Prumnopitys taxifolia ist eine Pflanzenart aus der Prumnopitys innerhalb der Familie der Steineibengewächse (Podocarpaceae). Sie kommt auf Neuseeland vor und wird dort auch Black Pine oder von den Maori Mataī genannt.[1]
Im Gegensatz zur verwandten Art Prumnopitys ferruginea hat Prumnopitys taxifolia ein deutlich verschiedenes und langdauerndes Jugendstadium. Die jungen Exemplare wachsen als Strauch aus dünnen, biegsamen Zweigen, die mit braunen, mattgelben und schmutzig weißen Nadeln locker besetzt sind. Nach mehreren Jahren beginnt der Baum aus der Spitze des Strauches zu wachsen, dessen Zweige nach und nach absterben und abfallen.
Prumnopitys taxifolia wächst als immergrüner Baum, der Wuchshöhen von bis zu 40 Metern und Stammdurchmesser von etwa 2 Metern erreicht. Die nadelförmigen Blätter sind gerade bis sichelförmig, 10 bis 15 Millimeter lang und 1,5 bis 2 Millimeter breit. Die Nadeln der adulten Form sind dunkelgrün, auf der Oberseite etwas und auf der Unterseite deutlich weiß bereift.
Prumnopitys taxifolia ist zweihäusig (diözisch).[1] Die Zapfen sind stark modifiziert und auf einen zentralen 3 bis 4 Zentimeter langen Stiel reduziert, der ein bis sechs Schuppen trägt. Diese reifen jeweils zu einem beerenartigen, 10 bis 15 Millimeter langen, purpur-violetten Arillus, der essbar ist und den einzelnen Samen umhüllt.
Die Samen werden von der Maori-Fruchttaube ausgebreitet, die sich vom Arillus ernährt und die Samen mit dem Kot wieder ausscheidet.
Prumnopitys taxifolia kommt auf den Nord- sowie Südinsel Neuseelands vor.[1][2] Sie gedeiht in Höhenlagen von 20 bis 100 Metern.[2]
Bis 1970 nahmen die Populationen durch Abholzung ab. Als geschlossener Wald ist Prumnopitys taxifolia durch Holznutzung bis dahin stark zurückgedrängt worden. Es verblieben nur noch wenige Mataī-Wälder. Seither nehmen die Bestände wieder zu. Deshalb wurde sie 2011 in der Liste der bedrohten Arten der IUCN als „Least Concern“ = „nicht gefährdet“ geführt.[2]
Die Erstbeschreibung erfolgte 1832 unter dem Namen (Basionym) Dacrydium taxifolium durch Joseph Banks und Daniel Carl Solander in David Don: A Description of the Genus Pinus, 2. Auflage, Band 3, Seite 119.[3] Das Artepitheton taxifolia bezieht sich auf die Ähnlichkeit der Nadeln mit den Eiben (Taxus). Die Neukombination zu Prumnopitys taxifolia wurde 1978 David John de Laubenfels in Blumea, Volume 24, Issue 1, Seite 190 veröffentlicht.[3] Weitere Synonyme für Prumnopitys taxifolia (Banks & Sol. ex D.Don) de Laub. sind: Dacrydium mai A.Cunn., Podocarpus spicatus R.Br., Nageia spicata (R.Br. ex Mirb.) F.Muell., Stachycarpus spicatus (R.Br.) Tiegh.[1]
Prumnopitys taxifolia unterscheidet sich von der ähnlichen Prumnopitys ferruginea durch die Form der Nadeln, die Farbe der Früchte und die Rinde.
Das Holz von Prumnopitys taxifolia wurde Mitte des 20. Jahrhunderts in Neuseeland für Bodenbeläge verwendet.
Prumnopitys taxifolia ist eine Pflanzenart aus der Prumnopitys innerhalb der Familie der Steineibengewächse (Podocarpaceae). Sie kommt auf Neuseeland vor und wird dort auch Black Pine oder von den Maori Mataī genannt.
Ko te Mataī he rākau whakakake o Aotearoa. He rākau roa, he pākarukaru noa te kiri. He pango ngā hua. E mata ana, he rite ngā rau ki ō te miro. E mata ana ruarua noa iho ngā rau, he hāuratea ētahi, he mā ētahi; Ko ngā peka he kokikoki, he takawhīwhiwhi. Kia pakari kua rite ki te rau tōtara. Ko te ingoa pūtaiao ko Prumnopitys taxifolia. Ko te ingoa i te reo Pākehā he Black Pine.
He whakaahua, he konae mō te Mataī kei te Wikimedia Commons.Ko te Mataī he rākau whakakake o Aotearoa. He rākau roa, he pākarukaru noa te kiri. He pango ngā hua. E mata ana, he rite ngā rau ki ō te miro. E mata ana ruarua noa iho ngā rau, he hāuratea ētahi, he mā ētahi; Ko ngā peka he kokikoki, he takawhīwhiwhi. Kia pakari kua rite ki te rau tōtara. Ko te ingoa pūtaiao ko Prumnopitys taxifolia. Ko te ingoa i te reo Pākehā he Black Pine.
Prumnopitys taxifolia, the mataī (Māori: mataī) or black pine, is an endemic New Zealand coniferous tree that grows on the North Island and South Island. It also occurs on Stewart Island/Rakiura (47 °S) but is uncommon there.[2]
It grows up to 40 m high, with a trunk up to 2 m diameter. The leaves are linear to sickle-shaped, 10–15 mm long and 1.5–2 mm broad. The seed cones are highly modified, reduced to a central stem 3–4 cm long bearing 1-6 scales, each scale maturing berry-like, 10–15 mm long, violet-purple with a soft edible pulp covering the single seed. The seeds are dispersed by the New Zealand pigeon (kererū), which eats the 'berries' and passes the seeds in its droppings.
The scientific name taxifolia derives from the resemblance of the leaves to those of the yew (Taxus). In the past the species, like the other species of Prumnopitys, was often included in Podocarpus; in this species under the name Podocarpus spicatus. It is distinguished from Prumnopitys ferruginea (miro) by the shorter, more slender leaves and the globose violet-purple cones.
Unlike the related miro (Prumnopitys ferruginea), mataī has a distinctive and long-lasting juvenile stage. The juvenile is a shrub with a tangle of slender, flexible, divaricating branchlets interspersed with a scattering of brown, pale yellow, or dirty white leaves. After a number of years, the adult tree begins to grow out of the top of the juvenile shrub and then the divaricating branchlets will wither and drop off.[3][4]
Mataī are the host plant for caterpillars of the New Zealand endemic moth species Pyrgotis zygiana.[5] The seeds of this tree also play host to another endemic moth, Heterocrossa iophaea.[6][7]
The timber of this tree was used extensively in New Zealand for flooring during the mid-20th century. Mataī is not threatened,[8] although as a forest-type it has been greatly reduced through widespread logging. Very few intact examples of mataī-dominated forest remain.
Prumnopitys taxifolia, the mataī (Māori: mataī) or black pine, is an endemic New Zealand coniferous tree that grows on the North Island and South Island. It also occurs on Stewart Island/Rakiura (47 °S) but is uncommon there.
It grows up to 40 m high, with a trunk up to 2 m diameter. The leaves are linear to sickle-shaped, 10–15 mm long and 1.5–2 mm broad. The seed cones are highly modified, reduced to a central stem 3–4 cm long bearing 1-6 scales, each scale maturing berry-like, 10–15 mm long, violet-purple with a soft edible pulp covering the single seed. The seeds are dispersed by the New Zealand pigeon (kererū), which eats the 'berries' and passes the seeds in its droppings.
Prumnopitys taxifolia (kakaterro,[1] matai o pino negro) es un árbol endémico de Nueva Zelanda de las coníferas que crece en la Isla del Norte e Isla del Sur. También se extiende hasta la Isla Stewart (47° S) pero no es común ahí.
Crece hasta 40 m de alto, con un tronco de hasta 2 m de diámetro. Las hojas son desde lineares a forma de hoz, 10-15 mm de largo y 1.5-2 mm de ancho. Los conos son muy modificados, reducidos a un tallo central de 3-4 cm de largo que produce 1-6 escamas, cada escala madura en forma de baya, 10-15 mm de largo, de color violeta púrpura cubriendo una única semilla. Las semillas son dispersadas por el kereru (la paloma de Nueva Zelanda), la cual come las 'bayas' y pasa las semillas a través sus deposiciones.
A diferencia del relacionado Miro (Prumnopitys ferruginea), el matai tiene una etapa juvenil distintiva y bastante duradera. La juvenil es un arbusto con una maraña de ramillas delgadas, flexibles y divaricadas (extendidas) entremezcladas de hojas cafés, amarillo pálido, u hojas color blanco mugriento. Después de algunos años, el árbol adulto empieza a crecer desde la copa del arbusto juvenil y entonces las ramillas expansivas se marchitan y se caen.
El nombre científico taxifolia deriva del parecido con las hojas del tejo (Taxus). En el pasado la especie, como otras especies de Prumnopitys, era con frecuencia incluida en Podocarpus; en esta especie bajo el nombre de Podocarpus spicatus. Se distingue del miro por las hojas más delgadas y los conos de color púrpura-violeta.
La madera de este árbol fue extensivamente usada en Nueva Zelanda para pisos a mediados del siglo XX. El matai no se encuentra en peligro, sin embargo como tipo forestal ha sido grandemente reducido por la tala. Muy pocos ejemplos de los bosques dominados por el matai quedan.
Prumnopitys taxifolia (kakaterro, matai o pino negro) es un árbol endémico de Nueva Zelanda de las coníferas que crece en la Isla del Norte e Isla del Sur. También se extiende hasta la Isla Stewart (47° S) pero no es común ahí.
Prumnopitys taxifolia, communément appelé « Mataī », est une espèce d'arbres conifères de la famille des Podocarpaceae, endémique de la Nouvelle-Zélande.
L'arbre peut mesurer jusqu'à 40 m de haut, avec un tronc pouvant atteindre 2 m de diamètre. Les feuilles sont linéaires en forme de faucille de 10-15 mm de long et 1,5-2 mm de large. Les graines sont dispersées par le Carpophage de Nouvelle-Zélande qui mange les baies et disperse les graines par ses excréments.
Prumnopitys taxifolia, communément appelé « Mataī », est une espèce d'arbres conifères de la famille des Podocarpaceae, endémique de la Nouvelle-Zélande.
Il matai (Prumnopitys taxifolia (Sol. ex D.Don) de Laub.) è una conifera sempreverde della famiglia Podocarpaceae, endemica della Nuova Zelanda.[1][2]
Il matai (Prumnopitys taxifolia (Sol. ex D.Don) de Laub.) è una conifera sempreverde della famiglia Podocarpaceae, endemica della Nuova Zelanda.
De matai[bron?] (Prumnopitys taxifolia) is een conifeer uit de familie Podocarpaceae. De boom is endemisch in Nieuw-Zeeland op het Noordereiland en Zuidereiland. Verder komt de soort ook voor op Stewarteiland, maar is daar wel zeldzaam. De soort staat op de Rode Lijst van de IUCN geklasseerd als 'niet bedreigd'.[1]
Bronnen, noten en/of referentiesPrumnopitys taxifolia é uma espécie de árvore conífera endêmica da Nova Zelândia. Pode ser encontrada nas ilhas do Norte e Sul, e também ocorre na Ilha Stewart, mas é rara lá. Ela cresce até 40 metros de altura, com um tronco até 2 metros de diâmetro. As folhas são lineares e em forma de foice, com 10 a 15 mm de comprimento e 1,5 a 2 mm de largura.[1]
Prumnopitys taxifolia é uma espécie de árvore conífera endêmica da Nova Zelândia. Pode ser encontrada nas ilhas do Norte e Sul, e também ocorre na Ilha Stewart, mas é rara lá. Ela cresce até 40 metros de altura, com um tronco até 2 metros de diâmetro. As folhas são lineares e em forma de foice, com 10 a 15 mm de comprimento e 1,5 a 2 mm de largura.
Дводомне дерево висотою до 25 м у висоту і 125 см діаметром з широкою кроною, що формують товсті, прямі, розлогі гілки. Дерево стає більш відкритим і широким з віком. У лісі, дерева Матай можуть бути найбільш легко визнані за їх корою. Сіро-коричнева вона відшаровується на товсті округлі або овальні шматки, які залишають червонуваті плями на стовбурі. Неповнолітні дерева мають форму куща з тонкими, гнучкими, переплетеними опущеними гілочками з жовтуватим або буро-зеленим листям розміром 5-10 × 1-2 мм. Дорослі дерева мають листя розміром 1-1.5 см. × 1-2 мм., лінійне, шкірясте, темно-зелене, знизу сріблясто-блакитне, стаючи темнішим з віком. Пилкові шишки розміщені на шипу 3-5 см. довжиною, 10-30 на шип. Насіннєві шишки крихітні, 3-10 на шип, який бл. 4 см. довжиною. У більшості шишечок не розвивається насіння. Насіння 5-9 мм. довжиною, майже кулясте, чорне.
Країни поширення: Нова Зеландія (Пн., Пд. о-ви). P. є складовою від низовинних до гірських (20-800 м або навіть 1000 м над рівнем моря) подокарпових лісів, де переважають Podocarpus totara, Dacrycarpus dacrydioides, чи Dacrydium cupressinum, а також Prumnopitys, Manoao colensoi, Halocarpus kirkii і Phyllocladus trichomanoides. У низинних районах кілька непорушених лісів залишається і тут численні покритонасінні часто дозмішуються, в той час як на більшій висоті, вид часто співпанує. Як повільно зростаючий хвойний вид, досягає максимального віку понад 1000 років. P. taxifolia є видом, який, як правило, регенерує тільки після епізодичних порушень, таких як пожежі, викликані виверженнями вулканів. Потім конкурує з іншими подокарповими а також покритонасінними за світло і простір, в результаті чого в довгостроковій перспективі виживає всього кілька особин цього виду в лісі.
Матаі повільно росте і дає щільну, жорстку і важку коричневу деревину з винятковою міцністю і довговічністю. Раніше дерева широко вирубувались і використовувалися для залізничних шпал, мостів, будівництва будинків, і в меншій мірі для меблів. Вирубка цього та інших місцевих хвойних тепер поза законом і, отже, використання його деревини значно зменшилася. Вид рідкісний у вирощуванні й підходить тільки для регіонів з м'якою зимою, що рідко відчувають легкі заморозки і мають рясні й рівномірно розподілені опади.
Вирубка лісів історично призвела до зниження як площа житла так і чисельності населення. Нині це припинилося. Вид знаходиться під охороною закону.
Ілюстрація
Дерево
Мале дерево
Розгалуження листового гілля молодої рослини
Кора
Prumnopitys taxifolia là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông tre. Loài này được (Sol. ex D.Don) de Laub. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1978.[1]
Prumnopitys taxifolia là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông tre. Loài này được (Sol. ex D.Don) de Laub. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1978.
