Загрози, охорона

Занесена до Червоної книги України, природоохоронний статус — рідкісний. Необхідно створити ботанічні заказники в місцезнаходженнях виду та виділити його в чисту культуру.

Також занесений до Червоної книги Ростовської області.

Посилання

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK