Довжина тіла 24–30 мм. Забарвлення здебільшого зелене, золотисто-зелене або червонувате з жирним іризуючим, немов скляним, блиском. Елітри майже рівномірно опуклі, гладенькі, без білих плям.
Основний ареал виду проходить по східній частині Малої Азії (південна межа ареалу), до Передньої Азії (Дамаск, Ліван), півночі Ірану (Луристан, Азербайджан, Гілян, Тегеран) та південно-західній Туркменістану (Атрек). На Кавказі північна межа проходить від дельти Кубані на Краснодар, П'ятигорськ, а далі на південь по всьому Кавказу.
В Україні зустрічається лише номінативний підвид і тільки у лісах Гірського Криму, де має ізольований ареал[1].
Стаціями цього виду є старі широколистяні ліси як на рівнинах, так і в горах, але на великі висоти не піднімається. Літає вдень в сонячну та ясну погоду. Живиться соком, що витікає з пошкоджених дерев, інколи прилітає на квіти. Фітофаг. Жук відкладає яйця в порохняву деревину пнів та дупел дерев листяних порід. Личинки розвиваються в гнилій деревині, де і заляльковуються. Генерація — 1–2 роки.
Бронзівку особливу занесено до Червоної книги України. Зменшення кількості жука пов'язане насамперед з сучасною методикою лісогосподарювання, за якою багато дерев не доживають свого природного віку і переробляються на сировину.
