Perception Channels: tactile ; chemical
These whales are a conservation concern. They are listed as Appendix II by CITES, and Data deficient by IUCN.
US Federal List: no special status
CITES: appendix ii
IUCN Red List of Threatened Species: data deficient
The meat of M. stejnegeri is considered palatable when cooked, but the Makah Indians of Washington reported cases of diarrhea after eating the blubber and flesh. Commercial fisheries, primarily in Japan, take a small number of M. stejnegeri yearly.
Positive Impacts: food
Mesoplodon stejnegeri ranges in length from 3 to 7 m, although they are generally longer than 5.3 m. Females are normally longer than males, and the crania of females are larger than those of males.
Both sexes are uniformly gray to black, with light pale countershading ventrally, although males tend to be more uniformly dark.
Mesoplodon stejnegeri is distinguished from other Mesoplodons by tooth shape and position. Members of this species have two large, exposed, tusk-like teeth on the lower jaw (Nowak 1999). These teeth are also distinctively larger in males.
Scarring, which is present on most M. stejnegeri, results from intraspecific fighting over mates, and is inflicted by the teeth while the mouth is closed (Ridgway and Harrison 1989).
Range length: 3 to 7 m.
Other Physical Features: endothermic ; homoiothermic; bilateral symmetry
Sexual Dimorphism: female larger; male more colorful; ornamentation
Stejneger's beaked whales, Mesoplodon stejnegeri, inhabit the deep waters of the ocean far from the shorelines. These animals are rarely seen at sea. They prefer a habitat with cool water. Mesoplodon stejnegeri has been observed living sympatrically with Hubb's beaked whales where the ranges of the two species overlap off the coast of northern Japan to Oregon and British Columbia.
Habitat Regions: temperate ; saltwater or marine
Aquatic Biomes: pelagic
Mesoplodon stejnegeri ranges from the Bering Sea to California and Japan, inhabiting only the cool temperate waters of the Northern Pacific Ocean.
Biogeographic Regions: pacific ocean (Native )
Mesoplodon stejnegeri feeds primarily on deep-water squid. The diet includes both cephalopods and fish. A school of salmon was observed being chased by M. stejnegeri off the coast of Japan, and this species is sometimes trapped in salmon driftnets.
Animal Foods: fish; mollusks
Primary Diet: carnivore (Molluscivore )
Nothing is known about the reproduction of M. stejnegeri, although it is speculated that litter size is one and parturition occurs in the spring and summer.
Range number of offspring: 1 (low) .
Average number of offspring: 1.
Key Reproductive Features: iteroparous ; seasonal breeding ; gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual ; fertilization ; viviparous
Although parental investment in this species has not been documented, because these animals are mammals we can infer that females provide a great deal of parental care. They are likely to provide their young with protection as well as food, in the form of milk, until the calves are able to care for themselves.
Parental Investment: pre-fertilization (Provisioning, Protecting: Female); pre-hatching/birth (Provisioning: Female, Protecting: Female); pre-weaning/fledging (Provisioning: Female, Protecting: Female); pre-independence (Protecting: Female)
Mezoplodon Stejneger (Mesoplodon stejnegeri) a zo ur morvil dantek.
Tiriad mezoplodon Stejneger. 
Mezoplodon Stejneger ha den keñver-ha-keñver. El zífid de Stejneger (Mesoplodon stejnegeri) és un membre poc conegut del gènere Mesoplodon. Leonard Hess Stejneger descrigué l'espècie inicialment el 1885 a partir d'un crani i ja no se sabé res més de l'espècie durant gairebé un segle. Als anys 1970 hi va haver nous avaraments, però no fou fins al 1994 que es va descriure l'aparença exterior a partir d'exemplars frescos. La característica més destacada dels mascles són les seves dents grans, semblants a sabres.
Aquestes balenes atenyen una longitud fins a 5,2 metres. El seu cos té forma de torpede, el cap estret i la boca curta. La mandíbula inferior té una protuberància central, al punt més elevat que mai es troba una dent gran, que es veu fins i tot amb boca tancada. Són de color gris fosc a les parts superiors, mentre que la part inferior, el bec i la nuca són més clares. Tenen aletes laterals petites, però l'aleta caudal és àmplia. No hi ha dimorfisme sexual. En els mascles, la pell només té més cicatrius. L'hàbitat són aigües fresques fora de la costa. Viuen en petites moles de dos a sis exemplars, de vegades fins a quinze. En la mola neden molt a prop i bussegen junts. Mengen bàsicament calamars i peixos.
Stejnegers næbhvalen (Mesoplodon stejnegeri) er en art i familien af næbhvaler i underordenen af tandhvaler. Dyret bliver 5-5,3 m langt og vejer 1-1,5 t.
Der Stejneger-Schnabelwal (Mesoplodon stejnegeri) ist eine Walart aus der Gattung der Zweizahnwale (Mesoplodon), die zur Familie der Schnabelwale (Ziphiidae) gehört. Die Art wurde nach dem norwegischen Zoologen Leonhard Stejneger benannt.
Stejneger-Schnabelwale bewohnen den nördlichen Pazifik, vom Beringmeer im Norden bis zur Höhe von Japan und Kalifornien im Süden. Vor allem in der Region um die Aleuten sind sie häufig, von dort gibt es auch Berichte über Sichtungen.
Diese Wale erreichen eine Länge von 5,2 Metern. Ihr Körper ist torpedoförmig, der Kopf schmal, die Schnauze kurz. Der Unterkiefer besitzt eine mittige Aufwölbung, auf deren Hochpunkt je ein großer, dreieckiger und auch bei geschlossenem Maul sichtbarer Zahn sitzt. Stejneger-Schnabelwale sind an der Oberseite dunkelgrau gefärbt, die Unterseite sowie der Schnabel und der Nacken sind heller. Sie haben auffallend kleine Flipper und Finnen, dafür ist die Fluke breit und wie bei den meisten Schnabelwalen nicht eingekerbt. Es besteht kein Geschlechtsdimorphismus. Bei den Männchen ist die Haut nur stärker vernarbt.
Der Lebensraum der Stejneger-Schnabelwale sind kühle Gewässern abseits der Küsten. Sie leben in kleinen Schulen von zwei bis sechs, manchmal bis zu fünfzehn Tieren. Die Tiere in Schulen schwimmen so eng beieinander, dass sie sich berühren, und tauchen auch gemeinsam. Die Nahrung dieser Wale besteht hauptsächlich aus Tintenfischen und Fischen, beispielsweise Lachsen.
In Japan wird eine geringe Anzahl dieser Wale gefangen, größer dürfte für diese Tiere die Gefahr sein, sich in Fischernetzen zu verfangen. So geraten sie wegen ihrer Vorliebe für Lachs immer wieder in Lachsnetze. Für Schätzungen der Population oder des Gefährdungsgrades gibt es aber zu wenige Daten.
Der Stejneger-Schnabelwal (Mesoplodon stejnegeri) ist eine Walart aus der Gattung der Zweizahnwale (Mesoplodon), die zur Familie der Schnabelwale (Ziphiidae) gehört. Die Art wurde nach dem norwegischen Zoologen Leonhard Stejneger benannt.
Stejneger-Schnabelwale bewohnen den nördlichen Pazifik, vom Beringmeer im Norden bis zur Höhe von Japan und Kalifornien im Süden. Vor allem in der Region um die Aleuten sind sie häufig, von dort gibt es auch Berichte über Sichtungen.
Stejneger's beaked whale (Mesoplodon stejnegeri), also known as the Bering Sea beaked whale or the saber-toothed whale, is a relatively unknown member of the genus Mesoplodon inhabiting the North Pacific Ocean. Leonhard Hess Stejneger collected the type specimen (a beach-worn skull) on Bering Island in 1883, from which Frederick W. True provided the species' description in 1885. In 1904, the first complete skull (from an adult male that had stranded near Newport, Oregon) was collected, which confirmed the species' validity.[3] The most noteworthy characteristic of the males is the very large, saber-like teeth, hence the name.
The body for this species is typical for a mesoplodont, long and tapering at both ends. The beak is of medium length, and the mouthline forms an arch, though much smoother than other species. The teeth of the males are much larger than those of most other mesoplodonts and point forwards and inwards right in front of the apex. Only strap-toothed whales and spade-toothed whales have longer teeth. The coloration is overall dark gray to black on the body with light coloration below, and around the head giving it a "helmeted" appearance. The coloration darkens with age, but females have a light pattern on the bottom of the flukes that becomes more apparent with age. Like most species, scars occur on the males (from other males) and cookiecutter shark bites are present on both sexes. The length is at least 5.25 meters (17 feet 6 inches) for males and 5.5 meters (18 feet) for females. They are likely around 2.1 to 2.3 meters (7 to 8 feet) in length when born.
This is the northernmost species of beaked whale in the Pacific Ocean, ranging up into the Bering Sea. They are distributed along both sides of the Pacific to Miyagi Prefecture, Japan and southern California. They may migrate south in winter.
The whales are typically found in groups of three to four and sometimes up to 15 animals in a very close group. The groups may have age and sex segregation. Adult males fight each other extensively, and some specimens have been found with healed jaw fractures.
This species has been occasionally hunted in Japan in the past, and occasionally been caught in drift nets. It is uncertain how much this affects the population.
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) Stejneger's beaked whale (Mesoplodon stejnegeri), also known as the Bering Sea beaked whale or the saber-toothed whale, is a relatively unknown member of the genus Mesoplodon inhabiting the North Pacific Ocean. Leonhard Hess Stejneger collected the type specimen (a beach-worn skull) on Bering Island in 1883, from which Frederick W. True provided the species' description in 1885. In 1904, the first complete skull (from an adult male that had stranded near Newport, Oregon) was collected, which confirmed the species' validity. The most noteworthy characteristic of the males is the very large, saber-like teeth, hence the name.
La Stejnegera mezoplodo (Mesoplodon stejnegeri), konata ankaŭ kiel Beringa bekobaleno aŭ sabrodenta baleno, estas relative nekonata membro de la genro Mesoplodon kiu loĝas en la norda Nordpacifika Oceano. Leonhard Hess Stejneger kolektis la tipan specimenon (surstrandigita kranio) en la Bering-insulo en 1883, el kiu Frederick W. True havigis la priskribon de la specio en 1885. En 1904, la unua kompleta kranio (el maskla plenkreskulo kiu estis surstrandigita ĉe Newport, Oregono) estis kolektita, kiu konfirmis la validecon de la specio.[1] La plej rimarkinda karaktero de maskloj estas tre granda, sabroformaj dentoj, kaj el tio la nomo.
La korpo de tiu specio estas tipa de mezoplodoj, longa kaj mallarĝa je ambaŭ pintoj. La beko estas mezlonga, kaj la buŝlinio formas arkon, kvankam multe pli milda ol ĉe aliaj specioj. La dentoj de maskloj estas multe pli grandaj ol tiuj de plej aliaj mezoplodoj kaj indikas antaŭen kaj internen rekte antaŭ la pinto. Nur la Zondenta baleno kaj la Glavodenta baleno havas pli longajn dentojn. La koloraro estas ĝenerale malhelgriza al nigra kun pli helas koloraro sube, kaj ĉirkaŭ la kapo kio havigas "kaskan" aspekton. La koloraro malheliĝas laŭ aĝo, sed inoj havas pli helan modelon ĉe la vosto kio iĝas pli evidenta post aĝo. Kiel ĉe plej specioj, estas cikatroj ĉe maskloj (pro mordoj fare de aliaj maskloj) kaj de ŝarkoj ĉe ambaŭ seksoj. La longo estas de almenaŭ 5.25 metroj ĉe maskloj kaj de 5.5 metroj ĉe inoj. Ili estas verŝajne ĉirkaŭ 2.1 al 2.3 metrojn longaj denaske.
La Stejnegera mezoplodo (Mesoplodon stejnegeri), konata ankaŭ kiel Beringa bekobaleno aŭ sabrodenta baleno, estas relative nekonata membro de la genro Mesoplodon kiu loĝas en la norda Nordpacifika Oceano. Leonhard Hess Stejneger kolektis la tipan specimenon (surstrandigita kranio) en la Bering-insulo en 1883, el kiu Frederick W. True havigis la priskribon de la specio en 1885. En 1904, la unua kompleta kranio (el maskla plenkreskulo kiu estis surstrandigita ĉe Newport, Oregono) estis kolektita, kiu konfirmis la validecon de la specio. La plej rimarkinda karaktero de maskloj estas tre granda, sabroformaj dentoj, kaj el tio la nomo.
El Zifio de Stejneger o zifio del mar de Bering (Mesoplodon stejnegeri) es una especie de cetáceo odontoceto de la familia Ziphidae. Fue por mucho tiempo un miembro poco conocido del género Mesoplodon. Fue descrito en 1885 por Leonhard Hess Stejneger a partir de los restos de un cráneo, siendo lo único que se sabía de esta especie por casi un siglo. No fue hasta 1994 que la apariencia externa pudo ser descrita a partir de muestras frescas provenientes de animales varados.
Los dientes de los machos son mucho mayores a los de la mayoría de los Mesoplodon. La coloración general es gris oscuro a negro, con zonas de coloración más claras alrededor de la cabeza, lo que supone una apariencia de "casco".[1] Los machos miden unos 5,25 metros de largo, mientas las hembras son un poco más grandes (5,5 metros).
Es la más septentrional de las especies zifios en el Océano Pacífico, desde el Mar de Bering. Distribuyéndose a ambos lados del Pacífico (Japón a Monterey, California). No hay estimaciones de su población.
El Zifio de Stejneger o zifio del mar de Bering (Mesoplodon stejnegeri) es una especie de cetáceo odontoceto de la familia Ziphidae. Fue por mucho tiempo un miembro poco conocido del género Mesoplodon. Fue descrito en 1885 por Leonhard Hess Stejneger a partir de los restos de un cráneo, siendo lo único que se sabía de esta especie por casi un siglo. No fue hasta 1994 que la apariencia externa pudo ser descrita a partir de muestras frescas provenientes de animales varados.
Mesoplodon stejnegeri Mesoplodon generoko animalia da. Artiodaktiloen barruko Ziphiidae familian sailkatuta dago. Ez da datu gehiegirik ezagutzen zetazeo honen inguruan. Ozeano Bareko iparraldean bizi dira, Bering itsasartearen inguruetan. Leonhard Hess Stejnegerrek deskribatu zuen lehenengoz espeziea buru-hezur batetik abiatuta, eta horren inguruan ez da askoz gehiago ezagutu mende oso batean zehar. 1970an hainbat aldiz ikusi zuten eta 1994an lehen aldiz bere itxura fisikoaren deskribapena egin zen. Bere ezaugarri nabarmenena arrek dituzten hortz luze eta zorrotzak dira.
Mesoplodon stejnegeri Mesoplodon generoko animalia da. Artiodaktiloen barruko Ziphiidae familian sailkatuta dago. Ez da datu gehiegirik ezagutzen zetazeo honen inguruan. Ozeano Bareko iparraldean bizi dira, Bering itsasartearen inguruetan. Leonhard Hess Stejnegerrek deskribatu zuen lehenengoz espeziea buru-hezur batetik abiatuta, eta horren inguruan ez da askoz gehiago ezagutu mende oso batean zehar. 1970an hainbat aldiz ikusi zuten eta 1994an lehen aldiz bere itxura fisikoaren deskribapena egin zen. Bere ezaugarri nabarmenena arrek dituzten hortz luze eta zorrotzak dira.
Mesoplodon stejnegeri
La baleine à bec de Stejneger (Mesoplodon stejnegeri) est une espèce de cétacés de la famille des Ziphiidae.
Mesoplodon stejnegeri
La baleine à bec de Stejneger (Mesoplodon stejnegeri) est une espèce de cétacés de la famille des Ziphiidae.
Il mesoplodonte di Stejneger (Mesoplodon stejnegeri) è un cetaceo odontoceto della famiglia Ziphiidae. È un membro poco conosciuto del genere Mesoplodon. Leonhard Stejneger descrisse per primo la specie nel 1885 a partire da un cranio, e per quasi un secolo di questa specie non si conobbe nient'altro. Alla fine degli anni '70 avvennero alcuni spiaggiamenti, ma fu solo nel 1994 che si poté descrivere l'aspetto esteriore a partire da esemplari freschi. La caratteristica più notevole dei maschi sono i denti molto grandi, a forma di spada, che gli danno il nome.
Questa specie presenta il corpo lungo e affusolato a entrambe le estremità tipico dei mesoplodonti. Il rostro di questo zifide è di media lunghezza, e la rima boccale forma un arco, sebbene più liscio di quello di altre specie. I denti dei maschi sono più grandi di quelli della maggior parte degli altri mesoplodonti e sono appuntiti davanti e dietro, proprio davanti all'apice. Solamente il mesoplodonte di Layard e il mesoplodonte di Travers hanno denti più lunghi. La colorazione è grigio scura o nera su tutto il corpo ed è più chiara sulle regioni inferiori e intorno alla testa, dando l'impressione che porti un "elmetto". La colorazione scurisce con l'età, ma le femmine presentano una zona chiara sul retro delle pinne, che si fa più appariscente con l'età. Come la maggior parte delle specie di questo genere, i maschi presentano cicatrici (causate da altri maschi) e in entrambi i sessi sono presenti i morsi dello squalo cookie-cutter. La lunghezza è al massimo di 5,25 metri per i maschi e 5,5 metri per le femmine. Alla nascita sono lunghe probabilmente 2,1-2,3 metri.
Questa è la specie di mesoplodonte dell'oceano Pacifico più settentrionale, dal momento che si inoltra nel mare di Bering. È distribuita lungo entrambe le coste del Pacifico, dalla prefettura di Miyagi, in Giappone, a Monterey, in California. D'inverno possono migrare verso sud. Come per la maggior parte delle specie di mesoplodonte, non è stata fatta alcuna stima della popolazione.
Questi zifidi vengono trovati generalmente in gruppi di 3 o 4 individui, ma a volte formano un gruppo molto compatto di 15 animali. I gruppi possono essere divisi per età e per sesso. I maschi adulti combattono violentemente tra loro e alcuni esemplari sono stati trovati con le mascelle fratturate risarcite.
In passato questa specie è stata cacciata occasionalmente in Giappone, ed è stata catturata, sempre occasionalmente, nelle reti da pesca. Non si sa quanto questi fattori possano influire sulla popolazione.
Il mesoplodonte di Stejneger (Mesoplodon stejnegeri) è un cetaceo odontoceto della famiglia Ziphiidae. È un membro poco conosciuto del genere Mesoplodon. Leonhard Stejneger descrisse per primo la specie nel 1885 a partire da un cranio, e per quasi un secolo di questa specie non si conobbe nient'altro. Alla fine degli anni '70 avvennero alcuni spiaggiamenti, ma fu solo nel 1994 che si poté descrivere l'aspetto esteriore a partire da esemplari freschi. La caratteristica più notevole dei maschi sono i denti molto grandi, a forma di spada, che gli danno il nome.
De Stejnegers spitssnuitdolfijn (Mesoplodon stejnegeri) is een spitssnuitdolfijn uit het geslacht Mesoplodon. De Noors-Amerikaanse bioloog Leonhard Hess Stejneger heeft als eerste de soort beschreven in 1885, gebaseerd alleen op een schedel. Gedurende bijna een eeuw is er verder geen onderzoek gedaan naar de rest van de soort. Laat in de jaren zeventig zijn meerdere dieren aangespoeld, maar pas in 1994 werd het uiterlijk beschreven van de soort.
Het lichaam van deze soort is typisch een vorm voor een lid van het geslacht Mesoplodon: het lange lichaam wordt richting de staart en kop steeds dunner. De bek is gemiddeld qua lengte. De tanden van mannetjes zijn groter dan de meeste soorten binnen het geslacht Mesoplodon en staan naar binnen wijzend. Alleen de Layardspitssnuitdolfijn en Hectorspitssnuitdolfijn hebben grotere tanden. De kleur van de Stejnegers spitssnuitdolfijn is voornamelijk donkergrijs tot zwart en lichtere kleuren rond en op de buik. Ook rond het hoofd is de huid van een lichtere kleur, waardoor het soms lijkt dat de Stejnegers spitssnuitdolfijn een helm op heeft. Hoe ouder het dier wordt, hoe donkerder de huid wordt. Alleen bij het vrouwtje wordt naarmate ze ouder wordt de buik steeds lichter. De lengte is minstens 5,25 meter voor mannetjes en 5,5 meter voor vrouwtjes. Wanneer ze geboren worden zijn ze meestal rond de 2,1 tot 2,3 meter lang.
Bronnen, noten en/of referentiesDe Stejnegers spitssnuitdolfijn (Mesoplodon stejnegeri) is een spitssnuitdolfijn uit het geslacht Mesoplodon. De Noors-Amerikaanse bioloog Leonhard Hess Stejneger heeft als eerste de soort beschreven in 1885, gebaseerd alleen op een schedel. Gedurende bijna een eeuw is er verder geen onderzoek gedaan naar de rest van de soort. Laat in de jaren zeventig zijn meerdere dieren aangespoeld, maar pas in 1994 werd het uiterlijk beschreven van de soort.
Multimedia w Wikimedia Commons Dziobowal szablozębny[3], wal Steinegera[4] (Mesoplodon stejnegeri) – gatunek morskiego ssaka z rodziny zyfiowatych (Ziphiidae). Występuje na północnym Pacyfiku, od Alaski po Kamczatkę i Wyspy Japońskie[5][6]. Młode chwilę po porodzie mierzą 2,1-2,3 m[7]. Dorosłe samce osiągają około 5,35 m długości, a samice niekiedy ponad 5,5 metra. Żyje w grupach liczących od 5 do 15 osobników.
Dziobowal szablozębny, wal Steinegera (Mesoplodon stejnegeri) – gatunek morskiego ssaka z rodziny zyfiowatych (Ziphiidae). Występuje na północnym Pacyfiku, od Alaski po Kamczatkę i Wyspy Japońskie. Młode chwilę po porodzie mierzą 2,1-2,3 m. Dorosłe samce osiągają około 5,35 m długości, a samice niekiedy ponad 5,5 metra. Żyje w grupach liczących od 5 do 15 osobników.
A baleia-bicuda-de-stejneger (Mesoplodon stejnegeri) é um cetáceo da família dos zifiídeos (Ziphiidae) encontrado em águas temperadas frias do Pacífico Norte.
A baleia-bicuda-de-stejneger (Mesoplodon stejnegeri) é um cetáceo da família dos zifiídeos (Ziphiidae) encontrado em águas temperadas frias do Pacífico Norte.
Stejnegers näbbval (Mesoplodon stejnegeri[2][3][4][5][6][7][8][9][10][11]) är en däggdjursart som beskrevs av Frederick W. True 1885. Stejnegers näbbval ingår i släktet Mesoplodon, och familjen näbbvalar.[12][13] IUCN kategoriserar arten globalt som otillräckligt studerad.[1] Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.[12]
Det här är den näbbval som har det nordligaste utbredningsområdet i Stilla Havet. Det sträcker sig ända upp till Berings hav och arten föredrar kalla vatten. Valen finns på båda sidor av Stilla Havet, från den japanska kusten till södra Kalifornien, i USA. De flyttar förmodligen söderut på vintern.[14][15]
Stejnegers näbbval varierar i längd från 3 till 7 meter, med en medellängd av drygt 5,3 meter. Honorna är i regel längre än hanarna.
Båda könen är enhetligt grå eller svarta till färgen. Honorna har ofta ett ljusare parti på undersidan av kroppen, som hanarna saknar.
Arten skiljs från andra näbbvalar av tänderna form och läge. Individerna har två stora synliga tänder i nedre käken, som är att likna vid betar. Tänderna är påtagligt större hos hanarna.[16]
Stejnegers näbbval trivs i subarktiska vatten, framför allt utanför kontinentalsockeln.[16]
Stejnegers näbbval sett ofta i grupper på 3-4 individer och ibland på flockar upp till 15 exemplar.[14]
Om artens förökning är inte mycket känt, annat än att ungarna föds på våren eller sommaren och att det är mycket ovanligt att honan nedkommer med mer än en unge. [14]
Stejnegers näbbval lever huvudsakligen av bläckfisk, tillhörande familjerna Gonatidae and Cranchiidae.
Även av fisk ingår i dieten. Valen har setts jaga laxstim. [16][17]
Sonarljud på hög effekt tros förvilla denna art precis som andra näbbvalar, så att den tappar orienteringen - vilket har lett till strandade valar.
Valfångst har tidigare varit ett hot, eftersom japanska valfångare jagat valen. Arten har också fastnat i drivgarn som läggs på djupt vatten, både i Japanska havet och vid Nordamerikas västkust.[16]
Som kallvattenart kan Stejnegers näbbval också vara känslig för klimatförändringen, när havets medeltemperatur stiger.
Det är vidare inte ovanligt med näbbvalar som har dött av svalda plastföremål.[16]
Wikimedia Commons har media som rör Stejnegers näbbval.
Wikispecies har information om Stejnegers näbbval .
Stejnegers näbbval (Mesoplodon stejnegeri) är en däggdjursart som beskrevs av Frederick W. True 1885. Stejnegers näbbval ingår i släktet Mesoplodon, och familjen näbbvalar. IUCN kategoriserar arten globalt som otillräckligt studerad. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
Bering denizi gagalı balinası (Mesoplodon stejnegeri), gagalı balinagiller (Ziphiidae) familyasından iki dişli balina (Mesoplodon) cinsine ait bir balina türü.
Bering denizi gagalı balinası Pasifik okyanusunun kuzeyinde Bering denizinden Japonyaya ve Kaliforniyaya kadar varan bir bölgede yaşar. Özellikle Aleut adaları civarında sık görülür.
Vücudu torpido şeklinde, ağzı kısa ve kafası ince olur. İki azman dişi ağızı kapalıyken de dışarıda kalır. Rengi koyu gridir, ancak ağızı, alt kısmı ve ensesi daha açık renktir. Yüzgeçleri küçük ama kuyruk yüzgeci geniştir.
Açık denizin soğuk sularında, 2 - 15 bireyden oluşan gruplar içinde yaşar. Grup içersinde birbirilerine dokunacak kadar yakın yüzerler. Ahtapot ve balık (örneğin somon balığı) ile beslenirler.
Bering denizi gagalı balinası (Mesoplodon stejnegeri), gagalı balinagiller (Ziphiidae) familyasından iki dişli balina (Mesoplodon) cinsine ait bir balina türü.
Ременезуб командорський або Кит Стейнегера (Mesoplodon stejnegeri) — кит з роду Ременезуб, родини Дзьоборилові. Довжина тіла 5—6 метрів. Уперше описаний по екземплярові з острова Беринга. Водиться в північній частині Тихого океану. Відомі знахідки на Командорських островах, на півострові Аляска, на острові Ванкувер, і на березі Орегону й Британської Колумбії, а також в Японському морі, на узбережжі префектури Акіта. Зверху череп командорського ременезуба здається округлим у контурі, тому що передочні виїмки дуже дрібні. Коронка сильно сплощених зубів збоку схожа на трапецію із загостреною вершиною, а не на трикутник, як у кита Соверби. Живе поодинці, але на скупченнях лососевих риб збирається в групи до трьох штук. Харчується головоногими молюсками й лососевими рибами. Між зануреннями робить 1-2 вдихи.
Ременезуб командорський або Кит Стейнегера (Mesoplodon stejnegeri) — кит з роду Ременезуб, родини Дзьоборилові. Довжина тіла 5—6 метрів. Уперше описаний по екземплярові з острова Беринга. Водиться в північній частині Тихого океану. Відомі знахідки на Командорських островах, на півострові Аляска, на острові Ванкувер, і на березі Орегону й Британської Колумбії, а також в Японському морі, на узбережжі префектури Акіта. Зверху череп командорського ременезуба здається округлим у контурі, тому що передочні виїмки дуже дрібні. Коронка сильно сплощених зубів збоку схожа на трапецію із загостреною вершиною, а не на трикутник, як у кита Соверби. Живе поодинці, але на скупченнях лососевих риб збирається в групи до трьох штук. Харчується головоногими молюсками й лососевими рибами. Між зануреннями робить 1-2 вдихи.
Cá voi mõm khoằm Stejneger, tên khoa học Mesoplodon stejnegeri, là một loài động vật có vú trong họ Ziphiidae, bộ Cetacea. Loài này được True mô tả năm 1885.[2]
Cá voi mõm khoằm Stejneger, tên khoa học Mesoplodon stejnegeri, là một loài động vật có vú trong họ Ziphiidae, bộ Cetacea. Loài này được True mô tả năm 1885.
Mesoplodon stejnegeri (True, 1885)
Ареал
Командорский ремнезуб[1], или тихоокеанский ремнезуб[1], или ремнезуб Стейнегера[1] (Mesoplodon stejnegeri) — вид китообразных семейства клюворыловых (Ziphiidae). Видовое название дано в честь американского зоолога Леонарда Стейнегера (1851—1943)[2].
Длина тела 5—6 метров. Впервые описан по экземпляру с острова Беринга. Водится в северной части Тихого океана. Известны находки на Командорских островах, на полуострове Аляска, на острове Ванкувер, и на берегу Орегона и Британской Колумбии, а также в Японском море, на побережье префектуры Акита. Сверху череп командорского ремнезуба кажется округлым в контуре, так как передние выемки очень мелкие. Коронка сильно уплощённых зубов сбоку похожа на трапецию с заострённой вершиной, а не на треугольник, как у атлантического ремнезуба. Живёт в одиночку, но на скоплениях лососёвых рыб собирается в группы до трёх особей. Питается головоногими моллюсками и лососёвыми рыбами. Между погружениями делает 1—2 вдоха.
Командорский ремнезуб, или тихоокеанский ремнезуб, или ремнезуб Стейнегера (Mesoplodon stejnegeri) — вид китообразных семейства клюворыловых (Ziphiidae). Видовое название дано в честь американского зоолога Леонарда Стейнегера (1851—1943).
Длина тела 5—6 метров. Впервые описан по экземпляру с острова Беринга. Водится в северной части Тихого океана. Известны находки на Командорских островах, на полуострове Аляска, на острове Ванкувер, и на берегу Орегона и Британской Колумбии, а также в Японском море, на побережье префектуры Акита. Сверху череп командорского ремнезуба кажется округлым в контуре, так как передние выемки очень мелкие. Коронка сильно уплощённых зубов сбоку похожа на трапецию с заострённой вершиной, а не на треугольник, как у атлантического ремнезуба. Живёт в одиночку, но на скоплениях лососёвых рыб собирается в группы до трёх особей. Питается головоногими моллюсками и лососёвыми рыбами. Между погружениями делает 1—2 вдоха.
史氏中喙鯨（學名Mesoplodon stejnegeri）旧称史坦氏喙鲸，又称北太平洋喙鲸。最初在1885年時，由美國國家博物館（United States National Museum，現今隸屬於史密森學會）館長Leonhard Stejneger發表。當時僅在白令島發現一具頭骨，其後將近100年間沒有任何關於其存在的證據被提出。自1970年代末期開始，一些對史氏中喙鯨感到興趣的博物館科學家開始調查在日本與阿留申群島積累的擱淺記錄，其中最引人注目的是1994年，有4頭成年雌鯨在阿留申群島的艾達克島（Adak Island）集體擱淺，由於其屍體未腐壞，提供了研究其外觀與生物學資料的機會。史氏中喙鯨有時又稱為白令海中喙鯨（Berng Sea Beaked Whale）和白令海喙鲸，牠們可能是生存於北太平洋的中喙鯨中，分布範圍最北的一種，其分布可能不僅止白令海周圍。牠們的牙齒外露的部分比其他中喙鯨來得大，僅次於長齒中喙鯨，也因此史氏中喙鯨有時又稱軍刀齒中喙鯨（Saber-toothed Whale）和军刀齿喙鲸。
其他俗名：
出生時身長體重：2.1-2.3m、體重未知
最大身長體重紀錄：雄-5.25m、雌-5.5m；體重未知
壽命：未知
史氏中喙鯨的身軀長，和其他中喙鯨一樣往兩端漸細。與其他中喙鯨相較之下，其額隆顯得扁平，以平緩的坡度連接中等長度的尖嘴喙。鐮刀狀的背鰭位於背部中央後方。嘴部曲線至後半平滑地上翹，形成明顯的弓形。成年雄鯨有2顆扁平的大型牙齒，突出的位置大約在弓形下顎的軸心位置，距吻尖約20公分，前傾且略微向內側彎折。
無論雌雄體色皆為灰至黑色，頭部表面呈暗灰褐色（形成所謂的「帽子」）；此深色區域延伸至眼睛後方，使其外觀像戴著面罩。體色似乎會隨年齡增長而加深，年老個體無論是頭頂的「帽子」與「胸鰭窩」（flipper pocket，說明見劍吻鯨科）皆呈更深的灰色。尾鰭反面（至少雌鯨如此）有淺灰或白色的斑紋，在尾鰭後緣呈輻射狀分布（稱之為星爆starburst），會隨年齡加深。身上常有白或淺色的圓形、橢圓形傷痕，為雪茄鮫的咬痕，多集中在身體後半，且密度隨年齡增加而加深。在沒有雪茄鮫出沒的日本海，該海域的個體似乎沒有這些傷痕。雌鯨身上很少帶有長條傷痕或牙齒造成的切痕，成年雄鯨則常被其覆蓋。
史氏中喙鯨分布於北太平洋與白令海西南部的亞北極與涼溫帶海域，也包括日本海與鄂霍次克海在內，阿拉斯加與阿留申群島可能是分布中心。擱淺記錄最南至日本的宮城縣與美國的加州。雖然牠們又稱作白令海中喙鯨，但似乎只在南部邊緣出沒，而不會深入白令海域。冬、春季時是日本海域的擱淺高峰期，顯示牠們可能會遷徙。在阿留申群島附近族群身上發現有雪茄鮫咬痕的存在，推測牠們的分布南限可能達該種鯊魚眾多的暖溫帶海域。史氏中喙鯨主要在水深750至1,000公尺的大陸坡海域目擊到。
史氏中喙鯨會組成3、4頭至15頭的群體，旅行時會緊密聚集至接近緊鄰的程度，顯示群體間有很強的凝聚力。由1次4頭成年雌鯨的集體擱淺記錄推測，牠們可能因年齡、性別而有部分分隔存在。在檢驗成年雄鯨頭骨時，曾發現骨折癒合的痕跡，特別是在下顎，加上常遍布體表的長條傷痕，顯示牠們會彼此爭鬥，可能是為了接近雌鯨。
顯然地，部分史氏中喙鯨幼鯨在春季（3至5月）時於日本本州中部外海出生。測量在阿拉斯加擱淺雌鯨腹中的胚胎長度，科學家推測生產期可能在4、5月或9月。
由史氏中喙鯨的胃內容物中發現中深層海域的魷魚，多屬手鈎魷科（英语：Gonatidae）與Grachiidae這2個科。這2大類魷魚沒有日週期性的垂直遷徙，所以史氏中喙鯨大都在固定的深度覓食。由於牠們的覓食方式是吮吸，有時會吸到其他垃圾碎片，包括塑膠袋等。
史氏中喙鯨以往在日本會在漁民捕捉柯氏喙鯨時一併被捕殺。在北美西海岸外海，牠們有時會陷入捕捉劍魚和鯊魚的流刺網中。由於沒有任何關於其數量的資料，無法判斷牠們是否有滅絕的危險。
1. Pieter A. Folken, Randall R. Reeves, etc. / illustrated by Pieter A. Folkens, 《Guide to MARINE MAMMALS of the World》,Alfred A. Knopf, 2002: p296-298. ISBN 0-375-41141-0
2. Mark Carwardine / illustrated by Martin CammDorling, 《DORLING KINDERSLEY HANDBOOKS: WHALES, DOLPHINS AND PORPOISES》, Dorling Kindersley, 1995: p138-139. ISBN 0-7513-2781-6
3. James G. Mead, 《Beaked Whales of the Genus Mesoplodon》, edited by Sam H. Ridgway and Sir Richard Harrison, F.R.S. 《Handbook of Marine Mammals, Volume 4: River Dolphins and the Larger Toothed Whales》, Academic Press, 1989: p349-430. ISBN 0-12-588504-0
史氏中喙鯨（學名Mesoplodon stejnegeri）旧称史坦氏喙鲸，又称北太平洋喙鲸。最初在1885年時，由美國國家博物館（United States National Museum，現今隸屬於史密森學會）館長Leonhard Stejneger發表。當時僅在白令島發現一具頭骨，其後將近100年間沒有任何關於其存在的證據被提出。自1970年代末期開始，一些對史氏中喙鯨感到興趣的博物館科學家開始調查在日本與阿留申群島積累的擱淺記錄，其中最引人注目的是1994年，有4頭成年雌鯨在阿留申群島的艾達克島（Adak Island）集體擱淺，由於其屍體未腐壞，提供了研究其外觀與生物學資料的機會。史氏中喙鯨有時又稱為白令海中喙鯨（Berng Sea Beaked Whale）和白令海喙鲸，牠們可能是生存於北太平洋的中喙鯨中，分布範圍最北的一種，其分布可能不僅止白令海周圍。牠們的牙齒外露的部分比其他中喙鯨來得大，僅次於長齒中喙鯨，也因此史氏中喙鯨有時又稱軍刀齒中喙鯨（Saber-toothed Whale）和军刀齿喙鲸。
オウギハクジラ（扇歯鯨、Mesoplodon stejnegeri）はハクジラ亜目アカボウクジラ科オウギハクジラ属に属する小型のクジラである。他のオウギハクジラ属のクジラと同じく不明な点が多く、生態などはあまり詳しくはわかっていない。
最初、1885年にLeonhard Stejnerが頭蓋骨の標本に基づいて報告したが、その後、ほぼ1世紀の間、詳しいことが明らかにされることはなかった。 1970年代後半になって座礁（ストランディング）が数例報告されているが、損傷がひどくない個体に基づいて詳細な外観が報告されたのは1994年のことである。 雄の外観の一番の特徴は下顎から生えている非常に目立つ2本の牙である。 Saber-toothed Whale（サーベルのような歯を持つクジラの意）という英名も知られているが、この呼び名は牙の特徴に基づく。
他の英名としては Bering Sea Beaked Whale（ベーリング海のオウギハクジラの意）がある。
種小名の stejnegeri は前述のStejnerに由来する。
オウギハクジラの体型はオウギハクジラ属としては典型的で、長く、頭部と尾部が細くなっているという特徴を持つ。頭部メロンはヘルメットのような形状である。口吻の長さはオウギハクジラ類としては平均的である。唇の形状は弧状ではあるが、他種よりは直線的である。下顎に生えている雄の歯は、バハモンドオウギハクジラ、ヒモハクジラよりは短いものの、他のオウギハクジラ類よりは長く、若干前方に傾いて生えている。
体色は濃い灰色から黒に近く、腹側は若干明るい色になっている。年齢とともに体色は濃くなっていくが、雌の尾の腹側には明るい模様があり、この模様は年齢とともに目立ってくる。他のオウギハクジラ類と同じく、雄の体表には他の雄と闘ってできた噛み傷があることが多く、ダルマザメによる噛み傷は雌雄ともにある。
成体の体長は少なくとも雄は5.3m、雌は5.5mである。産まれた直後の体長は2.1から2.3mほどであろう。
太平洋に分布するオウギハクジラ属としては最も北方に生息する。北太平洋の温帯の冷水域から亜寒帯域の陸棚海域や外洋に分布し、ベーリング海あたりまで生息している。 南限は西太平洋は宮城県の沖あたり、東太平洋はカリフォルニア州のモントレーあたりである。 冬季は南方に移動する可能性がある。
全生息数は他のオウギハクジラ類同様に不明であり、IUCNのレッドリストにおいてはDD（Data Deficient、データ不足）に分類されている。
通常は3頭から4頭程度の小さな群を成して行動するが、時々15頭ほどの大きな群を成すこともある。 群は年齢別や性別で別れて構成されているかもしれない。 成体の雄同士の争いは珍しいことではないようである。 顎の骨が骨折したものが自然治癒している個体も複数見つかっている。
日本ではかつて小規模な捕鯨の対象となったことがあり、刺し網などによる混獲の例も報告されている。 これらが安定的な生息に影響を与えるかどうかは不明である。
オウギハクジラ（扇歯鯨、Mesoplodon stejnegeri）はハクジラ亜目アカボウクジラ科オウギハクジラ属に属する小型のクジラである。他のオウギハクジラ属のクジラと同じく不明な点が多く、生態などはあまり詳しくはわかっていない。
最初、1885年にLeonhard Stejnerが頭蓋骨の標本に基づいて報告したが、その後、ほぼ1世紀の間、詳しいことが明らかにされることはなかった。 1970年代後半になって座礁（ストランディング）が数例報告されているが、損傷がひどくない個体に基づいて詳細な外観が報告されたのは1994年のことである。 雄の外観の一番の特徴は下顎から生えている非常に目立つ2本の牙である。 Saber-toothed Whale（サーベルのような歯を持つクジラの意）という英名も知られているが、この呼び名は牙の特徴に基づく。
他の英名としては Bering Sea Beaked Whale（ベーリング海のオウギハクジラの意）がある。
種小名の stejnegeri は前述のStejnerに由来する。
큰이빨부리고래(Mesoplodon stejnegeri)는 부리고래과 이빨부리고래속에 속하는 거의 알려지지 않은 부리고래의 일종이다. 베링해부리고래 또는 사부르이빨고래로도 불린다. 북태평양 북부 지역에 서식한다. 1883년 레온하르트 스테츠네거(Leonhard Hess Stejneger)가 베링 섬 해안에서 훼손된 두개골 모식 표본 일부를 수집했고, 1885년 트루(Frederick W. True)가 이를 기록했다. 1904년 완전한 두개골 표본(오리건주 뉴포트 근처에 좌초한 성체 수컷)이 수집되었고, 이는 공식 확인되었다.[2] 이 수컷의 가장 주목할만한 특징은 아주 크고, 사부르 모양의 이빨이다.
큰이빨부리고래(Mesoplodon stejnegeri)는 부리고래과 이빨부리고래속에 속하는 거의 알려지지 않은 부리고래의 일종이다. 베링해부리고래 또는 사부르이빨고래로도 불린다. 북태평양 북부 지역에 서식한다. 1883년 레온하르트 스테츠네거(Leonhard Hess Stejneger)가 베링 섬 해안에서 훼손된 두개골 모식 표본 일부를 수집했고, 1885년 트루(Frederick W. True)가 이를 기록했다. 1904년 완전한 두개골 표본(오리건주 뉴포트 근처에 좌초한 성체 수컷)이 수집되었고, 이는 공식 확인되었다. 이 수컷의 가장 주목할만한 특징은 아주 크고, 사부르 모양의 이빨이다.
![[1]](https://web.archive.org/web/20070715204439/http://www.marinebio.org/upload/_05/Mesoplodon_stejnegeri1.jpg){kind=link}