Saucer Magnolia

Magnolia soulangeana (lat. Magnolia soulangeana) - maqnoliyakimilər fəsiləsinin maqnoliya cinsinə aid bitki növü.

Təbii yayılması:

Vətəni Şərqi Аsiyа və Şimаli Аmеrikаdır.

Botaniki təsviri:

Hündürlüyü 1-3 m-ə qədər оlаn kiçik аğаc və yахud iri kоldur. Çiçəkləri yаrpаqlаr əmələ gələnə qədər, yаrpаqlаrlа еyni vахtdа аçılır. Çiçəkləri iri, əsasən 10-20 sm (4-8 düym), ağ, çəhrayı və tünd qırmızının müxtəlif çalarları, ətirlidir. Çiçəklərdən bəziləri şarşəkilli, digərləri isə kasavaridir. Yarpaqları növbəli, sadə, parlaq, tünd yaşıl, ovaldır.

Еkоlоgiyаsı:

Şахtаyа və qurаqlığа dаvаmlıdır. Qаrа dəniz sаhili bоyuncа subtrоpik bölgələrdə, yаşıllıqlаrdа tеz-tеz təsаdüf edilir. Şəhərin əlvеrişsiz şərаitinə, qаzа və tüstüyə dаvаmlıdır. Tоrpаğа аz tələbkаrdır.

Аzərbаycаndа yаyılmаsı:

Bаkı Nəbаtаt bаğındа bir nеçə nüsхəsi vаrdır.

İstifаdəsi:

Mаqnоliyаnın bütün növləri dеkоrаtivdir və Аzərbаycаnın subtrоpik bölgələrində yаşıllıqlаrdа istifаdə оlunа bilər.Mаqnоliyаnın yuхаrıdа təsvir еtdiyimiz növlərindən bаşqа subtrоpik iqlim zоnаlаrındа çiçəkləri аğ rəngdə оlаn аşаğıdаkı növlərinə də bəzək bаğçılığındа təsаdüf edilir: Аğçiçəkli mаqnоliyа - M.hipоlеncа, Ulduzvаri mаqnоliyа - M.stеllа, Çətirvаri mаqnоliyа - M.tripеtаlа, Kоbus mаqnоliyаsı – M.kоbus. Digər növlərin çiçəkləri isə sаrımtıl-аğ rənglidir və bu qrupа Vаtsоn mаqnоliyаsı - M.vаtsоnti, Virginiyа mаqnоliyаsı - M.virginiаnа, tərs-yumurtаvаri mаqnоliyа - M.оbоvаtа, digər qrupа isə sаrı rəngli çiçəkləri оlаn хiyаrvаri mаqnоliyа - M.аcuminаtа dахildir.

Mənbə

Azərbaycan Dendroflorası III cild-Bakı:"Elm",2016,400 səh. T.S.Məmmədov

Məlumat mənbələri

• Tofiq Məmmədov, Elman İsgəndər, Tariyel Talıbov. "Azərbaycanın Nadir Ağac və kol bitkiləri", Bakı: "Elm", 2014, 380 səh.

İstinad

• Флора Азербайджана. т.5. 1954; Флора Kaвkaзa. т.5. 1954;
• Azərbaycanın ağac və kolları. I cild. 1961;
• Azərbaycan flora-sının konspekti. I-III cildlər. 2005; 2006; 2008;
• Tofiq Məmmədov, Elman İsgəndər, Tariyel Talıbov. Azərbaycanın nadir ağac və kol bitkiləri", Bakı: "Elm", 2014, 380 səh

Šácholan Soulangeův (Magnolia x soulangeana), nazývaný také magnólie Soulangeova, je zahradní kříženec šácholanu obnaženého a šácholanu liliokvětého. Je to nejčastěji pěstovaný druh magnólie, oblíbený pro své časné a bohaté kvetení.

Charakteristika

Šácholan Soulangeův je opadavý rozkladitý keř nebo nízký strom dorůstající výšky 2 až 4, výjimečně až 6 metrů. Letorosty jsou lysé. Řapíky jsou 1 až 1,5 cm dlouhé, chlupaté. Listy jsou tenké, obvejčité, s 6 až 15 cm dlouhou a 4 až 7,5 cm širokou čepelí, ve spodních 2/3 postupně se zužující, na bázi klínovité, na vrcholu krátce špičaté. Listy jsou na líci lysé, pouze se zbytky chlupů podél střední žilky na bázi listu, na rubu chlupaté. Žilnatina je tvořena 7 až 9 páry postranních žilek. Květní pupeny jsou vejcovité. Květy se rozvíjejí před olistěním. Okvětí je složeno z 6 až 9 narůžovělých až purpurově červených plátků. Vnější 3 okvětní plátky jsou asi o 1/3 kratší než vnější. Tyčinky jsou 1 až 1,2 cm dlouhé. Pestíky jsou lysé. Souplodí zvané šách je asi 8 cm dlouhé a 3 cm široké, za zralosti černé, s vejcovitými až obvejcovitými, asi 1 až 1,5 cm dlouhými měchýřky pokrytými roztroušenými bílými lenticelami. Semena jsou tmavě hnědá, obvejcovitá a smáčklá.^[1][2]

• Nerozkvetlý Šácholan Soulangeův v Františkánské zahradě

• Rozkvetlý šácholan Soulangeův

• List šácholanu Soulangeova

• Květ šácholanu Soulangeova

• Větévka šácholanu Soulangeova

Původ

Šácholan Soulangeův byl vyšlechtěn v roce 1820 ve Fromontu u Paříže křížením šácholanu obnaženého (Magnolia denudata) se šácholanem liliokvětým (M. liliiflora).^[2] Byl pojmenován po svém šlechtiteli jménem Chevalier Soulange-Bodin. Tyto původní rostliny byly získány opylením šácholanu obnaženého pylem šácholanu liliokvětého. Podobné hybridy však byly později nalezeny i v přírodě v oblastech společného výskytu obou rodičovských druhů.^[1]

Rozlišovací znaky

V době květu lze šácholan Soulangeův odlišit od jiných magnólií kvetoucích před olistěním zejména podle okvětních plátků, které jsou všechny téměř stejné (bez vnějšího kruhu kratších zelenavých plátků nahrazujících kalich), na vnější straně sytě červené až fialové a před rozkvětem střechovitě (ne chlopňovitě) uspořádané.^[2]

Variabilita

Květy šácholanu Soulangeova

Většina hybridů šácholanů tvoří první generaci křížení, která je dále množena vegetativně. Toto však pro šácholan Soulangeův neplatí. Jeho rozmanitost a Variabilita je částečně dána variabilitou rodičovských druhů, zejména však tím, že kříženci občas tvoří plodná semena. Hybridy se pak mohou dále křížit mezi sebou navzájem, případně i zpětně s rodičovskými druhy. V roce 1975 již bylo napočítáno 103 kultivarů šácholanu Soulangeova.^[3]

Význam

Šácholan Soulangeův je v zemích mírného pásu zdaleka nejoblíbenějším a nejčastěji pěstovaným šácholanem. Pěstuje se v široké škále různých kultivarů, které se liší v barvě, velikosti a tvaru květů, době kvetení i celkovém habitu rostlin.^[4] V parcích a botanických zahradách je běžně pěstován. Na Hlavním nádvoří v Průhonickém parku je vysazen v několika kultivarech spolu s oběma rodičovskými druhy, šácholanem obnaženým a šácholanem liliokvětým.^[5][4]

Reference

1. ↑ ^{a b} Flora of China: Yulania x soulangeana [online].
2. ↑ ^{a b c} KOBLÍŽEK, J. Jehličnaté a listnaté dřeviny našich zahrad a parků. 2. vyd. Tišnov: Sursum, 2006. ISBN 80-7323-117-4.
3. ↑ SPONGBERG, Stephen A. Some Old and New Interspecific Magnolia Hybrids. Arnoldia. 1976, roč. 36, čís. 4.
4. ↑ ^{a b} Dendrologie online: Magnolia x soulangeana [online]. Dostupné online.
5. ↑ Florius - katalog botanických zahrad [online]. Dostupné online.

Externí odkazy

• Obrázky, zvuky či videa k tématu šácholan Soulangeův ve Wikimedia Commons

Habitus eines älteren Baumes.

Nahaufnahme der Blüte.

Eine behaarte Knospe.

Blüte und Blattaustrieb der Sorte 'Rustica Rubra'.

Samen werden relativ selten gebildet. Hier öffnen sich die Balgfrüchte und die roten Samen werden sichtbar.

ausgereifte Samen.

Die Tulpen-Magnolie (Magnolia × soulangeana) ist eine Hybride aus der Gattung der Magnolien (Magnolia) in der Familie der Magnoliengewächse (Magnoliaceae). Sie ist eine Kreuzung der chinesischen Yulan-Magnolie (Magnolia denudata) und der ebenfalls aus Ostasien stammenden Purpur-Magnolie (Magnolia liliiflora). Die Tulpen-Magnolie ist heute die in Mitteleuropa am häufigsten angepflanzte Magnolie, deshalb wird sie auch einfach als „Magnolie“ ohne weiteren Zusatz benannt.

Beschreibung

Zweite Blüte einer Tulpenmagnolie im August

Die Tulpen-Magnolie ist ein sommergrüner Baum oder großer Strauch, der eine Höhe bis zu neun Metern erreicht. Typisch für diese Kreuzung ist eine ausladende Krone auf einem kurzen und meist krummen Stamm. Die Rinde des Stammes ist anfangs glatt und verändert sich mit zunehmendem Alter der Pflanze in ein braungrau mit feinrissiger Borke.

Die wechselständigen, kurz gestielten Laubblätter werden zwölf bis 20 Zentimeter lang und bis zu sechs Zentimeter breit. Sie sind glattrandig und auf der Oberseite von matter, frischgrüner Farbe. Auf der Unterseite sind die Blätter etwas heller und etwas behaart.

Die Blütenknospen werden schon im Herbst angelegt; zwei seidig behaarte, knospenschuppenähnliche Hochblätter umschließen sie. Die Blüten, wegen der dieser Zierbaum angepflanzt wird, erscheinen schon vor dem Austrieb des Laubes im April bis Mai. Sie stehen endständig und aufrecht an den Zweigen. Auch nach dem Öffnen sind sie noch glockig zusammengeneigt. Die Blütenfarbe schwankt je nach Sorte von weiß über hellrosa bis zu violett. Oft ist das Blüteninnere heller gefärbt, während die Blüten außen und an der Basis dunkler rotviolett gefärbt sind. Die äußeren drei Blütenblätter sind kleiner und etwas grünlich überhaucht, es folgen sechs bis zwölf innere Blütenblätter. Im Zentrum der Blüte sind viele rote Staubblätter und viele Fruchtblätter angeordnet (in unbestimmter Anzahl). Von der Purpur-Magnolie hat die Tulpen-Magnolie die Eigenschaft geerbt, während des Sommers gelegentlich weitere Blüten zu entwickeln.

Samen werden nur selten entwickelt, meist fällt die ganze Fruchtstandsachse noch grün ab. Sie färbt sich rosa-rot zur Reife, falls eine Befruchtung erfolgte. In jeder Sammelbalgfrucht enthalten meist nur wenige Balgfrüchte tatsächlich Samen. Die roten Samen hängen nach der Reife an langen Samenfädchen aus der Balgfrucht heraus.

Gartenkultur

Die erste Kreuzung wurde von Étienne Soulange-Bodin im Jahr 1820 erzielt. Die Hybride wurde schnell als Ziergehölz populär, schon um 1827 wurden erste Pflanzen nach England eingeführt. Während der folgenden Zeit wurden immer wieder Rückkreuzungen mit den Eltern-Arten, aber auch mit anderen Magnolien aus der Sektion Yulania durchgeführt. Heute gibt es eine breite Palette an Sorten, die in den Merkmalen zwischen den Elternarten stehen. Sie unterscheiden sich vor allem in ihrer Blütenfarbe, der Blütezeit und der Wuchshöhe. Zu den bekanntesten Sorten gehören allerdings nach wie vor einige sehr alte Kreuzungen:

• 'Amabilis' – Blüten weiß, 1865 in Frankreich gezüchtet.
• 'Alexandrina' – 1831 von Cels in Paris eingeführt, entspricht diese Sorte mit ihren weißen, vom Grund her rot überlaufenen Blüten dem in Europa verbreitetsten Typ.
• 'Lennéi' – eine nach dem bedeutenden Gartenarchitekten Peter Joseph Lenné benannte Sorte. Die Blüten sind an ihrer Außenseite dunkel purpurrot.
• 'Lennéi Alba' – diese Sorte hat dagegen rein weiße Blütenblätter.
• 'Picture' – Blütenblätter dunkel violett auf der Außenseite, die Blüten können bis 35 Zentimeter Durchmesser groß werden. 1925 in Japan gezüchtet.
• 'Rustica Rubra' – mit kleinen, recht dunkel rot gefärbten Blüten und starkem Wuchs. Etwa 1893 in den Niederlanden erzielt.

Als Gartenpflanze benötigt die Tulpen-Magnolie einen frischen, leicht sauren Boden, an sonnigen Standorten blüht sie am reichsten. Spätfröste können im Frühjahr die Blüten zerstören, ansonsten ist die Pflanze in Mitteleuropa gut winterhart. Die gärtnerische Vermehrung erfolgt über Stecklinge, spezialisierte Betriebe erzielen eine Bewurzelungsrate nahe 100 %.^[1]

Systematik und Genetik

Beide Elternarten werden heute in die gleiche Subsektion der Gattung Magnolia gestellt: Subsektion Yulania in der Untergattung Yulania.^[2] Früher hielt man den einen Elternteil, die Purpur-Magnolie, für näher mit der nordamerikanischen Gurken-Magnolie verwandt.

Die Yulan-Magnolie ist hexaploid mit einer Chromosomenzahl von 6n=114, Magnolia liliiflora ist tetraploid (4n=76). Hybriden zwischen beiden können pentaploid (5n=95) sein, durch Unregelmäßigkeiten bei der Mitose können aber auch höhere oder niedrigere Chromosomenzahlen entstehen. Da Pflanzen mit höheren Chromosomenzahlen oft größere Blüten, dickere Blütenblätter und eine höhere Wuchskraft haben, wurden sie ausgelesen und zu Kreuzungen verwendet. Die Hybride Magnolia × soulangeana ist zwar meist steril, gelegentlich werden aber einige Samen produziert, die den Weg zu weiteren Hybriden mit komplizierten und unregelmäßigen Chromosomensätzen öffnen. So besitzen etwa die Sorten 'Lennei' 133, 'Picture' 143 und 'Rustica Rubra' 156 Chromosomen.

Quellen und weiterführende Informationen

Die Informationen dieses Artikels entstammen zum größten Teil aus Callaway (1994) sowie Kelly, Hillier (1997), darüber hinaus werden folgende Quellen zitiert:

1. ↑ Mac Cárthaig, D., Spethmann, W. (2000): Krüssmanns Gehölzvermehrung. Parey Buchverlag. S. 289ff ISBN 3-8263-3221-0
2. ↑ Magnolia Society International (2004): Classification of Magnoliaceae. Adaptiert aus: Figlar & Nooteboom (2004): Notes on Magnoliaceae IV magnoliasociety.org

Literatur

• D. J. Callaway: The World of Magnolias. Timber Press 1994, S. 204ff. ISBN 0-88192-236-6
• J. Kelly, J. Hillier (Hrsg.): The Hillier Bäume & Sträucher. 1. Aufl., Braunschweig, Thalacker-Medien 1997. S. 393f ISBN 3-87815-086-5

• T. Domoto: Magnolia × soulangiana hybrids. In: Journal of the California Horticultural Society 23(1):45-57, 1962.
• N. G. Treseder: Magnolias. London, Faber and Faber 1978.

Weblinks

– Sammlung von Bildern, Videos und Audiodateien

Magnolia × soulangeana (Magnolia denudata × Magnolia liliiflora), the saucer magnolia, is a hybrid flowering plant in the genus Magnolia and family Magnoliaceae. It is a deciduous tree with large, early-blooming flowers in various shades of white, pink, and purple. It is one of the most commonly used magnolias in horticulture, being widely planted in the British Isles, especially in the south of England; and in the United States, especially the east and west coasts.^[1]

Description

Growing as a multistemmed large shrub or small tree, Magnolia × soulangeana has alternate, simple, shiny, dark green oval-shaped leaves on stout stems. Its flowers emerge dramatically on a bare tree in early spring, with the deciduous leaves expanding shortly thereafter, lasting through summer until autumn.^[1]

Magnolia × soulangeana flowers are large, commonly 10–20 cm (4–8 in) across, and colored various shades of white, pink, and maroon. An American variety, 'Grace McDade' from Alabama, is reported to bear the largest flowers, with a 35 cm (14 in) diameter, white tinged with pinkish-purple.^[1] Another variety, Magnolia × soulangeana 'Jurmag1', is supposed to have the darkest and tightest flowers. The exact timing and length of flowering varies between named varieties, as does the shape of the flower. Some are globular, others a cup-and-saucer shape.

Hybrid origin

Magnolia × soulangeana was initially bred by French plantsman Étienne Soulange-Bodin (1774–1846), a retired cavalry officer in Napoleon's army, at his château de Fromont near Paris. He crossed Magnolia denudata with M. liliiflora in 1820, and was impressed with the resulting progeny's first precocious flowering in 1826.^[2][3]

Many times, Soulange-Bodin is cited as the author of this hybrid name, rarely with a reference to a publication however. If a source is given, it is often an English translation of a French title (see for example Callaway, D.J. (1994), World of Magnolias: 204). Soulange-Bodin certainly did not name the hybrid after himself. The name was proposed by members of the Société Linnéenne de Paris and published by Arsène Thiébaud de Berneaud, the secretary of the society, in Relation de la cinquième fête champêtre célébré le 24 mai 1826 in: Comte-Rendu des Travaux de la Société Linnéenne de Paris 1826: 269.

Cultivation

From France, the hybrid quickly entered cultivation in England and other parts of Europe, and also North America. Since then, plant breeders in many countries have continued to develop this plant, and over a hundred named horticultural varieties (cultivars) are now known.^[1]

Magnolia × soulangeana is notable for its ease of cultivation, and its relative tolerance to wind and alkaline soils (two vulnerabilities of many other magnolias).

The cultivar 'Brozzonii' has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.^[4]

Gallery

• 
• 
• 

  'Speciosa'

• 

  ‘Candolleana’

• 
• 

  ‘André Leroy’

References

Magnolia × soulangeana, la magnolia de Soulange,^[1]​ o magnolia tulípera es una especie híbrida de la familia de las Magnolias.

Vista del árbol.

Detalle de una Magnolia × soulangeana Speciosa.

Descripción

Obtenida por cruce entre M. denudata y M. lilifolia, es un árbol de hasta 6 m de altura o un arbusto que puede alcanzar los 5 m de altura, sus hojas caducas son elípticas y anchas con nervadura mediana. De floración temprana, sus grandes flores blanquecinas poseen veladuras de color rosado más intenso hacia la base, aparecen antes que las hojas por lo que corren el riesgo de helarse en climas fríos.

Este híbrido, que se obtuvo por primera vez en Francia, lleva el nombre del caballero que lo cultivó, Soulange-Bodin. Existen algunas variedades de él frecuentemente utilizadas en jardinería. De entre ellas se destacan:

• Alba (o alba superba), con flores de un blanco puro.
• Alexandrina, con flores precoces, blanquecinas y rosadas en la base.
• Lennei, con flores profundamente carmesíes o rosadas y blancas en el interior.
• Norbertiana, con grandes flores blancas y un llamativo follaje púrpura.
• Rubra, flores rosado-rojizas.
• Speciosa, de flores blancas interiormente y rosado-purpúreas en el exterior, es de floración más tardía que el resto de la especie y de flores más pequeñas y duraderas.

Taxonomía

Magnolia soulangeana fue descrito por Étienne Soulange-Bodin Soulaire y publicado en Mémoires de la Société Linnéenne de Paris, précédés de son histoire 1826: 269. 1827.^[2]​

Etimología

Magnolia: nombre genérico otorgado en honor de Pierre Magnol, botánico de Montpellier (Francia).

soulangeana: epíteto otorgado en honor del caballero que lo cultivó, Soulange-Bodin.

Sinonimia

• Magnolia × brozzonii Millais
• Magnolia conspicua var. alexandrina Loudon
• Magnolia conspicua var. citriodora Loudon
• Magnolia conspicua var. soulangeana (Soul.-Bod.) Loudon
• Magnolia conspicua var. speciosa Loudon
• Magnolia lene Pepin
• Magnolia × lenneana (Lem.) Koehne
• Magnolia × lennei Van Houtte
• Magnolia obovata var. soulangeana (Soul.-Bod.) Ser.
• Magnolia × soulangeana var. brozzinii auct.
• Magnolia speciosa Van Geel
• Magnolia yulan var. soulangeana (Soul.-Bod.) Lindl.
• Yulania × lenneana Lem.
• Yulania × soulangeana (Soul.-Bod.) D.L.Fu^[3]​^[4]​

Referencias

Bibliografía

1. Lozano-Contreras, G. 1983. Magnoliaceae. 1: 1–119. In Fl. Colombia. Universidad Nacional de Colombia, Santafé de Bogotá.
2. Flora of China Editorial Committee. 2008. Flora of China (Menispermaceae through Capparaceae). 7: 1–499. In C. Y. Wu, P. H. Raven & D. Y. Hong (eds.) Fl. China. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis.

Zuhaitzaren ikuspegia

Magnolia × soulangeana, Magnolia generoko espezie hibridoa da eta Magnolia tulipa du izen arrunta.

Deskribapena

M. denudata eta M. lilifolia-ren arteko gurutzatzea, 6 metroko altuera duen zuhaitza da edo 5 mko altuera duen zuhaixka, hosto erorkor eliptikoak eta zabalak ditu. Goiz loratzen da eta lore zurixkak lauso arrosazkarak ditu.

Taxonomia

Magnolia soulangeana Étienne Soulange-Bodin Soulaire- k deskribatu zuen eta Parisko Mémoires de la Société Linnéenne- en argitaratu zen , 1826: 269. 1827. ^[1]

Erreferentziak

Kanpoko loturak

Le Magnolia de Chine ou Magnolia de Soulange, Magnolia ×soulangeana, est une espèce hybride de plantes de la famille des Magnoliaceae.

Origine

L'hybride Magnolia ×soulangeana a été créé en 1820 par le botaniste français Étienne Soulange-Bodin (1774-1846), officier de cavalerie de l'armée napoléonienne à la retraite dans son château de Fromont près de Paris. Cet hybride est un croisement de Magnolia denudata et Magnolia liliiflora^[2],[3]. Souvent le nom est écrit Magnolia ×soulangiana, mais ce nom n'est pas reconnu (Art 60.11 de CINB).

Depuis la France, l'hybride est rapidement entré en culture en Angleterre et d'autres parties de l'Europe, ainsi qu'en Amérique du Nord. Depuis lors, les sélectionneurs de plantes dans de nombreux pays ont continué à développer ce magnolia, et plus d'une centaine de cultivars sont maintenant connus.

Description

Le magnolia de Soulange a souvent un port buissonnant mais il peut aussi pousser sur un seul tronc.

Arbre ou arbuste calcifuge caduc au port arrondi et étalé (de 3 à 5 m de haut comme de large). La majorité des cultivars se ramifie dès la base. Il est très rustique et a une croissance lente. Il apprécie les sols frais (paillés), consistants, voire lourds (argileux à fortement argileux sans être calcaires). Une exposition à mi-ombre et une bonne irrigation, notamment la première année, contribueront efficacement à une bonne croissance.

Il a de grandes feuilles simples et alternes (10 à 15 cm) sur de robustes tiges.

Les fleurs sont roses et énormes (10 à 15 cm). Elles sortent au tout début du printemps (en même temps que les Forsythia) sur un arbre sans aucune feuille. Les feuilles suivent par la suite et durent de l'été jusqu'à l'automne.

Par confusion, il est parfois appelé tulipier ou « faux tulipier », en référence à sa floraison spectaculaire au printemps qui ressemble à des tulipes roses^[4].

Notes et références

A magnolia de Soulange (Magnolia × soulangeana), tamén chamada magnolia chinesa, é unha especie híbrida da familia das magnolias de folla caediza. É común na xardinaxe galega.

Vista da árbore

Descrición

Obtida por cruzamento entre M. denudata e M. lilifolia, é unha árbore de até 6 m de altura ou un arbusto que pode acadar os 5 m de altura, as súas follas caedizas son elípticas e largas con nervadura mediana. De floración temperá, as súas grandes flores abrancazadas posúen tons de cor rosado máis intenso cara a base, aparecen antes que as follas polo que corren o risco de se xear en climas fríos.

Orixe e variedades

Este híbrido, que se obtivo por vez primeira en Francia, leva o nome do cabaleiro que o cultivou, Soulange-Bodin. Existen algunhas variedades del frecuentemente utilizadas en xardinaxe. De entre elas cómpre salientar Alba (ou alba superba), con flores dun branco puro. Alexandrina, con flores precoces, abrancazadas e rosadas na base. Lennei, con flores profundamente carmesís ou rosadas e brancas no interior. Norbertiana, con grandes flores brancas e unha rechamangueira follaxe púrpura. Rubra, flores rosado-avermelladas. Speciosa, de flores brancas interiormente e rosado-purpúreas no exterior, é de floración máis serodia ca o resto de variedades da especie e de flores máis miúdas e duradeiras.

Taxonomía

Magnolia soulangeana foi descrito por Étienne Soulange-Bodin Soulaire e publicado en Mémoires de la Société Linnéenne de Paris, précédés de son histoire 1826: 269. 1827.^[1]

Etimoloxía

Magnolia: nome xenérico outorgado en honra de Pierre Magnol, botanista de Montpellier (Francia).

soulangeana: epíteto outorgado en honra do cabaleiro que cultivou a variedade, Soulange-Bodin.

Sinonimia

• Magnolia × brozzonii Millais
• Magnolia conspicua var. alexandrina Loudon
• Magnolia conspicua var. citriodora Loudon
• Magnolia conspicua var. soulangeana (Soul.-Bod.) Loudon
• Magnolia conspicua var. speciosa Loudon
• Magnolia lene Pepin
• Magnolia × lenneana (Lem.) Koehne
• Magnolia × lennei Van Houtte
• Magnolia obovata var. soulangeana (Soul.-Bod.) Ser.
• Magnolia × soulangeana var. brozzinii auct.
• Magnolia speciosa Van Geel
• Magnolia yulan var. soulangeana (Soul.-Bod.) Lindl.
• Yulania × lenneana Lem.
• Yulania × soulangeana (Soul.-Bod.) D.L.Fu^[2][3]

Notas

Véxase tamén

Outros artigos

• Magnolia (xénero)

Bibliografía

1. Lozano-Contreras, G. 1983. Magnoliaceae. 1: 1–119. In Fl. Colombia. Universidad Nacional de Colombia, Santafé de Bogotá.
2. Flora of China Editorial Committee. 2008. Flora of China (Menispermaceae through Capparaceae). 7: 1–499. In C. Y. Wu, P. H. Raven & D. Y. Hong (eds.) Fl. China. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis.

Soulangeova magnolija (lat. Magnolia × soulangeana), listopadni hibridni grm ili manje stablo iz porodice magnolijevki. Jedna je od najčešćih magnolija u hortikulturi na Britanskim otocima (posebo na jugu Engleske) i istočnoj i zapadnoj obali SAD-a.

Cvjetovi su joj dvospolni, bijelo-ljubičastoružičasti koji cvjetaju prije listanja. Plod je tobolac, skupni češerasti plod. Ovaj hibrid prvi je uzgojio francuski botaničar Étienne Soulange-Bodin, križanjem vrsta Magnolia denudata i M. liliiflora.

• Soulangeova magnolija

• Soulangeova magnolija

• Soulangeova magnolija

• Soulangeova magnolija, cvijet

• Soulangeova magnolija, sjeme

Izvori

Magnolia × soulangeana Soul.-Bod., 1826 è un ibrido interspecifico ottenuto dall'incrocio tra Magnolia denudata con Magnolia liliiflora.^[2][3]

È un albero con foglie caduche con larghi e precoci fiori di colore variabile dal bianco, rosa, fino al viola. È una delle specie più usate in orticoltura, largamente coltivata in Gran Bretagna, specialmente nel sud dell'Inghilterra; e negli Stati Uniti, in particolare sulle coste orientali ed occidentali^[4].

Origine dell'ibrido

L'ibrido è stata originariamente creato dal francese Étienne Soulange-Bodin, un ufficiale in pensione della cavalleria napoleonica, nel suo castello di Fromont, vicino a Parigi.^[5][6]. Dalla Francia l'ibrido entrò velocemente in coltivazione in Inghilterra e in altre parti di Europa, e anche in Nord America. Da allora, gli ibridatori di piante di molti paesi hanno continuato a migliorare questa specie. Oltre un centinaio di varietà coltivate (cultivar) sono oggi conosciute e coltivate^[4].

Descrizione

Questa pianta cresce producendo molte branche basali a formare un largo cespuglio o un piccolo albero. Sui robusti rami porta foglie alterne, semplici e lucenti, di colore verde scuro e forma ovale.

I fiori sbocciano in gran numero sull'albero ancora spoglio, all'inizio della primavera. Le foglie cominciano ad accrescersi subito dopo e vi rimangono fino all'autunno. I fiori della Magnolia × soulangeana sono larghi, con un diametro medio di 10–20 cm, variamente colorati dal bianco, rosa, al marrone rossastro. Una varietà americana, 'Grace McDade' dell'Alabama, è considerata la varietà con i fiori più grandi, con 35 cm di diametro, di colore rosa-violetto e bianco. Magnolia x soulangeana 'Jurmag1', ha i fiori più scuri e compatti di tutte le altre varietà. Il momento preciso della fioritura e la sua durata cambiano da varietà a varietà, così come la forma del fiore. Qualche varietà possiede fiori globulari, altre hanno fiori a forma di coppa o più appiattita.

Distribuzione e habitat

La pianta è largamente coltivata in molti paesi europei, soprattutto in Inghilterra, e sulla fascia litorale dell'America settentrionale.

Coltivazione

Questa magnolia è nota per la sua facilità di coltivazione e la sua relativa tolleranza al vento e ai suoli alcalini (due vulnerabilità di molte altre specie di Magnolia).

Usi

È usata come pianta ornamentale in molti giardini e parchi, coltivata a cespuglio o ad albero solitario.

Note

Sulanžo magnolija (lot. Magnolia × soulangeana) – magnolijinių (Magnoliaceae) šeimos hibridinis augalas, gautas sukryžminus puošniąją magnoliją (Magnolia denudata) su purpurine magnolija (Magnolia liliiflora).

Tai nedidelis, 4-8 m aukščio medis, kurio laja nuo nuo piltuvo formos iki apvalainos. Lapai tamsiai žali, žiedai nuo rožinių iki rausvai baltų, žydi nuo balandžio iki gegužės. Mėgsta nuo pralaidžią ar humusingą žemę, maistingą dirvožemį (nuo rūgštaus iki neutralaus), saulėtą vietą arba dalinį šešėlį.

• Žydintis medis

• Sunokę vaisiai

• Lapai

de cultivar 'Lennei' heeft breed kelkvormige bloemen die aan de buitenzijde volkomen paars zijn

Magnolia × soulangeana (gewone magnolia) is een kruising tussen de soorten Magnolia denudata en Magnolia liliiflora, beide afkomstig uit China. De kruising is in Europa voor het eerst uitgevoerd in of kort voor 1820 door de Fransman Étienne Soulange-Bodin (1774-1846), een oud-officier der cavalerie uit het leger van Napoleon Bonaparte, op zijn landgoed Fromont, nabij Parijs. Hij bevruchtte een uit zaad opgekweekte Magnolia denudata met pollen van Magnolia liliiflora. De zaailingen uit deze kruising begonnen voor het eerst te bloeien in 1826. Ze zijn beter winterhard dan de beide ouders en zijn tegenwoordig zowel in Europa als in de Verenigde Staten en Canada de veruit meest aangeplante magnolia's.

Beschrijving

Magnolia × soulangeana is een bladverliezende struik of kleine boom die uitbundig bloeit in het vroege voorjaar, nog voordat het blad verschijnt. De bloemen zijn groot, kelk- of schaalvormig, meestal aan de basis roze, rood of paars, naar de top toe wit. Een bloeiende boom maakt van een afstand gezien vaak een roze indruk. Er zijn ook variëteiten met bloemen die anders van vorm of kleur zijn dan die van de typische variëteit. Zo zijn de bloemen van de cultivars 'Lennei Alba' en 'Alba Superba' , zoals de naam al verraadt, zuiver wit. De bloemen van de cultivar 'Lennei' (afgebeeld) hebben de vorm van een klassieke bolle kelk, en zijn aan de buitenzijde volledig diep paars, aan de binnenzijde volkomen wit.

Omdat alle afstammelingen van de kruising onder deze naam vallen, dus ook tweede-generatie en verder, maar ook alle terugkruisingen op één van beide ouders, bestaat er een grote verscheidenheid aan vormen en kleuren bij planten die naar deze naam luisteren. Er zijn dan ook nogal wat vormen die opvallend genoeg werden gevonden om ze een cultivarnaam te geven.

Cultivars

• 'Adral' R.H. Smith (1964) in: Morris Arboretum Bulletin 15:64
• 'Alba' J.C. Wister (1956) in: Swarthmore Plant Notes ed. 3, deel 1(1): 86
• 'Alba Superba' Van Geert ex Graebener (1905) in: Mitt. Deutsch. Dendr. Ges. 14: 37
• 'Alexandrina' J.C. Wister (1956) in: Swarthmore Plant Notes ed. 3, deel 1(1): 87
• 'Amabilis' J.C. Wister (1956) in: Swarthmore Plant Notes ed. 3, deel 1(1): 86
• 'André Leroy' A. Leroy
• 'Atropurpurea'
• 'Beugnon'
• 'Big Pink'
• 'Brozzoni' A. Leroy
• 'Burgundy'
• 'Bylsiana'
• 'Candolleana'
• 'Coimbra'
• 'Cyathiformis' Pampanini
• 'Dark Splendor' Fogg & McDaniel
• 'Deep Purple Dream' T. Gresham
• 'Dorsopurpurea'
• 'Dottie Grosse'
• 'Early Lennei'
• 'Excelsa'
• 'Fenicchia Hybrid' R.A. Fenicchia
• 'Fischeri' Mouillefert
• 'Globuliflora'
• 'Grace McDade'
• 'Grandis'
• 'Hammondii'
• 'Highland Park'
• 'Just Jean'
• 'Lennei'
• 'Lennei Alba'
• 'Lileny' Pickard
• 'Lilliput'
• 'Lombardy Rose'
• 'Picture'
• 'Purpliana'
• 'Rustica Rubra'
• 'Speciosa'
• 'Spectabilis'
• 'Stricta'
• 'Triumphans'
• 'Verbanica'

Vos an lenga piemontèisa Për amprende a dovré 'l sistema dle parlà locaj ch'a varda sì.

Costo artìcol a l'é mach në sbòss. Da finì.

Distribussion

Da finì.

Notissie

Da finì.

Arferiment bibliogràfich për chi a veul fé dj'arserche pì ancreuse

• Magnolia × soulangeana Soul.-Bod.

Aiuto per
la lettura Ayuda para
la lectura Help for
Reading Rintré ant
la Piòla Contaté
j'Aministrator Lìber për
Amprende Coression
ortogràfica Tastadura
piemontèisa Portaj
e Proget Agiut pr'ij
Contributor Travajòt
sempi

Kwiat

Kwitnąca magnolia

Owoc

Pąki

Magnolia pośrednia, magnolia Soulange’a (Magnolia ×soulangeana Soul.-Bod.) – gatunek drzew lub krzewów, należący do rodziny magnoliowate. Jest mieszańcem magnolii purpurowej (M. liliflora) i magnolii nagiej (M. denudata), wyhodowanym w latach 1820-26 przez botanika Stefana Soulange’a-Bodina we Fromont we Francji. W Polsce nie występuje w środowisku naturalnym. Jest uprawiana, jako roślina ozdobna.

Morfologia

Pokrój

Krzew, rzadziej drzewo o szerokiej, luźnej koronie. Osiąga wysokość do 3 – 6 m.

Liście

Duże, skórzaste, o kształcie odwrotnie jajowatym, wydłużone. Mają długość do 15 cm i na dolnej stronie są nieco owłosione.

Kwiaty

Wyrastają z pączków kwiatowych na końcach pędów. Pączki te są większe od pączków liściowych i okryte są 1 lub 2 szczeciniasto owłosionymi łuskami. Bardzo duże (średnica 10-20 cm) i kielichowate kwiaty są największą ozdobą magnolii. Z daleka wyglądają, jak tulipany. Pachnące kwiaty u różnych odmian mają kolor od białego do purpurowoczerwonego, wewnątrz są białe lub dużo jaśniejsze. Ich zachodzące na siebie płatki w liczbie kilkunastu nie są zróżnicowane na kielich i koronę. Wewnątrz kwiatu liczne pręciki i słupki. Zakwita przed rozwojem liści. Kwitnie bardzo obficie w kwietniu lub na początku maja, często już w drugim roku po zasadzeniu. Zapylana jest przez chrząszcze.

Owoc

Owocostan ma kształt szyszki i składa się z wielu czerwonych mieszków. Każdy z tych mieszków zawiera 1 lub 2 spłaszczone, czarne nasiona, otoczone czerwoną osnówką. Nasiona łączą się z mieszkiem cienką nitką.

Uprawa

• Wymagania. Magnolie najlepiej rosną w miejscach zasłoniętych od wiatru, na stanowiskach słonecznych lub półcienistych. Magnolia pośrednia potrzebuje głębokiej i żyznej gleby, o odczynie lekko kwaśnym. Młode rośliny są wrażliwe na silne mrozy, starsze drzewa są odporne na mróz. Jednak przy silnych mrozach u niektórych odmian przemarzają pąki kwiatowe. Z tego względu nie nadaje się do sadzenia w rejonach Polski o dużych mrozach i w kotlinach nadrzecznych, gdzie często występują w zimie zastoiny mrozowe.
• Sposób uprawy : sadzimy w dole wypełnionym przygotowaną wcześniej żyzną ziemią zmieszaną z obornikiem lub torfem. Po zasadzeniu roślinę podlewamy, a glebę wokół ściółkujemy korą lub torfem. Pomoże to utrzymać właściwą wilgotność gleby oraz uchroni korzenie przed przemarznięciem. Magnolie mają kruche korzenie i bardzo źle znoszą przesadzanie. Od marca do początku lipca nawozimy kilka razy niewielką ilością nawozów mineralnych wieloskładnikowych lub jednorazowo nawozem o przedłużonym działaniu. Przed zimą wokół młodych sadzonek obsypujemy kopczyk z trocin lub kory, a całą sadzonkę okrywamy jutowym workiem lub słomą. U starszych roślin nie jest to konieczne. Magnolii nie przycina się.

Odmiany

• `Alba Superba` – kwiaty duże i pachnące, białe, zaróżowione u nasady.
• `Alexandrina` – kwiaty purpurowoczerwone, ciemniejsze u nasady, z jaśniejszymi brzegami. Przez środek płatków biegnie pręga. Krzew silnie rosnący.
• `Amabilis` – kwiaty białe, nieco zaróżowione u nasady. Krzew o wolniejszym wzroście, niż `Alexandrina`.
• `Lennei` – pękate, kształtu gruszki, ciemnopurpurowe kwiaty o grubych płatkach. Rośnie szybko.
• `Rustica Rubra` – kielichowate kwiaty o różowoczerwonych płatkach. Odmiana o silnym wzroście.
• `Speciosa` – bardzo duże, szeroko otwierające się kwiaty. Płatki z białymi końcami, u nasady różowe, wyginające się do dołu.

Szkodniki, choroby

Magnolie rzadko atakowane są przez choroby i szkodniki. Przy podlewaniu magnolii nie wolno zwilżać wodą liści, gdyż sprzyja to szerzeniu się chorób bakteryjnych i grzybowych.

• przędziorki. Objawy: rozjaśnienia blaszki liściowej, na spodniej stronie bardzo drobne (0,2 mm) pajęczaki i delikatna pajęczynka. Zwalczanie: przy dużej ilości szkodnika opryskiwanie środkami przędziorkobójczymi.
• mszyce. Atakują głównie wierzchołki pędów i młode liście. Rośliny słabo rosną, a zaatakowane miejsca pokryte są ogromną ilością mszyc i lepką wydzieliną. Zwalcza się je opryskiwaniem preparatami mszycobójczymi.
• choroby bakteryjne. Objawy: drobne, czarne plamki na liściach, wokół których liście żółkną i deformują się. Przyczyną jest bakteria Pseudomonas syringae. Zarażone pędy czernieją i obumierają. Zarażone pędy usunąć i spalić, a całą roślinę opryskiwać kilka razy preparatem Miedzian 50WP.
• choroby grzybowe. Rzadko atakują magnolię. Można je rozpoznać po plamach, deformacjach i przebarwieniach liści oraz skupiskach grzybni na liściach. Zwalcza się kilkukrotnym opryskiwaniem środkami grzybobójczymi. Aby zapobiec szerzeniu się chorób grzybowych należy jesienią zgrabić i spalić liście spod magnolii.
• myszy i norniki. Mogą obgryzać korę wokół nasady pnia. Rany trzeba zamalować maścią sadowniczą lub farbą emulsyjną z dodatkiem Topsinu lub Benlate. Szkodniki zwalczać za pomocą środków chemicznych lub odstraszać.

Przypisy

Bibliografia

• Maciej Mynett, Magdalena Tomżyńska: Krzewy i drzewa ozdobne. Warszawa: MULTICO Oficyna Wyd., 1999. ISBN 83-7073-188-0.
• Joachim Mayer, Heinz-Werner Schwegler: Wielki atlas drzew i krzewów. Oficyna Wyd. „Delta W-Z”. ISBN 978-83-7175-627-6.

Magnolia soulangeana^[1] este o specie de plante din genul Magnolia, familia Magnoliaceae, descrisă de Soul.-bod..^[2][3] Conform Catalogue of Life specia Magnolia soulangeana nu are subspecii cunoscute.^[2]

Referințe

Legături externe

Wikispecies conține informații legate de Magnolia soulangeana

Praktmagnolia (Magnolia ×soulangeana) är en magnoliaväxtart som beskrevs av Soul.-bod..^[1] Praktmagnolia är inte en naturlig art i magnoliasläktet utan istället en hybrid skapad i Soulange-Bodin-parken 1820 genom korsning av den kinesiska yulanmagnolian (Magnolia denudata) och den likaså från Östasien härstammande liljemagnolian (Magnolia liliiflora). Praktmagnolia ingår i släktet Magnolia, och familjen magnoliaväxter.^[2][3] Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.^[2] Praktmagnolian är den vanligaste odlade magnolian i Mellaneuropa idag.

Bildgalleri

Källor

1. ^ Soul.-Bod., 1826 In: Trans. Linn. Soc. Paris 1826: 269
2. ^ [a b] Roskov Y., Kunze T., Orrell T., Abucay L., Paglinawan L., Culham A., Bailly N., Kirk P., Bourgoin T., Baillargeon G., Decock W., De Wever A., Didžiulis V. (ed) (23 april 2014). ”Species 2000 & ITIS Catalogue of Life: 2014 Annual Checklist.”. Species 2000: Reading, UK. http://www.catalogueoflife.org/annual-checklist/2014/details/species/id/9705799. Läst 26 maj 2014.
3. ^ WCSP: World Checklist of Selected Plant Families

Externa länkar

• Wikispecies har information om Magnolia soulangeana.
  Artförteckning

Denna växtartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.

Магно́лія Сул́анжа^[1][2], або магнолія Сулянжа^[3] (Magnolia × soulangeana) — гібридний сорт декоративного дерева (або куща) роду магнолія (Magnolia) родини магнолієві (Magnoliaceae). Отримана від схрещування магнолії оголеної (M. denudata) та магнолії лілієцвітої (M. liliflora)^[3]. Виведена у Франції в 1820 році агрономом, колишнім дипломатом французької армії Етьєном Суланж-Боденом (фр. Étienne Soulange-Bodin)^[4].

Квітуча магнолія в Бохумі (Німеччина)

Розповсюдження

Магнолії в дикому вигляді ростуть на території Південної та Північної Америки, Південно-Східної Азії, на островах Ява і Суматра. Гібридна форма Magnolia × soulangeana широко розповсюджена в садах та парках світу. В культурі в Україні з кінця XIX століття. Культивується в ботанічних садах, міських насадженнях. Придатна до вирощування по всій території України, перспективна для ширшого впровадження в озеленення^[1]. Колекція магнолій цього виду є в Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка НАН України і в ботанічному саду імені Фоміна університету Шевченка.

Ботанічний опис

Листопадне невисоке, густе, щільне деревце чи кущ висотою від 3 м до 10 м, з круглою кроною. Кора стовбура гладка, сіра, гілок — сірувато-коричнева з восковим нальотом, молоді пагони коричнювато-оливкові, злегка опушені, пізніше голі. Бруньки шовковисто-опушені. Листя магнолії Суланжа велике світло-зелене, оберненояйцеподібної форми з коротким вістрям на верхівці завдовжки до 16(20) см і шириною 5-8 см, зверху голе, знизу має легке опушення^[2][4]. Насіння дозріває у вересні — жовтні. Плоди багатолистянка, циліндричні або довгастоовальні 8-16 см завдовжки і 3-7 см шириною, рожево-пурпурові. Насіння чорне серцеподібне 8-10 мм довжиною, 9-12 мм шириною в червоній маслянистій оболоні. Маса 1000 насінини в оболоці - 400-600 грам^[1].

Цвітіння

Квітка Магнолії Суланжа "Александрина"

Квітка Магнолії Суланжа "Александрина"

Зацвітає рослина ще до появи листя в квітні-травні. Квіти круглі великі(діаметром до 15-20 см) келихоподібні. Колір пелюсток буває від біло-рожевого до темно-пурпурового забарвлення при основі. Квіти з тонким ароматом або без сильного запаху^[2].

Умови вирощування

Магнолія Суланжа холодо- і посухостійка рослина^[2]. Краще росте на сонячних або злегка затінених, але бажано захищених від вітру ділянках.

Магнолія любить кислі ґрунти, насичені органікою. Ґрунт має бути пухким, родючим, гумусовим, рівномірно зволоженим і з хорошим дренажем. Бажано проводити підгодівлю магнолії: навесні та влітку - азотні добрива для гарного розвитку, в середині - кінці літа калійні, щоб магнолія вчасно завершила вегетацію і успішно перезимувала. Зі спеціалізованих добрив магнолії підходять комплекси для азалій, рододендронів та хвойних, відповідно весняні та осінні.

Рослина не сприймає засолені і вапняні ґрунти. Вона досить вологолюбна, але не переносить застою води. Поливати, мульчувати, а також захищати від вітрів необхідно обов'язково. Незважаючи на те, що магнолія морозостійка, верхівки пагонів можуть підмерзати. У цьому випадку потрібно проводити весняну обрізку, уражені гілки знову відновляться в цей же сезон. Обрізка рекомендується мінімальна, тільки формуюча і санітарна. Не варто вкорочувати гілки, намагаючись зменшити крону, бо цвітіння відбувається саме на кінцях гілок. Оптимальний час для обрізки - після цвітіння, на початку літа.

У хороших умовах магнолія цвіте рано і рясно. Рослина є середньо морозостійкою, переносить зниження температури до −20 С °. До зими необхідно нижню частину стовбура утеплювати соломою і хвоєю. Особливо цього потребують молоді дерева.

Розмноження

Розмножують магнолію Суланжа відводками, насінням, а також укоріненням напівздерев'янілих живців.

Розмноження насінням: насіння магнолії міститься у шишкоподібних плодах. Спочатку зелені, восени плоди набувають кольору, від червоного до брунатного. У вересні—жовтні насіння дозріває, плід тріскається, і з нього виглядає насіння в оранжево-червоній оболонці - саркотесті. Для вдалого розмноження важливо зібрати стигле насіння і не допускати його пересушування на усіх етапах вирощування. Зібране насіння треба очистити від саркотести, що містить ефірні олії - інгібітори проростання. Промивши насіння, його змішують з вологим перлітом або мохом сфагнум, розкладають у зіп-пакети і кладуть на стратифікацію при невеликих плюсових температурах на овочеву полицю холодильника або у підвал. Промерзання нижче -5С згубне для насіння. В січні — на початку лютого насіння висівають у горщики на глибину 3 см і весь час підтримують ґрунт вологим. Перші сходи з`являються через місяць-півтора після висіву, але можуть проростати весь сезон і навіть у наступному році. Сіянці магнолії потребують рясного поливу і не переносять прямого сонця, як будь-яка розсада. За перший рік магнолії досягають у середньому 20 см висоти. На першу зиму сіянці треба забрати у підвал або в теплицю. Навесні їх розсаджують по одному. На постійне місце висаджують у віці 2-3 роки.

Сіянці даної рослини зацвітуть на 6-8 рік. Щоб прискорити цвітіння, можна прищепити на сіянця живець дорослої рослини, яка уже цвіте. Слід пам'ятати, що магнолія Суланжа - це гібрид, отже сіянці будуть дещо відрізнятися від батьківських рослин. Для повної передачі ознак використовують відводки, живцювання і щеплення - вегетативні види розмноження.

Практичне використання

Декоративне оздоблення ділянок

Магнолію найчастіше використовують в солітерних посадках. Одиночна рослина добре виглядає на краю смарагдово-зеленого газону. У центрі клумби, складеної з вічнозелених чагарників, дуже красиво виглядає сорт «Burgundy» з пурпуровими квітками. У центрі зеленого газону магнолія вийде на передній план. Для таких посадок підійде сорт «Alexandrina» з ніжно-рожевими зовні і білими зсередини квітками. Коло сонячної тераси магнолія виконує відразу дві функції — навесні дає аромат, а влітку затінення від сонця.

Лікувальні властивості

Рослина має лікувальні властивості. Препарати, у складі яких присутні листя магнолії, знижують тиск, зменшують серцебиття, а також допомагають позбутися болю в серці.

Декоративні форми

^[1][4]

Magnolia ×soulangeana Alexandrina - Магнолія Суланжа «Александрина». Квітки келихоподібні, плодолистків 9, зовні світло-рожеві з пурпуровими стрічками біля 3/4 плодолистка, всередині білі, приємно запашні

Magnolia ×soulangeana Amabilis - квітки чашоподібні, білі невеликі, плодолистків 6, зовні в основі рожево-жовті, всередині білі, запашні

Magnolia ×soulangeana Andre Leroy - квітки чашоподібні, рожево-пурпурові, плодолистків 6, запашні

Magnolia ×soulangeana Arborea - квітки чашоподібні, світло-рожеві з пурпуровими стрічками невеликі, запашні

Magnolia ×soulangeana Brozzonii - квітки чашоподібні, білі в кінці цвітіння розташовані горизонтально, діаметр квітки до 25 см., плодолистків 9, зовні в основі та по центральній жилці - рожево-пурпурові, всередині білі

Magnolia ×soulangeana Cyatiformis - квітки дзвоникоподібні, плодолистків зовні ясно-пурпурові з білим обідком, всередині білі

Magnolia ×soulangeana grandiflora

Magnolia ×soulangeana Lennei - квітки келихоподібні, в кінці цвітіння чашоподібні, зовні рожево-пурпурові, всередині білі, плодолистків 6, чашолистки 3, мають половину довжини плодолистків

Magnolia ×soulangeana Lennei alba - квітки подібні до М. Lennei, але білі, тільки в основі пурпурові

Magnolia ×soulangeana Lombardii rosea - квітки чашоподібні, темно-рожеві, великі, запашні

Magnolia ×soulangeana Niemetzii

Magnolia ×soulangeana Odorata - квітки келихоподібні, біло-рожеві з пурпуровими стрічками при основі, плодолистків 6, звужені на верхівці, з приємним запахом

Magnolia ×soulangeana Picture - квітки келихоподібні, великі, рожеві з пурпуровими страчками, плодолистків 9, загострені на верхівці

Magnolia ×soulangeana Purpurea - квітки чашоподібні, темно-пурпурові, плодолистків 6, зовні інтерсивнопурпурові, всередині рожеві.

Magnolia ×soulangeana Rosea - квітки чашоподібні, рожеві, плодолистків 9, зовні рожеві, всередині білі

Magnolia ×soulangeana Rubra - квітки чашоподібні, червоні, плодолистків 6, зовні червоні, всередині білі, запашні

Magnolia ×soulangeana Rustica - квітки чашоподібні, яскраво-пурпурові, плодолистків 6, зовніпурпурові, всередині білі

Magnolia ×soulangeana San-Jose - квітки широкочашоподібні, пурпурово-червоні, плодолистків 6, оберненояйцеподібні, зовні забарвлені, всередині білі

Magnolia ×soulangeana Soul.-Bod. nothovar. lennei (Van Houtte) Rehder

Magnolia ×soulangeana Spectabilis - квітки чашоподібні, білі з яскраво-рожевим відтінком, запашні

Magnolia ×soulangeana Superba alba - квітки келихоподібні, білі, плодолистків ніжнорожеві при основі, запашні

Примітки

Magnolia soulangeana là một loài thực vật có hoa trong họ Magnoliaceae. Loài này được Soul.-Bod. mô tả khoa học đầu tiên năm 1826.^[1]

Chú thích

Liên kết ngoài

• Phương tiện liên quan tới Magnolia soulangeana tại Wikimedia Commons
• Dữ liệu liên quan tới Magnolia soulangeana tại Wikispecies

Bài viết liên quan đến Bộ Mộc lan (Magnoliales) này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.

• x
• t
• s