nomes no trilho de navegação
Ustilaginomycetes o autèntics fongs del carbó són una classe de fongs que inclou unes 1700 espècies agrupades en 70 gèneres. Normalment són paràsits de gramínies.
Ustilaginomycetes o autèntics fongs del carbó són una classe de fongs que inclou unes 1700 espècies agrupades en 70 gèneres. Normalment són paràsits de gramínies.
Subclasse Entorrhizomycetidae. Subclasse Ustilaginomycetidae. Subclasse Exobasidiomycetidae.Sněti (Ustilaginomycetes) je třída parazitických stopkovýtrusných hub.
Jsou to v drtivé většině paraziti kulturních i planých rostlin, převážně jednoděložných. Výjimkou je však například Malassezia žijící na povrchu těl obratlovců, kde někdy způsobuje onemocnění, jako je pytiriasis versicolor a folikulitida.[1] Rod Tilletiaria je saprotrofní.
Na rozdíl od rzí sněti obsahují velké množství glukózy v buněčné stěně, od jiných tříd se liší absencí xylózy. Je známo asi 120 rodů s 1460 druhy.[1]
Sněti nemají vytvořené plodnice, přesto se u nich vyskytují dva typy stélky. V prvním, tzv. kvasinkovém stádiu se sněti saprotrofně živí, mají tendenci tvořit pseudomycelium a jádra obsahují haploidní genom. Toto stádium se množí pučením nebo pomocí spor (tzv. balistospory). Když se dostanou do kontaktu dvě buňky tohoto stádia, ale odlišných pohlavních typů, mohou konjugovat, čímž vznikne dikaryotické stádium, jež obsahuje v každé buňce dvě jádra a tvoří mycelium. Také na něm vzniknou teliospory a bazidie.[1]
Mycelium prorůstá nejčastěji mezi prostory buněk hostitelských rostlin, a do buněk vysílá haustoria. Na rostlinách se vytvářejí nápadné „nádory“ a hyperplazie. V nádorech jsou tlustostěnné spory, jejichž velké množství způsobí prasknutí nádoru. Po prasknutí těchto nádorů se tyto tlustostěnné výtrusy dostávají ven a infikují další jedince.
Obrázky, zvuky či videa k tématu sněti ve Wikimedia Commons
Sněti (Ustilaginomycetes) je třída parazitických stopkovýtrusných hub.
Die Ustilaginomycetes sind eine Gruppe der Brandpilze (Ustilaginomycotina). Alle Vertreter sind Parasiten an Blütenpflanzen.
Die Ustilaginomycetes sind dimorphisch, bilden also abwechselnd hefenartige und Myzel-Stadien. Sie bilden Teliosporen und schleudern ihre Basidiosporen nicht weg.
Die Ustilaginomycetes leben parasitisch auf Bedecktsamern, vorwiegend Vertretern der Süß- und Sauergräser. Die Interaktionszone mit dem Wirt ist groß.
Die Ustilaginomycetes bilden als monophyletische Gruppe eine der beiden Klassen der Brandpilze. Die Ustilaginomycetes selbst werden in zwei Ordnungen unterteilt:[1]
Die Familie Glomosporiaceae kann noch keiner Ordnung zugeordnet werden.
Die Ustilaginomycetes sind eine Gruppe der Brandpilze (Ustilaginomycotina). Alle Vertreter sind Parasiten an Blütenpflanzen.
Ustilaginomycetes is the class of true smut fungi. They are plant parasites with about 1400 recognised species in 70 genera.[2] They have a simple septum with a septal pore cap, this is different from Agaricomycotina which has a dolipore septum with parenthoesome.[3] The group is monophyletic (has a common ancestor).[4]
Ustilaginomycetes is the class of true smut fungi. They are plant parasites with about 1400 recognised species in 70 genera. They have a simple septum with a septal pore cap, this is different from Agaricomycotina which has a dolipore septum with parenthoesome. The group is monophyletic (has a common ancestor).
Ustilaginomycetes son una clase de hongos (tizones o carbones), incluye unas 1400 especies divididas en 70 géneros. Usualmente parásitos de gramíneas (Poaceae). [1] [2]
Ustilaginomycetes son una clase de hongos (tizones o carbones), incluye unas 1400 especies divididas en 70 géneros. Usualmente parásitos de gramíneas (Poaceae).
Nõgiseened (Ustilaginomycetes) on klass kandseeni.
Nõgiseened on taimeparasiidid. Nõgiseeni on umbes 1400 liiki 70 perekonnas.
Nõgiseened (Ustilaginomycetes) on klass kandseeni.
Nõgiseened on taimeparasiidid. Nõgiseeni on umbes 1400 liiki 70 perekonnas.
Nokisienet (Ustilaginomycotina) ovat kantasieniin kuuluva sieniryhmä, johon kuuluu noin 1500 lajia. Suurin osa näistä lajeista elää kasvien loisina, ja ne aiheuttavat monia taloudellisesti merkittäviä kasvitauteja. Monilla viljalajeilla loisii nokisieniä, jotka haittaavat kasvua ja jopa pilaavat sadon.
Nokisienet jakaantuvat kahteen pääryhmään: varsinaisiin nokisieniin (Ustilagniomycetes) ja pöhösieniin (Exobasidiomycetes). Nimensä nokisienet ovat saaneet nokimaisena pöllyävistä mustista itiöistään. Pöhösienten nimi puolestaan viittaa niiden aiheuttamiin muodottomiin epämuodostumiin isäntäkasvissa.
Nokisienillä on yleensä kaksi erillistä elämänvaihetta. Hiivamaisessa vaiheessa sienisolut ovat haploideja ja rihmastollisessa vaiheessa diploideja. Hiivamainen elämänvaihe on saprotrofinen eli hajottaa ravinnokseen kuollutta ainesta. Rihmastollinen vaihe puolestaan elää loisena kasvien solukoissa. Nokisienet eivät muodosta itiöemiä.
Pöhösieniin lukeutuvat myös eläimillä ihoinfektioita aiheuttavat hiivamaiset Malassezia-lajit.
Nokisienet (Ustilaginomycotina) ovat kantasieniin kuuluva sieniryhmä, johon kuuluu noin 1500 lajia. Suurin osa näistä lajeista elää kasvien loisina, ja ne aiheuttavat monia taloudellisesti merkittäviä kasvitauteja. Monilla viljalajeilla loisii nokisieniä, jotka haittaavat kasvua ja jopa pilaavat sadon.
Nokisienet jakaantuvat kahteen pääryhmään: varsinaisiin nokisieniin (Ustilagniomycetes) ja pöhösieniin (Exobasidiomycetes). Nimensä nokisienet ovat saaneet nokimaisena pöllyävistä mustista itiöistään. Pöhösienten nimi puolestaan viittaa niiden aiheuttamiin muodottomiin epämuodostumiin isäntäkasvissa.
Nokisienillä on yleensä kaksi erillistä elämänvaihetta. Hiivamaisessa vaiheessa sienisolut ovat haploideja ja rihmastollisessa vaiheessa diploideja. Hiivamainen elämänvaihe on saprotrofinen eli hajottaa ravinnokseen kuollutta ainesta. Rihmastollinen vaihe puolestaan elää loisena kasvien solukoissa. Nokisienet eivät muodosta itiöemiä.
Pöhösieniin lukeutuvat myös eläimillä ihoinfektioita aiheuttavat hiivamaiset Malassezia-lajit.
Les Ustilaginomycetes constituent une classe de champignons Basidiomycètes qui parasitent de nombreux végétaux. Les maladies causées par ces espèces sont nommées en français charbon. On en compte environ 1 400 espèces pour 70 genres. Parmi les plus connues, citons Ustilago maydis, responsable du charbon du maïs.
Une vaste étude phylogénétique réalisée en 2007 par plus d'une soixantaine de chercheurs[2], dont le classement est adopté par The Tree of Life Web Project[3] et Myconet[4],[5] définit deux ordres d'Ustilaginomycetes :
Les Ustilaginomycetes constituent une classe de champignons Basidiomycètes qui parasitent de nombreux végétaux. Les maladies causées par ces espèces sont nommées en français charbon. On en compte environ 1 400 espèces pour 70 genres. Parmi les plus connues, citons Ustilago maydis, responsable du charbon du maïs.
Ustilaginomycetes vormen een klasse binnen het rijk van de schimmels (Fungi), behorend tot de stam van Basidiomycota. Alle soorten parasiteren op planten die tot de bedektzadigen behoren. Bepaalde typen branden zijn van grote economische waarde.
Branden vormen enorme hoeveelheden teleutosporen, die vaak zwart en stofachtig zijn.
De Ustilaginomycetes zijn dimorf, afwisselend gistachtig en myceliumvormend. Ze vormen teleutosporen en schieten de basidiosporen niet weg.
De taxonomische indeling van de Ustilaginomycetes is als volgt:
Klasse: Ustilaginomycetes
Ustilaginomycetes vormen een klasse binnen het rijk van de schimmels (Fungi), behorend tot de stam van Basidiomycota. Alle soorten parasiteren op planten die tot de bedektzadigen behoren. Bepaalde typen branden zijn van grote economische waarde.
Branden vormen enorme hoeveelheden teleutosporen, die vaak zwart en stofachtig zijn.
Głowniaki (Ustilaginomycetes R. Bauer et al.) – klasa podstawczaków (Basidiomycota)[1]. [2].
Są pasożytami bezwzględnymi roślin i najliczniejszą w gatunki grupą w obrębie grzybów głowniowych (Ustilagomycotina). Przeprowadzone przez Bergera i in. badania molekularne i ultrastrukturalne wskazują, że jest to grupa monofiletyczna[3]. Należące do niej gatunki wytwarzają ustilospory o grubych ścianach, które kiełkując tworzą sporydia[2].
Według aktualizowanej klasyfikacji Index Fungorum bazującej na Dictionary of the Fungi do rodziny tej należą[4]:
Głowniaki (Ustilaginomycetes R. Bauer et al.) – klasa podstawczaków (Basidiomycota). .
Ustilaginomycetes é a classe dos carvões verdadeiros. São parasitas vegetais, compreendendo cerca de 1 400 espécies reconhecidas em 70 géneros.[2]
Ustilaginomycetes é a classe dos carvões verdadeiros. São parasitas vegetais, compreendendo cerca de 1 400 espécies reconhecidas em 70 géneros.
Устоміцети (лат. Ustilaginomycetes) — клас грибів з відділу Базидіомікотові (Basidiomycota).
Клас Устоміцети або сажкові гриби — Ustomycetes
Плодові тіла відсутні, базидія одно- або багатоклітинна, виростає з товстостінної спочиваючої спори — телейтоспори. В циклі розвитку телейтоспора зазвичай виконує функцію зимуючої стадії, в якій гриб переносить несприятливі умови. Телейтоспори круглі або кулясті, зі щільною оболонкою чорного або фіолетового кольору, утворюються у великих кількостях у вигляді чорного пилу восени в уражених грибом органах рослини-господаря. Ці скупчення телейтоспор, або соруси, надають ураженим органам рослини обгорілий вигляд. Уражені органи перетворюються на сажкоподібну масу. Звідси походить назва хвороби, яку викликають устоміцети, або сажкові гриби — сажка. Базидіоспори здатні брунькуватися або попарно копулювати, утворюючи дикаріонтичний міцелій.
Зараження відбувається різними шляхами. Розрізнять три способи зараження рослин сажковими грибами:
1. Зараження відбувається під час проростання насіння: тверда сажка зернових культур, порошиста сажка кукурудзи.
2. Зараження відбувається в зав'язі під час цвітіння злаків. Характерний для порошистої сажки пшениці (Ustilago tritici) та ячменю (U. nuda).
3. Уражуються всі наземні органи рослини — господаря в молодому віці. Цей спосіб зараження характерний для пухирчастої сажки кукурудзи (Ustilago zeae).
Спочатку тривалий час зараження рослини сажковими грибами є непомітним зовні. Лише через деякий час можна помітити перші ознаки захворювання. Інкубаційний (прихований) період при різних сажкових хворобах різний (від 2-3 неділь до 3 років).
Міцелій сажкових грибів розростається переважно в живих клітинах рослини-господаря. Гіфи — тонкі безбарвні нитки в заражених клітинах утворюють гаусторії гроновидної форми. Формування спор у більшості сажкових грибів відбувається в тканинах різних частин квітки, плоду чи насіння (у деяких представників в тканинах надземних вегетативних органів).
Ustilaginomycetes R. Bauer, Oberw. & Vánky, 1997
Синонимы
Устомицеты (лат. Ustilaginomycetes) — класс грибов из отдела Базидиомикота (Basidiomycota).
Ранее класс Ustilaginomycetes назывался Ustomycetes R.T.Moore, 1971. В него входил один порядок — Ustilaginales Tul., 1847. Согласно современным представлениям в класс устомицетов входят два порядка и 12 семейств:
Диморфный таллом в виде дрожжевой клетки или инфекционного мицелия. Во время распространения по тканям хозяина мицелий разделяется на спорогенный и вегетативный. Вегетативный мицелий к концу периода вегетации хозяина разлагается, спорогенный же полностью трансформируется в споры. Внутретканевый мицелий часто распадается на отдельный клетки. Гифы без пряжек.
Это заготовка статьи по микологии. Вы можете помочь проекту, дополнив её. Устомицеты (лат. Ustilaginomycetes) — класс грибов из отдела Базидиомикота (Basidiomycota).
条黑粉菌目 Urocystales
黑粉菌目 Ustilaginales
黑粉菌纲（学名：Ustilaginomycetes）是担子菌门黑粉菌亚门下的一个纲。这一纲中的真菌是真正意义上的黑粉菌（smut fungi）。它们已知可以寄生于70个属1400个物种上。[2]
这是一篇與真菌類相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。
깜부기균강(Ustilaginomycetes)은 깜부기균아문에 속하는 담자균류 강의 하나이다. 70속에 약 1,400여 종으로 이루어져 있으며, 식물병을 일으키는 식물 기생생물이다.[2]
다음은 2018년 테더수 등(Tedersoo et al. 2018)의 담자균류 계통 분류이다.[3]
담자균문 녹균아문 깜부기균아문 담자균아문?Geminibasidiomycetes
Bartheletiomycetes
