Der Falsche Marderhai (Pseudotriakis microdon), auch Falscher Katzenhai genannt, ist eine Art der Familie Pseudotriakidae und gehört zur Ordnung der Grundhaie (Carcharhiniformes). Es ist ein schlanker, dunkelbrauner Hai und wird maximal 2,69 (Männchen) bis 2,95 Meter (Weibchen) lang. Der untere Lappen der Schwanzflosse ist nur gering entwickelt.
Die Fische leben weltweit über den Kontinentalsockeln in Tiefen von 200 bis 1500 Metern. Nachweise gibt es unter anderem
Falsche Marderhaie sind lebendgebärend (Ovoviviparie). Pro Wurf werden jeweils zwei oder vier Junge geboren.
Falsche Marderhaie ernähren sich von Knochenfischen, anderen kleinen Haien, Rochen und Wirbellosen.
Der Falsche Marderhai (Pseudotriakis microdon), auch Falscher Katzenhai genannt, ist eine Art der Familie Pseudotriakidae und gehört zur Ordnung der Grundhaie (Carcharhiniformes). Es ist ein schlanker, dunkelbrauner Hai und wird maximal 2,69 (Männchen) bis 2,95 Meter (Weibchen) lang. Der untere Lappen der Schwanzflosse ist nur gering entwickelt.
The false catshark or sofa shark (Pseudotriakis microdon) is a species of ground shark in the family Pseudotriakidae, and the sole member of its genus. It has a worldwide distribution, and has most commonly been recorded close to the bottom over continental and insular slopes, at depths of 500–1,400 m (1,600–4,600 ft). Reaching 3.0 m (9.8 ft) in length, this heavy-bodied shark can be readily identified by its elongated, keel-like first dorsal fin. It has long, narrow eyes and a large mouth filled with numerous tiny teeth. It is usually dark brown in color, though a few are light gray.
With flabby muscles and a large oily liver, the false catshark is a slow-moving predator and scavenger of a variety of fishes and invertebrates. It has a viviparous mode of reproduction, featuring an unusual form of oophagy in which the developing embryos consume ova or egg fragments released by the mother and use the yolk material to replenish their external yolk sacs for later use. This species typically gives birth to two pups at a time. The International Union for Conservation of Nature (IUCN) has assessed the conservation status of the false catshark as Least-concern. While neither targeted by fisheries nor commercially valuable, it is caught incidentally by longlines and bottom trawls, and its low reproductive rate may render it susceptible to population depletion.
The false catshark was first described by Portuguese ichthyologist Félix de Brito Capelo in the Jornal do Sciências Mathemáticas, Physicas e Naturaes in 1868. He based his account on a 2.3 m (7.5 ft) long adult male caught off Setubal, Portugal.[2] Brito Capelo thought the specimen resembled a member of the genus Triakis, except lacking a nictitating membrane (though it is now known that this species does in fact have this trait). Thus, he assigned it to the new genus Pseudotriakis, from the Greek pseudo ("false"). At the time, Triakis was classified with the catsharks, hence "false catshark". The specific name microdon comes from the Greek mikros ("small") and odontos ("tooth").[3] Other common names for this species are dumb shark (from its Japanese name oshizame) and keel-dorsal shark.[1][4]
Pacific populations of the false catshark were once regarded as a separate species, P. acrales. However, morphological comparisons have failed to find any consistent differences between P. microdon and P. acrales, leading to the conclusion that there is only one species of false catshark.[5][6] The closest relatives of the false catshark are the gollumsharks (Gollum). Pseudotriakis and Gollum share a number of morphological similarities.[7] Phylogenetic analysis using protein-coding genes has found that the amount of genetic divergence between these taxa is less than that between some other shark species within the same genus. This result suggests that the many autapomorphies (unique traits) of the false catshark evolved relatively recently, and supports the grouping of Pseudotriakis and Gollum together in the family Pseudotriakidae.[8]
Bulky and soft-bodied, the false catshark has a broad head with a short, rounded snout. The nostrils have large flaps of skin on their anterior rims. The narrow eyes are over twice as long as high, and are equipped with rudimentary nictitating membranes; behind the eyes are large spiracles. The huge mouth is arched and bears short furrows at the corners. There are over two hundred rows of tiny teeth in each jaw, arranged in straight lines in the upper jaw and diagonal lines in the lower jaw; each tooth has a pointed central cusp flanked by one or two smaller cusplets on either side. The five pairs of gill slits are fairly small.[3][5][9]
The pectoral fins are small and rounded, with fin rays only near the base. The first dorsal fin is highly distinctive, being very long (roughly equal to the caudal fin) and low, resembling the keel of a ship; it originates over the pectoral fin rear tips and terminates over the pelvic fin origins. The second dorsal fin is larger than, and originates ahead of, the anal fin; both these fins are positioned very close to the caudal fin. The caudal fin has a long upper lobe with a ventral notch near the tip, and an indistinct lower lobe.[5][9] The dermal denticles are shaped like arrowheads with a central ridge, and are sparsely distributed on the skin. This species is typically plain dark brown in color, darkening at the fin margins. However, a few individuals are instead light gray with irregular darker mottling made from fine dots. The false catshark grows up to 3.0 m (9.8 ft) long and 330 kg (730 lb) in weight.[3]
Though rarely encountered, the false catshark has been caught from locations scattered around the world, indicating a wide circumglobal distribution. In the western Atlantic, it has been reported from Canada, the United States, Cuba, and Brazil. In the eastern Atlantic, it is known from the waters of Iceland, France, Portugal, and Senegal, as well as the islands of Madeira, the Azores, the Canaries, and Cape Verde. Records from the Indian Ocean have come from off Madagascar, the Aldabra Group, Mauritius, Indonesia, and Australia. In the Pacific Ocean, it has been documented from Japan, Taiwan, Indonesia, the Coral Sea, New Zealand, and the Hawaiian Islands.[3][10][11]
Inhabiting continental and insular slopes, the false catshark mostly occurs between the depths of 500 and 1,400 m (1,600 and 4,600 ft), though it has been recorded as deep as 1,900 m (6,200 ft). Individuals occasionally wander into relatively shallower waters over the continental shelf, perhaps following submarine canyons or suffering from an abnormal condition. The false catshark generally swims close to the sea floor and has been found at seamounts, troughs, and deepwater reefs.[1][3][5]
The soft fins, skin, and musculature of the false catshark suggest a sluggish lifestyle. An enormous oil-filled liver makes up 18–25% of its total weight, allowing it to maintain near-neutral buoyancy and hover off the bottom with little effort.[5][9] This species likely captures prey via quick bursts of speed, with its large mouth allowing it to consume food of considerable size.[5][6] It feeds mainly on bony fishes such as cutthroat eels, grenadiers, and snake mackerel, and also takes lanternsharks, squids, octopodes, and Heterocarpus shrimp.[1][6] It likely also scavenges, as examination of stomach contents have found surface-dwelling fishes such as frigate mackerel, needlefishes, and pufferfishes. One specimen caught off the Canary Islands had swallowed human garbage, including potatoes, a pear, a plastic bag, and a soft drink can.[6] There is a record of a false catshark found with bite marks from a great white shark (Carcharodon carcharias).[12]
Unusual among the ground sharks, the false catshark is viviparous with the developing embryos practicing intrauterine oophagy. Adult females have a single functional ovary, on the right, and two functional uteruses.[13] A female 2.4 m (7.9 ft) long was found to contain an estimated 20,000 ova in her ovary, averaging 9 mm (0.35 in) across. During gestation, the developing embryos are initially nourished by yolk, and later transition to feeding on ova or egg fragments ovulated by the mother. Excess egg material ingested by the embryo is stored within its external yolk sac; when close to birth, the embryo then transfers the yolk from the external yolk sac into an internal yolk sac to serve as a post-birth food reserve.[13] The typical litter size is two pups, one per uterus, though litters of four may be possible.[5] The gestation period is probably longer than one year, possibly lasting two or three years. Newborns measure 1.2–1.5 m (3.9–4.9 ft) long.[1] Males and females probably mature sexually at around 2.0–2.6 m (6.6–8.5 ft) and 2.1–2.5 m (6.9–8.2 ft) long respectively.[3][5]
The false catshark is an infrequent bycatch of longlines and bottom trawls. It has minimal economic value, though its meat, fins, and liver oil may be utilized.[1][10] In Okinawa, its oil is traditionally used to seal the hulls of wooden fishing boats.[9] Like other deepwater sharks, this species is thought to be highly susceptible to overfishing due to its slow reproductive rate. However, it is rarely caught and there is no information available on its population. Therefore, the International Union for Conservation of Nature (IUCN) has listed it as Least Concern.[1] In June 2018 the New Zealand Department of Conservation classified the false catshark as "Data Deficient" with the qualifier "Secure Overseas" under the New Zealand Threat Classification System.[14]
The false catshark or sofa shark (Pseudotriakis microdon) is a species of ground shark in the family Pseudotriakidae, and the sole member of its genus. It has a worldwide distribution, and has most commonly been recorded close to the bottom over continental and insular slopes, at depths of 500–1,400 m (1,600–4,600 ft). Reaching 3.0 m (9.8 ft) in length, this heavy-bodied shark can be readily identified by its elongated, keel-like first dorsal fin. It has long, narrow eyes and a large mouth filled with numerous tiny teeth. It is usually dark brown in color, though a few are light gray.
With flabby muscles and a large oily liver, the false catshark is a slow-moving predator and scavenger of a variety of fishes and invertebrates. It has a viviparous mode of reproduction, featuring an unusual form of oophagy in which the developing embryos consume ova or egg fragments released by the mother and use the yolk material to replenish their external yolk sacs for later use. This species typically gives birth to two pups at a time. The International Union for Conservation of Nature (IUCN) has assessed the conservation status of the false catshark as Least-concern. While neither targeted by fisheries nor commercially valuable, it is caught incidentally by longlines and bottom trawls, and its low reproductive rate may render it susceptible to population depletion.
El musolón de aleta larga, Pseudotriakis microdon, es un tiburón de la familia Pseudotriakidae del orden Carcharhiniformes.
Su color es marrón oscuro. Su aleta caudal tiene su lóbulo inferior menos prominente que en otros tiburones similares. Alcanza una longitud de 3 m..[2]
Habita en fondos del talud, normalmente por debajo de los 1000 m. de profundidad.[2]
Frecuente en Canarias.[2]
Datos: Q978303
Multimedia:
El musolón de aleta larga, Pseudotriakis microdon, es un tiburón de la familia Pseudotriakidae del orden Carcharhiniformes.
Pseudotriakis microdon Pseudotriakis generoko animalia da. Arrainen barruko Pseudotriakidae familian sailkatzen da.
Pseudotriakis microdon Pseudotriakis generoko animalia da. Arrainen barruko Pseudotriakidae familian sailkatzen da.
Okahammashai (Pseudotriakis microdon) on luomihaikaloihin kuuluva suurehko kalalaji. Se on okahammashaiden heimon (Pseudotriakidae) ainoa laji. Joskus samaan heimoon luetaan kuitenkin myös okahammashain läheinen sukulaislaji hoikkanauhahai (Gollum attenuatus).[2][3]
Okahammashai on melko suurikokoinen hai. Koiras voi kasvaa noin 2,7 metrin mittaiseksi ja naaras vielä pidemmäksi, noin 3 metrin pituiseksi. Okahammashain etummainen selkäevä on pitkä ja matala ja taaempi kolmiomainen. Silmät ovat soikeat ja luomet alkeelliset. Silmien takana sijaitsevat hengitysaukot ovat lajilla suuret. Okahammashain suu on suuri ja ulottuu silmien taakse. Suun hammasriveissä voi olla 200 hammasta. Hampaat ovat pieniä ja teräviä ja laji syö kaloja ja selkärangattomia eläimiä. Evät ja hain iho ovat pehmeät ja väritykseltään se on ruskehtavan harmaa.[1][2][3][4][5]
Okahammashainaaras on ovovivipaarinen. Poikaset siis syntyvät elävinä ja ovat noin 70–140 cm pitkiä. Poikasia on tyypillisesti kahdesta neljään. Okahammashain poikaset ovat ainoita haita eräiden sillihaikaloihin kuuluvien lajien poikasten lisäksi, jotka syövät hedelmöittymättömät munasolut vielä ollessaan kohdussa.[1][4][5][6]
Okahammashaita tavataan hyvin laikuttaisesti kaikista valtameristä. Sitä tavataan pääasiassa Atlantin länsi- ja eteläosissa, Islannin lähistöltä, Tyynellä valtamerellä Uuden-Seelannin ja Japanin, Kiinan ja Taiwanin rannikkoseuduilta. Okahammashai on syvän veden kala ja elää yleensä 200–1 890 metrin syvyydessä merenpinnasta.[4][1]
Okahammashait ovat rauhallisia eivätkä hyökkää ihmisten kimppuun. Okahammashaikannan koosta ja elintavoista ei ole tarkkaa tietoa ja IUCN luokittelee sen puutteellisesti tunnetuksi. Toisinaan okahammashaita saadaan sivusaaliina kalastettaessa trooleilla ruijanpaltaita (Hippoglossus hippoglossus) tai keltarousseja (Hoplostethus atlanticus). Laji on esiintymisalueillaan niin harvinainen, että sen kalastamisella ei ole juurikaan taloudellista merkitystä. Laji on kuitenkin niin harvinainen ja hitaasti lisääntyvä, että arvokkaampien kalalajien sivusaaliina kiinnijääminen on uhka lajille. Okahammashain liha on syötävää ja myös sen eviä ja rustoja voidaan hyödyntää.[1][5]
Okahammashai (Pseudotriakis microdon) on luomihaikaloihin kuuluva suurehko kalalaji. Se on okahammashaiden heimon (Pseudotriakidae) ainoa laji. Joskus samaan heimoon luetaan kuitenkin myös okahammashain läheinen sukulaislaji hoikkanauhahai (Gollum attenuatus).
Le requin à longue dorsale (Pseudotriakis microdon), est une espèce de poissons cartilagineux parfois dénommée faux requin-chat.
L'espèce est présente dans tous les océans entre 64°N et 12°S dans des fonds de 200 à 2 000 mètres sur le talus continental et plus rarement aussi sur le plateau continental.
Il mesure entre 270 et 295 cm, la femelle étant souvent plus grande que le mâle. Sa coloration est marron-gris foncé et devient plus sombre au bout des nageoires et sur le dos.
Le requin à longue dorsale est ovovivipare et donne naissance à des jeunes de 70 à 140 cm. Il se nourrit de divers poissons et invertébrés.
Il falso gattuccio (Pseudotriakis microdon Jordan & Snyder, 1904), è uno dei membri della famiglia Pseudotriakidae (assieme al Gollum attenuatus) ed è l'unico membro del genere Pseudotriakis. Appartiene all'ordine dei Carcharhiniformes.
Si tratta di un pesce snello, di colore marrone scuro, che raggiunge una lunghezza massima di 2.69 metri nei maschi e di 2.95 metri nelle femmine.[2] Il lobo inferiore della pinna caudale è poco sviluppato.[3]
Questi squali vivono in molte zone della Terra al di sopra dello zoccolo continentale degli oceani e dei mari. Abitano profondità che vanno dai 200 ai 1500 metri. Sono stati rinvenuti:
I falsi gattucci sono animali ovovivipari. Al parto possono mettere al mondo un numero compreso tra due e quattro cuccioli. Gli embrioni praticano l'ovofagia, e si nutrono anche del sacco vitellino e di latte uterino.[6] Alla nascita le dimensioni dei cuccioli sono comprese tra i 70 ed i 140 cm.[3] Il sistema di riproduzione di questa specie non è dei più efficaci: il tempo minimo di raddoppio della popolazione è di 14 anni.[7]
Si nutrono di pesci ossei, specie di squalo più piccole di loro, razze e di invertebrati.[2]
Vengono catturati raramente attraverso l'utilizzo di pescherecci attrezzati per la pesca in profondità. Si utilizzano per le pinne (che comunque hanno un valore limitato), per la carne e per la cartilagine.[8] Si tratta secondo alcune stime, di una specie molto vulnerabile.[9]
Il falso gattuccio (Pseudotriakis microdon Jordan & Snyder, 1904), è uno dei membri della famiglia Pseudotriakidae (assieme al Gollum attenuatus) ed è l'unico membro del genere Pseudotriakis. Appartiene all'ordine dei Carcharhiniformes.
De valse kathaai (Pseudotriakis microdon) is een vissensoort uit de familie van de valse kathaaien (Pseudotriakidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1868 door de Brito Capello.
Bronnen, noten en/of referenties
загальна довжина досягає 3 м при вазі 125 кг. Голова довга. Очі великі, дуже витягнуті, розріз вузький, що надає косоокості. Мигательна перетинка рудиментарна. За ними розташовані довгі бризкальця, які краплеподібні. Рот широкий. Зуби дрібні, з гострими верхівками, розташовані у декілька рядків. Печінка велика, жирна. У неї 5 пар зябрових щілин. Тулуб витончений, масивний та водночас в'яле. Плавці слабко розвинені. Грудні плавці короткі та широкі, з округлими кінцівками. Має 2 спинних плавця. Перший спинний плавець низький та дуже широкий. Розташовано між грудними та черевними плавцями. Задній спинний плавець вище та важче за перший. Розташований навпроти анального, що починається за черевними плавцями й тягнеться до кінця анального плавця. хвостовий плавець короткий, гетороцеркальний, верхня лопать сильно розвинена на відміну від нижньої.
Забарвлення однотонне темно-коричневе, з більш темною облямівкою на плавцях.
Тримається на глибинах від 500 та 1400 м, на континентальному та острівному схилах. Це малорухлива акула. Полює як на поверхні, так й біля дна. Живиться костистими рибами, переважно донними, молюсками та іншими безхребетними.
Статева зрілість у самців настає при розмірі 2,4 м, у самиць — 2,8 м. Це яйцеживородна акула. Матка самиці має 2 відділення, в кожному з яких по однаковій кількості яєць, що поміщені в загальний жовтковий мішечок. Лише 1 яйцеклітина отримує розвиток та харчується іншими яйцями. Плацента, що пов'язує ембріони з організмом самиці, не утворюється до самих породіль. Самиця народжує 2 акуленят завдовжки 1,2-1,4 м.
М'ясо не цінується, хоча в цілому вважається їстівним. Тому промисловий вилов не ведеться.
Не становить загрози для людини.
Поширена в усіх океанах, окрім Північного Льодовитого. Мешкає від Ісландії до Франції, біля узбережжя південної Японії, Тайваню, в Малайському архіпелазі, Сенегалу, Гвінеї, Мадагаскару, Маскаренських, Канарських, Азорських, Гавайських островів, Мадейри, від півострова Лабрадор (Канада до штату Нью-Джерсі (США), Куби, Нової Зеландії, південно-західній Австралії, Бразилії. Воліє до морів в теплими та помірними водами.
Pseudotriakis microdon hay cá nhám mèo giả, cá nhám môi nhăn giả là một loài cá mập trong họ Pseudotriakidae, là loài duy nhất trong chi Pseudotriakis.
Loài cá nhám mèo giả này có phạm vi phân bố trên toàn thế giới, và được ghi nhận phổ biến nhất gần đáy trên dốc lục địa và đảo, ở độ sâu 500-1.400 m[1][2][3]. Chiều dài đạt 3,0 m, loài cá mập này có thể dễ dàng xác định bởi vây lưng đầu tiên thon dài, giống xương lưỡi hái. Chúng có đôi mắt hẹp dài và miệng lớn đầy với nhiều răng nhỏ. Chúng thường có màu nâu tối, mặc dù một số ít là màu xám nhạt.
Với cơ bắp nhão và gan dầu lớn, loài này là một động vật ăn thịt di chuyển chậm và ăn xác thối của nhiều loài cá và động vật không xương.
Pseudotriakis microdon hay cá nhám mèo giả, cá nhám môi nhăn giả là một loài cá mập trong họ Pseudotriakidae, là loài duy nhất trong chi Pseudotriakis.
Loài cá nhám mèo giả này có phạm vi phân bố trên toàn thế giới, và được ghi nhận phổ biến nhất gần đáy trên dốc lục địa và đảo, ở độ sâu 500-1.400 m. Chiều dài đạt 3,0 m, loài cá mập này có thể dễ dàng xác định bởi vây lưng đầu tiên thon dài, giống xương lưỡi hái. Chúng có đôi mắt hẹp dài và miệng lớn đầy với nhiều răng nhỏ. Chúng thường có màu nâu tối, mặc dù một số ít là màu xám nhạt.
Với cơ bắp nhão và gan dầu lớn, loài này là một động vật ăn thịt di chuyển chậm và ăn xác thối của nhiều loài cá và động vật không xương.
Грудные плавники небольшие и закруглённые. Брюшные плавники сдвинуты к анальному плавнику. Первый спинной плавник низкий и удлинённый, имеет форму киля. Длина его основания равна длине хвостового плавника. Основание первого спинного плавника лежит между основаниями брюшных и грудных плавников. Второй спинной плавник имеет треугольную форму и и превышает по высоте первый спинной плавник. Анальный плавник почти в два раза меньше второго спинного плавника, его основание лежит под задней половиной основания второго спинного плавника. Нижняя доля хвостового плавника практически неразличима. У края верхней лопасти имеется вентральная выемка. Окраска ровного тёмно-коричневого цвета[5][8].
Крупное тело, очень большая, наполненная жиром печень, мягкая мускулатура, плавники и кожа мелкозубых акул дают основание предположить, что эти рыбы ведут малоподвижный образ жизни и могут зависать над дном, поддерживая нейтральную плавучесть. Они питаются разнообразными глубоководными костистыми рыбами, такими как синафобранховые угри (Synaphobranchidae), долгохвостовые, змеиная макрель, пластиножаберными, например чёрными акулами и головоногими. Пасть мелкозубых акул позволяет им проглатывать крупные предметы. В желудке мелкозубой акулы, принадлежащей к тихоокеанской популяции, были обнаружены рыбы, плавающие на поверхности моря, такие как макрелетунцы (Auxis thazard thazard), саргановые (Belonidae) и иглобрюхие, которые, вероятно, после смерти упали на дно, где их и съела акула. Отмечалось, что содержимое желудка особи, пойманной на Канарских островах, состояло в основном из отбросов, включая картофель, грушу, пластиковый пакет и банку из под газировки[9].
Мелкозубые акулы размножаются яйцеживорождением, в помёте 2 (вероятно, 4) новорождённых длиной 120—150 см. Точная длительность беременности неизвестна, но, возможно, она составляет 2—3 года. Внутри яйцевода формируется огромное количество яиц (самка длиной 2,8 м произвела 20 000 яиц) диаметром около 9 мм[10]. Из них оплодотворяется только одно, тогда как остальные начинают разрушаться. Эмбрион питается остатками желтка, которые преобразуются во внешний желточный мешок, служащий основным источником питания на поздних сроках беременности[11]. Самцы и самки становятся половозрелыми при длине около 2,4 м и 2,7 м соответственно[5][9]. Максимальная зафиксированная длина составляет 2,95 м[2].
Несмотря на внушительные размеры вид не представляет опасности для человека, поскольку обитает на большой глубине. Коммерческой ценности не имеет. Иногда попадается в качестве прилова в глубоководные тралы и ярусы. Из-за медленной репродукции вид чувствителен к антропогенному воздействию, для удвоения численности популяции требуется более 14 лет[3].
Грудные плавники небольшие и закруглённые. Брюшные плавники сдвинуты к анальному плавнику. Первый спинной плавник низкий и удлинённый, имеет форму киля. Длина его основания равна длине хвостового плавника. Основание первого спинного плавника лежит между основаниями брюшных и грудных плавников. Второй спинной плавник имеет треугольную форму и и превышает по высоте первый спинной плавник. Анальный плавник почти в два раза меньше второго спинного плавника, его основание лежит под задней половиной основания второго спинного плавника. Нижняя доля хвостового плавника практически неразличима. У края верхней лопасти имеется вентральная выемка. Окраска ровного тёмно-коричневого цвета.
![分佈區[2]](http://zh.wikipedia.org/wiki/File:Pseudotriakis_microdon_distmap.png)
拟皱唇鲨（学名：Pseudotriakis microdon），又名啞巴鮫，为拟皱唇鲨科拟皱唇鲨属的唯一一種生物。分布于西北大西洋的纽约至新泽西沿海、东北太平洋的冰岛外海太平洋斜坡、法国、葡萄牙、马得拉群岛、亚述群岛、塞内加尔沿海、西印度洋的Aldabra以及台湾东北部海域等。该物种的模式产地在葡萄牙。[1]
|access-date=中的日期值 (帮助) 
这是一篇與鲨鱼相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 拟皱唇鲨（学名：Pseudotriakis microdon），又名啞巴鮫，为拟皱唇鲨科拟皱唇鲨属的唯一一種生物。分布于西北大西洋的纽约至新泽西沿海、东北太平洋的冰岛外海太平洋斜坡、法国、葡萄牙、马得拉群岛、亚述群岛、塞内加尔沿海、西印度洋的Aldabra以及台湾东北部海域等。该物种的模式产地在葡萄牙。
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 綱 : 軟骨魚綱 Chondrichthyes 目 : メジロザメ目 Carcharhiniformes 科 : チヒロザメ科 Pseudotriakidae 属 : チヒロザメ属 PseudotriakisPseudotriakis acrales Jordan & Snyder, 1904
英名 False catshark
チヒロザメ (Pseudotriakis microdon) はチヒロザメ科に属するサメの一種。旧名オシザメ（唖鮫）。1属1種。全長3mに達する。全世界の大陸斜面、深度500-1400mに生息する。第一背鰭が非常に長いことが特徴である。細長い眼と大きな口、細かい歯を持つ。体色は暗褐色。
軟らかい筋肉と巨大な肝臓を持ち、ゆっくり泳ぎながら魚類やその死骸、無脊椎動物などを捕食する。卵食型の胎生であり、胎児は母体が排卵する卵で育つ。産仔数は2。非常に稀な種だが、繁殖力が低いため、混獲などにより個体数が減っている可能性がある。
1868年、Jornal do Sciências Mathemáticas, Physicas e Naturaes においてポルトガルの魚類学者 Félix de Brito Capello によって記載された。記載に用いられたのは、セトゥーバル沖で捕獲された全長2.3mの雄成体である[2]。彼は本種とドチザメ属 (Triakis) が似ていると考え、ギリシャ語で"偽"を意味するpseudo を冠した Pseudotriakis を属名とした。英名"false catshark"もこれに由来する。種小名 microdon はギリシャ語の mikros ("小さい") ・odontos ("歯") に由来する[3]。他の英名として、日本語の「唖鮫」に由来する dumb shark、背鰭の形態を表した keel-dorsal shark などがある[1][4]。
和名は深い海を表す「千尋」に由来する。旧名はオシザメであったが、日本魚類学会は「オシ」が差別的語にあたるとし、2007年1月31日チヒロザメに改名された。チヒロザメはこの差別的標準和名の改名の対象になった軟骨魚類唯一の例である[5]。
太平洋の個体群は別種として Pseudotriakis acrales という学名を与えられていた。だが、形態学的にP. microdonと区別できないため、現在ではP. microdonのシノニムとされている[6][7]。本種はトガリドチザメ属 Gollum と近縁であり、多くの形態的特徴を共有する[8]。タンパク質コード遺伝子を用いた系統解析の結果、本種とトガリドチザメ属とは、属内レベルの遺伝的差異しかないことが示された。これは、本種が短期間で多くの固有派生形質を進化させたことを意味しており、本種とトガリドチザメ属を同科とする根拠となっている[9]。また、そのほかの同科の種類として、北東インド洋から報告されたヒメチヒロザメ属のヒメチヒロザメがいる[10]。
体は軟らかい。頭部の幅は広く、吻は丸い。鼻孔前縁には大きな皮弁がある。眼は小さく、横幅は縦の2倍以上で、瞬膜を備える。眼の後方には大きな噴水孔がある。口は大きく、口角には短い溝がある。顎には200列を超える歯列がある。上顎の歯は一列に、下顎は互い違いに並ぶ。歯には鋭い尖頭があり、1-2対の小尖頭が隣接する。鰓裂は5対で小さい[3][6][11]。
胸鰭は丸くて小さく、鰭条は基部にのみ存在する。第一背鰭の形態は非常に特徴的で、高さが低く、胸鰭の後端から腹鰭の前端に至る長い基底を持つ。これは尾鰭の長さに匹敵する。第二背鰭は臀鰭より大きく、その前方に位置する。第二背鰭・臀鰭は尾鰭に近接する。尾鰭の上葉は長く、先端に欠刻がある。下葉は不明瞭である[6][11]。皮歯は鏃型で、中央に線状の隆起がある。皮膚に疎らに散らばる。体色は一様な暗褐色で、鰭の縁は黒くなる。灰白色の体色に、不規則な黒い斑点を持つ個体もいる。最大で全長3.0m、体重125kgになる[3]。
発見は稀であるが、世界各地で捕獲されており、全球的な分布を持つと考えられる。西部大西洋ではカナダ・アメリカ・キューバ・ブラジル。東大西洋ではアイスランド・フランス・ポルトガル・セネガル・マデイラ・アゾレス諸島・カナリア諸島・カーボベルデ。インド洋ではマダガスカルからアルダブラ・モーリシャス・インドネシア・オーストラリア。太平洋では日本・台湾・インドネシア・珊瑚海・ニュージーランド・ハワイから報告がある[3][12][13]。
深度500-1400mの大陸斜面に生息するが、最深で1900mから記録がある。弱った場合や、海底谷がある場合など、より浅い大陸棚に出現することもある。海底直上を泳ぎ、海山・トラフ・岩礁などに出現する[1][3][6]。
鰭・皮膚・筋肉が軟らかいことから、動きは緩慢だと考えられる。中性浮力を維持するため、肝臓は多量の肝油を含み巨大で、体重の18–25%に達する[6][11]。獲物には瞬間的にとびかかり、大きな口で丸呑みにする[6][7]。餌は主にホラアナゴ・ソコダラ・タチウオなどの硬骨魚類だが、カラスザメ・頭足類・ミノエビなども捕食する[1][7]。胃からはヒラソウダ・ダツ・フグなどの表層性魚類も見つかることから、死骸も食べると考えられる。カナリア諸島で捕獲された個体から、ジャガイモ・梨・ビニール袋・空き缶などの人為的なゴミが見つかったこともある[7]。また、ホオジロザメに噛まれた個体が発見されている[14]。
メジロザメ類には珍しく、卵食型の胎生である。胚は最初、卵黄によって育つが、成長に連れて母体が排卵する卵を食べて育つようになる。胎児は余剰の卵黄を外卵黄嚢に蓄え、出産が近づくと、これを外卵黄嚢から内卵黄嚢に移して出産後のエネルギー源とする。雌は右側の卵巣だけが機能するが、子宮は両側が機能する[15]。ある全長2.4mの雌は、卵巣に平均直径9mmの卵を20,000個持っていた[15]。通常は各子宮に1匹、合計2匹の胎児を妊娠するが、最大で4匹になることもある[6]。妊娠期間は1年より長く、2-3年に及ぶ可能性もある。出生時は全長1.2-1.5m[1]。雄は全長2.0-2.6m、雌は2.1-2.5m程度で性成熟すると推定される[3][6]。
延縄・底引き網で稀に混獲される。商業的な価値は小さいが、肉・鰭・肝油などが利用される[1][12]。沖縄では伝統的に、本種の油を丸木舟の亀裂を塞ぐために用いていた[11]。他の深海鮫のように繁殖力が低いため、乱獲の状態にあると考えられる。だが、捕獲が非常に稀で個体数の情報が得られないため、IUCNは情報不足と評価している[1]。
|date= (help)CS1 maint: Uses authors parameter
チヒロザメ (Pseudotriakis microdon) はチヒロザメ科に属するサメの一種。旧名オシザメ（唖鮫）。1属1種。全長3mに達する。全世界の大陸斜面、深度500-1400mに生息する。第一背鰭が非常に長いことが特徴である。細長い眼と大きな口、細かい歯を持つ。体色は暗褐色。
軟らかい筋肉と巨大な肝臓を持ち、ゆっくり泳ぎながら魚類やその死骸、無脊椎動物などを捕食する。卵食型の胎生であり、胎児は母体が排卵する卵で育つ。産仔数は2。非常に稀な種だが、繁殖力が低いため、混獲などにより個体数が減っている可能性がある。
