nomes no trilho de navegação
L. geoffroyi is the least protected of all the small cats, having the lowest AZA conservation rank. They are the most common wild cat in South America. However, they are also the most commonly hunted, and population trends are that they are decreasing. IUCN lists the species as Near Threatened, and change the status to Vulnerable if the downward population trend continues. CITES lists the species as Appendix I.
In the seventies and eighties, L. geoffroyi was heavily hunted for fur coats, which was legal at the time. It takes approximately 25 cat skins to make one fur coat. 350,000 skins were exported between 1976 and 1979 in Argentina alone, and over 500,000 total from South America in the early eighties. The fur trade has since declined, but about 55,000 pelts are still traded yearly. However, it is believed that most of these pelts are from cats killed that were pests or threats to livestock populations. Commercial hunting has essentially ceased, but these cats are still considered endangered. Habitat destruction also affects these cats. Not enough time has passed since the hunting has been stopped to determine their status, but they are now fully protected (IUCN,1996; Garman,1997).
US Federal List: no special status
CITES: appendix i
IUCN Red List of Threatened Species: near threatened
This cat was named after the 19th-century French naturalist, Geoffroy St. Hilaire (Nowak, 1999).
A study was done comparing DNA from Geoffroy's cat to DNA from three other neotropical small cat species. Geoffroy's cat had some monophyletic clustering and is believed to have diverged from these three other feline species 2.0 million years ago (Johnson,1999).
Not much is known about how this felid communicates. It is likely that, as with other felids, there are some vocalizations and possible some chemical communications between conspecifics. It is likely that tactile and visual communication, especially between a mother and her young, are also present.
Communication Channels: visual ; tactile ; acoustic ; chemical
Perception Channels: tactile ; chemical
Geoffroy's cats are aggressive and have never been fully domesticated, and so they are a truly wild cat. They may also be pests as livestock predators (IUCN,1996).
Negative Impacts: crop pest
This species was heavily hunted for its beautiful pelts from the late 1960's into the mid 1980's, and is the most abundant species of spotted cat in the skin trade (IUCN,1996; Garman,1997; Nowak, 1999).
This cat is very opportunistic in terms of what it eats, so it helps to control small animal populations in the wild. It also has a wide range, so it helps control various populations of small vertebrates over a large portion of South America (Novaro,1999).
This felid is a hunter, and not a very picky one. It includes a wide variety of animals in its diet, which is dominated by introduced prey, specifically European hares. It will eat just about any kind of meat it can get a hold of; however its most abundant food items are hamsters and hares. P. geoffroyi hunts in trees and on the ground, and is also known to fish (Novaro,1999; IUCN,1996).
Foods eaten include: birds, fish, amphibians, reptiles, rodents, wild guinea pigs, small agoutis, hares and other small mammals.
Animal Foods: birds; mammals; amphibians; reptiles; fish
Primary Diet: carnivore (Eats terrestrial vertebrates)
Leopardus geoffroyi occurs throughout most of the southern half of South America. This includes Argentina, Chile, Bolivia, Patagonia, Brazil, Paraguay, and Uraguay. Tge species is widely distributed with the exception of southern Chile, where it is only found east of the Andes (Garman,1997; Nowak, 1999).
Biogeographic Regions: neotropical (Native )
This cat lives about fourteen to fifteen years on average. However, in captivity they can live up to 20 years (Garman,1997 and IUCN,1996).
Range lifespan
Status: wild: 14 to 15 years.
Range lifespan
Status: captivity: 20 (high) years.
Typical lifespan
Status: wild: 14 to 15 years.
Typical lifespan
Status: captivity: 14 to 20 years.
Geoffroy's cat is a small wild cat, about the size of a large domestic cat, with males being larger than females. The head and body length of this cat ranges from 422 to 665 mm, with the tail adding an additional 240 to 365 mm to the total length. It weighs from three to five kg and stands about 30 cm high. Its coat color varies from a silver-grey to a yellowish-brown. The color of the fur varies geographically, with the more yellow forms in the northern part of the species' range, and the more silver colored forms in the south. The fur is marked with a pattern of small, uniformly spaced, dark brown or black spots all over the body. Two black streaks run down each cheek. Melanism is fairly common. The tail is ringed. (Nowak, 1999; IUCN,1996; Garman,1997).
Range mass: 3 to 5 kg.
Range length: 422 to 665 mm.
Other Physical Features: endothermic ; bilateral symmetry
Geoffroy's cat has a camoflaged pelage, but this is believed to be primarily for their own benefit as predators (i.e. to hide them from prey, rather than to hide them from predators). other possible adaptations to reduce predation have nit been reported. (IUCN,1996).
Known Predators:
L. geoffroyi has a widely varied habitat, and occurs from sea level through 3,500 m elevations. It primarily lives along rivers in dense, scrubby vegetation. It has also been found in open woodlands and savannas, marshes and even grasslands, although it avoids open areas. These felids are sometimes arboreal, and a high percentage of its feces is found in trees. They are also very good swimmers (IUCN,1996; Garman,1997).
Range elevation: Sea level to 3500 m.
Habitat Regions: temperate ; tropical ; terrestrial
Terrestrial Biomes: scrub forest
Wetlands: marsh
Other Habitat Features: riparian
Females go into estrus about every twenty days, with estrus lasting two to six days. The mating system of this felid is unknown. However, the home ranges of adult males overlap those of several adult females, but do not overlap those of other males (Nowak, 1999; Garman, 1997; IUCN, 1996). This, coupled with the larger size of males, indicates some level of competetion between males for mates, and therefore some level of polygyny.
Mating System: polygynous
Breeding season for L. geoffroyi occurs from December to May. Females may produce one litter of one to four cubs per year. Geoffroy's cat frequently mates in trees.
The females have a gestation period of 67-78 days. The female gives birth in a den of bushes, a rock crevice, or sometimes even a nook in a tree (Garman,1997). Young weigh 65-123 g at birth. They are born blind, but their eyes open within 8-12 days. They develop quickly. They can stand at about four days old, and by six weeks are fearless climbers. They can walk after two or three weeks. These cats are weaned at 8 to 10 weeks and become completely independent of the mother after about eight months. Sexual maturity is reached between 14 and 24 months (Nowak, 1999; IUCN,1996).
Breeding season: December-May
Range number of offspring: 1 to 3.
Average number of offspring: 2.57.
Range gestation period: 67 to 78 days.
Average gestation period: 65.3 days.
Range weaning age: 56 to 70 days.
Range age at sexual or reproductive maturity (female): 14 to 24 months.
Average age at sexual or reproductive maturity (female): 21.00 months.
Range age at sexual or reproductive maturity (male): 14 to 24 months.
Average age at sexual or reproductive maturity (male): 21.00 months.
Key Reproductive Features: iteroparous ; seasonal breeding ; gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual ; fertilization (Internal ); viviparous
The females raise the young. They nurse them until they are about 8 weeks old. After about 8 months, the kittens become independent of the mother. The males are not involved in the rearing of the young (Nowak, 1999; Garman,1997).
Parental Investment: altricial ; female parental care
Geoffroy's Cat (Leopardus geoffroyi) is found from the Andes eastward from southern Bolivia, Paraguay, and southern Brazil to the southern tip of South America. These cats are found in a wide range of temperate and subtropical habitats from sea level to 3300 m in the Andes. The diet is known to include small rodents, cavies, tuco-tucos, Coypu, birds, fishes, and frogs. In a study in southern Chile, remains of the introduced European Hare were found in more than 50% of feces examined. Geoffroy's Cats forage mostly on the ground, but they are known to be good swimmers and also hunt in the water. They have been observed carrying hare carcasses into trees. Available data indicate that they are mainly nocturnal, with peaks of activity around sunset and sunrise, resting during the day in hollows and tree cavities as well as in dense ground vegetation.They are believed to be mainly solitary, like most felids.
In captivity, gestation period varies from 62 to 76 days (usually 70 to 74). Litter size varies from one to three and kittens weigh 65 to 90 g at birth. Young develop slowly compared to domestic kittens. Weaning begins around seven weeks and the young are nearly as large as their mother by six months. In captivity, both males and females become sexually mature at around 18 months, although there are records of sexual activity as early as 9 to 12 months.
Trigo et al. (2008) documented a narrow hybrid zone (initially identified by Eizirik et al. 2006, cited in Trigo et al. 2008) between Geoffroy's Cat and the closely related Oncilla (L. tigrinus) where their mostly allopatric ranges overlap in southern Brazil (the Oncilla is found roughly from Costa Rica to southern Brazil and northeastern Argentina, but its current distribution is not completely known and may be discontinuous, mainly due to the lack of detailed evidence of its occurrence throughout the Amazon basin). Based onmtDNA analyses, the Geoffrey's Cat and Oncilla lineages are believed to have diverged around 1 million years ago.
Although detailed information about the ecology of Geoffroy's Cat is limited, it is believed to be the most common South American felid. In the past it has been heavily exploited for its pelt (more than 250,000 were sold in 1979-80, but international trade has declined since the early 1990s).
(Trigo et al. 2008 and references therein; Sunquist and Sunquist 2009 and references therein)
Jofrua vəhşi pişiyi (lat. Leopardus geoffroyi) - pələng pişikləri cinsinə aid heyvan növü. Joffrua pişiyinin boyu balacadır.
Jofrua vəhşi pişiyi Boliviya və Cənubi Braziliyadan Pataqoniyaya qədər Cənubi Amerikanın cənubunda yaşayarlar.Sadəcə And dağının şərq yamaclarında görülür.
Çevik olan Jofrua vəhşi pişiyi dik yamaclara və ağaclara ustalıqla dırmanaraq kiçik məməliləri və quşları ovlayır. Dovşan və gəmiricilər bu pişiyin ovları arasındadır. Jofrua vəhşi pişiyi gecələr fəal, gündüzlər isə passiv olurlar.
Dişi pişiklər ildə iki və ya üç bala bala verirlər.
Jofrua vəhşi pişiyi (lat. Leopardus geoffroyi) - pələng pişikləri cinsinə aid heyvan növü. Joffrua pişiyinin boyu balacadır.
Kazh Geoffroy (Leopardus geoffroyi) eo ar c'hazh gouez boutinañ e Suamerika. A-vent eo gant ur c'hazh-ti hag e vlevenn vrizhellek a gemm he liv hervez ar rannvroioù. Gell-melen eo en norzh tra m'eo gris er su. Muzuliañ a ra etre 45 ha 70 cm gant ul lost a 25-30 cm. Pouezañ a ra war-dro 4-6 kg.
Krignerien, glazarded hag amprevaned a chase dreist-holl, zoken ma ne ra ket fae war ar pesked hag ar raned. Un aneval-noz eo hag un darn vras eus e amzer a dremen er gwez. E gavout a reer eus Bolivia betek Patagonia, er pampa, en Andoù, hag er Gran Chaco.
Ar parezed a c'han etre unan ha tri c'hazhig goude un dougen a 72 devezh. An oad-gour a dizh goude 18 mizvezh (24 mizvezh evit ar parezed).
(en)Kazh Geoffroy
Kazh Geoffroy (Leopardus geoffroyi) eo ar c'hazh gouez boutinañ e Suamerika. A-vent eo gant ur c'hazh-ti hag e vlevenn vrizhellek a gemm he liv hervez ar rannvroioù. Gell-melen eo en norzh tra m'eo gris er su. Muzuliañ a ra etre 45 ha 70 cm gant ul lost a 25-30 cm. Pouezañ a ra war-dro 4-6 kg.
Krignerien, glazarded hag amprevaned a chase dreist-holl, zoken ma ne ra ket fae war ar pesked hag ar raned. Un aneval-noz eo hag un darn vras eus e amzer a dremen er gwez. E gavout a reer eus Bolivia betek Patagonia, er pampa, en Andoù, hag er Gran Chaco.
Ar parezed a c'han etre unan ha tri c'hazhig goude un dougen a 72 devezh. An oad-gour a dizh goude 18 mizvezh (24 mizvezh evit ar parezed).
El gat de Geoffroy (Leopardus geoffroyi) és un fèlid de les regions del sud i el centre Sud-amèrica. És semblant en mida a un gat domèstic.
El gat de Geoffroy rep el seu nom del zoòleg francès del segle XIX Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772–1844). Arran dels seus viatges a Sud-amèrica a començament del segle XIX, Saint-Hilaire estudià el felí mentre era professor de zoologia a París, i en va identificar, basant-se en la seva dispersió geogràfica, cinc subespècies.
Estudis genètics han mostrat que el gat de Geoffroy està estretament relacionat amb el gat kodkod.[1] Durant un temps se'l situà dins del gènere Oncifelis, juntament amb el gat kodkod i el gat de la Pampa, encara que actualment se'l situa més comunament en el gènere Leopardus, un gènere més extens de petits felins sud-americans, que també inclou l'ocelot.
El gat de Geoffroy té una mida similar a la d'un gat domèstic, amb una longitud mitjana de cos i cap de 60 centímetres, i una cua relativament curta d'uns 31 centímetres. El seu pes oscil·la entre 2 i 5 quilograms, encara que s'han registrat individus amb un pes de fins a 7,8 quilograms. En general, els individus del sud són més grans que els del nord, i els mascles més grans que les femelles.[2]
El seu pelatge està esquitxat de nombroses taques negres, sobre un color de fons varia en funció de la regió. A les regions septentrionals de la seva àrea de distribució, el color de fons sol ser groc marronós, mentre que a les més meridionals és més grisenc. Com en la majoria de fèlids, el color del pelatge del baix ventre és més pàl·lid, de color crema o fins i tot blanc. A la cua i les extremitats hi té bandes fosques, i marques similars a les galtes i a la part superior del cap i el coll. La part posterior de les orelles és de color negre, amb una taca blanca. El melanisme és comú tant en el medi silvestre com en captivitat.[3][4]
El gat de Geoffroy viu a gran part de la meitat sud de Sud-amèrica, cosa que inclou Argentina, Xile, Bolívia, Patagònia, Brasil, Paraguai i Uruguai. Aquesta espècie està àmpliament distribuïda amb l'excepció del sud de Xile, on només se la pot trobar a l'est dels Andes.[4][3]
Aquesta espècie viu en diversos hàbitats, en alçades des del nivell del mar fins als 3.500 metres. Tot i que viu principalment en la densa vegetació de matolls al llarg dels rius, també se'l pot trobar als boscos oberts, sabanes, pantans i prats, encara que evita les zones molt obertes.[5][4]
El gat de Geoffroy és principalment nocturn, encara que se l'ha vist caçant a l'alba i al capvespre. Cal destacar que li agrada l'aigua, i que és un bon nedador. És un animal arbori discret i solitari, que passa gran part del seu temps als arbres, fins al punt que hi dorm i s'hi aparella. També cal destacar la seva agilitat, ja que se l'ha vist caminant per la part inferior d'una branca. Els mascles i les femelles no interaccionen massa, amb l'excepció de quan s'han d'aparellar.
Els territoris de les femelles són d'uns 2,5 quilòmetres quadrats, mentre que els dels mascles poden ser fins a tres vegades més extensos. Aquests territoris de les femelles es poden solapar entre ells, així com amb els dels mascles. Tot i que el territori d'un mascle es pot solapar amb el de diverses femelles, no s'encavalca amb el d'altres mascles. La seva densitat de població és d'1,2 individus per cada 10 km2. La majoria d'humans no tenen pot d'aquest petit animal, encara que n'haurien de tenir, atès que són molt agressius i no se'ls ha pogut domesticar del tot mai.[6][5]
Aquests petits felins dipositen un alt percentatge dels seus excrements en els arbres.
Inusual en els felins, s'ha observat que el gat de Geoffroy es posa dret sobre les seves potes del darrere per explorar el paisatge dels voltants, utilitzant la cua com a suport. S'han observat postures similars en suricatas i els gossets de les praderies, però en general no en felins.[2]
Es troba a dalt de la xarxa tròfica.
Aquest fèlid és un caçador no massa exigent. La seva dieta inclou una gran varietat d'animals, la qual està dominada per preses introduïdes, especialment llebres europees. S'alimenta gairebé de qualsevol tipus de carn que pot aconseguir, però les seves preses més freqüents són els hàmsters i les llebres. El gat de Geoffroy caça tant als arbres com al sòl, i fins i tot pesca peixos.[7][5]
Els aliments que menja inclouen ocells, peixos, amfibis, rèptils, rosegadors, conills porquins, petits agutins, llebres i altres petits mamífers.
La temporada d'aparellament d'aquesta espècie va de l'octubre al març. Durant aquests mesos, la femella entra en zel en períodes de fins a 12 dies, separats per aproximadament un mes. Durant el zel, l'aparellament es produeix freqüentment de forma breu, sovint tenint lloc en un sortint elevat o un lloc similar.[2]
Sembla que les femelles prenyades tenen especial cura alhora de triar el lloc on donen a llum els seus gatets. Després d'un període de gestació que varia entre 72 i 78 dies, les femelles donen a llum ventrades formades per entre 1 i 4 gatets,[8] especialment entre els mesos de desembre i maig.[9]
En néixer, els gatets són cecs i estan indefensos, i pesen entre 65 i 95 grams. El seu desenvolupament és una mica més lent que el del gat domèstic. Els seus ulls s'obren entre el vuitè i dinovè dia, i comencen a menjar aliment sòlid entre la sisena i setena setmana.[2] Els cadells esdevenen independents als voltants del vuitè mes, encara que no són sexualment madurs fins a 18 mesos en el cas de les femelles, i a 24 mesos en el cas dels mascles. S'ha registrat, que en captivitat, el gat de Geoffroy pot viure fins a 14 anys.
Recentment, el gat de Geoffroy s'ha aconseguit aparellar satisfactòriament amb el gat domèstic, donant lloc a un fèlid hídrid.[10]
Tot i que no es coneix com es comunica aquesta espècie, és probable que, com altres fèlids, hi hagi algunes vocalitzacions i comunicacions químiques entre individus. És probable que també hi hagi comunicació visual i tàctil, especialment entre les mares i els seus gatets.
Tot i que sembla ser abundant a les regions centrals, com a Bolívia, on és el segon felí més comú, només per darrere de l'ocelot, se'l considera en perill a regions com el sud de Xile.[11] La UICN cataloga l'estat de conservació d'aquesta espècie com a "Gairebé amenaçada", a causa de la preocupació que hi ha per la transformació que estan patint en molts països els hàbitats on viuen. Entre 1960 i 1980, foren molt caçats per a obtenir-ne les pells,[9] però amb la legislació introduïda a final dels anys 80, la caça i el comerç de les seves pells esdevingueren il·legals a l'Argentina, Bolívia, el Brasil, Xile, el Paraguai i l'Uruguai.
El gat de Geoffroy (Leopardus geoffroyi) és un fèlid de les regions del sud i el centre Sud-amèrica. És semblant en mida a un gat domèstic.
Kočka slaništní (Leopardus geoffroyi) je jihoamerická malá kočkovitá šelma.
Kočka slaništní je velká asi jako kočka domácí. Samci jsou o něco větší než samice a velikost záleží také na poddruhu; největší kočky slaništní žijí v okolí Río Gallegos v Patagonii. Je štíhlá, lehce stavěná, má protáhlé tělo a nohy jsou stejně dlouhé jako ocas. Hlava je krátká a široká.
Srst je černě skvrnitá, základní barva kolísá od okrové (severní poddruhy) přes zlatohnědou, rudohnědou až šedou nebo stříbrošedou barvu jižních poddruhů. Kresba je dobře zřetelná, symetrická, kulaté černé skvrny se slévají v pruhy, typicky tvoří „obojek“ kolem krku zvířete. Kresba na hlavě sestává z černých pruhů vedoucích z koutku oka a tlamy až k uším a několika rovnoběžným pruhům, které se táhnou z čela až na temeno hlavy. Ušní boltce jsou černé s bílou skvrnou, která slouží ke komunikaci s ostatními kočkami. Konec ocasu je kroužkovaný, špička pak černá. Srst jižněji žijících koček je poněkud delší a kresba méně zřetelná.
Světlejší zbarvení a nezřetelnou kresbu nalezneme také u poddruhu O. geoffroyi salinarum, který žije v severní Argentině. Takové kočky se nazývají gato de las salinas. V severní části areálu se můžeme setkat také s melanistickými, černými jedinci.
Areál kočky slaništní sahá od oblasti Gran Chaco v Uruguayi a Paraguayi, Rio Grande v Brazílii a jižní Bolívie přes Chile a Argentinu až k Magellanově průlivu. Společně s pumou je to nejjižněji žijící kočkovitá šelma.
Kočka slaništní je přizpůsobivá a obývá rozmanitá prostředí, ale dává přednost hustým lesům nebo oblasti s nízkými stromy a křovinami, které jí poskytují úkryt. Typicky se vyhýbá tropickým deštným pralesům a nadmořským výškám nad 3000 m n. m. Její preference husté vegetace znamená, že může sdílet území s kočkou pampovou, která naopak vyhledává otevřenější krajinu. Oba druhy si proto nekonkurují.
Je to samotářská šelma s převážně noční aktivitou. Žije skrytým způsobem života, je plachá a člověku se vyhýbá. Potravu hledají snad převážně na zemi, ale kočka slaništní také výborně šplhá. Ve větvích stromů snad loví ptáky, byla pozorována, jak spí na nižších větvích a na stromech se také páří.
Její oblíbenou kořistí jsou malí ptáci, ještěrky, hlodavci nebo hmyz. V některých místech loví také ryby, kočky slaništní velmi dobře plavou. Jídelníček si zpestřují také vejci.
Páří se celoročně, březost trvá 62-72 dní. 2-3 koťata přicházejí na svět v doupěti pod keřem, v dutině pod kořeny stromu nebo i v malých jeskyních. Koťata otvírají oči po 8 dnech, v šesti týdnech věku už skvěle šplhají a v 8 měsících věku jsou již samostatná. Pohlavně dospívají poměrně pozdě, až ve 14 měsících.
V 80. letech minulého století, po zapsání jaguára, ocelota a margaye do příloh CITES a omezení obchodu s jejich kožešinami, dramaticky stoupla poptávka po kožešinách kočky slaništní. Protože kočky slaništní jsou menší, k výrobě jednoho kabátu je potřeba 25 kůží. Vysoká poptávka vedla k tisícům ulovených koček - jen ve státě Paraguay bylo v roce 1981, kdy lov vrcholil, zastřeleno 72 000 koček slaništních (Caldwell, 1984). Zapsání kočky slaništní do přílohy II omezilo lov, ale pokles populace pokračoval; od roku 1992 je kočka v příloze I a obchod s jejími kožešinami je ilegální.
I přes pokračující ilegální lov jsou kočky slaništní považovány za nejhojnější druh malé kočkovité šelmy v Jižní Americe. Je to možné, protože zvláštností kočky slaništní je malé teritorium obhajované jednou kočkou (cca 2,5 km² u samic, u samce asi 3× větší) a tím pádem mají velkou populační hustotu v porovnání s ostatními druhy koček. Přesné stavy ale nejsou známy.
V Česku najdeme kočky slaništní v těchto zoologických zahradách:
Kočka slaništní v argentinské zoo
Kočka slaništní v zoo v Cincinnati
Obrázky, zvuky či videa k tématu kočka slaništní ve Wikimedia Commons
Tento článek není dostatečně ozdrojován a může tedy obsahovat informace, které je třeba ověřit.Kočka slaništní (Leopardus geoffroyi) je jihoamerická malá kočkovitá šelma.
Geoffroys kat (latin: Leopardus geoffroyi) er et kattedyr som lever i Mellem- og Sydamerika. Den er på størrelse med en tamkat. Den er opkaldt efter den franske zoolog Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772-1844).
Længden af hoved og krop er 60 cm, dertil kommer halen på 30 cm. Pelsens grundfarve er grå eller gulbrun med små sorte pletter. Der forekommer ofte melanistiske individer. Den er udbredt i den sydlige halvdel af Sydamerika, øst for Andesbjergene. Her lever den både i skove og i græsland med spredte træer. Føden består blandt andet af harer og gnavere. Da den også jager fisk i vandet, bliver den i Sydamerika også kaldt "fiskekat".
Geoffroys kat (latin: Leopardus geoffroyi) er et kattedyr som lever i Mellem- og Sydamerika. Den er på størrelse med en tamkat. Den er opkaldt efter den franske zoolog Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772-1844).
Die Kleinfleckkatze oder Salzkatze, selten auch Geoffroy-Katze (Leopardus geoffroyi oder Oncifelis geoffroyi, benannt nach dem französischen Zoologen Étienne Geoffroy Saint-Hilaire[1]) ist eine südamerikanische Art innerhalb der Familie der Katzen (Felidae).
In der Größe entspricht die Kleinfleckkatze einer großen, männlichen Hauskatze. Die Kopfrumpflänge beträgt 60 cm, hinzu kommen 30 cm Schwanz. Die Grundfarbe des Fells ist grau oder gelbbraun, wobei im Süden des Verbreitungsgebiets die grauen und im Norden die gelben Tiere vorkommen. Gezeichnet ist das Fell mit kleinen, schwarzen Flecken. Häufig kommt es zu Melanismus (Schwärzlinge).
Die Kleinfleckkatze lebt in der Südhälfte Südamerikas, von Bolivien und Südbrasilien südwärts bis Patagonien. Sie kommt nur östlich der Anden vor. Wälder sind ebenso ihr Lebensraum wie baumbestandenes Grasland.
Zur Beute zählen Hasen und Nagetiere. Da sie auch im Wasser nach Fischen jagt, wird sie in Südamerika auch als „Fischkatze“ bezeichnet (eine Benennung, die im deutschen Sprachgebrauch einer ganz anderen Katze vorbehalten ist, siehe Fischkatze). Die Kleinfleckkatze ist nachtaktiv und verschläft den Tag in den Bäumen.
Bezüglich des wissenschaftlichen Namens gibt es Unstimmigkeiten zwischen Leopardus geoffroyi oder Oncifelis geoffroyi. Zunächst wurde sie als Leopardus geoffroyi in die Verwandtschaft des Ozelots gerechnet, danach aber eher in die Gattung Oncifelis eingruppiert, zu der noch die Pampaskatze und die Chilenische Waldkatze gerechnet wurden. Wilson & Reeder (2005) führten schließlich die Gattungen Leopardus und Oncifelis zur Gattung der Pardelkatzen (Leopardus) zusammen.
Das Kleinfleckkatzenfell war lange Zeit in der Kürschnerei zur Herstellung von Pelzmänteln beliebt. Die Kleinfleckkatze ist seit 1992 im Washingtoner Artenschutz-Übereinkommen im Anhang A gelistet. Jeglicher Handel ist daher verboten. Dies schließt den Handel zwischen Privatpersonen und den Handel mit gebrauchten Produkten, die aus Kleinfleckkatzen hergestellt wurden, ein. 1991, also im Jahr vor Inkrafttreten dieser Schutzbestimmung, waren noch 5500 Tiere (das war ein Zehntel der seinerzeit bekannten Population) in den Tierhandel gebracht worden.[2] Inzwischen ist ihr Bestand stabil und die IUCN schätzt ihn als ungefährdet (Least Concern) ein.[3]
Trotz unterschiedlicher Chromosomenzahl kann die Kleinfleckkatze mit der Hauskatze gekreuzt werden. Die entstehenden Hybride heißen Safari-Katze und werden von der TICA als experimentelle Rasse registriert.
Der auf die Haltung und Züchtung von kleinen Tierrassen spezialisierte „Zoo der Minis“ in der sächsischen Stadt Aue-Bad Schlema hält seit dem Jahr 2005, neben anderen Zoos, Kleinfleckkatzen.[4]
Die Kleinfleckkatze oder Salzkatze, selten auch Geoffroy-Katze (Leopardus geoffroyi oder Oncifelis geoffroyi, benannt nach dem französischen Zoologen Étienne Geoffroy Saint-Hilaire) ist eine südamerikanische Art innerhalb der Familie der Katzen (Felidae).
Le catto de Geoffroy[1] (Leopardus geoffroyi) es un felide salvage que habita le areas arbustive del parte sud de America del Sud. Illo es le cognato proxime del kodkod (Leopardus guigna) que vive al altere latere del Andes. Le catto de Geoffroy ha le nomine del biologo francese Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772-1844).
Le catto de Geoffroy ha un pelle de color variante inter jalne-brun e gris argentate. In le nord illo ha un color plus jalnastre, in le sud plus grisastre. Le pelle es marcate de multe maculas e lineas nigre e dispersate irregularmente. Etiam le facie es irregularmente striate. Le catto attinge un longitude de inter 42 e 70 centimetros e un peso de 2 a 6 kilogrammas. Le cauda attinge un longitude de 24 a 36 centimetros.
Le catto de Geoffroy es solitari e principalmente nocturne. Illo chassa parve rodentes, aves e lacertas, generalmente per terra, ma es etiam un bon scalator e frequentemente perseque predas usque in le arbores o se jecta super su preda ab un branca. Iste catto non time le aqua e captura animales aquatic como pisces e ranas, e sole mesmo baniar se. Illo reposa generalmente sur un branca de arbore.
Le femina parturi in le estate duo a tres juvenes per portata.
Iste felide se trova ab Bolivia e le sud de Brasil usque a Patagonia, particularmente in Argentinia, Uruguay e Paraguay. Le catto de Geoffroy vive in diverse typo de habitat, ma prefere areas variabile in regiones montaniose, como boscage e forestes aperte. Illo evita pratos aperte e forestes dense. Illo se trova a altitudes usque a 3300 metros.
Inter le annos 1960s e le annos 1980 on chassava intensivemente iste felide pro le pelle preciose. Particularmente quando le chassa del ocelot (Leopardus pardalis) multo diminueva post mesuras de protection, le demanda del pelle del catto de Geoffroy augmentava, e con illo le chassa de iste specie. Al initio del annos de 1980 ha essite exportate al minus 75.000 pelles de iste specie. Malgrado le chassa, le catto de Geoffroy es un del felides le plus commun de Latinoamerica.
Le catto de Geoffroy (Leopardus geoffroyi) es un felide salvage que habita le areas arbustive del parte sud de America del Sud. Illo es le cognato proxime del kodkod (Leopardus guigna) que vive al altere latere del Andes. Le catto de Geoffroy ha le nomine del biologo francese Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772-1844).
Ο Αγριόγατος του Ζοφρουά (Leopardus geoffroyi), είναι μία αγριόγατα, που απαντάται στις νότιες και κεντρικές περιοχές της Νότιας Αμερικής.Έχει περίπου το μέγεθος της κατοικίδιας γάτας.Το είδος αυτό, έχει ταξινομηθεί από την IUCN ως «Ελαχίστης ανησυχίας», αφού είναι ευρέως διαδεδομένο στο μεγαλύτερο μέρος του φάσματός του.
Ο Αγριόγατος του Ζοφρουά, έχει περίπου το μέγεθος μιας κατοικίδιας γάτας, με μήκος περίπου 60cm και με μια σχετικά μικρή ουρά, μήκους 31 cm.Αυτό το αιλουροειδές, ζυγίζει από 2 έως 5 κιλά, αν και έχουν αναφερθεί άτομα που ζυγίζουν 7,8 κιλά.Σε γενικές γραμμές, τα ζώα που βρίσκονται στο νότιο τμήμα της επικράτειάς τους, είναι μεγαλύτερα από αυτά που ζουν στο βόρειο.Τα αρσενικά, είναι μεγαλύτερα από τα θηλυκά.
Η γούνα τους, έχει πολλά μελανά στίγματα, αλλά το χρώμα τους ποικίλλει ανά περιοχή.Στα βόρεια, η γούνα τους έχει χρώμα καφέ - κίτρινο, ενώ στα νότια, έχει χρώμα γκριζωπό.Όπως τα περισσότερα αιλουροειδή, η κοιλιά τους, έχει χρώμα ανοιχτό, κρεμώδες ή λευκό.Υπάρχουν μαύρες ρίγες στην ουρά, στα άκρα, στα μάγουλα, στον λαιμό και στο κεφάλι.Τα αυτιά τους, είναι μαύρα με λευκές κηλίδες.Ο μελανισμός, είναι κοινός τόσο στην άγρια φύση όσο στην αιχμαλωσία.
Σπανιότερα, οι Αγριόγατες του Ζοφρουά, έχουν παρατηρηθεί να στέκονται στα πίσω πόδια τους για να επεξεργάζονται τον γύρω χώρο, στηριζόμενες στην ουρά τους, όπως οι νυφίτσες, οι σουρικάτες και άλλα ζώα, πράγμα σπάνιο, όμως για τα αιλουροειδή.
Οι Αγριόγατοι του Ζοφρουά, ζουν στις Άνδεις, στις Πάμπας και στο Γκραν Τσάκο. Επιπλέον, ζουν στη νότια Βολιβία, στα Στενά του Μαγγελάνου, σε υψόμετρο που φτάνει τα 3.300 μέτρα. Προτιμούν τα ανοιχτά δάση ή θαμνώδεις περιοχές, αλλά συνήθως εμφανίζονται σε λιβάδια και ελώδεις περιοχές. Παρά το γεγονός ότι είναι σε θέση να αναρριχηθούν σε δέντρα, σπανίως το κάνουν, ενώ συνηθίζουν να οριοθετούν την περιοχή τους με κόπρανα και ούρα.
Παρά το γεγονός ότι είναι πολύ συνηθισμένο σε κεντρικές περιοχές, συμπεριλαμβανομένης της Βολιβίας, όπου είναι η δεύτερη πιο συνηθισμένη γάτα, μετά τον Οσελότο, θεωρείται ότι βρίσκεται σε κίνδυνο σε περιοχές της νότιας Χιλής, λόγω της υποβάθμισης των οικοτόπων της.
Ο Αγριόγατος του Ζοφρουά, είναι νυκτόβιο ζώο και τρέφεται κυρίως με τρωκτικά, λαγούς, μικρές σαύρες, έντομα και σπανιότερα με βατράχια και ψάρια, που βρίσκονται στο πάνω μέρος της διατροφικής τους πυραμίδας.Όπως και οι άλλες μικρές γάτες, είναι μοναχικός κυνηγός και επικοινωνεί με άλλες αγριόγατες μόνο την περίοδο του ζευγαρώματος. Τα θηλυκά, ζουν σε μια έκταση από 2 έως 6 τετ. χιλιομέτρων, ενώ η περιοχή των αρσενικών, φτάνει τα 12 τετ. χιλιόμετρα.
Η αναπαραγωγική περίοδος του Αγριόγατου του Ζοφρουά, διαρκεί από τον Οκτώβριο έως τον Μάρτιο. Κατά τη διάρκεια αυτής της περιόδου, το θηλυκό, έρχεται σε οίστρο για 12, εκτός από έναν μήνα. Το ζευγάρωμα, κατά τη διάρκεια αυτής της περιόδου, είναι σύντομο και συχνό.
Οι εγκυμονούσες θηλυκές, διαλέγουν και διαμορφώνουν τον χώρο όπου θα γεννήσουν τα μικρά τους.Συνήθως, γεννούν 1 έως 4 γατάκια.Η κύηση διαρκεί 72 με 78 ημέρες, με τις περισσότερες γεννήσεις να πραγματοποιούνται μεταξύ Δεκεμβρίου και Μαρτίου.
Τα γατάκια, γεννιούνται τυφλά και ανήμπορα. Τα νεογέννητα, ζυγίζουν 65 με 95 γρ. Τα μικρά, ανοίγουν τα μάτια τους στις 8 με 19 μέρες, ενώ αρχίζουν να τρώνε στερεή τροφή στις 6 ή 7 εβδομάδες. Τα μικρά, ανεξαρτητοποιούνται στους 8 μήνες, αλλά δεν είναι σεξουαλικά ώριμα μέχρι τους 18 μήνες για τα θηλυκά και τους 24 μήνες για τα αρσενικά. Οι αγριόγατοι, μπορούν να ζήσουν σε αιχμαλωσία μέχρι και 20 χρόνια.
Ο Αγριόγατος του Ζοφρουά, έχει 5 υποείδη:
Γενετικές μελέτες έδειξαν ότι ο Αγριόγατος του Ζοφρουά, είναι στενά συνδεδεμένος με το Κοντκόντ (Leopardus guigna).Παλαιότερα, ανήκε στο γένος Ονσιφέλις (Oncifelis), αλλά τώρα κατατάσσεται στο γένος Λεόπαρδος (Leopardus), ένα μεγαλύτερο γένος μικρών αιλουροειδών της Νότιας Αμερικής, που περιλαμβάνει επίσης τον Οσελότο
Ο Αγριόγατος του Ζοφρουά (Leopardus geoffroyi), είναι μία αγριόγατα, που απαντάται στις νότιες και κεντρικές περιοχές της Νότιας Αμερικής.Έχει περίπου το μέγεθος της κατοικίδιας γάτας.Το είδος αυτό, έχει ταξινομηθεί από την IUCN ως «Ελαχίστης ανησυχίας», αφού είναι ευρέως διαδεδομένο στο μεγαλύτερο μέρος του φάσματός του.
Дзікі кот Жафруа (Leopardus geoffroyi або Oncifelis geoffroyi) — распаўсюджаны ў Паўднёвай Амэрыцы від зь сямейства каціных.
Па памерах дзікі кот Жафруа адпавядае свойскаму кату. Яго даўжыня складае 60 см, а даўжыня хваста — дадатковыя 30 см. Асноўны колер поўсьці шэры або жаўтавата-буры, прычым першы фэнатып сустракаецца галоўным чынам на поўдні арэалу распаўсюджвання, а другі — на поўначы. Поўсьць пакрыта дробнымі чорнымі плямамі. Дастаткова часта назіраецца мэлянізм (поўнасьцю чорныя асобіны).
— сховішча мультымэдыйных матэрыялаў
Дзікі кот Жафруа (Leopardus geoffroyi або Oncifelis geoffroyi) — распаўсюджаны ў Паўднёвай Амэрыцы від зь сямейства каціных.
Geoffroy's cat (Leopardus geoffroyi) is a small wild cat native to the southern and central regions of South America. It is about the size of a domestic cat. It is listed as Least Concern on the IUCN Red List because it is widespread and abundant over most of its range.[1]
Geoffroy's cat is named after the 19th century French zoologist Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772–1844). It was identified as Felis geoffroyi in 1844 by French naturalists Alcide d'Orbigny and P. Gervais on the basis of three specimens that d'Orbigny had collected on the banks of the Rio Negro in Patagonia during his travels in South America between 1826 and 1833.[3] Five subspecies have been described based on geographic dispersement:[2]
Since 2017, Geoffroy's cat is considered a monotypic species.[4]
Genetic studies have shown that Geoffroy's cat is most closely related to the kodkod.[5]
The Geoffroy's cat is about the size of a domestic cat, but has numerous black spots and dark bands on the cheeks, head and neck as well as on the tail and limbs. The background colour of its fur varies from a brownish-yellow coat in the northern part of its range to a more grayish coat in the south. The underbelly hair is cream-coloured or even white. The backs of the ears are black with white spots. Black individuals are common.[6]
Its size is about 60 cm (24 in) in head and body with a relatively short tail of about 31 cm (12 in). It weighs between 2 and 5 kg (4.4 and 11.0 lb), though individuals up to 7.8 kg (17 lb) have been reported. Males are usually larger than females, and Geoffroy's cat in the south are larger than those from the north.[6] It has a bite force quotient at the canine tip of 106.3.[7]
The Geoffroy's cat is distributed in Argentina, Bolivia, Brazil, Chile, Paraguay and Uruguay. It inhabits pampas and savanna landscapes in the Gran Chaco from southern Bolivia to the Straits of Magellan ranging at elevations from sea level up to 3,800 m (12,500 ft) in the Andes. It prefers open woodland or scrubland with plenty of cover, but also occurs in grasslands and marshy areas.[1] It is thought to be rare in Chile.[8]
The Geoffroy's cat is nocturnal and a solitary hunter that contacts conspecifics only during the mating season. Geoffroy's cats have been observed to stand up on their hind legs to scan the surrounding landscape and use their tail as a support, an unusual behaviour among cats. It is able to climb trees but rarely does, except to leave faeces to scent mark its territory.[6]
It is at the top of the food chain in its range and preys primarily on rodents, hares, other small mammals, birds, snakes,[9] small lizards, insects, and occasionally frogs and fish.[6] Females maintain home ranges about 2 to 6 km2 (0.77 to 2.32 sq mi) in size, while males range over up to 12 km2 (4.6 sq mi).[6]
The breeding season for Geoffroy's cats lasts from October to March. During this time, the female comes into estrus for periods of up to twelve days, between three and five weeks apart. Mating during this time is brief and frequent, often taking place on a high ledge or similar site.[6]
Gestation lasts for 72–78 days.[10] Most births occur between December and May. Litters consist of one to three kittens, and one or two is more common.[11]
The kittens are born blind and helpless, weighing about 65 to 95 g (2.3 to 3.4 oz), and develop rather slowly compared to the domestic cat. The eyes open after eight to nineteen days, and they begin to eat solid food at six or seven weeks.[6] Kittens become independent of their mother at around eight months, but are generally not sexually mature until 18 months for females and 24 months for males.[11]
From the 1960s to the 1980s, Geoffroy's cats were hunted extensively for their pelts for the international fur trade, but little trade took place after 1988 and the species was upgraded to CITES Appendix I status in 1992.[11][1] Legislation introduced in the late 1980s made hunting and domestic trade of Geoffroy's cat's pelts illegal in Argentina, Bolivia, Brazil, Chile, Paraguay, and Uruguay. International trade in Cites Appendix I listed species is now prohibited, except for non-commercial purposes.[12]
.jpg)
_by_Daniel_Giraud_Elliot.JPG)
{{cite book}}: CS1 maint: bot: original URL status unknown (link) Geoffroy's cat (Leopardus geoffroyi) is a small wild cat native to the southern and central regions of South America. It is about the size of a domestic cat. It is listed as Least Concern on the IUCN Red List because it is widespread and abundant over most of its range.
La salmarĉa oncifeliso (Oncifelis geoffroyi) estas sudamerika specio de katoj. Ĝi havas proksimume la grandon de ordinaraj domaj katoj (60 cm ekskluzive de vosto), sed vivas sovaĝe. Iam ĝi estis atribuata al la familio leopardus, sed nun al familio oncifelis.
La koloro de la felo estas griza aŭ bruneta kaj havas nigrajn makuletojn. Okazas nigraj ekzempleroj. Vivejo estas la plejparto de Sud-Ameriko oriente de Andoj.
Tiu neotropisa besto iam estis multe ĉasata pro la felo; ĝi nun estas protektata, ĉar minacata de ekstermo.
La specio estas nomita laŭ la franca biologo Etienne Geoffroy St. Hilaire (1772–1844), laŭ kiu estas nomitaj pluraj besto-specioj.
La salmarĉa oncifeliso (Oncifelis geoffroyi) estas sudamerika specio de katoj. Ĝi havas proksimume la grandon de ordinaraj domaj katoj (60 cm ekskluzive de vosto), sed vivas sovaĝe. Iam ĝi estis atribuata al la familio leopardus, sed nun al familio oncifelis.
La koloro de la felo estas griza aŭ bruneta kaj havas nigrajn makuletojn. Okazas nigraj ekzempleroj. Vivejo estas la plejparto de Sud-Ameriko oriente de Andoj.
Tiu neotropisa besto iam estis multe ĉasata pro la felo; ĝi nun estas protektata, ĉar minacata de ekstermo.
El gato montés sudamericano o gato de Geoffroy (Leopardus geoffroyi) es una especie de mamífero carnívoro de la familia Felidae. Es probablemente el felino salvaje más común de América del Sur.
Esta especie se distribuye en el sudeste de Bolivia, el oeste y sur del Paraguay, el extremo sur de Brasil, todo el Uruguay y casi todo el territorio continental de la Argentina hasta el sur de la Patagonia argentina, donde su geonemia también desborda a los territorios esteparios de la Patagonia chilena. En Chile también habita en sectores fronterizos de las regiones de Aysén y Magallanes, además de un registro conocido en la provincia de Malleco.[2]
Habita en numerosos ecosistemas, como estepas de los Andes australes, las Pampas, las estepas patagónicas y el Gran Chaco. Solo está ausente de bosques húmedos y selvas extensas, aunque vive en selvas en galería. Habita lugares prístinos y con presencia humana, aunque tiende a preferir áreas con cobertura arbórea.[2]
Tiene el tamaño de un gato doméstico o apenas más grande, con el cual se han hecho intentos de cruzarlo, pero con muy limitado éxito.
Tiene manchas negras en todo el cuerpo, pero el color de fondo, generalmente castaño, varía de región en región: en el norte, lo común es un pardo amarillento; más al sur, el manto es grisáceo. El melanismo es algo común tanto en estado salvaje como en cautiverio. Mide cerca de 60 cm de largo más 35 cm de cola, y 30 cm de alzada. Su peso es habitualmente de entre 4 y 5 kg, aunque puede llegar a los 8 kg.
Se alimenta principalmente de roedores, pequeños lagartos e insectos, y ocasionalmente ranas y peces; es el súper-predador de la cadena alimentaria. Aunque la especie parezca sufrir, algunos conservacionistas se preocupan del exceso de caza por su piel.
La hembra preñada busca muy cuidadosamente la guarida para tener su camada, y los cachorros se desarrollan muy rápidamente: a las 6 semanas son completamente móviles.
Le dio nombre en el s. XIX el zoólogo y naturalista francés Étienne Geoffroy Saint-Hilaire, quien lo identificó como una especie distinta cuando lo estudiaba siendo profesor de zoología en París, Francia.
Se conocen cuatro subespecies de Leopardus geoffroyi:[3]
De acuerdo a un estudio de 2017 IUCN SSC Cat Specialist Group, se reconoció a Leopardus geoffroyi como una especie monotípica con diferencias morfológicas de acuerdo a la región donde habitan, de acuerdo a los datos obtenidos por el estudio de 38 ejemplares. Un ejemplo sería el supuesto salinarum tendría un color más grisáceo y cráneo más chico que paraguae.[1]
El gato montés sudamericano o gato de Geoffroy (Leopardus geoffroyi) es una especie de mamífero carnívoro de la familia Felidae. Es probablemente el felino salvaje más común de América del Sur.
Leopardus geoffroyi Leopardus generoko animalia da. Artiodaktiloen barruko Felinae azpifamilia eta Felidae familian sailkatuta dago.
Vuorikissa (Leopardus geoffroyi, syn. Oncifelis geoffroyi[2]) on Etelä-Amerikan luonnonvaraisista kissoista runsaslukuisin.
Vuorikissan vartalon pituus on 42–66 cm, hännän pituus on 24–36 cm. Kissa painaa 2–6 kg
Vuorikissa elää Etelä-Amerikan keski- ja eteläosissa. Levinneisyysalue ulottuu Boliviasta ja Etelä-Brasiliasta etelään halki Uruguayn, Paraguayn ja Argentiinan.
Kiima-ajan koittaessa vuorikissat hakeutuvat toistensa seuraan paritellakseen oksiston kätkössä. Uros parittelee kaikkien naaraiden kanssa, joiden elinpiiri ulottuu sen alueelle. Tehtävänsä toimitettuaan se hakeutuu omiin oloihinsa eikä osallistu jälkeläistensä hoitoon. Pennut syntyvät noin 11 viikon kuluttua parittelusta ja painavat 65–123 g. Ne varttuvat nopeasti ja pyrkivät jo neljän päivän ikäisinä nousemaan jaloilleen ja liikuskelemaan ympäriinsä. Emo vieroittaa pennut 8–10 viikon ikäisinä. Silloin ne kiipeävät jo taitavasti. Poikaset jättävät emonsa noin kahdeksan kuukauden ikäisinä.
Vuorikissa saalistaa tavallisimmin maankamaralla. Joskus sen näkee kuitenkin saalistavan myös oksistossa puissa asuvia eläimiä. Vuorikissa pyydystää lintuja, matelijoita, pieniä nisäkkäitä ja sammakkoeläimiä. Se piiloutuu kasvillisuuteen, odottaa ohikulkevaa saaliseläintä, hyökkää ja painaa uhrin maahan teräväkyntisillä tassuillaan.
Vuorikissa (Leopardus geoffroyi, syn. Oncifelis geoffroyi) on Etelä-Amerikan luonnonvaraisista kissoista runsaslukuisin.
Leopardus geoffroyi
Le chat de Geoffroy[1] (Leopardus geoffroyi syn. Oncifelis geoffroyi) est une espèce de félins qui vit de la Bolivie à la Patagonie.
Le chat de Geoffroy a un pelage de couleur jaune ocre dans le nord de son aire de répartition et plutôt gris argenté dans le sud. Il porte de nombreux points noirs, ronds et nets disposés sur les flancs et le dos, et des rayures sur le haut des membres et la queue. On rencontre des formes mélaniques (entièrement noires), surtout dans les régions de forêts denses.
De taille modeste, il peut mesurer 60 cm et peser 5 kg.
Ce chat a été nommé en l'honneur du zoologiste français du XIXe siècle, Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772-1844), décédé l'année où le chat a été scientifiquement décrit.
La femelle met au monde entre un et trois petits par portée, au bout d'une durée de gestation de 72 jours, la maturité sexuelle pour les femelles arrive à l'âge de 18 mois et 24 mois pour celle des mâles.
Leur longévité est d'environ 14 ans.
Ce félin chasse particulièrement les oiseaux, les reptiles (serpents-lézards) et les petits mammifères. Il ne chasse que la nuit.
Ce petit félin passe la majeure partie de sa vie dans les arbres, où il grimpe avec une rare dextérité. Capturé jeune, il peut supporter la présence de l'homme mais sans jamais se laisser apprivoiser.
Arbre phylogénétique du genre Leopardus[2]
LeopardusLeopardus wiedii - Margay
Leopardus pardalis - Ocelot
Leopardus jacobita - Chat des Andes
Leopardus colocolo - Chat des Pampas
Leopardus tigrinus - Oncille (Chat-tigre)
Leopardus guigna - Guigna (Chat du Chili)
Leopardus geoffroyi - Chat de Geoffroy
La phylogénie s'est longtemps basée sur l'étude des fossiles d'un animal afin de préciser l'apparition et l'évolution d'une espèce. La phylogénie moderne s'appuie essentiellement sur les analyses génétiques en raison du nombre peu important de fossiles de félins. Le premier félin est apparu il y a onze millions d'années[2].
Les félins ont divergé en huit lignées distinctes. La lignée des ocelots, correspondant au genre Leopardus est la quatrième par ordre de divergence. Il y a neuf millions d'années, les félins migrent pour la première fois vers le continent américain en passant par la Béringie[Note 1],[2].
Le niveau des océans remonte à nouveau au cours du Miocène, et les précurseurs des lignées de l'ocelot, du lynx et du puma se trouvent isolés des populations du vieux continent. La lignée de l'ocelot commence à diverger il y a huit millions d'années. Elle se distingue notamment par un nombre de chromosomes différents de celui des autres lignées : 36 chromosomes au lieu de 38. Durant le Pliocène, il y a deux à trois millions d'années, le niveau des océans baisse à nouveau : l'isthme de Panama émerge et permet aux félins, et notamment à la lignée de l'ocelot, de conquérir l'Amérique du Sud[Note 2]. La diversification en espèces s'opère durant cette période et le dernier ancêtre commun du genre Leopardus est daté d'il y a 2,9 millions d'années[2].
Leopardus geoffroyi
Le chat de Geoffroy (Leopardus geoffroyi syn. Oncifelis geoffroyi) est une espèce de félins qui vit de la Bolivie à la Patagonie.
Geoffroyeva mačka (čita se: Žofrojeva) (lat. Leopardus geoffroyi) je divlja mala mačka s juga Južne Amerike.
Dobila je ime po francuskom prirodoslovcu, koji se zvao Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772. - 1844).
Geoffroyeva mačka ima žuto-smeđe do srebrno-sivo krzno. Njena dlaka ima po sebi mnogo nepravilnih raspršenih crnih mrlja i pruga. Lice je nepravilno prugasto. Duga je između 42 i 70 centimetara i teška 2-6 kilograma. Rep je 24-36 cm dug.
Geoffroyeva mačka lovi uglavnom noću te se hrani malim glodavcima, pticama i gušterima. Dobar je penjač i teži tome, da plijen potjera na stabla. Ne boji se vode i lovi životinje poput riba i žaba.
Odmara na granama stabala. Uglavnom živi usamljeno. Ženka okoti jednog do četiri mladunčeta, obično jedno ili dva.
Obitava u Boliviji, južnom Brazilu, Argentini, Urugvaju i Paragvaju. Dolazi u nekoliko tipova staništa, ali preferira različita područja u planinskim predjelima, poput šikara i otvorenih šuma. Izbjegava otvorene travnjake i guste bjelogorične šume. Može se naći i na visini od 3 300 metara.
Između 1960.-ih i 1980.-ih lovila se zbog dragocjenoga krzna.
Geoffroy's Cat (Leopardus geoffroyi) adalah kucing liar endemik di daerah selatan dan tengah Amerika Selatan. Seukuran kucing domestik. Sementara spesies relatif umum di banyak daerah, kucing ini dianggap Hampir Terancam oleh IUCN karena keprihatinan atas perubahan penggunaan lahan di daerah tempat tinggalnya.
|access-date= (bantuan)Pemeliharaan CS1: Menggunakan parameter penulis (link) Database entry includes justification for why this species is near threatened Geoffroy's Cat (Leopardus geoffroyi) adalah kucing liar endemik di daerah selatan dan tengah Amerika Selatan. Seukuran kucing domestik. Sementara spesies relatif umum di banyak daerah, kucing ini dianggap Hampir Terancam oleh IUCN karena keprihatinan atas perubahan penggunaan lahan di daerah tempat tinggalnya.
Heimkynni: Suður-Ameríka sunnanverð. Lengd: 42-66 cm. Rófa: 24-36 cm. Þyngd: 2-6 kg.
Dalaköttur er flokkaður sem kattardýr. Hann kann best við sig í runnagróðri, trjám og á graslendi. Hann veiðir uppi í trjánum, á jörðu niðri og í vatni, bæði froska og fisk, engu síður en nagdýr, eðlur, fugla og nýbúann gráhéra. Dalaköttur er nú friðaður en var áður mikið veiddur vegna gulbrúns eða silfurgrás feldarins, eftir að sala parduskattarfelda var bönnuð um 1980. Dalaköttur er friðaður líka vegna hversu viðkvæm staða hans er.
Dalaköttur úr DÝRIN, LEIÐSÖGN Í MÁLI OG MYNDUM
Heimkynni: Suður-Ameríka sunnanverð. Lengd: 42-66 cm. Rófa: 24-36 cm. Þyngd: 2-6 kg.
Dalaköttur er flokkaður sem kattardýr. Hann kann best við sig í runnagróðri, trjám og á graslendi. Hann veiðir uppi í trjánum, á jörðu niðri og í vatni, bæði froska og fisk, engu síður en nagdýr, eðlur, fugla og nýbúann gráhéra. Dalaköttur er nú friðaður en var áður mikið veiddur vegna gulbrúns eða silfurgrás feldarins, eftir að sala parduskattarfelda var bönnuð um 1980. Dalaköttur er friðaður líka vegna hversu viðkvæm staða hans er.
Il gatto di Geoffroy (Leopardus geoffroyi d'Orbigny e Gervais, 1844) è un felino selvatico originario delle regioni meridionali e centrali del Sudamerica. Ha all'incirca le stesse dimensioni di un gatto domestico. Sebbene sia relativamente comune in molte aree, viene classificato dalla IUCN tra le specie prossime alla minaccia in seguito alle modifiche apportate dall'uomo all'ambiente in cui vive. Tra gli anni '60 e gli anni '80 il Sudamerica esportava un gran numero di pelli di questo animale in tutto il mondo, ma anche dopo il 1988, seppur su scala minore, la vendita continuò, tanto che nel 1992 la specie venne inserita nell'Appendice I della CITES (Nowell e Jackson, 1996)[3]. Ciò significa che il commercio internazionale è vietato, tranne che per scopi non di lucro[4].
Il gatto di Geoffroy deve il nome al naturalista francese del XIX secolo Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772–1844), professore di zoologia all'Università di Parigi; ne sono state identificate cinque sottospecie in base alla distribuzione geografica[5]:
Gli studi genetici hanno dimostrato che il gatto di Geoffroy è parente molto stretto del kodkod[6]. In passato veniva posto nel genere separato Oncifelis, assieme al kodkod e al gatto delle pampas, ma ora viene classificato generalmente in Leopardus, un genere piuttosto ricco di specie comprendente vari piccoli felini sudamericani, tra i quali l'ocelot.
Il gatto di Geoffroy ha all'incirca le stesse dimensioni di un gatto domestico: misura circa 60 cm di lunghezza e ha una coda relativamente breve, di circa 31 cm. Pesa solamente 2–5 kg, ma sono stati registrati anche esemplari che raggiungevano i 7,8 kg. In generale, gli esemplari presenti nelle regioni meridionali dell'areale sono più grandi di quelli diffusi più a nord, e i maschi sono più grandi delle femmine[7].
La pelliccia presenta numerose macchie nere, ma il colore di fondo varia da regione a regione: nel nord sono più comuni gli individui dal manto giallo-brunastro; più a sud, sono predominanti i manti grigiastri. Come nella maggior parte dei felini, la pelliccia della regione ventrale è più chiara, essendo color crema o perfino bianca. Sono presenti bande scure su coda e zampe, e disegni simili sulle guance e lungo la sommità di testa e collo. Il dorso delle orecchie è nero, con una macchia bianca. Esemplari melanici sono comuni sia in natura che in cattività[7].
I gatti di Geoffroy sono stati visti reggersi in piedi sulle zampe posteriori per osservare i dintorni, utilizzando la coda come un supporto, comportamento insolito tra i felini. Una simile postura è stata osservata nelle donnole, nei suricati e nei cani della prateria, ma generalmente non in altri felini[7].
Il gatto di Geoffroy vive sulle Ande, nelle pampas (in regioni di foresta arbustiva) e nelle distese del Gran Chaco. Si incontra dalle regioni meridionali della Bolivia allo stretto di Magellano, dal livello del mare fino a 3300 m di quota. Predilige i boschi aperti o le macchie, ove la copertura vegetale è più fitta, ma talvolta si spinge anche nelle praterie e nei terreni paludosi. Sebbene sia in grado di arrampicarsi sugli alberi, lo fa solo raramente, tranne che allo scopo di depositare feci per marcare il territorio[7].
Il gatto di Geoffroy è un animale notturno che si nutre prevalentemente di roditori, lepri, piccole lucertole, insetti e, occasionalmente, rane e pesci[7]; nelle zone in cui vive si trova all'apice della catena alimentare. Come altri piccoli felini, è un cacciatore solitario che entra regolarmente in contatto con altri membri della propria specie unicamente durante la stagione degli amori. Le femmine occupano territori di 2–6 km², mentre i maschi possiedono territori più estesi, che possono raggiungere i 12 km²[7].
Nel gatto di Geoffroy la stagione degli amori va da ottobre a marzo. Durante questi mesi, la femmina va in estro per periodi che possono durare fino a dodici giorni, a distanza di circa un mese l'uno dall'altro. Gli accoppiamenti durante questo periodo sono brevi e frequenti, e spesso avvengono su sporgenze elevate o luoghi simili[7].
Sembra che le femmine gravide scelgano con particolare cura il luogo dove dare alla luce i propri piccoli. Le nidiate possono comprendere da uno a quattro gattini, ma quelle di uno o due piccoli sono più comuni. La gestazione dura 72–78 giorni[8] e la maggior parte delle nascite avvengono tra dicembre e maggio[9].
I piccoli, che alla nascita pesano 65-95 g, sono ciechi e inermi, e si sviluppano più lentamente di quelli del gatto domestico. Aprono gli occhi dopo otto-diciannove giorni e iniziano ad assumere cibo solido a sei o sette settimane[7]. Divengono indipendenti dalla madre a circa otto mesi, ma generalmente non raggiungono la maturità sessuale fino a 18 mesi se sono femmine e 24 mesi se maschi. In cattività alcuni gatti di Geoffroy sono vissuti fino a 14 anni.
Recentemente, il gatto di Geoffroy è stato fatto incrociare con successo con il gatto domestico, dando vita a un particolare ibrido, denominato gatto safari.
Sebbene sia ritenuto ancora piuttosto numeroso nelle regioni centrali dell'areale, compresa la Bolivia, dove è il secondo felino più comune dopo l'ocelot, il gatto di Geoffroy è considerato in pericolo in altre zone, come il Cile meridionale[2]. La IUCN attualmente inserisce la specie tra quelle prossime alla minaccia a causa degli sconvolgimenti ambientali che avvengono nel suo areale. Tra gli anni '60 e gli anni '80 il gatto di Geoffroy veniva cacciato intensamente per la sua pelliccia[9]. Alla fine degli anni '80, tuttavia, la caccia e il commercio delle pelli sono state vietate dalla legge in Argentina, Bolivia, Brasile, Cile, Paraguay e Uruguay.
L'habitat boschivo si sta rapidamente perdendo nel raggio di azione di questo gatto a causa della deforestazione. Studi recenti in Argentina, tuttavia, indicano che questa specie può utilizzare le aree aperte risultanti. [10]
Il gatto di Geoffroy (Leopardus geoffroyi d'Orbigny e Gervais, 1844) è un felino selvatico originario delle regioni meridionali e centrali del Sudamerica. Ha all'incirca le stesse dimensioni di un gatto domestico. Sebbene sia relativamente comune in molte aree, viene classificato dalla IUCN tra le specie prossime alla minaccia in seguito alle modifiche apportate dall'uomo all'ambiente in cui vive. Tra gli anni '60 e gli anni '80 il Sudamerica esportava un gran numero di pelli di questo animale in tutto il mondo, ma anche dopo il 1988, seppur su scala minore, la vendita continuò, tanto che nel 1992 la specie venne inserita nell'Appendice I della CITES (Nowell e Jackson, 1996). Ciò significa che il commercio internazionale è vietato, tranne che per scopi non di lucro.
Žofrua katė (lot. Leopardus geoffroyi, sin. Oncifelis geoffroyi) – katinių šeimos atstovas gyvenantis Pietų Amerikoje. Paplitusios Anduose, Pampoje, Gran Čiake.
Žofrua katė yra maždaug naminės katės dydžio – ilgis siekia 60 cm (be uodegos, kuri siekia dar 30 cm), aukštis – 31 cm, sveria apie 2–4 kg. Kailis pilkas arba gelsvai rudas (arealo pietuose vyrauja pilka, o šiaurėje gelsva spalva), išmargintas mažomis juodomis dėmelėmis.
Šie gyvūnai minta smulkiais žinduoliais, paukščiais, ropliais ir žuvimis.
Žofrua katė (lot. Leopardus geoffroyi, sin. Oncifelis geoffroyi) – katinių šeimos atstovas gyvenantis Pietų Amerikoje. Paplitusios Anduose, Pampoje, Gran Čiake.
Kucing Geoffroy atau nama saintifiknya Oncifelis geoffroyi merupakan sejenis haiwan yang terdapat di Asia Tenggara.
Di Malaysia ia merupakan sejenis haiwan yang dilindungi di bawah UNDANG-UNDANG MALAYSIA Akta 686 AKTA PERDAGANGAN ANTARABANGSA MENGENAI SPESIES TERANCAM 2808.[3]
Kucing Geoffroy atau nama saintifiknya Oncifelis geoffroyi merupakan sejenis haiwan yang terdapat di Asia Tenggara.
Di Malaysia ia merupakan sejenis haiwan yang dilindungi di bawah UNDANG-UNDANG MALAYSIA Akta 686 AKTA PERDAGANGAN ANTARABANGSA MENGENAI SPESIES TERANCAM 2808.
De geoffroykat (Leopardus geoffroyi) is een wilde katachtige uit de struikgebieden van zuidelijk Zuid-Amerika. Hij is het nauwst verwant aan de nachtkat of kodkod (Leopardus guigna), die aan de andere zijde van de Andes woont. De geoffroykat is genoemd naar de Franse bioloog Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772-1844).
De geoffroykat heeft een geelbruine tot zilvergrijze vacht. In het noorden is hij geliger van kleur, in het zuiden grijziger. De vacht is getekend met vele onregelmatig verspreide zwarte vlekken en strepen. Ook het gezicht is onregelmatig gestreept. De kat wordt tussen de 42 en de 70 centimeter lang en 2 tot 6 kilogram zwaar. De staart wordt 24 tot 36 centimeter lang.
De solitaire geoffroykat jaagt voornamelijk 's nachts op kleine knaagdieren, vogeltjes en hagedissen. Hij jaagt voornamelijk op de grond. Het is echter ook een goede klimmer, en hij achtervolgt prooi regelmatig tot in de bomen. Ook bespringt hij vaak vanaf een tak zijn prooi. De geoffroykat is ook niet bang voor water en vangt daar regelmatig dieren als vissen en kikkers. Hij schijnt zelfs regelmatig een bad te houden. De geoffroykat rust meestal op een boomtak.
Het vrouwtje krijgt in de zomer twee tot drie jongen per worp.
Deze katachtige komt voor van Bolivia en Zuid-Brazilië tot Patagonië, voornamelijk in Argentinië, Uruguay en Paraguay. De geoffroykat komt in verscheidene habitattypes voor, maar heeft een voorkeur voor afwisselende gebieden in bergachtige streken, als struweel en open bossen. Hij vermijdt open graslanden en dichte loofwouden. Hij kan worden aangetroffen tot op een hoogte van 3300 meter.
Tussen de jaren zestig en de jaren tachtig werd er zwaar op deze katachtige gejaagd voor de kostbare pels. Vooral toen de jacht op de ocelot (Leopardus pardalis) door beschermingsmaatregelen sterk daalde, steeg de vraag naar de pels van de geoffroykat, en daarmee de jacht op deze soort. Aan het begin van de jaren tachtig zijn er zeker 75.000 huiden van deze soort geëxporteerd. Ondanks de jacht is de geoffroykat is een van de meest algemene katachtigen van Latijns-Amerika.
Bronnen, noten en/of referentiesDe geoffroykat (Leopardus geoffroyi) is een wilde katachtige uit de struikgebieden van zuidelijk Zuid-Amerika. Hij is het nauwst verwant aan de nachtkat of kodkod (Leopardus guigna), die aan de andere zijde van de Andes woont. De geoffroykat is genoemd naar de Franse bioloog Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772-1844).
Nattkatt (Leopardus geoffroyi[2]) er trolig den vanligste ville kattearten i Sør-Amerika. Arten har, i likhet med de andre artene i ozelotlinjen, kun 18 kromosompar.[3] Det vanligste blant katter er 19 kromosompar.[3]
Kroppen måler, fra snutespissen til haleroten, cirka 60 cm, og halen er i tillegg omtrent 30 cm lang. Den blir i snitt cirka 4,3 kg tung.[1] Pelsen har svarte flekker, men bakgrunnsfargen varierer. I nord er grunnfargen beige og i sør grå, men helt svarte individer (melanisme) forekommer også.
Nattkatten lever i Sør-Amerika og finnes fra det sørlige Bolivia til Magellanstredet. Den trives i flere ulike habitat, men er oftest å se i krattskog opp mot 3000 moh. og på pampasen.
Nattkatten er på topp i næringskjeden, og den ernærer seg først og fremst på små gnagere, øgler og insekter, men av og til også på frosker og fisk.
Forsøk på domestisering og paring med huskatter har ikke ført fram.
Nattkattens vitenskapelige navn stammer fra navnet til den franske zoologen Etienne Geoffroy Sait-Hilaire, som identifiserte den som en egen art på 1800-tallet.
.jpg){kind=small}
Denne zoologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Nattkatt (Leopardus geoffroyi) er trolig den vanligste ville kattearten i Sør-Amerika. Arten har, i likhet med de andre artene i ozelotlinjen, kun 18 kromosompar. Det vanligste blant katter er 19 kromosompar.
Multimedia w Wikimedia Commons 
Hasło w Wikisłowniku Ocelot argentyński[5], kot argentyński[6], kot Geoffroya (Leopardus geoffroyi) – gatunek drapieżnego ssaka z rodziny kotowatych (Felidae). Strefy hybrydyzacji stwierdzono w południowej Brazylii, gdzie zasięg L. geoffroyi pokrywa się z zasięgiem L. tigrinus[7].
Boliwijskie i argentyńskie Andy, południowa część Paragwaju i Brazylii, zachodnia część Urugwaju i Chile. Zasiedla tereny trawiaste (pampa) i luźno zalesione.
Gatunek po raz pierwszy naukowo opisali w 1844 roku francuscy przyrodnicy Alcide d’Orbigny i Paul Gervais, nadając mu nazwę Felis Geoffroyi[8]. Jako miejsce typowe odłowu holotypu d’Orbigny i Gervais wskazali brzegi rzeki Rio Negro, w Patagonii (fr. „...des rives du Rio Negro, en Patagonie”)[9].
Ma delikatną budowę ciała. Futro jest barwy srebrnoszarej lub brązowej z czarnymi plamkami, które w niektórych miejscach mogą tworzyć prążki. Czarne ubarwienie jest rzadko spotykane. Jego pokarm stanowią gryzonie, małe gady i owady. Koty te dobrze się wspinają, są dobrymi pływakami.
Rozmnażanie
Po ciąży trwającej 71 dni samica w grocie lub krzakach rodzi 2-3 młode.
Ocelot argentyński, kot argentyński, kot Geoffroya (Leopardus geoffroyi) – gatunek drapieżnego ssaka z rodziny kotowatych (Felidae). Strefy hybrydyzacji stwierdzono w południowej Brazylii, gdzie zasięg L. geoffroyi pokrywa się z zasięgiem L. tigrinus.
O gato-do-mato-grande (Leopardus geoffroyi) é um mamífero carnívoro da família dos felídeos, encontrado nas regiões sul e central da América do Sul, geralmente em áreas mais abertas que os demais gatos-do-mato. Seu tamanho se sobrepõe ao do gato-doméstico. A UICN, classifica a espécie como pouco preocupante, já que é generalizado e abundante em grande parte de sua ocorrência.[2]
O gato do mato grande é maior que um gato doméstico, ao contrário do gato do mato pequeno, e possuí inúmeras manchas escuras e listras nas bochechas, cabeça, pescoço bem como na cauda e nos membros. Sua pelagem de fundo é geralmente amarelo acastanhado, com o ventre branco. Indivíduos melânicos não são incomuns na espécie.
Seu corpo tem aproximadamente 60 cm de comprimento, com uma cauda relativamente curta de 31 cm. Pesa entre 2 e 5 kg, embora indivíduos de até 7,8 kg tenham sido registrados. Os machos são maiores que as fêmeas, e os gatos do mato grandes que vivem ao sul são geralmente maiores do que os do norte.
O gato do mato grande habita os Andes, os pampas e o gran chaco do sul da Bolívia até o estreito de Magalhães em elevações de até 3.300 m acima do nível do mar. Eles preferem bosques abertos ou matas com abundante cobertura vegetal, mas também ocorrem em pastagens e áreas pantanosas.
Embora pareça abundante nas regiões centrais, incluindo na Bolívia, onde é o segundo felino mais comum depois da Jaguatirica, é considerado muito ameaçado em regiões como o sul do Chile. A União Internacional para a Conservação da Natureza anteriormente classificou a espécie como quase ameaçada, devido à preocupações com a destruição de seu habitat em muitos países onde ocorre.
O gato do mato grande é noturno e solitário, só se encontrando com outros de sua espécie na época de reprodução. Eles já foram observados se levantando sobre suas patas traseiras para escanear a paisagem ao seu redor e usando a sua cauda como suporte, um comportamento incomum entre os felinos. Ele é perfeitamente capaz de subir em árvores, mas raramente o faz.
Eles estão no topo da cadeia alimentar de seu ecossistema e se alimentam principalmente de roedores, lebres, pequenos lagartos, insetos e ocasionalmente sapos e peixes. As fêmeas possuem territórios de 2 a 6 quilômetros quadrados, em quanto que os machos de até 12 quilômetros.
A época de acasalamento da espécie dura de outubro a março. A gestação varia de 72 a 78 dias e resulta no nascimento de uma ninhada de até 3 filhotes, que nascem pesando cerca de 65 a 95 gramas. Os filhotes se desenvolvem mais lentamente que os de gato domésticos, se tornando independentes de suas mães por volta dos 8 meses de idade, mais geralmente não atingem a maturidade sexual até que tenham de 18 a 24 meses. Eles podem viver por até 20 anos.
O gato do mato grande foi excessivamente caçado por sua pele desde os anos 1960 até década de 1980, mas pouco comércio ocorreu após 1988. A legislação introduzida no final da década de 1980 tornou ilegal a caça e o comércio interno de suas peles na Argentina, Bolívia, Brasil, Chile, Paraguai e Uruguai.
O gato-do-mato-grande (Leopardus geoffroyi) é um mamífero carnívoro da família dos felídeos, encontrado nas regiões sul e central da América do Sul, geralmente em áreas mais abertas que os demais gatos-do-mato. Seu tamanho se sobrepõe ao do gato-doméstico. A UICN, classifica a espécie como pouco preocupante, já que é generalizado e abundante em grande parte de sua ocorrência.
Geoffroys katt[2] (Leopardus geoffroyi eller Oncifelis geoffroyi) är ett kattdjur. Det är den vanligaste vilda katten i Sydamerika. Bakgrundsfärgen på pälsen varierar, men den har alltid små bruna eller svarta fläckar.
I storleken liknar detta kattdjur en tamkatt med kort svans och avplattat huvud. Kroppslängden ligger vid 60 cm och svanslängden vid 30 cm. Pälsens grundfärg är i de södra delarna av utbredningsområdet oftast gråaktig och i de norra delarna gulaktig. Vid buken förekommer krämfärgad päls. På hela kroppen är svarta fläckar fördelade som har en diameter av 15 till 20 mm. Vid kroppens sidor och på extremiteterna bildar fläckarna ofta linjer. Ibland föds ungar med svart päls och dessutom är några vuxna individer svarta. Ansiktet kännetecknas av två horisontala svarta strimmor på kinderna samt av flera mörka linjer från nosen och ögonen över hjässan till nacken. Geoffroys katt har en svans med mörka och ljusa ringar.[3]
Geoffroys katt förekommer i södra delen av Sydamerika från Bolivia och södra Brasilien till Patagonien. Arten finns bara öster om Anderna men den når vid de östra sluttningarna 3800 meter över havet. Habitatet utgörs av skogar eller gräsområden med några träd. Geoffroys katt hittas även i träskmarker och buskskogar. I öppna landskap uppsöker den vanligen platser med tätare växtlighet.[1][3]
Födan består huvudsakligen av harar, gnagare och småfåglar. På grund av att katten även äter fisk betecknas den i Sydamerika även som "fiskkatt". I sällsynta fall dödar katten en större fågel som seriema. Arten vistas vanligen på marken men den har bra förmåga att klättra i växtligheten. I områden med högt gräs använder den ofta stigar som skapades av capybraror. Denna katt är aktiv på natten och sover på dagen i träd. Dessutom använder den revirets träd som toalett. Geoffroys katt sitter ofta upprätt och bevakar sin omgivning i samma position som är känd från präriehundar.[3]
Antagligen lever varje individ ensam när honan inte är brunstig. Honan är mellan december och maj flera gånger parningsberedd när ingen parning sker vid första tillfälle. Andra uppgifter om fortplantningssättet kommer främst från djur som hölls i fångenskap. Där är honan 62 till 76 dagar dräktig och sedan föds en till tre ungar. Ungarnas föds blinda och de öppnar sina ögon efter cirka 19 dagar. Efter 6 till 7 veckor börjar ungarna med fast föda och kort efteråt slutar modern med digivning. Enligt olika källor infaller könsmognaden efter 18 till 22 månader. Vissa honor i fångenskap hade sin sista kull när de var 10 år gamla.[3]
Kattens päls användes tidigare mycket för framställningen av kläder. Därför var arten akut hotad och listades i Washingtonkonventionen (CITES) i appendix I. Handel med djuret är därför helt förbjuden. Det gäller inte bara för affärsmän utan även för privatpersoner och handel av produkter i andra hand. Ett år före dessa bestämmelser förekom cirka 5 500 individer, som motsvarade ungefär en tiondel av populationen, på marknaden.[4]
Djurets vetenskapliga namn är omstritt. Några vetenskapsmän betecknar djuret som Leopardus geoffroyi och andra som Oncifelis geoffroyi. I början räknades djuret i samma släkte som ozeloten, Leopardus. Senare flyttades geoffroys katt till släktet Oncifelis, samma som pampaskatt och kodkod. Wilson & Reeder (2005) infogar släktet Oncifelis i släktet Leopardus.[5]
Geoffroys katt (Leopardus geoffroyi eller Oncifelis geoffroyi) är ett kattdjur. Det är den vanligaste vilda katten i Sydamerika. Bakgrundsfärgen på pälsen varierar, men den har alltid små bruna eller svarta fläckar.
Geoffroy kedisi (Leopardus geoffroyi), kedigiller (Felidae) familyasından Güney Amerika'nın dağlık bölgelerinde, özellikle Arjantin'de yaşayan kedi türü.
Geoffroy kedisi bir ev kedisi büyüklüğündedir. Yaklaşık 40 cm'lik kuyruğuyla birlikte uzunluğu 90 cm'yi bulan bu yabanıl kedinin tüyleri boz ya da sarımsı kahverengidir. Dağılım alanlarının güneyinde boz, kuzeyinde ise sarı olarak görülür. Kürkü üzerinde bulunan küçük siyah lekeler karekteristik özelliğidir. Melanizme (komple siyahlık) bu türde sık rastlanır.
Geoffroy kedisi, Bolivya ve Güney Brezilya'dan itibaren güneye doğru Patagonya'ya kadar, Güney Amerika'nın güney yarısında yaşar. Sadece Andlar'ın doğusunda bulunur. Ağaç bulunan tundralar ve aynı şekilde ormanlar yaşam alanıdır.
Çevik bir hayvan olan geoffroy kedisi dik yamaçlara ve ağaçlara ustaca tırmanarak küçük memelileri ve kuşları avlar.Tavşan ve kemirgenler avları arasındadır. Su içinde balık da avladığından Güney Amerika'da "balık kedisi" olarak da adlandırılır. Geoffroy kedisi geceleri faal bir hayvan olup, gündüzleri ağaçlarda uyur.
Dişileri yılda iki ya da üç yavru doğurur.
Geoffroy kedisi, uzun süre kürk manto üretiminde kullanıldı. Zamanla, akut şekilde nesli tükenme tehdidi altında kalan kedi, CITES sözleşmesinde Ek II listesine dahil edilmiştir. Zaman içinde her türlü ticareti yasaklanmıştır. Bu yasak, Geoffroy kedisi kullanılarak yapılan ürünlerin ticareti gibi kişiler arası Geoffroy kedisi ticaretini de kapsar.
Fransız zoolog Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1772-1844)'in adına ithaf edilmiştir.
Kedigiller ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz. Geoffroy kedisi (Leopardus geoffroyi), kedigiller (Felidae) familyasından Güney Amerika'nın dağlık bölgelerinde, özellikle Arjantin'de yaşayan kedi türü.
Вид названий на честь французького натураліста Етьєна Жоффруа Сент-Ілера (1772–1844)[3]. Як наукова назва цього виду часто використовуються дві форми: Leopardus geoffroyi й Oncifelis geoffroyi. Спочатку Leopardus geoffroyi визнали близьким родичем оцелота і помістили в рід Oncifelis, в якому також були пампаська кішка і кодкод. У 2005 році Вілсон і Рідер об'єднали роди Leopardus (s. str.) та Oncifelis у рід Leopardus (sensu lato). Відомими вернакулярними назвами цього виду (Leopardus geoffroyi) є: англ. Geoffroy's cat, ісп. gato de mato, gato montés común, фр. chat de Geoffroy, порт. gato-do-mato-grande[1].
Диплоїдне число хромосом видів роду Leopardus становить 36, усіх інших видів — 38. Попри відмінності в кількості хромосом, Leopardus geoffroyi може схрещуватися з домашньою кішкою. Отримані гібриди називаються «кіт сафарі» і зареєстровані в TICA (міжнародна котяча асоціація) як експериментальна порода[4]. Жодних генетичних доказів географічного підвидового поділу не було знайдено в аналізі Johnson et al. (1999). Зона гібридизації була знайдена на півдні Бразилії, де північна частина ареалу L. geoffroyi, перетинається з найпівденнішими частинами ареалів L. tigrinus (Eizirik et al. 2007)[1].
Згідно з Вілсоном та Рідером[5] налічується 5 підвидів:
Поділ на підвиди в основному базується на зовнішніх морфологічних ознаках, таких як колір волосяного покриву. Нещодавно (2014 рік) було проведене дослідження 194 зразків виду, що зберігаються в музеях Бразилії, Уругваю, США і фотографії зразків з Франції. Зразки були зібрані з місць, які покривають ареал виду. У результаті досліджень була виявлена велика кількість змін морфологічних ознак. У межах ареалу була виявлена поступова й тонка зміна з широтою від одного малюнка хутра до наступного, але такі ж зміни були виявлені і в межах однієї популяції. Отже, Leopardus geoffroyi має високий рівень генетичної різноманітності без будь-якої географічної структури. Це вказує на існування великої панміксії населення без істотних бар'єрів для потоку генів і, як наслідок, жоден підвид не повинен бути визнаним.[7]
Генетичні дослідження довели, що філогенетична лінія роду Leopardus відокремилася від лінії спільного предка 8 млн років тому. Види L. geoffroyi та L. guigna розділились трохи менше ніж 0.8 млн років тому[8].
Філогенетичне древо роду Leopardus
LeopardusLeopardus pardalis — Оцелот
Leopardus wiedii — Марги
Leopardus colocolo — Колоколо
Leopardus jacobita — Андська кішка
Leopardus tigrinus — Онцила
Leopardus guigna — Кодкод
Leopardus geoffroyi
Розміром Leopardus geoffroyi з велику домашню кішку, але має коротший хвіст, пласкішу голову, а на чорних задніх поверхнях вух є центральні білі плями. Довжина голови й тіла становить від 422 до 665 міліметрів, а довжина хвоста — від 240 до 365 міліметрів. Він важить від трьох до п'яти кілограмів, а висотою близько 30 сантиметрів. Середня вага самців 4.8 кілограм, у той час як самиць — 4.2 кілограм. Особини з крайнього півдня діапазону поширення значно більші, ніж з півночі й мають довшу шерсть. Вуха великі й округлі, ноги досить товсті, а кігті гострі. Райдужна оболонка від темно-золотистого до зеленувато-сірого кольору. Основний колір хутра від димно-сірого до жовтувато-бурого, причому перший фенотип зустрічається головним чином на півдні ареалу, а другий — на півночі. Хутро вкрите численними дрібними (15-20 міліметрів в діаметрі) чорними плямами, а хвіст — кільцями. На боках і лапах ці плями також місцями згущуються, утворюючи поперечні кільця. Щоки позначені двома темними смужками, є декілька темних поздовжніх ліній на маківці та шиї. Хутро на череві біле або кремове. Достатньо часто спостерігається меланізм (повністю чорні особини)[9][10].
Leopardus geoffroyi живе в Південній Америці: у південно-східній Болівії, Аргентині, Уругваї, Парагваї, крайньому півдні Бразилії та невеликих областях на сході Чилі. Зустрічається на схід від Анд, від рівня моря до 3300 метрів над ним. В основному віддає перевагу мешканню в субтропічних і помірних лісах, лісостепах, чагарниках, напівпустелях, водно-болотних угіддях і пампасах. Зустрічається в передгір'ях Анд, але не у хвойних лісах, де вони замінюється кодкодом. Вид використовує як відкриті ділянки, так і з деревами, але, здається, більшою мірою пов'язаний з ділянками з щільним покриттям дерев. Leopardus geoffroyi симпатричний у всьому діапазоні проживання з колоколо[1].
Здобиччю Leopardus geoffroyi, в першу чергу, є зайці й гризуни. Крім того, він полює на рибу, тому його в Південній Америці також називають «кішкою-рибалкою». Також цей вид полює на дрібних ящірок, комах, а іноді жаб, птахів. Може полювати на землі, на деревах, у воді. Leopardus geoffroyi активний у нічний час, а вдень спить на деревах, хоча його також помічали на полюванні на світанку і в сутінках.
Вид потайний і солітарний. Цей кіт досить гнучкий, добре лазить по деревах і добре плаває. Leopardus geoffroyi був помічений, коли він вставав на задні лапи, щоб спостерігати за околицями, використовуючи хвіст як підтримку — незвичайна поведінка у котів[10]. Самці й самиці не взаємодіють багато, крім як у період спаровування. Оселище самиць близько 2.5 квадратних кілометрів, самців у три рази більше. Оселища самиць можуть перетинатися як з оселищами самиць, так і самців. Оселища самців не перекриваються з оселищами інших самців. Більшість людей не бояться цієї маленької кішки, але вона дуже агресивна і ніколи не була по-справжньому одомашнена. Небагато відомо про те, як цей кіт спілкується. Цілком імовірно, що, як і в інших котячих, є деяка вокалізація і можливі деякі хімічні зв'язки між родичами. Цілком імовірно, що тактильні й візуальні комунікації, особливо між матір'ю і її молоддю, також присутні[9].
Окрім людини, природним ворогом для Leopardus geoffroyi є пума. Конкурентами за харчові ресурси є інші хижі ссавці, птахи й рептилії, як то, магеллановий собака, рисезуб патагонський, пугач віргінський, агуя, лисиця крабоїд. Оскільки вид дуже кон'юнктурний щодо вибору їжі й має досить широкий ареал, він допомагає контролювати популяції невеликих тварин у дикій природі.
Сезон розмноження L. geoffroyi триває з грудня по травень. Самиці дають один виводок з 1—4 дитинчат на рік. Leopardus geoffroyi часто злучається на деревах. Вагітність триває 67-78 днів. Самиця народжує в лігві в гущині кущів, в ущелині скелі, а іноді навіть у затишному куточку на дереві. Дитинчата важать 65-123 грам при народженні. Діти народжуються сліпими, але їхні очі відкриті протягом 8-12 днів. Вони швидко розвиваються. Вони можуть стояти на 4 день, і у шість тижнів стають безстрашними дереволазами. Вони можуть ходити у 2 або 3 тижні. Ці коти годуються молоком від 8 до 10 тижнів і стають повністю незалежними від матері приблизно через 8 місяців. Самці не беруть участь у вихованні молоді. Статева зрілість досягається у 14—24 місяців. Цей кіт живе близько 14—15 років. Тим не менш, в неволі може жити до 20 років[9].
Хутро цього виду довгий час цінувалося у виробництві хутряних шуб. Проте через те, що Leopardus geoffroyi у наш час став украй рідкісним і знаходиться під серйозною загрозою зникнення, він був внесений у Конвенцію про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення у 1992 році, полювання і будь-яка торгівля, пов'язана з ним, сьогодні заборонена. У рік перед включення виду до дії цієї конвенції на ринок надійшло більш ніж 5000 особин, що становило одну десяту його загальної популяції. Нині втрата середовища існування, фрагментація місць існування, вбивство (у відповідь за крадіжку птахів), браконьєрство, а також нещасні випадки залишаються основними загрозами. Вид вважається під загрозою зникнення в Чилі, де зустрічається тільки в невеликій області на півдні країни. У Бразилії та Аргентині стан його популяцій близький до загрозливого, хоча вид відносно поширений в регіоні пампасів, в той час як у Болівії вважається другим найбільш поширеним диким котом, після оцелота. Вид мешкає на деяких із природоохоронних територій[1]. Leopardus geoffroyi добре розмножується в неволі, але його не часто можна побачити в зоопарках[11].
Під час оцінки здоров'я Leopardus geoffroyi в охоронних територіях Аргентини були виявлені антитіла до інфекційних захворювань: перитоніт, панлейкопенія, чумка собак, каліцівірус, токсоплазмоз і дирофіляріоз. Під час досліджень були виявлені паразити родин: Ascarididae, Trichuridae, Capillariidae, Rictulariidae, Spiruridae, Ancylostomatidae, Taeniidae, Anoplocephalidae, Eimeriidae. Ці результати вказують на незахищеність і потенційний ризик для Leopardus geoffroyi[1].
Leopardus geoffroyi з'являється в мистецтві значно рідше, ніж американські пума та ягуар. Образ цього кота представлений у книзі відомого зоолога і письменника Джеральда Даррелла у книзі «Земля шарудінь», опублікованій у 1961 році. Серед зображень варто відзначити чудову ілюстрацію, яку виконав Алсид д’Орбіні в праці «Voyage dans l'Amérique meridionale» (1847), а також ілюстрацію в книзі «A Monograph of the Felidae or Family of Cats» (1878–1883), яку виконав Даніель Жиро Еліот.
У сучасному мистецтві Leopardus geoffroyi часто зображають на марках анімалістичних серій, а саме Камбоджі[12], Уругваю[13], Аргентини[14], Беніну[15], Гвінеї-Бісау[16], Республіки Конго[17], США[18].
Leopardus geoffroyi, малюнок Алсида д'Орбіні, 1847.
Leopardus geoffroyi, малюнок Даніеля Жиро Еліота, 1883.
Leopardus geoffroyiв остравському зоопарку
Leopardus geoffroyi в цинцинатському зоопарку
Leopardus geoffroyi в цинцинатському зоопарку
Маля Leopardus geoffroyi
Leopardus geoffroyi, зоопарк в Їглаві
Leopardus geoffroyi в цинцинатському зоопарку, на вухах видно білі плями
Mèo rừng Nam Mỹ[3] (danh pháp hai phần: Leopardus geoffroyi) là một loài động vật có vú trong họ Mèo, bộ Ăn thịt. Loài này được d'Orbigny & Gervais mô tả năm 1844.[2]
.png){kind=small}
Bài viết về các loài trong bộ thú ăn thịt này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Mèo rừng Nam Mỹ (danh pháp hai phần: Leopardus geoffroyi) là một loài động vật có vú trong họ Mèo, bộ Ăn thịt. Loài này được d'Orbigny & Gervais mô tả năm 1844.
Leopardus geoffroyi
d'Orbigny & Gervais, 1844
Кошка Жоффруа[1] (лат. Leopardus geoffroyi или Oncifelis geoffroyi) — распространённый в Южной Америке вид из семейства кошачьих (Felidae). Видовой эпитет дан в честь французского зоолога Этьена Жоффруа (1772—1844).
По размеру кошка Жоффруа соответствует домашней кошке. Её длина составляет 45-75 см, а длина хвоста — дополнительные от 25-35 см. Вес животного составляет от 4,2 кг до 4,8 кг. Однако можно встретить и более крупных представителей этого вида. Самые крупные кошки Жоффруа водятся в Патагонии, на южной границе своего ареала. Самые мелкие представители – на равнине Гран-Чако. Шерсть кошки короткая, и очень мягкая, окрас золотисто-жёлтый с чёрными пятнами по всему телу. В северных районах своего обитания кошка Жоффруа окрашена в сочную охру. Тогда как на юге ареала кошка Жоффруа серебристо-серого цвета. То же можно наблюдать и с нижней частью тела кошки Жоффруа: на смену густому жёлтому приходят белые тона. На морде черные полосы, идущие горизонтально от кончиков глаз и рта до ушей и вертикально по лбу. Уши закругленные, наружная сторона черная с белым пятном посредине. Глаза довольно большие, низко посажены, лапы снабжены крепкими втяжными когтями, с помощью которых кошка лазает по деревьям. Кроме того, своими когтями животное крепко держит пойманную добычу. У нее прекрасно развиты слух и зрение. Умеет плавать.
Кошка Жоффруа обитает в южной части континента, её ареал простирается от Боливии и юга Бразилии до Патагонии. Встречается исключительно к востоку от Анд. Предпочитаемой сферой обитания являются леса и лесостепи. У американских кошек нет привязки к брачному периоду. Течка, как и у домашних усатых, случается в любой период года. Поэтому, представитель противоположного пола по близости всегда кстати. Спариваются Жоффруа на деревьях, кстати без проблем скрещиваются с другими кошачьими. Уже выведены гибриды героя статьи с оцелотом.
К добыче кошки Жоффруа относятся, птицы, насекомые, рептилии, зайцы и грызуны. Так как она часто охотится на рыбу в воде, её в Южной Америке также называют «кошкой-рыболовом». В научной терминологии это название, однако, относится к другому виду (см. кошка-рыболов). Кошка Жоффруа активна в ночное время, а днём спит на деревьях. Если же еды в избытке, жоффруа склонны делать запасы. Их не только зарывают, но и прячут в кронах деревьев. В день нужно 300-800 граммов мяса.
Шерсть этого вида долгое время ценилась в производстве меховых шуб. Однако из-за того, что кошка Жоффруа в наше время стала крайне редкой и находится под серьёзной угрозой исчезновения, она была перечислена в Вашингтонской конвенции по защите природы и любая торговля, связанная с ней или произведёнными из неё продуктами, сегодня запрещена. В год перед вступлением в действие этой конвенции на рынок поступило более чем 5 000 особей, что составляло одну десятую её общей популяции.[2]
В качестве научного названия этого вида часто используются две формы: Leopardus geoffroyi и Oncifelis geoffroyi. Сначала кошку Жоффруа сочли близким родственником оцелота и определили в род Oncifelis, в котором состояли также пампасская кошка и чилийская кошка. В 2005 году Уилсон и Ридер объединили роды Leopardus и Oncifelis в род Южноамериканских кошек (Leopardus).
Кошка Жоффруа
В зоопарке Остравы
Самцы кошки Жоффруа, помещённые в одном вольере с домашними кошками, обычно убивали их; исключения были возможны при их совместном выращивании с детства. Самки, напротив, легко скрещивались с домашними котами. В обоих случаях потомство было, как правило, бесплодным, что связано с различным хромосомным набором (36 — Жоффруа, 38 — домашняя кошка, 37 — гибрид)[3].
Кошка Жоффруа (лат. Leopardus geoffroyi или Oncifelis geoffroyi) — распространённый в Южной Америке вид из семейства кошачьих (Felidae). Видовой эпитет дан в честь французского зоолога Этьена Жоффруа (1772—1844).
喬氏貓（学名：Leopardus geoffroyi），又名美洲雲豹或美洲漁豹，可能是南美洲最普遍的野生貓科。
喬氏貓是以19世紀法國動物學家艾蒂安·若弗魯瓦·聖伊萊爾（Étienne Geoffroy Saint-Hilaire）來命名的。他發現了喬氏貓與其他物種的不同。
喬氏貓約長60厘米，高31厘米，大小如家貓，重2-4公斤，個別可以重達8公斤。牠們有黑色的斑點，毛色則會按地區而有所分別：在北部，一般都是呈黃褐色；在南部，一般都是呈灰色。無論是在野外或飼養底下，牠們都很易患上黑變病。
喬氏貓主要獵食齧齒目、細小的蜥蜴、昆蟲，且有時吃青蛙及魚類。牠們是頂級掠食者，位於食物鏈的頂部。雖然牠們似乎數量很豐富，但一些保育人士認為牠們大量被獵殺而需要關注。
懷孕的雌貓會很小心選擇產子的地方。幼貓成長得很快，只需約6星期就可以完全活動。
ワシントン条約附属書I 分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 哺乳綱 Mammalia 目 : 食肉目 Carnivora 科 : ネコ科 Felidae 属 : Leopardus 種 : ジョフロイネコ L. geoffroyi 学名 Leopardus geoffroyiFelis geoffroyi
d'Orbigny & Gervais, 1844[6]
Oncifelis geoffroyi[7]
ジョフロイネコ（Leopardus geoffroyi）は、食肉目ネコ科Leopardus属に分類される食肉類。別名ジェフロイネコ、ジェフロワネコ[6]。
普通のネコほどの大きさの、おそらく南アメリカで最も多い野生の猫である。毛皮には黒い斑点があるが、地の色は地域によって変わる。北方では茶色がかった黄色が多いが、南方では灰色である。真っ黒なものも珍しくはない[要出典]。
ジョフロイネコはネズミ、小さいトカゲ、昆虫、時にはカエルや魚を捕まえて食べる、地域の食物連鎖の頂点に立つ種である。現在は十分な数がいるが、その毛皮を目的に狩りの対象となっているため、自然保護論者から注目されている[要出典]。
体長は60cm程度で、比較的長めの31cmの尾を持つ。体重は2-4kgしかないが、8kgに達した個体も報告されている。この猫を飼いならそうという試みも行われているが、いずれも上手くいっていない。妊娠したメスは子猫を生む場所を、細心の注意を払って探すようになる。ジョフロイネコの子猫の成長はとても早く、わずか6週間で完全に移動できるようになる[要出典]。
アンデス山脈、パンパ、グランチャコに棲息している[要出典]。
アルゼンチン、ウルグアイ、チリ南部、パラグアイ、ブラジル南部、ボリビア南部[3]
体長45 - 70センチメートル[6][9][8]。尾長26 - 35センチメートル[6][9][8]。体重2 - 3.5キログラム[6][9][8]。チリ産のオスで体長57 - 88センチメートル、アルゼンチン産のオスで体重4.3 - 7.8キログラムという報告例もある[7]。南部個体群は大型で体毛が長く、毛色が灰色を帯びる傾向がある[6]。毛色は地域変異があり、低地個体群は黄褐色や黄土色[6]。腹面は白やクリーム色[7]。頬に2本の縞模様が入る[6][7]。頭頂部や頸部に筋状の暗色斑が入る[7]。耳介の後方は黒い体毛で被われ、白い斑点が入る（虎耳状斑）[6][7]。背や体側面には黒い斑点が入る[7]。尾には12 - 16本の黒い輪状斑が入る[6]。
名前はEtienne Geoffroy Saint-Hilaireに由来する[6][7]。
大きさや毛色で亜種に分かれるとされる[6]。以下の亜種の分類はMSW3（Wozencraft,2005）・IUCN SSC Cat Specialist Group(2017)、分布はIUCN SSC Cat Specialist Group(2017)に従う[4][5]
一方でIUCN SSC Cat Specialist Group(2017)では分布や形態が重複する・ミトコンドリアDNAの分子系統解析から亜種の分割が支持されなかったことなどから、亜種を認めていない[4]
標高3,300メートル以下にある[6][9]、開けた森林やサバンナ・チャコ・ステップなどを含む草原・沼地などの様々な環境に生息する[9]。地表棲傾向が強いが、物に登ることもできる[7]。
小型哺乳類や鳥類などを食べると考えられている[7]。ウルグアイでは消化管の内容物調査から、齧歯類、鳥類、カエル、魚類が検出された例もある[7]。
繁殖様式は胎生。北アメリカの飼育下では周年繁殖するが、主に2 - 8月に発情する[7]。交尾は短時間で高頻度に行い、1日あたり8 - 150回に達することもある[7]。飼育下での妊娠期間は62 - 76日[7]。1回に2 - 3頭の幼獣を産む[6][7]。生後8 - 9日で開眼する[7]。
分布が広いことから絶滅のおそれは低いと考えられている[3]。1960 - 1980年代にかけて毛皮用に乱獲されたため、以前は絶滅のおそれがあると考えられていた[3]。生息地の破壊、交通事故、害獣としての駆除、毛皮用の密猟、イヌによる捕食などによる影響が懸念されている[3]。アルゼンチンでは2地点の保護区でFIPやFPL・犬ジステンパー・ネコカリシウイルス・トキソプラズマ・犬糸状虫症などの抗体を持った個体が発見されており、家畜からの感染症による影響も懸念されている[3]。1977年にネコ科単位でワシントン条約附属書IIに、1992年にワシントン条約附属書Iに掲載されている[2]。
この項目は、動物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（Portal:生き物と自然／プロジェクト:生物）。 ジョフロイネコ（Leopardus geoffroyi）は、食肉目ネコ科Leopardus属に分類される食肉類。別名ジェフロイネコ、ジェフロワネコ。
普通のネコほどの大きさの、おそらく南アメリカで最も多い野生の猫である。毛皮には黒い斑点があるが、地の色は地域によって変わる。北方では茶色がかった黄色が多いが、南方では灰色である。真っ黒なものも珍しくはない[要出典]。
ジョフロイネコはネズミ、小さいトカゲ、昆虫、時にはカエルや魚を捕まえて食べる、地域の食物連鎖の頂点に立つ種である。現在は十分な数がいるが、その毛皮を目的に狩りの対象となっているため、自然保護論者から注目されている[要出典]。
体長は60cm程度で、比較的長めの31cmの尾を持つ。体重は2-4kgしかないが、8kgに達した個体も報告されている。この猫を飼いならそうという試みも行われているが、いずれも上手くいっていない。妊娠したメスは子猫を生む場所を、細心の注意を払って探すようになる。ジョフロイネコの子猫の成長はとても早く、わずか6週間で完全に移動できるようになる[要出典]。
アンデス山脈、パンパ、グランチャコに棲息している[要出典]。
조프루아고양이(Leopardus geoffroyi)는 남아메리카 남부와 중부 지역에서 발견되는 야생 고양이과 동물이다. 크기는 집고양이와 비슷하다. 비교적 여러 지역에서 흔히 발견되며, 지역에서 가장 널리 분포하고 풍부하기 때문에 국제 자연 보전 연맹(IUCN)이 관심대상종(LC, Least Concern Species)으로 지정, 분류하고 있다.[1] 주로 토끼, 쥐 작은 새, 가재, 게, 물고기를 잡아먹는다.
조프루아고양이의 이름은 19세기 프랑스 동물학자 에티엔 조프루아 생틸레르 (1772–1844)의 이름에서 유래했다. 19세기 초, 생틸레르가 남아메리카를 여행하며 수집한 표본을 토대로 5종의 아종이 알려져 있다.[3]
유전학 연구 결과, 조프루아고양이와 가장 가까운 종은 코드코드이다.[4]
다음은 고양이과의 계통 분류이다.[5]
고양이과† 마카이로두스아과
표범아과 구름표범속 표범속 고양이아과 마블고양이속 황금고양이속 서벌속 카라칼속 호랑고양이속 스라소니속 치타속 퓨마속 재규어런디속 마눌속 삵속 고양이속조프루아고양이(Leopardus geoffroyi)는 남아메리카 남부와 중부 지역에서 발견되는 야생 고양이과 동물이다. 크기는 집고양이와 비슷하다. 비교적 여러 지역에서 흔히 발견되며, 지역에서 가장 널리 분포하고 풍부하기 때문에 국제 자연 보전 연맹(IUCN)이 관심대상종(LC, Least Concern Species)으로 지정, 분류하고 있다. 주로 토끼, 쥐 작은 새, 가재, 게, 물고기를 잡아먹는다.
.jpg)
_by_Daniel_Giraud_Elliot.JPG)
,_Geoffroy%27s_Cat,_Kleinfleckkatze,_Ostrava_zoo,_13.11.2011.jpg)
-1.jpg)
,_Geoffroy%27s_Cat,_Kleinfleckkatze,_Ostrava_zoo,_13.11.2011.jpg)
.jpg)
