Der Viper-Dornhai (Trigonognathus kabeyai) ist die einzige Art der Gattung Trigonognathus innerhalb der Laternenhaie (Unterfamilie Etmopterinae, auch als Familie Etmopteridae eingestuft[2]). Der kleine Hai erreicht eine Körperlänge von etwa 54 Zentimetern und kommt in der Tiefsee im Zentralpazifik Hawaii und im Nordpazifik vor der japanischen Küste vor.
Der Viper-Dornhai ist ein kleiner Hai mit einer Körperlänge von maximal 54 Zentimetern. Er hat einen für die Laternenhaie typischen langgestreckten Körper mit einem langen und zugleich breiten und oberseits abgeflachten Kopf. Dieser ist auffällig „schlangenartig“ mit großen Augen und sehr langen, fangartig gebogenen und spitzen Zähnen. Beide Kiefer sind sehr stark beweglich. Die Körperfarbe ist oberseits braun und auf der Bauchseite schwarz. Außerdem besitzt er die für die Laternenhaie typischen Leuchtorgane,[2] die bei ihm als dunkle Zeichnung an der Bauchseite und am Schwanzflossenstiel liegen.
Er besitzt keine Afterflosse und zwei Rückenflossen mit den ordnungstypischen Stacheln vor den Rückenflossen, die kräftig und spitz ausgebildet sind. Die erste Rückenflosse beginnt weit hinter dem Ende der Brustflossen und ist etwa ebensogroß wie die zweite Rückenflosse. Wie alle Arten der Familie besitzen die Tiere fünf Kiemenspalten und haben ein Spritzloch hinter dem Auge, das bei dieser Art groß und diagonal schlitzförmig ausgebildet ist.
Das Verbreitungsgebiet dieser Art liegt im Zentral- bis Nordpazifik, die genaue Ausdehnung ist noch unbekannt. Er wird regelmäßig vor den Küsten Japans als Beifang gefischt, ein Individuum wurde im Zentralpazifik vor Hawaii gefangen.
Der Viper-Dornhai lebt in Küstennähe über dem Kontinentalschelf und kommt in Tiefen von 330 bis 360 Metern vor. Wie andere Haie ernährt er sich räuberisch, aufgrund seiner fangartigen Zähne und der sehr weit zu öffnenden Kiefer wahrscheinlich vor allem von vergleichsweise großen Fischen, Krebstieren und Weichtieren, die im Ganzen geschluckt werden.
Über seine Lebensweise liegen keine Daten und Beobachtungen vor. Er ist wie andere Arten der Ordnung sehr wahrscheinlich lebendgebärend (ovovivipar), weitere Angaben zur Fortpflanzung fehlen.
Der Viper-Dornhai ist aufgrund fehlender Daten keiner Gefährdungskategorie der Roten Liste der IUCN zugeordnet. Aufgrund seines begrenzten Verbreitungsgebietes und der seltenen Funde wird er als seltener Tiefseehai betrachtet und sollte nach Angaben der IUCN bei einer Verstärkung des Fischereidrucks in seinem Verbreitungsgebiet gezielt auf einen Rückgang untersucht werden.[3] Er hat als Speisefisch keine Bedeutung und wird entsprechend nicht gezielt befischt. Gelegentlich wird er jedoch als Beifang in der Bodennetzfischerei gefangen.[3]
Der Viper-Dornhai (Trigonognathus kabeyai) ist die einzige Art der Gattung Trigonognathus innerhalb der Laternenhaie (Unterfamilie Etmopterinae, auch als Familie Etmopteridae eingestuft). Der kleine Hai erreicht eine Körperlänge von etwa 54 Zentimetern und kommt in der Tiefsee im Zentralpazifik Hawaii und im Nordpazifik vor der japanischen Küste vor.
The viper dogfish or viper shark (Trigonognathus kabeyai) is a rare species of dogfish shark in the family Etmopteridae, and the only extant member of its genus. It has been found in the Pacific Ocean off southern Japan, the Bonin Islands, Pacific Ocean off northern Taitung County and the Northwestern Hawaiian Islands. This species inhabits upper continental slopes and seamounts. It may migrate vertically, shifting between bottom waters 270–360 m (890–1,180 ft) deep during the day and upper waters less than 150 m (490 ft) deep at night. A slender, black shark reaching 54 cm (21 in) in length, the viper dogfish can be recognized by its narrow, triangular jaws and well-spaced, fang-like teeth. It also has two spined dorsal fins, dermal denticles with faceted crowns, and numerous light-emitting photophores concentrated on its ventral surface.
Feeding mainly on bony fishes, the viper dogfish captures prey by protruding its jaws and impaling them with its teeth. Its impressive gape allows it to swallow relatively large fish whole. The skeletal and muscular structure of its head shows unique features that support this feeding mechanism, which is unlike that of other dogfish sharks. This shark gives birth to live young, which are nourished by yolk during gestation; the litter size is probably fewer than 26 pups. Small numbers of viper dogfish are caught incidentally in purse seines and bottom trawls.
The first specimens of the viper dogfish were two immature males caught off southern Japan by the bottom trawler Seiryo-Maru in 1986. The first, designated as the holotype, measured 22 cm (8.7 in) long and was collected off Cape Shiono at a depth of 330 m (1,080 ft). The second measured 37 cm (15 in) long and was collected off Hiwasa, Tokushima at a depth of 360 m (1,180 ft). The shark was described as a new species and genus by University of Tokyo researchers Kenji Mochizuki and Fumio Ohe in a 1990 article for the Japanese Journal of Ichthyology. They gave it the name Trigonognathus kabeyai; the generic name is derived from the Greek trigonon ("triangle") and gnathus ("jaw"), while the specific name honors Hiromichi Kabeya, the captain of the Seiryo-Maru.[3]
Mochizuki and Ohe originally assigned the viper dogfish to the family Squalidae, which at the time was used for all members of the order Squaliformes aside from the bramble and rough sharks.[3] In a 1992 morphological study, Shigeru Shirai and Osamu Okamura placed this species in the squalid subfamily Etmopterinae, which most taxonomists now recognize as the separate family Etmopteridae.[4][5]
The position of Trigonognathus within the Etmopteridae is uncertain. Morphological and molecular phylogenetic data generally support the subdivision of the Etmopteridae into two clades, one consisting of Etmopterus and Miroscyllium and the other consisting of Centroscyllium and Aculeola. Phylogenetic analyses have variously placed Trigonognathus as closer to one clade or the other or as basal to both, depending on which morphological characters, nuclear DNA markers, and/or mitochondrial DNA markers were used.[5][6][7]
Based on molecular clock estimation, Trigonognathus is thought to have originated around 41 million years ago during the Middle Eocene, as part of a larger evolutionary radiation of etmopterid genera.[5] The genus is represented in this time period by the extinct species T. virginiae, whose fossilized teeth have been recovered from Lutetian age (47.8–41.3 Mya) strata in Landes, southwestern France.[8] Fossil teeth virtually identical to those of the modern viper dogfish are known from the Cubagua Formation in northeastern Venezuela, which dates to the Late Miocene and Early Pliocene (11.6–3.6 Mya).[9]
The viper dogfish has a slender, cylindrical body and a moderately flattened head with a very short and blunt snout. Behind the large oval eyes are narrow, elliptical spiracles. The nostrils are nearly vertical slits. The jaws are long and narrowly triangular, and can be protruded from the head. The teeth are distinctively fang-like and widely spaced; the most anterior teeth are grooved lengthwise. Six to 10 upper and seven to 10 lower tooth rows occur on each side, along with a single tooth row at the upper and lower symphyses (jaw midpoints). The teeth are largest at the symphysis and decline in size towards the corners of the mouth. When the mouth is closed, the upper symphysial tooth overlaps the lower, while the lateral teeth interlock. Five gill slits are seen, with the fifth pair longer than the others.[2][3]
The fins are small and very thin. The pectoral fins are rounded and lobe-like. The two dorsal fins are positioned about between the pectoral and pelvic fins. Each dorsal fin bears a slightly grooved spine in front; the second dorsal spine is longer than the first. The anal fin is absent, and the caudal peduncle lacks keels or notches. The upper lobe of the caudal fin is larger than the lower and has a notch in the trailing margin. The skin, excluding on the fins, is densely covered with irregularly arranged, nonoverlapping dermal denticles. Each denticle has a swollen rhombic shape with 10–40 facets on the crown. The viper dogfish is black with distinct darker markings on the underside. These markings contain large numbers of tiny light-producing photophores; more photophores are found sparsely scattered over the rest of the body, as well as in a translucent patch on the upper eyelid. The fins are translucent, and the tip of the caudal fin upper lobe is blackish. The largest known male is 47 cm (19 in) long and weighs 0.43 kg (0.95 lb), and the largest female is 54 cm (21 in) long and weighs 0.76 kg (1.7 lb).[2][3]
Most specimens of the viper dogfish have been collected from a relatively small area of the northwestern Pacific Ocean off the Kii Peninsula in Japan. A number of specimens were also recovered from the stomachs of predatory fishes caught in the Bonin Islands.[2] One specimen was caught from the Hancock Seamount, located some 300 km (190 mi) northwest of Kure Atoll in the northwestern Hawaiian Islands.[10] During the day, this species has been caught close to the bottom on the upper reaches of continental slopes and seamounts, at depths of 270–360 m (890–1,180 ft). At night, it has been caught between the surface and a depth of 150 m (490 ft) in water over 1.5 km (0.93 mi) deep. This pattern suggests the viper dogfish performs a diel vertical migration, spending the day in deeper water and rising towards the surface at night; such daily movement may relate to feeding.[2]
The viper dogfish feeds primarily on bony fishes, notably lanternfishes in the genera Benthosema and Diaphus, and also takes crustaceans.[2][3] Its long jaws and slender teeth are adapted for grasping rather than cutting, in contrast to the short jaws and saw-like lower teeth of other dogfish sharks that are suited for excising chunks of meat.[4] Prey is seized by a rapid extension of the jaws and swallowed whole; the shark can consume fish close to 40% as long as itself.[2] The viper dogfish is the only dogfish species that lacks a suborbital muscle, which is normally responsible for pulling the jaws forward when biting. Jaw protrusion is instead effected by the hyomandibular bone, which is articulated to the skull in a manner that allows it to swing down and forward. This unique arrangement serves to increase the distance the shark can protrude its jaws, as well as the size of its gape both vertically and horizontally.[4]
Known predators of the viper dogfish include the bigeye tuna (Thunnus obesus) and the sickle pomfret (Taractichthys steindachneri). Like other members of its family, this species is viviparous, giving birth to live offspring, with the developing embryos sustained to term by yolk. Adult females have two functional ovaries and two functional uteri. Two of the recorded female specimens contained 25 and 26 mature ova; in the related black dogfish (Centroscyllium fabricii), the number of mature ova in a female is slightly greater than the number of resulting embryos, which suggests a litter size under 26 in the viper dogfish. Males and females mature sexually at roughly 43 and 52 cm (17 and 20 in) long, respectively.[2]
The viper dogfish has no economic value. It is very infrequently caught in commercial purse seines and bottom trawls targeting other species, though what effect, if any, fishing has on its population is unknown. The IUCN has listed it as Least Concern.[1]
The viper dogfish or viper shark (Trigonognathus kabeyai) is a rare species of dogfish shark in the family Etmopteridae, and the only extant member of its genus. It has been found in the Pacific Ocean off southern Japan, the Bonin Islands, Pacific Ocean off northern Taitung County and the Northwestern Hawaiian Islands. This species inhabits upper continental slopes and seamounts. It may migrate vertically, shifting between bottom waters 270–360 m (890–1,180 ft) deep during the day and upper waters less than 150 m (490 ft) deep at night. A slender, black shark reaching 54 cm (21 in) in length, the viper dogfish can be recognized by its narrow, triangular jaws and well-spaced, fang-like teeth. It also has two spined dorsal fins, dermal denticles with faceted crowns, and numerous light-emitting photophores concentrated on its ventral surface.
Feeding mainly on bony fishes, the viper dogfish captures prey by protruding its jaws and impaling them with its teeth. Its impressive gape allows it to swallow relatively large fish whole. The skeletal and muscular structure of its head shows unique features that support this feeding mechanism, which is unlike that of other dogfish sharks. This shark gives birth to live young, which are nourished by yolk during gestation; the litter size is probably fewer than 26 pups. Small numbers of viper dogfish are caught incidentally in purse seines and bottom trawls.
Trigonognathus kabeyai es un escualiforme, el único miembro del género Trigonognathus, que habita cerca de Wakayama y Tokushima, Japón, en el océano Pacífico noroccidental a profundidades de entre 330 y 360 m. Su longitud máxima es de 47 cm.
Su reproducción es ovovivípara.
Trigonognathus kabeyai es un escualiforme, el único miembro del género Trigonognathus, que habita cerca de Wakayama y Tokushima, Japón, en el océano Pacífico noroccidental a profundidades de entre 330 y 360 m. Su longitud máxima es de 47 cm.
Su reproducción es ovovivípara.
Trigonognathus kabeyai Trigonognathus generoko animalia da. Arrainen barruko Etmopteridae familian sailkatzen da.
Trigonognathus kabeyai Trigonognathus generoko animalia da. Arrainen barruko Etmopteridae familian sailkatzen da.
Trigonognathus kabeyai est une espèce de petits requins, la seule du genre Trigonognathus.
Il pescecane vipera (Trigonognathus kabeyai Mochizuki e Ohe, 1990), unica specie del genere Trigonognathus, è un pescecane diffuso al largo di Wakayama e Tokushima (Giappone), nell'Oceano Pacifico nord-occidentale, a profondità comprese tra i 330 e i 360 m. La sua lunghezza massima è di 47 cm.
Il pescecane vipera (Trigonognathus kabeyai Mochizuki e Ohe, 1990), unica specie del genere Trigonognathus, è un pescecane diffuso al largo di Wakayama e Tokushima (Giappone), nell'Oceano Pacifico nord-occidentale, a profondità comprese tra i 330 e i 360 m. La sua lunghezza massima è di 47 cm.
De adderlantaarnhaai (Trigonognathus kabeyai) is een vissensoort uit de familie van de doornhaaien (Etmopteridae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1990 door Mochizuki & Ohe.
Bronnen, noten en/of referenties
Загальна довжина досягає 54 см при вазі 760 г. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова помірно сплощена, має характерну змієподібну форму. Морда коротка та тупа. Очі відносно великі, овальні, горизонтальної форми. За ними присутні невеликі, витягнуті бризкальця. Особливістю є будова її щелеп. Вони довгі та вузькі, здатні висуватися вперед. У передній частині розташовані іклоподібні зуби. На верхній щелепі присутні 6-10 рядків зубів, на нижній — 7-10. Зуби маленькі, гакоподібні із зігнутими шилоподібними верхівками. У неї 5 пар зябрових щілин. Тулуб стрункий, сигароподібний. шкіра густо вкрита лускою, яка розташована неправильними рядками. Усі плавці невеличкі. Має 2 рифлених спинних плавця з колючками. Задній більше за передній. Верхня лопать хвостового плавця значно більше розвинене ніж нижнє. Анальний плавець відсутній.
Забарвлення темно-коричневе, що доходить до чорного. Черево значно темніше за спини та боки. Плавці більш світлі, на хвостовому плавці кінчик має чорний колір.
Тримається на глибині від 150 до 360 м. Зустрічається біля континентальних схилів та підводних гірських утворень. Здійснює добові міграції. Вночі підіймається вище до поверхні — до 150 м. Живиться переважно дрібною костистою рибою, інколи ракоподібними. Внаслідок будови зубів ковтає здобич цілком на кшталт гадюки. Звідси походить назва цієї акули.
Статева зрілість самиці настає при розмірі 52 см, самців — 43 см. Це яйцеживородна акула. Самиця народжує 25-26 дитинчат.
Мешкає в акваторія біля півострова Кії (о. Хонсю, Японія), районі архіпелагу Бонін, Тайваню та Гавайських островів.
Максимальный зарегистрированный размер и вес самцов 47 см и 0,43 кг соответственно. У самок эти показатели составляют 54 см и 0,76 кг. Тело стройное, цилиндрическое, со слегка приплюснутой головой и коротким, тупым рылом. Крупные овальные глаза вытянуты по горизонтали. Позади глаз имеются узкие эллиптические брызгальца. Ноздри представляют собой две вертикальные щели. Длинные треугольные челюсти способны сильно выдвигаться за контур головы. Зубы имеют форму крючков, расставлены неплотно. Передние зубы покрыты желобками по всей длине. Во рту имеется 6—10 верхних и 7—10 нижних зубных рядов. На симфизе имеется по одному ряду зубов. Самые крупные зубы расположены на симфизе, к краям челюстей они уменьшаются. Когда рот закрыт, верхний симфизальный зуб перекрывает нижний, тогда как боковые зубы смыкаются между собой. Из пяти пар жаберных щелей пятая превышает остальные по длине[7].
Плавники маленькие, очень тонкие и полупрозрачные. У основания обоих спинных плавников расположены рифлёные шипы. Первый спинной плавник расположен примерно посередине между грудными и брюшными плавниками. Второй спинной плавник и шип крупнее первых. Грудные плавники маленькие, закруглённые и имеют форму лопасти. Анальный плавник отсутствует. Верхняя лопасть хвостового плавника удлинена, у верхнего края имеется выемка. Кожа, за исключением плавников, плотно и хаотично покрыта узкими плакоидными чешуйками, не перекрывающими друг друга. Окраска чёрного цвета, на нижней стороне имеются более тёмные отметины, на которых расположены многочисленные фотофоры[7][1].
Рацион Trigonognathus kabeyai состоит в основном из костистых рыб, таких как светящиеся анчоусы (Diaphusruen и Benthosemaruen), а также ракообразных[7][1]. В свою очередь эти акулы могут стать добычей большеглазых тунцов и тихоокеанских длиннопёрых морских лещейruen.
Челюсти Trigonognathus kabeyai, способные выдвигаться вперёд, и длинные тонкие зубы приспособлены для того, чтобы хватать, а не резать, в отличие от коротких челюстей и пилообразных зубов прочих катранообразых, которые лучше подходят чтобы рассекать мясо[3]. Эти акулы хватают добычу, быстро выдвигая челюсти, и заглатывают её целиком; они способны проглотить рыбу длиной до 40 % от собственного размера[7]. Trigonognathus kabeyai — единственный вид среди катранообразных, у которого отсутствует суборбитальная мышца, отвечающая за выдвижение челюстей вперёд во время укуса. Функцию этой мышцы у них выполняет гиоманибулярный хрящruen, подвижно соединённый с черепом так, что он может поворачиваться вперёд и вниз. Это уникальное устройство увеличивает расстояние, на которое способны выдвигаться челюсти, равно как и ширину их раскрытия в вертикальной и горизонтальной плоскости[3].
Подобно прочим членам своего семейства эти акулы размножаются яйцеживорождением, эмбрионы развиваются в утробе матери и питаются желтком. У взрослых самок имеется два функциональных яичника и две функциональные матки. 2 самки, чья поимка была документально подтверждена, вынашивали 25 и 26 созревших яйца. Самцы и самки достигают половой зрелости при длине 43 и 52 см соответственно[7].
Вид не является объектом коммерческого промысла. Изредка эти акулы попадаются в качестве прилова в коммерческие кошельковые неводы. Данных для оценки Международным союзом охраны природы статуса сохранности вида недостаточно[2].
卡氏尖頜烏鯊（英语：Trigonognathus kabeyai），俗稱蝮蛇角鯊、腹蛇角鯊（英语：Viper dogfish）或稱作蝮蛇鯊魚、腹蛇鯊魚（viper shark）[2][3]，是一種罕見的角鲨，屬於燈籠棘鮫科。目前僅在日本南部的太平洋小笠原群岛、台灣臺東縣北部的太平洋和西北夏威夷群島發現。[4]該物種主要棲息於大陆坡上部和海底山。該物種似乎能昼夜垂直移动（英语：Diel vertical migration），會在白天深度270-360米（890-1,180英尺）深的底層水域和晚間深度低於150米（490英尺）的上層水域之間交替游泳。其特徵是長達54厘米（21英寸）的細長黑色鯊魚，可透過其狹窄的三角形顎和齒狀牙齒來伸出並捕捉獵物。牠有著兩個背鰭，以及許多會發光的內腔照明器（英语：Photophore）集中在其腹面。
國際自然保護聯盟目前缺乏足夠的數據來評估該物種的保護狀況及環境影響。
腹蛇角鯊對人類來說並沒有經濟價值。即使台東漁民和捕撈時很常抓到，但通常放回海中，並未食用或出售。[5]IUCN將其列在「数据缺乏」的行列。
卡氏尖頜烏鯊（英语：Trigonognathus kabeyai），俗稱蝮蛇角鯊、腹蛇角鯊（英语：Viper dogfish）或稱作蝮蛇鯊魚、腹蛇鯊魚（viper shark），是一種罕見的角鲨，屬於燈籠棘鮫科。目前僅在日本南部的太平洋小笠原群岛、台灣臺東縣北部的太平洋和西北夏威夷群島發現。該物種主要棲息於大陆坡上部和海底山。該物種似乎能昼夜垂直移动（英语：Diel vertical migration），會在白天深度270-360米（890-1,180英尺）深的底層水域和晚間深度低於150米（490英尺）的上層水域之間交替游泳。其特徵是長達54厘米（21英寸）的細長黑色鯊魚，可透過其狹窄的三角形顎和齒狀牙齒來伸出並捕捉獵物。牠有著兩個背鰭，以及許多會發光的內腔照明器（英语：Photophore）集中在其腹面。
國際自然保護聯盟目前缺乏足夠的數據來評估該物種的保護狀況及環境影響。
保全状況評価[1] DATA DEFICIENT
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 綱 : 軟骨魚綱 Chondrichthyes 目 : ツノザメ目 Squaliformes 科 : カラスザメ科 Etmopteridae 属 : ワニグチツノザメ属 Trigonognathus
ワニグチツノザメ（鰐口角鮫、英: Viper dogfish、学名: Trigonognathus kabeyai）はカラスザメ科に属するサメの一種。稀種。主に日本近海から得られており、日中は水深300mの深海に潜み、夜間には表層に浮上する。最大で54cm。体は円筒形で細く、三角形の大きな顎と針状の歯を持つ。2基の背鰭には1本ずつ棘があり、腹面を中心に無数の発光器を持つ。
餌は主に硬骨魚で、特殊化した大きな顎を突出させて捕える。無胎盤性の胎生である。IUCNは保全状況について情報不足としている。
1986年、蒲郡市の形原漁港に所属する深海底引き網漁船「精漁丸」により最初の個体が捕獲された。これは潮岬沖の水深330mから得られた22cmの未成熟雄で、タイプ標本として指定されている。第二の個体は徳島県日和佐町沖の水深360mより採集された37cmの個体で、これも未成熟雄であった。1990年の"魚類学雑誌"において、東京大学の望月賢二と大江文雄により新属新種として記載された。属名Trigonognathus はギリシャ語の trigonon (三角形) 、gnathus (顎) に、種小名 kabeyai は精漁丸の船長の名に由来する[3]。
記載当時は、現在のツノザメ目とキクザメ目の全種が Squalidae（ツノザメ科）に含まれており、本種も"ツノザメ科"とされていた[3]。1992年の白井滋と岡村収による形態学的研究によって、本種は Etmopterinae（カラスザメ亜科、現在のカラスザメ科）に含められた[4][5]。
カラスザメ科は、カラスザメ属を含むクレードとカスミザメ属を含むクレードの2つに分けることができる。本種の系統的位置は不確定ではあるが、形態、核DNAやmtDNAを用いた系統解析によって、これらのクレードの基底的な位置にあると推定されている[5][6][7]。
分子時計からは、ワニグチツノザメ属は始新世中期（約4100万年前）に、カラスザメ類の大規模な進化的放散の中で出現したと推定されている[5]。本属には化石種のTrigonognathus virginiae が含まれ、この歯化石はフランス・ランド県のルテシアン（4780-4130万年前）の地層から発見されている[8]。現生のワニグチツノザメとほぼ同一の歯化石は、ベネズエラ北部、中新世後期から鮮新世前期（1160-360万年前）のクバグア層から得られている[9]。
体型は細い円筒型。頭部はある程度平たく、吻は非常に短く丸い。眼は大きく楕円形で、その後方には細い楕円形の噴水孔がある。鼻孔はほぼ垂直なスリットである。顎は長く、幅の狭い三角形で、ミツクリザメのように頭部から突出させることができる。歯は針状で広く間隔を開けて並び、最前方の歯には縦の溝がある。片側の歯列は上顎で6–10、下顎で7–10。両顎の中心には癒合した正中歯が1列ある。正中歯が最大で、口角に向かうほど歯は小さくなる。口を閉じた時、正中歯は重なるが、他の歯は上下が交互に噛み合う。鰓裂は5対で、第5鰓裂は他より長い[2][3]。
各鰭は小さく非常に薄い。胸鰭は丸く葉状。背鰭は2基で、第一背鰭は胸鰭と腹鰭の中間付近に位置する。各背鰭には僅かな溝のある棘があり、第二の棘は第一より長い。臀鰭はない。尾柄には隆起や凹窩はない。尾鰭上葉は下葉より大きく、後縁には欠刻がある。皮歯は体表を密に、不規則な並びで覆っているが、重なり合うことはない。各皮歯は膨らんだ菱形で、冠部には10–40の切面がある。体色は茶色から暗褐色で、腹面には3箇所の明瞭な黒い模様がある。これらの模様は微小な発光器を高密度に含んでいる。体の他の部分にも発光器が疎に散らばる。上瞼には皮歯のない半透明の箇所がある。鰭は半透明で、尾鰭上葉の先端は黒くなる。最大で、雄は47cm・0.43kg、雌は54cm・0.76kgになる[2][3]。
ほとんどの個体は北西太平洋、紀伊半島周辺の比較的狭い海域から得られている。小笠原諸島周辺では、肉食魚の胃内容物から多数の個体が発見されている[2]。ハワイ北部、クレ環礁の北西300kmにあるハンコック海山からも1個体が採集されている[10]。日中は大陸斜面上部や海山の底層、深度270-360mで、夜間は水深1500mを超える海域の表層、深度0-150mから捕獲される。これは本種が餌を追って、日中は深海に、夜間は表層に移動する日周鉛直移動を行うことを示唆している[2]。
餌は主に硬骨魚で、特にソコハダカ属やハダカイワシ属のハダカイワシ類が多い。甲殻類も捕食する[2][3]。通常のツノザメ類は、肉の切断に向いた短い顎と鋸状の下顎歯を持つが、本種は対照的に長い顎と細い歯を持ち、これは獲物の切断よりも捕捉に適応している[4]。捕食時には、顎を高速で伸長させて捕獲したあと丸呑みする。全長の40%の大きさの餌を呑み込むことができる[2]。本種は、他のツノザメ類が顎の突出に用いる眼窩下の筋肉を欠いており、代わりに頭蓋と関節した舌顎骨を下方に大きく揺動させて顎を突出させる。これにより顎の突出距離が伸び、水平、垂直方向により大きく顎を開くことができる。このような捕食方法は、ツノザメ類よりもカスザメ目やラブカで見られるものに近い[4]。
本種の捕食者としてメバチとヒレジロマンザイウオが知られている。他のカラスザメ類のように胎生で、胚は卵黄によって成長する。雌は機能する卵巣・子宮を1対ずつ持つ。捕獲された2個体の雌を調査した結果、それぞれ25個と26個の成熟卵を持っていた。近縁種のCentroscyllium fabricii では、成熟卵数は産仔数より僅かに多いことが知られており、ここから推測すると本種の産仔数も26以下であると考えられる。雄は43cm、雌は52cmで性成熟する[2]。
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|date= (help)CS1 maint: Uses authors parameter
ワニグチツノザメ（鰐口角鮫、英: Viper dogfish、学名: Trigonognathus kabeyai）はカラスザメ科に属するサメの一種。稀種。主に日本近海から得られており、日中は水深300mの深海に潜み、夜間には表層に浮上する。最大で54cm。体は円筒形で細く、三角形の大きな顎と針状の歯を持つ。2基の背鰭には1本ずつ棘があり、腹面を中心に無数の発光器を持つ。
餌は主に硬骨魚で、特殊化した大きな顎を突出させて捕える。無胎盤性の胎生である。IUCNは保全状況について情報不足としている。
