Kruštík polabský (Epipactis albensis) je vytrvalá bylina z rodu kruštík (Epipactis), která v České republice patří k chráněným druhům. Jedná se o malého zástupce rodu kruštík - rostlina dorůstá 9-30 cm, lodyha je světle zelená. Květy jsou poměrně málo otevřené, jsou v odstínech žlutavé a zelené barvy a objevují se v srpnu a v září.[2]
Kruštík polabský preferuje lužní lesy nebo příležitostně i v příkopech a při okrajích cest. Roste od nížin po pahorkatiny. Původně byl tento druh považován za endemit, který se vyskytuje jen v České republice a na Slovensku, ale později byl nalezen i v několika dalších středoevropských zemích.[3]
Obrázky, zvuky či videa k tématu kruštík polabský ve Wikimedia Commons
Kruštík polabský (Epipactis albensis) je vytrvalá bylina z rodu kruštík (Epipactis), která v České republice patří k chráněným druhům. Jedná se o malého zástupce rodu kruštík - rostlina dorůstá 9-30 cm, lodyha je světle zelená. Květy jsou poměrně málo otevřené, jsou v odstínech žlutavé a zelené barvy a objevují se v srpnu a v září.
Epipactis albensis est une espèce d'orchidées du genre Epipactis présente en Europe centrale.
Multimedia w Wikimedia Commons Kruszczyk połabski[3] (Epipactis albensis) – gatunek rośliny z rodziny storczykowatych (Orchidaceae).
Występuje tylko w środkowej części Europy, najliczniej na Czechach, szczególnie na Morawach i w dolinie rzeki Łaby i dolnych częściach dolin jej dopływów. Zachodnia granica zasięgu przebiega przez wschodnie obrzeża Saksonii i Brandenburgii w Niemczech, północna w Polsce przez Dolny Śląsk i południowo-zachodni koniec Lubelszczyzny, wschodnia przez zachodnią Słowację, południowa w okolicach granicy austriacko-węgierskiej. W Polsce gatunek ten został odkryty dopiero w 1988 roku. Do 2008 znaleziony został na około 30 nowych stanowiskach i jego występowanie na tych stanowiskach zostało potwierdzone. Największa grupa stanowisk znajduje się na Dolnym (10 stanowisk) i Górnym Śląsku (kilka stanowisk), pozostałe są rozproszone. W Karpatach znany jest z 7 stanowisk na Pogórzu Śląskim i Wielickim. Należy przypuszczać, że w wyniku badań terenowych odkryte zostaną w Polsce następne stanowiska[4].
Roślina objęta w Polsce ścisłą ochroną gatunkową.
Kategorie zagrożenia gatunku:
Zagrożony jest głównie przez meliorację lasów, regulację hydrotechniczną brzegów rzek i intensywny wyrąb lasów[4].
Kruszczyk połabski (Epipactis albensis) – gatunek rośliny z rodziny storczykowatych (Orchidaceae).
Трав'яниста рослина 3,5-51 см заввишки, висота більшості особин знаходиться в межах 10-30 см. Геофіт. Кореневище коротке. Стебло прямостояче, тонке, міцне, світло-зелене, у верхній частині густо короткоопушене. В нижній частині стебла 1-3 листки піхвові, зелено-коричневі, лускоподібні, 2-4 стеблових листка яйцеподібно-ланцетні або ланцетні, 2,4-6,3 см завдовжки та 1-2 см завширшки.
Суцвіття 1,5-12,5 см завдовжки, складається, переважно, з 2-15 (інколи 20) квіток. Чашолистки ланцетні, жовтувато-зелені, 6-9,5 мм завдовжки, 2,5-4,7 мм завширшки. Листочки оцвітини біло-зеленкуваті або жовтувато-зеленкуваті, світліші за чашолистики. Як виняток описані особини з яскраво-рожевими пелюстками. Губа спереду серцеподібна, в задній частині — увігнута, фіолетова або коричнева. Плід — коробочка, що містить дуже дрібне насіння. В цілому вид доволі мінливий, тому окремі особини відрізняються від номінальної форми за висотою, кількістю і розміром листків, будовою квітки тощо.
Коручка ельбська — лісова рослина. Трапляється у низинних заплавних дубово-ясеневих лісах на висоті 100–500 м над рівнем моря, на лучно-буроземних і дерново-буроземних ґрунтах з різним ступенем оглеєння. Найбільш численні популяції, що налічують 100–300 особин, притаманні зрілим деревостанам, вік яких перевищує 120 років. Найменші можуть складатися лише з 1-3 рослин. Кількість особин у локалітеті може значно змінюватися залежно від вегетаційного періоду та гідрологічного режиму річки (тривалості та інтенсивності повеней). Вид доволі вологолюбний, віддає перевагу кислим ґрунтам.
Розмножується вегетативно і насінням. Квітне у липні-серпні, в окремих популяціях цвітіння спостерігалось навіть у вересні—на початку листопада. Першими зацвітають рослини, що зростають на добре освітлених ділянках, останніми — ті, що зростають під пологом лісу. У коручки ельбської поширене самозапилення. Плодоносить у серпні-жовтні.
Ендемік Центральної Європи, поширений в Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Австрії. У 2011 році невеликі популяції було описано в Румунії в заповіднику Хейле Турзі.
В Україні цю орхідею знайдено лише на крайньому заході Закарпатської області. На всьому протязі ареалу популяції нечисельні, ізольовані, в Україні їх виявлено дев'ять штук: у заплаві річки Боржава між селами Великі Береги, Шаланки та Квасово; у заплаві річки Латориця біля сел Малі Гаївці та Чомонин; у заплаві річки Уж в межах міста Ужгород.
Окрім національних Червоних книг коручку ельбську занесено до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), до Червоних списків Німеччини,[3] Угорщини,[4] Чехії,[5] Польщі.[6] Головними загрозами для цього виду є порушення природних ландшафтів, прокладання лісових доріг, осушення, надмірне рекреаційне навантаження і випасання худоби. В Україні ця орхідея охороняється в заказнику «Великодоброньский», заповідному урочищі Боржава, пам'ятці природи «Атак».
Господарського значення не має, перспективний для поширення як декоративна рослина.
Epipactis albensis là một loài thực vật có hoa trong họ Lan. Loài này được Nováková & Rydlo mô tả khoa học đầu tiên năm 1978.[1]
Epipactis albensis là một loài thực vật có hoa trong họ Lan. Loài này được Nováková & Rydlo mô tả khoa học đầu tiên năm 1978.
