nomes no trilho de navegação
Pedicularis oederi ye una planta de la familia Orobanchaceae, enantes incluyida nes escrofulariácees.
Estremar poles sos flores marielles con ápiz carmesí nel llabiu cimeru, glabres, d'hasta 2 cm, y tubu corolino más llargu qu'el mota, pelosu. Tarmu d'hasta 15 cm, con poques o ensin fueyes caulinares. Fueyes llanceolaes, estremaes, con lóbulos ovaos, bien dentaos, glabres. Flores nuna inflorescencia trupa espiciforme, que se fai laxa; bráctees llanceolaes, bien dentaes, peloses más curties que les flores. Floria a final de primavera y pel branu.[1]
Praderíes húmedes, tundra.
N'Austria, Bulgaria, Suecia, Francia, Alemaña, Noruega, Suiza, República Checa, Eslovaquia, Italia, antigua Yugoslavia, Polonia, Rumanía y Rusia.
Pedicularis oederi describióse por Vahl ex Hornem. y espublizóse en Dansk Oekonom. Plantel ed. 2 580–581. 1806.[2]
Pedicularis: nome xenéricu que deriva de la pallabra llatína pediculus que significa "pioyu", en referencia a l'antigua creencia inglesa de que cuando'l ganáu pastiaba nestes plantes, quedaben infestaos con pioyos.[3]
oederi: epítetu dau n'honor del botánicu George Christian Edler von Oldenburg Oeder.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Pedicularis oederi ye una planta de la familia Orobanchaceae, enantes incluyida nes escrofulariácees.
Das Bunte Läusekraut (Pedicularis oederi) ist eine Pflanzenart aus der Gattung Läusekraut (Pedicularis) in der Familie der Sommerwurzgewächse (Orobanchaceae). Sie ist auf der Nordhalbkugel in Eurasien und Nordamerika weitverbreitet.
Pedicularis oederi wächst als ausdauernde krautige Pflanze und erreicht Wuchshöhen von 5 bis 15 Zentimetern. Der Stängel ist kantig. Die Laubblätter sind fiederschnittig, mit ein gezähnten Fiedern.
Die Blütezeit reicht von Juni bis August. Die Blüten stehen in kurzen, endständigen traubigen Blütenständen zusammen.
Die zwittrigen Blüten sind zygomorph mit doppelter Blütenhülle. Die Krone ist 20 bis 25 Millimeter lang, gelb, die Oberlippe ist vorne braunrot, ohne Schnabel.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 16.[1]
Pedicularis oederi subsp. oederi gedeiht in Mitteleuropa am besten auf frischen, lehmigen, mehr oder weniger basischen Magerrasen, besonders über Amphibolit, Kalkschiefer, Marmor oder Dolomit. Es ist eine Charakterart des Caricetum firmae aus dem Seslerion-Verband, kommt aber auch in anderen Pflanzengesellschaften der Ordnung Seslerietalia albicantis vor.[1]
Pedicularis oederi subsp. oederi ist ein arktisch-alpines, asiatisches sowie nordamerikanisches Florenelement. In Österreich ist Pedicularis oederi subsp. oederi selten und nur in den Zentralalpen (Steiermark, Nordtirol, Vorarlberg) vorkommend. Auch in Liechtenstein, in Südtirol (auf der Seiser Alm) und in der Schweiz (etwa am Pilatus) wächst es.
Die ökologischen Zeigerwerte nach Landolt & al. 2010 sind in der Schweiz: Feuchtezahl F = 3w (mäßig feucht aber mäßig wechselnd), Lichtzahl L = 4 (hell), Reaktionszahl R = 5 (basisch), Temperaturzahl T = 1+ (unter-alpin, supra-subalpin und ober-subalpin), Nährstoffzahl N = 2 (nährstoffarm), Kontinentalitätszahl K = 4 (subkontinental).[2]
Die Erstbeschreibung von Pedicularis oederi erfolgte 1806 durch Martin Vahl in Jens Wilken Hornemann: Forsog til en Dansk Oeconomisk Plantelaere, 2. Auflage, Seiten 580–581.[3] Das Artepipheton oederi ehrt den Botaniker und Arzt Georg Christian Oeder.
Von Pedicularis oederi gibt es zwei Unterarten:[4]
Das Bunte Läusekraut (Pedicularis oederi) ist eine Pflanzenart aus der Gattung Läusekraut (Pedicularis) in der Familie der Sommerwurzgewächse (Orobanchaceae). Sie ist auf der Nordhalbkugel in Eurasien und Nordamerika weitverbreitet.
Pedicularis oederi is a species of flowering plant belonging to the family Orobanchaceae.[1]
Its native range is Subarctic and Subalpine Northern Hemisphere. [1]
Pedicularis oederi is a species of flowering plant belonging to the family Orobanchaceae.
Its native range is Subarctic and Subalpine Northern Hemisphere.
Pedicularis oederi es una planta de la familia Orobanchaceae, anteriormente incluida en las escrofulariáceas.
Se distingue por sus flores amarillas con ápice carmesí en el labio superior, glabras, de hasta 2 cm, y tubo corolino más largo que el cáliz, peloso. Tallo de hasta 15 cm, con pocas o sin hojas caulinares. Hojas lanceoladas, divididas, con lóbulos ovados, muy dentados, glabras. Flores en una inflorescencia densa espiciforme, que se hace laxa; brácteas lanceoladas, muy dentadas, pelosas más cortas que las flores. Florece a final de primavera y en verano.[1]
Praderas húmedas, tundra.
En Austria, Bulgaria, Suecia, Francia, Alemania, Noruega, Suiza, República Checa, Eslovaquia, Italia, antigua Yugoslavia, Polonia, Rumanía y Rusia.
Pedicularis oederi fue descrita por Vahl ex Hornem. y publicado en Dansk Oekonom. Plantel ed. 2 580–581. 1806.[2]
Pedicularis: nombre genérico que deriva de la palabra latína pediculus que significa "piojo", en referencia a la antigua creencia inglesa de que cuando el ganado pastaba en estas plantas, quedaban infestados con piojos.[3]
oederi: epíteto otorgado en honor del botánico George Christian Edler von Oldenburg Oeder.
Pedicularis oederi es una planta de la familia Orobanchaceae, anteriormente incluida en las escrofulariáceas.
Pedicularis oederi est une espèce de plantes à fleurs du genre Pedicularis appartenant à la famille des Scrophulariaceae selon la classification classique de Cronquist (1981) ou à celle des Orobanchaceae selon la taxonomie phylogénétique. Elle doit son nom au botaniste Georg Christian Oeder (1728-1791).
La pédiculaire d'Oeder se distingue par ses fleurs jaunes à l'apex carmin sur le limbe et dont les corolles sont plus larges que les calices. Ses tiges mesurent jusqu'à 15 cm de hauteur avec rarement des feuilles caulinaires. Ses feuilles sont lancéolées et divisées avec des lobes ovales, glabres et fort dentés. Les fleurs sont disposées en inflorescences spiciformes. Ses bractées sont lancéolées, duveteuses et fort dentées. Elles sont plus courtes que les pièces du périanthe.
Elle fleurit à la fin du printemps et au début de l'été.
La pédiculaire d'Oeder se rencontre dans la toundra et les zones alpines, ainsi que dans les prairies humides de montagne.
Autriche, Suisse, France, Italie, Allemagne, République tchèque, Slovaquie, ancienne Yougoslavie, Roumanie, Bulgarie, Pologne, Russie et Suède.
Pedicularis oederi est une espèce de plantes à fleurs du genre Pedicularis appartenant à la famille des Scrophulariaceae selon la classification classique de Cronquist (1981) ou à celle des Orobanchaceae selon la taxonomie phylogénétique. Elle doit son nom au botaniste Georg Christian Oeder (1728-1791).
Pisana wšowica (Pedicularis oederi) je rostlina ze swójby hubinkowych rostlinow (Orobanchaceae).
Pisana wšowica (Pedicularis oederi) je rostlina ze swójby hubinkowych rostlinow (Orobanchaceae).
La pedicolare di Oeder (nome scientifico Pedicularis oederi Vahl, 1806) è una pianta parassita appartenente alla famiglia delle Orobanchaceae.[1]
Il nome generico (Pedicularis) deriva da un termine latino che significa "pidocchio" e si riferisce alla convinzione che queste piante infestino di pidocchi il bestiame al pascolo; altri giustificano l'etimologia del nome del genere all'opposto, ossia in quanto si pensa che queste piante liberino la testa dai pidocchi.[2][3][4] L'epiteto specifico (oederi) è stato dato in ricordo del medico e naturalista della Germania settentrionale G. Ch. von Oeder (1728 - 1791).[5]
Il nome scientifico della pianta è stato definito per la prima volta dal botanico e zoologo danese-norvegese Vahl (1749-1804) nella pubblicazione (edizione postuma) "Dansk Oekonom. Plantel ed. 2: 580" del 1806.[6]
Queste piante sono alte da 4 a 10 cm (massimo 20 cm). La forma biologica è emicriptofita rosulata (H ros), ossia in generale sono piante erbacee, a ciclo biologico perenne, con gemme svernanti al livello del suolo e protette dalla lettiera o dalla neve e hanno le foglie disposte a formare una rosetta basale. Sono piante parassite: le radici mostrano organi specifici per nutrirsi della linfa di altre piante. Durante l'essiccazione le piante si anneriscono alquanto.[2][5][7][8][9]
Le radici, grosse e carnose (a fittone), si distribuiscono a raggiera cercando di raggiungere le radici di altre piante per succhiarne la linfa.
La parte aerea del fusto è eretta con superficie pubescente (quasi lanosa).
Le foglie basali hanno il contorno da lanceolato a lanceolato-lineare a forma pennatosetta con segmenti (da 10 a 30 copie per foglia) oblanceolati e profondamente crenato-dentati (ottusi o arrotondati all'apice). La superficie è glabra (a volte pubescenti lungo le venature). Le foglie cauline sono poche (da 1 a 2) e progressivamente ridotte. La disposizione delle foglie lungo il fusto è alterna. Dimensione delle foglie basali: larghezza 8 – 12 mm; lunghezza 30 – 40 mm (massimo 70 mm). Lunghezza del picciolo: fino a 50 mm.
Le infiorescenze sono delle dense spighe formate da fiori peduncolati (alla fine l'infiorescenza si allunga). Alla base di ogni fiore sono presenti delle brattee (a disposizione alterna) di aspetto fogliaceo a contorno lineare-lanceolato e con superficie villosa. Lunghezza dell'infiorescenza: 5 cm circa (massimo 10 cm).
I fiori sono ermafroditi, zigomorfi (del tipo bilabiato), tetrameri, ossia con quattro verticilli (calice – corolla - androceo – gineceo) e pentameri (la corolla e il calice sono a 5 parti). Lunghezza del fiore: 12 – 24 mm.
Il frutto è una capsula loculicida bivalve a forma ovoidale o ovoidale-lanceolata (a maturità è lunga 1,5 volte il calice; larghezza 7 mm; lunghezza 18 mm). I semi sono pochi a forma angolosa.
.
Dal punto di vista fitosociologico la specie di questa voce appartiene alla seguente comunità vegetale:[12]
La famiglia di appartenenza della specie (Orobanchaceae) comprende soprattutto piante erbacee perenni e annuali semiparassite (ossia contengono ancora clorofilla a parte qualche genere completamente parassita) con uno o più austori connessi alle radici ospiti. È una famiglia abbastanza numerosa con circa 60 - 90 generi e oltre 1700 - 2000 specie (il numero dei generi e delle specie dipende dai vari metodi di classificazione[14][15]) distribuiti in tutti i continenti. Il genere Pedicularis comprende 400-500 specie (il genere più numeroso della famiglia con distribuzione quasi cosmopolita - manca in Africa e Australia) delle quali 23 sono presenti nella flora spontanea italiana.
La classificazione del genere è difficile in quanto la forma del fiore è molto simile tra specie e specie; inoltre il colore della corolla nel secco è indistinguibile. Pignatti nella "Flora d'Italia" divide le specie spontanee della flora italiana in tre gruppi in base alla forma del labbro superiore (vedi il disegno):[5]
La specie P. oederi appartiene alla sez. Anodontae.
Il numero cromosomico di P. oederi è: 2n = 16.[16]
Secondo una recente ricerca di tipo filogenetico la famiglia Orobanchaceae è composta da 6 cladi principali nidificati uno all'interno dell'altro. Il genere Pedicularis si trova nel quarto clade (relativo alla tribù Pedicularideae). All'interno della tribù il genere è in posizione "gruppo fratello" al resto dei generi della tribù.[17]
Per questa specie alcune checklist riconoscono le seguenti sottospecie:[1][9]
Questa entità ha avuto nel tempo diverse nomenclature. L'elenco seguente indica alcuni tra i sinonimi più frequenti:
La pedicolare di Oeder in altre lingue è chiamata nei seguenti modi:
La pedicolare di Oeder (nome scientifico Pedicularis oederi Vahl, 1806) è una pianta parassita appartenente alla famiglia delle Orobanchaceae.
Het bont kartelblad (Pedicularis oederi) is een kruidachtige plant uit de bremraapfamilie (Orobanchacea) die voorkomt in vochtige graslanden in Europese gebergtes en in de Noord-Europese toendra.
De botanische naam Pedicularis is afgeleid van het Latijnse 'pediculus' (luis), naar het bijgeloof dat het eten van de plant door vee zou leiden tot besmetting door luizen. De soortaanduiding oederi is een eerbetoon aan de Duitse botanicus en de arts Georg Christian Oeder (1728-1791).
Het bont kartelblad is een overblijvende, kruidachtige halfparasiet met een 5 tot 15 cm lange, opgerichte, licht behaarde bloemstengel. De weinige stengelbladeren zijn lancetvormig, veerdelig, de bladlobben getand en onbehaard.
De bloemen staan in een dichte, later ijler wordende eindstandige bloemtros en zijn tot 2,5 groot en geel gekleurd. De bovenlip is onbehaard en ongesnaveld, maar heeft een karmozijnrode top, wat de naam van de plant verklaard. De kelk is klokvormig en behaard. De schutbladen zijn korter dan de bloemen en eveneens behaard.
Het bont kartelblad bloeit van juni tot augustus.
Het bont kartelblad komt voor in vochtige graslanden, vooral op lemige bodem, en in de toendra.
De plant kent een arctische en alpiene verspreiding. Hij is onder meer te vinden in Zweden en Noorwegen, plaatselijk in de Centrale Alpen, en in de bergen van Oost-Europa en Rusland.
Bronnen, noten en/of referentiesHet bont kartelblad (Pedicularis oederi) is een kruidachtige plant uit de bremraapfamilie (Orobanchacea) die voorkomt in vochtige graslanden in Europese gebergtes en in de Noord-Europese toendra.
Gullmyrklegg (Pedicularis oederi) er en flerårig urt i snylterotfamilien.
Den er ganske lav med opprett vekst. Stilken er hårete øverst. Blomstene er gullgule, og overleppen har en purpurrød spiss. Den vokser på fuktige steder, gjerne i skrånende terreng og på kalkrik jord.
I De skandinaviske fjellene opptrer gullmyrklegg som en sørlig unisentrisk art. I Norge finnes den i fjellet nord til Nord-Trøndelag. I Sverige forekommer den bare i Jämtland og Härjedalen.
Forøvrig er arten utbredt i Alpene og Karpatene, på Novaja Semlja, i Uralfjellene, i den arktiske delen av Sibir, i Sentral-Asias fjell sør til Himalaya, i Øst-Sibir sør til Kamtsjatka og Sakhalin, og i Alaska og vestre Canada. Den er også funnet på Hokkaido i Japan og et par steder i Rocky Mountains i USA.
Gullmyrklegg ble beskrevet av nordmannen Martin Vahl, og artsepitetet oederi hedrer den tysk-danske botanikeren Georg Christian Oeder.
Gullmyrklegg (Pedicularis oederi) er en flerårig urt i snylterotfamilien.
Den er ganske lav med opprett vekst. Stilken er hårete øverst. Blomstene er gullgule, og overleppen har en purpurrød spiss. Den vokser på fuktige steder, gjerne i skrånende terreng og på kalkrik jord.
I De skandinaviske fjellene opptrer gullmyrklegg som en sørlig unisentrisk art. I Norge finnes den i fjellet nord til Nord-Trøndelag. I Sverige forekommer den bare i Jämtland og Härjedalen.
Forøvrig er arten utbredt i Alpene og Karpatene, på Novaja Semlja, i Uralfjellene, i den arktiske delen av Sibir, i Sentral-Asias fjell sør til Himalaya, i Øst-Sibir sør til Kamtsjatka og Sakhalin, og i Alaska og vestre Canada. Den er også funnet på Hokkaido i Japan og et par steder i Rocky Mountains i USA.
Gullmyrklegg ble beskrevet av nordmannen Martin Vahl, og artsepitetet oederi hedrer den tysk-danske botanikeren Georg Christian Oeder.
Gnidosz dwubarwny[3] (Pedicularis oederi Vahl.) – gatunek rośliny należący do rodziny zarazowatych. Łacińska nazwa gnidosz pochodzi od słowa pedis, czyli wesz. Dawniej za pomocą odwaru z gnidosza tępiono bowiem wszy. Łacińską nazwę gatunkową oederi nadano dla uczczenia niemieckiego botanika Oedera. Polska nazwa gatunkowa pochodzi od dwubarwnych kwiatów[4].
Występuje w Azji, Ameryce Północnej (na Alasce) i w Europie; w Alpach, górach Półwyspu Bałkańskiego i w Karpatach. W Polsce wyłącznie w Tatrach (roślina tatrzańska), wszystkie jej stanowiska znajdują się na obszarze Tatrzańskiego Parku Narodowego). Jest tu rośliną średnio pospolitą, miejscami pospolitą[5]. Status gatunku we florze Polski: gatunek rodzimy.
Tak jak pozostałe rodzime gatunki gnidosza roślina objęta jest w Polsce ścisłą ochroną (od 2004 r.). Nie jest zagrożony[5].
Gnidosz dwubarwny (Pedicularis oederi Vahl.) – gatunek rośliny należący do rodziny zarazowatych. Łacińska nazwa gnidosz pochodzi od słowa pedis, czyli wesz. Dawniej za pomocą odwaru z gnidosza tępiono bowiem wszy. Łacińską nazwę gatunkową oederi nadano dla uczczenia niemieckiego botanika Oedera. Polska nazwa gatunkowa pochodzi od dwubarwnych kwiatów.
För filmpriset, se Gullspiran.
Gullspira (Pedicularis oederi) är en art i familjen snyltrotsväxter.
Geten som Barnen ifrån Frostmofjället hade med på sin vandring heter Gullspira. Hon gav dem mjölk och värme.
Wikimedia Commons har media som rör Gullspira.
För filmpriset, se Gullspiran.
Gullspira (Pedicularis oederi) är en art i familjen snyltrotsväxter.
Geten som Barnen ifrån Frostmofjället hade med på sin vandring heter Gullspira. Hon gav dem mjölk och värme.
Трав'яниста рослина 5-20 см заввишки, гемікриптофіт, напівпаразит. Кореневище коротке, корені товсті і м'ясисті. Листки зібрані в прикореневу розетку, вони голі, чергові, глибокопірчасто-розсічені з яйцеподібними частками. Суцвіття — пряма, колосоподібна китиця заввишки 3-8 см. Нижня частина генеративного пагона гола, верхня — розсіяно волосиста. Приквітки зубчасті, коротші від квіток, квітконіжки короткі. Чашечка дзвоникувата, розсіяно волосиста. Віночок завдовжки 12-20 мм, двогубий, блідо-жовтий, кінчик верхньої губи малиновий. Нижня губа трилопатева, такої ж довжини, як і верхня. Тичинок 4. Плід — вузькояйцеподібна коробочка, що містить 4-10 коричневих насінин.
Рослина світло- та вологолюбна, холодостійка, віддає перевагу щебенистим ґрунтам. В горах зростає на висотах від 1700 до 1950 м над рівнем моря. Типовими біотопами для шолудивника Едера є тундри, вологі луки, болота, щілини між камінням по берегах гірських струмків.
Квітне у травні-серпні, плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням, але темпи відтворення низькі. Як і багатьом іншим представникам роду, шолудивнику Едера притаманний короткий життєвий цикл.
Шолудивник Едера належить до аркто-альпійських видів, його ареал охоплює приарктичні регіони Євразії та Північної Америки, а також високогірні системи Азії та Європи, де він зростає в субальпійському поясі. В Україні відоме лише одне місце зростання на хребті Чорногора: на схилах гір Бребенескул, Мунчел та в урочищі Кізі Улоги.
Відносно короткий період життя в поєднанні з низькою насіннєвою продуктивністю і високим пасовищним навантаженням сприяють швидкому скороченню чисельності окремих популяцій. Українські осередки розташовані поміж територіями Карпатського біосферного заповідника і Карпатського національного природного парку, тому доречно включити їх до охоронної зони цих закладів. Окрім України шолудивник Едера має охоронний статус у Словаччині, Польщі.
Шолудивник Едера в Червоній книзі України. — Переглянуто 13 квітня 2015.
Pedicularis oederi là loài thực vật có hoa thuộc họ Cỏ chổi. Loài này được Vahl mô tả khoa học đầu tiên năm 1806.[1]
.jpg)
Pedicularis oederi là loài thực vật có hoa thuộc họ Cỏ chổi. Loài này được Vahl mô tả khoa học đầu tiên năm 1806.
Мы́тник Эдера (лат. Pedicularis oederi) — многолетнее травянистое растение, вид рода Мытник семейства Заразиховые (Orobanchaceae). Видовое название дано в честь немецкого ботаника и врача Георга Кристиана Эдера (1728—1791).
Многолетнее травянистое растение с высотой стебля от 5 до 15 см. Прикорневые листья черешковые с глубоко-надрезанными пластинками. Цветки на коротких цветоножках, сидят в пазухах прицветных листьев. Венчик жёлтого цвета длиной 20—25 мм. Шлем спереди красно-коричневого цвета, без носика.
Цветёт с июня по август.
Имеет аркто-альпийское распространение в Евразии и Северной Америке. Предпочитает мелкоземистые и щебнисто-мелкоземистые субстраты.
Мы́тник Эдера (лат. Pedicularis oederi) — многолетнее травянистое растение, вид рода Мытник семейства Заразиховые (Orobanchaceae). Видовое название дано в честь немецкого ботаника и врача Георга Кристиана Эдера (1728—1791).
欧氏马先蒿（学名：Pedicularis oederi）为玄参科马先蒿属下的一个种。
_BHL10384686.jpg)
|access-date=中的日期值 (帮助)
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
