Alabəzək usneya (lat. Usnea florida) — IUCN Qırmızı Siyahısına görə növün kateqoriyası və statusu "Nəsli kəsilməyə həssas olanlar" kateqoriyasına aiddir– VU D2. Nadir növdür.[1][2]
Tallomu kolşəkilli, dəstəvari-dikduran, uzunluğu 5-10 sm-ə qədər, sarı-yaşılımtıl, bozumtul –yaşıl rənglidir, dixomik yaxud simpodial şaxələnmişdir. Budaqları silindrik, qabıq təbəqəli, üst hissəsi sıx məməcik və fibrillərlə örtülüdür. Apotesilər çoxsaylıdır, diski açıq rəngli, kənarları kirpiklərlə əhatə olunmuşdur. Tallom və özək KOH təsirindən saralır.[3]
Mezofitdir, sporla çoxalır. Antimikrob xüsusiyətinə görə qədim xalq təbabətində və tibdə dərman bitkisi kimi istifadə olunur.[4][5][6]
Zaqatala rayonu (Zaqatala Dövlət Qoruğunda), Qusar rayonu (Hil kəndin cənub –qərb hissəsi), Göygöl rayonu (Göygöl Dövlət Təbiət Qoruğu 1700-1800m). Dağ meşədə yarpaqlı ağacların qabığında yayılmışdır.[5][7]
Populyasiya azalır. Antropogen və iqlim təsirləri növün itmə təhlükəsini gələcəkdə yarada bilər.[2]
Əhali tərəfindən ağacların qırılması və atmosferin çirklənməsidir.[1]
Növün arealını xəritələşdirmək. Populyasiyaları üzərində daim nəzarət təşkil etmək lazımdır.[1]
Alabəzək usneya (lat. Usnea florida) — IUCN Qırmızı Siyahısına görə növün kateqoriyası və statusu "Nəsli kəsilməyə həssas olanlar" kateqoriyasına aiddir– VU D2. Nadir növdür.
T'ika kaka[1] (Usnea florida) nisqaqa huk rikch'aq sunkha kakam, hampinapaqpas llamk'achisqa.
Commons nisqaqa multimidya kapuyninkunayuqmi kay hawa: T'ika kaka.
Wikispecies nisqaqa qillqasqa p'anqayuqmi kay hawa: T'ika kaka
T'ika kaka (Usnea florida) nisqaqa huk rikch'aq sunkha kakam, hampinapaqpas llamk'achisqa.
Усьнея квітучая (Usnea florida) — від шматгадовых[1] травяністых расьлінаў роду усьнея сямейства пармэліевыя.
Заходняя і Цэнтральная Эўропа, Азія, Паўночная і Цэнтральная Амэрыка. У Беларусі адзначаны ў Берасьцейскай (Камянецкі і Пружанскі раёны), Віцебскай (Лепельскі, Аршанскі, Расонскі і Сеньненскі раёны), Гомельскай (Добрускі раён) і Магілёўскай (Асіповіцкі раён) вобласьцях.[1]
Расьце на ствалах і галінах лісьцевых дрэваў, галінах елкі ў старых шыракалістых і іглічных лясах з павышанай вільготнасьцю паветра.
Слаявішча ніцяна-кусьцістае, адсталае ад аснаваньня, амаль аднолькавай даўжыні і шырыні (5—10 см), шэра- або попельна-зялёнае, з разьбежнымі ва ўсе бакі пад шырокім вуглом грубаватымі галінкамі, амаль заўсёды заканчваецца апатэцыямі.[1] Галінкі аднолькавай таўшчыні па ўсёй даўжыні і толькі да вяршыні становяцца больш тонкімі.[2] Апатэцыі шматлікія, круглявыя, дыямэтрам 3-8 мм.[1] Споры акруглыя ці ледзь падоўжаныя, 7-8×9 мкм.[2]
Зьмяшчае спэцыфічную для лішайнікаў усьнінавую кісьлю, якая валодае моцнымі антыбіятычныя ўласьцівасьцямі.[2]
Від уключаны ў Чырвоную кнігу Беларусі 2-га выданьня (1993). Ахоўваецца ў Польшчы і Латвіі.[1]
— сховішча мультымэдыйных матэрыялаў
Усьнея квітучая (Usnea florida) — від шматгадовых травяністых расьлінаў роду усьнея сямейства пармэліевыя.
Usnea florida is a species of beard lichen in the family Parmeliaceae. It was first described by Carl Linnaeus in his 1753 work Species Plantarum. German botanist Friedrich Heinrich Wiggers transferred it to the genus Usnea in 1780. It is considered a threatened or vulnerable species in several European countries.[2]
Usnea florida is a species of beard lichen in the family Parmeliaceae. It was first described by Carl Linnaeus in his 1753 work Species Plantarum. German botanist Friedrich Heinrich Wiggers transferred it to the genus Usnea in 1780. It is considered a threatened or vulnerable species in several European countries.
Brodaczka nadobna (Usnea florida (L.) Weber ex F.H. Wigg.) – gatunek grzybów z rodziny tarczownicowatych (Parmeliaceae)[1]. Ze względu na współżycie z glonami zaliczany jest do porostów[2].
Pozycja w klasyfikacji według Index Fungorum: Usnea, Parmeliaceae, Lecanorales, Lecanoromycetidae, Lecanoromycetes, Pezizomycotina, Ascomycota, Fungi[1].
Niektóre synonimy naukowe[3]:
Nazwa polska według Krytycznej listy porostów i grzybów naporostowych Polski[2].
Ma plechę krzaczkowatą, widełkowato albo nieregularnie rozgałęzioną, zwisającą, z jednym centralnym, zaczernionym uczepem. Plecha ma barwę szarą lub jasnozieloną, osiąga do 8 cm wysokości, a jej grubsze gałązki główne grubość do 1,5 mm. Gałązki główne są jednakowo grube na całej swojej długości, cieńsze są dopiero same ich końce. Są sztywne, proste, lub nieco pogięte, rzadko podzielone. Mają obły przekrój poprzeczny, a powierzchnię w całości pokrytą dużymi, nieco wydłużonymi lub półkulistymi brodawkami. Na gałązkach głównych licznie, prostopadle i w dość równych odstępach wyrastają proste lub nieco zagięte gałązki boczne. Osiągają długość do 2 cm, a najdłuższe z nich jeszcze raz się dzielą. Plecha zawiera glony protokokkoidalne[4].
Zazwyczaj na końcach wszystkich grubszych gałązek występują tarczkowate owocniki o średnicy 0,5-1 cm. Mają brudnocieliste i nieco przyprószone tarczki. W jednym worku powstaje 8 jednokomórkowych, bezbarwnych owocników o rozmiarach 9 × 7-7-8 μm. Urwistków brak[4].
Występuje na wszystkich konynentach z wyjątkiem Antarktydy[5]. W Polsce dawniej była dość rzadko spotykana w niższych położeniach górskich, oraz na niżu w dużych kompleksach leśnych. Obecnie jest bardzo rzadka[4]. Znajduje się na Czerwonej liście roślin i grzybów Polski. Ma status CR – gatunek krytycznie zagrożony[6]. W Polsce podlega ścisłej ochronie gatunkowej[7].
Rośnie na korze drzew liściastych i iglastych: dąb, klon, brzoza, buk, jodła, modrzew, świerk, sosna[2].
Według niektórych autorów (twierdzą to na podstawie badań genetycznych) wyróżniana do tej pory i stosunkowo pospolita brodaczka kędzierzawa Usnea subfloridana to w rzeczywistości jedynie płone (nie wykształcające owocników) stadium brodaczki nadobnej. Oznacza to, że gatunek ten nie jest zagrożony, a jedynie rzadko występują jego owocnikujące plechy[8].
Brodaczka nadobna (Usnea florida (L.) Weber ex F.H. Wigg.) – gatunek grzybów z rodziny tarczownicowatych (Parmeliaceae). Ze względu na współżycie z glonami zaliczany jest do porostów.
Гірський голарктичний вид. Поширений в Євразії, Північній Америці та Новій Зеландії. В Україні росте у Карпатах, на Закарпатті та Південному березі Криму.
Слань кущиста, відстає від основи, майже однакової довжини і ширини (5-10 см), сіро-або попелясто-зелена, з грубуватими гілочками, які розбігаються на всі боки під широким кутом та майже завжди закінчуються апотеціями. Гілочки по всій довжині з дрібними або досить великими напівкруглими бородавочками (сосочками) і ниткоподібними виростами (фібрилами). Апотеції численні, округлі, діаметром 3-8 мм, блюдцеподібні, у старих сланей майже плоскі, гладкі, завжди з вінцем фібрил.
Зростає на стовбурах листяних дерев, гілках ялин в старих широколистяних та хвойних лісах з підвищеною вологістю повітря. Трапляється спорадично невеликими групами або поодинці.
Вид занесений до Червоної книги України зі статусом «Вразливий». Охороняється у Карпатському біосферному заповіднику та Кримському природному заповіднику. Уснея квітуча також занесена до Червоних книг Білорусі, Польщі та Латвії.
Usnea florida
(L.) Weber ех F.H.Wigg., 1780
Усне́я цвету́щая (лат. Usnea florida) — вид кустистых эпифитных лишайников рода Уснея (Usnea) семейства Пармелиевые (Parmeliaceae). Типовой вид рода[1].
Слоевище кустистое, жесткое,торчащее, разветвленное у основания, длиной 5 - 15 см, светло-серого либо светло-зеленого цвета. Веточки цилиндрические, разветвленные, жесткие, прямые или слегка изогнутые, одинаковой толщины (до 1,5 мм) на всем протяжении, в местах ветвления с прямыми пазухами, по всей длине с перпендикулярно отходящими короткими продолговатыми фибриллами длиной 1-3 мм.[2][3].
Апотеции диаметром 0,3-2 см, многочисленные, расположены на концах веточек; диск апотеция окружен длинными ресничками. Иногда имеет немногочисленные изидии. Споровая сумка содержит 8 спор длиной 9 × 7-7-8 мм. Соредии отсутствуют[2][3].
Имеет внешнее сходство с уснеей почти цветущей. Различия заключаются в отсутствии соредий у уснеи цветущей и отсутствии апотециев у уснеи почти цветущей. Согласно генетическим исследованиям оба вида являются монофилетическими таксонами[4].
Мезофит. Эпифит. Предпочитает первичные леса, где растет на высокобонитетных деревьях[2]. Обитает на коре лиственных и хвойных деревьев: бука, дуба, клёна, берёзы, пихты, лиственницы, сосны, ели[5]. Очень чувствительна к загрязнению воздуха[6] (встречается на территориях с содержанием диоксида серы менее 30 мкг/3[7]).
В России чаще всего встречается в горах Северного Кавказа, также известны местонахождения вида в европейской части России, на Южном и Среднем Урале и на Дальнем Востоке. За пределами РФ обитает в горах Западной и Восточной, Малой Азии, Гималаях, Закавказье, Северной и Центральной Америке[8].
Под данным таксономическим названием была описана в 1780 году немецким ботаником и микологом Фридрихом Генрихом Виггерсом в работе Primitiae florae holsaticae[9].
Согласно базе данных MycoBank, в синонимику вида входят следующие названия[9]:
Слоевище лишайника содержит усниновую кислоту, обладающую противомикробным, антималярийным, противораковым, гепатопротекторным действием, а также являющуюся синергистом инстекцидов[10], а также соль уснинат натрия, используемую при изготовлении антибиотиков[11].
Включалась в Красную книгу СССР. Занесена в Красную книгу России со статусом « Вид с неуклонно сокращающейся численностью», а также в региональные Красные книги ряда субъектов РФ. Исчезает в связи с загрязнением атмосферы, нарушением местообитаний в результате освоения горных территорий, а также заготовкой видов рода Уснея в качестве сырья для фармацевтической промышленности[8].
За пределами России охраняется в Белоруссии, Литве, Польше[12] и Украине[13].
Усне́я цвету́щая (лат. Usnea florida) — вид кустистых эпифитных лишайников рода Уснея (Usnea) семейства Пармелиевые (Parmeliaceae). Типовой вид рода.
