Вид розповсюджений в океанах і морях Австралії та Океанії, у південній частині Середземного моря, в Червоному морі, в районі африканського та євразійського узбережжя Індійського океану[3].
Корал поселяється в бухтах та на рифах на глибині від 1 до 65 м, при температурі води 25,1-29°С та солоності 33,1 — 35,3 ‰[4].
Пухирчасті плерогири живуть колоніями і виділяють так звані «скелетні чашечки» з карбонату кальцію, які, об'єднуючись, формують коралові рифи. Зовні корал схожий на гроно виноградин. Усередині кожної бульбашки-поліпа живуть в симбіозі з ним мікроскопічні водорості, які забезпечують корали поживними речовинами завдяки фотосинтезу. Щоб до водоростей надійшло якомога більше світла, вдень пухирчасті плерогири роздувають свої щупальця, стаючи схожими на повітряні кулі. За рахунок водоростей, що в них живуть, корали отримують дві третини від добового раціону. Ще третину поживних речовин пухирчасті плерогири добувають вночі, коли їх щупальця здуваються і перетворюються в знаряддя полювання з жалами. Ними вони полюють дрібних рачків і захоплюють зоопланктон, що пропливає повз.
Зворушливу, але не безкорисливу турботу пухирчасті плерогири проявляють до своїх симбіотичних водоростей. Щоб забезпечити їм доступ до сонячного світла, корали агресивно борються з конкурентами, які намагаються прилаштуватися по сусідству. Для цього вони використовують цілий набір отруйних щупалець, здатних збільшуватися в кілька разів, і жалять ними суперників, поки ті не загинуть[5].
_on_Bubble_Coral_(Plerogyra_sinuosa)_-_Panglima,_Pulau_Mabul,_Sabah,_Malaysia.jpg)
_(8455958467).jpg)
.jpg)
