Die Frühlings-Braunwurz (Scrophularia vernalis) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Braunwurzen (Scrophularia) in der Familie der Braunwurzgewächse (Scrophulariaceae).
Die Frühlings-Braunwurz ist eine aufrechte, wollig behaarte Pflanze, die Wuchshöhen von 30 bis 70 cm erreicht. Der Stängel ist vierkantig und drüsig-zottig behaart. Die Laubblätter stehen gegenständig, sie sind dreieckig herzförmig geformt, etwas runzelig und mit weichen Trichomen besetzt. Der Blattrand ist tief unregelmäßig gezähnt.
Die Blüten stehen in Blütenständen, deren dichasienartige, knäuelförmige Teilblütenstände lang gestielt sind. Die Krone ist nahezu radiärsymmetrisch, sie ist blass grünlich-gelb gefärbt.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 40.[1]
Die Frühlings-Braunwurz kommt in Süd-, West- und Mitteleuropa, sowie in Südwest-Asien vor. Sie ist in Deutschland jedoch wahrscheinlich nur ein lokal eingeschleppter Neophyt. Sie wächst in Parks, lichten Laubwäldern und Säumen auf frischen, basen- und nährstoffreichen Lehmböden. Sie kommt vor allem in Gesellschaften des Verbands Alliarion vor.[1]
Die Frühlings-Braunwurz ist eine Halbschattpflanze. Sie ist eine Nährstoffzeiger und war früher eine Bienenfutterpflanze.[1]
Die Frühlings-Braunwurz (Scrophularia vernalis) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Braunwurzen (Scrophularia) in der Familie der Braunwurzgewächse (Scrophulariaceae).
Kevadine sealõuarohi (Scrophularia vernalis) on taimeliik sealõuarohu perekonnast ja mailaseliste sugukonnast.
Kevadine sealõuarohi (Scrophularia vernalis) on taimeliik sealõuarohu perekonnast ja mailaseliste sugukonnast.
Kevätsyyläjuuri (Scrophularia vernalis) on syyläjuurien suvun laji, jota esiintyy Euroopassa. Lajia kasvatetaan myös koristekasvina.
Kaksi- tai monivuotinen kevätsyyläjuuri kasvaa 20–100 cm korkeaksi. Kasvi on nystykarvainen ja sen lehdet ovat vastakkain. Lehtilapa on leveänpuikea, laidaltaan kerrannaissahainen ja tyvi herttamainen tai tylppä. Kukinto on lehtihankainen, terttumainen viuhkosto. Kaksineuvoiset kukat ovat kooltaan pieniä. Kukan verhiö on viisiliuskainen ja säteittäinen. Keltainen teriö on 6–8 mm pitkä, vastakohtainen, lyhyttorvinen ja väljä. Teriön laide on usein kaksihuulinen. Suomessa kevätsyyläjuuri kukkii toukokuussa. Kota on laitaluomainen.[1]
Kevätsyyläjuuri on alkujaan kotoisin Etelä- ja Keski-Euroopasta.[2] Suomessa lajia tavataan villiintyneenä etelärannikolla Uudellamaalla ja Varsinais-Suomessa. Uudellamaalla lajia tavataan harvinaisena mutta vakiintuneena uustulokkaana, muualla laji on satunnainen.[3]
Suomessa kevätsyyläjuurta tavataan toisinaan luonnossa viljelyjäänteenä.[3]
Kevätsyyläjuurta käytetään puutarhoissa koristekasvina.
Kevätsyyläjuuri (Scrophularia vernalis) on syyläjuurien suvun laji, jota esiintyy Euroopassa. Lajia kasvatetaan myös koristekasvina.
Scrophularia vernalis, la Scrofulaire de printemps ou Scrofulaire printanière, est une plante herbacée de la famille des Scrofulariacées.
La Scrofulaire de printemps mesure de 30 à 70 cm de haut. La tige est épaisse, creuse, velue. Les feuilles sont opposées et de forme cordée. Les fleurs, zygomorphes, sont de couleur blanc jaunâtre.
La Scrofulaire de printemps est présente en Europe occidentale et dans le sud de l'Europe.
Scrophularia vernalis
Feuilles
Illustration
Scrophularia vernalis, la Scrofulaire de printemps ou Scrofulaire printanière, est une plante herbacée de la famille des Scrofulariacées.
Nalětni trudownik (Scrophularia vernalis) je rostlina ze swójby trudownikowych rostlinow (Scrophulariaceae).
Nalětni trudownik (Scrophularia vernalis) je rostlina ze swójby trudownikowych rostlinow (Scrophulariaceae).
Het voorjaarshelmkruid (Scrophularia vernalis) is een twee-, meerjarige of soms vaste plant uit de helmkruidfamilie (Scrophulariaceae).
De 15-80 cm hoge plant heeft bolvormige, geelgroene bloemen van 1-2 cm groot. De bloeiperiode loopt van maart tot juli.
De plant komt voor van de berggebieden van Zuid-Europa tot Midden-Scandinavië. In België geldt de plant als zeer zeldzaam. In Nederland geldt de plant als zeldzaam, waarbij de plant langs de rivieren incidenteel voorkomt op buitenplaatsen, maar voornamelijk in de duinen van Noord- en Zuid-Holland. De grond dient matig voedselarm te zijn en een pH van circa 7 te hebben. Op een open plek met iets humeuze zandgrond en wat lichte schaduw gedijt de plant het beste.
De plant is waardplant voor Shargacucullia caninae en Shargacucullia prenanthis.
Zie de categorie Scrophularia vernalis van Wikimedia Commons voor mediabestanden over dit onderwerp. Het voorjaarshelmkruid (Scrophularia vernalis) is een twee-, meerjarige of soms vaste plant uit de helmkruidfamilie (Scrophulariaceae).
De 15-80 cm hoge plant heeft bolvormige, geelgroene bloemen van 1-2 cm groot. De bloeiperiode loopt van maart tot juli.
Vårflenört (Scrophularia vernalis) är en växtart i familjen flenörtsväxter.
Wikimedia Commons har media som rör Vårflenört.
Vårflenört (Scrophularia vernalis) är en växtart i familjen flenörtsväxter.
Трав'яниста рослина заввишки 15-70 (зрідка до 80-100) см, гемікриптофіт. Стебло чотиригранне, вкрите м'якими залозистими волосками. Листки супротивні, черешкові, трикутно-яйцеподібні, при основі неглибоко туповиїмчасті, з двічі пилчастим, двічі зубчастим або городчасто-пилчастим краєм та гострою верхівкою. Нижній край у них залозистий. Довжина листків сягає 4-6 см, ширина — 4,5-6,5 см. Жилкування сітчасте.
Суцвіття — верхівкова волоть. Квітки зеленкувато-жовті або блідо-жовті, піднесені по 2-3 штуки на квітконосах, що виходять з пазух. Оцвітина подвійна, невиразно зигоморфна (майже актиноморфна), п'ятичленна, зросла, 6-12 мм завдовжки. Чашолистки відносно великі, ледь не дорівнюють пелюсткам. Віночок глечикоподібний. Тичинки виступають з віночка, їх 5, але одна тичинка атрофована, а 4 мають великі пиляки. Пилкові зерна еліптичні, зрідка — кулясті, триборозно-орові, з полюса мають трилопатеві обриси, а з екватора — округлі або широкоеліптичні. Поверхня зерен має чітку, переплетено-сітчасту скульптуру з комірками різноманітної форми (округлої, кутасто-округлої, видовженої) і звивистими стінками.[2]
Плід — яйцеподібна, двостулкова, блідо-коричнева коробочка.
Рослина помірно морозостійка і вологолюбна, потребує освітлених місць, переносить легкий затінок. Віддає перевагу нейтральним ґрунтам (pH близько 7) з помірним вмістом поживних речовин. Найкраще себе почуває на піщаних, трохи угноєних та суглинних з домішкою вапняку. У природі зростає в широколистяних лісах, на схилах ярів, у чагарниках. Ранник весняний притаманний угрупованням союзів Carpinion betuli, Alno-Ulmion та класу RhamnoPrunetea.
Розмножується насінням. Квітне в різних частинах ареалу у березні-липні, в межах України цвітіння відбувається у травні. Запилення здійснюють оси, проте їх приваблюють не стільки непоказні суцвіття, скільки комахи-жертви, які спокушаються неприємним запахом квіток. Плоди достигають у червні-липні. Листям цієї рослини живиться гусінь Shargacucullia caninae.
Ранник весняний належить до європейсько-середземноморських видів із розірваним (диз'юнктивним) ареалом. Найбільше він поширений в Західній та Центральній Європі, Середземномор'ї, однак в межах цієї зони популяції розподілені нерівномірно. Досить рідко ця рослина трапляється на півдні Скандинавії, в Голландії та Бельгії. Так само нечисленна вона і в Україні, де зростає подекуди у південній частині Лісостепу та північно-західній частині Степу. Українські популяції складаються з поодиноких особин чи невеликих скупчень.
Загрозу для виду становлять лісові пожежі, вирубування лісів, в тому числі й санітарне, яке призводить до зміни деревостану. В Україні ранник весняний охороняють в заказниках «Великий і Малий ліс» та «Осове», а також на теренах регіонального ландшафтного парку «Диканський».
Рослина має обмежене використання в декоративному садівництві, іноді дичавіє й оселяється у садах, парках, на польових межах.
Ранник весняний у Червоній книзі України. — Переглянуто 25 вересня 2015.
