nomes no trilho de navegação
Pistillate inflorescences of some specimens of Coccoloba uvifera appear to bear clusters of up to five flowers at each node; all but one abort, leaving a single flower that produces a fruit. The pedicels of the abortive flowers usually are more slender than those of the fertile flowers.
La Coccoloba uvifera, conocida popularmente como uva de sablera o uvero de sablera, n'El Salvador como icaco, y en Cuba uva caleta; ye un árbol maderizu de tamañu mediu, usáu tamién como parrotal ornamental, pol so enclín a crecer n'horizontal. Ye de la familia Polygonaceae. El so hábitat natural alcuéntrase nes sableres de la zona intertropical americana y el Caribe, incluyida Florida. La uva de sablera» ye unu de los árboles emblemáticos de Venezuela (particularmente ye símbolu natural del Estáu Vargas) y un árbol nativu na islla de Santu Domingu.
Puede algamar un altor de más de 8 m, pero munchos especímenes nun suelen superar los 2 m . Esta planta tien grandes fueyes redondes de testura coriácea (hasta 25 cm de diámetru), con nervaduras rosadas; la fueya entera volver de color coloráu cola edá. La corteza ye nidia y de color amarellentáu. Esta especie nun tolera les xelaes. Morrer a 0 °C. Almite una esposición en solombra moderada y ye por demás tolerante col sal, polo que la utiliza de cutiu pa estabilizar sebes de sablera y evitar la erosión.
A finales de branu surden grandes recímanos de pequeños frutos purpúreos. El nome uva de sablera provién por esta forma de los granos, bien pequeños (alredor de 2 cm de diámetru) y arrecimaos, que recuerden a la uva de la vide, pero amás de esto nun tien nada que ver con ella. El frutu ye carnosu, jugoso y dulce, de fuerte arume y bon sabor; tien una grana grande. Suelse utilizar pa iguar mermelada, pa bébores y postres nos países caribeños.
Los frutos tienen un efeutu bien astrinxente, refrescante y febrífugo. El fervinchu del tarmu o los raigaños resuelve los problemes intestinales. La corteza contién un zusmiu colorao escuru, de sabor un pocu amargosu, que s'usó como poderosu hemostático, astrinxente y antidiarreico.[1]
Coccoloba uvifera describióse por Carlos Linneo y espublizóse en Systema Naturae, Editio Decima 2: 1007. 1759. [2]
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. La Coccoloba uvifera, conocida popularmente como uva de sablera o uvero de sablera, n'El Salvador como icaco, y en Cuba uva caleta; ye un árbol maderizu de tamañu mediu, usáu tamién como parrotal ornamental, pol so enclín a crecer n'horizontal. Ye de la familia Polygonaceae. El so hábitat natural alcuéntrase nes sableres de la zona intertropical americana y el Caribe, incluyida Florida. La uva de sablera» ye unu de los árboles emblemáticos de Venezuela (particularmente ye símbolu natural del Estáu Vargas) y un árbol nativu na islla de Santu Domingu.
Coccoloba uvifera ist eine Pflanzenart aus der Gattung Coccoloba in der Familie der Knöterichgewächse (Polygonaceae). Deutsche Namen für die Art (wie auch für die ganze Gattung) sind „Meertraubenbaum“ und „Seetraube“.[1]
Coccoloba uvifera wächst als meist immergrüner Strauch bis Baum und erreicht Wuchshöhen von meist 8 bis 10 Metern, unter günstigen Bedingungen auch bis 15 Meter. Häufig bildet die Pflanze eine mehrstämmige, breite Krone aus. Die Rinde ist graubraun und glatt. Die Laubblätter sind fast kreisrund mit herzförmiger Basis; sie sind ledrig und glattrandig. Die Blätter sind 12 bis 20 cm groß und hellgrün; die Blattadern sind oft rot gefärbt. In kälteren Gebieten bekommen die Blätter eine rote Herbstfärbung und fallen bis zum Winter ab.
Die Art ist zweihäusig getrenntgeschlechtlich diözisch. Die endständigen Blütenstände sind 15 bis 35 cm lang, traubenartig und überhängend. Die duftenden, männlichen oder weiblichen Blüten sind sehr klein und gestielt. Die Früchte (Scheinfrucht) aus der fleischigen Blütenhülle, sind nahezu kugelrund und etwa 2 cm groß; sie sind zunächst hellgrün, später dunkelpurpur bis dunkelblau gefärbt. Der gesamte Fruchtstand ähnelt dem der Weintraube.
Die Heimat dieser Pflanze liegt im tropischen Amerika. Ihr Verbreitungsgebiet reicht vom US-Bundesstaat Florida und Mexiko südlich über Zentralamerika (Belize, Costa Rica, Honduras Nicaragua und Panama) und die karibische Inselwelt der Antillen bis ins nordwestliche Südamerika (Kolumbien, Venezuela, Ecuador, Peru und Brasilien) und den Guyanas.
Mittlerweile wurde die Art auch in anderen tropischen Gebieten, wie etwa auf Hawaii, eingeführt.
Die Früchte von Coccoloba uvifera sind essbar; sie werden unter anderem zu Marmelade und Wein verarbeitet.[2]
In tropischen Gebieten wird Coccoloba uvifera oft als Straßenbaum gepflanzt. Daneben wird sie auch als Heckenpflanze oder als Bonsai genutzt.
Das Holz wird für die Möbelherstellung genutzt. Die Wurzeln und der gummiartige Pflanzensaft werden teilweise als Heilmittel genutzt.[2] Im 18./19. Jahrhundert war der Pflanzensaft als „Westindisches Kino“ bekannt. Kino besteht aus Gerbsäuren und dem Farbstoff Kinorot und ist in heißem Wasser oder Alkohol löslich. Früher verwendete man Kino zum Färben und Gerben oder als schmerzstillendes Mittel bei Zahnbeschwerden.[3]
Die Früchte werden von Vögeln, Hörnchen und anderen Säugetieren gefressen.
Die Erstbeschreibung stammt vom schwedischen Botaniker Carl von Linné und wurde 1759 veröffentlicht.[4]
Coccoloba uvifera ist eine Pflanzenart aus der Gattung Coccoloba in der Familie der Knöterichgewächse (Polygonaceae). Deutsche Namen für die Art (wie auch für die ganze Gattung) sind „Meertraubenbaum“ und „Seetraube“.
Rezen bòdmè se yon plant. Li nan fanmi plant kategori: Polygonaceæ . Non syantifik li se Coccoloba uvifera L.
Istwa
Rezen bòdmè se yon plant. Li nan fanmi plant kategori: Polygonaceæ . Non syantifik li se Coccoloba uvifera L.
Coccoloba uvifera is a species of flowering plant in the buckwheat family, Polygonaceae, that is native to coastal beaches throughout tropical America and the Caribbean, including southern Florida, the Bahamas, the Greater and Lesser Antilles, and Bermuda. Common names include seagrape and baygrape.
In late summer, it bears green fruit, about 2 cm (0.79 in) diameter, in large, grape-like clusters.[3] The fruit gradually ripens to a purplish color. Each contains a large pit that constitutes most of the volume of the fruit.
Although it is capable of surviving down to about 2 °C (35.6 °F), the tree cannot survive frost.[4] The leaves turn reddish before withering. The seeds of this plant, once gathered, must be planted immediately, for unlike most plants, the seeds cannot withstand being stored for future planting.
C. uvifera is wind-resistant,[5] moderately tolerant of shade, and highly tolerant of salt, so it is often planted to stabilize beach edges; it is also planted as an ornamental shrub. The fruit is very tasty, and can be used for jam or eaten directly from the tree.
Sea grape is a dioecious species, that is, male and female flowers are borne on separate plants, and cross-pollination is necessary for fruit to develop. Honey bees and other insects help pollinate these plants;[6] male and female plants can be distinguished by the appearance of their flowers, as males usually show dead flower stalks.[7]
Coccoloba uvifera is a popular ornamental plant in south Florida yards. It serves as a dune stabilizer and protective habitat for small animals. Tall sea grape plants behind beaches help prevent sea turtles from being distracted by lights from nearby buildings. The sap has been used for dyeing and tanning leather. The wood has occasionally been used in furniture, as firewood, or for making charcoal. The fruits of the sea grape may be eaten raw, cooked into jellies and jams, or fermented into sea grape wine.[8]
The first botanical names of the plant[9] were assigned in 1696 by Hans Sloane, who called it Prunus maritima racemosa, "maritime grape-cluster Prunus", and Leonard Plukenet, who named it Uvifera littorea, "grape-bearer of the shore", both of which names reflect the European concept of "sea-grape", expressed in a number of languages by the explorers of the times. The natives viewed it as a large mulberry.
The first edition of Linnaeus's Species Plantarum (1753), based on Plukenet, assigned the plant to Polygonum uvifera and noted flores non vidi, "I have not seen the flowers." Subsequently, Patrick Browne, The Civil and Natural History of Jamaica (1756) devised Coccoloba for it. Relying on Browne, Linnaeus' second edition (1762),[10] changed the classification to Coccolobus uvifera, citing all the other names. Coccoloba comes from the Greek kokkolobis, a kind of grape, literally, "berry pod".[11]
Aged seagrape leaf (actual diameter about 25 cm or 9.8 in)
Flowers
.jpg)
.JPG)
_shrub_at_Playa_Lucia,_Yabucoa,_Puerto_Rico.jpg)
Seagrape (Coccoloba uvifera) shrub at Playa Lucia, Yabucoa, Puerto Rico.
_fruit_at_Playa_Lucia,_Yabucoa,_Puerto_Rico.jpg)
Seagrape (Coccoloba uvifera) fruit at Playa Lucia, Yabucoa, Puerto Rico.
Green fruit
Young leaf
Branch with young leaves
Seagrape tree bark
Seagrape tree branch transverse cut
Tree trunk transverse cut showing ring growth
Coccoloba uvifera is a species of flowering plant in the buckwheat family, Polygonaceae, that is native to coastal beaches throughout tropical America and the Caribbean, including southern Florida, the Bahamas, the Greater and Lesser Antilles, and Bermuda. Common names include seagrape and baygrape.
La Coccoloba uvifera (Uva kokolobo), konata populare kiel stranduvo, en Salvadoro kiel ikako, kaj en Kubo kiel uva kaleta; estas ligna arbo mezgranda, uzata ankaŭ kiel ornama arbusto, pro sia tendenco kreski horizontale. Estas de la familio Poligonacoj. Ties natura habitato troviĝas ĉe la strandoj de la intertropika zono de Ameriko kaj Karibio, inklude Florido. La «stranduvo» estas unu de la simbolaj arboj de Venezuelo (partikulare estas natura simbolo de la subŝtato Vargas) kaj indiĝena arbo en la insulo Hispaniolo.
La Coccoloba uvifera (Uva kokolobo), konata populare kiel stranduvo, en Salvadoro kiel ikako, kaj en Kubo kiel uva kaleta; estas ligna arbo mezgranda, uzata ankaŭ kiel ornama arbusto, pro sia tendenco kreski horizontale. Estas de la familio Poligonacoj. Ties natura habitato troviĝas ĉe la strandoj de la intertropika zono de Ameriko kaj Karibio, inklude Florido. La «stranduvo» estas unu de la simbolaj arboj de Venezuelo (partikulare estas natura simbolo de la subŝtato Vargas) kaj indiĝena arbo en la insulo Hispaniolo.
Coccoloba uvifera, conocida popularmente como kino americano,[1] kino de Jamaica,[1] uva de playa, uvero de playa o uvita playera , en El Salvador como icaco, en Honduras como iril o iriles y en Cuba guiabara[1] o uva de la caleta,[1] es un árbol leñoso de tamaño medio, usado también como arbusto ornamental, por su tendencia a crecer en horizontal. Es de la familia Polygonaceae. Su hábitat natural son playas de la zona intertropical americana y el Caribe, incluida Florida. La «uva de playa» es uno de los árboles emblemáticos de Venezuela (particularmente es símbolo natural del estado Vargas) y un árbol nativo en la isla de La Española.
Originaria de México, puede alcanzar una altura de más de 8 m, pero muchos especímenes no suelen superar los 2 m. Esta planta posee grandes hojas redondas de textura coriácea (hasta 25 cm de diámetro), con nervaduras rosadas; la hoja entera se vuelve de color rojo con la edad. La corteza es suave y de color amarillento. Esta especie no tolera las heladas. Se muere a 0 °C. Admite una exposición en sombra moderada y es sumamente tolerante de la sal, por lo que se la utiliza a menudo para estabilizar setos de playa y evitar la erosión.
A finales de verano surgen grandes racimos de pequeños frutos purpúreos. El nombre uva de playa proviene por esta forma de los granos, muy pequeños (alrededor de 2 cm de diámetro) y arracimados, que recuerdan a la uva de la vid, pero aparte de esto no tiene nada que ver con ella. El fruto es carnoso, jugoso y dulce, de fuerte aroma y buen sabor; posee una semilla grande. Se suele utilizar para confeccionar mermelada, para bebidas y postres en los países caribeños.
Los frutos tienen un efecto muy astringente, refrescante y febrífugo. La infusión del tallo o las raíces resuelve los problemas intestinales. La corteza contiene un jugo rojo oscuro, de sabor un poco amargo, que se usó como poderoso hemostático, astringente y antidiarreico.[2]
Coccoloba uvifera fue descrita por Carlos Linneo y publicado en Systema Naturae, Editio Decima 2: 1007. 1759.[3]
Hoja nueva
Rama con hojas nuevas
Detalle de tronco
Corte transversal de rama
Corte transversal de tronco principal
Este árbol se encuentra en el cuento "Uvieta" publicado en "Cuentos de mi tía Panchita" de la escritora costarricense Carmen Lyra.
Coccoloba uvifera, conocida popularmente como kino americano, kino de Jamaica, uva de playa, uvero de playa o uvita playera , en El Salvador como icaco, en Honduras como iril o iriles y en Cuba guiabara o uva de la caleta, es un árbol leñoso de tamaño medio, usado también como arbusto ornamental, por su tendencia a crecer en horizontal. Es de la familia Polygonaceae. Su hábitat natural son playas de la zona intertropical americana y el Caribe, incluida Florida. La «uva de playa» es uno de los árboles emblemáticos de Venezuela (particularmente es símbolo natural del estado Vargas) y un árbol nativo en la isla de La Española.
Le Raisinier bord de mer ou Sea-sidegrape (anglais), Uva del mar (espagnol)[1] (Coccoloba uvifera) est une plante arbustive du genre Coccoloba et de la famille des Polygonaceae. Elle doit son nom de Raisinier bord de mer à ses fructifications ressemblant superficiellement à des grappes de raisin.
Le raisinier est un arbuste ou petit arbre poussant sur les plages en bordure de rivage, à côté des cocotiers au niveau des tropiques en Amérique et dans les Caraïbes. Il peut atteindre une hauteur de 8 mètres. Il est extrêmement résistant au sel et aux embruns, mais ne tolère pas le gel, ce qui limite son extension vers le nord à la latitude de la Floride.
Le fruit du raisinier est une drupe[a], comestible. Il est formé de l'ensemble de sépales accrescents, épaissis et colorés.
Au Japon, le terme « raisin de mer » (海葡萄, umibudō?) est également utilisé, bien que plus souvent employé pour désigner la Caulerpa lentillifera que l'on trouve dans la cuisine d'Okinawa (cuisine japonaise).
Coccoloba uvifera serait la première plante américaine que Christophe Colomb aurait trouvée, en débarquant le 12 octobre 1492, sur l’île de San Salvador dans les Bahamas[2].
Dans les Îles du Nord de la Caraïbe, les fruits du raisinier entrent dans la composition de certains rhums arrangés et nombreux sont les insulaires qui les grignotent lorsqu'ils sont bien mûrs. On peut également en faire une confiture.
Le Raisinier bord de mer ou Sea-sidegrape (anglais), Uva del mar (espagnol) (Coccoloba uvifera) est une plante arbustive du genre Coccoloba et de la famille des Polygonaceae. Elle doit son nom de Raisinier bord de mer à ses fructifications ressemblant superficiellement à des grappes de raisin.
La Coccoloba uvifera (L.) L.[2] comunemente chiamata in lingua inglese Sea Grape (uva di mare) o in spagnolo Uva de playa (uva della spiaggia), oltre ad una grande varietà di denominazioni localistiche[3], è una pianta della famiglia Polygonaceae.
Pianta che cresce in arbusti o piccoli alberi con rami che raggiungono una lunghezza da 2 a 7 metri[4]. Generalmente si sviluppa in altezza da 3 a 10 metri ma può arrivare a raggiungere anche i 15 metri[5]. La corteccia è spessa e liscia, la linfa di colore rosso intenso, i rami hanno una colorazione che va dall'arancione al marrone[6].
Le foglie hanno forma circolare, raggiungono un diametro di circa 20 cm e hanno solitamente una grossa venatura centrale; la loro colorazione varia dall'arancione, per le foglie giovani, fino al verde quando raggiungono la piena maturità, tendendo al rosso quando giungono al termine del proprio ciclo vitale[6].
La Coccoloba uvifera è una specie dioica, i fiori maschili e femminili crescono su piante separate, questi iniziano a comparire sulla pianta quando essa raggiunge i 6-8 anni di età, hanno colorazione bianco-verde e sono raggruppati tra loro[6]. Fiorisce durante tutto l'anno[4].
I frutti hanno forma sferica e crescono in grappoli simili a quelli dell'uva da tavola, hanno un colorazione che varia dal verde al violaceo[6]. Nonostante la somiglianza, soprattutto dei frutti, la Coccoloba uvifera non ha nulla in comune con la vite (Vitis vinifera).
Tra le sue caratteristiche peculiari vi è quella di essere una specie arborea ectomicorrizica, cioè in grado di vivere in simbiosi con determinate specie di funghi[7]. In natura sono stati rinvenuti esemplari ibridati con Coccoloba diversifolia[8].
Questa specie vive allo stato selvatico lungo la costa e si trova principalmente sulle piccole colline o le dune di sabbia vicine al mare[4]. È largamente diffusa in natura in tutti i Caraibi, nell'America del Sud, nell'America Centrale[9] e arriva sino agli stati meridionali degli Stati Uniti d'America (Florida, Mississippi)[10][11]. Nella tradizione del vudù di Haiti queste piante sono considerate la dimora abituale di Iwa Agwe[3].
Coltivata come pianta ornamentale è stata introdotta dall'uomo in tutti i continenti diventando in diversi casi una specie invasiva e offrendo un habitat ideale per alcune specie di insetti infestanti[12].
I suoi frutti sono commestibili, hanno un sapore particolarmente dolce e proprietà antiossidanti[13], vengono utilizzati sia per la preparazione di confettura, sia per le loro proprietà medicinali[14]. L'estratto viene utilizzato anche come ingrediente dall'industria cosmetica in virtù delle sue proprietà utili per la protezione della pelle[15]. In alcuni paesi i frutti vengono fatti fermentare per ottenere una bevanda alcolica simile al vino[16].
Foglie e corteccia vengono altresì sfruttate per la preparazione di tisane e infusi dalle proprietà astringenti e antipiretiche[17].
I rami e il legno vengono usati come combustibile e talvolta anche per l'ebanisteria[16], la linfa viene usata per la concia e la tintura dei tessuti[4].
Viene spesso utilizzata dall'uomo nell'ambito dell'ingegneria naturalistica per stabilizzare le dune del litorale, prevenire l'erosione, fornire ombra e riparo dal vento[16].
La Coccoloba uvifera (L.) L. comunemente chiamata in lingua inglese Sea Grape (uva di mare) o in spagnolo Uva de playa (uva della spiaggia), oltre ad una grande varietà di denominazioni localistiche, è una pianta della famiglia Polygonaceae.
De stranddruif (Coccoloba uvifera) of zeedruif is een plant uit de duizendknoopfamilie (Polygonaceae).
Het is een groenblijvende of in lange, droge tijden bladverliezende, tot 15 m hoge, diep vertakte, tweehuizige boom met een korte stam, een brede kroon en vaak horizontale takken. De plant is resistent tegen zout en wind. Het afwisselend geplaatste blad is lichtgroen met vaak rode nerven, stevig, leerachtig, hard, afgerond breed-hartvormig, kortgesteeld en tot circa 25 cm breed. Voordat het blad afvalt kleurt het geel tot rood. De kleine, roomwitte bloemen hebben geen aparte kroon- en kelkbladeren. Ze staan met twintig tot vijftig stuks in tot 30 cm lange, eindstandige trossen.
De tot 2 cm grote vruchten zijn rond tot peervormig en rijp violetrood. De vruchten rijpen niet tegelijkertijd binnen een tros en moeten dus apart worden geplukt. Onder de dunne, doffe schil ligt een tot 3 mm dikke laag, sappig, glazig, roodachtig, violet of soms groenachtig wit vruchtvlees. Het vruchtvlees smaakt zoetzuur. Het vruchtvlees omsluit een wittige, harde, houtige, eivormige, tot 1,5 cm grote pit. De vruchten kunnen als handfruit worden genuttigd of tot compote, jam, gelei en sap worden verwerkt. Op de Cariben wordt van de vruchten een vruchtenwijn bereid.
De stranddruif komt voor aan de kusten van de Caraïben en van Peru en Brazilië tot aan Florida. De plant behoort ook tot de Surinaamse flora. Hij wordt ook gekweekt in het laagland van het binnenland. De zeedruif wordt tevens op de Filipijnen gekweekt. Op Hawaï is de soort verwilderd.
Stranddruif
Tros vruchten
Blad
Dode bladeren
Kokkoloba gronowa (Coccoloba uvifera) – gatunek roślin z rodziny rdestowatych, pochodzący z wybrzeży tropikalnej części Ameryki.
Kokkoloba gronowa (Coccoloba uvifera) – gatunek roślin z rodziny rdestowatych, pochodzący z wybrzeży tropikalnej części Ameryki.
Coccoloba uvifera (L.) L., conhecida pelo nome comum de uva-da-praia, é uma espécie de planta com flor da família Polygonaceae, nativa das regiões costeiras da América tropical e das Caraíbas. Forma arbustos lenhosos e pequenas árvores, sendo utilizada como arbusto ornamental, uso que aproveita a sua tendência para crescer na horizontal. O seu habitat natural são as praias da região intertropical das Américas, mas incluindo a Flórida, e as ilhas das Caraíbas[1]. Com o nome de uva-de-playa é considerada uma das árvores emblemáticas da Venezuela.
A planta é um mesofanerófito que forma arbustos e pequenas árvores que podem atingir mais de 8 m da altura, mas com a maioria dos espécimes a raramente ultrapassar os 2 m[1]. O ritidoma é liso e amarelada.
As folhas são grandes, com até 25 cm de diâmetro, arredondadas e coreáceas, com nervuras rosadas a violáceas, ganhando um tom avermelhado à medida que envelhecem.
As flores são esbranquiçadas, pequenas, agrupadas em inflorescências recemosas pendentes com 10 a 25 cm de comprimento[1].
As plantas adultas produzem no final do Verão grandes cachos de pequenas frutos globosos roxos, em grupos de 40 a 50 por cacho, que na sua estrutura são aparentemente semelhantes a uvas, o que mereceu à espécie o nome comum de uva-da-praia. Os frutos são pequenas bagas, com cerca de 2 cm de diâmetro, carnudos e suculento, com sabor adocicado e fragrância forte. Cada fruto é composto por uma polpa comestível que rodeia uma grande semente globular com uma ponta aguçada na parte distal. A polpa é usado em compotas e na confecção de bebidas e sobremesas nos países das Caraíbas.
A espécie não tolera geadas, morrendo em caso de exposição prolongada a temperaturas do ar inferiores a 0 °C. Suporta ensombramento moderado e é muito tolerante ao sal, o que permite ser frequentemente usada para formar sebes protectoras e para estabilizar taludes de praia em intervenções para reduzir a erosão.
.jpg)
Coccoloba uvifera (L.) L., conhecida pelo nome comum de uva-da-praia, é uma espécie de planta com flor da família Polygonaceae, nativa das regiões costeiras da América tropical e das Caraíbas. Forma arbustos lenhosos e pequenas árvores, sendo utilizada como arbusto ornamental, uso que aproveita a sua tendência para crescer na horizontal. O seu habitat natural são as praias da região intertropical das Américas, mas incluindo a Flórida, e as ilhas das Caraíbas. Com o nome de uva-de-playa é considerada uma das árvores emblemáticas da Venezuela.
Морськи́й виногра́д (Coccoloba uvifera) — повзучий чагарник або невелике дерево, розповсюджене на морських узбережжях тропічної Америки і Вест-Індії, включаючи південну Флориду, Багамські та Бермудські острови.
Досягає у висоту 8 метрів, але більшість представників виду трохи вищі 2 метрів. Має велике кругле шкірясте листя (до 25 см у діаметрі) з первинною жилкою червоного кольору, що починається від основи. Листки стають повністю червоними з віком. Кора гладка і жовтувата. Пізнього літа приносить багряні плоди розміром близько 2 см у діаметрі, зібрані у співпліддя подібні до виноградних грон.
Дерево не в змозі витримувати мороз. Проте воно помірно тіневитривале і надзвичайно терпиме до солі, тому його часто насаджують, щоб стабілізувати краї пляжів; його також висаджують із декоративною метою. Плоди можна використовувати для приготування варіння і джемів.
При штучному вирощуванні використовується часткове/відсутнє затінення, поміркований поли. Розмножується рослина насінням і живцями.
Морськи́й виногра́д (Coccoloba uvifera) — повзучий чагарник або невелике дерево, розповсюджене на морських узбережжях тропічної Америки і Вест-Індії, включаючи південну Флориду, Багамські та Бермудські острови.
Досягає у висоту 8 метрів, але більшість представників виду трохи вищі 2 метрів. Має велике кругле шкірясте листя (до 25 см у діаметрі) з первинною жилкою червоного кольору, що починається від основи. Листки стають повністю червоними з віком. Кора гладка і жовтувата. Пізнього літа приносить багряні плоди розміром близько 2 см у діаметрі, зібрані у співпліддя подібні до виноградних грон.
Дерево не в змозі витримувати мороз. Проте воно помірно тіневитривале і надзвичайно терпиме до солі, тому його часто насаджують, щоб стабілізувати краї пляжів; його також висаджують із декоративною метою. Плоди можна використовувати для приготування варіння і джемів.
При штучному вирощуванні використовується часткове/відсутнє затінення, поміркований поли. Розмножується рослина насінням і живцями.
Nho biển hay còn gọi là tra (danh pháp hai phần: Coccoloba uvifera) là một loài cây gỗ lớn thuộc họ Rau răm, bộ Rau răm. Cây có nguồn gốc từ Trung Mỹ.
Cây gỗ lớn, cao từ 10-20 mét thân cong queo, phân cành thấp. Tán lá rộng, lá đơn mọc cách, bóng, phiến tròn, gốc hình tim kích thước 12-15 cm. Cụm hoa chùm mang nhiều hoa nhỏ màu xanh lục vàng. Quả mập, thịt màu đỏ nhạt.
Cây được trồng rộng rãi ở các nước nhiệt đới. Tại Việt Nam cây được trồng nhiều dọc bờ biển Nha Trang, Đà Nẵng, Ninh Thuận, Bình Thuận,và một số các đảo Hoàng Sa, Trường Sa. Là loài cây mọc chậm, trong hai năm đầu hầu như cây không phát triển, đến năm thứ 3 mới bắt đầu sinh trưởng bình thường nhưng vẫn rất chậm, cây trồng sau 10 năm mới đạt được chiều cao 3-4 m.
Do chịu được môi trường biển (cùng với cây phong ba có thể được xem như là hai loài cây tiên phong cho việc chọn loài cây trồng ven biển ở Việt Nam), chịu được gió mặn, đất cát có tính phân nhiệt thấp, nắng nóng, khô hạn, bão tố, hiện tượng cát bay cát nhảy... nên nho biển là loài cây rất phù hợp cho các vùng đất ven biển, có thể trồng chắn gió, cát rất hữu hiệu, trồng cây xanh bóng mát cho các tuyến đường, các khu du lịch, sinh thái ven biển, thân lá cây đẹp cũng được sử dụng làm cây cảnh quan.
Cây cho gỗ tốt có thể làm nông cụ, trái ăn được có thể làm mứt, ngâm rượu. Gỗ cây trị đái dầm, hạ nhiệt.[cần dẫn nguồn]
Lá già (kích thước khoảng 25 cm)
Quả và lá
Lá và hoa
Nho biển hay còn gọi là tra (danh pháp hai phần: Coccoloba uvifera) là một loài cây gỗ lớn thuộc họ Rau răm, bộ Rau răm. Cây có nguồn gốc từ Trung Mỹ.
Кокколоба ягодоносная, или Морской виноград (лат. Coccoloba uvifera), — вид небольших вечнозеленых деревьев из рода Кокколоба семейства Гречишные, растущих в прибрежных районах тропической Америки, в прибрежной зоне Карибского моря, в том числе во Флориде и на Бермудских островах.
Максимальная высота растения 8 м, но чаще всего оно чуть больше 2 м. Листья округло-овальные или широкояйцевидные, 10—12 см длиной, 15—20 см шириной, цельнокрайние, плотные, почти кожистые, глянцевитые. С верхней стороны светло- или тёмно-зеленые, у молодых листьев жилки красноватые, у старых — кремовые, нижняя сторона — зелёная. Кора гладкая желтоватая.
Цветки мелкие, ароматные, кремовые, собраны в поникающие длинные кисти. Плоды круглые, диаметром 2 см, с деревянистой, пурпурной кожицей, под которой находится тонкий слой мякоти сладкого мускатного вкуса, окружающей большое семя. Плоды свисают на кистях подобно грозди винограда, и опадают по мере созревания. Употребляются в свежем виде и используются для приготовления желе.
Морской виноград не выносит мороза, однако терпим к засолению. Поэтому его активно насаждают вдоль побережий для стабилизации пляжей и в декоративных целях. Размножение: семенами и черенками. Медонос, зрелые плоды очень вкусные их можно есть прямо с дерева, из плодов приготовляют также вино и уксус. Сок используется в Вест-Индии и Ямайке для крашения и дубления кож.
Растение может расти в жилом помещении, но больше подходит для оранжереи. Его выращивают из-за жестких оливково-зелёных листьев с красными жилками, которые на старых листьях становятся кремовыми. В комнатных условиях не цветёт.
Растение светолюбивое, но от прямых лучей его следует притенять. Температура содержания с весны до осени 20-24 °C, с осени можно несколько снизить температуру, зимой лучше содержать растение при 16-18 °C. Морской виноград требователен к влажности почвы и воздуха. Полив: обильный с весны до осени, регулярный зимой. Влажность воздуха: высокая. Следует регулярно опрыскивать растение. Молодые растения пересаживают один раз в год, старые раз в два-три года.
Это заготовка статьи по ботанике. Вы можете помочь проекту, дополнив её. Кокколоба ягодоносная, или Морской виноград (лат. Coccoloba uvifera), — вид небольших вечнозеленых деревьев из рода Кокколоба семейства Гречишные, растущих в прибрежных районах тропической Америки, в прибрежной зоне Карибского моря, в том числе во Флориде и на Бермудских островах.
海葡萄（学名：Coccoloba uvifera）是一種灌木植物，主要分佈在美洲及加勒比海的海灘，包括佛羅里達州及百慕達。[1]它最高可達8米，但大部份標本都只有2米多少許。它的葉子很大、圓形及革質，直徑達25厘米，主脈呈紅色，衰老後的葉子會整塊轉為紅色。樹皮平滑及呈黃色。夏末會產出紫色的果實，直徑約有2厘米，像葡萄般是一蔟的。
海葡萄不能抵禦寒冷的天氣，較能忍耐陰暗的天色，而對鹽則有高度的抵抗力，故它們有時被種植來穩定海灘邊。它們亦會作為觀賞植物。其果實會用來製造果漿或直接食用。
海葡萄最初的學名是由漢斯·斯隆（Hans Sloane）於1696年所取的，名為Prunus maritima racemosa，意即「成蔟葡萄的海岸李」，是海岸李的亞種。普拉肯内特（Leonard Plukenet）則將之命名為Uvifera littorea，意即「海岸邊的葡萄」。[2]兩者都反映出歐洲對葡萄的觀念。原住民則看它們為大型的桑。
卡爾·林奈（Carolus Linnaeus）《植物種誌》的最初版本中，將海葡萄分類在蓼屬中，並命名為Polygonum uvifera，附錄著他未曾見過這種植物。後來帕特里克·布朗（Patrick Browne）為它定立了海葡萄屬。林奈在其第二版中修改了海葡萄的分類，定名為Coccolobus uvifera。[3]
海葡萄（学名：Coccoloba uvifera）是一種灌木植物，主要分佈在美洲及加勒比海的海灘，包括佛羅里達州及百慕達。它最高可達8米，但大部份標本都只有2米多少許。它的葉子很大、圓形及革質，直徑達25厘米，主脈呈紅色，衰老後的葉子會整塊轉為紅色。樹皮平滑及呈黃色。夏末會產出紫色的果實，直徑約有2厘米，像葡萄般是一蔟的。
海葡萄不能抵禦寒冷的天氣，較能忍耐陰暗的天色，而對鹽則有高度的抵抗力，故它們有時被種植來穩定海灘邊。它們亦會作為觀賞植物。其果實會用來製造果漿或直接食用。
.jpg)
