nomes no trilho de navegação
Other Physical Features: endothermic ; bilateral symmetry
Perception Channels: tactile ; chemical
Key Reproductive Features: gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual
Diversity of Living Antilocapridae (Pronghorns)
Antilocapridae is one of a number of families in the mammal order Artiodactyla (even-toed ungulates). Antilocaprids are known only from North America and only one species, the Pronghorn (Antilocapra americana), survived the end-Pleistocene extinctions. Male Pronghorns have much larger horns than do females and only male Pronghorns have the forward-pointing tine on their horns that give the species its name. Unlike true antelopes (of the family Bovidae), male Pronghorns shed the keratinous sheath of the horn annually, after the rut. Females shed their horns more irregularly.
Ecology and Behavior
The extraordinary running ability of pronghorns is generally attributed to strong selection pressure from now-extinct North American cheetahs, lions, hyenas, and other predators. Adaptations for running include long, slender limb bones and a heart and lungs that are much larger than those in other mammals of similar size. Modern Pronghorns can sprint a close to 100 km/h and can maintain a speed of 70 km/h for ten or more kilometers. Pronghorns strongly prefer open country with unrestricted lines of sight. They are found mainly in high elevation grasslands and deserts of western North America, where conditions are too dry for agricultural crops. Pronghorns can survive even where there is no standing water.
Pronghorns are found in fluid groups, with the exception of solitary females around the time of giving birth and mature males in spring. Many Pronghorn populations are migratory, moving to high quality foraging areas in the summer and to warmer areas with less snow in the winter. Winter herds of up to 1000 individuals have been reported. Fights between rutting Pronghorn bucks are rare, but when they occur, a third of the time they result in serious injury or death. Males fight only in the presence of a sexually receptive female.
Pronghorns are highly selective browsers, consuming mainly forbs but also some grasses in early spring and browsing more shrubs in fall and winter. The resulting high quality diet may facilitate their unusually high reproductive investment. The Pronghorn's gestation period is around 248 days, a long time given their body mass, longer in relatively dry years than in wet ones producing more abundant food. Pronghorn females nearly always have twins. Predation by Golden Eagles (Aquila chrysaetos) and Coyotes (Canis latrans) is a major source of fawn mortality. Fawns are weaned at around 90 days.
Pronghorns and Humans
In nearly all states where Pronghorns occur, they are game species with a managed hunting season. Pronghorns are wary of humans and cannot be approached closer than around 500 m. When alarmed, herds flee in tight synchrony. In Yellowstone National Park and National Bison Range Wildlife Refuge, Pronghorns are not hunted and are habituated to humans and vehicles, allowing fairly close approach. Livestock fences seriously impair the movements of Pronghorns. Although Pronghorns are capable of substantial jumps, they avoid jumping when possible, so a 1 m fence will divert a migrating Pronghorn herd. Management guidelines call for fences to be constructed with a smooth bottom wire 40 cm above the ground, allowing Pronghorns to crawl under the fence.
Conservation Status of Pronghorns
Early in the 20th century, human hunting of both Pronghorns themselves and of Gray Wolves (Canis lupus) (which suppress populations of Coyotes, the primary predators of Pronghorns), likely came close to extirpating the Pronghorn. In the early 1800s, there were an estimated 35 million Pronghorns. By 1924, there were only around 13,000. Between 1924 and 1964 the population increased ten-fold. There are now around 1 million Pronghorns, distributed across 15 states and two Canadian provinces (and present but declining in Mexico). However, around half of these animals are in the state of Wyoming and populations in some of the other states are small and isolated. Byers (2011) suggests that Pronghorns (along with Bison [Bison bison] and other grassland species) would benefit would benefit from the establishment of a Great Plains National Park, 800 km on a side, in the northern Great Plains west of the 100th meridian, where crop agriculture persists only because of heavy government subsidies.
(Byers 2011 and references therein)
Els antilocàprids (Antilocapridae) són una família d'artiodàctils endèmica de Nord-amèrica. Els seus parents vivents més propers són els giràfids, dins la superfamília dels girafoïdeus. Totes les espècies de la família estan extintes tret d'una, l'antílop americà (Antilocapra americana). Es tracta d'un animal remugant semblant a un antílop. Presenta petites banyes bifurcades.
Čeleď vidlorohovití existuje od třetihor, dnes žije už jen jeden přeživší zástupce vidlorohovitých. V třetihorách byli velmi rozšířenou a druhově bohatou skupinou. Jediným zástupcem je vidloroh americký. Tvoří přechod mezi rohatými a parohatými sudokopytníky.
Čeleď vidlorohovití existuje od třetihor, dnes žije už jen jeden přeživší zástupce vidlorohovitých. V třetihorách byli velmi rozšířenou a druhově bohatou skupinou. Jediným zástupcem je vidloroh americký. Tvoří přechod mezi rohatými a parohatými sudokopytníky.
Antilocapridae es un familia de artiodactylos.
The Antilocapridae are a family of artiodactyls endemic to North America. Their closest extant relatives are the giraffids[1] with which they comprise the superfamily Giraffoidea. Only one species, the pronghorn (Antilocapra americana), is living today; all other members of the family are extinct. The living pronghorn is a small ruminant mammal resembling an antelope.
In most respects, antilocaprids resemble other ruminants. They have a complex, four-chambered stomach for digesting tough plant matter, cloven hooves, and small, forked horns. Their horns resemble those of the bovids, in that they have a true horny sheath, but, uniquely, they are shed outside the breeding season, and subsequently regrown. Their lateral toes are even further diminished than in bovids, with the digits themselves being entirely lost, and only the cannon bones remaining. Antilocaprids have the same dental formula as most other ruminants: 0.0.3.33.1.3.3.
The antilocaprids are ruminants of the clade Pecora. Other extant pecorans are the families Giraffidae (giraffes), Cervidae (deer), Moschidae (musk deer), and Bovidae (cattle, goats and sheep, wildebeests and allies, and antelopes). The exact interrelationships among the pecorans have been debated, mainly focusing on the placement of Giraffidae, but a recent large-scale ruminant genome sequencing study suggests Antilocapridae are the sister taxon to Giraffidae, as shown in the cladogram below.[2]
Ruminantia Tragulina PecoraAntilocapridae 
The ancestors of pronghorn diverged from the giraffids in the Early Miocene.[2] This was in part of a relatively late mammal diversification following a climate change that transformed subtropical woodlands into open savannah grasslands.[2]
The antilocaprids evolved in North America, where they filled a niche similar to that of the bovids that evolved in the Old World. During the Miocene and Pliocene, they were a diverse and successful group, with many different species. Some had horns with bizarre shapes, or had four, or even six, horns. Examples include Osbornoceros, with smooth, slightly curved horns, Paracosoryx, with flattened horns that widened to forked tips, Ramoceros, with fan-shaped horns, and Hayoceros, with four horns.[3][4]
The Antilocapridae are a family of artiodactyls endemic to North America. Their closest extant relatives are the giraffids with which they comprise the superfamily Giraffoidea. Only one species, the pronghorn (Antilocapra americana), is living today; all other members of the family are extinct. The living pronghorn is a small ruminant mammal resembling an antelope.
Antilocapra
Capromeryx
Cosoryx
Hayoceros
Ilingoceros
Merycodus
Osbornoceros
Plioceros
Proantilocapra
Sphenophalos
Stockoceros
Tetrameryx
La familio antilokapredoj (aŭ forkoantilopoj) (nur unu specio kun 5 genroj) apartenas kun la bovedoj al la superfamilio de Kavkornuloj (Bovoidea). Ili ambaŭ havas kavkornon, sed kavkorno de la antilokapredoj estas plurbranĉa kaj ĉiujare defalas. Do la antilokapro estas la unusola bestospecio sur la tero, kies kavkorno defalas.
La familio havas unu plu ekzistantan specion, nome antilokapro aŭ amerika kapro-antilopo (lat. Antilocapra americana), sed sciencistoj jam identigis plurajn formortintajn antilokapredojn. La antilokapro estas endemia al la Nearktiso.
Antilocapredoj Antilocapra
Capromeryx
Cosoryx
Hayoceros
Ilingoceros
Merycodus
Osbornoceros
Plioceros
Proantilocapra
Sphenophalos
Stockoceros
Tetrameryx
La familio antilokapredoj (aŭ forkoantilopoj) (nur unu specio kun 5 genroj) apartenas kun la bovedoj al la superfamilio de Kavkornuloj (Bovoidea). Ili ambaŭ havas kavkornon, sed kavkorno de la antilokapredoj estas plurbranĉa kaj ĉiujare defalas. Do la antilokapro estas la unusola bestospecio sur la tero, kies kavkorno defalas.
La familio havas unu plu ekzistantan specion, nome antilokapro aŭ amerika kapro-antilopo (lat. Antilocapra americana), sed sciencistoj jam identigis plurajn formortintajn antilokapredojn. La antilokapro estas endemia al la Nearktiso.
Los antilocápridos (Antilocapridae) son una familia de mamíferos artiodáctilos endémica de Norteamérica. Sólo una especie, el berrendo o antílope americano (Antilocapra americana), vive en la actualidad, los demás miembros de la familia están extintos.
El antilocapra es un mamífero rumiante que recuerda a un antílope. Su chiva es corta, y ambos sexos llevan cuernos.
Los antilocápridos evolucionaron en América del Norte, donde ocuparon un nicho similar a los bóvidos que evolucionaron en el Antiguo Continente. Durante el Mioceno y Plioceno, constituyeron un grupo exitoso integrado por muchas especies. Algunas poseían cuernos con formas extravagantes, o tenían cuatro o hasta seis cuernos. Un ejemplo es el Osbornoceros, con cuernos lisos, ligeramente curvados, Paracosoryx, con cuernos aplanados que terminaban en puntas bifurcadas, Ramoceros, con cuernos en forma de abanico y Hayoceros, que tenía cuatro cuernos.[1][2]
Los antilocapridos se clasifican de la siguiente manera.[3]
Datos: Q3581369
Multimedia:
Especies: Antilocapridae
Los antilocápridos (Antilocapridae) son una familia de mamíferos artiodáctilos endémica de Norteamérica. Sólo una especie, el berrendo o antílope americano (Antilocapra americana), vive en la actualidad, los demás miembros de la familia están extintos.
El antilocapra es un mamífero rumiante que recuerda a un antílope. Su chiva es corta, y ambos sexos llevan cuernos.
Antilokapridoak,Antilocapridae, Artyodactila ordenako familia bat dira. Hausnarkariak dira eta zerbidoen antzinako senideak dira. IparAmerikan, bakarrik, bizi dira.
Antilokapridoak,Antilocapridae, Artyodactila ordenako familia bat dira. Hausnarkariak dira eta zerbidoen antzinako senideak dira. IparAmerikan, bakarrik, bizi dira.
Hanka-antiloopit (Antilocapridae) on sorkkaeläinten lahkoon kuuluva heimo, jonka ainoa nykyisin elossa oleva laji on hanka-antilooppi (Antilocapra americana).[1] Fossiililöytöjen perusteella hanka-antilooppilajeja on elänyt mioseenikaudella, ja lajien runsaus oli suuri erityisesti plioseeni- ja pleistoseenikausilla.[2]
Hanka-antiloopit (Antilocapridae) on sorkkaeläinten lahkoon kuuluva heimo, jonka ainoa nykyisin elossa oleva laji on hanka-antilooppi (Antilocapra americana). Fossiililöytöjen perusteella hanka-antilooppilajeja on elänyt mioseenikaudella, ja lajien runsaus oli suuri erityisesti plioseeni- ja pleistoseenikausilla.
Les Antilocapridés forment une famille de mammifères artiodactyles originaires d'Amérique du Nord.
Cette famille ne compte plus qu'une seule espèce vivante, Antilocapra americana, mais était largemenent diversifiée au Miocène et au Pliocène.
Phylogénie des familles des Cétartiodactyles actuels (Cétacés non développés), d'après Price et al., 2005[1] et Spaulding et al., 2009[2]:
Cetartiodactyla TylopodaCamelidae (Chameaux, lamas…)
Suidae (Porcins)
Tayassuidae (Pécaris)
Cetacea (Baleines, dauphins ...)
Hippopotamidae (Hippopotames)
Tragulidae (Chevrotains)
Antilocapridae (Antilocapres)
Giraffidae (Girafes, okapi...)
Bovidae (Bovins, Caprins et antilopes)
Cervidae (Cerfs, rennes...)
Moschidae (Cerfs porte-musc)
Les Antilocapridés forment une famille de mammifères artiodactyles originaires d'Amérique du Nord.
Cette famille ne compte plus qu'une seule espèce vivante, Antilocapra americana, mais était largemenent diversifiée au Miocène et au Pliocène.
Fine de chuid na hainmhí crúbscoilte artiodactyla is ea Antilocapridae, a bhaineann le Meiriceá Thuaidh. Is iad na Giraffidae a gcuid gaol is gaire ar marthain. Níl ach speiceas amháin, an biorbheannach (Antilocapra americana), a bhfuil cónaí air sa lá atá inniu; tá na comhaltaí eile go léir den fhine imithe in éag. Athchogantach beag atá cosúil le hantalóp is ea an biorbheannach a mhaireann . Adharca gabhlacha beaga a bhíonn acu.
Ar go leor bealaí, bíonn na hAntilocapridae cosúil le na hathchogantaigh eile. Bíonn goile ceithre urrann coimpléascach acu le haghaidh cruaphlandaí a [[díleá|dhíleá]], agus tá cumraíocht choirpsiad acu den chineál céanna le cruth na n- antalóp. Bíonn a n-adharca cosúil leo siúd sna buaibhidí, sa mhéid is go bhfuil fíordhúbailt adharcach acu, ach, go sainiúil, scoitear iad taobh amuigh den séasúr póraithe, agus ina dhiaidh fásann siad arís. Bíonn an déadeagar mar an gcéanna ag na Antilocapridae is a bhíonnf ag an chuid is mó de na hathchogantaigh eile : 0.0.3.33.1.3.3Teimpléad:DentalFormula.
Fine de chuid na hainmhí crúbscoilte artiodactyla is ea Antilocapridae, a bhaineann le Meiriceá Thuaidh. Is iad na Giraffidae a gcuid gaol is gaire ar marthain. Níl ach speiceas amháin, an biorbheannach (Antilocapra americana), a bhfuil cónaí air sa lá atá inniu; tá na comhaltaí eile go léir den fhine imithe in éag. Athchogantach beag atá cosúil le hantalóp is ea an biorbheannach a mhaireann . Adharca gabhlacha beaga a bhíonn acu.
Ar go leor bealaí, bíonn na hAntilocapridae cosúil le na hathchogantaigh eile. Bíonn goile ceithre urrann coimpléascach acu le haghaidh cruaphlandaí a [[díleá|dhíleá]], agus tá cumraíocht choirpsiad acu den chineál céanna le cruth na n- antalóp. Bíonn a n-adharca cosúil leo siúd sna buaibhidí, sa mhéid is go bhfuil fíordhúbailt adharcach acu, ach, go sainiúil, scoitear iad taobh amuigh den séasúr póraithe, agus ina dhiaidh fásann siad arís. Bíonn an déadeagar mar an gcéanna ag na Antilocapridae is a bhíonnf ag an chuid is mó de na hathchogantaigh eile : 0.0.3.33.1.3.3Teimpléad:DentalFormula.
Gli Antilocapridi sono una famiglia di Artiodattili endemica del Nord America. Sono tutti estinti da molto tempo con la sola eccezione dell'antilocapra.
ORDINE Artiodactyla
Di tutti questi generi e specie, l'unico membro della famiglia a sopravvivere ancora è l'antilocapra.
Gli Antilocapridi sono una famiglia di Artiodattili endemica del Nord America. Sono tutti estinti da molto tempo con la sola eccezione dell'antilocapra.
Šakiaraginiai (lot. Antilocapridae) – porakanopių (Artiodactyla) žinduolių endeminė Š. Amerikos šeima.
Visos šeimos rūšys, išskyrus šakiaragę antilopę (Antilocapra americana), yra išnykusios.
Šakiaragių banda
Gaffelantilopen (Antilocapridae) zijn een familie van de evenhoevigen en walvissen waarvan sinds de laatste ijstijd slechts één soort over is: de gaffelbok (Antilocapra americana). Ze zijn waarschijnlijk het nauwste verwant aan ofwel de herten (Cervidae), ofwel de Giraffidae (Giraffidae).
Van de orde zijn de volgende fossiele vormen bekend (deze lijst is mogelijk niet helemaal correct of compleet):
Gaffelantilopen (Antilocapridae) zijn een familie van de evenhoevigen en walvissen waarvan sinds de laatste ijstijd slechts één soort over is: de gaffelbok (Antilocapra americana). Ze zijn waarschijnlijk het nauwste verwant aan ofwel de herten (Cervidae), ofwel de Giraffidae (Giraffidae).
Van de orde zijn de volgende fossiele vormen bekend (deze lijst is mogelijk niet helemaal correct of compleet):
Onderfamilie Merycodontinae Geslacht Cosoryx Cosoryx agilis Cosoryx cerroensis Cosoryx furcatus Cosoryx ilfonensis Cosoryx trilateralis Geslacht Meryceros Meryceros crucensis Merycerus crucianus Meryceros hookwayi Meryceros joraki Meryceros major Meryceros nenzelensis Meryceros warreni Geslacht Merycodus Merycodus furcatus Merycodus grandis Merycodus necatus Merycodus prodromus Merycodus sabulonis Geslacht Paracosoryx Paracosoryx alticornis Paracosoryx burgensis Paracosoryx dawesensis Paracosoryx furlongi Paracosoryx loxoceros Paracosoryx nevadensis Paracosoryx wilsoni Geslacht Ramoceros Ramoceros brevicornis Ramoceros coronatus Ramoceros marthae Ramoceros merriami Ramoceros osborni Ramoceros palmatus Ramoceros ramosus Geslacht Submeryceros Submeryceros crucianus Submeryceros minimus Submeryceros minor Onderfamilie Antilocaprinae Tribus Proantilocaprini Geslacht Proantilocapra Proantilocapra platycornea Geslacht Osbornoceros Osbornoceros osborni Tribus Ilingoceratini Geslacht Ilingoceros Ilingoceros alexandrae Ilingoceros schizoceras Geslacht Ottoceros Ottoceros peacevalleyensis Plioceros Plioceros blicki Plioceros dehlini Plioceros floblairi Sphenophalos Sphenophalos garciae Sphenophalos middleswarti Sphenophalos nevadanus Tribus Stockoceratini Geslacht Capromeryx Capromeryx arizonensis Capromeryx furcifer Capromeryx gidleyi Capromeryx mexicanus Capromeryx minor Capromeryx tauntonensis Geslacht Ceratomeryx Ceratomeryx prenticei Geslacht Hayoceros Hayoceros falkenbachi Geslacht Hexameryx Hexameryx simpsoni Geslacht Hexobelomeryx Hexobelomeryx fricki Hexobelomeryx simpsoni Geslacht Stockoceros Stockoceros conklingi Stockoceros onusrosagris Tetrameryx Tetrameryx irvingtonensis Tetrameryx knoxensis Tetrameryx mooseri Tetrameryx shuleri Tetrameryx tacubayensis Tribus Antilocaprini Geslacht Antilocapra Gaffelbok (Antilocapra americana) Gewone gaffelbok (Antilocapra americana americana) Antilocapra americana anteflexa Mexicaanse gaffelbok (Antilocapra americana mexicana) Oregongaffelbok (Antilocapra americana oregona) Californisch gaffelbok (Antilocapra americana peninsularis) Sonoragaffelbok (Antilocapra americana sonoriensis) Antilocapra maquinensis Antilocapra pacifica Geslacht Texoceros Texoceros altidens Texoceros edensis Texoceros guymonensis Texoceros minorei Texoceros texanus Texoceros vaughani
Multimedia w Wikimedia Commons Widłorogowate[2][3] (Antilocapridae) – rodzina ssaków parzystokopytnych, występująca wyłącznie w Ameryce Północnej. Wyróżniają się rozwidlonymi rogami, których kostne możdżenie pokryte są pochwą rogową zmienianą corocznie po okresie godowym. Widłorogi przypominają budową antylopy, często nazywane są antylopami widłorogimi.
Wzór zębowy I C P M 32 = 0 0 3 3 3 1 3 3Do czasów współczesnych Antilocapridae niemal całkowicie wymarły. Jedynym żyjącym współcześnie gatunkiem jest:
W zapisach kopalnych widłorogie znane są od miocenu. W pliocenie i plejstocenie była to rodzina bogata w bardzo zróżnicowane gatunki zaliczane do rodzajów:
Do czasów współczesnych Antilocapridae niemal całkowicie wymarły. Jedynym żyjącym współcześnie gatunkiem jest:
Antilocapra americana – widłoróg amerykańskiW zapisach kopalnych widłorogie znane są od miocenu. W pliocenie i plejstocenie była to rodzina bogata w bardzo zróżnicowane gatunki zaliczane do rodzajów:
†Cosoryx †Meryceros †Merycodus †Paracosoryx †Ramoceros †Submeryceros †Proantilocapra †Osbornoceros †Ilingoceros †Ottoceros †Plioceros †Sphenophalos †Capromeryx †Ceratomeryx †Hayoceros †Hexameryx †Hexobelomeryx †Stockoceros †Tetrameryx †TexocerosAntilocapridae é uma famíla de ungulados artiodáctilos nativos da América do Norte. A única espécie extante de Antilocapridae é o antilocapra (Antilocapra americana) e um dos animais mais rápidos do mundo, com velocidades que atingem até 100 km/h. As outras espécies da família estão todas extintas.
O antilocapra macho pesa entre 45 e 60 kg, sendo a fêmea menor com 35 a 45 kg. Os machos possuem um par de chifres com cerca de 30 cm de comprimento, estruturados em torno de uma base óssea e forrados com uma substância pilosa que é renovada anualmente. Algumas fêmeas têm também chifres, sempre menores e mais rectilíneos que os dos machos. A coloração é de cor castanha dourada, com barriga, zona da cauda e queixo brancos. O antilocapra tem também duas riscas horizontais de cor branca na garganta. Os machos apresentam uma crina castanha e uma mascara mais escura em torno dos olhos. As crias de cor acinzentada nascem com 2 a 4 kg de peso.
Os antilocaprídeos evoluíram na América do Norte, onde preencheram um nicho semelhante ao dos bovídeos que evoluíram no Velho Mundo. Durante o Mioceno e o Plioceno, eles eram um grupo diversificado e bem sucedido, com muitas espécies diferentes. Alguns tinham chifres com formas bizarras, ou tinha quatro, ou até seis, chifres. Exemplos incluem Osbornoceros, com suaves e chifres ligeiramente curvados, Paracosoryx, com chifres achatados,Ramoceros, com chifres em forma de leque, e Hayoceros, com quatro chifres.[1][2]
Antilocapridae é uma famíla de ungulados artiodáctilos nativos da América do Norte. A única espécie extante de Antilocapridae é o antilocapra (Antilocapra americana) e um dos animais mais rápidos do mundo, com velocidades que atingem até 100 km/h. As outras espécies da família estão todas extintas.
O antilocapra macho pesa entre 45 e 60 kg, sendo a fêmea menor com 35 a 45 kg. Os machos possuem um par de chifres com cerca de 30 cm de comprimento, estruturados em torno de uma base óssea e forrados com uma substância pilosa que é renovada anualmente. Algumas fêmeas têm também chifres, sempre menores e mais rectilíneos que os dos machos. A coloração é de cor castanha dourada, com barriga, zona da cauda e queixo brancos. O antilocapra tem também duas riscas horizontais de cor branca na garganta. Os machos apresentam uma crina castanha e uma mascara mais escura em torno dos olhos. As crias de cor acinzentada nascem com 2 a 4 kg de peso.
Вилорогові (Antilocapridae) — родина ссавців з ряду Оленеподібні (Cerviformes, seu Artiodactyla), сестринська група до оленевих (Cervidae), бикових (Bovidae) і жирафових (Giraffidae), разом з якими формує підряд «жуйних» (Pecora).
Родина вилорогових представлена єдиним сучасним видом — вилоріг (Antilocapra americana), але включає викопних тварин що датуються Міоценом. За свою історію родина вилорогових налічувала різну кількість видів до 13 (особливо в періоди Пліоцену та Плейстоцену), представники яких володіли рогами з незвичайною та складною будовою.
Сучасний вилоріг зустрічається в степах та пустелях Північної Америки. Тварини середніх розмірів, з довжиною та висотою тіла в межах 1–1,5 м і вагою до 60 кг. У них приземкувате тіло з довгими та тонкими ногами. Їхня шерсть є блідо-коричнева на спині та білувата на черевній частині з характерними білими та чорними плями на голові та шиї. Щільне хутро чудово захищає тварин як від холоду, так і від надмірного тепла. Основною ознакою, яка вирізняє вилорогів серед інших копитних є їхні роги, які як і в порожнисторогих складаються з кератинових чохлів над кістяною основою, проте відрізняються тим, що кератинові чохли періодично скидаються (щорічно у самців, та нерегулярно у самиць). Роги прямі та складаються з двох відгалужень чи вил. Коротше відгалуження тягнеться вперед, і довше, що тягнеться в протилежний бік.
Вилороги найшвидші тварини серед бігунів на довгі дистанції, в деяких випадках досягають швидкості до 95 км/год, та підтримують швидкість понад 50 км/год на дистанціях в декілька кілометрів.
Ці парнокопитні переважно перебувають у невеликих стадах або групах влітку, а взимку збираються у більші скупчення. Їхні стада мають добре розвинуту соціальну ієрархію. Вилороги є полігамними тваринами, тобто самиці в період розмноження запліднюють декілька самиць. Вилороги володіють досконалим зором, завдяки розміщенню їх очей, високо на черепі, це пристосування дає можливість пильнувати хижаків коли вони пасуться.
Вилорогові (Antilocapridae) — родина ссавців з ряду Оленеподібні (Cerviformes, seu Artiodactyla), сестринська група до оленевих (Cervidae), бикових (Bovidae) і жирафових (Giraffidae), разом з якими формує підряд «жуйних» (Pecora).
Họ Linh dương[2], tên khoa học Antilocapridae, là một họ động vật có vú trong bộ Artiodactyla. Họ này được Gray miêu tả năm 1866.[1]
.png){kind=small}
Bài viết về chủ đề Bộ Guốc chẵn này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Họ Linh dương, tên khoa học Antilocapridae, là một họ động vật có vú trong bộ Artiodactyla. Họ này được Gray miêu tả năm 1866.
Вилороговые (лат. Antilocapridae) — семейство жвачных парнокопытных млекопитающих, эндемичное для Северной Америки, за пределы которой они никогда не проникали. Вероятно, сестринская группа для полорогих, иногда включается в одно надсемейство c оленевыми[1]. Первые вилороговые появились в позднем олигоцене[2]. Единственный современный вид — вилорог, распространён в степях западной части США, юго-запада Канады и севера Мексики[3].
Формой тела вилороговые похожи на антилоп. Рога вилороговых, так же как и полорогих, представляют собой костные стержни, покрытые роговыми чехлами. Но, в отличие от полорогих, эти чехлы ежегодно сбрасываются после окончания сезона размножения, а затем отрастают вновь. Также в отличие от полорогих у вилороговых боковые пальцы постепенно редуцировались, осталась только кость плюсны. Зубная формула и сложный четырёхкамерный желудок такие же как и у остальных жвачных.
Вилороговые эволюционировали в Северной Америке, где заняли экологическую нишу полорогих, развивавшихся в Старом Свете. В течение миоцена и плиоцена они были разнообразной и успешно развивающейся группой с множеством разных видов. Некоторые представители семейства имели по 4 (Hayoceros) и даже 6 рогов. У некоторых, например у Osbornoceros, рога были ровные, слегка изогнутые, у других, Paracosoryx, уплощённые с раздвоенными концами, или веерообразные (Ramoceros).[4][5]
В семействе вилороговые 2 подсемейства с 22 родами. В настоящее время известно около 70 ископаемых видов.
Вилороговые (лат. Antilocapridae) — семейство жвачных парнокопытных млекопитающих, эндемичное для Северной Америки, за пределы которой они никогда не проникали. Вероятно, сестринская группа для полорогих, иногда включается в одно надсемейство c оленевыми. Первые вилороговые появились в позднем олигоцене. Единственный современный вид — вилорог, распространён в степях западной части США, юго-запада Канады и севера Мексики.
Формой тела вилороговые похожи на антилоп. Рога вилороговых, так же как и полорогих, представляют собой костные стержни, покрытые роговыми чехлами. Но, в отличие от полорогих, эти чехлы ежегодно сбрасываются после окончания сезона размножения, а затем отрастают вновь. Также в отличие от полорогих у вилороговых боковые пальцы постепенно редуцировались, осталась только кость плюсны. Зубная формула и сложный четырёхкамерный желудок такие же как и у остальных жвачных.
地質時代 中新世前期 - 現代 分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 哺乳綱 Mammalia 亜綱 : 獣亜綱 Theria 目 : 鯨偶蹄目 Cetartiodactyla 亜目 : ウシ亜目 Ruminantia 下目 : 真反芻下目 Pecora 上科 : キリン上科 Giraffoidea 科 : プロングホーン科 Antilocapridae 属 プロングホーン科 (Antilocapridae) は、哺乳綱鯨偶蹄目に属する分類群で、科の階級を与えられている。現生群は、プロングホーン (Antilocapra americana) 一種のみである。
北アメリカ大陸に生息する反芻獣のグループである。新生代中新世前期に小型のシカに似た動物であるメリコドゥスなどが出現している[1]その後、より複雑な角を持つイリンゴケロスやヘキサメリックスなどが現れた中新世後期がその繁栄の頂点であった[2]。それ以降、鮮新世以降は衰退期となり、現在に至ってはプロングホーンを残すのみとなった[3]。現生、化石種ともに北アメリカ以外では発見されていない[2]。
プロングホーン科において最も特徴的なものが、角の形態である。頭部に骨質の芯と角質の鞘（角鞘）から構成される角を持つ点は、ウシ科に類似する。しかし、枝分かれしており、1年に1回生え変わる点ではシカ科の特徴も併せ持っている[4]。現生のプロングホーンでは、角の枝分かれの形は比較的単純であるが、絶滅群では多種多様な形が姿が見られた[2]。体格は、アンテロープなどのウシ科やシカなどに似る。
プロングホーン頭部
絶滅種 ストックケロス頭部
絶滅種 コソリクス頭部
絶滅属 ラモケロス
†は絶滅群を示す。
プロングホーン側面
オズボーノケロス イラスト
ストックケロス 骨格
メリコドゥス 骨格
ラモケリス イラスト
この項目は、動物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（Portal:生き物と自然／プロジェクト:生物）。 プロングホーン科 (Antilocapridae) は、哺乳綱鯨偶蹄目に属する分類群で、科の階級を与えられている。現生群は、プロングホーン (Antilocapra americana) 一種のみである。
가지뿔영양과(Antilocapridae)는 우제목/경우제목에 속하는 북아메리카에 사는 포유류 과의 하나이다. 현존하는 과 중에서 가장 가까운 기린과(麒麟科, Giraffidae)이며, 영양붙이과와 함께 기린상과(Giraffoidea)를 구성한다. 현존하는 종은 가지뿔영양 (프롱혼, Antilocapra americana)이 유일하며, 이 과의 나머지 종들은 모두 멸종했다. 현존하는 프롱혼은 영양을 닮은 작은 반추류 포유동물이다. 갈라지는 작은 뿔을 갖고 있다.
다음은 2009년 스폴딩(Spaulding) 등의 연구에 기초한 계통 분류이다.[1]
우제목/경우제목 전찬류 돼지아목 경반추류 반추류 진반추류 경하마형류/경요치류가지뿔영양과(Antilocapridae)는 우제목/경우제목에 속하는 북아메리카에 사는 포유류 과의 하나이다. 현존하는 과 중에서 가장 가까운 기린과(麒麟科, Giraffidae)이며, 영양붙이과와 함께 기린상과(Giraffoidea)를 구성한다. 현존하는 종은 가지뿔영양 (프롱혼, Antilocapra americana)이 유일하며, 이 과의 나머지 종들은 모두 멸종했다. 현존하는 프롱혼은 영양을 닮은 작은 반추류 포유동물이다. 갈라지는 작은 뿔을 갖고 있다.
.jpg){kind=small}
_Hangul_white_background.png)
_(14562088237)_white_background.jpg){kind=small}
.jpg)
.png){kind=small}
_(white_background).jpg){kind=small}
_Hangul_white_background.png)
_(14562088237)_white_background.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
