Торфник, трясомох
Багаторічна рослина зеленувато-білого кольору. Дерновинки щільні, рожево-червоні, строкаті (червоні та зелені), зрідка цілком зеленуваті. Склеродерміс стебла більшою частиною червоний, зрідка жовтуватий або зеленуватий; гіалодерміс дво- чотиришаровий, пор не має, дуже рідко з однією порою в верхньому кінці зовнішніх клітин. Стебла гілясті, по 3-5 шт. у пучках, віддалених гілочок — 2-3, звисаючих — 1-2 шт., не мають коріння. Листя відгнуті, без жилки, на верхівці стебла окружні або овальні. Темні або чорно-бурі коробочки зі спорами, на коротких ніжках, відкриваються кришечками. Відомі і однодомні, і дводомні рослини. Спорофіти утворюються часто.
Росте на торф'яних болотах, сирих луках, в березняково-вільшняково-вербових колках, утрворює щільні дернини, які дають суцільний покрів.
Європа, Азія, Північна і Південна Америка, Нова Земля.
В Україні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, Лісостеп, Лівобережний злаково-лучний Степ.
Рослина містить особливу фенолоподібну речовину сфагнол, целюлозу, білкові речовини.
Сфагнум гостролистий відрізняється великою гігроскопічністю, тому в минулому, особливо у воєнний час, його застосовували як перев'язочний матеріал замість вати. Діє як ранозагоювальний засіб і антисептик через вміст сфагнола. Для перев'язок використовували пастеризовані марлеві подушечки, набиті сфагнумом, в екстрених випадках обходились без пастеризації. Рослиною іноді конопатять хати. В природі його дерновики є торфоутворювачами. Торф має велике народногосподарське значення як паливо, добриво, підстилковий матеріал та ін.
Чисельність популяції зменшується через висихання боліт, рекреацію.
Входить до Офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Донецької області.[1]
Охороняється в національному природному парку «Святі Гори».
