It was previously thought that African golden cats and Asian golden cats (Profelis temmincki) were closely related. Recent evidence has placed them in different genera. Molecular work has shown that African golden cats could also be placed in the genera Caracal, along with Caracal caracal.
African golden cats have been observed in captivity demonstrating threatening and aggressive behaviors. When threatened they keep their back slightly arched, while the hair on the back and tail are perpendicular. The head is kept lower than the body and is usually angled to one side. The tail curves to form a hook shape; it can whip sharply then return to original form. When African golden cats attack, they travel at a robust pace. They do not demonstrate the agitated circling behavior of Caracal, Puma, or Neofelis.
Communication Channels: visual ; acoustic
Perception Channels: visual ; tactile ; acoustic ; chemical
African golden cats are classified as near threatened by the IUCN. Recent reports indicate that populations of African golden cats are decreasing due in large part to major deforestation. Hunting also plays a minor role in the depletion of the species. Hunting has been restricted in Angola, Benin, Burkina Faso, Congo, Ghana, Cote d'Ivoire, Kenya, Liberia, Nigeria, Rwanda, Sierra Leone and the Democratic Republic of Congo.
US Federal List: no special status
CITES: no special status
State of Michigan List: no special status
IUCN Red List of Threatened Species: near threatened
African golden cats have been cited as a 'poultry' pest, feeding on domestic animals such as chickens, goats and sheep.
Negative Impacts: crop pest
Although hunting is prohibited in several countries, they are hunted for their meat and pelts. Pelts may be used for circumcision practices or to wrap valuables. Some pygmy cultures place value on the tail of African golden cats, which is used to indicate a successful hunter.
Positive Impacts: food ; body parts are source of valuable material
African golden cats are important predators in the forest, preying on a variety of animals. They also serve as prey to leopards.
African golden cats are carnivorous and prey on mid-sized mammals such as tree hyraxes, red duikers, smaller forest antelopes, monkeys, birds and in some cases fish. Based on scat, small species of rodents weighting less than 300 g are typically hunted. They have been recorded hunting species of monkeys, however it is speculated that they may only prey on fallen or injured monkeys. The short, stocky limbs of African golden cats offer an advantage for arboreal hunting, although this has been observed on few occasions. African golden cats often remove the feathers from bird prey, and the amount of 'plucking' is comparable to that of African lynx.
Animal Foods: birds; mammals; fish; carrion
Primary Diet: carnivore (Eats terrestrial vertebrates, Piscivore , Scavenger )
The geographic range of African golden cats, Profelis aurata, spans across equatorial Africa. They inhabit areas ranging from the Savanna woodlands of western Sierra Leone to the primary forested regions of central Africa and as far East as Kenya. The Congo River provides a natural geographic barrier dividing the two subspecies.
Biogeographic Regions: ethiopian (Native )
Although Africa golden cats can be found in a variety of habitats, they are predominantly found in densely forested regions. They adjust well to areas affected by logging because of the region's dense secondary undergrowth, which is advantageous for camouflaged hunting. Fringe environments, such as waterways leading into savannah woodlands, are sometimes preferred habitat zones due to their dense populations of rodents. Members of this species have been recorded at elevations up to 3600 m in Uganda and the Aberdare Mountains of Kenya. Although evidence is inconclusive, African golden cats may also inhabit wet montane forest and lowland humid forests.
Range elevation: 3600 (high) m.
Habitat Regions: tropical ; terrestrial
Terrestrial Biomes: savanna or grassland ; forest ; rainforest
On average African golden cats live around 15 years in captivity. Their lifespan in the wild is currently unknown.
Average lifespan
Status: captivity: 15 years.
Range lifespan
Status: captivity: 21 (high) years.
African golden cats are robust animals with short, stocky limbs adept for arboreal hunting. They have a semi-complete postorbital closure and small anterior premolars. African golden cats range from 3 to 18 kg in weight. Males often weigh between 11 and 14 kg. Adults range from 61 to 102 cm in length excluding the tail. Males tend to be longer, averaging 74 cm, whereas females average around 71 cm in length. Their tail ranges from 16 to 46 cm in length, with males averaging 31 cm and females 30 cm. The height of African golden cats from their shoulder to the ground ranges between 40 and 50 cm.
The coloration of African golden cats can vary dramatically, and their coats range from bright orange to reddish-brown. Some cats grayish in color have also been observed. Some individuals have spots on their coat. There are also some melanistic and all-black individuals. The outsides of their ears are generally dark in color. White spots are common above the eyes. The neck and throat can be lighter in color and are sometimes white. The tail has a dark tip and a white line on the dorsal side usually surrounded by dark spots. The coat of one individual in the London Zoo changed from brownish red to gray in 4 months, indicating that the coat of African golden cats may be variable throughout their lifetime.
There are two subspecies of African golden cats, and they are slightly different in appearance. Members of the subspeices Profelis aurata celidogaster are found in the Guinean forested zone and are either entirely spotted, or spotted on the neck with large spots on the flanks. Members of the subspeices Profelis aurata aurata are found east of the Congo River and spotted on the belly or spotted on the lower flanks. In a 'hybrid' zone between Cameroon and Gabon, both spotted and unspotted individuals can be found.
Range mass: 3.5 to 18 kg.
Range length: 61 to 101.5 cm.
Other Physical Features: endothermic ; homoiothermic; bilateral symmetry
Sexual Dimorphism: male larger
African golden cats are preyed upon by leopards, and they tend to avoid inhabiting areas with populations of leopards.
Known Predators:
The mating systems of African golden cats are currently unknown. There has only been a single recorded viewing of two wild individuals traveling together. While this evidence may suggest monogamous pair bonding, more evidence is required to fully understand their mating systems.
All current information regarding the breeding of African golden cats is from captive animals. Litters vary from 1 to 2 cubs, and occasionally include 3 cubs. Gestation lasts 75 to 78 days. At birth, cubs weigh 195 to 235 g. They are born blind, and they open their eyes in about 1 week. At around 2 weeks in age, they display curiosity of their surroundings and are able to climb. Weaning begins around 6 weeks of age. Males reach sexual maturity at 6 months of age, while females reach sexual maturity at 11 months.
Range number of offspring: 1 to 3.
Average number of offspring: 1 to 2.
Range gestation period: 75 to 78 days.
Average weaning age: 6 weeks.
Average age at sexual or reproductive maturity (female): 11 months.
Average age at sexual or reproductive maturity (male): 18 months.
Key Reproductive Features: gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual
Average birth mass: 248.33 g.
Average number of offspring: 2.
Little information is known regarding parental investment of African golden cats, although mothers provide care to their young for a period of time. Cubs likely do not travel until sexual maturity. In captivity, female African golden cats were observed moving 16-day-old cubs to a brighter spot near the glass, although cubs were able to move in and out of the nest of their own volition. After this move, the cats sunbathed during the day and returned to the nest at night. On one occasion, a young African golden cat was found in a hollowed out log that had fallen. This could indicate that kittens hide in holes located in trees in order to avoid predators.
Parental Investment: pre-hatching/birth (Provisioning: Female, Protecting: Female); pre-weaning/fledging (Provisioning: Female, Protecting: Female)
A team led by Panthera Kaplan scholar and graduate student, Laila Bahaa-el-din, in Gabon has captured the first known footage of one of the least known and most elusive wild cats on earth – the African golden cat...
El gatu doráu africanu (Caracal aurata) ye una especie de mamíferu carnívoru de la familia Felidae de tamañu mediu que vive nos montes lluviosos d'África central y occidental, dende Guinea Bissau a les rexones fronterices de Queña y Tanzania ya incluyendo tola rexón del Congo.
Los exemplares adultos presenten tamaños bien variables, ente los 61 y 101,5 cm de llargu, con una cola de 16 a 46 cm y una altor sobro los costazos de 38 a 55 cm. Los machos son más robustos que les femes, con un pesu de 11 a 18 kg frente a los 5,5-6,2 qu'algamen estes. El so aspeutu xeneral pue describise como similar al d'un gatu domésticu pero daqué más poderosu y allargáu, cola cola curtia y oreyes pequeñes. A pesar del so nome, el color de la pelame tamién ye bien variable, con una gama de tonos que van dende l'acoloratáu al amarellentáu o inclusive'l gris fumu. Anque la mayor parte del cuerpu presenta una pelame uniforme, puen reparase llurdios de tonalidá, tamañu y formes variables nel banduyu y, nel casu d'una de les subespecies, la cabeza. Estos llurdios nunca son de color negru, sinón simples tonalidaes daqué más escures de el so color xeneral. Los animales calteníos en cautividá algamen los 15 años de vida. [1]
Dientro de la selva lluviosa, l'hábitat de los gatos doraos africanos ye tan variable como'l so aspeutu, lo qu'esplica la so amplia distribución. Pue atopáse-yos tantu en tierres baxes como en montes, nes riberes de los ríos y los montes de bambúes, anque en tolos casos precisen d'una bona cobertoria arbórea.
La caza nun se basa tantu nel acesmo como nos ataques casuales, tanto sobro y dende los árboles como nel suelu. Ente les sos preses inclúyense pequeños antílopes (duikers), monos, royedores, damanes y aves. Los vezos de apareamiento nun se conocen en fondura por cuenta de la dificultá pa estudiar esta especie nel so mediu.
El gatu doráu africanu (Caracal aurata) ye una especie de mamíferu carnívoru de la familia Felidae de tamañu mediu que vive nos montes lluviosos d'África central y occidental, dende Guinea Bissau a les rexones fronterices de Queña y Tanzania ya incluyendo tola rexón del Congo.
Kazh alaouret Afrika (Profelis aurata) a zo ur c'hazh gouez krenn e vent (60-100 cm gant ul lost 16-46 cm) hag a vev e koadegoù glaviek Afrika ar c'hornôg. War stagadenn II ar CITES emañ.
A-liv gant ar c'hanell pe gell-ruz eo blevenn ar c'hazh alaouret ar peurliesañ zoken ma'z eus pennoù du pe c'hris. Unan eus an isspesadoù en deus ur vlevenn vrizhellet. Ar pared a zo brasoc'h eget ar parezed. Pouezañ a reont etre 11 ha 14 kg tra ma rae 6,2 kg ar barez nemeti a zo bet pouezet. 15 vloaz e c'hell kizhier alaouret Afrika bevañ er mirvaoù.
Barrek int da bignat er gwez met war an douar e hemolc'hont ar peurliesañ. Debriñ a reont krignerien, evned ha marmouzien bihan. Un aneval abaf eo ha nebeut a dra a anavezer diwar-benn e zoare-buhez.
Kazh alaouret Afrika (Profelis aurata) a zo ur c'hazh gouez krenn e vent (60-100 cm gant ul lost 16-46 cm) hag a vev e koadegoù glaviek Afrika ar c'hornôg. War stagadenn II ar CITES emañ.
El gat daurat africà (Profelis aurata) és un felí salvatge de mida mitjana que viu a les selves pluvials africanes. Es creu que és l'única espècie del gènere Profelis, però anteriorment se'l classificava al mateix gènere que el seu parent més proper, el caracal.
El gat daurat africà (Profelis aurata) és un felí salvatge de mida mitjana que viu a les selves pluvials africanes. Es creu que és l'única espècie del gènere Profelis, però anteriorment se'l classificava al mateix gènere que el seu parent més proper, el caracal.
Kočka zlatá (Caracal aurata) je středně velká kočkovitá šelma z podčeledi malé kočky obývající deštné lesy rovníkové Afriky. Druh popsal v roce 1827 Coenraad Jacob Temminck. V minulosti byla zařazována do rodu Felis a Profelis, nyní je zástupcem rodu Caracal. Vypadá jako kočka Temminckova, s kterou ale není blízce příbuzná. Jejím nejbližším příbuzným je karakal, s nímž někdy sdílí i habitat. Vyskytuje se ve dvou základních barevných variantách: zlato-červeno-hnědé a stříbro-šedé. Tyto varianty se mohou barevně prolínat. Některé populace jsou hustě skvrnité po celém těle, jiné mají jen nezřetelné skvrny na břiše. Výskyt melanismu byl také zaznamenán. Tělo dosahuje délky do 1 metru, zcela výjimečně i poněkud více a ocas měří maximálně 37 centimetrů. Hmotnost se nejčastěji pohybuje od 5 do 16 kg, samci bývají zřetelně větší než samice. Kočka zlatá je šelma s nepravidelnou aktivitou, může být aktivní i odpočívat kdykoliv během dne. Živí se především hlodavci, hmyzožravci, ptáky, damany, malými lesními antilopami a opicemi. Při lovu používá metodu překvapivého přepadu a krátkého pronásledování. Loví především na zemi. Zástupci druhu se v přírodě dožívají zřejmě okolo 10 let, v zajetí to může být až 20.
O chování a rozmnožování této šelmy existuje minimum věrohodných informací, obecně jde o jednu z nejméně prozkoumaných divokých koček. V registrovaných zoo žije v současnosti (2015) jen jeden zástupce druhu.[2] První fotografie této šelmy z volné přírody (z fotopastí) pocházejí až z konce 20. století, první krátké filmové záběry vznikly v roce 2011. Mezinárodní svaz ochrany přírody hodnotí kočku zlatou jako zranitelný druh. Hlavním důvodem je neznámá velikost populace, ztráta stanovišť vlivem kácení lesů a rozsáhlý obchod s masem lesních zvířat v oblasti rovníkové Afriky.
Nizozemský zoolog Coenraad Jacob Temminck popsal kočku zlatou v roce 1827 jako dva druhy: Felis aurata a Felis celidogaster. Byl totiž přesvědčen, že dvě základní barevné formy představují dva rozdílné druhy. V roce 1907 upravil toto dělení britský specialista na taxonomii Reginald Innes Pocock, když obě barevné varianty zařadil do jednoho druhu.[3] Tentýž vědec v roce 1917 vyjmul kočku zlatou z rodu Felis a doporučil nadále používat zařazení do rodu Profelis. První taxonomové považovali kočku zlatou a kočku Temminckovu (Catopuma temmincki) za blízce příbuzné druhy a řadili je do stejného rodu (Felis či Profelis). Až v roce 1974 německý zoolog Helmut Hemmer obě šelmy oddělil do rozdílných rodů. Genetické studie odhalily, že tyto druhy nejsou blízce příbuzné a že jejich vzhledová podobnost vznikla na základě konvergenční evoluce.[4] Zjistilo se nicméně, že kočka zlatá je blízce příbuzná s karakalem, s nímž je od roku 2006 řazena do rodu Caracal.[5][6] Rod Caracal se od ostatních kočkovitých oddělil zhruba před 8,5 miliony let, asi před 5,6 z tohoto rodu divergoval serval a zřejmě před 1,9 miliony let se vývojově odštěpili kočka zlatá a karakal.[5][6] Ačkoliv přední vědecké a ochranářské instituce doporučují používat vědecké jméno Caracal aurata, někteří vědci stále používají pojmenování Profelis aurata.[7][8][4][9][10][11][12][13][14]
Kočka zlatá vytváří dva poddruhy.
Předělem mezi oběma poddruhy je řeka Cross v Nigérii a Kamerunu a řeka Kongo. V prostoru mezi těmito dvěma řekami žijí přechodné formy těchto subspecií.[9][11]
Kočka zlatá je asi dvakrát větší než velcí jedinci kočky domácí. Je silně stavěná, má relativně dlouhé nohy (ale kratší než serval a karakal) a kulatou hlavu, která je vzhledem k velikosti těla poměrně malá. Tlapy má mohutné. Dosahuje hmotnosti 5–16 kg. Samice váží nejčastěji 6 až 8 kg, samci 8 až 14 kg. Délka těla se pohybuje od 61 do 101 cm. Ocas je v relativně krátký, což je jedním z typických znaků kočky zlaté. Měří 16 až 37 cm, přičemž nejčastěji okolo 30 cm. Výška v kohoutku osciluje mezi 38 až 51 cm.[7][4][11][15] Vyskytuje se ve dvou základních barevných formách: šedé a zlaté. Srst na bocích a hřbetě může být jednobarevná nebo skvrnitá. Břicho, krk, brada a tváře jsou vždy světlejší než zbytek těla, mohou být až bílé. Ocas je naopak tmavší a je zakončený černou špičkou. Melanismus se vyskytuje u některých populací v četnosti do 6 %.[9][11]
V západní Africe bývají kočky zlaté skvrnitější, kresba se může objevit na celém těle nebo jen na zádech, nohou a krku. Tyto hodně skvrnité kočky tvoří poddruh P. a. celidogaster. Kočky, které žijí na východní části areálu mívají kresbu jen na nohou a na břiše. Takto zbarvené kočky jsou tedy považovány za poddruh P. a. aurata.
Barevné formy, šedá a zlatá, byly v minulosti rozlišeny jako samostatné druhy.
Kočka zlatá žije v lesích rovníkové Afriky. Státy, v níž je prokázán k roku 2015 její výskyt jsou Angola, Kamerun, Středoafrická republika, Kongo, Demokratická republika Kongo, Pobřeží slonoviny, Rovníková Guinea, Gabon, Ghana, Guinea, Libérie, Sierra Leone, Uganda a Keňa.[13][16][17] Velmi pravděpodobný je též výskyt v jižním Senegalu, Rwandě, Burundi, a národním parku Omo v Etiopii.[11] Z Gambie, Guiney-Bissau, Toga a Beninu chybějí důkazy o přítomnosti této šelmy, avšak přinejmenším v Guineji-Bissau ještě donedávna žila.[13][18]
Základním habitatem kočky zlaté je primární deštný prales, nezasažený člověkem. Žije též v bambusových lesích, lesních mokřadech, horských vřesovištích, galeriových lesích. Do určité míry je schopna se přizpůsobit kácení lesů, obývá pak hustý podrost a křoviny. Vyskytuje se také v suchých tropických lesích a na lesnatých savanách, ale jen zřídka. Byla spatřena též v banánových plantážích a poblíž lidských vesnic. Obývá území do nadmořské výšky 3600 metrů.[7][4][11][15]
Jsou to samotáři, aktivní kdykoliv během dne. Dříve uváděná a donedávna předpokládaná noční či soumračná aktivita[15] se nepotvrdila. Průzkum za pomoci fotopastí neodhalil žádnou pravidelnost ani žádnou jednoznačně danou část dne, kterou by kočka upřednostňovala pro svůj pohyb v teritoriu.[9]
Kočky zlaté jsou aktivní lovci. Přestože umějí dobře šplhat, potravu hledají většinou na zemi, někdy mohou k útoku využít i nízkého větvoví. Loví většinou menší živočichy, jako jsou hlodavci, hmyzožravci a ptáci, dokážou však zdolat také malé antilopy, především chocholatky, které na některých místech tvoří významnou část jejich kořisti. Někdy zabíjejí i opice několika různých druhů (zvláště kočkodany, guerézy a komby). Bylo několikrát pozorováno, že opice spustí poplach, když zahlédnou kočku zlatou.[9][11][19][20] Napadají i stromové damany pralesní.[7] Výjimečně si přilepší obojživelníky, netopýry či rybami. Zřejmě nepohrdnou ani mršinou. Podle některých zpráv kořistí i dobytek (ovce, kozy) a drůbež, nicméně v mnoha případech mohlo jít o záměnu se servalem.[11] Zabíjejí prokousnutím šíje či hlavy, antilopky nejspíše zardousí.[9][11]
Statistika vybrané kořisti přítomné v trusu kočky zlaté ze 4 míst výskytu (v %)[7][9][21] Ituri,Dem. rep. Kongo
(60 vzorků)
Ndoki,Republika Kongo
(36 vzorků)
Dzanga,Středoafrická rep.
(17 vzorků)
Bwindi,Uganda
(42 vzorků)
Antilopka zakrslá(Neotragus batesi)
4 0 0 * Chocholatka modrá(Philantomba monticola)
15 16 22 * Chocholatka západní(Cephalophus callipygus)
0 0 16 * Chocholatka černohřbetá(Cephalophus dorsalis)
1 0 0 * Chocholatkybez nerozlišení
* * * 54 Štětkoun šedý(Potamochoreus larvatus)
0 0 0 6 Kopytníci celkem 20 16 38 60 Kočkodan muido(Cercopithecus cephus)
* 0 6 * Kočkodanibez rozlišení
3 0 0 * Komba malá(Galagoides demidovii)
0 3 0 0 Primáti celkem 3 3 6 10 Hlodavci celkem 50 69 40 14 Další malí savci celkem 8 3 11 0 Ptáci celkem 11 0 0 12 Vejce 0 0 0 2O rozmnožování ve volné přírodě neexistují prakticky žádné informace. Teprve nedávno byly alespoň získány fotografie samic s mláďaty.[22] Ze zajetí nicméně máme několik zpráv o rozmnožování. Březost trvá 75–78 dní, pak se narodí pouze jedno nebo dvě koťata. Při narození váží 180 až 235 gramů a velmi rychle rostou (rychleji než jiné druhy koček srovnatelné velikosti) a jsou odstavena už v 6 týdnech věku. Samice pohlavně dospívají v 11 měsících, samci až v 18 měsících.[7][11] V zajetí se dožívají 15 až 21 let.[23]
Jediným dosud zjištěným predátorem kočky zlaté je levhart skvrnitý. Zbytky této kočky byly nalezeny v pěti ze 196 levhartích exkrementů, jež byly posbírány v NP Lopé v Gabonu a podrobeny zkoumání.[24] Rovněž tak komparativní analýza ze Zairu (dnes Demokratická republika Kongo) potvrdila predaci kočky ze strany levharta.[21]
Zjištěnými parazity jsou Dirofilaria granulossa, Taenia taeniaeformis (tasemnice kočičí) a Ligula (řemenatka).[11]
Pygmejové věří, že ocas kočky zlaté je talisman, který jim pomůže ulovit slona.[15] Kožešina je také součást ceremoniálních tradičních oděvů.[15] Některá etnika věří, že její vlastnictví může obecně přinést štěstí. Dále se do ní balí některé cenné předměty.[13]
Kočka zlatá nepatří mezi hlavní obchodní artikly tzv. lovců lesního masa (bushmeat hunters). Nicméně je-li chycena, obvykle do pasti v podobě oka, její maso bývá obvykle zkonzumováno a kožešina prodána na trhu, například v Yaoundé či Kampale.[13]
Odlesňování krajiny představuje důležitou hrozbu pro populace koček zlatých. Za posledních 15 let přišla šelma asi o 6,5 % svého habitatu vinou kácení původních tropických lesů. Další velkou hrozbou je intenzivní lov zvířat všech velikostí, který v lesích rovníkové Afriky vytváří tzv. efekt prázdného lesa. Ve vzdálenosti 10 až 15 km od lidských sídel bývá lesní fauna prakticky zdecimována. To přímo i nepřímo přispívá k úbytku kočičí populace. Tyto hrozby se ještě zintenzivňují s masivním nárůstem lidské populace v rovníkové Africe (2,6 až 2,8 % ročně).[9][10][13][25]
Kočka zlatá je zařazena do úmluvy CITES Appendix II, která obchod s ní výrazně omezuje. Lov je ve většině zemí výskytu nezákonný, případně regulovaný.[4][13]
Hlavními národními parky a chráněnými oblastmi, kde se tato šelma vyskytuje, jsou NP Gola Rainforest (Sierra Leone), PR Mount Nimba Strict (Libérie, Pobřeží slonoviny, Guinea), NP Sapo (Libérie), NP Taï a Comoé (Pobřeží slonoviny), NP Gashaka (Nigérie), rezervace Dja Faunal (Kamerun), NP Lopé a NP Ivindo (Gabon), NP Odzala a NP Nouabale-Ndoki (Kongo), NP Dzangha-Ndoki (Středoafrická republika), NP Virunga (Demokratická republika Kongo), NP Queen Elizabeth a Bwindi Impenetrable NP (Uganda).[11][13]
Obrázky, zvuky či videa k tématu kočka zlatá ve Wikimedia Commons
Kočka zlatá (Caracal aurata) je středně velká kočkovitá šelma z podčeledi malé kočky obývající deštné lesy rovníkové Afriky. Druh popsal v roce 1827 Coenraad Jacob Temminck. V minulosti byla zařazována do rodu Felis a Profelis, nyní je zástupcem rodu Caracal. Vypadá jako kočka Temminckova, s kterou ale není blízce příbuzná. Jejím nejbližším příbuzným je karakal, s nímž někdy sdílí i habitat. Vyskytuje se ve dvou základních barevných variantách: zlato-červeno-hnědé a stříbro-šedé. Tyto varianty se mohou barevně prolínat. Některé populace jsou hustě skvrnité po celém těle, jiné mají jen nezřetelné skvrny na břiše. Výskyt melanismu byl také zaznamenán. Tělo dosahuje délky do 1 metru, zcela výjimečně i poněkud více a ocas měří maximálně 37 centimetrů. Hmotnost se nejčastěji pohybuje od 5 do 16 kg, samci bývají zřetelně větší než samice. Kočka zlatá je šelma s nepravidelnou aktivitou, může být aktivní i odpočívat kdykoliv během dne. Živí se především hlodavci, hmyzožravci, ptáky, damany, malými lesními antilopami a opicemi. Při lovu používá metodu překvapivého přepadu a krátkého pronásledování. Loví především na zemi. Zástupci druhu se v přírodě dožívají zřejmě okolo 10 let, v zajetí to může být až 20.
O chování a rozmnožování této šelmy existuje minimum věrohodných informací, obecně jde o jednu z nejméně prozkoumaných divokých koček. V registrovaných zoo žije v současnosti (2015) jen jeden zástupce druhu. První fotografie této šelmy z volné přírody (z fotopastí) pocházejí až z konce 20. století, první krátké filmové záběry vznikly v roce 2011. Mezinárodní svaz ochrany přírody hodnotí kočku zlatou jako zranitelný druh. Hlavním důvodem je neznámá velikost populace, ztráta stanovišť vlivem kácení lesů a rozsáhlý obchod s masem lesních zvířat v oblasti rovníkové Afriky.
Den afrikanske guldkat (latin: Caracal aurata) er et dyr i kattefamilien. Den er omtrent dobbelt så stor som en huskat og er kraftigt bygget med lange ben, store poter og ret kort hale. Den afrikanske guldkat lever hovedsageligt i fugtige skove omkring ækvator i det vestlige og centrale Afrika. Den er ifølge genetiske undersøgelser nært beslægtet med karakalen og servalen.[2]
Den afrikanske guldkat bliver 61-100 cm lang med en hale på 16-46 cm og vejer 5,5-16 kg. Hannen er større end hunnen.[3][4]
Den afrikanske guldkat (latin: Caracal aurata) er et dyr i kattefamilien. Den er omtrent dobbelt så stor som en huskat og er kraftigt bygget med lange ben, store poter og ret kort hale. Den afrikanske guldkat lever hovedsageligt i fugtige skove omkring ækvator i det vestlige og centrale Afrika. Den er ifølge genetiske undersøgelser nært beslægtet med karakalen og servalen.
Die Afrikanische Goldkatze (Caracal aurata[1], Syn.: Profelis aurata Sewerzow, 1858) ist eine wilde Katze der Regenwälder Afrikas. Sie gehört zu den am wenigsten erforschten Katzenarten weltweit und wurde früher zur inzwischen aufgelösten Gattung der Goldkatzen gerechnet, scheint aber nach neueren Erkenntnissen dichter mit dem Karakal als mit den Asiatischen Goldkatzen verwandt zu sein.
Die Afrikanische Goldkatze ist etwa doppelt so groß wie eine Hauskatze: Sie hat eine Kopfrumpflänge von 61,5 bis 101 cm, hinzu kommt ein Schwanz mit einer Länge von 16,3 bis 35 cm, die Schulterhöhe beträgt 38 bis 50 cm. Männchen sind größer, schwerer und kräftiger und erreichen ein Gewicht von 11 bis 16 kg, während die Weibchen mit 6 bis 8 kg nur die Hälfte des Gewichtes der Männchen erreichen. Im Vergleich zum Serval und Karakal ist der Schwanz verhältnismäßig lang, die schwarzen Ohren sind kleiner und abgerundet. Die Fellfarbe ist sehr variabel. Am häufigsten sind rotbraune, rotgoldene und silbergraue Tiere, aber auch braune und gänzlich oder teilweise schwarze Goldkatzen kommen vor. Auf dem Bauch, aber auch gelegentlich am gesamten Körper befinden sich mehr oder weniger deutliche dunkle Flecken in Tupfen- oder Rosettenform. Immer ist die Unterseite deutlich heller als die Oberseite, und das Gesicht trägt schwarze Flecken oberhalb der Augen. Der Schwanz kann mit vollständigen oder unterbrochenen Bändern gemustert sein oder ungebändert sein. Zwischen den Schultern und der Kopfoberseite fallen die Haare nach vorne und Haarwirbel bilden sich an den Stellen, an denen die Haare ihre Fallrichtung ändern. Afrikanische Goldkatzen verfügen über eine Vielzahl von Lautäußerungen, dazu gehören zischen, miauen, knurren, schnurren und gurgelartige Laute.[2]
Die Afrikanische Goldkatze bewohnt den Regenwaldgürtel West- und Zentralafrikas oder hohe Berglandschaften und ist im größten Teil ihres Verbreitungsgebietes relativ selten, kann lokal aber häufiger vorkommen. Sie bevorzugt Primärwälder, kommt aber auch in Sekundärwäldern mit viel Unterholz vor. Sehr selten sind Goldkatzen in den Trockenwäldern Ostafrikas und dringen gelegentlich entlang von Flüssen in die offene Savanne vor.[2] In folgenden Wildschutzgebieten könnten mit Glück Goldkatzen gesehen werden: Salonga, Ruwenzori, Virunga, Garamba und Queen Elizabeth.
Wegen ihrer scheuen und verborgenen Lebensweise werden Goldkatzen nur selten gesehen. Sie sind vorwiegend terrestrisch (auf dem Boden lebend) und weder ausschließlich nachtaktiv, noch vorwiegend dämmerungs- oder tagaktiv, sondern passen ihr Aktivitätsmuster je nach gegebenen Umständen an und können dann unregelmäßig aktiv sein zu jeder Zeit bei Tag oder Nacht.[1] Obwohl sie gut klettern können, jagen Goldkatzen ihre Beute vorwiegend am Boden. Dazu gehören vor allem Nagetiere wie Mäuse, kleine Antilopen wie Ducker sowie Schliefer, Hörnchen, Quastenstachler, Ratten, Spitzmäuse, Schuppentiere, Rüsselspringer, Meerkatzen und Vögel.[2]
Über das Paarungsverhalten der Goldkatzen in freier Wildbahn ist nur sehr wenig bekannt. Einheimische berichten, dass die Goldkatze immer nur ein Junges gebärt, in Zoos wurden allerdings schon mehrfach Zwillingsgeburten beobachtet. Nach einer Tragzeit von 78 Tagen bringt die Goldkatze das etwa 200 g schwere Junge zur Welt. Männchen werden nach 20 Monaten, Weibchen nach 11 Monaten geschlechtsreif.
Die Afrikanische Goldkatze wurde 1827 durch den niederländischen Zoologen Coenraad Jacob Temminck unter dem wissenschaftlichen Namen Felis aurata beschrieben aber schon 1858 durch den russischen Zoologen Nikolai Alexejewitsch Sewerzow der monotypischen Gattung Profelis zugeordnet. Zwischenzeitlich wurde sie auch, zusammen mit der Asiatischen Goldkatze und der Borneo-Goldkatze in eine gemeinsame Gattung Catopuma gestellt. Nach neueren Erkenntnissen ist sie jedoch näher mit dem Karakal und dem Serval verwandt als mit den asiatischen Goldkatzen und wird heute als zweite Art nach dem Karakal in die Gattung Caracal eingeordnet.[1]
Verwandtschaftsverhältnisse der Katzen nach Johnson et al. 2006 und O’Brien & Johnson 2008.[3][4] Katzen KleinkatzenManul (Otocolobus manul)
Altkatzen (Prionailurus)
Echte Katzen (Felis)
Gepard (Acinonyx)
Pumas (Puma)
Luchse (Lynx)
Pardelkatzen (Leopardus)
Karakal (Caracal caracal)
Afrikanische Goldkatze (Caracal aurata)
Serval (Leptailurus)
Marmorkatze (Pardofelis)
Eigentliche Großkatzen (Panthera)
Auf der Basis umfangreicher molekularbiologischer Merkmale wurde die Afrikanische Goldkatze innerhalb der Katzen dem Karakal als Schwesterart zugeordnet, gemeinsam mit dem Serval bilden sie ein Taxon.[4][3] Dieses wiederum wird den restlichen Kleinkatzen mit Ausnahme der Marmorkatze gegenübergestellt,[4] die Trennung von den restlichen Katzen fand vor etwa 8,5 Millionen Jahren im späten Miozän als Folge der Besiedlung Afrikas durch die gemeinsamen Vorfahren der Caracal-Linie statt, während sich die ursprünglichen Katzen in Eurasien und später auch in Nordamerika ausbreiteten.[3]
Man unterscheidet zwei Unterarten der Afrikanischen Goldkatze. Caracal aurata aurata aus Zentralafrika und Caracal aurata celidogaster aus Westafrika.[2]
In zwölf afrikanischen Staaten wurde die Jagd auf Goldkatzen verboten und diese Tiere unter absoluten Schutz gestellt. Regional gibt es Berichte darüber, dass Goldkatzen in Hühnerställe eindringen und damit Bauern Schaden zufügen, doch dies scheint eher selten vorzukommen. Bei manchen Pygmäenvölkern gehören Goldkatzenfelle zur Bekleidung, und der Schwanz einer Goldkatze gilt als Talisman bei der Elefantenjagd.
Die IUCN schätzt den Bestand der Afrikanischen Goldkatze als gefährdet (Vulnerable) ein.[5]
Die Afrikanische Goldkatze (Caracal aurata, Syn.: Profelis aurata Sewerzow, 1858) ist eine wilde Katze der Regenwälder Afrikas. Sie gehört zu den am wenigsten erforschten Katzenarten weltweit und wurde früher zur inzwischen aufgelösten Gattung der Goldkatzen gerechnet, scheint aber nach neueren Erkenntnissen dichter mit dem Karakal als mit den Asiatischen Goldkatzen verwandt zu sein.
The African gowden cat (Caracal aurata) is a wild cat distributur in the rainforests o Wast an Central Africae, an haes been categorised as Vulnerable bi IUCN.[1]
The African gowden cat (Caracal aurata) is a wild cat distributur in the rainforests o Wast an Central Africae, an haes been categorised as Vulnerable bi IUCN.
Tekst üüb Öömrang At Afrikoonsk gulkaat (Caracal aurata, iar: Profelis aurata) as en slach wil kaater, an lewet uun a troopen. Diar witj a wedenskapslidj ei föl faan. Iar mend jo, hat wiar nai mä't asiaatisk gulkaat, daalang woort hat tu en skööl mä di karakal tääld.
At Afrikoonsk gulkaat (Caracal aurata, iar: Profelis aurata) as en slach wil kaater, an lewet uun a troopen. Diar witj a wedenskapslidj ei föl faan. Iar mend jo, hat wiar nai mä't asiaatisk gulkaat, daalang woort hat tu en skööl mä di karakal tääld.
Paka dhahabu, paka dhahabu wa Afrika au paka-msitu (Profelis aurata) ni mnyama mbuai wa nusufamilia Felinae katika familia Felidae.
Makala hii kuhusu mnyama fulani bado ni mbegu. Paka dhahabu, paka dhahabu wa Afrika au paka-msitu (Profelis aurata) ni mnyama mbuai wa nusufamilia Felinae katika familia Felidae.
O Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος (Caracal aurata), είναι ένα μικρό αιλουροειδές, που απαντάται στα τροπικά δάση της δυτικής και κεντρικής Ασίας.Έχει χαρακτηριστεί από την IUCN ως «Εκτεθειμένο».Είναι στενός συγγενής τόσο του Καρακάλ (Caracal caracal) όσο και του Σερβάλ (Leptailurus serval).Παλαιότερα, έχει τοποθετηθεί στο γένος Προφέλις (Profelis).
Ο Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος, έχει το διπλάσιο μέγεθος από μια κατοικίδια γάτα.Το στρογγυλεμένο κεφάλι, είναι πολύ μικρότερο σε σχέση με το μέγεθος του σώματός του.Είναι μία βαριά, κοντόχοντρη γάτα με μεγάλα πόδια και μια σχετικά μακριά ουρά.Το μήκος του σώματός του, κυμαίνεται από 61 έως 101 cm, με μήκος ουράς από 16 έως 46 cm.Το ύψος στους ώμους, είναι περίπου 38 με 55 cm.Αυτή η γάτα, ζυγίζει περίπου 5,5 με 16 kg.Τα αρσενικά, είναι μεγαλύτερα από τα θηλυκά.
Το χρώμα του Αφρικανικού χρυσότριχου αγριόγατου, είναι καστανό ή κοκκινωπό γκρι, ή γκρίζο καφέ - σκούρο.Το σώμα του, είναι γεμάτο με μαύρα στίγματα και βούλες.Οι περιοχές γύρω από τα μάτια, ο λαιμός, η κοιλιά, τα μάγουλα, το πηγούνι, έχουν λευκό χρώμα.Η ουρά του, είναι πιο σκούρα στο πάνω μέρος της, ενώ η άκρη της, είναι μαύρη.Τα υποείδη που ζουν στο δυτικό τμήμα της κατανομής τους, έχουν πιο μεγάλες βούλες, από αυτά του ανατολικού τμήματος.Οι γούνες, πιστεύεται ότι διαχωρίζουν τα υποείδη μεταξύ τους.Ο μελανισμός, δεν είναι ιδιαίτερα συχνός.
Γενικότερα, ο Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος, μοιάζει με το Καρακάλ, με μικρότερα αυτιά, μεγαλύτερη ουρά και πιο μικρό, στρογγυλεμένο πρόσωπο.Έχουν μικρά, στρογγυλεμένα μάτια, χρώματος ανοιχτού μπλε - καφέ.
Ο Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος, απαντάται σε τροπικά δάση σε υψόμετρο μέχρι και 3.000 m.Προτιμά τα πυκνά, υγρά δάση με πυκνή βλάστηση και συχνά, εμφανίζεται κοντά σε ποτάμια, δάση με μπαμπού και σε βαλτότοπους.Αυτό το αιλουροειδές, ζει, από την Σενεγάλη στα δυτικά έως την Κένυα στα ανατολικά, από την Νοτιοαφρικανική Δημοκρατία στα νότια, μέχρι την Αγκόλα στα βόρεια.
Λόγω του μοναχικού χαρακτήρα του, λίγα είναι γνωστά για την συμπεριφορά τους.Είναι μοναχικά ζώα και είναι ιδιαίτερα δραστήρια κατά τη διάρκεια της νύχτας και του λυκόφωτος, αν και έχουν παρατηρηθεί να κυνηγούν και την ημέρα, ανάλογα με την διαθεσιμότητα των τοπικών θηραμάτων.
Οι Αφρικανικοί χρυσότριχοι αγριόγατοι, είναι σε θέση να αναρριχηθούν στα δέντρα, αλλά προτιμούν να κυνηγούν στο έδαφος.Τρέφονται κυρίως με ύρακες των δέντρων και τρωκτικά, αλλά κυνηγούν επίσης πουλιά, μικρούς πιθήκους, νεαρούς υλόχοιρους και μικρές αντιλόπες.Έχουν παρατηρηθεί, επίσης, να τρέφονται με οικόσιτα κοτόπουλα.
Η γνώση των αναπαραγωγικών συνηθειών των Αφρικανικών χρυσότριχων αγριόγατων, προέρχεται από τα δείγματα της αιχμαλωσίας.Το θηλυκό, γεννά 1 ή 2 γατάκια, μετά από κύηση περίπου 75 ημερών.Τα γατάκια, όταν γεννιούνται, ζυγίζουν από 180 έως 250 gr, αλλά αναπτύσσονται με μεγάλη ταχύτητα, σε αντίθεση με άλλες μεγάλες γάτες.Τα μάτια τους, ανοίγουν μια εβδομάδα μετά τη γέννησή τους και απογαλακτίζονται στις 6 με 8 εβδομάδες.Τα θηλυκά, φτάνουν στη σεξουαλική ωριμότητα στους 11 μήνες, ενώ τα αρσενικά, στους 18 μήνες.Αυτές οι γάτες, ζουν μέχρι και 12 χρόνια σε αιχμαλωσία, ενώ η διάρκεια ζωής τους στην άγρια φύση, δεν είναι γνωστή.
Ο Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος, έχει 2 υποείδη:
Ο Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος, είχε τοποθετηθεί παλαιότερα στα γένη Γατοπούμα (Catopuma), Αίλουρος (Felis) ή Προφέλις (Profelis).Γενετικές μελέτες, έδειξαν ότι ο Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος, έχει στενή σχέση με το Καρακάλ.Αυτά τα δύο είδη, μαζί με το Σερβάλ, αποτελούν τις 8 καταγωγές των αιλουροειδών.Αυτή η καταγωγή, εξελίχθηκε πριν από περίπου 8,5 εκατομμύρια χρόνια.Πιο πρόσφατα, ο Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος, τοποθετήθηκε στο γένος Καρακάλ.Ο αγριόγατος, μοιάζει με τον Ασιατικό χρυσότριχο αγριόγατο, αλλά δεν σχετίζονται μεταξύ τους.
Ο αγριόγατος αυτός, απειλείται κυρίως από την εκτεταμένη αποψίλωση και την μετατροπή των δασών σε φυτείες, σε συνδυασμό με την εξόρυξη ορυκτων και τη δημιουργία δρόμων, που καταστρέφουν τους κύριους οικότοπούς τους.Επιπλέον, απειλείται από το κυνήγι, κυρίως στο Κονγκό.
Ο Αφρικανική χρυσότριχος αγριόγατος, έχει ταξινομηθεί στο «Παράρτημα ΙΙ της CITES».Το κυνήγι του, απαγορεύεται στην Αγκόλα, στο Μπενίν, στην Μπουρκίνα Φάσο, στο Κονγκό, στην Ακτή Ελεφαντοστού, στο Κονγκό, στη Γκάνα, στην Κένυα, στη Λιβερία, στη Νιγηρία, στη Ρουάντα και στη Σιέρα Λεόνε.Στη Γκαμπόν, Λιβερία και στο Τόγκο, επιτρέπεται η θηρία.
O Αφρικανικός χρυσότριχος αγριόγατος (Caracal aurata), είναι ένα μικρό αιλουροειδές, που απαντάται στα τροπικά δάση της δυτικής και κεντρικής Ασίας.Έχει χαρακτηριστεί από την IUCN ως «Εκτεθειμένο».Είναι στενός συγγενής τόσο του Καρακάλ (Caracal caracal) όσο και του Σερβάλ (Leptailurus serval).Παλαιότερα, έχει τοποθετηθεί στο γένος Προφέλις (Profelis).
Африканска златна мачка — предатор кој припаѓа на семејството мачки, исто како и Азиската златна мачка, но Африканската е поблиска до каракалот и сервалот. Должината на телото нејзино е од 61 до 102 cm, а на опашката - 16-35 cm. Висока е околу 38-55 cm со тежина 4-16 kg. Времетраењето на нивниот живот е околу 21 години. Популацијата на видот е намален.
Африканската златна мачка живее во прашумите на еквадорот во Африка: во Сенегал, Нигерија, Нигер, Република Конго, Демократска Република Конго и Руанда, а најјужно живее во Ангола. Неа ѝ штети негативното делување на човекот, на пример, намалување на површината на прашумата.
Има тежина од 11 до 14 килогрми, телото е од 60 до 102 цм, со додаток од 16-46 цм на должина на опашката. Висината е од 38 до 51 цм. Африканска златна мачка е околу два пати поголема од домашната мачка. Тоа е силна мачка, со подолги нозе. Се јавува во две основни бои: сива и златна. Стомакот, вратот, брадата и образите секогаш се посветли од остатокот на телото. Можат да бидат и со бела боја. Опашката е потемна и завршува со црн врв. Околу 4% од популацијата е потполно црна. Во Западна Африка, можат да имаат дамки на целото тело или само на грбот, нозете и вратот.
Во најголем дел бременоста трае 75-78 дена, и се раѓаат едно или две мачиња, кои растат брзо и веќе одбиваат да цицаат на 6 неделна старост. Сексуално се зрели од оклу 18 месеци. Живеат до 15 години.
Тие се активни ловци. Лесно можат да се качуваат. Ловат глодари и птици, исто така можат да фатат мала антилопа, понекогаш ловат мали мајмуни. Според некои извори, напаѓаат стока и живина.
Постојат два подвида:
Африканска златна мачка — предатор кој припаѓа на семејството мачки, исто како и Азиската златна мачка, но Африканската е поблиска до каракалот и сервалот. Должината на телото нејзино е од 61 до 102 cm, а на опашката - 16-35 cm. Висока е околу 38-55 cm со тежина 4-16 kg. Времетраењето на нивниот живот е околу 21 години. Популацијата на видот е намален.
Залата́я ко́тка, таксама залатая афрыканская котка (Profelis aurata) — драпежны сысун сямейства каціных.
Залатая котка жыве ў трапічных дажджавых лясах Экватарыяльнай Афрыкі, трапляецца ад Сэнэгалу да паўночнай Анголы і ад Конга на захадзе да паўднёвай Кеніі на ўсходзе. Асноўная яе папуляцыя жыве ў басэйне Конга і на вакольных тэрыторыях.
Удвая большая за свойскую котку. Даўжыня цела 0,9—1,2 м, доля хваста 2/7—1/3 агульнай даўжыні; вышыня ў карку — 38—50 см. Вага самцоў у сярэднім — 11—14 кг; адзіная ўзважаная саміца важыла 6,2 кг. Вушы закругленныя, звонку цёмныя; галава маленькая.
— сховішча мультымэдыйных матэрыялаў
Залата́я ко́тка, таксама залатая афрыканская котка (Profelis aurata) — драпежны сысун сямейства каціных.
ஆப்பிரிக்கப் பொன்னிறப் பூனை (African golden cat, Caracal aurata) என்பது ஆப்பிரிக்கக் கண்டத்தின் நடுப்பகுயிலும் மேற்குப் பகுதியிலும் உள்ள மழைக்காடுகளில் மட்டுமே காணப்படும் ஒரு காட்டுப்பூனை ஆகும். காடழிப்பினாலும் உணவிற்காக வேட்டையாடப் படுவதாலும் இவை பாதிக்கப்பட்டுள்ளன. சிவப்புப் பட்டியலில் இது அழிவாய்ப்பு இனமாக அடையாளப்படுத்தப் பட்டுள்ளது.[1]
உயிரியல் வகையில் கறகால் பூனை, சேர்வாள் பூனை ஆகியவற்றிற்கு நெருங்கியது.[3] இதன் உடல் நீளம் 61 முதல் 101 செ.மீ வரை இருக்கும் வால் 16 - 46 செ.மீ வரையும் இருக்கும். [4]
ஆப்பிரிக்கப் பொன்னிறப்பூனை வீட்டுப் பூனையைப் போல் ஏறத்தாழ இருமடங்கு இருக்கும். வட்ட வடிவமான தலையானது உடலளவைக் கருதும் போது சிறியதாக உள்ளது. கால்கள் நீளமாகவும் வால் சற்று சிறுத்தும் இருக்கும். இது 5.5 கி.கி முதல் 16 கிலோ எடை வரை இருக்கும். மேலும் கடுவன்கள் பெண் பூனைகளை விடப் பெரியன. [4][5]
இப்பூனைகள் பொதுவாக கடல் மட்டத்தில் இருந்து 3000 மீட்டர் உயரத்திலுள்ள வெப்ப வலயக் காடுகளில் வாழ்கின்றன. மேலும் இவை அடரந்த ஈரப்பதமுள்ள கீழே அடர்ந்த தாவரங்கள் உள்ள இடங்களையே விரும்புகின்றன. இப்பூனைகள் மேற்கில் செனகல் நாட்டிலிருந்து கிழக்கே கென்யா வரையிலும் வடக்கே நடு ஆப்பிரிக்கக் குடியரசு நாட்டில் இருந்து தெற்கில் வட அங்கோலா வரையிலும் காணப்படுகின்றன. [4]
ஆப்பிரிக்கப் பொன்னிறப் பூனை (African golden cat, Caracal aurata) என்பது ஆப்பிரிக்கக் கண்டத்தின் நடுப்பகுயிலும் மேற்குப் பகுதியிலும் உள்ள மழைக்காடுகளில் மட்டுமே காணப்படும் ஒரு காட்டுப்பூனை ஆகும். காடழிப்பினாலும் உணவிற்காக வேட்டையாடப் படுவதாலும் இவை பாதிக்கப்பட்டுள்ளன. சிவப்புப் பட்டியலில் இது அழிவாய்ப்பு இனமாக அடையாளப்படுத்தப் பட்டுள்ளது.
உயிரியல் வகையில் கறகால் பூனை, சேர்வாள் பூனை ஆகியவற்றிற்கு நெருங்கியது. இதன் உடல் நீளம் 61 முதல் 101 செ.மீ வரை இருக்கும் வால் 16 - 46 செ.மீ வரையும் இருக்கும்.
အာဖရိကရွှေကြောင်သည် အာဖရိကအနောက်ပိုင်းနှင့် အလယ်ပိုင်းရှိ မိုးသစ်တောများတွင် ကျက်စားသော ကြောင်ရိုင်းတစ်မျိုး ဖြစ်သည်။[၃] ကဲရကယ်ကြောင်ရိုင်း၊ ဆာဗယ်ကြောင်ရိုင်းတို့နှင့် မျိုးနီးစပ်သည်။[၄]
ဦးခေါင်းမှ ကိုယ်အရှည်သည် ၆၁ မှ ၁၀၁ စင်တီမီတာ (၂၄ မှ ၄၀ လက်မ) ရှိ သည်။ အမြီးအရှည်မှာ ၁၆ မှ ၄၆ စင်တီမီတာ (၆.၃ မှ ၁၈.၁ လက်မ) ရှိ သည်။ [၅]အိမ်ကြောင်၏အရွယ်အစား နှစ်ဆ ရှိသည်။[၆]
အပူပိုင်းသစ်တောများတွင် ကျက်စားပြီး မြစ်အနီးတဝိုက်တွင်တွေ့ရတတ်သည်။ အနောက်ဘက်တွင် ဆီနီဂေါလ်နိုင်ငံမှ အရှေ့ဘက်တွင် ကင်ညာနိုင်ငံအထိ၊ မြောက်ဘက်တွင် ဗဟိုအာဖရိကသမ္မတနိုင်ငံ၊ တောင်ဘက်တွင် အင်ဂိုလာနိုင်ငံ မြောက်ပိုင်းအထိ တွေ့ရသည်။ တစ်ကောင်တည်းသာ ကျက်စားတတ်သည်။[၇]
အာဖရိကရွှေကြောင်သည် အာဖရိကအနောက်ပိုင်းနှင့် အလယ်ပိုင်းရှိ မိုးသစ်တောများတွင် ကျက်စားသော ကြောင်ရိုင်းတစ်မျိုး ဖြစ်သည်။ ကဲရကယ်ကြောင်ရိုင်း၊ ဆာဗယ်ကြောင်ရိုင်းတို့နှင့် မျိုးနီးစပ်သည်။
ဦးခေါင်းမှ ကိုယ်အရှည်သည် ၆၁ မှ ၁၀၁ စင်တီမီတာ (၂၄ မှ ၄၀ လက်မ) ရှိ သည်။ အမြီးအရှည်မှာ ၁၆ မှ ၄၆ စင်တီမီတာ (၆.၃ မှ ၁၈.၁ လက်မ) ရှိ သည်။ အိမ်ကြောင်၏အရွယ်အစား နှစ်ဆ ရှိသည်။
အပူပိုင်းသစ်တောများတွင် ကျက်စားပြီး မြစ်အနီးတဝိုက်တွင်တွေ့ရတတ်သည်။ အနောက်ဘက်တွင် ဆီနီဂေါလ်နိုင်ငံမှ အရှေ့ဘက်တွင် ကင်ညာနိုင်ငံအထိ၊ မြောက်ဘက်တွင် ဗဟိုအာဖရိကသမ္မတနိုင်ငံ၊ တောင်ဘက်တွင် အင်ဂိုလာနိုင်ငံ မြောက်ပိုင်းအထိ တွေ့ရသည်။ တစ်ကောင်တည်းသာ ကျက်စားတတ်သည်။
The African golden cat (Caracal aurata) is a wild cat endemic to the rainforests of West and Central Africa. It is threatened due to deforestation and bushmeat hunting and listed as Vulnerable on the IUCN Red List.[1] It is a close relative of both the caracal and the serval.[3] Previously, it was placed in the genus Profelis.[2] Its body size ranges from 61 to 101 cm (24 to 40 in) with a 16 to 46 cm (6.3 to 18.1 in) long tail.[4]
The African golden cat has a fur colour ranging from chestnut or reddish-brown, greyish brown to dark slaty. Some are spotted, with the spots ranging from faded tan to black in colour. In others the spotting pattern is limited to the belly and inner legs. Its undersides and areas around the eyes, cheeks, chin, and throat are lighter in colour to almost white. Its tail is darker on the top and either heavily banded, lightly banded or plain, ending in a black tip. Cats in the western parts of its range tend to have heavier spotting than those in the eastern region. Two color morphs, a red and a grey phase, were once thought to indicate separate species, rather than colour variations of the same species.[5] Grey skins have hairs that are not pigmented in their middle zones, whereas hair of red skins is pigmented intensively red. Hair of melanistic skins is entirely black.[6]
Skins of African golden cats can be identified by the presence of a distinctive whorled ridge of fur in front of the shoulders, where the hairs change direction. It is about twice the size of a domestic cat. Its rounded head is very small in relation to its body size. It is a heavily built cat, with stocky, long legs, a relatively short tail, and large paws. Body length usually varies within the range of 61 to 101 cm (24 to 40 in). Tail length ranges from 16 to 46 cm (6.3 to 18.1 in), and shoulder height is about 38 to 55 cm (15 to 22 in). The cat weighs around 5.5 to 16 kg (12 to 35 lb), with males being larger than females.[4]
Overall, the African golden cat resembles the caracal, but has shorter untufted ears, a longer tail, and a shorter, more rounded face. It has small, rounded ears. Its eye colour ranges from pale blue to brown.[7]
Felis aurata was the scientific name used by Coenraad Jacob Temminck who described a reddish-brown coloured cat skin in 1827 that he had bought from a merchant in London.[8] Temminck also described a grey coloured skin of a cat with chocolate brown spots that had lived in the menagerie in London. He named it Felis celidogaster.[9] Felis neglecta proposed by John Edward Gray in 1838 was a brownish grey cat skin from Sierra Leone.[10] Felis rutilus proposed by George Robert Waterhouse in 1842 was a reddish cat skin from Sierra Leone.[11] Felis chrysothrix cottoni proposed by Richard Lydekker in 1906 was a dark grey cat skin from the Ituri Rainforest.[12] A black cat skin from eastern Congo was proposed as Felis maka in 1942.[6]
In 1858, Nikolai Severtzov proposed the generic names Profelis with F. celidogaster as type species, and Chrysailurus with F. neglecta as type species.[13] In 1917, Reginald Innes Pocock subordinated both the African golden cat and the Asian golden cat to Profelis.[14] This classification was followed by several subsequent authors.[15][6][16][17][2]
Phylogenetic analysis of cat samples showed that the African golden cat is closely related with the caracal (Caracal caracal). These two species, together with the serval (Leptailurus serval), form the Caracal lineage, one of the eight lineages of Felidae. This lineage evolved nearly 8.5 million years ago.[18][3] Because of this close relationship, the African golden cat has been placed into the genus Caracal.[19]
Two African golden cat subspecies are recognised as valid since 2017:[20]
The following cladogram shows the phylogenetic relationships of the African golden cat:[3][19]
Felinae Bay cat lineage PardofelisMarbled cat (P. marmorata)
CatopumaBay cat (C. badia)
Asian golden cat (C. temminckii)
Caracal lineage Leptailurus
Serval (L. serval)
CaracalCaracal (C. caracal)
African golden cat
Andean mountain cat (L. jacobita)
Colocolo (L. colocolo)
Geoffroy's cat (L. geoffroyi)
Kodkod (L. guigna)
Oncilla (L. tigrinus)
Lynx lineage Puma lineage Leopard cat lineage Domestic cat lineageThe African golden cat is distributed from Senegal to the Central African Republic, Kenya and as far south as northern Angola. It inhabits tropical forests from sea level to an elevation of 3,000 m (9,800 ft). It prefers dense, moist forest with heavy undergrowth close to rivers but lives also in cloud forest, bamboo forests, and high moorland habitats.[4]
In Guinea's National Park of Upper Niger, it was recorded during surveys conducted in 1996 to 1997.[21]
In Uganda's Kibale National Park, an African golden cat was recorded in an Uvariopsis forest patch in 2008.[22] In Gabon's Moukalaba-Doudou National Park, it was recorded in forested areas during surveys in 2012.[23] African Golden cats were recorded in Tanzania's Minziro Forest Reserve in 2018 for the first time.[24]
Due to its extremely reclusive habits, little is known about the behaviour of African golden cats. They are solitary animals, and are normally crepuscular or nocturnal, although they have also been observed hunting during the day, depending on the availability of local prey.[4]
African golden cats are able to climb, but hunt primarily on the ground. They mainly feed on tree hyrax, rodents, but also hunt birds, small monkeys, duikers, young of giant forest hog, and small antelope. They have also been known to take domestic poultry and livestock.[4][5]
Knowledge of the African golden cat's reproductive habits is based on captive individuals. The female gives birth to one or two kittens after a gestation period of around 75 days. The kittens weigh 180 to 235 g (6.3 to 8.3 oz). Their eyes open within a week of birth, and they are weaned at 6–8 weeks. They grow and develop rapidly in comparison with other small cat species. One individual was reported to be scaling a 40-cm wall within 16 days of birth, reflecting a high degree of physical agility from an early age. Females reach sexual maturity at 11 months of age, and males at around 18 months. In captivity, they live up to 12 years. Their lifespan in the wild is unknown.[4]
The African golden cat is threatened by extensive deforestation of tropical rainforests, their conversion to oil palm plantations coupled with mining activities and road building, thus destroying its essential habitat. It is also threatened by bushmeat hunting, particularly in the Congo Basin.[1] A dead African golden cat was offered as bushmeat in Angola's Uíge Province in May 2018.[25]
The African golden cat is listed in CITES Appendix II.[1] Hunting African golden cats is prohibited in Angola, Benin, Burkina Faso, Congo, Côte d'Ivoire, Democratic Republic of Congo, Ghana, Kenya, Liberia, Nigeria, Rwanda, and Sierra Leone. In Gabon, Liberia and Togo, hunting regulations are in place.[26]
The African golden cat (Caracal aurata) is a wild cat endemic to the rainforests of West and Central Africa. It is threatened due to deforestation and bushmeat hunting and listed as Vulnerable on the IUCN Red List. It is a close relative of both the caracal and the serval. Previously, it was placed in the genus Profelis. Its body size ranges from 61 to 101 cm (24 to 40 in) with a 16 to 46 cm (6.3 to 18.1 in) long tail.
La Afrika ora kato (Profelis aurata) estas afrotropisa specio el la familio de la felisedoj. Senvoste ĝi longas 74 cm. Ĝia pezo sumiĝas je 14–18 kg. La vosto-longo estas 31 cm.
La Afrika ora kato (Profelis aurata) estas afrotropisa specio el la familio de la felisedoj. Senvoste ĝi longas 74 cm. Ĝia pezo sumiĝas je 14–18 kg. La vosto-longo estas 31 cm.
El gato dorado africano (Caracal aurata)[1] es una especie de mamífero carnívoro de la familia Felidae de tamaño medio que vive en los bosques lluviosos de África central y occidental, desde Guinea Bissau a las regiones fronterizas de Kenia y Tanzania e incluyendo toda la región del Congo.
Fue descrito por primera vez por Coenraad Jacob Temminck en 1827 como Felis aurata a partir de un ejemplar de la zona costera del golfo de Guinea.[2] Posteriormente fue clasificado dentro del género Profelis junto a al gato dorado asiático (Catopuma temminckii) y al gato de Borneo (Catopuma badia). Ambos animales fueron trasladados al género diferente, Catopuma, al comprobarse que las similitudes con el gato dorado africano obedecían a un proceso de convergencia evolutiva y no a un estrecho parentesco. En la década de 2010 se incluyó en el género Caracal.[1]
Sin embargo, algunos autores consideran válido el nombre de Profelis aurata para esta especie[2][3][4] siendo el único miembro de este género.[5] De prevalecer esta postura, tanto los géneros Caracal como Profelis serían monotípicos.
Se reconocen dos subespecies:[2]
Los ejemplares adultos presentan tamaños muy variables, entre los 61 y 101,5 cm de largo, con una cola de 16 a 46 cm y una altura sobre los hombros de 38 a 55 cm. Los machos son más robustos que las hembras, con un peso de 11 a 18 kg frente a los 5,5-6,2 que alcanzan estas. Su aspecto general se puede describir como similar al de un gato doméstico pero algo más poderoso y alargado, con la cola corta y orejas pequeñas. A pesar de su nombre, el color del pelaje también es muy variable, con una gama de tonos que van desde el rojizo al amarillento o incluso el gris humo. Aunque la mayor parte del cuerpo presenta un pelaje uniforme, se pueden observar manchas de tonalidad, tamaño y formas variables en el vientre y, en el caso de una de las subespecies, la cabeza. Estas manchas nunca son de color negro, sino simples tonalidades algo más oscuras de su color general. Los animales mantenidos en cautividad alcanzan los 15 años de vida.
Dentro de la selva lluviosa, el hábitat de los gatos dorados africanos es tan variable como su aspecto, lo que explica su amplia distribución. Se les puede encontrar tanto en tierras bajas como en montañas, en las riberas de los ríos y los bosques de bambúes, aunque en todos los casos necesitan de una buena cobertura arbórea.
La caza no se basa tanto en el acecho como en los ataques fortuitos, tanto sobre y desde los árboles como en el suelo. Entre sus presas se incluyen pequeños antílopes (duikers), monos, roedores, damanes y aves. Los hábitos de apareamiento no se conocen en profundidad debido a la dificultad para estudiar esta especie en su medio.
El gato dorado africano (Caracal aurata) es una especie de mamífero carnívoro de la familia Felidae de tamaño medio que vive en los bosques lluviosos de África central y occidental, desde Guinea Bissau a las regiones fronterizas de Kenia y Tanzania e incluyendo toda la región del Congo.
Profelis aurata Profelis genero monotipikoko animalia da. Artiodaktiloen barruko Felinae azpifamilia eta Felidae familian sailkatuta dago.
Bi azpiespezie ditu:
Profelis aurata Profelis genero monotipikoko animalia da. Artiodaktiloen barruko Felinae azpifamilia eta Felidae familian sailkatuta dago.
Bi azpiespezie ditu:
P. a. aurata - Kongotik Ugandaraino bizi dena P. a. celidogaster - mendebaldeko Afrikan bizi dena.Afrikankultakissa (Profelis aurata) on kissaeläin (Felidae), joka elää Länsi- ja Keski-Afrikan trooppisissa metsissä. Se saalistaa öisin. Nimensä se on saanut kullankeltaisesta turkista, joka voi olla täplikäs tai täplätön. Afrikankultakissa voi olla häntineen jopa 140 senttiä pitkä.[2]
Lajista on käytetty myös tieteellistä nimeä Felis aurata[2].
Afrikankultakissa (Profelis aurata) on kissaeläin (Felidae), joka elää Länsi- ja Keski-Afrikan trooppisissa metsissä. Se saalistaa öisin. Nimensä se on saanut kullankeltaisesta turkista, joka voi olla täplikäs tai täplätön. Afrikankultakissa voi olla häntineen jopa 140 senttiä pitkä.
Lajista on käytetty myös tieteellistä nimeä Felis aurata.
Caracal aurata
Le chat doré africain (Caracal aurata[1] ou Profelis aurata) est un chat sauvage de taille moyenne distribué à travers les forêts tropicales d'Afrique de l'Ouest et d'Afrique centrale. Il a une longueur d'environ 80 cm, dont plus de 30 cm de queue. Découvert par le naturaliste Coenraad Jacob Temminck (1778-1858) au XVIIIe siècle, ce gros chat était autrefois surnommé « chat-pard ».
Profelis aurata était la seule espèce du genre Profelis. Une étude récente la classe plutôt dans le genre Caracal[1].
Ce félidé possède un pelage court et serré. La couleur de la robe varie fortement (les individus peuvent être brun roux, doré, gris ou chocolat) avec des taches plus ou moins visibles[2]. Le mélanisme est signalé sur cette espèce[2]. Les variétés de pelage sont très diverses, même à l'échelle d'une région[2].
Certains individus peuvent mesurer 1,05 m dont une queue de 55 cm selon les individus.
Ce félin a pour proies les oiseaux, les serpents et les petits mammifères (rongeurs tels que souris et rats...) Il chasse aussi des petites antilopes (céphalophes...), des singes, parfois même des moutons et des chèvres, voire des hylochères[réf. souhaitée].
Le Chat doré d'Afrique est le seul félin d'Afrique exclusivement dépendant du milieu forestier[3]. Il est endémique de l'Afrique équatoriale[4].
Le Chat doré d'Afrique est protégé au titre de la classe A de la législation camerounaise, ce qui est le niveau le plus élevé (loi 94/01 1994)[3]. Le Chat doré d'Afrique est menacé par la dégradation de son habitat (perte et fragmentation) et par le braconnage. Il est notamment piégé dans les collets[4].
Au Cameroun, sa présence est confirmée dans la réserve de faune du Dja[3] et dans le parc national de Mpem et Djim[2]. Entre 2014 et 2017, des pièges photographiques ont permis de confirmer sa présence dans le parc national des volcans au Rwanda (première preuve de présence dans ce pays) et dans le parc national des gorilles de Mgahinga en Ouganda[4].
Caracal aurata
Le chat doré africain (Caracal aurata ou Profelis aurata) est un chat sauvage de taille moyenne distribué à travers les forêts tropicales d'Afrique de l'Ouest et d'Afrique centrale. Il a une longueur d'environ 80 cm, dont plus de 30 cm de queue. Découvert par le naturaliste Coenraad Jacob Temminck (1778-1858) au XVIIIe siècle, ce gros chat était autrefois surnommé « chat-pard ».
Profelis aurata était la seule espèce du genre Profelis. Une étude récente la classe plutôt dans le genre Caracal.
O gato dourado africano[Cómpre referencia], Caracal aurata,[1] é unha especie de mamífero carnívoro da familia dos félidos, subfamilia dos felinos.
É un gato de tamaño medio que vive nas selvas tropicais húmidas de África central e occidental, desde Guinea Bissau ás rexións fronteirizas de Kenya e Tanzania, incluíndo toda a cunca do río Congo.
A especie foi descrita en 1827 polo naturalista neerlandés Coenraad Jacob Temminck, co nome de Felis aurata a partir dun exemplar da zona costeira do golfo da Guinea.[2]
Posteriormente foi clasificado dentro do xénero Profelis, xunto ao gato dourado asiático e ao gato de Borneo. Estes dous animais foron trasladados a un xénero diferente, Catopuma, (Catopuma temminckii e Catopuma badia, respectivamente), ao comprobarse que as similitudes co gato dourado africano obedecían a un proceso de converxencia evolutiva e non a un estreito parentesco. Na década de 2010 incluíuse no xénero Caracal.[1]
Pero durante moitos anos considerouse a Caracal como un xénero monotípico, isto é, que só comprendía unha única especie, Caracal caracal, o caracal, e así aparece en case toda a bibliografía.[3][4]
Así mesmo, tradicionalmente, incluíuse ao gato dourado africano no xénero Felis ou no Profelis.[5]
Pero datos moleculares recentes revelan inequivocamente que o caracal, o serval e o gato dourado africano están intimamente ligados.[6]
E análises xenéticas moi recentes mostraron que o caracal, o gato dourado africano e máis o serval están estreitamente relacionados pola súa xenética, e que diverxeron dun antepasado común hai aproximadamente 5,4 millóns de anos. Polo tanto, suxeriuse incluír a todos eles dentro do xénero Caracal.[6][7]
Este criterio foi aceptado polos autores da Lista vermella da Unión Internacional para a Conservación da Natureza (UICN) para o gato dourado africano.[1] Polo tanto, segundo a UICN, o xénero comprede estas dúas especies:
Pola súa parte, W. E. Johnson e colaboradores, engaden tamén ao serval nesta lista:[6][8]
Por outra parte, algúnos autores consideran válido o nome de Profelis aurata para esta especie.[2][9][10][11][12] sendo o único membro deste xénero.[10][11][13][14] De prevalecer esta postura, tanto os xéneros Caracal como Profelis serían monotípicos.
Recoñecense dúas subespecies:[2]
Desde 2006, as relacións filoxenéticas do caracal establecéronse como se indica a continuación:[6][15]
PardofelisGato marmorado (P. marmorata)
CatopumaGato rubio de Borneo (Catopuma badia)
Gato dourado asiático (Catopuma temminckii)
Caracal
Serval (L. serval)
CaracalCaracal (Caracal caracal)
Gato dourado africano (Caracal aurata)
lineageOs exemplares adultos presentan tamaños moi variábeis, entre os 61 e os 101,5 cm de longo, cunha cola de 16 a 46 cm e unha altura na cruz de 38 a 55 cm. Os machos son máis robustos que as femias, cun peso que pode variar entre os 11 e os 18 kg fronte aos de 5,5 a 6,2 que alcanzan estas. O seu aspecto xeral pódese describir como similar ao dun gato doméstico pero algo máis poderoso e alongado, coa cola curta e as orellas pequenas. A pesar dos seus nomes científico e vulgar, a cor da súa pelaxe tamén é moi variábel, cunha gama de tonalidades que van desde a avemellada á amarelada, ou incluso á gris fume. Aínda que a maior parte do corpo presenta unha pelaxe uniforme, pódense observar manchas de tonalidade, tamaño e formas variábeis no ventre e, no caso dunha das subespecies, a cabeza. Estas manchas nunca son de cor negra, senón simples tonalidades algo máis escuras da súa cor xeral. Os animais que se manteñen en catividade alcanzan os 15 anos de vida.[16][17]
Aínda que nas Rexións Neotropical e Indomalaia viven varias especies de felinos simpátricos dependentes dos bosques, esta é a única de África. O gato dourado africano encóntras principalmente nas selvas tropicais húmidas primarias da África central e occidental, aínda que na periferia da súa principal área de distribución penetra nas rexións de sabana ao longo dos bosques de ribeiea. Tamén se ve en en bosques montanos e páramos alpinos no leste da súa área de distribución.[18][19] Dous estudos de excrementos, no bosque Ituri do Congo (Hart et al. 1996)[20] e do bosque Dzanga-Sangha da República Centroafricana (Ray & Sunquist 2001),[21] encontraron resultados similares.
Dentro da selva chuviosa, o hábitat dos gatos dourados africanos é tan variábel como o seu aspecto, o que se explica pola súa ampla área de distribución. Animais solitarios, pódense encontrar tanto en terras baixas como en montañas, nas ribeiras dos ríos e nos bosques de bambús, aínda que en todos os casos necesitan dunha boa cobertura arbórea.[16][17]
A forma de cazaren non se basea tanto na espreita como nos ataques fortuitos, tanto sobre e desde as árbores como no chan. Entre as súas presas inclúense pequenos antílopes (como os duiqueros), monos, roedores, damáns e aves. Os hábitos de apareamento non se coñecen en profundidade debido á dificultade para estudar esta especie no seu medio.[16][17]
Os roedores e os esquíos son as súas principais preas (o 70 % e o 62 %, respectivamente), seguidos por duiqueros e pequenos e medianos antílopes (25 % e 33 % respectivamente). Os primates constitúen o 5 % das súa capturas nos estudos de Hart et al. e Ray e Sunquist,[20][21] e hai varias observaciónes feitas por investigadores de primates de gatos dourados fricanos que cazan primates arbóreos.[1][5] Kingdon (1977) informou sobre os mesmos constituíntes da súa dieta no Parque Nacional Bwindi de Uganda.[22] Tamén cazan aves, e se encontraron con frecuencia restos de pangolíns en excrementos no Parque Nacional Tai de Costa do Marfil.[18]
Non se coñecen os detalles da súa actividade reprodutiva na natureza (de feito é un dos animais menos coñecidos). As crías probabelmente nacen en ocos de árbores.[17] Por iso, o coñecemento dos hábitos reprodutivos do gato dourado africano baséase no estudo de individuos en catividade. As femias paren un ou dous gatiños despois dun período de xestación de ao redor de 75 días. As crías pesan de 180 a 235 g ao naceren. Abren os ollos ao cabon dunha semana, e desléitanse entre as 6 a as 8 semanas. Crecen e desnvólvense rapidamente en comparación con outras especies de gatos pequenos. Informouse de que un individuo estaba gabeando unha parede de 40 cm aos 16 días do nacemento, o que reflicte un alto grao de axilidade física desde as idades temperás. As fembras alcanzan a madurez sexual aos 11 meses de idade, e os machos contra os 18 meses. En cativerio, viven até 12 anos. Descoñécese a súa lonxevidade na natureza.[23]
Os gatos dourados africanos forman parte da dieta do leopardo, o único felido que habita nos bosques húmidos de África. Se encontraron restos de gato dourado africano en 5 de 196 leopardos do Parque Nacional Lopé de Gabón,[24] e un único morto por un leopardo no P. N. de Ituri.[20]
O gato dourado africano está ameazado pola extensa deforestación das selvas tropicais, para convertelas en plantacións de palmeiras aceiteiras, xunto coas actividades mineiras e a construción de estradas, destruíndo así o seu hábitat.[1]
Tamén está ameazado pola caza de animais silvestres para obter carne, particularmente na cunca do Congo.[1]
A caza de gatos dourados africanos está prohibida en Angola, Benin, Burkina Faso, Congo, Costa de Marfil, Ghana, Kenya, Liberia, Nixeria, Ruanda, Serra Leoa e a República Democrática do Congo. En Gabón, Liberia e Togo, está permitida, pero sometida a regulación.[1]
A especie está incluída no Apéndice II do CITES, e a Unión Internacional para a Conservación da Natureza e dos Recursos Naturais (UICN) cualifica o seu status como VU (vulnerábel).[1]
O gato dourado africano[Cómpre referencia], Caracal aurata, é unha especie de mamífero carnívoro da familia dos félidos, subfamilia dos felinos.
É un gato de tamaño medio que vive nas selvas tropicais húmidas de África central e occidental, desde Guinea Bissau ás rexións fronteirizas de Kenya e Tanzania, incluíndo toda a cunca do río Congo.
Afrička zlatna mačka (lat. Caracal aurata; sin Profelis aurata) – vrsta mačke srednje veličine, koja živi u prašumama u ekvatorijalnoj Africi. U prošlosti je bila svrstana u rod Felis, pa u rod Caracal, a sada u poseban rod Profelis.
Ima težinu od 11 do 14 kg. Dužina tijela je od 60 do 102 cm, uz dodatak 16-46 cm dužine repa. Visina je od 38 do 51 cm.
Afrička zlatna mačka je oko dva puta veća od domaće mačke. To je snažna mačka, dugih nogu. Javlja se u dvije osnovne boje: sivoj i zlatnoj. Trbuh, vrat, brada i obrazi su uvijek svjetliji od ostatka tijela. Mogu biti i bijele boje. Rep je tamniji i završava crnim vrhom. Oko 4% populacije je potpuno crno. U zapadnoj Africi, mogu imati mrlje na cijelom tijelu ili samo na leđima, nogama i vratu.
Afrička zlatna mačka živi u prašumama ekvatorijalne Afrike: u Senegalu, Nigeriji, Nigeru, Kongu, Demokratskoj Republici Kongu i Ruandi, a najjužnije živi u Angoli. Šteti joj negativno djelovanje čovjeka, npr. smanjivanjem površina prašuma.
Afrička zlatna mačka živi pojedinačno, aktivna je noću, u zoru ili sumrak. Tijekom dana odmara se na drveću. U zatočeništvu, trudnoća traje 75-78 dana, okoti jednog ili dva mačića, koji rastu brzo i već su odbijeni od sise sa 6 tjedana starosti. Spolno su zreli s oko 18 mjeseci. Žive do 15 godina.
Aktivni su lovci. Lako se mogu popeti. Love glodavce i ptice, također mogu uhvatiti male antilopu, ponekad love male majmune. Prema nekim izvješćima, čak napadaju stoku i perad.
Postoje dvije podvrste:
Kucing Emas adalah jenis yang misterius dan sangat sulit di jumpai saat ini, sedikit sekali pengetahuan mengenai perilaku dan ekologi kucing jenis ini, termasuk populasi mereka di dalam kawasan.[1] Pola hidup satwa ini belum diketahui secara jelas tidak seperti jenis kucing hutan lainnya.[2]
Kucing Emas biasa di sebut Golden cat atau Fire cat, hewan ini termasuk salah satu hewan yg ikut dikampanyekan untuk dicegah kepunahannya. Kucing emas (Catopuma temminicki) merupakan salah satu dari tujuh jenis kucing yang hidup di dalam kawasan Taman Nasional Kerinci Seblat.[3] Ciri utama dari Kucing Emas adalah hampir seluruh tubuhnya berwarna cokelat ke emas-emasan (sesuai namanya) tetapi ada juga yg berwarna abu-abu atau coklat tua.[3]
Kucing emas ini hidup tersebar dari daerah Tibet, Nepal, Cina, Burma, Thailand sampai Indocina, Malaysia, Sumatera, dan juga Afrika.[3] Ciri-ciri lain dari kucing emas ini memiliki berat rata-rata untuk ukuran kucing dewasa jenis tersebut sekitar 8–12 kg dengan panjang dari kepala sampai ekor mencapai 1,2 meter.[3] Sebagaimana saudaranya kucing biasa, binatang ini kadang-kadang terlihat belang-belang tanpa menghilangkan warna spesifiknya. Binatang ini agak panjang dibanding dengan kucing biasa dan tidak pernah ditemui dengan warna hitam seluruhnya. Bagian belakang bundaran telinganya ada garis hitam pendek.[3] Garis putih yang dibatasi warna putih terdapat di pipinya, yang muncul dari sudut bagian dalam matanya.[3] Bagian perutnya selalu berwarna lebih terang dibanding bagian pinggulnya.[3]
Kucing Emas adalah jenis yang misterius dan sangat sulit di jumpai saat ini, sedikit sekali pengetahuan mengenai perilaku dan ekologi kucing jenis ini, termasuk populasi mereka di dalam kawasan. Pola hidup satwa ini belum diketahui secara jelas tidak seperti jenis kucing hutan lainnya.
Kucing Emas biasa di sebut Golden cat atau Fire cat, hewan ini termasuk salah satu hewan yg ikut dikampanyekan untuk dicegah kepunahannya. Kucing emas (Catopuma temminicki) merupakan salah satu dari tujuh jenis kucing yang hidup di dalam kawasan Taman Nasional Kerinci Seblat. Ciri utama dari Kucing Emas adalah hampir seluruh tubuhnya berwarna cokelat ke emas-emasan (sesuai namanya) tetapi ada juga yg berwarna abu-abu atau coklat tua.
Kucing emas ini hidup tersebar dari daerah Tibet, Nepal, Cina, Burma, Thailand sampai Indocina, Malaysia, Sumatera, dan juga Afrika. Ciri-ciri lain dari kucing emas ini memiliki berat rata-rata untuk ukuran kucing dewasa jenis tersebut sekitar 8–12 kg dengan panjang dari kepala sampai ekor mencapai 1,2 meter. Sebagaimana saudaranya kucing biasa, binatang ini kadang-kadang terlihat belang-belang tanpa menghilangkan warna spesifiknya. Binatang ini agak panjang dibanding dengan kucing biasa dan tidak pernah ditemui dengan warna hitam seluruhnya. Bagian belakang bundaran telinganya ada garis hitam pendek. Garis putih yang dibatasi warna putih terdapat di pipinya, yang muncul dari sudut bagian dalam matanya. Bagian perutnya selalu berwarna lebih terang dibanding bagian pinggulnya.
Il gatto dorato africano (Caracal aurata Temminck, 1827) è un felino selvatico diffuso nelle foreste pluviali dell'Africa occidentale e centrale che è stato classificato come vulnerabile dalla IUCN[1]. Il suo corpo misura 61–101 cm, e la coda 16–46 cm[3]. È parente stretto sia del caracal che del serval[4]. In passato, veniva classificato nel genere Profelis[2].
Pardofelis marmorata (Gatto marmorizzato)
Catopuma temminckii (Gatto dorato asiatico)
C. badia (Gatto dorato del Borneo)
Leptailurus serval (Serval)
Caracal caracal (Caracal)
C. aurata (Gatto dorato africano)
Il gatto dorato africano viene classificato nella sottofamiglia Felinae della famiglia Felidae. La specie venne descritta per la prima volta dallo zoologo olandese Coenraad Jacob Temminck a partire da alcune pelli provenienti dall'Africa occidentale messe in vendita in un museo di Londra. Temminck battezzò una pelle color bruno-rossastro con macchie sbiadite Felis aurata e una pelle grigiastra F. celidogaster; quest'ultima era completamente ricoperta da macchie scure e aveva la coda rossa. Successivamente, una pelle grigio-brunastra proveniente dalla Sierra Leone venne descritta come F. neglecta, un colore castano come F. rutilus, un color grigio scuro come F. chrysothrix cottoni, e una nera proveniente dal Congo-Brazzaville come F. maka[6][7].
La classificazione e le relazioni filogenetiche del gatto dorato africano sono rimaste incerte per lungo tempo. In passato esso è stato a varie riprese classificato nei generi Catopuma, Felis o Profelis[2][8]. Tuttavia, degli studi effettuati nel 2006 e nel 2009 hanno dimostrato che il gatto dorato africano è un parente molto stretto del caracal (Caracal caracal). Queste due specie, assieme al serval (Leptailurus serval), formano una delle otto linee evolutive di Felidae. Questa linea evolutiva comparve circa 8,5 milioni di anni fa. Più di recente, il gatto dorato africano è stato inserito nel genere Caracal[5][9]. Il gatto dorato africano somiglia molto al gatto dorato asiatico, ma le due specie non sono strettamente imparentate[5].
Vengono identificate due sottospecie[2][8]:
Alcuni autori indicano come sottospecie C. a. celidogaster invece di C. a. cottoni, restringendo la supposta sottospecie C. a. aurata a est del fiume Congo, e C. a. celidogaster a ovest del fiume Cross, in Gambia e in Gabon.[10][11][12].
Il gatto dorato africano è grande circa il doppio di un gatto domestico. La sua testa arrotondata è molto piccola se paragonata alle dimensioni del corpo. Ha una costituzione pesante, con zampe lunghe e tozze, coda relativamente breve e grandi piedi. La lunghezza del corpo generalmente varia, da una parte all'altra dell'areale, tra i 61 e i 101 cm. La coda misura 16–46 cm, e l'altezza al garrese è di circa 38–55 cm. Questo felino pesa circa 5,5–16 kg; i maschi sono più pesanti delle femmine[3][13].
La colorazione della pelliccia del gatto dorato africano è variabile, spaziando dal castano al bruno-rossastro, dal bruno-grigiastro all'ardesia scuro. Alcuni esemplari sono maculati, con macchie che variano dal marrone molto chiaro al nero intenso. In altri le macchie sono limitate al ventre e alla parte interna degli arti. Le regioni inferiori e le aree attorno agli occhi, le guance, il mento e la gola hanno una colorazione più chiara, talvolta quasi bianca. La coda è più scura sul lato dorsale e può essere molto fasciata, poco fasciata o di colore uniforme, ma termina sempre con una punta nera. Gli esemplari della parte occidentale dell'areale tendono ad essere molto più maculati di quelli della parte orientale. In passato si riteneva che le due forme cromatiche, la fase rossa e la fase grigia, indicassero due specie separate, piuttosto che semplici variazioni della stessa specie[14]. Esistono anche esemplari melanici, ma non sono molto comuni[15]. Nonostante l'ampia gamma cromatica della colorazione del manto, le pelli del gatto dorato africano si possono riconoscere dalla presenza di una caratteristica cresta di pelo davanti alle scapole, dove i peli cambiano direzione[3].
In generale, possiamo affermare che il gatto dorato africano somiglia al caracal, ma ha orecchie più corte e prive di ciuffetti, una coda più lunga e una faccia più breve e arrotondata. Ha orecchie piccole e rotonde e occhi di colore variabile dall'azzurro chiaro al marrone[16].
Il gatto dorato africano abita le foreste tropicali dal livello del mare fino a 3000 m di altitudine. Predilige le foreste fitte e umide con un folto sottobosco, e viene spesso avvistato in prossimità dei fiumi, ma può essere rinvenuto anche in foreste nebulose, foreste di bambù e brughiere di alta quota. Il suo areale si estende dal Senegal ad ovest al Kenya ad est, e dalla Repubblica Centrafricana a nord all'Angola settentrionale a sud[3].
A causa delle abitudini estremamente riservate, conosciamo ben poco sul comportamento dei gatti dorati africani. Sono animali solitari, e hanno generalmente abitudini crepuscolari o notturne, nonostante siano stati visti cacciare anche durante il giorno, a seconda della disponibilità locale delle prede[3].
I gatti dorati africani sono in grado di arrampicarsi, ma cacciano prevalentemente sul terreno. Si nutrono soprattutto di procavie arboricole e roditori, ma catturano anche uccelli, piccole scimmie, cefalofi, piccoli di ilochero e piccole antilopi. È noto che talvolta uccidano anche pollame domestico e altri animali da cortile[3][14].
Tutto ciò che sappiamo sulle abitudini riproduttive del gatto dorato africano si basa su osservazioni compiute in cattività. Questa specie, infatti, si riproduce facilmente in cattività. La madre partorisce uno o due piccoli dopo un periodo di gestazione di circa 75 giorni. Questi pesano 180-235 g, ma crescono e si sviluppano rapidamente rispetto ai piccoli di altre specie di piccoli felini. In un caso documentato un gattino di appena 16 giorni di età riuscì a scalare un muro di 40 cm, manifestando un elevato grado di agilità per una creatura così piccola. I piccoli aprono gli occhi ad una settimana dalla nascita, e sono svezzati a 6-8 settimane. Le femmine raggiungono la maturità sessuale a 11 mesi di età, ma i maschi non sono in grado di riprodursi fin verso i 18 mesi[3].
In cattività questi felini possono vivere fino a 12 anni, ma la loro durata di vita in natura è sconosciuta[3].
Il gatto dorato africano è minacciato dalla deforestazione su larga scala delle foreste pluviali tropicali, che vengono abbattute per fare spazio a coltivazioni di palma da olio, miniere e strade. Viene anche cacciato per la sua carne, in particolare nel bacino del Congo[1].
Il gatto dorato africano compare nell'Appendice II della CITES[1]. La caccia è proibita in Angola, Benin, Burkina Faso, Congo, Costa d'Avorio, Ghana, Kenya, Liberia, Nigeria, Repubblica Democratica del Congo, Ruanda e Sierra Leone. In Gabon, Liberia e Togo, la caccia è regolamentata[17].
Il gatto dorato africano (Caracal aurata Temminck, 1827) è un felino selvatico diffuso nelle foreste pluviali dell'Africa occidentale e centrale che è stato classificato come vulnerabile dalla IUCN. Il suo corpo misura 61–101 cm, e la coda 16–46 cm. È parente stretto sia del caracal che del serval. In passato, veniva classificato nel genere Profelis.
Afrikos auksinė katė (lot. Profelis aurata, angl. African golden cat, pranc. Chat doré africain) – katinių (Felidae) šeimos plėšrus žinduolis. Tai viena mažiausiai žmonėms žinoma kačių šeimos rūšis gyvenanti Afrikoje.
Paplitę Afrikos žemyne nuo Tanganikos ežero ir pietinės Kenijos arealo rytuose, iki Gambijos arealo vakaruose.
Gyvena Afrikos drėgnuosiuose atogrąžų miškuose bei tankiai suaugusiuose krūmynuose.
Nors jų suaugusių individų priskaičiuojama virš 10 000 (remiantis IUCN Cats Red List Workshop 2007 duomenimis), bet yra pastebima jų populiacijos mažėjimo tendencija. Kertant miškus, su jais traukiasi ir afrikos auksinių kačių arealas.
Tai grakštūs, tvirto kūno sudėjimo gyvūnai su maža galva, mažomis ausimis, ilgomis kojomis bei vidutinio ilgio uodega. Jų kailio dėmėtumas ir spalva įvairūs. Kailis nuo kaštoniškai rudos iki sidabriškai pilkšvos arba visai juodos spalvos išmargintas įvairiomis dėmėmelėmis. Vienų taškuotas visas kailiukas, kitų tik taškuota balta papilvė.
Maždaug dvigubai didesnis už naminę katę. Jo kūno ilgis 61-100 cm, uodega 16-46 cm, aukštis pečių lygyje 38-55 cm, patinėliai sveria 11-16 kg. Tik kartą išmatuotos patelės svoris buvo 6,2 kg.
Išskiriami du porūšiai:
Nelaisvėje išgyvena iki 15 metų.
Gyvena pavieniui ir aktyvūs naktimis. Daugiausiai laiko praleidžia ant žemės, bet gerai laipioja medžiais ir juose praleidžia daug laiko. Jų veisimasis mažai ištirtas, bet manoma kad veda vieną jauniklį.
Aukas gaudo sėlindami ir vėliau staigiais šuoliais juos užpuldami. Remiantis jų išmatų analize, jie daugiausiai maitinasi graužikais, nors kartais susimedžioja nedideles antilopes, beždžiones (galbūs susižeidusias, nesveikas) ir paukščius.
Gamtoje afrikos auksinės katės naturalūs priešai leopardai. Tad dalis šių gyvūnų vengia vietovių, kur dominuoja leopardai.
Šiai aprašomai rūšiai, katinių šeimoje genetiškai artimiausi yra servalai ir karakalai.
Afrikos auksinė katė (lot. Profelis aurata, angl. African golden cat, pranc. Chat doré africain) – katinių (Felidae) šeimos plėšrus žinduolis. Tai viena mažiausiai žmonėms žinoma kačių šeimos rūšis gyvenanti Afrikoje.
Āfrikas zeltainais kaķis jeb zeltainais kaķis (Caracal aurata) ir kaķu dzimtas (Felidae) plēsējs, kas ir endēma Rietumāfrikas un Centrālās Āfrikas tropu lietus mežu dzīvnieku suga. Līdz ar mežu izciršanu tā izdzīvošana ir apdraudēta, kā arī Āfrikas zeltaino kaķi apdraud mednieki. Tā gaļu izmanto ēšanai, bet kažokādas tiek pārdotas kā greznuma priekšmets.[1]
Saskaņā ar ģenētiskajiem pētījumiem tā tuvākie radinieki ir karakali, kuri kopā ar zeltainajiem kaķiem veido karakalu ģinti (Caracal), un servali.[2] Āfrikas zeltainajam kaķim ir divas pasugas.[3]
Āfrikas zeltainais kaķis sastopams salīdzinoši ierobežotā areālā no Senegālas rietumos līdz Kenijai austrumos, ziemeļu virzienā izplatības areālam sasniedzot Centrālāfriku, bet dienvidu virzienā Angolas ziemeļus.[4] Galvenokārt uztruras biezos, mitros mežos ar blīvi augošu pamežu, upju tuvumā. Sastopams arī mākoņmežos, bambusu mežos un augstkalnu mitrajos mežos, līdz 3000 metriem virs jūras līmeņa.[4] Āfrikas zeltainais kaķis izvairās no apdzīvotām vietām un vietām, kurās notiek intensīvas medības.[1]
Āfrikas zeltainais kaķis ir spēcīgi veidots, vidēja auguma plēsējs ar masīvām un garām kājām, platām pēdām un relatīvi īsu asti. Tam ir apaļa, proporcionāli maza galva, salīdzinot ar ķermeņa lielumu, un mazas, noapaļotas ausis. Āfrikas zeltainais kaķis ir apmēram divas reizes lielāks kā mājas kaķis. Tēviņi ir lielāki nekā mātītes. Ķermeņa garums ir 61—101 cm, astes garums 16—46 cm, augstums skaustā 38—55 cm, svars 5,5—16 kg.[4][5]
Tā kažoks var būt dažādos brūnos toņos, sākot ar kastaņbrūnu, zeltaini brūnu un pelēkbrūnu un beidzot ar tumši brūnu. Kopumā izšķir divas krāsu toņu morfas: sarkano un pelēko.[6] Retos gadījumos ir melni īpatņi.[7] Daži īpatņi ir ar ļoti daudziem plankumiem, kuri dažādiem īpatņiem var būt dažādos toņos, sākot ar gaiši rudibrūnu un beidzot ar melnu krāsu. Ir īpatņi, kuriem plankumi ir tikai uz vēdera un kāju iekšpusēm. Kopumā zeltainā kaķa pavēdere, matojums ap acīm, uz vaigiem, zoda un pakakles ir gaišāks kā pārējais kažoks, reizēm tas ir ļoti gaišs, gandrīz balts. Aste virzienā uz galu kļūst tumšāka. Tā var būt ar dažām šķērsjoslām, ar ļoti daudzām šķērsjoslā vai vispār bez šķērsjoslām, ar tikai melnu astes galu. Arī acis var būt dažādās krāsās, sākot ar pelēkzilām un beidzot ar brūnām.[8]
Rietumdaļā dzīvojošie zeltainie kaķi ir plankumaināki nekā austrumdaļā dzīvojošie. Neskatoties uz ļoti lielo toņu un detaļu dažādību, zeltainā kaķa kažokāda ir atpazīstama pēc matojuma virpuļa plecu priekšā, šajā vietā matojums maina augšanas virzienu. Matojums uz kakla un galvas aug virzienā uz priekšu.[3][4] Kopumā zeltainais kaķis ir ļoti līdzīgs karakalam, tikai tā ausis ir īsākas un bez ausu pušķiem, tā aste ir garāka, bet seja īsāka un noapaļotāka.[9]
Šādi zeltaino kaķi jeb "zelta kaķi" aprakstīja britu dabaspētnieks Džeralds Darels: "Spalva viņam bija īsa, gluda, sulīgā dzeltenbrūnā krāsā — kā meža bišu medus. Smailās austiņas cieši piegula galvai, uzrautā virslūpa atklāja divas lielisku pienbaltu zobu rindas un sārtas smaganas. Tomēr vispievilcīgākās man likās dzīvnieka acis: lielas, zeltainajā ģīmītī izvietotas mazliet iešķībi, tās lūkojās manī ar tādu saltu niknumu, ka es klusībā pateicos medniekam, kas bija sasaistījis dzīvniekam kājas. Kaķa acis bija zaļas, tās atgādināja ledū iesalušas lapas un zvīļoja saulē kā vizla."[10]
Āfrikas zeltainais kaķis ir vienpatis, un katram īpatnim ir sava teritorija, kas tiek iezīmēta ar fekālijām un smaržvielām.[8] Tas ir aktīvs krēslas stundās un naktī, lai gan reizēm novērots medījam arī dienas laikā.[4][8] Vietējo iedzīvotāju folklorā tam ir drosmīga mednieka reputācija. Nelielais plēsējs, lai arī spēj rāpties kokos, galvenokārt medī uz zemes. Tas barojas ar koku hiraksiem, grauzējiem, putniem, nelieliem mērkaķiem, dukeriem, milzu mežacūku sivēniem un maza auguma antilopēm. Reizēm uzbrūk mājputniem un mājlopiem (kazām un aitām).[4][6][8]
Zināšanas par Āfrikas zeltainā kaķa reprodukciju balstās uz dzīvnieku novērojumiem nebrīvē. Mātītes dzimumbriedumu sasniedz 11 mēnešu vecumā, tēviņi 18 mēnešos. Grūsnības periods ilgst apmēram 75 dienas. Labi nomaskētā vietā, dobā koka stumbrā vai citā līdzīgā vietā māte ierīko mazuļu migu. Piedzimst viens vai divi nevarīgi, akli kaķēni. Tie sver 180—235 g. Acis atveras apmēram pēc nedēļas. Māte tos zīdī ar pienu 6—8 nedēļas. Kaķēni aug ātri, salīdzinot ar citiem maza auguma plēsējiem. Tie staigā apkārt jau 13 dienu vecumā un ēd gaļu 40 dienu vecumā. Nebrīvē Āfrikas zeltainais kaķis dzīvo līdz 12 gadu vecumam, mūža garums savvaļā nav zināms.[4][8]
Āfrikas zeltainajam kaķim ir 2 pasugas:[3]
Āfrikas zeltainais kaķis jeb zeltainais kaķis (Caracal aurata) ir kaķu dzimtas (Felidae) plēsējs, kas ir endēma Rietumāfrikas un Centrālās Āfrikas tropu lietus mežu dzīvnieku suga. Līdz ar mežu izciršanu tā izdzīvošana ir apdraudēta, kā arī Āfrikas zeltaino kaķi apdraud mednieki. Tā gaļu izmanto ēšanai, bet kažokādas tiek pārdotas kā greznuma priekšmets.
Saskaņā ar ģenētiskajiem pētījumiem tā tuvākie radinieki ir karakali, kuri kopā ar zeltainajiem kaķiem veido karakalu ģinti (Caracal), un servali. Āfrikas zeltainajam kaķim ir divas pasugas.
Kucing Tulap Afrika atau Kucing Emas Afrika (bahasa Inggeris:African Golden Cat), nama saintifiknya (Profelis aurata) ialah kucing liar bersaiz sederhana bertaburan di hutan hujan Afrika Barat dan Afrika Tengah. Panjangnya adalah kira-kira 80 sentimeter (31 in), dan mempunyai ekor kira-kira 30 sentimeter (12 in) panjang. Ia merupakan saudara terdekat kedua-dua Caracal dan Serval,[2] namun pengelasan terkini meletakkannya sebagai satu-satunya ahli dalam genus Profelis.[3]
Kucing Tulap Afrika adalah menyerupai Kucing Tulap (Asian Golden Cat), namun kajian menunjukkan bahawa ini disebabkan evolusi tumpu (convergent evolution), dengan saudara terdekatnya ialah Caracal dan Serval.[4]
Kucing Tulap Afrika atau Kucing Emas Afrika (bahasa Inggeris:African Golden Cat), nama saintifiknya (Profelis aurata) ialah kucing liar bersaiz sederhana bertaburan di hutan hujan Afrika Barat dan Afrika Tengah. Panjangnya adalah kira-kira 80 sentimeter (31 in), dan mempunyai ekor kira-kira 30 sentimeter (12 in) panjang. Ia merupakan saudara terdekat kedua-dua Caracal dan Serval, namun pengelasan terkini meletakkannya sebagai satu-satunya ahli dalam genus Profelis.
Kucing Tulap Afrika adalah menyerupai Kucing Tulap (Asian Golden Cat), namun kajian menunjukkan bahawa ini disebabkan evolusi tumpu (convergent evolution), dengan saudara terdekatnya ialah Caracal dan Serval.
De Afrikaanse goudkat (Profelis aurata) is een middelgrote wilde katachtige. De soort komt voor in de tropische regenwouden van Afrika. Meestal wordt hij als de enige soort binnen het geslacht Profelis beschouwd. De Afrikaanse goudkat wordt tegenwoordig echter vaak tot hetzelfde geslacht gerekend als diens nauwste verwant, de caracal.
De Afrikaanse goudkat kan tussen de 61 en de 101,5 centimeter lang worden, met een 16 tot 46 centimeter lange staart. De schouderhoogte bedraagt 38 tot 50 centimeter en het lichaamsgewicht bevindt zich tussen de 5,5 en de 18 kilogram. De meeste dieren hebben een roodachtige vacht, maar het kan per individu verschillen van geel tot rookgrijs. In gevangenschap is waargenomen dat de vachtkleur binnen individuen kan veranderen van grijs naar rood en andersom, waarschijnlijk gebeurt dit ook in het wild. De grootte en de vachtkleur verschilt per individu en lijkt niet populatie- of geslachtsgebonden te zijn, alhoewel katers over het algemeen groter worden dan poezen.
Bij alle goudkatten is de achterzijde van de oren zwart en de buik en de binnenzijde van de ledematen gevlekt. De dieren in Oost-Afrika en Senegal zijn voor de rest ongevlekt, terwijl de goudkatten die voorkomen van Sierra Leone tot Ghana verspreid over het lichaam vlekken hebben. In Centraal-Afrika leven zowel gevlekte als ongevlekte dieren. De vlekken verschillen van kleine sproeten tot grote rozetten, van vaag tot zeer duidelijk en van geconcentreerd op enkele plaatsen tot over het gehele lichaam verspreid.
De Afrikaanse goudkat komt voor in de tropische regenwouden van Centraal-Afrika (voornamelijk het Kongogebied) en in West-Afrika, waarbij er een gat in het verspreidingsgebied zit in Nigeria, die de Centraal-Afrikaanse en West-Afrikaanse populaties scheidt. In Kenia leeft een geïsoleerde populatie. Hij heeft een voorkeur voor bossen met een dichte ondergroei. De Afrikaanse goudkat komt voornamelijk voor in laaglandregenwoud, maar komt voor in bamboebossen tot 3600 meter hoogte, in mangrovebossen. Via rivierbossen dringen ze zelfs savannes binnen.
De Afrikaanse goudkat is een goede klimmer, die echter meestal op de grond jaagt. Hij kan grotere prooidieren aan dan Afrikaanse katten van dezelfde grootte, als de caracal en de serval. Duikers vormen een belangrijke prooi, evenals meerkatten, franjeapen, parelhoenders en klipdassen. Ook eet hij knaagdieren als ratten en vogels als frankolijnen.
Over het gedrag en de voortplanting is weinig bekend. In gevangenschap duurt de draagtijd zo'n 78 dagen, waarna 200 gram zware jongen worden geboren. De mannetjes zijn na 20 maanden geslachtsrijp, de vrouwtjes na 11 maanden.
Door ontbossing en de jacht op prooidieren als de duikers neemt het aantal Afrikaanse goudkatten af. Op de soort zelf wordt weinig gejaagd, alhoewel de vacht door de Pygmeeën gebruikt wordt om kleding van te maken. In 12 landen is de jacht op de soort verboden.
In Azië leeft de gelijkende, maar waarschijnlijk onverwante Aziatische goudkat (Catopuma temmincki). De Afrikaanse goudkat is waarschijnlijk meer verwant met de eveneens in Afrika voorkomende caracal (Profelis caracal).
De Afrikaanse goudkat (Profelis aurata) is een middelgrote wilde katachtige. De soort komt voor in de tropische regenwouden van Afrika. Meestal wordt hij als de enige soort binnen het geslacht Profelis beschouwd. De Afrikaanse goudkat wordt tegenwoordig echter vaak tot hetzelfde geslacht gerekend als diens nauwste verwant, de caracal.
Afrikagullkatt (vitenskapelig navn Caracal aurata) er et kattedyr. Den er nært beslektet med karakalen og servalen, men er litt mindre enn disse. Arten har 19 kromosompar.[1]
Fargen på pelsen varierer. Den er vanligvis kanelfarget eller rødbrun, men det finnes også svarte eller grå fargevarianter. Pelsen kan være flekkete hos noen, mens andre individer har ensfarget pels.
Kroppslengden varierer mellom 61 og 100 cm. Halen er 16-46 cm lang, og skulderhøyden er rundt 38-55 cm. Hanner veier 11-14 kg, mens den eneste hunnkatten som er veid, hadde en vekt på 6,2 kg. Den ligner på karakalen, men har kortere ører.
Afrikagullkatt lever i ca. 15 år i fangenskap. Den kan klatre, men jakter primært på bakken. De jakter på gnagere, fugler og aper. De kan også jakte på antiloper i gruppen Cephalophinae og til og med skogssvin. På grunn av dens bortgjemte levemåte, vet man ikke mye om denne katten.
Afrikagullkatt ligner på asiagullkatt, men studier indikerer at dette er på grunn av konvergent evolusjon.
Afrikagullkatt (vitenskapelig navn Caracal aurata) er et kattedyr. Den er nært beslektet med karakalen og servalen, men er litt mindre enn disse. Arten har 19 kromosompar.
Fargen på pelsen varierer. Den er vanligvis kanelfarget eller rødbrun, men det finnes også svarte eller grå fargevarianter. Pelsen kan være flekkete hos noen, mens andre individer har ensfarget pels.
Kroppslengden varierer mellom 61 og 100 cm. Halen er 16-46 cm lang, og skulderhøyden er rundt 38-55 cm. Hanner veier 11-14 kg, mens den eneste hunnkatten som er veid, hadde en vekt på 6,2 kg. Den ligner på karakalen, men har kortere ører.
Afrikagullkatt lever i ca. 15 år i fangenskap. Den kan klatre, men jakter primært på bakken. De jakter på gnagere, fugler og aper. De kan også jakte på antiloper i gruppen Cephalophinae og til og med skogssvin. På grunn av dens bortgjemte levemåte, vet man ikke mye om denne katten.
Afrikagullkatt ligner på asiagullkatt, men studier indikerer at dette er på grunn av konvergent evolusjon.
Multimedia w Wikimedia Commons Złotokot afrykański[3], kot złoty[4], afrykański kot złocisty, egipski kot złocisty (Profelis aurata) – gatunek średniej wielkości drapieżnego ssaka z rodziny kotowatych, którego naturalnym środowiskiem jest wilgotny las równikowy, zachodniej i centralnej Afryki. Pokrewieństwo wobec innych gatunków kotowatych kontrowersyjne[5]. Badania molekularne pokazują że złotokot afrykański jest najbliżej spokrewniony z karakalem stepowym (Caracal caracal) i serwalem sawannowym (Leptailurus serval)[6][7].
Futro na grzbiecie jest rudo-brązowe lub szaro-brązowe, a na brzuchu białe z ciemnymi cętkami.
Gryzonie, góralki, małpy, dujkery, ptaki
W miocie 2-3 młode.
Wyróżniono dwa podgatunki kota złotego[8]:
Złotokot afrykański, kot złoty, afrykański kot złocisty, egipski kot złocisty (Profelis aurata) – gatunek średniej wielkości drapieżnego ssaka z rodziny kotowatych, którego naturalnym środowiskiem jest wilgotny las równikowy, zachodniej i centralnej Afryki. Pokrewieństwo wobec innych gatunków kotowatych kontrowersyjne. Badania molekularne pokazują że złotokot afrykański jest najbliżej spokrewniony z karakalem stepowym (Caracal caracal) i serwalem sawannowym (Leptailurus serval).
Długość ciała bez ogona 70-80 cm Długość ogona 16-46 cm Masa ciała 5-16 kg UbarwienieFutro na grzbiecie jest rudo-brązowe lub szaro-brązowe, a na brzuchu białe z ciemnymi cętkami.
PożywienieGryzonie, góralki, małpy, dujkery, ptaki
RozródW miocie 2-3 młode.
Biotop PodgatunkiWyróżniono dwa podgatunki kota złotego:
Caracal aurata aurata – zamieszkuje środkową Afrykę Caracal aurata cottoni – zamieszkuje zachodnią AfrykęO gato-dourado-africano (Caracal aurata) é um mamífero carnívoro da família felidae endêmico das florestas tropicais da África Ocidental e central. É listado como vulnerável na Lista Vermelha da IUCN, sendo ameaçado principalmente por conta da caça, degradação e fragmentação de seu habitat. É um parente próximo do Caracal e do Serval, anteriormente era classificado como integrante do gênero Profelis, mas agora pertence ao gênero Caracal.[1]
O gato dourado africano possui aproximadamente o dobro do tamanho de um gato doméstico, pesando entre 5,5 e 16 kg com os machos sendo maiores que as fêmeas. O comprimento total da ponta do focinho até a ponta da cauda varia entre 77 e 147 cm, com cerca de 38 a 55 cm de altura no ombro. Possui uma cabeça arredondada e pequena com relação a seu tamanho corporal. É um gato de aparência robusta, com pernas longas dotadas de grandes patas e uma cauda relativamente curta.[2]
O gato dourado têm uma pelagem que varia em cor de castanho a castanho avermelhado ou castanho acinzentado e escuro. Alguns são vistos com manchas pretas ou bronzeadas na pelagem, enquanto outros as possuem somente na barriga e nas patas. Suas partes inferiores e área ao redor dos olhos, bochechas, queixo e garganta são de cor clara e quase brancos. Existem registros de indivíduos completamente negros (melânicos), porém estes são extremamente raros.[3]
No geral, o gato dourado é semelhante em aparência ao caracal, mas possui orelhas mais curtas, uma cauda mais longa e um rosto mais curto e arredondado. Eles têm orelhas pequenas e redondas com as cores dos olhos variando de azul pálido a marrom.[4]
O gato dourado habita as florestas tropicais com altitudes de até 3.000 metros acima do nível do mar. Com preferência por florestas densas e úmidas com grande cobertura vegetal, e muitas vezes é encontrado próximo á rios e córregos, mas também pode ser encontrado em florestas montanhosas úmidas e em florestas de bambu. O felino é encontrado desde o oeste do Senegal até o leste do Quênia, bem como na República Centro-Africana e extremo norte de Angola.[5]
O gato-dourado-africano (Caracal aurata) é um mamífero carnívoro da família felidae endêmico das florestas tropicais da África Ocidental e central. É listado como vulnerável na Lista Vermelha da IUCN, sendo ameaçado principalmente por conta da caça, degradação e fragmentação de seu habitat. É um parente próximo do Caracal e do Serval, anteriormente era classificado como integrante do gênero Profelis, mas agora pertence ao gênero Caracal.
Pisica aurie africană (Profelis aurata) este o pisică sălbatică de talie mijlocie răspândită în pădurile tropicale ale Africii de Vest și Centrale. Are circa 80 cm lungime și o coadă de 30 cm. Este o rudă apropiată a râsului african și a servalului,[2] dar clasificarea actuală o încadrează ca singura membră a genului Profelis.
Cunoașterea obiceiurilor de reproducere se bazează pe exemplarele ținute în captivitate. Mama dă naștere unuia sau doi pisoi după o perioadă de gestație de circa 75 de zile. Pisoii cântăresc de la 180 la 235 g, dar cresc și se dezvoltă rapid în comparație cu alte specii de pisică mică. Ochii pisoilor se deschid în termen de o săptămână de la naștere, fiind înțărcați la vârsta de 6-8 săptămâni. Femelele ajung la maturitate sexuală la vârsta de unsprezece luni, iar masculii la optsprezece luni.
Pisica aurie africană poate trăi până la doisprezece ani în captivitate, însă durata de viață în sălbăticie este necunoscută.
Din cauza obiceiurilor sale extrem de retrase, puțin se știe despre comportamentul pisicii aurii africane.
Sunt caracterizate drept animale solitare și sunt în mod normal crepusculare sau nocturne, deși au fost observate, de asemenea, la vânătoare în timpul zilei, în funcție de disponibilitatea prăzii locale.
Aceste feline sunt de talie mijlocie. Măsoară circa 80 cm în lungime și au o coadă de aproximativ 30 cm. Pisica africană aurie seamănă cu caracalul.
Blana prezintă mai multe culori (culoarea scorțișoarei, gri sau chiar roșu-brun) și are forme melanistice.
Pisicile africane aurii sunt de aproximativ de două ori mai mari decât pisicile domestice. Capul lor rotunjit este foarte mic în raport cu dimensiunea corpului. Picioarele sunt îndesate, lungi, coada este relativ scurtă, iar labele sunt mari. Lungimea corpului, de obicei, variază în intervalul 62–101 cm, iar cea a cozii variază între 16 și 35 cm. Înălțimea umărului este de aproximativ 38–55 cm. Pisica cântărește între 8 și 16 kg, masculii fiind mai mari decât femelele.
Pisica aurie africană (Profelis aurata) este o pisică sălbatică de talie mijlocie răspândită în pădurile tropicale ale Africii de Vest și Centrale. Are circa 80 cm lungime și o coadă de 30 cm. Este o rudă apropiată a râsului african și a servalului, dar clasificarea actuală o încadrează ca singura membră a genului Profelis.
Mačka zlatá (lat. Felis aurata alebo Profelis aurata) je divá mačka žijúca v hustých lesoch tropickej Afriky. Je približne dvakrát väčšia ako mačka domáca. Samce sú trochu väčšie a v priemere dorastajú do dĺžky 105 cm, vrátane chvosta. Srsť môže mať viacero farieb od svetlej oranžovej do červenohnedej. Niektoré jedince sú celé škvrnité, iné nemajú takmer žiadne škvrny. Je samotárska a aktívna v noci. Loví na zemi i na stromoch.
Commons ponúka multimediálne súbory na tému Mačka zlatá
Wikislovník ponúka heslo Mačka zlatá
Tento článok týkajúci sa živočíchov je zatiaľ „výhonok“. Pomôž Wikipédii tým, že ho doplníš a rozšíriš. Mačka zlatá (lat. Felis aurata alebo Profelis aurata) je divá mačka žijúca v hustých lesoch tropickej Afriky. Je približne dvakrát väčšia ako mačka domáca. Samce sú trochu väčšie a v priemere dorastajú do dĺžky 105 cm, vrátane chvosta. Srsť môže mať viacero farieb od svetlej oranžovej do červenohnedej. Niektoré jedince sú celé škvrnité, iné nemajú takmer žiadne škvrny. Je samotárska a aktívna v noci. Loví na zemi i na stromoch.
Afrikansk guldkatt (Profelis aurata) är ett mellanstort kattdjur som lever i regnskogarna i västra och centrala Afrika. Tidigare listades djuret med de asiatiska guldkatterna i ett gemensamt släkte men enligt nyare forskning är den afrikanska guldkatten närmare släkt med ökenlon.
Arten är ungefär dubbelt så stor som en vanlig tamkatt. Den är runt 80 centimeter lång med en svans på cirka 30 centimeter utöver detta. Mankhöjden ligger vid 38 till 50 centimeter. De tyngsta exemplaren har en vikt av ungefär 16 kilogram och hanar är större än honor. Öronen är små och avrundade. Pälsens färg varierar mycket. Det finns guldröda och silvergråa individer men även bruna eller svarta guldkatter. På buken och ibland även på andra kroppsställen finns mer eller mindre tydliga fläckar. Undersidan är alltid ljusare än ovansidan och i ansiktet finns svarta fläckar ovanför ögonen.
Arten förekommer regnskogen i västra och centrala Afrika samt i höga bergsområden. I Östafrikas torra skogar är de ganska sällsynta och ibland tar enskilda individer utflykter till den öppna savannen. Afrikanska guldkatter finns till exempel i följande naturvårdsområden: Salonga, Ruwenzori, Virunga, Garamba och Queen Elizabeth.
Djuret kännetecknas av att det ofta gömmer sig och är mycket skyggt. Arten är aktiv på natten och vilar på dagen gömd i tät vegetation. Trots att den har bra förmåga att klättra jagar den vanligen på marken. Byten utgörs till exempel av möss, hyraxar, dykarantiloper, fåglar och mindre primater.
Det är inte mycket känt om guldkattens sätt att fortplanta sig. Enligt berättelser av Afrikas ursprungsbefolkning föder honan bara ett ungdjur åt gången men i djurparker iakttogs födelsen av tvillingar i flera fall. Dräktigheten varar i ungefär 78 dagar och ungdjuret är vid födelsen cirka 200 gram tungt. Hanar blir könsmogna efter 20 månader och honor redan efter 11 månader.
I tolv afrikanska stater existerar ett jaktförbud beträffande guldkatten och djuret står under lagens skydd. Vissa bönder påstår att djuret härjar i anläggningar med tamhöns men dessa händelser förekommer antagligen sällan. Hos några pygméer görs kläder av guldkattens päls och hud och djurets svans utgör en talisman under elefantjakten.
Afrikansk guldkatt (Profelis aurata) är ett mellanstort kattdjur som lever i regnskogarna i västra och centrala Afrika. Tidigare listades djuret med de asiatiska guldkatterna i ett gemensamt släkte men enligt nyare forskning är den afrikanska guldkatten närmare släkt med ökenlon.
Afrika altın kedisi (Profelis aurata), kedigiller (Felidae) familyasından tropik ormanlarda yaşayan bir kedi türü.
Tropik ormanlarda tek başına yaşayan bir gece hayvanıdır. 20–25 cm'lik kuyruğuyla birlikte uzunluğu 90–100 cm, omuz yüksekliği 40 cm'dir. Kürkünün üst bölümleri kızılımsı kahverengi, alt bölümleri ise beyaz üstüne koyu renk beneklidir.
Afrika altın kedisi tırmanabilir ama öncelikle yerde avlanır. Avlarını kemirgenler, kuşlar ve küçük maymunlar kapsar. Bu kedi hakkında çok fazla bilgi bulunmamaktadır.
Afrika altın kedisi Asya altın kedisine çok benzerliği ile dikkat çeker.
Kedigiller ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz. Afrika altın kedisi (Profelis aurata), kedigiller (Felidae) familyasından tropik ormanlarda yaşayan bir kedi türü.
Цей вид традиційно включали до складу то роду Felis (Kral and Zima 1980), то роду Profelis (Pocock 1917, Wozencraft 2005).
Пізніші молекулярні дані однозначно показали, що золота кішка тісно пов'язана з видом Caracal caracal: їхнє розходження відбулося близько 1.9 млн років тому. За тими самими даними, ці два види генетично пов'язані з іншим (третім) — сервалом, з яким вони мали спільного предка 5.6 млн років тому. Філогенетична ж лінія каракала, що включає роди Caracal і Leptailurus, відділилася від лінії спільного предка 8.5 млн років тому.
Філогенетичне дерево лінії Caracal
Caracal aurata
Золота кішка є ендеміком тропічних дощових лісів Екваторіальної Африки, від Сенегалу до північної Анголи і від Конго на заході до південної Кенії на сході. Висота проживання: від рівня моря до 3000 метрів. Основна її популяція проживає в басейні Конго і на довколишніх територіях.
Довжина голови й тіла: 616–1016 мм, довжина хвоста: 160–460; висота в загривку — 380–510 мм; вага: 5.3–16 кг. Самці більші за самиць. Вуха закруглені, зовні темні; голова маленька, округла; ноги довгі, ступні великі.
Наявні два основні варіанти забарвлення: золотистий, каштановий, лисяче-червоний, жовтувато-коричневий або срібно-сірий, синювато-сірий, темно-сірий. Число тварин обох забарвлень рівне. Зазвичай груди, живіт, щоки і горло у золотої кішки світле або білого кольору; навколо очей — світла облямівка. На хвості добре помітна центральна темна лінія; кінчик хвоста — бурий або чорний. На загальному тлі є темний (не чорний) малюнок, який розрізняється у двох різних підвидів:
Відомі також тварини-меланісти, забарвлені в чорний колір, причому з помітними темнішими плямами на основному забарвленні — цих кішок налічується 4 % від загального числа. У всіх золотих кішок хутро одразу за лінією від плечей до маківки голови змінює напрямок і спрямовується вперед. Межа зміни у напрямі шерсті позначена завитками і низьким, подібним до гриви, гребенем.
Звичайним місцем існування золотої кішки є вологі тропічні ліси екваторіальної Африки, включаючи мангрові й бамбукові ліси, проте вона здатна пристосовуватися до змін ландшафту, зустрічаючись також у сухих лісах, надрічкових чагарниках і на вирубках. Також відомо про його присутність у гористому лісі, альпійських вересових заростях, і бамбуковому лісі, до висот 2,000–3,000 метрів. Але частіше за все, кішка живе у вкритих лісом областях з дуже щільним, вологим, вторинним підліском, часто вздовж річок.
Існує мало даних про життя цих кішок у природі, оскільки вони ведуть досить непомітний і тихий, до того ж вони досить рідкісні. Вони ведуть поодинокий спосіб життя, полюючи переважно ночами, а вдень відпочиваючи на гілках дерев. Подібно до інших котів, самці та самиці ймовірно підтримують постійні або тимчасові окремі домашні ділянки, і роблять це комбінацією маркувань запахом, тертям об предмети і калом. Спостереження, що золотий кіт не покриває свій кал, але залишає його відкритим на стежках і шляхах, підтримує цей погляд.
Думається, що вокальний репертуар золотих котів широкий, хоча навряд чи перевищує дванадцять, вокальних типів записаних для більшості котячих. Окрім шипіння, нявкання, і гарчання, золоті кішки ймовірно муркотять, і в близько контактних ситуаціях булькають.
У раціоні у золотих кішок гризуни, дамани, птахи, дрібні антилопи (дуїкери) і дрібні мавпи. Полюють вони як на землі, так і на деревах. Про напади цими кішками на свійську птицю і худобу достовірно невідомо. У південному Судані спостерігалось як самиця з двома дітьми полювала на кажанів, як вони нападали на комах і їли манго, що впали. Природнім мисливцем на золоту кішку є пантера плямиста.
Окрім спостереження в лісі Ірурі самиці з єдиним грудним кошеням у лігві в порожнистій колоді, все, що відомо про розмноження золотих кішок іде від спостережень полонених тварин. Два приплоди з двох кошенят, які народилися в Інституті Макса Планка (Німеччина) після сімдесятип'ятиденної вагітності. Хутро малюків було темно-сірим або сірувато-коричневим. Новонароджені були вагою 180–235 грамів. Їхні очі були цілком розплющені за шість діб, і з того часу вони демонстрували швидкий розвиток моторних навичок. Одна дівчинка-кошеня встала на ноги за десять діб від народження і добре ходила на тринадцятий день. У шістнадцятиденний вік вона могла залазити до лігва, долаючи стінку в 40 сантиметрів висотою. У 19 діб обидва кошенята зробили свою першу спробу стрибнути на низький пень. У 40 днів вони жували шматки м'яса курчат і мишей, а незабаром вони їли цілих тварин. У порівнянні з іншим малими котовими, кошенята золотого кота досконаліші у фізичній спритності й інших аспектах також. У дванадцять тижнів від народження кошеня-хлопчик важив 2.9 кілограмів, а дівчинка — 2.5 кілограмів, хоч і вона була трохи швидша в розвитку, ніж хлопчик. Її постійні зуби почали з'являтися в чотирнадцять тижнів, а його — на місяць пізніше. Дівчинка також показала ознаки статевої зрілості в одинадцять місяців, тоді як перші ознаки для хлопчика відбувалися у вісімнадцять місяців від народження. Щодо розмірів, проте, хлопчик зростав швидше, і в шість місяців від народження він був такий же великий як його мама, натомість його сестра залишалася меншою за маму до одинадцяти місяців.
У неволі золоті кішки добре розмножуються. Вагітність у них триває 75–78 днів, народжується всього 1–2 кошенята. Вони швидко ростуть — очі у них відкриваються через тиждень після народження, мати вигодовує їх молоком до 6 тижнів. У віці 18 місяців вони стають повністю самостійними. У неволі золота кішка доживає до 15-річного віку.
Місцеві жителі називають золоту кішку «хлопчик пардуса» або «пардусів брат», позаяк вважають, що вона слідує за пардусом. Люди вважають, що золота кішка дуже навіжена, тому побоюються її, й у багатьох частинах Африки вона — тема родового забобону. У Камеруні, наприклад, племена пігмеїв носять стрічку з частин тіла кішки, аби гарантувати успіх, полюючи на слонів. Шкіри золотої кішки місцеві жителі також використовують під час обрядів духовного очищення, або, щоб завершити дорогі об'єкти.
Популяція золотих кішок станом на 1996 рік оцінювалася в 10.000 дорослих особин, причому в жодній субпопуляції їх не було більше 1000. Цілком розумно вважати, що чисельність виду могла знизитися на близько 20% впродовж останніх 15 років по всьому ареалу, в основному через втрати середовища проживання, полювання і втрати кормової бази, зокрема, у Західній Африці і, ймовірно, в Демократичній Республіці Конго.
Вид включений до Додатку II СІТЕС. Полювання на цей вид заборонене в Анголі, Беніні, Буркіна-Фасо, Республіці Конго, Гані, Кот-д'Івуарі, Кенії, Ліберії, Нігерії, Руанді, Сьєррі-Леоне та Демократичній Республіці Конго. Полювання регульоване в Габоні, Ліберії й Того.
Beo vàng châu Phi (danh pháp hai phần: Profelis aurata là một loài mèo cỡ vừa thuộc chi Profelis (Beo vàng châu Phi) trong họ Mèo. Loài này được mô tả bởi Severtzov vào năm 1858. Loài này phân bố khắp rừng mưa Tây Phi và Trung Phi. Chúng dài khoảng 80 cm, có đuôi dài khoảng 30 cm. Nó có quan hệ gần với Linh miêu tai đen và Mèo đồng cỏ châu Phi (Serval),[3] nhưng phân loài hiện tại đặt nó là loài duy nhất của chi Profelis.[1]
Beo vàng châu Phi thường có màu lông từ nâu đỏ tới màu xám. Chúng có thể không có đốm, hoặc có các đốm đen từ nhạt đến đậm. Màu lông phía dưới, hoặc xung quanh mắt, má, cằm và cổ họng thường nhạt màu và có thể là gần như trắng. Đuôi thường tối màu hơn trên đầu và luôn kết thúc bằng màu đen.
Beo vàng châu Phi có kích thước gấp hơn 2 lần kích thước của mèo nhà. Đầu tròn và nhỏ so với kích thước cơ thể. Chúng có cơ thể chắc nịch, chân dài, đuôi ngắn, và bàn chân lớn. Chiều dài cơ thể thường trong khoảng 61–101 cm, chiều dài đuôi khoảng 16–46 cm, và chiều cao vai khoảng 38–55 cm. Chúng nặng khoảng 5,5–16 kg, và con đực thường nặng hơn con cái.
Beo vàng châu Phi sống ở rừng nhiệt đới từ mực nước biển tới độ cao 3.000 m. Chúng thích sống trong rừng rậm, ẩm ướt, và thường được thấy ở gần sông, nhưng chúng cũng có thể được thấy trong rừng mây, rừng tre, và cũng trong vùng đất hoang vắng trên cao. Chúng được tìm thấy từ Senegal ở phía tây tới Kenya ở phía đông, từ Cộng hòa Trung Phi về phía bắc tới Angola ở phía nam.
Beo vàng châu Phi là động vật đơn độc, và thường sinh hoạt về đêm, mặc dù cũng có thể săn bắn ban ngày. Chúng có khả năng leo trèo, nhưng chủ yếu săn mồi trên mặt đất. Chúng ăn chủ yếu các loài gặm nhấm, nhưng cũng bao gồm trong chế độ ăn uống của mình cả chim, khỉ nhỏ, linh dương duikers, heo rừng và linh dương nhỏ. Chúng cũng bắt có gia cầm và động vật nuôi.
Beo vàng châu Phi sinh một hoặc hai con sau một thời gian mang thai khoảng 75 ngày. Mèo con nặng 180-235 gram, nhưng tăng trưởng và phát triển nhanh so với các loài mèo nhỏ khác. Mèo con mở mắt trong vòng một tuần sau khi sinh, và cai sữa từ sau 6-8 tuần. Con cái trưởng thành vào khoảng 11 tháng tuổi, trong khi con đực khoảng 18 tháng. Trong điều kiện nuôi nhốt nó có thể sống đến 12 năm.
Beo vàng châu Phi (danh pháp hai phần: Profelis aurata là một loài mèo cỡ vừa thuộc chi Profelis (Beo vàng châu Phi) trong họ Mèo. Loài này được mô tả bởi Severtzov vào năm 1858. Loài này phân bố khắp rừng mưa Tây Phi và Trung Phi. Chúng dài khoảng 80 cm, có đuôi dài khoảng 30 cm. Nó có quan hệ gần với Linh miêu tai đen và Mèo đồng cỏ châu Phi (Serval), nhưng phân loài hiện tại đặt nó là loài duy nhất của chi Profelis.
Золота́я ко́шка[1] (Profelis aurata или Caracal aurata) — хищное млекопитающее семейства кошачьих.
Золотая кошка обитает в тропических дождевых лесах Экваториальной Африки, встречаясь от Сенегала до северной Анголы и от Конго на западе до южной Кении на востоке. Основная её популяция проживает в бассейне Конго и на окружающих территориях.
Она вдвое больше домашней кошки. Длина тела 0,9—1,2 м, причём на долю хвоста приходится 2/7—1/3 общей длины; высота в холке — 38—50 см. Масса самцов в среднем — 11—14 кг; единственная взвешенная самка весила всего 6,2 кг. Уши у неё закруглённые, снаружи тёмные; голова маленькая.
Имеются два основных варианта окраса: золотистый/рыже-коричневый или серебристо-серый/синевато-серый. Число животных обоих окрасов примерно равное. Обычно грудь, живот и горло у золотой кошки светлее или белого цвета; вокруг глаз — светлая каёмка. На хвосте хорошо различима центральная тёмная линия; кончик хвоста — бурый или чёрный. На общем фоне имеется более тёмный (не чёрный) рисунок, который различается у двух разных подвидов:
Известны также животные-меланисты, окрашенные в чёрный цвет, причём в основном окрасе различимы более тёмные пятна — этих кошек насчитывается 4 % от общего числа.
Золотая кошка обладает удивительным сходством с кошкой Темминка (Catopuma temminckii), с которой их объединяли в род золотых кошек, и соответственно данный вид именовали африканской золотой кошкой, а кошку Темминка — азиатской золотой кошкой. Однако они являются не родственными видами, а результатом конвергентной эволюции в похожих условиях обитания.
Обычной средой обитания золотой кошки являются влажные тропические леса экваториальной Африки, включая мангровые и бамбуковые леса, однако она способна приспосабливаться к изменениям ландшафта, встречаясь также в сухих лесах, приречных зарослях и на вырубках.
Существует мало данных о жизни этих кошек в природе, поскольку они скрытны и довольно редки. Они ведут одиночный образ жизни, охотясь преимущественно по ночам, а днём отдыхая на ветвях деревьев.
В рационе у золотых кошек грызуны, даманы, птицы, мелкие антилопы (дукеры) и мелкие обезьяны. Охотятся они как на земле, так и на деревьях. О нападениях этих кошек на домашнюю птицу и скот достоверно неизвестно.
В неволе золотые кошки хорошо размножаются. Беременность у них длится 75—78 дней, рождается всего 1—2 котенка. Котята быстро растут — глаза у них открываются через неделю после рождения, мать вскармливает их молоком до 6 недель. В возрасте 18 месяцев они становятся полностью самостоятельными.
В неволе доживает до 15 лет.
Современная популяция золотых кошек (1996 г.) оценивается в 10 000 взрослых особей, причём в каждой субпопуляции их не более 1 000. Основную опасность для них представляет деградация лесов в Экваториальной Африке. Охота на золотых кошек запрещена или ограничена во всех странах. Однако, племена пигмеев традиционно ценят хвосты этих кошек в качестве амулетов, помогающих в охоте на слонов, а шкуры — в качестве одежды.
Золота́я ко́шка (Profelis aurata или Caracal aurata) — хищное млекопитающее семейства кошачьих.
非洲金貓（學名 Profelis aurata）是哺乳綱、食肉目、貓科的非洲金貓屬中唯一一種，有两个亚种。
非洲金猫为中等体型的野生猫科动物，分布在西非和中非的热带雨林地区。体长61-100厘米，尾长16-46厘米，肩高大约为39-55厘米。雄性非洲金猫的体重在11-14公斤之间，雌性较轻，一般在6公斤左右。
非洲金猫的毛皮颜色比较多样，一般为浅褐色或者红褐色，但也有黑色或灰色的变种。西非亚种带有斑点，中非亚种则除了腹部和腿部外，基本不带斑点。非洲金猫与亚洲金猫有许多相似之处，但研究表明，这些是趋同进化的结果。
非洲金猫的寿命约为15年。
非洲金猫会爬树，但它们主要在地面上猎食。猎物包括啮齿类、鸟类以及小型猴类。它们栖息地通常比较隐蔽，因此人们对他们知之甚少。
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 哺乳綱 Mammalia 目 : 食肉目 Carnivora 亜目 : ネコ型亜目 Feliformia 科 : ネコ科 Felidae 亜科 : ネコ亜科 Felinae 族 : （ネコ族 Felini） 属 : Caracal 種 : アフリカゴールデンキャットFelis aurata Temminck, 1827[3][4]
Felis celidogaster Temminck, 1827[4]
Profelis aurata[4]
アフリカゴールデンキャット（Caracal aurata）は、食肉目ネコ科に分類される食肉類。
アンゴラ、ウガンダ、ガーナ、ガボン、カメルーン、ギニア、コートジボワール、コンゴ共和国、コンゴ民主共和国、シエラレオネ、赤道ギニア、中央アフリカ共和国、ナイジェリア、リベリア[2]
体長61 - 102センチメートル[5]。尾長16 - 46センチメートル[5]。体重3 - 18キログラム[5]。全身は光沢のある短い体毛で被われる[3]。背面の毛衣は黄褐色だが、灰色や黒などの個体もいる[3]。腹面の毛衣は白や淡黄色で、体側面から腹面にかけて暗色の斑点が入る[3]。
ヒョウ亜科（もしくはヒョウ族）
マーブルキャットCatopuma marmota
ボルネオヤマネコCatopuma badia
アジアゴールデンキャット
Catopuma temmincki
サーバルCaracal serval
アフリカゴールデンキャット
Caracal aurata
カラカルCaracal caracal
ネコ亜科（もしくはネコ族）の他属
本種のみでProfelis属を構成する説もある[4]。分子系統解析からカラカルと単系統群を形成すると推定され、Caracal属に含める説もある[6]。
熱帯雨林に生息するが、湿地林やウガンダからケニアにかけての標高3,500メートル以上の山地森林に生息することもある[2][5]。樹上棲[3]。薄明薄暮時・昼間でも狩りが観察された例はあるが、夜行性と考えられている[5]。
食性は動物食で、齧歯類・サル類・ウシ科などの哺乳類、鳥類などを食べ、魚類を食べた例もある[5]。コンゴ民主共和国北東部のIturiでの60個の糞の内容物調査では70%に齧歯類、25%にアオダイカーPhilantomba monticola、18%に鳥類、12%にテングハネジネズミRhynchocyon cirnei、7%にベーツアンテロープNeotragus batesi、5%にオナガザル属Cercopithecusが含まれるという報告例がある[7]。捕食者はヒョウが挙げられる[5]。
野生での繁殖に関する知見はなく飼育下の情報に基づく。妊娠期間は75 - 78日[5]。1 - 2匹（まれに3匹）の幼獣を産む[5]。生後1週間で開眼する[5]。オスは生後18か月、メスは生後11か月で性成熟する[5]。飼育下での寿命は15年[5]。
森林伐採や道路建設、採掘による生息地の破壊、狩猟などにより生息数は減少している。
この項目は、動物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（Portal:生き物と自然／プロジェクト:生物）。
아프리카황금고양이(Caracal aurata)는 서아프리카와 중앙아프리카의 우림에서 서식하는 야생 고양이의 일종이다. 국제 자연 보전 연맹(IUCN)이 취약종(VU, Vulnerable species)으로 분류하고 있다.[1] 몸길이 범위는 61~101cm이고 꼬리 길이는 16~46cm 정도이다.[3] 가장 가까운 종은 카라칼과 서벌이다.[4] 이전에는 아프리카황금고양이속(Profelis)의 유일종으로 분류했다.[2]
다음은 고양이과의 계통 분류이다.[6]
고양이과† 마카이로두스아과
표범아과 구름표범속 표범속 고양이아과 마블고양이속 황금고양이속 서벌속 카라칼속 호랑고양이속 스라소니속 치타속 퓨마속 재규어런디속 마눌속 삵속 고양이속아프리카황금고양이(Caracal aurata)는 서아프리카와 중앙아프리카의 우림에서 서식하는 야생 고양이의 일종이다. 국제 자연 보전 연맹(IUCN)이 취약종(VU, Vulnerable species)으로 분류하고 있다. 몸길이 범위는 61~101cm이고 꼬리 길이는 16~46cm 정도이다. 가장 가까운 종은 카라칼과 서벌이다. 이전에는 아프리카황금고양이속(Profelis)의 유일종으로 분류했다.
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
_fur_skins.jpg)
