Marbled Polecats

Перегузня звичайна

Перегузня (Vormela Blasius, 1884) — рід хижих ссавців родини мустелових (Mustelidae).

Таксономія

Перегузня — монотипний рід, визнаний у працях всіх дослідників. Це найбільш відокремлений рід тхорів у складі фауни України (і загалом Європи), якого запропоновано разом з африканськими родами Zorilla, Poecilictis, Poecilogale виокремити у підродину Zorillinae (Абелєнцев, 1968) з типовим родом Zorilla Goeffroy, 1826 (=Ictonyx Kaup). У подальшому перегузню віднесли до триби Ictonychini Pocock, 1922 (Павлинов, Россолимо, 1987) або триби Zorillini (Аристов, Барышников, 2001) у складі підродини Mustelinae і наразі розглядають у складі цієї підродини (Загороднюк, 2001, Аристов, Барышников, 2001, Wilson, Reeder, 2005).

У фауні України і Європи загалом рід представлений одним видом, перегузня звичайна — Vormela peregusna (Güldenstaedt, 1770).

Морфологія

Відмінності перегузні від інших родів тхоревих фауни України і суміжних країн за зовнішньою морфологією пов'язані з унікальним для тхоревих строкатим забарвленням. За морфологією черепа перегузню можна відрізними за таким набором ознак:

1) Розміри середні: CBL 50–65 мм. Криловидні кістки не мають вільних відростків, і останні зрощені зі слуховим барабаном кістковою перемичкою. Міжорбітальний проміжок відносно вузький, і мозкова капсула виглядає майже строго ромбовидною. Нижній хижий зуб (M₁) має додатковий горбок на передньо-внутрішній поверхні. Вершина вінцевого відростка нижньої щелепи закруглена.
>>> Vormela

2) Розміри дуже різні: CBL від 30 до 170 мм. Криловидні кістки закінчуються вільними відростками, які не зростаються зі слуховим барабаном. Міжорбітальний проміжок широкий, і мозкова капсула має округлий передній край. Нижній хижий зуб (M₁) без додаткового горбка на передньо-внутрішній поверхні. Вершина вінцевого відростка нижньої щелепи трикутної форми, гостровершинна.
>>> Meles, Gulo, Martes, Mustela.

Література

• Абелєнцев В. I. Куницеві // Фауна України. – Київ: Наукова думка, 1968. – Том 1, вип. 2. – 280 с.
• Аристов А. А., Барышников Г. Ф. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Хищные и ластоногие. – Санкт-Петербург, 2001. – 560 с. – (Определители по фауне России, издаваемые Зоологическим институтом РАН. Вып. 169).
• Загороднюк І. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні положення. Комахоїдні, кажани та хижі // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. – 2001. – Вип. 1. – С. 113–131.
• Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). – Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. – 426 с.
• Терновский Д. В. Биология куницеобразных. – Новосибирск: Наука, 1977. – 280 с.
• Wilson D. E., Reeder D. M. (eds). The Checklist of Mammal Names // Mammal Species of the World. – Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2005. – http://www.bucknell.edu/msw3/.
• Червона книга України