Довгасті тіла; верхня губа розділена; задні кінцівки довші за передні; моляри горбкуваті; ступні п'ятипалі; хвіст довгий, пухнастий, з волосками, спрямованими з боків.
Рід вивірка (Sciurus) є типовим для родини вивіркових (Sciuridae) та всіх його мотрійкових складових: триби Sciurini та підродини Sciurinae. Своєю чергою, родина вивіркових є типовою для надродини вивіркуватих (Sciuroidea), підряду вивірковидих (Sciuromorpha) та групи підрядів «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi). Тобто повна мотрійка має такий вигляд (цифри за [1]):
Найближчими до вивірок гризунами є чотири роди, що разом з вивіркою входять до складу триби Sciurini:
Рід вивірка поділяють на 7 підродів та 30 видів[5]. Номінативний підрід Sciurus s. str. включає 13 видів.
Типовим видом роду є вивірка звичайна (Sciurus vulgaris).
В Україні, як і по всій Європі, поширений один вид цього роду — Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris). Найближчий у географічному вимірі інший вид вивірок — вивірка кавказька (Sciurus anomalus), поширена у Грузії і в Закавказзі.
Словник Б. Грінченка подає українське «вивірка» (з варіантами «веві́рка», «вевю́рка»[6]; останнє тотожне пол. wiewiórka) як відповідник до російського «бѣлка»[2], але також наводить синоніми «білка»[4] і «біли́ця»[7], «віве́риця»[8] (останнє — на Галичині[8]).
Слово «вѣверица» засвідчене в давньоруській мові. Воно походить від праслов'янських форм *věverъka, *věverica. Вважають, що праслов'янська назва вивірки утворена від подвоєння праіндоєвроп. кореня *ver («вигинати», «виправляти»), з якого походить також лат. viverra (див. «Вівера»)[9].
«Білка», «білиця» — пізні утворення від давньорус. бѣла вѣверица («біла вівериця»). Первісно «білицями» («білками») звали лише вивірок з білою шерстю (таке хутро цінувалося особливо високо), потім це слово стало загальним позначенням всіх вивірок[10][9].
В українській теріологічній літературі існує дві версії родової назви Sciurus. У хронології в теріологічних оглядах рід згадується так (за [2]):
У працях зоологів до 1932 року і після 1991 при позначенні роду Sciurus (якому присвячено цю сторінку) переважає назва «вивірка», у період 1933—1991 року родову назву «вивірка» ставили синонімом до видової назви «білка» або вилучали[джерело?]. Поза зоологічною літературою ситуація дещо інша: більшість словників української мови (зокрема словники Грінченка[11], Огієнка[12] та Тимченка[13], а також Енциклопедія українознавства[14]) подають слова «білка» та «вивірка» як синоніми. Огієнко у Стилістичному словнику української мови вказує, що на Наддніпрянській Україні слово «вивірка» для позначення роду Sciurus невідоме, замість нього вживають слово «білка»[12].
Вивірка доволі часто згадується в українській художній літературі. Кілька прикладів вживання:
Ольга Кобилянська, повість «Через кладку» (1913):
Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах, і мовчали.
Іван Ле, повість «Кленовий лист» (1960):
Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток.
Олександр Кузьменко, замальовка «Зустріч» (1968):
Притулившись до дерева, я упродовж усієї боротьби розважаю: сонячна вивірка щастя мешкає поряд із тим, хто жадає володіти нею, однак переплигує на інше місце, як тільки людина намагається перехопити її собі в обладу.
Іван Багряний, «Тигролови» (1944):
Перед очима, по буйній яскравій зелені, бігали сонячні зайчики. Десь реготала вивірка.
Дмитро Павличко, «Поля, немов токи скляні» (1965):
Край хати — журавель-батіг, Соснова кучерява шапка, Де сонця золотий горіх Тримає вивірка у лапках.
Олесь Гончар[15], «Бригантина» (1973):
Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись, шастають, мов білки, між гіллям, меткі, верткі, тільки листя шелестить та лоби крізь кетяги черешень проблискують…
Осип Назарук[15], «Роксоляна» (1930):
Почала бігти [Ель Хуррем] парком дрібними ніжками, оглядаючись на нього, як молода вивірка-білка.
Десь у хвойній верховині завовтузилася білка.
І падає сніг, і шумлять дерева… Десь лускає білка горішки дебелі.
Також з назвою роду пов'язані фразеологізми «крутитися як (наче) [та] білка в колесі» та «обідрати як (мов, наче) білку»[17].
