Taraxacum arcticum, the arctic dandelion,[1] is a species of flowering plant belonging to the family Asteraceae.[2] Its native range is Greenland, Northern Europe, Northern Asia and the Northern Russian Far East.[2]
Taraxacum arcticum is a moderately long-lived perennial with a whitish taproot and a rosette of five to eight green leaves, sometimes growing solitarily and sometimes somewhat matted. The leaves are 5 to 10 cm (2 to 4 in) long and 1 to 1.5 cm (0.4 to 0.6 in) wide, and have several deep lobes and a long triangular final lobe. The inflorescences grow direct from the rosette, each with a long pinkish stem that often curves downwards and has transverse wrinkles. Each flowering stem bears a single flower head consisting of multiple florets which are bisexual; the ligules are white or creamy-white and have a purple streak on the underside. The brownish-black fruits have a number of shallow ridges and are capped by white pappi which form parachutes.[1]
Taraxacum arcticum mainly occurs in the arctic regions of northern Europe and Asia. Its range extends from northern Greenland and Svalbard to the Chukchi Peninsula in northeastern Siberia. It grows in damp meadows and on heaths, on level or sloping land, often in positions with early snow protection or enriched with bird droppings. It grows in acid, neutral or alkaline soils.[1]
In general, Taraxacum sets seed whether or not the flowers have been pollinated.[1] In some species the pollen appears ripe and yellow, and in others it is green or blackish-green, but in both types, the pollen appears to be non-functional. In the case of the boreal and arctic species, only Taraxacum holmenianum is suspected of pollination; while T. arcticum is among the species that are thought not to rely on it, but the plant flowers prolifically and produces plenty of viable seed, which is widely dispersed by the wind. There is also limited local dispersal by fragmentation of the fleshy roots.[1]
Taraxacum arcticum, the arctic dandelion, is a species of flowering plant belonging to the family Asteraceae. Its native range is Greenland, Northern Europe, Northern Asia and the Northern Russian Far East.
Lumivoikukka (Taraxacum arcticum) [2] on kylmässä viihtyvä voikukkalaji, jota esiintyy muun muassa Huippuvuorten tundralla[3], joka kasvaa 5–10 cm:n korkuiseksi. Toinen Huippuvuorilla esiintyvä voikukkalaji on napavoikukka (Taraxacum brachyceras).
Lumivoikukka (Taraxacum arcticum) on kylmässä viihtyvä voikukkalaji, jota esiintyy muun muassa Huippuvuorten tundralla, joka kasvaa 5–10 cm:n korkuiseksi. Toinen Huippuvuorilla esiintyvä voikukkalaji on napavoikukka (Taraxacum brachyceras).
Arktisløvetann (Taraxacum arcticum) er ein plante i løvetannslekta.
Planten er 5–10 cm høg med kvite eller svakt gule blomstrar. Blada er djupt flika. Han skil seg frå polarløvetann, som også veks på Svalbard, ved at sistnemnde alltid har kraftig gule blomstrar og store blad i rosetten.
Arktisløvetann veks på frodige stader over heile Svalbard, men han er rekna som sjeldan. Elles veks han på stader med tørr tundra, i fuglefjell og på elveøyrer i arktiske område nord i Europa og Asia.
Arktisløvetann (Taraxacum arcticum) er ein plante i løvetannslekta.
Секція до якої належить цей вид був раніше названий sect. Arctica, але наразі sect. Antarctica, у зв'язку із включенням видів із найпівденнішої Південної Америки; себто секція біполярна. У межах ареалу вид легко розпізнається серед інших видів роду за його маленькими головами з білими або майже білими квітами й маленькими та дуже темними плодами.
Це багаторічні трав'янисті поодинокі або слабо колоніальні рослини з одним білим стрижневим коренем. Каудекс закінчується прикореневою розеткою на рівні землі з 5–8(10) листками. Вся рослина безволоса. Листя 5–10 × 1–1.5 см, з крилатим черешком в 1/3–1/4 всієї довжини листа. Листки від оберненоланцетних до з широкою вершиною в загальних рисах, з 2–4 лопатями, кінці лопатей зазвичай вузько-трикутні й тупі; зеленого або темно-зеленого кольору з широкими блідими серединними жилами. Суцвіття — одна верхівкова головка 1.3–2 см шириною. Є два ряди чорних або чорнувато-зелених приквіток голів, без придатків («рогів»). Зовнішніх приквітків 8–10, 3–5 × 3–5 мм, притиснуті, широко трикутні або в формі серця з загостреним кінцем біля основи. зі злегка розширеною тупою вершиною. Внутрішніх приквітків 5–12, 8–12 × 1.5–2 мм, притиснуті, вузько довгасті, внутрішні з них з широким білим краєм. Квітколоже плоске. Квіти моносиметричні. Променеві квіти білі або кремові з широкою ліловою смугою на зовнішній поверхні, 10–15 мм, закінчуються (3)5 короткими, нерівними зубами. Плід ділиться на тіло, вузько циліндричний дзьоб з конічним потовщенням біля основи і чубком. Плодове тіло 4–6 × 0.7–0.9 мм, блискуче червонувато-коричневе з дрібними ребрами, дзьоб 2.5–4 мм, чубчикові промені ≈4 мм, білі.
Північна Євразія (Норвегія [вкл. Шпіцберген], Росія). Поширений від архіпелагу Шпіцберген на схід до Чукотського півострова в північно-східній Азії, повідомлення з пн. Ґренландії потребує підтвердження. Тільки на Шпіцбергені вид є невід'ємною частиною арктичної рослинності.
Населяє вологі пустища й луки, часто на схилах з деяким захистом снігового покриву в зимовий період. Ймовірно, байдужий до реакції ґрунту (рН).
Безстатеве розмноження насінням; дуже локальне вегетативне розмноження шляхом фрагментації кореневища. Плоди легко поширюються вітром через наявність чубчика.
Це незавершена стаття про Айстрові.Taraxacum arcticum là một loài thực vật có hoa trong họ Cúc. Loài này được (Trautv.) Dahlst. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1905.[1]
Taraxacum arcticum là một loài thực vật có hoa trong họ Cúc. Loài này được (Trautv.) Dahlst. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1905.
