Die Azorenglockenblume (Azorina vidalii) ist die einzige Art der Pflanzengattung Azorina innerhalb der Familie der Glockenblumengewächse (Campanulaceae). Dieser Endemit der Azoren wird auch als Zierpflanze verwendet.
Die Azorenglockenblume wächst als immergrüne, ausdauernde krautige Pflanze, die Wuchshöhen von 80 bis 150 Zentimeter erreicht. Sie verzweigt sich bereits an der Basis und verholzt im unteren Teil.
Die Azorenglockenblume besitzt wechselständige Laubblätter. Die fleischige, einfache Blattspreite ist länglich und dunkelgrün.
Die Blütezeit reicht von Mai bis Oktober. Der aufrechte Blütenstand enthält zahlreiche gestielte, hängende Blüten.
Die zwittrigen Blüten sind radiärsymmetrisch und fünfzählig mit doppelter Blütenhülle. Die fünf wachsartigen, zart-rosafarbenen Kronblätter sind glockenförmig verwachsen. Die Form Azorina vidalii forma alba Sealy besitzt weiße Blüten.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 56.[1]
Azorina vidalii kommt auf den Inseln Pico, São Jorge und der Westgruppe der Azoren vor, aber nicht auf der Insel Graciosa.
Die seltene Azorenglockenblume gedeiht meist in Felsspalten der Steilküste. Sie ist gewöhnlich unterhalb einer Höhenlagen von 50 Metern und meistens zusammen mit Meerfenchel (Crithmum maritimum) anzutreffen, der ebenfalls die Gischt des Meeres toleriert.
In der Roten Liste der gefährdeten Pflanzenarten der IUCN wurde Azorina vidalii 2011 als „Endangered“ = „stark gefährdet“ bewertet. Die Fundorte sind stark voneinander isoliert. 2011 wurde von einer Anzahl von 250 bis höchstens 1000 blühfähigen Exemplaren berichtet.[2]
Die Erstbeschreibung erfolgte 1844 unter dem Namen (Basionym) Campanula vidalii durch Hewett Cottrell Watson in Hooker's Icones Plantarum, Tafel DCLXXXIV (684)[3]. Heinrich Feer stellte mit dieser Art 1890 unter dem Namen Azorina vidalii die Gattung Azorina in Botanische Jahrbücher für Systematik, Pflanzengeschichte und Pflanzengeographie, 12, S. 611 auf.[4][5][6]
Azorina vidalii ist die einzige Art der Gattung Azorina in der Unterfamilie Campanuloideae innerhalb der Familie Campanulaceae.[7]
Die Azorenglockenblume (Azorina vidalii) ist die einzige Art der Pflanzengattung Azorina innerhalb der Familie der Glockenblumengewächse (Campanulaceae). Dieser Endemit der Azoren wird auch als Zierpflanze verwendet.
Azorina es un género monotípico de plantas con flores perteneciente a la familia Campanulaceae. La única especie, Azorina vidalii,[1] es nativa de las Azores, era anteriormente conocida como Campanula vidalii.[2]
La vidalia (Azorina vidalii) es un pequeño arbusto que alcanza entre 80 y 150 cm de altura, con rosetas terminales de hojas glabras, obovado-espatuladas, verde oscuras o verdes parduzcas, viscosas por la presencia de um exudado translúcido que da a las hojas nuevas un brillo acentuado. Los tallos son ligeramente rosados. Las flores tienen forma de campana, de color rosado o lila a blancuzco.
Es una especie endémica de las Azores, donde se encuentra más frecuentemente en los acantilados costeros y en las zonas con rocas basálticas fuertemente expuestas al mar. La existencia de algunas comunidades a mayor altitud, lleva a suponer una distribución más amplia de esta especie. Actualmente está amenazada por el avance de flora invasora y por destrucción de habitat. Está protegida por el Convenio relativo a la Conservación de la Vida Silvestre y del Medio Natural de Europa y por la Directiva de Hábitats de la Unión Europea.
Azorina vidalii fue descrita por (H.C.Watson) Feer y publicado en Botanische Jahrbücher für Systematik, Pflanzengeschichte und Pflanzengeographie 12: 611. 1890.[3]
Azorina es un género monotípico de plantas con flores perteneciente a la familia Campanulaceae. La única especie, Azorina vidalii, es nativa de las Azores, era anteriormente conocida como Campanula vidalii.
Azorienkello (Azorina vidalii, syn. Campanula vidalii) on huonekasvina viljelty kellokasvi.[1] Se on sukunsa Azorina ainoa laji.
Azorienkello (Azorina vidalii, syn. Campanula vidalii) on huonekasvina viljelty kellokasvi. Se on sukunsa Azorina ainoa laji.
Azorina vidalii est une espèce d'arbuste persistant originaire des Açores de la famille des Campanulacées, seule membre du genre Azorina.
Il produit, en fin d'été, des grappes de fleurs en clochettes.
Rusticité : minimum 5 °C
Azorina vidalii – gatunek rośliny wieloletniej z rodziny dzwonkowatych. Należy do monotypowego rodzaju Azorina[3]. Jest endemitem archipelagu Azory na Atlantyku[3]. W naturze rośnie mniej niż tysiąc okazów tego gatunku, najczęściej na skalistych klifach, żwirowych i piaszczystych plażach, na skałach wulkanicznych, także w pobliżu osad ludzkich. Jest gatunkiem zagrożonym w skali globalnej[4]. W klimacie ciepłym roślina bywa uprawiana jako ozdobna i kolekcjonerska.
.jpg)
.jpg)
Roślina wieloletnia. Kwitnie w czerwcu i lipcu. Kwiaty zapylane są przez owady. Nasiona dojrzewają od lipca do sierpnia[6].
Gatunek należy do monotypowego rodzaju Azorina Feer, Bot. Jahrb. Syst. 12: 611. 23 Dec 1890[8]. Rodzaj należy do podrodziny Campanuloideae w obrębie rodziny dzwonkowatych Campanulaceae[3]. Jest blisko spokrewniony z rodzajem dzwonek Campanula[5], do którego pierwotnie został zaliczony przez autora pierwszego naukowego opisu – Hewetta Cottrella Watsona w 1844[2]. Jest jednym z licznych w rodzinie dzwonkowatych przykładów wyewoluowania roślin zdrewniałych pochodzących od zielnych przodków kontynentalnych (inne przykłady to Canarina canariensis z Wysp Kanaryjskich i rodzaj Brighamia z Hawajów). Ewolucja pierwotnie zielnych kolonizatorów wysp w kierunku roślin zdrewniałych następowała w wyniku braku lub niewielkiej konkurencji innych roślin na zasiedlanych wyspach[5]. Zasiedlenie Azorów przez przodka tego gatunku nastąpiło około 4,2 miliona lat temu. Azorina jest najbliżej spokrewniona z grupą 22 gatunków przedstawicieli rodzaju Campanula tworzących klad afrykańsko-makaronezyjski (stanowi dla nich grupę siostrzaną)[9].
Gatunek zagrożony jest od dawna, przy czym pierwotnie głównie przez nadmierne pozyskanie na potrzeby upraw kolekcjonerskich[5]. Współcześnie podstawowe zagrożenia to konkurencja gatunków inwazyjnych, przekształcanie i degradacja siedlisk związana z urbanizacją i rozwojem turystyki. Niewielkie, izolowane populacje narażone są na zniszczenie z powodu osuwisk i sztormów[4].
Gatunek uprawiany jest jako kolekcjonerska roślina ozdobna[5][3], ale tylko w klimacie ciepłym (nie znosi temperatur poniżej 0 °C) lub w szklarniach[6].
Liście są jadalne i cenione dla słodkiego smaku, zalecane do sałatek[6]. Przy zbiorze liści należy ostrożnie je pozyskiwać (np. tylko z jednej strony pędu) i nie wolno uszkodzić wierzchołka pędu, bowiem powoduje to jego obumarcie[6].
Roślina jest wrażliwa na mróz i może być uprawiana tylko w 9 strefie mrozoodporności. Wymaga stanowiska słonecznego oraz gleby wilgotnej i przewiewnej[6].
Azorina vidalii – gatunek rośliny wieloletniej z rodziny dzwonkowatych. Należy do monotypowego rodzaju Azorina. Jest endemitem archipelagu Azory na Atlantyku. W naturze rośnie mniej niż tysiąc okazów tego gatunku, najczęściej na skalistych klifach, żwirowych i piaszczystych plażach, na skałach wulkanicznych, także w pobliżu osad ludzkich. Jest gatunkiem zagrożonym w skali globalnej. W klimacie ciepłym roślina bywa uprawiana jako ozdobna i kolekcjonerska.
Azorina vidalii (H.C.Watson) Feer, anteriormente conhecida como Campanula vidalli, é a única espécie do género Azorina, endémico dos Açores. Trata-se de uma planta pertencente à família das Campanulaceae, localmente chamada por vidália. Pode atingir cerca de 1 metro de altura e produz flores em forma de sinos de cor rosa-esbranquiçada.
Vive normalmente em reentrâncias rochosas de falésias costeiras podendo aparecer em telhados de casas em telha. A existência de algumas comunidades de exemplares a altitudes mais elevadas, leva a supor uma distribuição mais ampla desta espécie, actualmente ameaçada pelo avanço de flora exótica e pela destruição humana de habitat.
O seu nome foi atribuído pelo botânico Hewett Cottrell Watson em honra do capitão Alexander Thomas Emeric Vidal, responsável pelo levantamento hidrográfico das ilhas entre 1841 e 1845.
Foto Tirada na Fajã das Almas, ilha de São Jorge, Açores.
Azorina vidalii (H.C.Watson) Feer, anteriormente conhecida como Campanula vidalli, é a única espécie do género Azorina, endémico dos Açores. Trata-se de uma planta pertencente à família das Campanulaceae, localmente chamada por vidália. Pode atingir cerca de 1 metro de altura e produz flores em forma de sinos de cor rosa-esbranquiçada.
Vive normalmente em reentrâncias rochosas de falésias costeiras podendo aparecer em telhados de casas em telha. A existência de algumas comunidades de exemplares a altitudes mais elevadas, leva a supor uma distribuição mais ampla desta espécie, actualmente ameaçada pelo avanço de flora exótica e pela destruição humana de habitat.
O seu nome foi atribuído pelo botânico Hewett Cottrell Watson em honra do capitão Alexander Thomas Emeric Vidal, responsável pelo levantamento hidrográfico das ilhas entre 1841 e 1845.
Багаторічна рослина 80–150 см заввишки. Ця м'яко-одерев'яніла біля основи вічнозелена рослина має гілки до 50 см; розгалужується вже від основи. Молоді рослини утворюють розетки. Листки темно-зелені, часто блискучі, вузькі, з округлими зубцями, вся рослина трохи липка. Квіти — опущені вниз дзвоники, воскові, від зеленувато-білого до білого і до рожевого забарвлення, у подовжених китицях[1].
Ендемік Азорських островів. Також культивується як декоративна рослина[2][3].
Ця прибережна рослина населяє тріщини скель і піщані місця — навіть гравій на краю асфальтових доріг. Найбільш рясна серед скель та піску нижче злітно-посадочної смуги на Корву, де виникає часте морське розпилення. Зростає на всіх островах окрім Граціози та Фаяла, але часто рослину важко знайти. Квітка популярна у Великій Британії як ніжна садова рослина[1].
Головною загрозою є деградація місць проживання через вторгнення екзотичних видів, зміни в землекористуванні, розвиток міст та інфраструктури та забруднення. Ззатоптування, рекреаційна діяльність та природні фактори, такі як зсуви та шторми, можуть вплинути на вид[4].
Azorina vidalii входить до списку пріоритетних видів в Додатку II Директиви про середовище проживання та наведено в додатку I Конвенції про охорону європейської дикої природи та природних середовищ існування (Бернська конвенція)[4].
листя
квіти
у Стокгольмському ботанічному саду
Azorina vidalii là loài thực vật có hoa trong họ Hoa chuông. Loài này được Hewett Cottrell Watson mô tả khoa học đầu tiên năm 1844 dưới danh pháp Campanula vidalii. Năm 1890 Heinrich Feer chuyển nó sang chi đơn loài Azorina.[2] Loài này đặc hữu Azores, Bồ Đào Nha.[1] Quần thể phân mảng của nó bao gồm 250-1.000 cây trưởng thành chỉ phân bố hạn chế ở vùng bờ biển của một vài đảo.[1]
Loài này lần đầu tiên được Watson thu hải dọc theo vùng bờ biển Santa Cruz trên đảo Flores thuộc quần đảo Azores trong chuyến thám hiểm thực vật học của ông năm 1843.[3][4] Ban đầu nó được Watson đặt tên khoa học là Campanula vidalii và công bố năm 1844.[3]
Sinh thái học của nó từng được trình bày thiếu nhất quán; người ta từng cho rằng nó thích nghi với các vết nứt trong vách đá trên biển, hoặc với các vật chất lắng đọng, và trong các nơi dốc đứng đột ngột và nhiều cát.[3][5]
Azorina vidalii được bảo vệ theo công ước Bern 1992 (Phụ lục I) và Habitats Directive (Chỉ dẫn Môi trường sống) 140/99 (Diário da República, Anexo 2B); nó là loài nguy cấp do xuống cấp môi trường sống bởi các loài xâm hại, ô nhiễm và phát triển.[3][1]
Azorina vidalii là loài thực vật có hoa trong họ Hoa chuông. Loài này được Hewett Cottrell Watson mô tả khoa học đầu tiên năm 1844 dưới danh pháp Campanula vidalii. Năm 1890 Heinrich Feer chuyển nó sang chi đơn loài Azorina. Loài này đặc hữu Azores, Bồ Đào Nha. Quần thể phân mảng của nó bao gồm 250-1.000 cây trưởng thành chỉ phân bố hạn chế ở vùng bờ biển của một vài đảo.
Azorina Feer, 1890
Единственный вид
Азорина (Azorina) — монотипный род растений семейства Колокольчиковые (Campanulaceae).
Единственный вид, Азорина Видаля (Azorina vidalii), — эндемик Азорских островов. Ранее вид относился к роду Колокольчик (Campanula) и назывался Колокольчик Видаля (Campanula vidalii).
Вечнозелёный кустарник достигающий размеров от 80 до 150 см. Листья супротивные, глянцевые, средне-зелёные, ложковидные, зубчатые, покрыты жилками, длиной 5—15 см, густо расположены к концам ветвей. Рыхлые кисти с большим количеством свисающих колокольчатых цветков, имеющими талию, светло-сиреневыми или розовыми, длиной 5 см длиной.
Занесён в список Конвенции о сохранении европейской дикой природы и природных местообитаний (Бернская конвенция).
Azorina vidalii изображена на марке Азорских островов 2002 года[2].
Азорина (Azorina) — монотипный род растений семейства Колокольчиковые (Campanulaceae).
Единственный вид, Азорина Видаля (Azorina vidalii), — эндемик Азорских островов. Ранее вид относился к роду Колокольчик (Campanula) и назывался Колокольчик Видаля (Campanula vidalii).
Вечнозелёный кустарник достигающий размеров от 80 до 150 см. Листья супротивные, глянцевые, средне-зелёные, ложковидные, зубчатые, покрыты жилками, длиной 5—15 см, густо расположены к концам ветвей. Рыхлые кисти с большим количеством свисающих колокольчатых цветков, имеющими талию, светло-сиреневыми или розовыми, длиной 5 см длиной.
Занесён в список Конвенции о сохранении европейской дикой природы и природных местообитаний (Бернская конвенция).
Azorina vidalii изображена на марке Азорских островов 2002 года.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
