Пантанальські кішки доволі невеликі котячі, приблизно розміром із домашню кішку. Мають жовтувате або коричнювате хутро з темно-коричневими плямами по боках, білувату шия. На обох щоках присутні дві темні лінії. На лапах та грудях присутні чорні смуги, стопи та кінчик хвоста чорні. Вуха великі та гоструваті з темно-сірим чи чорним хутром, та інколи з блідим маркуванням на задній поверхні. В Бразилії був задокументований випадок особини-меланіста, хоча меланізм також інколи спостерігається і у пантанальських кішок, які живуть у неволі[1].
Два підвиди можуть бути розрізненими по базовим патернам забарвлення їх хутра. Підвид L. b. braccatus майже повністю іржаво-коричневий зі слабкими плямами, безперервними смугами та помітними повністю чорним кінчиком хвоста та стопами. Підвид L. b. munoai блідий та більш жовтуватий, а також має більш коричнюваті плями по боках, розривні кільця на хвості та вузький чорний кінчик хвоста, з чорними підошвами, але не стопами[4].
Довжина хутра пантанальського леопарда більша, ніж на інших споріднених видах, хоча гребінь на спині не такий виражений. Кігті добре втягуються та мають різко вигнуту форму[1].
Кішка мешкає на луках, деревно-чагарникових саванах і в листяних лісах. Були виявлені на висотах до 2,000 м над рівнем моря в східно-центральній Бразилії, Уругваї, Болівії, Парагваї, Аргентині[4][1].
Після того як вид був відлучений від колоколо, пантанальську кішку поділили на два підвиди:
Пантанальський леопард є денною твариною та веде поодинокий спосіб життя. Територія однієї дорослої особи сягає від 3 до 37 км². За поведінкою дуже нагадують колоколо[1].
Кішки полюють на невеликих ссавців, такі як свинкові, наземних птахів, маленьких ящірок та змій.