Mammillaria bombycina ist eine Pflanzenart aus der Gattung Mammillaria in der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Das Artepitheton bombycina bedeutet ‚von der Seidenraupe, seidig, seidenwollig‘.
Mammillaria bombycina ist eine Art, die bis zu 80 Zentimeter große Gruppen bildet. Die einzelnen Triebe sprossen von der Basis her sehr leicht, was diesen Prozess erheblich beschleunigt. Sie sind kugelig bis keulig, hellgrün und erreichen bis zu 20 Zentimeter Länge und 6 Zentimeter im Durchmesser. Die Scheitel sind oft eingesenkt. Die einzelnen etwa 11 bis 18 Warzen sind fest, konisch bis zylindrisch und etwas abgerundet. Die Areolen sind rund, später verlängert mit etwas Wolle. Die Axillen sind mit reichlich Wolle versehen. Die 30 bis 40 Randdornen sind nur zwischen 2 und 10 Millimeter lang, dünnadelig, steif und weiß. Etwa 2 bis 4 Mitteldornen sind ebenfalls nur 0,7 bis 2 Zentimeter lang. Sie sind dünnadelig, steif und werden bernsteinfarben bis weiß. Die untersten sind zugleich die längsten.
Die kleinen trichterförmigen Blüten werden 1,5 Zentimeter groß und sind von hell karminroter Farbe mit dunkleren Mittelstreifen. Die Früchte sind weißlich bis keulig. Die sehr kleinen Samen sind schwarz.
Mammillaria bombycina ist in den mexikanischen Bundesstaaten Jalisco und Aguascalientes verbreitet und kommt in Höhenlagen zwischen 2340 und 2500 Metern vor.
Die Erstbeschreibung erfolgte 1910 durch Leopold Quehl (1849–1923).[1] Nomenklatorische Synonyme sind Neomammillaria bombycina (Quehl) Britton & Rose (1923), Chilita bombycina Orcutt (1926), Ebnerella bombycina (Quehl) Buxb. (1951) und Escobariopsis bombycina (Quehl) Doweld (2000).
Es werden folgende Unterarten unterschieden:[2]
In der Roten Liste gefährdeter Arten der IUCN wird die Art als „Vulnerable (VU)“, d. h. als gefährdet geführt.[3]
Mammillaria bombycina ist eine Pflanzenart aus der Gattung Mammillaria in der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Das Artepitheton bombycina bedeutet ‚von der Seidenraupe, seidig, seidenwollig‘.
Mammillaria bombycina, the silken pincushion cactus, is a species of flowering plant in the family Cactaceae.
It is native to Jalisco and Aguascalientes states, in western central Mexico. Because of illegal collecting, the wild population is considered to have a vulnerable status.[1]
It grows to 20 cm (8 in) tall and spreads indefinitely via offsets. The bulbous tubercles, surrounded by downy white hairs, have short white spines and much longer brown curved spines. Circular clusters of deep pink flowers are borne on the upper surface in spring and summer.[2]
Mammillaria bombycina is one of many Mamillaria species to be cultivated, and is among the easiest.[3] In temperate regions it must be grown under glass with heat, preferably in full sun. It has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.[4][5] The plant can be grown from seeds which are collected from the ripe fruits.[6]
Mammillaria bombycina, the silken pincushion cactus, is a species of flowering plant in the family Cactaceae.
It is native to Jalisco and Aguascalientes states, in western central Mexico. Because of illegal collecting, the wild population is considered to have a vulnerable status.
It grows to 20 cm (8 in) tall and spreads indefinitely via offsets. The bulbous tubercles, surrounded by downy white hairs, have short white spines and much longer brown curved spines. Circular clusters of deep pink flowers are borne on the upper surface in spring and summer.
Mammillaria bombycina es una especie perteneciente a la familia Cactaceae. Es endémica de Aguascalientes y Jalisco, en México, a altitudes desde 2350 hasta 2500 m.
Es una planta simple o cespitosa, globosa, con los ápices ligeramente hundidos, los cuales se hallan cubiertos por lana blanca. Es de color verde claro, de hasta 20 cm de alto por 6 cm de diámetro. Los tubérculos se hayan dispuestos en 11 y 18 series espiraladas, de una manera muy compacta, son cortos y cilíndricos, redondeados en la punta, de 1,5 cm de largo por 1 cm de ancho y con jugo acuoso. Las axilas presenta una lana blanca abundante y cerdas; en la zona del ápice esta lana llega a cubrir los tubérculos. Las areolas son redondeadas al principio y tienen muy poca lana, después son alargadas y desnudas. Tiene 30 a 40 espinas radiales, rígidas, delgadas, dispuestas en horizontal y con forma de peine, las de en medio a lo más de 1 cm de largo. Tiene una pinta bastante chunga.
Mammillaria bombycina fue descrita por Leopold Quehl y publicado en Monatsschrift für Kakteenkunde 20: 149, en el año 1910.[2][3]
Mammillaria: nombre genérico que fue descrita por vez primera por Carolus Linnaeus como Cactus mammillaris en 1753, nombre derivado del latín mammilla = tubérculo, en alusión a los tubérculos que son una de las características del género.
bombycina: epíteto latíno que significa "sedoso".[4]
Mammillaria bombycina es una especie perteneciente a la familia Cactaceae. Es endémica de Aguascalientes y Jalisco, en México, a altitudes desde 2350 hasta 2500 m.
Kabliuotoji mamiliarija (Mammillaria bombycina) – kaktusinių (Cactaceae) šeimos augalas. Stiebai auga grupelėmis ir yra iki 20 cm aukščio bei 8 cm skersmens. Iš kiekvienos areolės auga iki 40 sidabriškų, blizgančių kraštinių dyglių ir iki 4 centrinių dyglių. Kraštiniai dygliai yra 0,5-1 cm ilgio, švelnūs ir žvilgantys, o iš centrinių dyglių vienas yra iki 2,5 cm ilgio, su lenktu galu ir nukreiptas nuo stiebo. Žiedai rožiniai, apie 1,5 cm skersmens.
Auga Meksikos centrinėje dalyje. Auginamas ir kaktusininkų kolekcijose, tačiau nėra tokia dažna rūšis.
Kabliuotoji mamiliarija (Mammillaria bombycina) – kaktusinių (Cactaceae) šeimos augalas. Stiebai auga grupelėmis ir yra iki 20 cm aukščio bei 8 cm skersmens. Iš kiekvienos areolės auga iki 40 sidabriškų, blizgančių kraštinių dyglių ir iki 4 centrinių dyglių. Kraštiniai dygliai yra 0,5-1 cm ilgio, švelnūs ir žvilgantys, o iš centrinių dyglių vienas yra iki 2,5 cm ilgio, su lenktu galu ir nukreiptas nuo stiebo. Žiedai rožiniai, apie 1,5 cm skersmens.
Auga Meksikos centrinėje dalyje. Auginamas ir kaktusininkų kolekcijose, tačiau nėra tokia dažna rūšis.
Mammillaria bombycinaBomullsvårtkaktus (Mammillaria bombycina) är en suckulent växt inom släktet vårtkaktusar (Mammillaria) och familjen kaktusväxter.
Bomullsvårtkaktusen har ett något avlångt växtsätt och blir 7 till 14 centimeter i diameter, men bildar ofta upp till 80 centimeter stora tuvor. De har ulliga areoler med röda centraltaggar som avslutas med en liten krok, och dessa är omgivna av vita radiärtaggar. Det finns varianter med mer eller mindre röda eller gulaktiga taggar. Blommorna är trattformade, 15 centimeter i diameter och är från vita till rosa. Den efterföljande frukten blir blekt rosagröna och innehåller frön som är mörkt rödbruna. [2]
Bomullsvårtkaktusen kommer ursprungligen från Mexiko, närmare bestämt från Aguascalientes och Jalisco.[2] Förekommer även som krukväxt.
Bomullsvårtkaktusen trivs bäst på så solig plats som möjligt hela året. Sommartid kan den vistas utomhus, låt det inte regna på krukan, för mycket vatten är det största hotet. Vattna rejält så jorden blir genomvattnad, men låt den sedan torka upp ordentligt före nästa vattning. Vintertid skall den vattnas mycket sparsamt. Använd svag kaktusnäring under sommarmånaderna, ingenting resten av året. För mycket näring gör att kaktusen får svårt att klara vintern. På sommaren är en temperatur på cirka 20° C lagom, gärna med svalare nätter. På vintern kan den klara sig med 5-10° C, men ingen frost. Ju svalare vintertid, desto lättare kommer blomningen igång på våren. Omplantering behöver sällan göras varje år, men när det behövs ska jorden innehålla mycket dränerande material.
Synonymer:[2]
Bomullsvårtkaktus (Mammillaria bombycina) är en suckulent växt inom släktet vårtkaktusar (Mammillaria) och familjen kaktusväxter.
Видова назва походить від лат. bombycina — шовкова, атласна і підкреслює натуральний блиск густих колючок.[2]
Mammillaria bombycina є ендемічною рослиною Мексики. Ареал розташований у штатах Агуаскальєнтес і Халіско, високо в горах, на висоті 2 340-2 500 метрів над рівнем моря, в С'єрра-Фріа.
Рослини поодинокі, але досить часто формують групи до 80 см завширшки.
Орган Опис Коріння Стебло дещо здавлені, кулясті, до палицевидної форми, 7-10 см заввишки, або з віком довші до 14 см, діаметром 5-6 см. За описом К. Мадсена „Культура кактусів“ стебло кругле у молодих рослин до циліндричного, галузисте в нижньій частині у дорослих рослин. Епідерміс яскраво-зелений. За описом К. Мадсена „Культура кактусів“ — відтінок від яскраво-зеленого до темно-зеленого, що змінюється під впливом сонячного світла. Стебло звичайно трохи блідіше у верхівки, але це скоріше викликається білою шерстю, яка повністю покриває маміли. Маміли конічні до циліндричних, тверді і округлі на кінцях, довгі, розташовані щільно, іноді з молочним соком, 15 мм завдовжки, внизу 10 мм завширшки. Маміли впорядковані в спіралі — 11:18. Ці спіралі розташовані за годинниковою стрілкою, а рух проти годинникової стрілки. Якщо розглядати рослини зверху, спіралі завжди знаходяться в певному співвідношенні, це так звана „послідовність Фібоначчі“. Ареоли поки молоді — круглі і шерстисті, пізніше злегка овальні і голі. Аксили з щільним білим пухом особливо до верхівки і щетинками. Центральні колючки 3-8, жовті з темними червонувато-коричневими кінцями, прямі, до 11 мм завдовжки, одна з них (найнижча) має на кінці гачок, довша за інші, до 20 мм. У дикому вигляді були помічені тільки червоно-коричневого відтінку з блідішою основою, але в культурі є різні форми кольорів, від білувато-жовтих через жовтувато-коричневі до темномо-червонувато-коричневих. В описі Backeberga — центральних колючок — 2-4, верхні 7 мм завдовжки, бічні 1 см завдовжки, нижні 2 см завдовжки, верхні і бічні колючки прямі, найнижчі колючки з гачками на кінцях, всі витончено-тонкі, ворсисті, в молодості бурштиново-жовті, пізніше білі, кінці коричнево-бурі, верхні відстовбурчені, найнижчі витягнуті. Радіальні колючки 30-64, жорсткі, тонкі, голчасті, від стекловидно-білого до жовтувато-білого відтінку, до 8-10 мм завдовжки, розташовані вертикально і горизонтально, вертикальні довші. В описі у Баккеберга — радіальних колючок від 30 до 40, від 2 до 10 мм завдовжки, бічні найдовші, витончено-тонкі, жорсткі, прямі, подекуди ворсисті, більш за все спрямовані по горизонталі, найнижчі і верхні відстовбурчені). Квіти воронкоподібні, від рожевих до білих, завдовжки і в діаметрі до 15 мм. Бутони з'являються в лютому-березні, розкриваються зазвичай у травні. Зовнішні пелюстки зеленувато-червоні біля основи, червоні вгорі. В описі у Баккеберга — внизу зеленувато червоного відтінку, зверху червонувато-білі, ланцето-видні, загострені, краї з віями. Внутрішні пелюстки тонші, яскраво-кармінні. В описі у Баккеберга — світло-карміново-червоного відтінку з темнішою смугою по осі, на кінцях з розрізом, краї з віями. Тичинки білі біля основи, червоні зверху з жовтими пильовиками. Маточка Плоди столбовидні, рожево-зелені. За описом К. Мадсена „Культура кактусів“ — ягода рожево-біла, до 1,5 см завдовжки і тільки 2 мм в діаметрі. Насіння темно-червонувато-коричневе. За описом К. Мадсена „Культура кактусів“ і Баккеберга — насіння дуже маленьке, чорне.Mammillaria bombycina входить до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи уразливих видів (VU).
Коли цей вид вперше був виявлений в 1988 році, він опинився під великим тиском від незаконного збору. За оцінками, протягом десятирічного періоду відбулося скорочення популяції на 80 %. Тим не менш, з часом рослини стали доступні на ринку та поширилися у колекціях і це знизило тиск на дикі популяції. Крім того, з тих пір були знайдені інші субпопуляції цього виду.
Охороняється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[3]
Mammillaria bombycina là một loài thực vật có hoa trong họ Cactaceae. Loài này được Quehl mô tả khoa học đầu tiên năm 1910.[2]
Mammillaria bombycina là một loài thực vật có hoa trong họ Cactaceae. Loài này được Quehl mô tả khoa học đầu tiên năm 1910.
Стебель шаровидный, немного сдавленный. Растение достигает в высоту 20 см, а в диаметре до 8 см. Во взрослом состоянии образует ветвящиеся стебли. Эпидермис ярко-зелёный. Под влиянием солнца не изменяет свою окраску.
Из круглых и шерстистых ареол растут до 40 серебристых, блестящих радиальных колючек длиной от 5 до 10 мм. Центральных колючек насчитывается от 4 до 8 штук, длиной до 1 см, одна из них до 25 мм длиной, с крючком на конце и имеет красновато-коричневый цвет. Радиальных колючек от 30 до 60, они жёсткие, игольчатые, тонкие, от белого до желтоватого цвета, длиной до 10 мм. Радиальные колючки расположены вертикально и горизонтально.
Цветок воронковидный, розового цвета, около 15 мм в поперечнике. Внешние лепестки у основания зеленовато-красные, вверху красные. Внутренние лепестки светло-красного оттенка. Тычинки белые в основании, красные сверху. Пестик белый, длинный. Рыльце пурпурного цвета.
Плод — ягода розовато-белая, до 1,5 см длиной и 2 мм в диаметре.
Распространён в Мексике, в штате Агуаскальентес на границе со штатом Халиско, в горах Сьерра-де-Лаурель и Сьерра-Фриа на высоте 2300—2500 метров над уровнем моря на крутых склонах среди кустарников.
Соски (таберкулы) упорядочены в спирали в соотношении 11:18. Если рассматривать растение сверху, то можно увидеть, что спирали рассчитаны по часовой стрелке, а движение спиралей происходит против часовой стрелки; таберкулы всегда находятся в определённом соотношении, которое называется числами Фибоначчи.