Platerodrilus is a genus of beetles of the family Lycidae. They commonly appear in the literature under the name Duliticola, which is an obsolete junior synonym.[1] The females retain a larval form as adults (larviform females) and are about 40–80 mm in length. The females and larvae have a flattened, dark body with large scales over the head, resembling trilobites, hence the informal names trilobite beetle, trilobite larva or Sumatran trilobite larva. In contrast, the males are much smaller, 8–9 mm, resembling other beetles. Species are found in tropical forests of India and South-east Asia.
Although the females resemble the prehistoric trilobite, the trilobite beetle evolved approximately 47 million years ago, 200 million years after trilobites had gone extinct.[2] As only the females have this appearance the search for the species' male remained a mystery until Swedish zoologist Eric Mjoberg published a research paper describing them in 1925.[3]
Platerodrilus is a genus of beetles of the family Lycidae. They commonly appear in the literature under the name Duliticola, which is an obsolete junior synonym. The females retain a larval form as adults (larviform females) and are about 40–80 mm in length. The females and larvae have a flattened, dark body with large scales over the head, resembling trilobites, hence the informal names trilobite beetle, trilobite larva or Sumatran trilobite larva. In contrast, the males are much smaller, 8–9 mm, resembling other beetles. Species are found in tropical forests of India and South-east Asia.
Although the females resemble the prehistoric trilobite, the trilobite beetle evolved approximately 47 million years ago, 200 million years after trilobites had gone extinct. As only the females have this appearance the search for the species' male remained a mystery until Swedish zoologist Eric Mjoberg published a research paper describing them in 1925.
Вживана раніше латинська родова назва Duliticola походить від імені гори Дуліт (Mount Dulit) на острові Борнео (Саравак, Малайзія), де мешкають ці жуки[1][2][3].
Синоніми назви роду:
Характерний яскраво виражений статевий диморфізм. Самки неотенічні (протягом всього життя володіють ознаками личинок), довжина — 50-80 мм, безкрилі. Зовні покриті великими пластинками, схожими з панциром трилобітів (звідси їх незвичайна англійська назва «Жук-трилобіт»). Самці в кілька разів менші (8-10 мм), мають звичайний вигляд (імаго). Гемолімфа отруйна. Самці деяких видів ще не відомі.
Самки зустрічаються у гнилій деревині, у лісовій підстилці, а самці зустрічаються на квітках, якими вони харчуються. У разі небезпеки жуки впадають у танатоз (прикидаються мертвими), самці при цьому відкривають свої надкрила.
Самці живляться квітами. Раніше ентомологами вважалося, що самки і личинки жуків цього роду харчуються деревиною, що гниє. Потім існувала думка, що основу раціону складають дрібні тварини та гриби. У 1996 році було встановлено, що за допомогою видозмінених мандибул, адаптованих тільки для смоктання, вони харчуються багатою мікро-фауною, що складається переважно з коловерток і найпростіших, присутніх в соках гнилої деревини[4].
Рід Platerodrilus Pic, 1921 був вперше виділений у 1921 році. У 2014 році чеськими ентомологами Міхалем Масеком і Ладіславом Боцаком (Michal Masek, Ladislav Bocak) була проведена ревізія групи, в ході якої були описані нові види, а раніше відомий таксон Duliticola синонімізований з родом Platerodrilus[5].
На основі геніталій і даних молекулярної біології рід розділений на три видові групи.
Platerodrilus là một chi bọ cách cứng của họ Lycidae. Chúng thường được biết đến với tên Duliticola, nay được xem là một tên đồng nghĩa.[1] Con cái tồn tại mãi ở dạng ấu trùng và dài chừng 40–80 mm. Con đực thì nhỏ hơn nhiều với kích thướng 8–9 mm. Hầu hết chúng được tìm thấy trong các rừng mưa, đặc biệt là ở Ấn Độ và Đông Nam Á.
Platerodrilus là một chi bọ cách cứng của họ Lycidae. Chúng thường được biết đến với tên Duliticola, nay được xem là một tên đồng nghĩa. Con cái tồn tại mãi ở dạng ấu trùng và dài chừng 40–80 mm. Con đực thì nhỏ hơn nhiều với kích thướng 8–9 mm. Hầu hết chúng được tìm thấy trong các rừng mưa, đặc biệt là ở Ấn Độ và Đông Nam Á.
Латинское название Platerodrilus Pic, 1921 Синонимы[1].
Поиск изображений
на Викискладе
Platerodrilus (Duliticola) (лат.) — род жуков из семейства краснокрылов (Lycidae), чьи бескрылые самки известны как «жуки-трилобиты»[1].
Употреблявшееся ранее латинское родовое название Duliticola происходит от имени горы Дулит (Mount Dulit) на острове Борнео (Саравак, Малайзия), где обитают эти жуки[2][3][4].
Характерен ярко выраженный половой диморфизм. Самки неотенические (всю жизнь обладают признаками личинок), длина — 50-80 мм, бескрылые. Снаружи покрыты крупными пластинками, сходными с панцирем трилобитов (отсюда их необычное английское название «Жук-трилобит»). Самцы в несколько раз меньше (8-10 мм), имеют обычный облик (имаго). Гемолимфа ядовитая. Самцы ряда видов еще не известны.
Самки встречаются в гнилой древесине, в лесной подстилке, а самцы встречаются на цветках, которыми они и питаются. В случае опасности жуки впадают в танатоз (притворяются мертвыми), самцы при этом приоткрывают свои надкрылья.
Самцы питаются на цветах. Раньше энтомологами считалось, что самки и личинки жуков этого рода питаются гниющей древесиной. Затем бытовало мнение, что основу рациона составляют мелкие животные и грибы. В 1996 году было установлено, что при помощи видоизмененных мандибул, адаптированных только для сосания, они питаются богатой микро-фауной, состоящей преимущественно из коловраток и простейших, присутствующих в соках гниющей древесины[5].
Род Platerodrilus Pic, 1921 был впервые выделен в 1921 году. В 2014 году чешскими энтомологами Михалем Масеком и Ладиславом Боцаком (Michal Masek, Ladislav Bocak) была проведена ревизия группы, в ходе которой были описаны новые виды, а ранее известный таксон Duliticola синонимизирован с родом Platerodrilus[1].
На основании гениталий и данных молекулярной биологии род разделён на три видовые группы[1].
Platerodrilus (Duliticola) (лат.) — род жуков из семейства краснокрылов (Lycidae), чьи бескрылые самки известны как «жуки-трилобиты».